Бокотей Андрій


Андрій Бокотей майстер декоративно-ужиткового мистецтва, Народний художник України (2007), один із найвідоміших українських митців сучасності. Ініціатор проведення у Львові з 1989р. міжнародних симпозіумів гутного скла. Засновник Музею скла у Львові. Один із піонерів міжнародного руху студійного скла на території колишнього Радянського Союзу.

Народився у с. Брід (тепер Іршавського району Закарпатської області)
у родині священика. Навчався на кафедрі художньої кераміки Львівського державного
інституту прикладного та декоративного мистецтва. Після закінчення навчання (1965) Андрій Бокотей залишився на викладацькій роботі на кафедрі художньої кераміки, водночас розпочавши активну творчу практику. В ранній період працював у галузі
художньої кераміки, художнього скла та малярства, брав участь у виставках. Із 1970 р. —
член Спілки художників України. Відтоді увиразнилась індивідуальність Андрія Бокотея
як художника гутного скла, однієї з найяскравіших постатей у поколінні молодих митців
не лише в Україні, а й за її межами. Такий авторитет львівський митець заслужив цілеспрямованою роботою над виявленням образотворчих та естетичних властивостей скла,
постійним удосконаленням технології виконання, тяжінням до новаторських формальнопластичних ідей. Андрій Бокотей творчо засвоїв багатий досвід львівських склодувів старшого покоління, значну частину свого часу проводячи безпосередньо біля печей, багато
експериментуючи зі скляною масою та «чаклуючи» над різними способами фактурного
збагачення матеріалу, несподіваними комбінаціями технік опрацювання гарячої скломаси з метою поглиблення її образно-асоціативного звучання.

У 1991–1992 рр. Андрій Бокотей очолює Львівську організацію Спілки художників
України, беручи активну участь у мистецькому житті України та поза її межами. 1992 р.
відбулася його персональна виставка у м. Нансі (Франція). Бокотей учасник численних персональних і групових виставок в Україні, Китаї, США, Франції, Бельгії, Ізраїлі, Польщі, Росії, Литві, Естонії, Латвії, Угорщині, Голандії, Данії, Фінляндії, Норвегії.

Найбільш відомими стали такі його твори, як «Сидяча фігура» (варіанти), «Гуцульські мадонни», «Кінь і вершник на візку», «Медитації», «Мойсей», серії «Об’єкти в просторі», «Іграшки для дорослих» та інші.

За вагомі заслуги в галузі образотворчого та декоративного мистецтва Андрію Бокотею було присвоєно почесне звання народного художника України. У 1994 р. він очолив
кафедру художнього скла ЛДІПДМ, отримав звання професора, у 1996 р. призначений на
посаду проректора з навчальної роботи, а з 2000 р. є ректором Львівської академії
мистецтв, яка за цей час отримала статус національної.

Він є членом Науково-методичної ради з мистецтва Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, членом Президії Національної академії мистецтв України,
головою численних журі, конкурсних комісій, фондів у царинах мистецтва і культури.

З 2015 керівник Західного науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України.
Професор, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України (1989), Лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка (2002), Народний художник України (2007). Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1989), Кавалерським хрестом Ордена «За заслуги» Республіки Польща (2009), Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2013), Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2016).

Джерела:

  1. Бокотей Андрій Андрійович
  2. БОКОТЕЙ Андрій Андрійович
  3. Бокотей Андрій Андрійович
  4. Андрій Бокотей

Повелитель алігаторів


В усьому світі відомий французький Король крокодилів та пітонів Карах Кхавака. Як він знайшов спільну мову з небезпечними рептиліями – таємниця цілої циркової династії: з унікальним номером виступав ще дід Повелителя. Екзотичний неповторний виступ артиста – родзинка будь-яких циркових шоу.

