“Митецька спадщина художниці”

Народилася Кульчицька Олена Львівна 15 вересня 1877 року в місті Бережани на Тернопільщині. Олена з дитинства любила малювати. На розвиток її таланту вплинули уроки батька, що сам цікавився живописом, мальовнича природа рідного краю, пам’ятники архітектури, поетика народних пісень, казок, переказів. 1894 року закінчила 8-класовий навчальний заклад при монастирі Сакраменток у Львові. Кілька місяців (у 1901—1902 роках) разом із сестрою Ольгою відвідувала Львівську Художньо-промислову школу (нині ЛДКДУМ ім. І. Труша), де отримала перші уроки роботи з аквареллю у інспектора середніх шкіл Стефановича. Пізніше навчалась у щойно відкритій приватній художній школі С. Батовського-Качора та Р. Братковського. Згодом вступає до Львівської студії художників реалістичного напрямку. В 1907 році Олена Кульчицька закінчує Академію мистецтв у Відні.

У 1909 році Кульчицька вперше виставила свої роботи у Львові, із надзвичайним успіхом. Мисткиня творила своєрідний літопис народного життя. Такими є живописні твори: жанрові композиції «Жнива», «Діти зі свічками», портрети «На прощу», численні пейзажі, натюрморти. В 1912 році вперше взяла участь у Київській українській художній виставці, що стало поворотною віхою в її мистецткій кар’єрі.

Кульчицька повністю присвятила себе мистецтву. Співзаснувала музей «Стривігор» у Перемишлі, де певний час проживала і творила. Олена яскраво виявила себе в різних видах мистецтва: живопис, графіка, сакральний живопис (створила унікальний іконостас), народне прикладне мистецтво, килимарство; проєктувала меблі. Усі свої роботи наповнювала гуманістичним характером. Офорти «При лямпі», «Біля криниці», дереворити «Довбуш», «Зима», цикл «Історія княжих часів», численні ліногравюри, серед них знаменитий цикл «Українські письменники» значно наблизили українське малярство до Європи.

Олена активно займалася килимарством: створювала ескізи орнаментів для килимів, які ткала її сестра. Створила неповторні перлини з емалі, бронзи, майоліки. У роботах мисткиня відтворювала дух народу, як його відчувала.

Померла Олена Кульчицька 8 березня 1967 року у Львові.

Джерела:

1. Українки в історії: нові сторінки: Нариси / Відп. ред. В.Борисенко і кол. авт. А.Атаманенко, Л.Тарнашинська та ін.; Вст. ст. П.Кононенко, В.Борисенко; Худож.-оформ. О.Григір. – К. : Либiдь, 2010. – 264 с.
2. Владич, Леонід Володимирович. Живі традиції: Українські радянські художники про себе і свою творчість / Владич, Леонід Володимирович, Блюміна, Ірина Михайлівна ; Автор – упорядник Л.В.Владич; Редакт. Т.В.Коляда; Художн. Є.Ф.Сєндзюка; Кор.С.І.Гайдука. – К. : Мистецтво, 1985. – 176 с.
3. Сенів І. О.Л.Кульчицька: Нарис про життя і творчість / І. Сенів ; Під ред. Л.Нізькової; Худож. В.Хоменко; Корект. Н.Кожем’якіної. – К. : Мистецтво, 1955. – 57 с.
4. Художники Прикарпаття = Artists of Subcarpathia : Альбом / Авт. тексту та упоряд. Р.В.Дреботюк. – В суперобкл. – К. : Мистецтво, 1989. – 254 с.
5. Говдя, Петро Іванович. Державний музей Українського образотворчого мистецтва УРСР Альбом / Говдя, Петро Іванович ; Під ред. З.С.Єременко; Худ. Єрмакова В.Д.; Корект. Н.А.Сухоренко. – К. : Мистецтво,1972. – 180 с.
6. Український живопис : Сто вибраних творів : Альбом / Авт.- упоряд.Ю.В.Беличко. – К. : Мистецтво, 1985. – 119 с. : ил. – Перелік репродукцій: с.113.

