Міжнародний день музеїв в Україні

18 травня відзначається Міжнародний день музеїв! Це свято відзначається з 1977 року. Цього дня більшість музеїв працюють безкоштовно і радо відкривають свої виставкові зали для відвідувачів.

В Україні діють багато різноманітних музеїв. З-поміж них є надзвичайно цікаві, такі, що здатні здивувати. Так, в Одесі є Музей звуку, де представлено найбільше в Україні зібрання раритетної апаратури та приголомшливої колекції звукових носіїв різних поколінь, які, звісно, доступні для прослуховування. У Карпатах, на Верховині, розташований Музей гуцульської магії. Тут можна ознайомитися з магічними знаками і предметами стародавньої України, дізнатися про класифікації духів природи та історії про людей з надприродними можливостями.

На Полтавщині є Музей українського весілля, у якому відразу з порогу потрапляєш у минуле. Тут зберігаються давні весільні атрибути, а також можна самому взяти участь у весільному дійстві. У Харкові розташований Музей дитинства. Ностальгія тут гарантована, адже ви зможете побачити іграшки зі свого дитинства, а також ті, якими бавилися діти в XIX-XX століттях. А в Музеї ідей у Львові створюються та реалізуються найсміливіші проєкти!

Зараз важкі часи для України. Триває повномасштабна війна росії проти нашого народу. Російська імперія протягом століть привласнювала наші шедеври культури, історії – загалом все те, що, на думку їхніх правителів, демонструвало «велич великої росії». Наприклад, за часів правління Петра І у 1709 році до Москви й Петербурга відправили козацькі клейноди і навіть шаблю Івана Мазепи. У 1922 році з храмів Центральної України вилучили близько 46-и тисяч кілограмів срібла, не забувши при цьому поповнити російські музеї новими експонатами. Зокрема, лише в Москві й Петербурзі опинилися приватні колекції, які налічували майже 200 тисяч предметів. У 30-і роки після знищення Михайлівського Золотоверхого собору більшість реліквій вивезли до Москви, які й досі знаходяться в Третяковській галереї. А в Оружейній палаті можна побачити прапори й булави багатьох українських гетьманів, зокрема, Івана Мазепи, Івана Виговського, Івана Самойловича й навіть князя Костянтина Острозького. Усе це подається теж як «символи російського воїнства».

Від самого початку вторгнення московитська орда в Україні почала нищити й музеї. Через постійні обстріли росіян руйнувалися музеї й пам’ятки древнього Чернігова. Зокрема, повністю згорів Храм святителя Феодосія, у підвалі якого ховалися люди. Окупанти розбомбили також будинок Музею українських старожитностей Василя Тарновського, побудований наприкінці ХІХ ст. Останні півстоліття там була розташована Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва. У березні була суттєво пошкоджена будівля Харківського художнього музею, колекція якого – одна з найбільших в Україні. Тут є твори А. Дюрера, І. Рєпіна, Г. Семирадського, оригінальна голландська графіка тощо.

В Іванкові, що на Київщині, російськими нацистами було зруйновано й пограбовано Музей Марії Приймаченко. А з Мелітопольського краєзнавчого музею рашистські нелюди викрали історико-культурні цінності, зокрема й колекцію скіфського золота, знайдену українськими археологами. Зазнав руйнувань і Національний музей Григорія Сковороди в Харківській області. Ворожий снаряд фактично знищив будівлю, де останні роки життя творив український філософ.

Московити пограбували й зруйнували сотні музеїв, історичних пам’яток та інших «стратегічних об’єктів». Робити так можуть лише варвари.

Ми не пробачимо. Ми переможемо!

Джерела:

1. https://armyinform.com.ua/2022/05/18/sogodni-v-ukrayini-vidznachayut-mizhnarodnyj-den-muzeyiv/ – Міжнародний день музеїв
2. https://suspilne.media/239759-u-kropivnickomu-poprosalisa-iz-zasluzenim-hudoznikom-ukraini-feliksom-polonskim/ – Дивовижні музеї України

Голос українських митців на бієнале

23 квітня в Італії відкрилася головна у світі виставка сучасного мистецтва Венеційська бієнале, яку за важливістю порівнюють з Олімпійськими іграми. Міжнародна виставка триватиме до 27 листопада. На бієнале представлені і роботи українських митців.