Дивовижний номер артиста виглядав би набагато пріснішим, якби не можливість полоскотати нерви публіці. Відомий француз працює з вісьмома алігаторами та шістьма пітонами. Цікаво, що його виступ проходить без огороджувальної сітки навколо манежу. Це певною мірою насторожує й лякає відвідувачів, які сидять у першому ряду. Уявіть собі: на арені з’являються сім крокодилів – кілограмів по 100-150 (кожного зеленого артиста виносять троє чоловіків!), а навколо манежу — жодної загороджувальної сітки. Крокодили, не поспішаючи, ходять по манежу. Ось один вже перелазить через бордюр. Його щелепа зависла практично над колінами дівчини з першого ряду! А інший «зелений» вже майже поклав голову ошалілому відвідувачу цирку на черевик… Повелитель алігаторів удає, що нічого не помічає. Хоча, звичайно ж, краєм ока стежить за розвитком ситуації і, знаючи межу допустимого, в потрібний момент підбігає до тварини. Постукування алігатора по одному Майстру відомих точках крокодилової морди, кілька маніпуляцій руками – і рептилія застигає в динамічній позі.

Артист сміливо виконує і небезпечний «смертельний номер»:  кладе голову до пащі хижака, а там 74 зуба і сила стискання щелеп — сім атмосфер. Карах визнає, що серед крокодилів є талановиті артисти і є нездари. Для того, щоб зрозуміти, чи живе в зубастому земноводному «творче начало», Майстер відбирає піврічних крокодилят, вигулює їх,  як звичайних собак, на повідку, грає з ними й спостерігає за їхньою поведінкою.

Живуть алігатори в спеціальних трейлерах з басейнами усередині. Їдять рибу, м’ясо, печінку. Особливо небайдужі до курятини. На сцені крокодил може працювати до 80 років. Так один із незвичайних «артистів» розпочинав свою кар’єру ще з батьком Кхаваки, коли той був юнаком.

Джерела:

  1. https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/yihali-vedmedi – Їхали ведмеді…
  2. http://kreschatic.kiev.ua/ua/2615/art/23663.html – «Міжнародний цирк»
  3. http://www.golos.com.ua/article/227246 – «Міжнародний цирк» у Києві

Цирк Джима Роуза


Американський Цирк Джима Роуза називають найбільш шокуючим цирком у світі. Усі трюки, які виконують артисти, є надзвичайно небезпечними не лише для їх здоров’я, але й для життя. Цей цирк не відвідують діти та люди зі слабкими нервами, адже це місце, де можна розважитись і налякатися в найкращих традиціях балаганів.

Цирк Джима Роуза або, як його ще називають, «Цирк потвор» був заснований у Сіетлі в 1991 році Джимом Роузом та його дружиною Бібі Ешард.

Джим ніколи не вивчав циркове мистецтво, але був геніальним маніпулятором. Відомі видавництва і корпорації, такі як Microsoft та Wall Street Journal наймали його на посаду PR-консультанта. У Цирку Джима Роуза все – шок на межі розумного. Концепція циркових номерів – без прикрас показати людську природу. Вельми натуралістично обігруються теми страхів, шахрайства, інстинктів. У захваті від таких видовищ панки, а ось непідготовлених глядачів частенько виносять напівнепритомними із зали. Де Джим знаходить своїх незвичайних артистів, не знає ніхто. У його цирку виступають Король тортур, який прибиває власні ступні цвяхами до підлоги, Бебе-королева, яка піднімається по сходах із найгостріших мечів, бородаті жінки-сумоїстки, від кроків яких здригається арена. Містер Ніж жонглює ревучими бензопилами, а Людина-загадка, поцяткована татуюваннями та з рогами, жує і ковтає склянки. Надмірно пірсингований Містер Ліфт піднімає своїм пірсингом великі вантажі. Сам Роуз так пояснює місію свого жорстокого мистецтва: «В Америці виросло ціле покоління, що ніколи не бачило вистав такого типу. Старий ярмарковий цирк помер, і я хочу відродити цю частину американської культури».