Надбання нашої нації

Росія намагається не лише фізично знищити нашу націю, але й привласнити українську культуру. Протягом століть держава-агресорка намагалася приписати собі заслуги видатних митців. Однак українські майстри ніколи не забували про своє походження, і в їхній творчості простежуються національний колорит і мотиви.

Іван Айвазовський, геніальний мариніст, народився в Криму у вірменській родині, що емігрувала туди з Галичини, до якої його предки, у свою чергу, перебралися з Вірменії. У своїй творчості художник часто звертався до української культури («Весілля в Україні», «Український пейзаж з чумаками при місяці», «Очерет на Дніпрі», «Млин на березі річки» та інш.)

Особливе задоволення, у зв’язку з сучасними подіями, можна отримати від споглядання його картини «Пожежа Москви»! І. Айвазовський багато років прожив у рідній йому Феодосії. Виручені від продажу картин кошти він передав місту для проведення питної води, будівництва залізниці та порту, заснував у місті художнє училище, археологічний музей та картинну галерею, яка названа на його честь. За своє творче життя митець створив понад 6 тисяч полотен. Його роботи виставлялися в Луврі, він писав і на замовлення турецьких султанів. Нині 30 робіт майстра зберігаються в Музеї імперії в стамбульському палаці Долмабахче.

Живописець Іван Рєпін також народився в Україні, у місті Чугуєві на Харківщині. Його дід був козаком. У своїй творчості митець часто звертався до української тематики (згадаємо найвідомішу роботу «Запорожці пишуть листа турецькому султану», а також картини «Вечорниці», «Гайдамаки», «Чорноморська вольниця», «Українка біля тину», «Отаман Іван Дмитрович Сірко» та багато інш.) До речі, листи до рідних в Україні живописець писав українською мовою, а до мами звертався лагідно – «матуся».

Український художник-авангардист Казимир Малевич, пензлю якого належить відома в усьому світі картина «Чорний квадрат», народився в Києві в українсько-польській католицькій родині. Навчався в Київській мистецькій школі. Його вчителем був відомий український художник Микола Пимоненко.

1904 року митець переїхав до Москви, та неодноразово підкреслював, що його художнє бачення світу сформувало саме українське село, та що його національність – українець. Майстер захоплювався українською вишивкою, малював ескізи для неї, писав статті українською мовою. Наприкінці 20-х років митець мешкав у Києві. У 1930-і роки під час репресій проти інтелігенції щодо нього було порушено кримінальну справу. Під час допиту чекістів Казимир Малевич наголошував, що за національністю він – українець. Його звинувачували в польському шпигунстві, йому загрожував розстріл. У в’язниці митець пробув три місяці.

Архип Куїнджі – видатний виходець із героїчного Маріуполя. Художник мав грецьке походження, але любив Україну, де народився й жив, великою любов’ю.

Рідний Маріуполь, чарівний Дніпро та ще чимало українських пейзажів сплелися у творчому доробку живописця. Головною картиною своєї творчості художник вважав «Місячну ніч на Дніпрі». Інші його роботи за українськими мотивами -«Українська ніч», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Дніпро вранці», «Україна». У Маріуполі був відкритий музей Архипа Куїнджі. У ході російської агресії будівля музею була зруйнована ворожими військами, однак картин А. Куїнджі та інших українських митців, за повідомленнями Маріупольської міської ради, на той час там не було – їх встигли врятувати.

Давида Бурлюка знають у світі як «батька російського футуризму», однак народився художник у Сумській області та мав козацьке коріння. Сам митець представлявся як «татарсько-запорозький футурист». У дитинстві він зачитувався М. Гоголем, а батько уголос читав українською вірші Кобзаря.