Венеційська бієнале проходить, за рідкісними винятками, раз на два роки. Але попередня була в 2019 році – через пандемію коронавірусу її перенесли з 2021 року на 2022-й. Цього року основний проєкт Венеційської бієнале вперше курирує італійка – мистецтвознавець Чечілія Алемані, яка нині переважно проживає в Нью-Йорку. За всю 127-річну історію артфестивалю в місті це п’ята жінка, яка стала мистецьким керівником його центральної виставки.

На виставці представлено і Український павільйон – це можливість показати на міжнародному майданчику нашу національну унікальність і вчергове заявити про себе світові. У рамках офіційної програми 59-ї Венеційської бієнале відкрилася виставка «Це Україна: Захищаючи свободу». У її першій частині представлені монументальні роботи трьох художників, які продовжують жити та працювати в Україні – Євгенії Білорусець, Лесі Хоменко та Микити Кадану. Крім того, тут експонуються твори визнаних класиків – Тетяни Яблонської, Марії Приймаченко та Стефана Медицького.

Центральною частиною Українського павільйону став проєкт «Фонтан виснаження. Висока вода» відомого харківського художника, класика українського сучасного мистецтва Павла Макова. Митцю вдалося евакуюватися з Харкова, де йому довелося із сім’єю ховатися від бомбардувань у підвалі. У світі художника знають насамперед як першокласного графіка з візуально насиченими роботами. На бієнале представлена його кінетична скульптура, діючий фонтан, у якому вода поступово спадає, а не б’є вгору, символізуючи виснаження ресурсів і людства.

Також 20 квітня відбулася презентація виставки відомої української художниці Жанни Кадирової «Паляниця». На виставці представлені її нові роботи, присвячені нинішній ситуації в Україні. Візитівкою мисткині стали оригінальні скульптури з бетону та керамічної плитки, роботи з каміння, а також графіка. Люди, що проходять повз виставку Жанни Кадирової, можуть почути звуки повітряної тривоги – це частина інсталяції художниці.

Російський павільйон на Венеційській бієнале 2022 не працює. Російські митці, запрошені на виставку, скасували свою участь у проєкті: «Немає місця мистецтву, коли мирні громадяни гинуть під ракетним вогнем, коли громадяни України ховаються у сховищах, а протестуючих росіян змушують мовчати», – написали художники.

Джерела:

1. https://www.afisha.it/cultura/holos-ukrainskykh-myttsiv-na-venetsijskij-biienale-2022/ – Голос українських митців на Венеційській бієнале 2022
2. https://www.dw.com/ru/kak-venecianskaja-biennale-reagiruet-na-vojnu-v-ukraine/a-61563136 – Венеційська бієнале

Мистецтво, народжене війною

Київський художник Андрій Набока створює незвичайні картини-ікони. Роботи народжуються за принципом маскувальної сітки. Такий напрямок митець відкрив для себе під час волонтерства у Львові. Зараз його картини продаються за кордоном задля допомоги Україні.

Андрій Набока народився в Києві 1985 року. З 6-и років, спостерігаючи за роботою батька-художника, вже почав малювати. Андрій закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури і в 2009 році вступив до молодіжної секції Національної спілки художників України. Митець працює в техніці олійного живопису. Його роботи зберігаються в приватних зібраннях України, Америки, Португалії, Німеччини та Франції.

Опинившись у Львові, Андрій плів маскувальні сітки – хотів бути корисним. Набував новий досвід, а одного дня поглянув на сітку з мистецького боку. Якось у плямі на тільки-но початому плетиві він побачив образ – так почали створюватися картини. Роботи Андрія зображають Святі образи й змінюються залежно від фону та ракурсу. Кожен глядач у роботах майстра знаходить своє. Вони мають символічні назви: «Надія», «Віра і впевненість», «Світло», «Вогонь», «Маріуполь», «Пам’ять».

Зараз ікони Андрія Набоки виставляються в Європі і збирають кошти на благочинність і популяризують Україну за кордоном. А ще Андрій планує провести аукціон своїх робіт. Аукціон проводитиметься в інтернеті, а кошти з нього підуть на потреби Збройних сил України.

