Шанхайський музей


Шанхайський музей – сучасний музей з дорогоцінними китайськими культурними реліквіями. Колекція якого складається з майже 1 020 000 предметів, 140 000 з яких оцінені як національні скарби.

У Шанхайському музеї, який був заснований в 1952 р., зберігається одна з найбільших колекцій історичних і культурних артефактів не тільки в Азії, але і у всьому світі. Він був перенесений у стару будівлю Чжунхуй на Південній дорозі Хенань № 16 у жовтні 1959 року. На початку 1990-х музей був перенесений на Народну площу та відкритий для відвідувачів у сучасному будинку 12 жовтня 1996 р.

Колекція музею охоплює тридцять одну категорію, серед яких бронза, кераміка, каліграфія, живопис, скульптура, оракулова кістка, печатки, монети, нефрит, меблі, вишивка, лаковий посуд, різьба по бамбуку та дереву, декоративно-прикладне мистецтво китайських етнічних меншин тощо. Серед яких особливо відзначаються колекція бронзи, кераміки, каліграфії та живопису.

Зараз у музеї є десять постійних галерей, чотири спеціальні демонстраційні зали та три тимчасові виставкові зали, в яких розташовується значна колекція стародавніх творів мистецтва китайських майстрів.

Постійними галереями є:

  • галерея давньої китайської бронзи;
  • галерея давньої китайської скульптури;
  • галерея давньої китайської кераміки;
  • галерея давнього китайського нефриту;
  • галерея давнього китайського образотворчого мистецтва;
  • галерея давньої китайської каліграфії;
  • галерея давньіх китайських печаток;
  • галерея давньої китайської нумізматики;
  • галерея меблів династій Мін та Цін;
  • галерея мситецтв і ремесел національних меншин Китаю.

У залі присвяченому бронзі – понад чотириста цікавих виробів з цього металу: музичні інструменти, зброя, кубки, витончені прикраси. Чудові експонати з кераміки і нефриту, які відносяться до різних епох. Тут і керамічний посуд, і маленькі витончені статуетки, фарфорові вироби, прикраси та талісмани з нефриту. Музейна галерея із зразками печаток становить величезний інтерес.

У Шанхайському музеї є галереї, присвячені дивовижному і прекрасному мистецтву китайського живопису, скульптури і каліграфії; ціла галерея, заповнена всілякими древніми монетами і паперовими грошима не тільки Китаю, але і сусідніх з ним країн; виставка приголомшливих предметів меблів епохи правління династій Мін і Цін, вирізаної з дорогих порід дерева, оздобленого дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням і металами.

Крім цього є ще цілий зал, де виставлена ​​експозиція, присвячена етнічними меншинами цієї країни. Серед експонатів цього залу є безліч творів мистецтва ремісників Тибету, плавальні засоби народів південних островів, національні костюми малих народів Китаю, Середньої Азії та Індії. Величезна колекці музею охоплює цілі історичні епохи життя цієї прекрасної країни і розвитку китайської культури, допомагає відкрити ще одну завісу в таємничий і барвистий світ Китаю.

Джерела:

  1. Шанхайський музей

Білий храм у Таїланді


У провінції Чіанграй у Таїланді знаходиться дивовижний за своєю красою буддійський храм. Це єдиний у всьому Таїланді абсолютно білий храм. Його стіни та численні скульптури створені з алебастру, пофарбовані в білий колір та інкрустовані дзеркальною мозаїкою, завдяки якій вони виблискують на сонці, відображаючи відтінки ранкової й вечірньої зорі.

Власником Білого храму, а також і його творцем є відомий тайський художник Халермхаї Косітпіпат, якого часто називають «тайським Сальвадором Далі». Майстер закінчив традиційну тайську школу мистецтв. Незважаючи на те, що його ранніми роботами були храми й фрески в тайському буддійському стилі, в Таїланді щодо його творчості точаться суперечки, оскільки в роботах митця поєднуються сучасні символи культури і традиційне тайське мистецтво. Протягом свого життя майстер жив на Шрі-Ланці та в Лондоні, продаючи свої твори і організовуючи виставки в Європі та Азії. 20 років художник, продаючи картини, збирав кошти на зведення своєї мрії – збудувати найкрасивіший храм у світі! І от нарешті білосніжний храм чарує погляди відвідувачів і залишає незабутні враження. 