Сам Роуз грає в перервах між актами, в основному виконує комедійні сценки, а також трюки. Цирк Джима Роуза запрошує усіх, хто має бажання полоскотати собі нерви. Дика трупа гастролює по всьому світу, уникаючи Нової Зеландії. Тут шоу Роуза знаходиться під суворою забороною.

Джерела:

  1. https://qna.center/question/376550 – Де знаходиться цирк, у який не ходять діти?
  2. https://www.elle.ru/stil-zhizni/puteshestviya/ves-vecher-na-arene-samyie-udivitelnyie-tsirki-mira/ – Цирк Джима Роуза
  3. https://hochu.ua/cat-relax/rest-travels/article-44526-luchshie-tsirki-mira/ – Найкращі цирки світу

Богинський Леонід


Богинський Леонід Федорович – художник декоративного мистецтва (художня кераміка), член Національної спілки художників України (1986).

Леонід Богинський – віртуозний гончар, майстерним рукам якого підкоряється будь-яка традиційна форма. У 1974 році після закінчення відділення кераміки Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва він стажувався у найкращих опішненських майстрів кераміки заводу “Художній керамік” на Полтавщині. 1974-1975 – художник Заводу художньої кераміки в с. Опішне на Полтавщині.

У 1980-ті працював у монументально-декоративному мистецтві. Основні роботи в цій галузі: декоративні керамічні рельєфи в інтер’єрах Київського музичного училища ім. Р. Глієра (1979); об’ємно-просторові композиції з кераміки у приміщенні кафедри дитячої психіатрії Лікарні ім. І. Павлова (1982); декоративні вази у Будинку вчителя (1986). 1988, 1989 – керівник творчих груп художників-керамістів у Будинку творчості СХУ “Седнів” на Чернігівщині.

З 1974 – учасник багатьох республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.

1984 – Диплом IX Міжнародного Бієнале художньої кераміки м. Вальорис;
1986 – член Національної спілки художників України;
1984, 1986, 1988, 1989 – учасник Всеукраїнських симпозіумів “Седнів”;
1985, 1987, 1989 – учасник Міжнародного симпозіуму художньої кераміки “Дзінтарі” (Латвія);
1997, 1998, 2000 – учасник Всеукраїнського симпозіуму садово-паркової кераміки;
1990 – керівник Міжнародного симпозіуму художньої кераміки “Дзінтарі”;
1999 – Перша премія на III Всеукраїнському конкурсі садово-паркової кераміки;
1974 – 1990 – учасник Всесоюзних та Республіканських виставок; 1991 – 2000 – виставки в Австрії, Швеції, Німеччини, Польщі;
2002 – учасник Міжнародного симпозіуму “Болеславець” (Польща);

Роботи зберігаються:
Музей українського народного декоративного мистецтва;
Хмельницький художній музей;
Сумський художній музей;

Для Богинського традиційні форми народної кераміки є універсальним засобом передачі сучасних художніх ідей. Так, монументальна макітра у художника – велике філософське узагальнення: це і образ стражденної української землі, і серце Батьківщини, і ковчег, що береже силу та душу народу. Варіації макітри без дна – давньогрецький образ бездонної посудини – символ марного існування та даремної праці. Керамічним пластам творця притаманний драматичний характер: через абстракцію та умовність розпису автор передає своє бачення трагічності буття, уявлення про любов і страждання, муку, радість та трагізм людських стосунків.

Джерела:

  1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
  2. Богинський Леонід Федорович
  3. Леонід Богинський. Художня кераміка
  4. «Макітра — це філософське узагальнення»

Паризький «Зимовий цирк»


Паризький цирк d’Hiver Bouglione – це найстаріший цирк світу, що діє донині. Його відкриття відбулося в 1852 році в присутності імператора Наполеона III, і в результаті цирк назвали на його честь. Нова будівля цирку була розрахована на проведення вистав у холодні пори року, тож «Бугліон» ще називали й «Зимовим цирком».  З того часу тут проходять не тільки циркові вистави, а й концерти зірок, виступи іменитих оркестрів, а також новорічні ялинки для дітей.

