Ремонт відділу мистецтв, як по нотах….


Шановні читачі,  відділ мистецтв почав капітальний ремонт!!!

Важко сказати й описати ті почуття та емоції, які нас переповнюють, з гордістю і радістю ділимося першими фрагментами нашого життя…

 

Advertisements

Українське кіно


01

Питання дня! – З чого починалось українське кіно? Воно, як життя людини – спочатку було німе і хаотичне, а згодом – яскраве, логічне, наповнене смислом і сповнене бурхливими подіями.

Розвиток українського кіно фактично розпочався ще у 1893 році, коли інженер Йосип Тимченко  розробив апарат «кінескоп» придатний для кінознімання та кінопроекції.

Українське кіно пережило кілька хвиль свого найбільшого розквіту. Саме завдяки українським режисерам-новаторам: Олександру Довженко, Івану Кавалерідзе, Миколі Шпиковському, Арнольду Курдюму, Петру Чардиніну, Георгію Тасіну, Марку Донському, Леоніду Лукову, Сергію Параджанову, Юрію Іллєнко, Леоніду Осику,  Миколі Мащенко, Леоніду Бикову,  Кірі Муратовій,  Фєліксу Соболєву  до українського кіно прийшла світова слава.

Працівники Відділу Мистецтв створили свій ТОП-10:

  1. «Тарас Шевченко» (1926 р.)
  2. «Поема про море» (1959 р.)
  3. «Наталка Полтавка» (1936 р.)
  4. «Як гартувалась сталь» (1942 р.)
  5. «За двома зайцями» (1961 р.)
  6. «Тіні забутих предків» (1964 р.)
  7. «Білий птах з чорною ознакою» (1971 р.)
  8. «Зайчик» (1964 р.)
  9. «У бій ідуть лише «старі» (1973 р.)
  10. «Ати-бати, йшли солдати» (1976 р.)

Ми залюбки поділимося враженнями , а також вислухуємо вашу точку зору, влаштуємо обговорення, дискусію, тощо… Тільки РАЗОМ!!! Чекаємо вас за адресою: Повітрофлотський проспект 10.

155-річчя з дня народження французького композитора, музичного критика і автора «Місячного сяйва» Клода Дебюссі


Дебюссі Клод Ашіль (Debussy) (1862-1918) – французький композитор. Учень Е. Гіро. Основоположник музичного імпресіонізму. Творам притаманні поетичність, витонченість і примхливість мелодії, колористичність гармонії, вишуканість, хиткість музичних образів.

Дебюссі вважав, що тільки музика здатна «вловити поезію ночі і дня, землі і неба, відтворити їх атмосферу і ритмічно передати їх неосяжну пульсацію».

Народився в небагатій буржуазній сім’ї без музичних традицій. Музичну освіту отримав в Паризькій консерваторії (1872-1884), де займався в Мармонтеля (клас фортепіано), Гіро (клас композиції). Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату “Блудний син”), в 1885-86 як стипендіат жив у Римі. У 1887 повернувся в Париж, зблизився з групою поетів і художників – представників символізму та імпресіонізму, очолюваним Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). В останні роки життя багато концертував в Англії, Італії, Росії переважно з власними творами.

Творчі устремління Дебюссі спочатку майже не зустрічали співчуття серед музикантів; ближче за духом йому були поети – символісти і художники- імпресіоністи. Композитор закликав «шукати дисципліни у свободі», а не в академічних правилах і усталених формальних схемах.

Як і основоположник імпресіонізму художник К. Моне, Дебюссі прагнув вловити і зберегти мінливість фарб навколишнього світу.

Помер у Парижі.

Запрошуємо до відділу мистецтв «Молода гвардія» усіх поціновувачів творчості відомого французького композитора. У нашому фонді представлені найвідоміші симфонічні твори Клода Дебюссі, які захоплять будь-якого навіть самого упередженого слухача.