Споруда зведена на честь великого Будди. Будівництво було розпочато в 1997 році та продовжується досі. Білий колір храму символізує його чистоту, а сяюче на сонці скло позначає світлий розум та мудрість Будди, що «світить яскраво по всій Землі та у Всесвіті». Немов розкішний замок Снігової Королеви постає перед вами – неймовірно красиве видовище! Територія біля споруди добре облаштована. Тут знаходиться безліч водограїв, химерних скульптур, серед яких багато драконів, яких дуже люблять в Азії, та інших різноманітних міфологічних істот. Тут можна побачити і статуї казкових принцес. Кожна скульптура в парку унікальна і несе свій зміст.

Навколо храму розташоване озеро з білими рибками. Дорога до храму пролягає через красивий міст, що символізує просвітлення, шлях до місця, де мешкає Будда. Щоб дістатися до цього райського куточка, потрібно пройти своєрідні випробування. Перед самим мостом розташоване «пекло» з простягнутими руками грішників. А далі вас зустрінуть статуї небесної варти і дракон Раху.

Усередині споруда вражає розкішними золотими розписами, у центрі знаходиться вівтар Будди. Традиційні буддійські образи переплітаються із сучасними символами масової культури. На 4-х стінах – зображення 4-х тварин,що символізують чотири стихії: слон стоїть на землі, наги (змієподібні істоти) височіють над водою, крила лебедя символізують вітер, а грива лева – вогонь.  Також тут ви можете спостерігати намальованих героїв «Матриці», «Аватара», «Термінатора». Фрески Бетмена, Супермена, Хижака й навіть Кіану Рівза в ролі фантастичного героя являють вигаданий людьми уявний світ. На одній незакінченій стіні домінує зображення літака, який врізався у вежі-близнюки. На іншій стіні є картини космічних кораблів і сцени, які зображують катастрофу, що знищує планету Земля.

На будівництво Білого храму його творець Халермхаї Косітпіпат на сьогоднішній день витратив більше 1 мільйона доларів. І хоча митець не відмовляється від пожертвувань, він не приймає від однієї людини більше 10 тисяч доларів на реконструкцію, щоб не давати нікому можливості й права впливати на те, як буде виглядати храм. Архітектор будівництво храму зробив справою всього свого життя.

Білий храм є національною гордістю й символом північного Таїланду, який приваблює величезну кількість туристів з різних країн, що бажають насолодитися виглядом казкового палацу.

Джерела:

  1. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
  2. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
  3. http://vsviti.com.ua/makepeaple/13765 – Храм Ват Ронг Кхун
  4. https://navkolosvitu.net.ua/wat-rong-khun/ – Храм Ват Ронг Кхун у Таїланді

Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»


«Центр мистецтв королеви Софії» або «Музей королеви Софії» є художнім музеєм, де є пінакотека (місце для зберігання живописних зображень) і бібліотека, що налічує 40 000 томів літератури. Цей музей разом з музеєм Прадо і Тіссена-Борнеміса утворюють Золотий трикутник Мадрида.

Музей зазнав деяких змін – у процесі реставрації загальна площа музею виросла приблизно на 25 000 м², і тепер вона майже на 60% більше площі колишньої центральної лікарні Мадрида, створеної архітекторами Франсиско Сабатіні та Хосе де Ермосілла. Саму будівлю цієї лікарні у 1992 році відвели під розміщення Центру мистецтв. До числа основних завдань Музею королеви Софії відноситься демонстрація творів художнього авангарду і всесвітня популяризація мистецтва сучасної Іспанії.

Знамените полотно Пікассо «Герніка», привезене в музей в 1992 р. з Касон дель Буена Ретіро, змагається тут з відомими роботами Далі, Міро, Хуана Гріса, Пабло Гарганьо, Чильїда і Тапієса. Численні тимчасові експозиції музею привертають велику кількість бажаючих познайомитися з найостаннішими тенденціями в мистецтві. До складу Центру мистецтв, крім музею, входить концертний зал, бібліотека.

«Музей королеви Софії» з 1986 року працював в якості виставкового Центру сучасного мистецтва, який спеціалізувався на скульптурі. Офіційне відкриття «Центру мистецтв королеви Софії» відбулося у вересні 1992 року; у церемонії відкриття брала участь королівське подружжя – Дон Хуан Карлос з дружиною Доньєю Софією.

Статус Національного Музею «Центру мистецтв королеви Софії» був привласнений королівським указом в травні 1988 року. Цей же указ встановив, що музейні колекції повинні включати, головним чином, твори мистецтва XX століття. Крім того, згідно з указом, Національний Музей повинен розміщувати у своїх експозиціях переважно роботи іспанських майстрів, а також тих іноземних художників, творчість яких тісно пов’язана з Іспанією.