Серед численних робіт митця є низка, присвячених Україні: «Святослав», «Запорожці в поході», «Рибалки», «Тарас Шевченко». Найвідомішою роботою, звісно, є картина «Козак Мамай». Митець визначав свій національний стиль: «Мій колорит глибоко національний. Жовтогарячі, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля!». Під час революції 1917 року, усвідомивши, що не зможе жити в більшовицькій країні, він емігрував до Японії, пізніше – до США.

Пам’ятаємо свій рід і пишаємося великими українцями! Українська культура, творчість наших митців, народжених в Україні, просякнута національними мотивами, – надбання нашої нації!

Джерела:

1. Горбачов Д. О. Авангард. Українські художники першої третини ХХ ст. – К.: Мистецтво, 2017. – 320 с.: іл.
2. Жабцев В. М. Іван Айвазовський. – Мінськ: Харвест, 2008. – 128 с.: іл.
3. Казимир Малевич. Київський період 1928 – 1930. – Київ: Родовід, 2016. – 335 с.: іл.
4. https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/kradene-mistectvo-ukrayinski-hudozhniki-yakih-rosiya-nespravedlivo-vidaye-za-svoyih-2028541.html – Вкрадене мистецтво: українські художники, яких росія несправедливо видає за своїх
5. https://nasze-slowo.pl/gogol-skovoroda-ta-malevych-ukrayinski-kulturni-diyachi-yakyh-pryvlasnyla-rosiya/ – Українські культурні діячі, яких привласнила росія

Художник світла

3 вересня народився чудовий український художник Михайло Беркос!

Митець працював переважно в жанрі пейзажу, зазнавши помітного впливу європейського імпресіонізму. Писав олією та аквареллю. Був надзвичайно залюблений в українську природу, що своєю красою надихає, надає сили й крила для життя й творчості. Світ на картинах майстра наповнений потоком сонця, світла й кольору.

Михайло Андрійович Беркос народився 1861 року в Одесі в заможній родині грецького підданого та російської дворянки. Михайло вивчав живопис спочатку в Одеській художній школі, потім продовжив свою освіту в Петербурзькій академії мистецтв. За успіхи в навчанні отримав усі можливі відзнаки – малі й великі срібні та золоті медалі, що давало право на чотирирічну закордонну поїздку за казенний рахунок. Тож М. Беркос подорожував Європою, вивчаючи живопис музеїв Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Швейцарії. Разом з тим удосконалювався в техніці малювання та зазнав впливу імпресіонізму з його культом світла й повітря, чистих кольорів.

У другій половині 1890-х років митець переїхав до Харкова. Там він писав етюди й викладав у школі малювання. За ініціативи Михайла Беркоса в 1912 році було відкрито Харківське художнє училище, де митець став одним із провідних викладачів. Багато зусиль доклав художник і до збагачення колекції першого в Україні Художньо-промислового музею.

Основною темою мистецтва художника протягом усього його творчого шляху був український пейзаж. Одним із улюблених мотивів було цвітіння природи – весняні поля та сади, пишні літні клумби, червоні краплі маків на луках та біло-рожеве кипіння яблуневого цвіту… («Льон цвіте» (1893), «Гречка цвіте» (1894), «Липень. Маки розквітають» (1913), «Яблуня цвіте» (1919) та інш.) І ще митець любив зображати тихі старовинні садиби й вулички провінційних містечок. Окремий цикл складають його романтичні італійські пейзажі, створені в 1899 році. Картини майстра – наче вікно в чарівний світ природи, яку створено на втіху й радість людині. Споглядаючи її, забуваєш про важкі реалії життя, і почуваєш себе наповненим і щасливим.

На жаль, багато робіт українського художника втрачено. Майже вся його творчість (350 полотен і етюдів!), що зберігалися у нього вдома, після смерті митця були спалені його дружиною. Вона завжди ревнувала чоловіка до його творчості. На щастя, роботи Михайла Беркоса збереглися в музейних фондах Харкова, Києва, у Німеччині, Франції та Швейцарії. І ми маємо чудову можливість переглянути дивовижні полотна й осягнути художній талант митця.