Наша нація творча, сильна й нескорима! Все буде Україна!

Джерела:

1. https://vgolos.ua/news/mistectvo-narodzhene-viynoyu-yak-hudozhnik-andriy-naboka-stvoryuie-ikoni-v-tehnici-pletinnya-maskuvalnih-sitok_1418166.html – Ікони в техніці плетіння маскувальних сіток
2. https://gazeta.ua/articles/culture/_pliv-maskuvalni-sitki-prijshov-obraz-militarnoyi-madonni-hudozhnik-stvoryuye-nezvichajni-kartini-vijni/1086312 – Незвичайні картини війни

«Я просто хотіла бути знаменитою…»

12 травня виповнилося 115 років від дня народження легендарної американської актриси Кетрін Хепберн!

Її по праву називали не інакше як «національним надбанням США» і «першою леді кінематографу». Американський інститут кіно визнав артистку найбільшою актрисою в історії Голлівуду. На рахунку Кетрін Хепберн 50 ролей, серед яких майже немає другорядних. Актриса 4 рази отримувала «Оскар» (більше, ніж будь-який інший актор або актриса в історії), а номінована була 12 разів!

Кетрін Хепберн народилася 1907 року в американському містечку Гартфорді. Батько майбутньої актриси був лікарем, а мати активно займалася проблемами жіночої рівноправності. Під впливом належного виховання Кетрін ще з дитячих років виявляла сильний характер і усвідомила: «Краще спробувати щось складне та зазнати невдачі, ніж діяти безпечно весь час». Дівчинка росла дуже спортивною, носила брюки й коротку стрижку і навіть називала себе хлопчачим ім’ям Джиммі. Перш ніж дівчина вирушила здобувати Нью-Йорк, вона отримала добру освіту: закінчила Брін-Мор-коледж із дипломами з історії та філософії. З 12-и років Кетрін виступала в аматорських виставах, а пізніше працювала в бродвейських театрах. Після перших сценічних успіхів 22-річною актрисою зацікавився Голлівуд. Юна Кетрін дебютувала в кіно 1932 року в фільмі «Білль про розлучення».

Свій перший «Оскар» актриса здобула дуже швидко – премію Кетрін приніс її третій фільм «Рання слава». І вже незабаром Кетрін Хепберн перетворилася на актрису, що стала самостійно вибирати собі режисерів. Артистка здобула неймовірну популярність у Голлівуді! Головною її якістю завжди була незалежність. Актриса завжди була дуже відвертою у своїх висловлюваннях і все робила так, як їй заманеться: відмовлялася давати інтерв’ю, носила повсякденний одяг в той час, коли очікували, що вона випромінюватиме гламур 24 години на добу, відкрито конфліктувала з досвідченішими колегами, коли вони не відповідали її стандартам. Мистецтвознавці відводять Кетрін одну з найвизначніших ролей у розвитку фемінізму в 20 столітті!

Американська актриса особливо полюбилася глядачам своїми ролями в картинах «Маленькі жінки» (1933), «Філадельфійська історія» (1940), «Ребро Адама» (1949), «Африканська королева» (1951), «Пет і Майк» (1952), «Літо» (1955), «Продавець дощу» (1956) та інш.

Під час зйомок фільму «Жінка року» (1942) Кетрін зустрілася з голлівудською зіркою першої величини Спенсером Трейсі, з яким її зв’язали надалі дев’ять картин і 26-річний роман. Кетрін і Трейсі стали найвідомішою парою Голлівуду – їх взаєминам присвячена книга Гарсона Кенін «Трейсі і Хепберн: особисті мемуари» (1972), що стала свого часу бестселером.

Акторська кар’єра Кетрін Хепберн тривала 73 роки! У своєму останньому фільмі актриса зіграла, коли їй було вже 87 років, і отримала за нього останню нагороду – «Премію Гільдії кіноакторів США».

До останніх днів життя актриса не втрачала оптимізму та почуття гумору: «Я занадто стара, тепер нехай молоді дряпаються вгору й пітніють!»