Два поверхи музею займають полотна відомих іспанських авангардистів: Хуана Міро, Пабло Пікассо, Хуана Гріса, Сальвадора Далі. Представлені й інші сучасні майстри пензля, до числа яких можна віднести Едуардо Чілліда і Антоніо Тапіса.

Найзнаменитішим експонатом Національного музею є картина Пабло Пікассо «Герніка». Поруч з цією картиною можна побачити також етюди і робочі ескізи художника, за яким видно деякі моменти історії народження шедевра.

У 2005 році до старовинної будівлі прибудували три яскраво-червоних корпусу під великим червоним навісом з алюмінію і цинку. Будівлі розташовані трикутником і утворюють атріум з широкими кам’яними галереями. Зовні побудували три скляних ліфта, що привертають увагу своїм незвичним виглядом.

Джерела:

  1. Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»
  2. Центр мистецтв королеви Софії

Мечеть шейха Зайда


На території столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі знаходиться одна з найбільших і найкрасивіших мечетей у світі – Велика мечеть шейха Зайда. Будівля є уособленням великих багатств Еміратів, символом віри мусульман і справжньою ілюстрацією книги «Тисяча і одна ніч».

Цей монумент площею в 5 футбольних полів присвячений шейху Зайду ібн Султану Аль Нахайяну, який об’єднав бідні землі бедуїнів в одну країну, що стала найбагатшою на планеті. На території храму шейх і був похований. Дивовижна споруда популярна серед жителів країни і мандрівників з усього світу. Подивитися на неї приїжджала навіть королева Великобританії Єлизавета II. Будівництво мусульманського храму тривало 12 років (1996 – 2007). Головним архітектором споруди став Юсеф Абделькі, сирійський архітектор. Велика мечеть Зайда являє собою поєднання кількох архітектурних стилів арабського напрямку. Для її будівництва були залучені проєктувальники і постачальники будівельних матеріалів з різних куточків планети.

Архітектурний шедевр складається з 82-ох маківок з білого мармуру, найбільші з яких вінчає золотий півмісяць, а решту – гострі золоті шпилі. У кутах споруди розташовуються 4 великих мінарети. Внутрішні коридори, кімнати і двір прикрашені мармуровими квітами (іриси, лілії і тюльпани), дорогоцінним камінням (включаючи лазурит, червоний агат, аметист і перли) і 24-каратним золотом. По периметру розташовуються басейни, дно яких прокладено синіми і білими плитками, розміщеними в шаховому порядку. Такий візерунок приголомшливо виглядає під кришталево чистою водою.

Вхід до мечеті відкритий відвідувачам будь-якої національності, але адміністрація просить дотримуватися правил релігійного етикету. Туристи повинні бути в просторому одязі, спідниці та штани повинні бути довгими, а блузки та сорочки – з довгим рукавом. Перед входом до храму потрібно зняти взуття. Для жінок обов’язкова хустка для покриття голови. Відвідувати будівлю можна як у денний, так і вечірній час. Особливо феєрично і казково Велика мечеть Зайда виглядає на світанку або при заході сонця.

Об’єднані Арабські Емірати – це країна світових рекордів, і Велика мечеть не стала винятком із правил. Головна баня будівлі, що підноситься майже на 90 метрів, є однією з найбільших храмових бань у всьому світі. Килим, розкладений на внутрішній території мечеті, застеляє собою майже 6 тисяч квадратних метрів і важить більше 45 тонн! Він навіть відзначений у книзі рекордів Гіннеса як найбільший килим ручної роботи. Його створили іранські майстри з провінції Хорасан в Ірані.

Стелі мечеті прикрашають 7 чудових люстр, які оздоблені справжнім дорогоцінним камінням Swarovski. Головна люстра важить майже 12 тонн і є однією з найбільших люстр світу, поступаючись тільки люстрі з Доха, столиці держави Катар. Бані, безліч колон і весь комплекс, оточений квітучими садами, чудово видно з кожного моста, простягнутих від Абу-Дабі до материка (саме місто розташоване на островах).

У північно-східному мінареті розміщується бібліотека арабської спадщини, у якій можна знайти книги з історії, науки і каліграфії не тільки арабською, але й англійською, німецькою, французькою та деякими іншими мовами.

Джерела:

  1. http://www.pilon.net.ua/ua/countries/uae/place/mechet_shejha_zajda__g__abu-dabi_ – Мечеть шейха Зайда
  2. https://tonkosti.ru/%D0%9C%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%82%D1%8C_%D1%88%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0 – Мечеть шейха Зайда
  3. https://ukr.travels-and-holidays.com/bolshaya-mechet-shejha-zajda-v-abu-dabi-opisanie-read-473218 – Велика мечеть шейха Зайда в Абу-Дабі

Музей Вікторії та Альберта


Музей Вікторії і Альберта в Лондоні – найбільший в світі музей декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, що охоплює понад 5000 років людської творчості. Його експозиція загальною площею 51 тис. кв. м включає 145 галерей, розташованих на 6 рівнях, а постійна колекція налічує 2,3 млн експонатів.