 

МИКОЛА ПОПОВ


SONY DSC

Творчість українського графіка Миколи Тарасовича Попова багатопланова і багатожанрова – він з успіхом працював в станковій графіці, книжковій ілюстрації, в історичному жанрі, портреті, пейзажі, тонко володів різними графічними техніками: аквареллю, літографією, офортом, працював в змішаній техніці і особливо полюбляв рисунок фломастером. Своєрідність творчої індивідуальності митця проявляється в зверненні до сучасності, в намаганні осягнути глибоку суть повсякденних явищ життя, природи, їх високих проявів і смислу. Значне місце в творчості Микола Попова займає тема індустріальної праці, образи робітників. В індустріальних пейзажах художник вміє знайти виразний поетичний мотив, вибрати ефектну точку зору, яка дає можливість підійти до образного трактування того чи іншого мотиву.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Попов – лірик по натурі, характеру творчості. Прагнення лірично усвідомити простір, відібрати в мотиві основне, зробити його близьким і зрозумілим веде до пошуків нових просторових рішень композиції, образної завершеності. Ледь помітним дотиком фломастера митець передає прозорість повітря, тонке мереживо дерев, пташину зграю на гілках, стан природи – сонячний день, сутиніки чи туманний ранок, мерехтливу далину українських полів, ніжне пробудження весни. Роботи Миколи Тарасовича відзначаються свіжістю, безпосереднім сприйняттям живої природи, гострою спостережливістю, що прийшли до нього внаслідок постійної і наполегливої роботи з натури. Ці риси особливо відчутні в роботах “Зимка”, “Київ. Труханів острів”, “Тополя”, “Вид на Гоголівку”  (1971), “Озерце”, “Сутеніє”, “Весняний день” (1972), “Мій дивокрай” (1973) та в багатьох інших. Твори Миколи Попова зберігаються в більше, ніж 40 музеях України, а також в галереях та приватних колекціях по всьому світу. Висока майстерність та образне мислення в роботах засвідчують про талант і національну духовну спрямованість художника.

 

Наша Україна…


Cадиба Реїв, Приозерне

01

У невеликому селі Приозерне в Івано-Франківській області знаходиться двоповерхова садиба, збудована в 18–19 ст. в стилі необароко. У той час село називалося Псари. Перший садибний комплекс був побудований у другій половині 18 століття. Цей маєток належав графині Вільгельміні Рей і був зведений на її замовлення. У 1880 році замість старого було зведено новий палац. Автором проекту був відомий львівський архітектор Ю. Захаревич. Навпроти садиби знаходилися в’їзні ворота, з висоти яких відкривався вид на околиці. Маєток прикрашав ландшафтний парк.

Червоноградський замок, Нирків

02

Цей замок завоював право називатися самим таємничим замком України. Все, що залишилося від колись величної і старовинної споруди – дві круглі зубчасті вежі. Сьогодні можна тільки зітхати про його колишню розкіш. Сам палац був побудований ще у 9 столітті, пізніше повністю перебудовувався і тепер є нагадуванням про нині неіснуюче поселення. Ще більшої таємничості цьому місцю додає те, що воно відірване від цивілізації. До нього веде лише одна ґрунтова дорога, яка у негоду перетворюється на непрохідну.

Садиба Замок Попова, Василівка

03

Це одна з найцікавіших пам’яток Східної України і єдиний екземпляр палацово-замкової архітектури 19 століття, що дійшов до наших днів. Під’їжджаючи до палацового комплексу, проглядаються високі зубчасті стіни і вежі, увінчані шпилями. Цікаво, що на будівництво палацу пішло цілих 30 років. Кажуть, що під час ярмарку циганка нагадала господареві маєтку, ніби він буде жити до тих пір, поки будується замок, тому проект постійно перероблявся. Але, як господар замку не намагався віддалити день завершення будівництва, коли воно, нарешті, сталося – передбачення збулося.

Палац Курисів, Петрівка

04

Опори зруйнованого моста недалеко від цього місця вказують на те, що колись давно тут протікала річка. Сьогодні під старими руїнами видніється тільки поле очерету і невеликий струмочок, а трохи далі відкривається вид на непримітне село. Тільки придивившись можна побачити дивний шпиль – чи то верхівка церковного купола, чи то залишки якоїсь іншої споруди. Незнаюча людина навряд поцікавиться і навіть не здогадається, що якщо звернути з дороги, то перед нею відкриється приголомшливий Палац Курисів.