Джерела:

1. https://telegraf.com.ua/lifestyle/2022-05-12/5704913-astrlog-predskazal-ukraine-novuyu-fazu-voyny-i-nazval-datu-ee-zaversheniya – Кетрін Хепберн. Легендарна актриса
2. https://calendate.com.ua/person/1694 – Кетрін Хепберн
3. https://kino-teatr.ua/uk/person/hepburn-katharine-13708.phtml – Американська актриса Кетрін Хепберн

Музичний геній Жуля Массне

12 травня виповнюється 180 років від дня народження видатного французького композитора Жуля Массне – одного з найвизначніших представників ліричної опери та французького романсу.

Жуль Еміль Фредерік Массне народився 1842 року у французькому містечку Монто в родині директора заводу. В 11 років талановитий хлопчик вступив до Паризької консерваторії за класом фортепіано. Незабаром після закінчення консерваторії Жуль здобув Римську премію за кантату «Давид Ріцціо», а в 1878 році за рекомендацією композитора Каміля Сен-Санса був обраний членом Академії образотворчих мистецтв. Массне став наймолодшим (36 років) академіком, який колись обирався до складу цієї академії.

Французький композитор написав понад 30 опер, найвідоміші з яких – «Дон Сезар де Базан» (1872),  «Сід» (1885), «Таїс» (1894), «Сафо» (1897), «Дон Кіхот» (1910), «Манон» (1884), «Вертер» (1886), що міцно увійшли до світового оперного репертуару. Найсильніша сторона його музики – мелодія, яскрава, прониклива, яка поєднує декламаційність зі співучістю. Крім опер Жуль Массне написав 3 балети, ораторії, симфонії, фортепіанні твори, близько 200 романсів і пісень та інш.

Опери французького композитора часто звучали і на українській театральній сцені. У лютому, незадовго до початку повномасштабної війни, відбулася прем’єра опери Жуля Массне «Попелюшка» в Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. М. Лисенка, також відомому як Схід Опера. Оперу поставлено в новому форматі сучасних театральних технологій, де за задумом сценографа та художника з освітлення було створено унікальні сценічні динамічні декорації та понад 200 авторських костюмів, що завдяки підсвітці вигравали кольорами та світлом в унісон музиці.

Ми переможемо і обов’язково повернемося до мирного щасливого життя! І світ українського театрального мистецтва знову широко відкриватиме глядачам двері і захоплюватиме своєю яскравістю.

Джерела:

1. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3402592-u-harkovi-vperse-pokazali-operu-popeluska-massne-u-formati-novih-tehnologij.html – Опера «Попелюшка» Массне у форматі нових технологій
2. https://www.last.fm/ru/music/Jules+Massenet/+wiki – Жуль Массне

Майстер документального жанру

11 травня виповнюється 85 років від дня народження українського кінорежисера й сценариста Володимира Костенка!

Колись на українському телебаченні виходила щомісячна програма, присвячена діяльності Української студії хронікально-документальних фільмів, її проблемам, новим стрічкам, подіям, людям. Її автором і ведучим був Володимир Костенко. Режисер створив багато стрічок, знакових для його часу. А за документальні картини «Відкрий себе», «Тарас», «Перед іконою» майстер був нагороджений Шевченківською премією (посмертно, 1991).

Володимир Семенович Костенко народився 1937 року в Полтаві. Закінчив філософський факультет та аспірантуру Київського державного університету ім. Т. Шевченка, де згодом і викладав кілька років поспіль. Як режисер та сценарист працював на Ялтинській та Київській кіностудіях. Був редактором і режисером «Укркінохроніки» (1973—1990).

Володимир Костенко – автор сценаріїв і дикторського тексту документальних та науково-популярних фільмів «Соната про художника» (1966), «Мальована пісня» (1969), «Хата нашого роду» (1970), «Довженкова земля» (1971), «Відкрий себе» (1972), «Поема про Донецький край», «Місто на скелях» (1979), «Хліборобському роду нема переводу» (1979), «Тарас» (1989) та багатьох інш. Є режисером документальних стрічок «Як рідного брата» (1974), «Щоб виростало» (1977), «Хорватія. Земля і люди» (1979), «Священна скалка» (1989) та інш.

Фільми Володимира Костенка просякнуті любов’ю до української землі, глибоким співчуттям до історії і героїв нашого народу. Про українського кінорежисера знято фільм «Три храми на моїй долоні…» (1991, реж. О. Балагура).