Музей був заснований в 1852 році після проходження в Лондоні Всесвітньої виставки. Своєю назвою комплекс зобов’язаний королеві Вікторії і її чоловікові Альберту, які також доклали чимало сил для відкриття музею. На даний момент він є одним з найбільших в світі сховищ експонатів декоративно-прикладного мистецтва багатьох країн світу – від античності до наших днів, включаючи і багатющу колекцію предметів вікторіанської епохи.

Першим директором музею став один з організаторів Всесвітньої виставки 1851 року – Генрі Коул. Він розширив його практично до сучасних масштабів і сприяв його відкриттю для представників робітничого класу з метою освіти. Велика частина експонатів мала науково-прикладну тематику, що було цікаво різним верствам населення.

Поступово колекція музею Вікторії та Альберта увібрала в себе предмети побуту і твори мистецтва багатьох народів Європи, Азії та Сходу. На сьогоднішній день вона не поступається за значимістю найбільшим музеям світу. Колекції музею розміщені на шести поверхах. Експозиції розділені тематично за країнах та часовими рамками.

1-й поверх:

європейське середньовіччя;
епоха Відродження;
країни Сходу;
європейський одяг;
театральні костюми;
скульптура (переважно копії статуй епохи Відродження), вихід у внутрішній дворик;
картини Рафаеля.

2-й поверх:

британське мистецтво (до 1760 р.);
європейський інтер’єр (до 1500 р.)

3-й поверх:

металеві вироби;
меблі і предмети побуту;
ювелірні вироби;
столове срібло;
церковне начиння і вітражі.

4-й поверх:

архітектура (макети будівель);
вироби зі скла.

5-й поверх: тільки лекційні зали, експозиції немає.

6-й поверх:

меблі;
кераміка;
британське мистецтво (після 1760 р.).

Джерела:

  1. Музей Вікторії та Альберта
  2. Музей Вікторії і Альберта в Лондоні

Собор Святого Петра в Римі


Собор Святого Петра – це серце Ватикану та всього католицького світу. Цей храм справді вражає своєю красою, розмірами та архітектурою. Адже над його створенням працювали найвидатніші італійські архітектори та митці – Браманте, Рафаель, Перуцці, Мікеланджело.

Першу базиліку св. Петра спорудив імператор Костянтин на початку IV ст. на тому місці, де під час жорстоких переслідувань Нерона розп’яли та захоронили святого апостола Петра – першого єпископа Риму.  Саме тут святий і був похований. Перша базиліка простояла понад тисячу років, доки не занепала разом з Римом. Зведення ж тієї будівлі, яку ми сьогодні можемо побачити, розпочалося в 1506 році. Почесна місія була доручена архітектору Донато Браманте. Він отримав чітку настанову: створити такий собор, який би міг затьмарити будь-які язичницькі храми та стати найвеличнішим серед християнських соборів. Та архітектор так і не зміг побачити результати своєї праці – через декілька років від початку роботи він помер. Його замінив Рафаель Санті. Загалом будівництво собору тривало майже 150 років. Архітектори змінювали один одного, а з тим змінювалося і бачення того, яким має стати собор.

У зведенні храму брав участь і Мікеланджело Буонарроті. Він встиг спроєктувати колони, центральний простір собору та баню. Утім, побачити йому вдалося тільки барабан маківки, адже Мікеланджело, як і перший зодчий, помер раніше завершення будівництва. До речі, у соборі і сьогодні можна побачити геніальну скульптуру Мікеланджело – «П’єта або Оплакування Христа». Це єдина скульптура, яку митець підписав. Вона зображує Святу Діву Марію, яка тримає на колінах свого померлого сина Ісуса Христа. Усі здивувалися, чому автор зобразив Марію такою молодою. Відповідь генія проста: Божа Матір не може старіти. Мікеланджело тоді було 20 років.