Жванецький замок, Жванець

05

Все, що залишилося від цієї могутньої фортеці – самотня п’ятикутна вежа, що височіє на річковій скелі. Вражає, але про існування замку часто не знають навіть жителі довколишніх сіл, а колись давно він відігравав важливу роль в історії країни. Побудований у 17 столітті, замок складався з шести веж, оточених глибоким ровом. Це було прекрасне укриття для місцевих панів. Втративши стратегічне значення, територія замку осиротіла і стала непотрібною. Проте любителі старовини люблять провідувати тутешні місця, тут відкриваються чудові види.

Чорнокозинецький замок, Чорнокозинці

06

Якщо ви одного разу помітите на березі річки Збруч густу лінію камінних залишків – знайте, що це одна із забутих подільських фортець. Замок, від якого сьогодні залишилися одні лише руїни, був зведений у другій половині 14 століття з метою оборони. Його товсті стіни стали у нагоді навіть під час кровопролитних боїв Першої світової війни. Ви напевно здивуєтеся, дізнавшись яку літературну кар’єру зуміла зробити ця фортеця. Для багатьох письменників вона стала справжньою музою і неодноразово згадувалася у різних творах.

Бучацький замок, Бучач

07

У 14 столітті для будівництва Бучацького замку було вибрано скелясте піднесення біля річки Стрипа, де схили невеликої гори з трьох сторін стрімко обривалися і спрямовувалися вниз до води. Це був величний замок овальної форми з мостом через річку. З часом палац почав втрачати оборонне значення і прийшов у занепад. Місцеві жителі почали розтягувати його залишки для будівельних потреб, поки від нього не залишився один каркас. Тепер час від часу сюди навідуються тільки допитливі туристи.

Залозецький замок, Залізці

08

У селищі Залізці розташований стародавній Залозецький замок. У 16 столітті ці землі польський король Сигізмунд I подарував подільському воєводі М. Камянецькому, який в 1516 році заклав тут замок. Будувався замок як оборонна споруда, розташована в стратегічному місці. Він мав прямокутну форму. Кожен кут захищала 3-х поверхова вежа з бійницями, а ще одна перебувала над воротами. Трохи північніше розташовувався двоповерховий житловий палац. З часом замок перейшов від сім`ї Камянецьких у власність Юрію Мнішеку. Пізніше оборонна споруда, вистоявши неодноразові напади турків, перейшла до гетьмана Вишневецького, який зробив її своєю резиденцією. Замок втратив своє оборонне значення в 18 сторіччі. Споруда сильно постраждала в результаті численних воєн. Під час артобстрілів Першої світової війни вона була остаточно зруйнована. Сьогодні замок вважається пам’яткою архітектури, але лежить в руїнах. Від колишньої величі залишилися фрагменти стін, в одній з яких зберігся в’їзний прохід.
Старокостянтинівський замок, Старокостянтинів

09

У 47 км від Хмельницького знаходиться місто Старокостянтинів, яке примітне замком, зведеним в 16 столітті. Старокостянтинівський замок був настільки міцним, що татари не змогли жодного разу його взяти. Потужна споруда відмінно виконувало свої оборонні функції. Саме через Старокостянтинів пролягав Чорний шлях – одна з трьох головних доріг, по яких рухалася татарська орда, здійснюючи грабіжницькі набіги. І замок, і місто заснував князь Костянтин Острозький, тепер вони названі на його честь. Територія замку мала вигляд трикутника, омиваного з двох сторін річками Ікопоть і Случ, а третя – межувала з містом. Від нього фортецю відділяв глибокий 200-метровий рів з водою. За ним був вал з бастіонами для гарматної стрільби. Вхід в замок охороняли в’їзні ворота з дерев’яним підйомним мостом. Стіни фортеці сягали майже 6 метрів в висоту, а товщина їх становила 1,5–2 м. До наших днів залишився сам двоповерховий палац-замок та частина потужних кріпосних стін. Також збереглася й двоповерхова кутова башта з підвалом – одна з п’яти. Уздовж південної стіни палацу розташована Троїцька церква, в архітектурі якої присутні готичні елементи. Зберігся лише нижній її ярус.