На відміну від інших паризьких цирків «Бугліон» мав зовсім іншу архітектуру. Це правильний двадцятигранник, діаметр якого становить 42 м. Показово, що він до сьогодні стоїть без єдиної опори. Красива будівля була прикрашена зовні і всередині скульптурами, виготовленими видатними майстрами тієї епохи: Прадо, Бозіо, Госс, Барріос. Уже в 1859 році «Цирк Наполеона» став відомим завдяки першому в історії акробатичному номеру з повітряною трапецією, придуманому і виконаному Тулузаном Леотар.  У 1934 році в назві цирку з’явилося прізвище нових власників – династії Бугліон, яка до сьогодні тісно пов’язана з ним. Нині старше покоління сім’ї займається адміністративними питаннями, середнє виступає на арені з кінними номерами, а молодші беруть участь у шоу ілюзіоністів.

Зимовий цирк включає у свої вистави номери акробатів, гімнастів, мімів, клоунів, дресирувальників. Шоу супроводжуються яскравими світловими ефектами, музику виконує справжній оркестр. Трупа цирку – багатонаціональна: тут і приборкувач тигрів з Німеччини, також колумбійські, українські, білоруські, італійські акробати, французькі жонглери і російські майстри клоунади. У грудні арена перетворюється на каток, і розпочинаються льодові вистави. У 1955 році в будівлі Цирку d’Hiver Bouglion знімали голлівудську мелодраму «Трапеція» з Тоні Кертісом, Джиною Лоллобріджидою і Бертом Ланкастером.

У «Зимовому цирку» Парижа створений музей, у якому можна побачити афіші, фотографії, костюми, статуетки та різний цирковий реквізит. Туристи у відгуках пишуть про красиву будівлю цирку і радять подивитися на цю визначну пам’ятку, навіть якщо ви не плануєте іти на виставу.

Джерела:

  1. https://evertravel.me/ru/posts/445-parizh-tsirk-d-hiver-bouglione – Париж: цирк d’Hiver Bouglion
  2. https://www.tourister.ru/world/europe/france/city/paris/placeofinterest/34429 – Цирк d’Hiver Bouglion (Зимовий цирк Парижа)
  3. https://travel.rambler.ru/guide/79191-Tsirk-dHiver-Bouglione/#1 – Цирк d’Hiver Bouglion
  4. https://frenchparis.ru/cyrcus/ – Цирк d’Hiver Bouglion

Бланк Олена


Олена Бланк – майстриня декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка), член Київського творчого об’єднання “Гончарі” (1989). Її вважають найкращою керамісткою України, також вона дуже сильний графік, яскрава представниця сучасного українського мистецтва.

Народилася 1963 року в Бірську (Башкирія). 1986 року закінчила Київський інститут естетики та дизайну, а з 1984 до 1986 року навчалася у творчій студії скульптора Юлії Укадер. Художниця живе та працює в Києві. З 1990 р. – учасниця групових та всеукраїнських художніх виставок.

Основні виставки:

2015Барокова вечеря, в арт-центрі Я Галерея, Київ; МОНУМЕНТИ І,  в рамках X ART-KYIV Contemporary 2015, НКММК Мистецький Арсенал, Київ;

2012Домiнанта, в рамках Паралельної програми ARSENALE 2012, арт-центр Я Галерея, Дніпропетровськ;

2011Земля, Черкаський обласний художній музей, куратор – Павло Гудімов; Дрова, арт-центр Я Галерея, Київ; Відчуваю! Абстрактне мистецтво vs сучасна музика, арт-центр Я Галерея, Дніпропетровськ;

2010Жінки в міні, галерея Боттега, Київ, куратор – Наталія Філоненко;