Сьогодні до храму ведуть п’ять бронзових дверей. Одні з них, розташовані праворуч, – Святі Двері, котрі відкриваються самим Папою кожні 25 років, у Святий рік, напередодні Різдва. Саме тоді можна спокутувати найтяжчі гріхи. Коли Святий рік завершується, двері знову замуровують бетоном. У соборі перед відвідувачами відкривається величний вівтар, навколо якого ніколи не гаснуть лампадки. Служити звідти месу має право тільки Папа Римський. Вівтар розташований прямісінько над могилою апостола Петра. У підлозі навіть зроблено спеціальне віконце, крізь яке можна її побачити. До речі, близько 50-ти років тому археологи провели розкопки, і виявилося, що там дійсно є залишки тіла, якому майже дві тисячі років. Біля вівтаря розмістили бронзову скульптуру апостола Петра на папському престолі, в його руках – ключі від Раю. Зараз його права ступня майже витерта, адже за легендою, якщо потерти ногу скульптури – святий допоможе виконати будь-яке бажання.

Собор Святого Петра також є криптою. Тут поховані всі Святі Отці, королі, а також впливові діячі католицької церкви. Тут поховано і блаженного Іоанна Павла ІІ. Будівля собору – грандіозна за своєю величчю. Його площа перевищує 22 тисячі квадратних метри – це 3 футбольні поля! Він може вмістити близько 60 тисяч людей. На фасаді собору виділяються 9 лоджій, одна з яких, центральна, називається «Лоджією благословення» – саме звідси Папа Римський звертається з благословенням до всіх християн на Різдво, Великдень та свято Св. апостолів Петра та Павла.

На території храму розташований Ватиканський історико-художній музей «Скарбниця святого Петра». Тут зберігається різнопланова колекція античних та сучасних предметів, котрими послуговується церква. Унікальною пам’яткою колекції вважається позолочений срібний хрест із частинками дерев’яного хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос.

Перевершити велич та вплив собору Святого Петра неможливо. Він – оплот католицької церкви. Тут спочиває у мирі апостол, якому Спаситель залишив ключі від Царства Небесного і якому Він заповів церкву.

Джерела:

  1. https://uain.press/articles/sobor-svyatogo-petra-dvi-tysyachi-rokiv-neporushnoyi-velychi-1025601 – Собор Святого Петра. Дві тисячі років непорушної величі
  2. http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/1652-sobor-svyatogo-petra-v-rymi.html – Собор Святого Петра в Римі
  3. https://www.radiosvoboda.org/a/1940508.html – Скарби Собору Святого Петра в Римі

Національний музей Кореї


Національний Музей Кореї – найбільший музей на території Республіки Корея та шостий за величиною у світі, розташований в центрі Сеула, на території Сімейного парку Енсан. В музеї знаходиться колосальна колекція, в якій міститься понад 310 тисяч історично цінних і високо естетичних реліквій від епохи палеоліту аж до початку XX століття, з яких відвідувачам доступно для огляду близько 12 тисяч експонатів.

Музей виставляє експонати в шести постійних виставкових галереях: передісторії та стародавньої історії, історії середньовіччя і раннього нового часу, галереї пожертвувань, каліграфії і живопису, азіатського мистецтва, галереї скульптури і ремесел. У колекції музею представлені численні національні скарби Кореї, включаючи Пангасаюсан, бронзового Майтрея під час медитації, курильниця Селадон з Корі, Десятиповерхова пагода храму Кенсхонса і золота “Корона Сілла”. Азіатська художня галерея була створена для кращого розуміння культури Азії; тут представлені шедеври з різних країн цього регіону.

Постійна колекція Національного музею Кореї пропонує захоплюючу подорож через тисячі років історії, від простих ручних сокир епохи палеоліту до чудової золотої корони періоду трьох королівств, вишуканого Селадону з династії Корі, майстерень картин з династії Чосон і фотографії з сучасності.

Національний музей Кореї був створений в 1945 році. У 2005 році він був збільшений і знову відкритий на ділянці розміром в 295 550,69 м² (площа будівлі становить 49 468,97 м²) в Йонсан-гу, Сеул. З моменту відкриття Національного музею Кореї як “культурного комплексу”, він став не тільки місцем зберігання і виставок дорогоцінних реліквій, але і центром різних освітніх програм і культурних заходів.

Музей розділений на три поверхи. Символічно, що ліва частина музею представлятє минуле, а права частина музею – майбутнє. На першому поверсі знаходиться Галерея передісторії та стародавньої історії, яка містить близько 4500 артефактів від палеоліту до епохи Єдиної Сілла, розкопаних в різних місцях Кореї. Дев’ять виставкових залів в галереї – це кімната палеоліту, кімната неоліту, кімната бронзового століття і гожозона, кімната Прото Трьох Королівств, кімната Когурьо, кімната Пекче, кімната Гая і кімната Сілла. Також на першому поверсі знаходиться Галерея середньовічної та ранньої сучасної історії, яка демонструє культурну та історичну спадщину в періоди Єдиного Сілла, Балье, Корі і Чосеона.