Київська фортеця (Нова Печерська фортеця), Київ

10

Нову Печерську фортецю будували протягом кількох сторіч, починаючи з 17 століття, і постійно доповнювали новими об’єктами. Частиною Київської фортеці є Госпітальне і Васильківське укріплення, Києво-Печерська лавра та інші споруди. Основний етап будівництва було здійснено у середині 19 століття, за часів царювання Миколи I. Автором плану цитаделі став військовий інженер Карл Опперман. Споруда була настільки величезна, що довелося відселяти частину жителів Печерського району. Київська фортеця жодного разу не брала участі в битвах, не справила жодного бойового пострілу. Військові технології кінця 19 століття різко змінилися, тому фортецю використовували як склад. Тут містився провіант на 20 тисяч осіб. У наші дні Нова Печерська фортеця є історико-архітектурним музеєм. Не всі її будівлі під охороною. Деякі з них – власність військового відомства. Декілька споруд перебувають у приватній власності. Наприклад, тут розташована вежа, яку навіть заборонено фотографувати. На жаль, багато споруд не охороняють, вони поступово руйнуються. На території музею проводять екскурсії, а також організовують різноманітні заходи.
Київська фортеця – унікальна споруда, яка є однією з найбільших у світі кам’яно-земляних фортець. Цю візитівку столиці варто побачити кожному українцю.

11
Ці та багато інших фактів ви знайдете в журналі «Пам’ятки України», що у відділі мистецтв  на Повітрофлотському, 10. Кожного місяця на вас цекають нові надходження.

 

«Я – український актор! »


Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Богдан Сильвестрович Ступка встиг прожити за своє життя сотні інших, зігравши більше 200 ролей у театрі та кіно. Напевно, у кожного українця є свій Ступка. Чи то в улюбленій ролі, чи то в особистих згадках. Одні називали його «генієм», другі – «великим», а він віджартовувався: «1 метр 78 сантиметрів». Річард III і король Лір, гетьман Мазепа і Тев’є-молочник, Леонід Брежнєв і Тарас Бульба… Це лише невеликий перелік ролей, які зіграв у театрі й кіно Богдан Ступка (1941–2012) – видатний український актор, лауреат багатьох премій, народний артист УРСР (1980) та СРСР (1991), Герой України (2011), кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня. У Голлівуді його порівнюють з Робертом де Ніро й Аль Пачіно. В Польщі й Росії вважають своєю зіркою, феноменом, який народжується раз на століття, на що Богдан Сильвестрович відповідав: «Я – український актор! Я собі працюю, а люди називають те феноменом. Треба працювати і чесно ставитися до роботи. Вийти на сцену і зіграти найкраще за всіх…».

Охоче поділимось літературою стосовно життя та творчості Богдана Сильвестровича за адресою: Повітрофлотський, 10 (Відділ мистецтв)

Цікаві факти про музичні інструменти


Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Самі старовинні музичні інструменти, які дійшли до наших днів — арфа, флейта, орган, клавікорд і клавесин. А перші старовинні ноти, зображені на глиняних табличках, були знайдені ще на території найдавнішої першої письмовій цивілізації шумерів. Про це та багато іншого розкажуть цікаві факти про музичні інструменти:

  1. Серед великої різноманітності сучасних музичних інструментів найбільш незвичайним є пірофон. Звуки в пірофоні виробляються в особливих трубках, де рухається нагріте язиками полум’я повітря.
  2. Згідно з китайськими міфами, людина на ім’я Лінг Люн, використовуючи бамбукову флейту, імітував пташиний спів і таким чином винайшов музику.
  3. У XVI столітті музиканти часто грали на гітарі смичком.
  4. Саксофон був винайдений ще в 1840 році, але більше 80 років був непопулярним музичним інструментом. Широку популярність саксофону приніс джаз.
  5. На думку виробників скрипок і смичків, кінський волос світлих відтінків дає більш м’яке звучання струнам скрипки, ніж темним волоссям.
  6. У пуританської Англії XIX століття під час концертів ніжки роялів закривалися чохлами, щоб ці ніжки не навівали людям ніяких думок про що-небудь непристойнє.
  7. Орган із сталактитів — Унікальний музичний інструмент, який встановлений в Лурейскіх печерах в США, штат Вірджинія. До трубкової конструкції традиційного органу з клавіатурою підключені 37 різних по тону сталактитів.
  8. Базука — Це не тільки гранатомет, а й музичний духовий інструмент, що має схожість з тромбоном. За однією з версій, під час Другої світової війни в американській армії з’явився гранатомет М9, який за зовнішнім виглядом дуже схожий на базуку і отримав таку ж назву.
  9. Лео Фендер, засновник однієї з найвідоміших компаній з виробництва електроінструментів Fender, сконструював також найвідоміші електрогітари Telecaster і Stratocaster. При цьому він сам не вмів ні грати, ні настроювати гітару.
  10. Скрипки роботи Страдіварі (Кінець XVII — початок XVIII століття) вважаються найдорожчими у світі і звучать нібито краще за інших. Але це твердження було спростоване в 2010 році. Під час експерименту 21 професійному скрипалеві запропонували протестувати 3 сучасні скрипки, 2 скрипки Страдіварі і одну — Гварнері. При цьому скрипалі не знали, де старі, а де сучасні інструменти. Як з’ясувалося, сучасні скрипки виявилися найкращими за якістю звучання, а більш ніж у сто разів дорогі старовинні скрипки опинилися на останніх місцях.