2009Сон, арт-центр Я Галерея, Київ; Мінімистецтво, арт-центр Я Галерея, Київ, куратор – Павло Гудімов; Modifikuotos Vertybes, Вільнюс; New Art from Ukraine 7, проект арт-центру Я Галерея на ARTVILNIUS 09, Вільнюс;

2008У чотирьох кімнатах, арт-центр Я Галерея, Київ; Папір/ не папір, в рамках Арт-Київ, проект арт-центру Я Галерея, Український дім, Київ;

2007Краса красива, арт-центр Я Галерея, Київ;

2003Азія, мініатюри для медитації, галерея Я Дизайн, Київ; Піктографічні ряди, Центр сучасного мистецтва Совіарт, Київ;

2002Енергія землі, Національна спілка художників України

2001Катакомби, Центр сучасного мистецтва Совіарт, Київ, куратор – Олексій Титаренко; Персональна виставка, галерея Триптих, Київ

2000 – Опішня-2000, Національний симпозіум гончарства та кераміки;

1998 – 1999 – Всеукраїнська художня виставка, Національної спілки художників України;

1997 – Персональна виставка, галерея Гончари, Київ;

1990 – Симпозіум Седнєв-1990;

1989 – Виставка кераміки в Празі, Чехословаччина;

У проектах авторки йде звернення до просторової кераміки, застосовуються як естетичні, так і концептуальні категорії. Поняття краси займає центральне місце у творчості Бланк та набуває втілення у різнобічній роботі з матеріалом та формою.

Персональна виставка художниці “Краса красива” в 2007 році стала першою експозицією арт-центру Я Галерея в Києві. “Краса красива” – підсумок кількох років роботи Бланк. Її роботи музейні, камерні, інтимні, мінімалістичні і водночас буржуазно-розкішні.

2011 року в Києві відбулася виставка “Дрова” Олени Бланк. Кераміка художниці щорічно змінюється ушир, виходячи з приміщення на вулицю: тарілки, келихи й подушки огороджуються цеглою. Олена Бланк представила більше, ніж 200 керамічних оцупків: в одному просторі поруч зі звичайними полінами – вугільно-чорні, білі, червоні. Вона порівнює виготовлені поліна з людьми та подіями, що складають стіс її життя.

2015 р. – проект Олени Бланк “Барокова вечеря”, на якому презентовані обеліски, опори та сталагміти з керамічних гарбузів, патисонів та капуст. Бланк пропонує глядачеві досвід «чистої естетики», таку присутність, в якій об’єкт цікавить нас сам по собі, незалежно від змісту який він може приховати. Адже за гарбузами можна сховати безліч смислів, тоді як форма мистецького твору самостійно потрапляє у поле зору.

Більшість робіт Олени Бланк вивозять за кордон – в Європу, Росію та США. В Україні твори зберігаються в Музеї-заповіднику українського гончарства в смт Опішня (Зіньків. р-н Полтав. обл.).

Джерела:

  1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя ; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
  2. Олена Бланк
  3. КРАСА КРАСИВА. Олена Бланк
  4. Бланк Олена Анатоліївна
  5. Художниця Олена Бланк представила керамічні дрова
  6. Виставка Олени Бланк «Барокова вечеря»

Американський «Цирк братів Рінглінг»


Історія «найбільшого цирку всіх часів» почалася в далекому 1841 році, коли американський підприємець Фінеас Барнум вирішив заснувати «Американський музей». Незвичайність цього дивовижного закладу полягала в тому, що замість заспиртованих експонатів там демонструвалися живі люди з різними фізичними аномаліями. Барнум зробив з тривіального музею справжній театр, який пізніше отримав назву «Шоу потвор». Тут виступали ліліпути і люди величезного зросту, сіамські близнюки і триногі танцюристи. Кожен артист мав свою програму виступів, а завзятий власник музею придумував різні способи залучення нових відвідувачів.

Як такий цирк з’явився тільки в 1888-му році, коли «Шоу потвор» злилося з виступами дресированих звірів англійця Джеймса Бейлі. Так народився «Цирк Барнума і Бейлі», який називали «найкращим шоу на Землі».

