Пако Рабанн: геніальний дизайнер і містик


pacorabanne

Пако Рабанн – французький модельєр-кутюр’є, революціонер у світі моди 1960-х років. У 1966 році, в Парижі, Пако Рабанн представив свою першу колекцію: дванадцять моделей із «сучасних матеріалів». Убрання з паперу, пластику, металу на босоногих білих і темношкірих дівчатах. Його показ був помічений міжнародною пресою. Вигадник Рабанн продовжив експериментувати, він створив колекцію вбрань із паперу, що вважав одягом майбутнього. Серед його проектів були плащі з пір’я, одяг зі шкіри й металу, плетені кольчуги, з додаванням сухих квітів, мережива. Геометричні прогресії, комбінування матеріалів, Пако Рабанн використав усе. В 1969 році дизайнер створив свої перші парфуми «Calandre», в 1973 році він перевернув світ парфумерії створивши чоловічий аромат зі змішаним запахом квітів і дерева (Paco Rabanne pour Homme). Кутюр’є також відомий як дизайнер костюмів для театру й кіно. Він розробив костюми більш ніж для 35 фільмів, а також для незліченної безлічі театральних постановок і балетів. Один із найзнаменитіших костюмів у кіно – розроблений для Джейн Фонди у фантастичному фільмі «Барбарелла». Уже багато років Пако Рабанн займається живописом. Уперше художник представив свої роботи на виставці в Центральному будинку художника в Москві. Сьогодні Пако Рабанн працює з Розмарі Родрігес, що змішує секрети винаходів великого кутюр’є з образом сьогоднішньої жінки в сучасних колекціях торговельної марки Paco Rabanne.

Бажаєте більш детально познайомитися з життям та діяльністю відомого кутюр’є, тоді чекаємо на вас у відділі мистецтв за адресою Повітрофлотський пр., 10.

Advertisements

Віктор Іванов: “режисер комедії”


f9530456f3ee2509a6273329ca65150fe98b24ef

Іванов Віктор Михайлович – український кінорежисер, сценарист, письменник. Народився у м. Козятин Вінницької області. У 1936 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (майстерня Сергія Ейзенштейна). Працював на Свердловській, Вільнюській, Каунаській кіностудіях. З 1950 року – режисер-постановник Київської кіностудії імені Довженка. Був членом Спілки письменників України (з 1956 р.) та Спілки кінематографістів України. Поставив кінокартини: «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955), «Шельменко-денщик» (1957), «Сто тисяч» (1958), «Олекса Довбуш» (1960, співавт. сцен.), «За двома зайцями» (1961), «Ключі від неба» (1965), «Непосиди» (1968, у співавт. з А. Народицьким), «Вулиця тринадцяти тополь» (1969, у співавт. з А. Народицьким), «Веселі Жабокричі» (1973), «Ні пуха, ні пера» (1975), «Співає Микола Кондратюк» (1977, т/ф), «Оглядини» (1980), «Снігове весілля» (1981). Автор сценаріїв фільмів: «За двома зайцями» (1961), «Рибки захотілось», «Бджоли і люди» (1963),«Непосиди» (1967), «Здрастуй, Ральфе», (новели «Чіп» і «Боцман»). Автор збірок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірки віршів «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960).

Для більш детального ознайомлення чекаємо на вас у відділі мистецтв за адресою Повітрофлотський пр., 10.

Михайло Яровий: “Автор ілюстрацій до творів Антона Чехова”


Без названия

12 лютого виповнюється 155 років від дня народження Михайла Михайловича  Ярового, українського художника, автора  ілюстрацій до творів Антона Чехова. Яровий навчався в Ніжинській, потім Київській гімназіях, а далі – в училищі в Москві. Він був учнем Іллі Рєпіна. Співпрацював з журналами «Природа і полювання», «Російський мисливець», «Полювання», в яких розміщував багато своїх робіт. Мав художню студію в Києві. У 1890 році навчався в Австрії та Італії. Яровий був учасником виставок Московського товариства художників, товариства пересувних художніх виставок, Київського товариства художніх виставок і Московського союзу художників. До його творчості входять картини на побутові теми: «У лікаря», «На заробітки», «Коваль з газетою», «Два покоління», «На оглядинах у нареченої»; портрети: 3. Гайдай, М. Ерденка, скрипаля. З учнів самого Михайла Михайловича нині відомий Сергій Романович Бонгарт.