Пам’ятаємо свій рід, пишаємося нашою величною історією та культурою! Наша нація духовно сильна й нескорима. Ми переможемо!

Джерела:

1. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=3949 – Костенко Володимир Семенович
2. http://knpu.gov.ua/content/kostenko-volodimir-semenovich – Костенко Володимир Семенович

Волонтерська місія Льва Шрайбера

Світові знаменитості продовжують підтримувати Україну під час російської агресії.

Відомий голлівудський актор, режисер і сценарист Лев Шрайбер не лише підтримує українців з перших днів повномасштабного вторгнення, але й наважився приїхати на землю своїх предків, аби допомагати в темні часи побачити світло.

Лев Шрайбер – лауреат премії «Тоні» і володар шести номінацій на Золотий глобус. Українському глядачу він відомий за фільмом «Список Шиндлера» і кількома блокбастерами, включаючи трилогію «Крик» та «Люди Ікс».

Лев Шрайбер народився в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, в сім’ї художниці та театрального актора. З боку матері актор має українське коріння – дід Льва був з України. За словами матері, ім’я Лев актор отримав на честь її улюбленого письменника Льва Толстого, а за твердженням батька – на честь лікаря, який врятував життя його матері. Як режисер Лев зняв пригодницьку трагікомедію «І все освітилося», що стала даниною пам’яті його дідові з України. За сюжетом фільму молодий американський єврей-колекціонер Джонатан вирушає на пошуки жінки, яка в роки Другої світової війни врятувала його діда від нацистів в українському містечку. Частину сцен своєї картини Лев Шрайбер знімав безпосередньо в Україні. Під час зйомок він хотів віднайти місце народження його дідуся і знімав дивовижну українську природу.

Відправившись у свою волонтерську місію, Лев спочатку вирушив до Польщі, де в Перемишлі активно допомагав волонтерам готувати гарячі обіди для біженців з України. Тоді голлівудському акторові добре вдалося готувати борщ на тисячі порцій разом із World Central Kitchen. Згодом американська знаменитість прибув до Львова, де йому вдалося поспілкуватися з багатьма українцями. Лев розповів на своїй сторінці в Instagram історії майже кожного, хто зачепив його серце. «Коли я опинився в Україні, для мене було неймовірно побачити дивовижну стійкість та мужність українців. Я вважаю, що путін зробив свою найбільшу помилку, адже це почало стимулювати нас і нагадало, що означає бути американцем. І я намагався зрозуміти, як ми можемо допомогти українцям!» – зізнався актор.

Лев Шрайбер є співзасновником організації BlueCheck Ukraine, створеної для того, щоб полегшити процес пожертв для тих американців, які хочуть допомогти Україні. Компанія BlueCheck приймає фінансові пожертвування для підтримки людей в Україні, а компанії Ropes & Grey та Integrity Risk перевіряють отримувачів коштів, щоб уникнути шахрайства. Це партнерство дозволяє BlueCheck приймати ефективні рішення при розподілі допомоги та дає впевненість у тому, що допомога доходить до тих жителів України, які її найбільше потребують.

Україна не самотня в боротьбі з російським ворогом! Нас підтримує світ! Перемога буде за нами!

Джерела:

1. https://life.nv.ua/znamenitosti/lev-shrayber-rasskazal-o-poezdke-vo-lvov-i-o-tom-kak-amerikancy-mogut-pomoch-ukraine-video-50239543.html – Неймовірна стійкість та мужність українців
2. https://mydinasty.com/articles/hollywood/film-i-vsyo-osvetilos-gollivudskij-akter-lev-shrajber-snyal-v-pamyat-o-svoih-ukrainskih-predkah – Фільм «І все світилося» голлівудський актор Лев Шрайбер зняв як пам’ять про своїх українських предків

Український вимір Другої світової

8 травня в Україні та світі відзначатиметься День пам’яті та примирення, присвячений жертвам Другої світової війни! Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав свої життя в боротьбі проти нацизму.

Друга світова війна – це найглобальніший та найбільш руйнівний конфлікт в історії людства, у якому брали участь понад 60 держав світу і понад 100 млн осіб, а воєнні дії відбувалися на території 40 країн!