На другому поверсі знаходиться Галерея пожертвувань та Галерея каліграфії і живопису, яка містить 890 творів мистецтва, які демонструють традиційне і релігійне мистецтво Кореї в кольоровій гамі. Галерея каліграфії і живопису розділена на чотири кімнати: кімната живопису, кімната каліграфії, кімната буддійської живопису та сарангбанг (студія вченого). У галереї пожертвувань зберігається 800 творів мистецтва, переданих з приватних колекцій колекціонерів. Галерея розділена на одинадцять залів: Зал для зборів Лі Хун Куна, Зал для зборів Кім Чон Хака, Зал для зборів Юй Кангюл, Зал для зборів Янг Сук, Зал для зборів Чой Янг, Парк Зал для зборів Byong-rae, Зал для зборів Yoo Chang-jong, Зал для зборів Kaneko Kazushige, Зал для зборів Hachiuma Tadasu, Зал для зборів Iuchi Isao і Зал для зборів Other.

На третьому поверсі знаходиться Галерея скульптур і ремесел, в якій представлено 630 експонатів, які представляють корейську буддійську скульптуру і ремесло. П’ять залів галереї – це Зал Металевих Мистецтв, Зал Селадону, Зал Складу Банчхонгов, Зал Білого Фарфору і Зал Буддійських скульптур. Також на третьому поверсі знаходиться Галерея мистецтв Азії, яка містить 970 творів, які досліджують подібності та відмінності азіатського мистецтва і злиття азіатського і західного мистецтва через Шовковий шлях. П’ять кімнат – це кімната мистецтва індіанців і південно-східної Азії, кімната мистецтва Центральної Азії, кімната мистецтва Китаю, кімната реліквій для підводного мистецтва Сінан і кімната мистецтва Японії.

Джерела:

  1. Національний музей Кореї
  2. Національний музей Кореї
  3. Національний музей Кореї

Альгамбра


Палац Альгамбра в іспанській Гранаді – шедевр світової архітектури, подарований мусульманами людству. Іспанці стверджують: хто побував в Іспанії і не бачив Альгамбри – не бачив країни. З 1984 року архітектурний комплекс належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Арабські завойовники Південної Іспанії, на відміну від інших, виявилися добрими учнями та талановитими спадкоємцями технічних досягнень стародавніх римлян, що колонізували Іберійський півострів задовго до них. Маври Іспанії перетворили посушливий край у край садів, великих міст та відомих ремісничих центрів. На цьому тлі і виникла Альгамбра, що була збудована в 13-14 століттях як резиденція мавританських правителів (халіфів). Шедевр ісламської архітектури був створений династією Насрідів, яка правила з 1238 по 1492 рік і за яких Гранада стала столицею Гранадського емірату на Іберійському півострові, а Альгамбра − їх резиденцією. Для зведення архітектурного комплексу обрали пагорб аль-Сабіка, відокремлений від міста глибокими ровами та річкою Дарро. На пагорбі і вибудували фортецю, серед веж та двориків якої і побудували палацові приміщення. Також тут були мечеті, житлові будинки, лазні, сади.

Назва «Альгамбра» буквально перекладається з арабської, як «червоний замок». Деякі пов’язують це з кольором висушеної сонцем глини, з якої побудовані палаци, інші вважають, що назва походить від червоного полум’я факелів, якими освітлювали замок під час багаторічного будівництва. Середньовічні поети описували цю споруду як «смарагдову перлину», відзначаючи красу Альгамбри на тлі зелених лісів, блакитного неба і гірських пейзажів із засніженими вершинами Сьєрри-Невади. Тут східні правителі прагнули створити шматочок раю на землі.

В Альгамбрі гармонійно поєднуються мальовничі сади, внутрішні дворики і тераси з водограями, водними каскадами, каналами і водоймами з безліччю витончених арок, склепінь, струнких колон та візерункових різьблених вікон. Уся ця пишнота декорована химерними арабськими в’язями, рослинними орнаментами, строкатою мозаїкою, керамічними кахлями, різьбленими візерунками по дереву та каменю. Вода, що поступала з гірських схилів Сьєрри-Невади, наповнювала канали та водограї і була тією стихією, яку маври цінували найбільше. Не випадково на фонтані в Левиному дворику зберігся напис: «Дивись на воду і дивись на водойму, і ти не зможеш вирішити, чи спокійна вода, чи струмує мармур».