Джерела:

1. http://museum.net.ua/hudognik/berkos-mihail-andreevich/ – Художники України. Беркос Михайло Андрійович
2. https://uahistory.com/topics/famous_people/5877 – Видатні люди. Михайло Беркос

Залюблений у рідний край

24 серпня народився визначний український живописець і педагог Фотій Красицький.

Його ім’я невідоме широкому загалу. Та з роботами митця, просякнутими любов’ю до рідної землі, з його портретами відомих українців ми знайомі і часто їх зустрічали навіть у хрестоматійних посібниках.

Фотій Степанович Красицький народився 1873 року в селі Зеленій Діброві на Черкащині в селянській родині. Фотій був нащадком Тараса Шевченка: його батько був сином рідної сестри Кобзаря Катерини. Будучи нащадком великого українця і завдяки своєму художньому таланту, Фотій зміг утілити в життя свою мрію. Коштом Миколи Лисенка обдарований хлопчик навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка, згодом продовжував освіту в Одеському художньому училищі в майстерні Киріака Костанді, а далі була вища художня школа при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі в майстерні самого Іллі Рєпіна. 1901 року митець створив одне з перших своїх великих полотен – «Гість із Запоріжжя». Це була конкурсна робота після закінчення Академії. Картину купила Рада Імператорської академії мистецтв за 600 рублів, що було великою честю для випускника! Через кілька років це полотно придбало Наукове товариство імені Т. Шевченка, і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

З 1903 року Фотій Красицький постійно працював у Києві (декілька років свого життя прожив на Андріївському узвозі, у «замку Річарда»). Писав картини, видавав свої твори на листівках у власному видавництві «Квітка», друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень». Творчість Фотія Красицького глибоко національна за характером. Національні риси простежуються в пейзажах майстра, де передано ліричний образ рідної природи, у відображенні з любов’ю та шаною життя й побуту народу, вірним сином якого був художник.

Фотій Красицький створив широку галереєю портретів видатних діячів української культури: Михайла Старицького, Дмитра Яворницького, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Грушевського, Миколи Садовського, Олени Пчілки та інш. Художник хотів, щоб кожна сім’я могла мати портрет Кобзаря – і виконав портрет поета літографічним способом. Така листівка коштувала 20 копійок. З цього часу Ф. Красицький став «неблагонадійним» для царської, а згодом і для радянської імперії.

Фотій Красицький був визначним педагогом. Викладав художню майстерність у художньому училищі, в архітектурному інституті, у Київському художньому інституті, де займав посаду професора. Митець – автор першого українського посібника «Рисування та малювання» (1929)!

Та життя не було легким для митця. Біди почалися за радянської влади. У 1934 році був заарештований чоловік середньої дочки Фотини – поет Олекса Влизько. Ф. Красицький писав в усі інстанції, намагаючись захистити зятя, але марно. Поет помирає у в’язниці, а дочку висилають за межі України, на Урал. У 1937 році заарештовують другого зятя художника – письменника Петра Мельника, а старшу дочку Ірину під конвоєм з маленьким сином відправляють до Башкирії. Довелося пережити митцю і бомбардування Києва в 1941 році, і німецьку неволю наймолодшої доньки. Усі ці події вплинули на здоров’я митця, та до останнього він продовжував працювати.

Самобутня творчість Фотія Красицького – яскрава сторінка в історії українського мистецтва. Іменем художника названо одну з вулиць Києва.

Джерела:

1. https://uamodna.com/articles/naschadok-tarasa-shevchenka/ – Нащадок Тараса Шевченка
2. https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/fotiy-krasitskiy/ – Українські художники. Фотій Красицький
3. https://uartlib.org/fotiy-krasitskiy-nashhadok-tarasa-shevchenka/ – Фотій Красицький – нащадок Тараса Шевченка

Світло життя переможе!