Фелікс Мендельсон: “Марші Мендельсона”


1454499214433215631_1000x669

3 лютого – 210 років від дня народження Фелікса Мендельсона – видатного німецького композитора, піаніста, вокаліста, викладача і диригента.  Музична спадщина Мендельсона велика і різноманітна: п’ять симфоній, ораторії, інструментальні концерти, камерні ансамблі, фортепіанні цикли, романси і хори, музика до вистав, і, нарешті, знаменитий «Весільний марш». Невтомною працею було заповнено все життя музиканта, і по творчій продуктивності йому мало рівних в 19 столітті. «Весільний марш» Мендельсона став популярним тільки після його смерті. Він пролунав у 1858 році на весіллі англійської принцеси Вікторії Адельгейди і майбутнього прусського короля Фрідріха ІІІ. До сьогодні зберігся орган на якому композитор грав свій марш. Він знаходиться в Тоттенхемі  (Лондон), в церкві Святої Анни. Концерти Мендельсона користувалися успіхом не тільки на батьківщині, але і далеко за її межами. Йому вдалося перетворити Лейпциг в музичний центр європейського типу.

Дізнатися більше про відомого композитора та прослухати його твори на грамплатівках ви можете у відділі мистецтв МСМБ «Молода гвардія» (м. Київ, Повітрофлотський пр., 10)

Розвиток пам’яті з Наталією Локтіоновою


d0bfd0b0d0bc

Закінчився 4-х денний тренінг з розвитку пам’яті. Під час занять тренер Наталія Локтіонова навчала асоціативним методам запам’ятовування. Учасники оволоділи технікою швидкого запам’ятовування та інтелект-карт (відображення на папері ефективного способу мислити, запам’ятовувати, згадувати, вирішувати творчі завдання, а також можливість представити і висловити свої внутрішні процеси обробки інформації, вносити в них зміни, удосконалювати). За допомогою тестів визначили яка з півкуль головного мозку більш активна та як задіяти їх одночасно. Тренували концентрацію уваги і розвиток творчого мислення, розвивали слухову, зорову, рухову, словесно-логічну та емоційну пам’ять. Такий тренінг надає можливість зрозуміти кожному, що тренувати можна не тільки прес або біцепси, але і свій власний мозок. Адже чим більше ми будемо розвивати свою пам’ять, тим простіше нам буде опановувати нову інформацію.

«Творець Гімну України»


Це слайдшоу вимагає JavaScript.

27 січня виповнюється 180 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського – українського етнографа, фольклориста, поета , громадського діяча, автора слів Гімну України. Окрім того, Павло Платонович – юрист, соціолог, перекладач, режисер, педагог, невтомній енергії якого українська наука завдячує виданням капітальних «Праць етнографічно-статистичної експедиції у Західно-Руський край».  Постать Павла Чубинського посідає визначне місце в історії України ХІХ ст. Та хоч якими видатними були наукові здобутки Чубинського, все-таки насамперед вшановуємо його сьогодні як творця нашого національного гімну.  Ким же був автор пісні, яка об’єднала українців на творення своєї держави, чим жив та до чого прагнув? Щоб дізнатися більше, запрошуємо до відділу мистецтв на Повітрофлотському пр.,10

Корифей української хорової культури ХХ ст.