Американських глядачів у всі часи незмінно відрізняла велика любов до слонів. Заатлантичні цирки трималися на цих товстошкірих. Про значущість цирку судили за кількістю слонів у його звіринці. У «Цирку Барнума і Бейлі» було близько 50-и цих тварин. Особливо привертав увагу глядачів унікальний номер зі слоном Джамбо. Він був суперзіркою цирку, і афіші кричали про «справжнього доісторичного мамонта – могутнього царя звірів».  Джамбо виступав поруч зі слоненям на прізвисько Хлопчик-мізинчик, і це ще більше підкреслювало його неймовірну величину.

«Цирк Барнума і Бейлі» досяг вражаючих успіхів – найкращі артисти Європи перетинали Атлантику, щоб вийти на манеж найбільшого у світі шапіто. На великому іподромі влаштовувалися змагання колісниць і перегони, а іноді розігрувалися грандіозні пантоміми. Цей цирк відрізнявся від інших тим, що тут використовувалися відразу кілька манежів – і глядачі могли переходити від одного до іншого і дивитися різні виступи. У 1907 році після смерті Барнума цирк був проданий братам Рінглінг і отримав назву «Цирк братів Рінглінг, Барнума і Бейлі». Шапіто працювало за принципами мандрівного цирку. Протягом двох років дві трупи, «Синя» і «Червона», знаходилися на гастролях, ніде не перетинаючись. Потім вони поверталися до штаб-квартири цирку в Нью-Йорку і готували нове шоу. Прийшовши на виставу за годину до початку, глядачі могли зазирнути за лаштунки, отримати автографи артистів, перевірити свої здібності до жонглювання й акробатики. Поки дітей розважали клоуни, дорослі розглядали картини, написані слонами.

В останні роки роботи цирку на компанію подавалися численні позови за жорстоке ставлення до тварин, і  після довгої судової тяганини цирк закрив своє шоу з участю слонів і відіслав велетнів до заповіднику в штаті Флорида. А в 2017 році цирк повністю закрився, припинивши свою 146-річну діяльність.

Джерела:

  1. http://www.ruscircus.ru/circususa367 – Американський цирк Барнума та братів Рінглінг
  2. https://www.vipgeo.ru/iwishtogoto/children/tsirki/tsirk_bratev_ringling_i_barnuma_i_beyli.html – Цирк братів Рінглінг та Барнума і Бейлі
  3. https://ru.qaz.wiki/wiki/Ringling_Brothers_Circus – Цирк братів Рінглінг
  4. https://travel.rambler.ru/guide/79244-Tsirk-bratev-Ringling-Barnuma-i-Beyli/#1 – Цирк братів Рінглінг, Барнума і Бейлі









					

Іван Руткович


Іван Руткович  — український галицький іконописець кінця XVII — початку XVIII століття доби бароко, який працював переважно у Жовкві.

З прізвищем Івана Рутковича (підписувався деколи Руткевич) пов’яза­на одна з кращих сторінок західноукраїнського малярства на зламі XVII—XVIII ст. 

Засвідчена авторськими підписами професійна діяльність Рутковича простежується від створених 1680 р. намісних ікон Спаса та Богородиці для монастирської Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській (нині село Буського р-ну Львів. обл.). Тим же роком датоване “Моління” в церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій (нині село Жовківського р-ну Львів. обл.).

У січні 1682 р. намальоване “Моління” (в церкві Святої Трійці у Потеличі; нині село Жовківського р-ну Львів. обл.), й того ж року — “Моління” з “Тайною вечерею” і “Нерукотворним образом” Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській, 1683 р. — “Моління” з церкви Зішестя Святого Духа в Потеличі (Національний музей у Львові ім. [митрополита] Андрея Шептицького) та втрачене храмове “Різдво Богородиці зі сценами історії Марії” з церкви у Вижлові біля Сокаля. Обидва потелицьких “Моління” як унікальний приклад в укр. мист-ві мають портрети подружніх пар замовників.