У Черкаському художньому музеї діє благодійна виставка відомого українського художника Павла Солощенка.

Усі отримані від продажу картин кошти митець планує передати на потреби ЗСУ. Наразі продано вже 37 із 59-и картин. Єдина робота з виставки художника, яка не продається, – це портрет одного з героїв «Азовсталі», який досі перебуває в російському полоні, – Сергія Волинського. Цю картину митець планує передати родині воїна, а ще краще – йому особисто.

Павло Миколайович Солощенко народився в 1944 році на Слобожанщині. Малює все життя. Художник не випускав олівця з рук ще в дитинстві і створював невеликі портрети за кілька хвилин. Займався творчістю скрізь: удома, в школі, на вулиці і навіть на базарі.

Павло Солощенко працює в різних жанрах. Серед його робіт є натюрморти, пейзажі, портрети та сюжетні лінії. Та все ж таки головною темою робіт майстра є природа, адже в ній є відчуття волі, лірики й глибини. Митець вміє настільки реалістично зобразити побачене, що, дивлячись на його картини, глядач мимоволі переноситься в зображені художником місця.

Завдяки акварельному жанру в картинах переважають легкість, прозорість та спокій. У кожній роботі автора відчуваються його особисті переживання й елементи біографії. Липневі сутінки й хмари, романтична, могутня й холодна естетика скель Півночі, прагнення самотньої тополі до неба, задумливі верби-велетні над Сіверським Дінцем, весняний розлив річок – усі ці миттєвості мають особливе духовне значення й заряджають своєю енергетикою глядача.

У красу природи майстер часто вплітає біблійні сюжети або сюжети повсякдення. Та все одно природа є домінантою, вічною, містить у собі все божественне й досконале. Ім’я українського митця відоме й за кордоном. Близько 300 картин розійшлися по різних країнах. Роботи зберігаються в приватних колекціях у США, Канаді, Ізраїлі, Австралії та інших країнах. Картини Павла Солощенка заохочують до життя. Просякнуті красою, легкістю й світлом, вони дарують віру, сили й спокій.

Мистецтво – неабияка зброя у війні проти ворога. З вірою в перемогу України!

Джерела:

1. https://zmi.ck.ua/tvorchist/cherkaskiy-hudojnik-proda-kartini-schob-dopomogti-zsu.html – Допомога від черкаського художника
2. https://muzey.ck.ua/blaghodiina-vistavka-chierkaskogho-khudozhnika-pavla-soloshchienka/ – Черкаський художник Павло Солощенко
3. https://cherkaski.info/ru/news-326 – Світло життя: виставка Павла Солощенка.

Почуття в кольорі

Хочемо познайомити Вас із творчістю одного з найвідоміших і найвпізнаваніших сучасних українських художників – Максима Мамсикова. На початку 1990-х майстер став представником руху українського мистецтва постмодернізму «Українська нова хвиля». Сьогодні його картини користуються популярністю за кордоном і активно й дорого продаються на міжнародних аукціонах.

Максим Мамсиков народився 1968 року в Києві в родині художника. Закінчив Київську державну академію мистецтв, згодом навчався в Мюнхенській академії. У 90-і роки став учасником культового мистецького об’єднання «Паризька комуна». Персональні виставки майстра проводилися як в Україні, так і за кордоном. Митець живе і працює в Києві.

Багатьом картинам М. Мамсикова властива іронія. Гумор художника можна порівняти з літературною іронією Остапа Вишні – простою, побутовою, доброю. З 2000-х років митець у своїй творчості звертається до яскравого колориту. Художник створює цілі цикли життєствердних «зелених робіт» і не менш насичених «синіх», назви яких так і формуються за кольором. «Зелені» пов’язані, насамперед, із футболом, «сині» – із враженнями від поїздки до Індії. Водночас з’являються повітряні кульки, морські пейзажі та купальниці. Гама підібраних кольорів є теплою. Кольори і образи викликають позитивні емоції і спогади з щасливого дитинства. Ці роботи стали своєрідною візитівкою художника, на них виник великий попит серед колекціонерів.