Один із кращих зразків архітектури жодного разу не був узятий ворогами штурмом. Лише в 1492 році султан Абу Абдаллах добровільно здав фортецю іспанцям, які взяли в облогу Гранаду.  На відміну від більшості урядових резиденцій, знищених переможцями або стихіями, доля Альгамбри склалася на рідкість вдало. Іспанські правителі, зачаровані витонченою красою чужої їм культури, зробили замок однією зі своїх резиденцій.

Цей чудовий зразок архітектури надихав на творчість багатьох людей зі світу мистецтва: Дж. Байрона, Ф. де Шатобріана, В. Гюго, Е. Бульвер-Літтона. Дуже відомим є музичний твір іспанського гітариста і композитора Франциско Тарреги-і-Ешеа «Спогади про Альгамбру», що є окрасою репертуару кожного професійного гітариста. А американський автор Вашингтон Ірвінг знаменито висвітлив свій візит до замку у книзі 1832 року «Казки Альгамбри».

Джерела:

  1. https://islam.in.ua/ua/kultura/algambra-shedevr-svitovoyi-arhitektury-podarovanyy-musulmanamy-lyudstvu – Альгамбра – шедевр світової архітектури
  2. https://espanarusa.com/ru/pedia/article/153216 – Альгамбра
  3. https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/dvorets-algambra.html – Палац Альгамбра в Гранаді
 

Національна галерея мистецтв у Вашингтоні


Національна галерея мистецтв служить центром візуального мистецтва, освіти та культури. Колекція складається з понад 150 000 картин, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, фотографій, гравюр та малюнків.

Галерея була створена 1937 році завдяки американському колекціонерові і фінансисту Ендрю Меллоні, який пожертвував їй свою приватну колекцію, яка налічувала 126 картин і 26 скульптур, від «Альби-Мадони» Рафаеля до «Маркези де Понтехоса» Франциско де Гойя та «Меркурія» Джованні Болоньї, який в даний час прикрашає центральний фонтан в Ротонді. Національна галерея стала «колекцією колекцій» завдяки щедрості благодійників-засновників Семюеля Х. Креса, Раша Креса, П. А. Б. Шиденера, Джозефа Шиденера, Лессінга Дж. Розенвальда, Честера Дейла, Ельзи Меллон Брюса та Пола Меллона.

Будівництво Західного корпусу

Зараз його називають Вест-Білдінг, він був розроблений в неокласичному стилі. Перша будівля Національної галереї, яка була відкрита в 1941 році, була останньою конструкцією Джона Рассела Поупа та містить роботи з 11 по 19 століття. Галереї головного поверху демонструють єдину в Америці картину Леонардо да Вінчі, а також роботи Моне, Рембрандта, Ель Греко та тисяч інших. Роботи експонуються за періодами та національним походженням, і цей контекст також визначає дизайн кожної галереї. Ротонда була створена за зразком Пантеону в Римі і є центральним місцем зустрічей для щоденних екскурсій та тисяч відвідувачів щодня. На першому поверсі представлено колекцію американських меблів Кауфмана; обертові установки відбитків, малюнків та фотографій; декоративно-прикладне мистецтво та скульптура від середньовіччя до початку 20 століття.

Будівництво Східної будівлі

Східний корпус відкрився в 1978 році для розміщення колекції сучасного мистецтва Національної галереї та тимчасових виставок. Для її проекту було обрано архітектора І. М. Пей. Пей пов’язав свій дизайн з неокласичним дизайном Джона Рассела Поупа, закликаючи зовні обробляти тим самим рожевим мармуром штату Теннессі, що використовувався для Вест-Білдингу. Реконструкція, завершена в 2016 році, додала 12 250 квадратних футів нового виставкового простору, включаючи дві високі вежі-галереї та терасу на даху для скульптури на відкритому повітрі, що виходить на проспект Пенсільванії. У великому трикутному атріумі знаходиться монументальний мобільний телефон Олександра Калдера, тоді як найбільша публічна інсталяція його творів у світі знаходиться у Вежі 2. На п’яти поверхах відвідувачі можуть насолоджуватися картинами, скульптурою, фотографією, роботами на папері та медіа-мистецтвами, організованими в хронологічні та тематичні розміщення.

Сад скульптур

Національна галерея скульптурних садів була відкрита для відвідувачів 23 травня 1999 р. Оазис площею 6,1 гектара в самому центрі міста, в саду скульптур представлені масштабні роботи сучасної скульптури Роя Ліхтенштейна, Марка Шагала, Луїзи Буржуа та інших. Простір спроектував ландшафтний архітектор Лорі Д. Олін у співпраці з працівниками Національної галереї Марком Лайтхаузером, керівником проекту; Гордоном Ансоном, головним дизайнером освітлення та ін. Простір є домом для концертів у Саду скульптур.