Наступна група робіт майстра належить до кінця 1680-х рр. і збереглася у церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій — апостольський ряд із датою 15 жовтня 1688 р. на іконі апостолів Симона та Пилипа. 20 червня 1689 р. датовані дияконські двері з архангелом Михаїлом та “Воплочення” посеред пророчого ряду. Очевидно, тоді ж виконана група Розп’яття із пристоячими в завершенні.

У липні 1689 р. закінчено крила вівтаря з Іоанном Предтечею та пророком Іллею з Троїцької церкви в Білому Камені (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.; Львівська галерея мистецтв). 1693 р. намальований, імовірно, храмовий “Святий Дмитрій” (Львів, церква Святого Дмитрія).

Наприкінці життя Руткович із помічниками створив ансамбль ікон для жовківської міської церкви Різдва Христового. Найпізнішою віднайденою роботою майстра є знищена “Богородиця” 1700 із церкви Покрову Богородиці в Митулині (зберігається у приватній збірці).

Окрім того, на підставі почерку йому можуть бути приписані царські врата, дияконські двері з архангелом Михаїлом та ікони апостолів Матвія, Андрія і Марка з околиць Жовкви з давньої збірки місць василіанського монастиря (Червоноградський музей історії релігії).

Джерела:

  1. Іван Руткович – видатний майстер малярства епохи Українського бароко
  2. РУТКОВИЧ ІВАН
  3. ІВАН РУТКОВИЧ

Африканський цирк


Африканський цирк «Мама-Африка» ( Mama Africa ) – один із найпопулярніших і найлегендарніших цирків світу. Це нова і динамічна вистава, яка демонструє найкращі таланти з африканського континенту. Колектив із 40 акробатів, повітряних гімнастів, жонглерів, ходулістів, клоунів, музикантів представляє вражаючі номери – справжній тріумф енергії, сили, спритності й гнучкості, що захоплюють і підкорюють серця глядачів.

Першу виставу «Мама-Африка» континент побачив у 2008 році. А через рік, у Танзанії, стартував перший світовий тур трупи. Засновником цирку став колишній акробат, нині продюсер трупи Уінстон Раддл, який хотів зруйнувати популярний африканський міф, що артист не зможе прогодуватися одним лише своїм мистецтвом.  Узимку, ближче до Різдва, безрозсудні африканці їдуть з гастролями на захід. Тут на них чекають змерзлі європейці, що скучили за літньою екзотикою. Трупі навіть вигадали нову назву – «цирк почуттів». Реклама цирку Mama Africa строката, як костюми танцівниць: «Заходьте в шапіто – і ми вразимо вас. Ми здивуємо вас. Ви будете соватися на кріслах і хапатися за серце. Ми змусимо вас сміятися. На вас чекають гострі відчуття, дивовижні костюми, музиканти й барабанщики!»

Незвичайна африканська трупа відрізняється від європейських цирків як ананас – від брюссельської капусти. Тут можна побачити традиційні африканські танці й національну хореографію, а глядачів витягують на сцену і змушують крутити стегнами і грати на барабанах. Тут вирують нестримна енергія і радість життя, незрозумілі європейцям. Кожен із артистів родом зі Східної Африки: Кенії, Сомалі, Ефіопії, Мадагаскара та інших країн, що пахнуть какао. Усе починається, коли в шапіто гасне світло. П’янкі звуки оркестру. Музиканти в строкатих пов’язках. Ноги танцюристів в шаленому, гіпнотичному ритмі. Танцівниця обертає ногами розмальований широкий стіл, за нею виносяться еквілібристи й жонглери. Ось гнучкий гімнаст палить цигарку, утримуючи її в пальцях ніг і при цьому стоячи на руках. Ось тонкий, майже прозорий хлопчик-змія згортається в котушку і забирається в скляний куб, куди, здається, не просунеш і голову.