Якщо вас вабить музика?, Якщо ви шукаєте ноти?, Якщо вас цікавить музична історія? То йдіть до нас у відділ мистецтв на Повітрофлотський проспект, 10. В нас є не тільки ЦЕ, а і безліч іншої музичної інформації….

Ікона українського театру і кіно …


роговцева

Для своїх шанувальників Ада Миколаївна і досі легка та юна, хоча позаду роки роботи в театрі, у кіно, звання, нагороди, оплески і любов глядачів. У 23 роки стала заслуженою, а у 30 – народною артисткою України, у 40 – народною артисткою СРСР.

Захоплюючись талантом, глибокою душевною красою Ади Миколаївни, можна, очевидно, стверджувати, що причина її популярності і професійної затребуваності криється у вмінні любити, співпереживати, слухати, помічати, не проходити повз. І чим більше переглядаєш фільмів чи вистав  за її участю, чим вдумливіше вчитуєшся в рядки її поезій та спогадів, тим переконливіше розумієш, що Ада Роговцева – це ім’я, це легенда, це ціла яскрава епоха в мистецькому житті України.

Запрошуємо до Відділу мистецтв, що на пр. Повітрофлотському  10, де ви зможете ознайомитися з життям і творчістю Ади Миколаївни…

Український кінематограф…


1431150228

85 років від дня народження Вадима Герасимовича Іллєнко — оператора-постановника вищої категорії та режисера-постановника І категорії, сценариста, який вписав багато яскравих сторінок в історію українського мистецтва. За час роботи на Київській кіностудії ім. О. Довженка зняв 31 повнометражний художній фільм, шість з них — як режисер-постановник, у трьох із цих шести був ще й сценаристом. Ряд фільмів, що їх В.Іллєнко зняв як оператор, стали еталоном операторської майстерності, піднесли на новий щабель школу українського візуального мистецтва: «Олекса Довбуш» (1959), «За двома зайцями» (1961), «Вечір на Івана Купала» (1967), «Поштовий роман» (1969). А такі картини, як «Передай далі» (1988), «Останній бункер» (1991), «Геллі і Нок» (1995) та інші дають підстави пишатися  високопрофесійним українським кінематографом.

Вініл повертається!!! Sony знову почнуть виробляти вінілові платівки після 30 років перерви


vinil

Sony оголосила про відновлення виробництва та продаж вінілових платівок з березня 2018 року. Таке рішення компанія прийняла у зв’язку з ажіотажем щодо вінілових платівок: лише у 2016 році в США продали 13 мільйонів вінілу. Це на 10% більше, ніж у минулому році і попит стрімко росте. Найбільше платівок купують молоді люди віком до 30 років. Що стосується самих платівок, то найбільше купують із альбомами нових і класичних рок-груп. Sony перестали самостійно випускати платівки у 1989 році, однак компанія продовжувала замовляти тиражі у інших виробників. Передбачається, що Sony буде виробляти вініл як для гуртів власного лейблу, так і для інших компаній.

Саме  в бібліотеці мистецтв за адресою: пр-т. Повітрофлотський, 10.,  величезний раритетний фонд вінілових платівок який чекає своїх слухачів…