230px-Станіслав_Людкевич

Станіслав Пилипович Людкевич – видатний український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, один з найбільш вагомих діячів Західної України початку ХХ ст. Йому судилося прожити цікаве та довге життя, сповнене плідною творчою діяльністю. Він став фундатором провідних музичних жанрів, насамперед симфонічного та інструментального. Людкевич – один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові. До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ» та «Заповіт». Світогляд Людкевича формувався під впливом двох велетнів української літератури – Т. Шевченка та І. Франка. Він виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу, постійно наголошував на розвитку музичної освіти народу.

ЗАГРУЗКИ1

Хочете  дізнатися більше про життя та творчість композитора, завітайте до відділу мистецтв на Повітрофлотському пр., 10.

«Бачити музику, чути танець»


Без названия

Баланчин Джорджодин з найвідоміших хореографів 20-го століття, засновник американського балету. Переїхавши в США він вплинув на танцювальне мистецтво, заснувавши в 1948 Нью-Йоркський балет.

Баланчин належить до плеяди тих видатних хореографів XX ст., для яких першоосновою при створенні хореографічної партитури завжди була музика. За особливу здатність відчувати пластичну спорідненість музичного і хореографічного руху та видобудовувати свої балети за законами музичної композиції Дж. Баланчин здобув славу «музиного» хореографа, на багато десятиліть визнавши вектори розвитку балетно-танцювального мистецтва, заснованого на спільноті законів чутного-видимого. Саме тому балетмейстерська спадщина хореографа залишається актуальною і затребуваною на всі часи, а його творчий метод і досі продовжує привертати увагу дослідників.

Запрошуємо всіх бажаючих до відділу мистецтв, що на Повітрофлотському пр..,10! Саме у нас ви зможете поринути в світ неперевершеного танцю!!!

 

«Спадкоємець традицій живопису»


1_7-450x563 18 січня — день народження ІВАНА СИДОРОВИЧА (ІСИДОРОВИЧА) ЇЖАКЕВИЧА (1864—1962), видатного українського художника, життя та творчість якого значним чином пов’язані з Києво-Печерською лаврою. У мистецькій спадщині Івана Сидоровича чимало творів монументального малярства та іконопису, які він виконував для храмів Києва, Катеринослава, Катеринодара, Бєлгорода. Івана Їжакевича вважають одним з засновників сучасної книжкової графіки в Україні. Він був воістину «народним» художником, адже головний зміст його творчості становило відображення історії, життя та духовності українського народу.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Борець за розвиток українського національного мистецтва


Його називали поетом кольору та Сонця.

ivan_trush       150 років від дня народження Івана Івановича Труша (1869–1941), українського художника

Іван Іванович Труш це ціла епоха в історії живопису західних областей України, а саме — в період його перетворення з ремесла на мистецтво. В ті роки, коли Труш починав свою діяльність, українські художники були просто богомази, що ходили з села в село і розмальовували церкви.

Життя і діяльність Івана Труша пов’язані з рідними землями За­хідної України, з культурним і мистецьким життям Галичини. Тут він став широко відомий не лише як видатний художник-реаліст, що силою свого таланту і художньою творчістю відкрив новий період в українському малярстві Галичини, але також як критик і мистецтвознавець, палкий популяризатор рідного мистецтва, гро­мадський і культурний діяч.

Вже на шкільній лаві Труш зрозумів, що задоволення у житті може дати йому тільки мистецтво, що перед ним стелиться новий шлях, мета якого — професія художника. Він усвідомлював, що важким і тернистим буде цей шлях для нього, селянського сина з бідняцької родини. Та любов до мистецтва перемогла всі трудно­щі. Він твердо вирішив стати художником.

Труш був першим у Галичині художником, що одержав спеціальну художню освіту, працював на Україні і не втратив свого національного обличчя. Він був перший український художник, який працював в дусі новітніх і передових течій свого часу, перший пропагував професіональне мистецтво, пропагував все те, що було найбільш цікавим і в російському, і в західноєвропейському мистецтві.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Погортати художні альбоми з репродукціями картин Івана Івановича можуть всі бажаючі, завітавши у відділ мистецтв на Повітрофлотському проспекті, 10.

img_6844