Радянська влада на початку війни діяла хижо й підступно, як, в принципі, в усі часи. Радянський Союз вступив у світову війну за 17 днів після її початку, атакувавши вслід за Гітлером Польську республіку. Шлях до розв’язання війни був відкритий Пактом Молотова–Ріббентропа, згідно з яким нацисти та комуністи ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Рейх отримав змогу безперешкодного вторгнення в Польщу, а СРСР розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

У поразці нацизму значну роль відіграв український народ. Війна пройшла через життя кожної української родини і є вагомою складовою історичної пам’яті українського суспільства. На нашій території відбувалася майже половина стратегічних операцій та розгромлено 60,6% сухопутних сил німецької армії. Слід відзначити, що українці воювали проти нацизму не лише в складі радянських збройних сил, але й серед армій Великої Британії та Канади, Польщі, США і Франції. Значна частина українського населення також брала участь у бойових діях на боці УПА, яка одночасно виступала проти вермахту та червоної армії. Україна втратила під час цієї війни 9 млн осіб (загинув кожен п’ятий українець!). Ще 5 млн осіб були депортовані чи евакуйовані.

Радянська влада завжди діяла цинічно й жорстоко. У 1941 році тривала оборона Києва – 72 дні – довше, ніж опір цілої Польщі у вересні 1939 року! Наприкінці вересня радянські війська були розгромлені, частина потрапила в полон, частина відступила. Перед відступом із Києва радянські підрозділи НКВС розстріляли політичних в’язнів, а 24 вересня 1941 року підірвали сотні споруд у центрі міста. Вибухами було зруйновано 324 старовинні будинки Хрещатика, тисячі киян загинули, 50 тисяч лишилися без даху над головою. При евакуації в Запоріжжі радянська влада висадила в повітря Дніпрогес, і значна частина суміжної території, численні будівлі були потоплені водяним валом. У Дніпропетровську було підірвано хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі були затоплені приморські квартали разом з жителями, з Харкова було вивезено сотні представників інтелігенції й спалено в закритому будинку. І таких прикладів, зроблених не німецькими нацистами, а радянськими комуністами, багато.

Світ пережив багато жахіть під час Другої світової війни. Здавалося, що людство усе робить для того, аби це ніколи не повторилося. Та фашизм знову відродився – в сучасній росії. Рашистська влада, фашистська, антинародна, ница й підступна, сіє руйнацію та смерть у нашій країні. Під час Другої світової нацистська Німеччина вдавалася до бомбардування цивільних цілей з перших днів агресії. Так само вчинила й сучасна росія. Та вона самотня, огидна й зневажена. Зло й ненависть до іншого, вільного народу, будуть покарані. За нелюдські злодіяння прийде належна розплата.

Ми пам’ятаємо! Ми переможемо!

Джерела:

1. https://vsviti.com.ua/ukraine/37500 – Україна в Другій світовій війні
2. https://nizhynrada.gov.ua/news/novini/pam-yatayemo-osnovni-istorichni-fakti-drugoji-svitovoji – Пам’ятаємо: Основні історичні факти Другої світової

Волонтерська місія Кері Фукунага

Багато світових знаменитостей намагаються всіляко допомогти Україні в боротьбі з російським окупантом – як інформаційно, так і матеріально. Ця підтримка для нас – на вагу золота!

Знаменитий американський кінорежисер, творець останнього фільму про Джеймса Бонда Кері Фукунага ось уже близько 2-ох місяців перебуває в нашій країні. У своїх коментарях режисер зазначає, що приїхав на власні очі побачити, що зробила російська армія в Україні, та розповісти про це всьому світу.

Кері Джорджі Фукунага народився в Окленді, штат Каліфорнія. Його батько – японець, а мати – шведка. Кері закінчив Каліфорнійський університет Санта-Круз. Отримав кілька престижних грантів і здобув звання кандидата в магістри мистецтв за спеціальністю кінематографії в Нью-Йоркському університеті. Американський кінорежисер найбільше нам відомий за фільмами «Джейн Ейр» та «Не час помирати» – останньою частиною Бондіади, а також серіалами «Справжній детектив» та «Маньяк», що здобули низку нагород на престижних міжнародних кінофестивалях.