«Мама Африка» не використовує у своїх шоу-програмах тварин.

Глядачів притягує Африка – не виснажена й голодна, а яскрава, здорова й квітуча. Африка, яка дарує радість життя і незабутній світ відчуттів.

Джерела:

  1. http://www.circuses.su/cirki/mama_africa/ – Mama Afrika, Східна Африка
  2. https://www.piletilevi.ee/rus/news/news/unikalnoe-cirkovoe-shou–mama-afrika/ – Унікальне циркове шоу «МаМа-Африка»
  3. https://lifestyle.segodnya.ua/ua/lifestyle/top-5-cirkov-bez-zhivotnyh-akrobaty-razlivayut-chay-nogami-i-tancuyut-rok-n-roll-725647.html – Топ-5 цирків без тварин

Музей Волинської ікони


Музей волинської ікони в Луцьку, відділ Волинського краєзнавчого музею, відкритий у серпні 1993 року. Це єдиний в Україні музей, який представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Збірка музею нараховує більше 1,5 тис. пам’яток сакрального мистецтва, а саме понад 600 ікон XVI-XIX ст., предмети металопластики (шати ікон, церковне начиння, іконки), декоративну різьбу (царські врата, кіоти ікон) та скульптуру.

Створення колекції пов’язане з іменем відомого українського мистецтвознавця Павла Жолтовського (1904-1986), який очолював наукові експедиції Волинського краєзнавчого музею 1980-х років з вивчення та збору історичних і культурних пам’яток у храмах Волині.

Безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва ХІ-ХІІ ст., одна з найшанованіших християнських святинь.

У залах музею експонується біля 100 творів іконопису XVI – XVIII ст., які характеризують розвиток волинського малярства в цілому, його напрямків і течій, дозволяють простежити основні етапи становлення волинської малярської школи.

XVI століття представлене іконами “Спас у славі”, “Розп’яття”, “Юрій Змієборець”. Про майстерність волинських іконописців XVII ст., різноманітність стилів, творчої манеи, малярських осередків свідчать ікони “Зішестя Святого Духа на апостолів”, “Різдво Богородиці” та “Вознесення пророка Іллі”, “Зішестя до пекла”, “Св.Варвара з житієм”.

Діяльність монастирських іконописних осередків на Волині у XVII – поч.XVIII ст. представлена творчістю Волинського іконописця 1630 р. (ікони “Юрій Змієборець”, “Покрова Богородиці”, “Богородиця Одигітрія”); Майстра ікон з Михнівки (ікони “Різдво Богородиці”, “Причащання Святого Онуфрія”). 

Вершиною професійного малярства Волині є твори видатного українського живописця Йова Кондзелевича, в яких органічно поєднані східна та західноєвропейська іконописні традиції. В експозиції можна побачити роботи Йова Кондзелевича – одвірки дияконських та царських врат 1696 р., ікони “Спас Вседержитель” та “Святий Георгій”, фрагменти пророчого ряду іконостасу.

Підписний апостольський ряд 1750 р. відкриває імена обдарованого народного маляра Слави Михальського та його сина Томаша. їх творам та іконам “Свята Катерина”, “Коронування Богородиці”, “Святий Миколай” притаманні яскрава декоративність, елементи світськості, портретність ликів окремих персонажів.

У музеї щороку влаштовуються виставки з музейних фондів та приватних колекцій. Музей волинської ікони відомий в Україні і за її межами.

Віртуальна екскурсія Музеєм волинської ікони

Перейти до віртуальної екскурсії

Джерела:

  1. Музей волинської ікони [Текст] : Книга-альбом / Авт.-упоряд. В.С.Александрович, С.І.Василевська, А.П.Вигодник та ін. – К. : АДЕФ-Україна, 2012. – 400 с.
  2. Музей волинської ікони 
  3. Музей волинської ікони в Луцьку