Микола Дмитрович Леонтович – один із найвідоміших українських композиторів, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Його авторству належать відомі хорові обробки українських народних пісень “Щедрик”, “Козака несуть”, “Дударик” та інші.

“Леонтович – композитор неповторний. Сприйнявши й глибоко засвоївши традиції, він упевнено пішов своїм шляхом, склавши власним доробком цілий етап у розвитку української хорової музики”.

“Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання”.

Народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинці (нині Монастирок Вінницької області) в родині священика. Освіту здобув у Шаргородському духовному училищі де співав в хорі Ляторовського. Закінчивши у 1899 р. Кам’янець-Подільську духовну семінарію (з 1897 р. очолював семінарський хор), вчителював у Чукові, Тиврові, Летичеві, Вінниці (вів класи хоровий, оркестровий; викладав арифметику, географію, історію). 1904—1906 pp. — працював учителем співу на ст. Гришино (нині Красноармійське Донецької області). З 1906 р. працював у Тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Водночас закінчив регентські курси у Придворній співацькій капелі в Петербурзі, брав приватні уроки з композиції та контрапункту в Б. Яворського. 1918—1919 pp. — жив і працював у Києві інструктором мистецтв, організовував хорові гуртки на підприємствах та навчальних закладах, викладав на різних курсах в семінарії, народній консерваторії, Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, брав участь в організації Першої української державної капели, виступав у концертах хорової музики як диригент та акомпаніатор. 1919 р. перебував у Кам’янці-Подільському, потім повернувся до Тульчина, де викладав співи та українську мову в жіночому училищі, організував там першу музичну школу, активно виступав за розбудову української національної музичної культури.

Автор низки методичних статей для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, підручника «Практичний курс співу в школах України». Важливим внеском митця у музичне мистецтво були нові підходи до обробки народних пісень і музики. Він розкрив широкі можливості і засоби для їх нового використання.

В ніч з 22 на 23 січня 1921 р. трагічно загинув у домі свого батька (вбитий бандитом) у с. Марківка Вінницької області.

Джерела:

  • Коляда, Ігор Анатолійович.   Микола Леонтович [Текст] : Науково-популярне видання / Коляда, Ігор Анатолійович ; Худож.-оформ. О.А.Гугалова-Мєшкова. – Харків : Фоліо, 2021. – 120 с.
  • Гордійчук, Микола Максимович .   Микола Леонтович : Творчі портреты українських композиторів / Гордійчук, Микола Максимович ; Під ред.Л.М.Мокрицької. – К. : Музична Україна, 1972. – 56 с.
  • Корній, Лідія Пилипівна.  Історія української музичної культури від давнини до початку ХХ століття [Текст] : Науково-популярне видання / Корній, Лідія Пилипівна ; Передм. авт. – К. : Музична Україна, 2018. – 364 с. – Література: с.350. – Передмова: с.5; Іменний покажчик: с.354.