Меморіальний фонтан Ендрю Меллона

Ще одна угода зі Службою національних парків передала опіку над Меморіальним фонтаном Ендрю Меллона та навколишнім трикутним парком Національній галереї у 2015 році. Фонтан, завершений у 1952 році та розташований на північ від Західного корпусу Національної галереї. Коли був побудований центральний бронзовий фонтан, він вважався найбільшим у світі.

Колекція галереї, її публічні програми та внесок у вивчення візуального мистецтва продовжують зростати завдяки зусиллям незліченних прихильників та співробітників.

Джерела:

  1. Національна галерея мистецтва

Галерея Тейт Модерн


Галерея Тейт Модерн вважається однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток в Лондоні. Це національна галерея Великобританії яка є частиною групи Tate (спільно з Tate Britain, Tate Liverpool, Tate St Ives і Tate Online). Найбільший в світі музей сучасного мистецтва розташувався у відреставрованому будинку колишньої електростанції на південному березі Темзи. Сама споруда є творінням знаменитого архітектора Джайлза Гілберта Скотта.

У галереї представлені твори сучасного мистецтва (не раніше 1900 р.) в таких жанрах, як імпресіонізм, абстракціонізм, кубізм, сюрреалізм, поп-арт і т. д. У залах музею можна побачити картини, скульптури, плакати, фотографії, мультимедійні інсталяції та багато іншого.

Тут не дотримується хронологічний порядок творів – експозиція будується за тематичним принципом і складається всього з чотирьох розділів: «Натюрморт, предмет, реальне життя», «Пейзаж і навколишнє середовище», «Історична живопис», «Оголена натура, дія, тіло». У числі популярних експонатів – полотна Василя Кандинського, Казимира Малевича і Пабло Пікассо, а також твори Клода Моне і Матісса, плакати Енді Уорхола, сюрреалістичні роботи Де Кіріко і Трістрама Хиллера.

У грудні 1992 року Тейт Трістіс оголосив про намір створити окрему галерею для міжнародного сучасного мистецтва в Лондоні. Колишня електростанція Бенксайд була обрана новим майданчиком галереї в 1994 році. Наступного року швейцарські архітектори Herzog & De Meuron були призначені переобладнати будівлю в галерею. Те, що їх пропозиція зберегла більшу частину первісного характеру будівлі, стало ключовим фактором цього рішення.

З моменту відкриття в травні 2000 року Tate Modern відвідали понад 40 мільйонів людей. Це одна з трьох найбільших туристичних визначних пам’яток Великобританії. У 2009 році Тейт розпочав великий проект з розвитку Tate Modern. Знову співпрацюючи з Herzog & de Meuron, трансформований Tate Modern використовує вражаючі надлишкові резервуари для нафти на електростанції, збільшуючи простір галереї та забезпечуючи значно покращені умови для відвідувачів.

Перший поверх. Тут розташовується знаменитий Турбінний зал, в якому щорічно демонструються масштабні мистецькі проекти, зроблені за спецзамовленням. Авторами робіт на виставках попередніх років були такі великі художники, як Хуан Муньос, Доріс Сальседо, Луїза Буржуа і ін. Це величезний зал у центрі Тейт Модерн – висотою 35 метрів і довжиною 152 метри.

Другий поверх. Тут демонструються нетривіальні і претензійні роботи. Експозиції рідко затримуються на цьому поверсі довше ніж на 2-3 місяці. Третій поверх. Більшість представлених робіт належать авторам, які творили в XX ст. Серед популярних композицій можна виділити «Знаки і текстури» та «Поезія і мрія». Четвертий поверх. Тут виставлені найбільші роботи. Поверх складається з 2 великих секцій, і деякі композиції настільки масштабні, що обидві частини доводиться об’єднувати.

П’ятий поверх. На останньому поверсі можна побачити недавно придбані роботи і пройтися по безлічі невеликих залів зі слайдами. «Стан зміни» – композиція в стилі кубізму, футуризму і поп-арту, тут можна побачити картини Пабло Пікассо і Енді Уорхола, а також фотографії Юджина Атгета. Прямо на вершині будівлі у формі піраміди знаходиться відкрита оглядова тераса. Хоча він не вище димоходу, з нього відкривається безперешкодний вид на річку Темзу та через Лондон, від Кенері-Уорф до стадіону “Уемблі”.

Джерела:

  1. Тейт Модерн
  2. Галерея Тейт Модерн
  3. Музей сучасного мистецтва Тейт в Лондоні