Голлівудський кінорежисер приїхав в Україну з благодійним проєктом World Central Kitchen, який забезпечує гарячим харчуванням усіх, хто цього потребує. Кері побував у Львові, Києві, Ірпені, Бучі, Гостомелі, Бородянці. Побував митець і в Краматорську, одразу після жахливої ​​ракетної атаки на місцевий вокзал, що забрала життя багатьох українців. Режисер на власні очі побачив звірства рашистів і біль, що зараз переживає наш народ.

Крім волонтерської роботи Кері Фукунага збирає в Україні історії людей – і розповідає про них у своєму Instagram. На його сторінці можна побачити десятки історій звичайних, але дуже відважних українців: працівників київського метрополітену, матерів з дітьми, що проводять ночі в укритті, лікарів та волонтерів.

Україна об’єднала довкола себе весь світ. До долі наших людей прикуті мільйони очей і сердець у світі одночасно. З міжнародною підтримкою, внутрішньою силою й духовною величчю ми обов’язково переможемо!  

Джерела:

1. https://www.unian.net/lite/kino/keri-fukunaga-v-ukraine-kak-rezhisser-bonda-pomogaet-ukraincam-vo-vremya-voyny-foto-novosti-kieva-11775202.html – Кері Фукунага приїхав в Україну
2. https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/keri-fukunaga-prijihav-do-kramatorska.html – Волонтерська місія Кері Фукунага

Нове українське кіно

Добрі новини на культурному фронті нашої держави! 

Цьогоріч Україна буде представлена в офіційній програмі Каннського кінофестивалю. Дебютний фільм режисера Максима Наконечного «Бачення метелика» потрапив до секції «Особливий погляд». Фокус цієї категорії – фільми, які, на думку програмного відділу фестивалю, матимуть сильний вплив на розвиток кіномистецтва.

Режисер стрічки «Бачення метелика» Максим Наконечний – член Української кіноакадемії, який уже відзначився в українському та світовому кіномистецтві. У 2020 році він став продюсером фільму «Цей дощ ніколи не скінчиться», який отримав нагороди міжнародних фестивалів – «Festival dei Popoli» у Флоренції, документального кіно в Корку (Ірландія) та IDFA (Нідерланди).

Картина «Бачення метелика» («Спас») – поствоєнна драма, яка розкриває тему травм людини та суспільства, спричинених війною. Це сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не хоче бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі. Фільм створено в копродукції України (Tabor), Чехії, Хорватії та Швеції. Співсценаристкою фільму виступила Ірина Цілик («Земля блакитна, ніби апельсин»). Головні ролі зіграли актори театру та кіно Рита Бурковська та Любомир Валівоць. Також у фільмі знялися драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і волонтер Мирослав Гай. У стрічці задіяні й непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, зокрема, колишні полонені.

«Знімаючи цей фільм, я плекав надію, що він здебільшого буде про минуле й про наслідки війни, з якими ми, як суспільство, мали б впоратися. Але це виявився фільм про наше теперішнє й майбутнє, про передчуття великої війни та місце, яке свідомо займає в ній кожна людина», – розповів режисер Максим Наконечний.

Каннський кінофестиваль буде проходити з 17 по 28 травня та святкуватиме 75 років свого існування та розвитку. Побажаємо успіху й перемоги творцям української стрічки та акторському складу.

Відомо, що поза конкурсом на фестивалі покажуть також фільм Сергія Лозниці «Природна історія руйнування». Крім цього, діятиме програма «Україна у фокусі». Відповідно до програми, ключові ринкові ініціативи будуть спрямовані на проєкти з України на знак солідарності з українським народом.

Джерела:

1. https://detector.media/infospace/article/198391/2022-04-14-film-bachennya-metelyka-maksyma-nakonechnogo-zmagatymetsya-na-festyvali-v-kannakh/ – Фільм «Бачення метелика» Максима Наконечного змагатиметься на фестивалі в Каннах
2. https://vogue.ua/article/culture/kino/ukrajinskiy-film-bachennya-metelika-pokazhut-na-kannskomu-kinofestivali.html – Український фільм «Бачення метелика»