У 2009 році митець дебютував на лондонському аукціоні Sotheby’s – його полотно «Морський пейзаж із парашутом» було продано за 10 тис євро. Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х митець постійно експериментував, створював скульптури з пластиліну і, зрештою, знову повернувся до форматного живопису.

Роботи митця – це репертуар зображень, які існують у нашій уяві, але не на першому плані… Об’єкти зображення цілком реальні, адже для художника реалізм – це звичний метод говорити про навколишній світ. При цьому образи умовні, як риторичне питання. Зміст робіт митця можна порівняти з класичним мистецтвом хайку, де одна строфа представляє певний образ, а інша викликає цим образом почуття людини.

Сьогодні Максим Мамсиков активно продовжує працювати і часто бере участь у виставках і проєктах, у яких митці України говорять світові про сучасні події. Такі проєкти дають змогу краще зрозуміти нашу державу і наш народ і знову та знову привертають увагу світової спільноти до проблеми жорстокої російської агресії, яку необхідно спільними зусиллями подолати.

Джерела:

1. Скляренко Г. Я. Сучасне мистецтво України. Портрети художників. – К.: Huss, 2016. – 376 с.: іл., с. 324 – 337
2. https://archive.pinchukartcentre.org/artists/maksim-mamsikov – Художня платформа. Максим Мамсиков
3. https://vogue.ua/article/culture/art/vse-o-hudozhnike-maksime-mamsikove.html – Усе про художників. Максим Мамсиков

«Вистоїмо з Україною»

У столиці Австрії Відні відкрилася виставка «Stand with Ukraine», у рамках якої продемонстровано роботи українських художників, де відображено біль і страждання українського народу в часи російської агресії. З початком війни змінилося життя нашого народу і змінилося українське мистецтво. Через фарби й художній світ митця мистецтво почало відображати без прикрас сучасні реальні події.

На виставці представлені проєкти трьох відомих українських художників – Остапа Ковальчука «Образи, опалені війною», Володимира Стасенка «Агнче Божий…», Володимира Козюка «Підтримай Україну». Роботи майстрів відрізняються за формою і засобами мистецької мови, однак всі вони є документальними свідченнями катастрофи світового масштабу, яку принесла в Україну російська агресія. У роботах майстрів присутні звернення до традиції християнського мистецтва іконопису та художнє осмислення сучасних фото, поєднано традиції і технології традиційного й сучасного мистецтва.

Художник Володимир Стасенко зі Львова спочатку вступив у ряди територіальної оборони, але згодом зрозумів, що як митець він зможе більше розказати про трагедію, спричинену російською навалою. Його роботи як своєрідні документальні свідчення створені на основі реальних фотографій, зроблених військовими кореспондентами та випадковими свідками про лихоліття війни. Проєкт реалізований на лляній тканині. Кольорова палітра творів обмежена білою, чорною та червоною барвами, що є символічними для України.

Художник Остап Ковальчук створював свої роботи в підвалі під Ірпенем у той час, коли росіяни вели обстріли міста. А основою, на якій намальовано картини, слугували дошки з підлоги старого зруйнованого будинку. Серію було продовжено у Львові, де до неї додалися нові сюжети. На одній із картин митця зображено козака Мамая – фольклорний образ, який здавна в Україні сприймається як символ нездоланності та оберіг народу від ворогів. Є на дошках і класичні іконописні сюжети, один з яких – Богородиця з Немовлям.

Відомий художник Володимир Козюк з Вінниччини, роботи якого виставляються в багатьох країнах світу, з початком російського масштабного вторгнення залишився у Вінниці разом із родиною і допомагав численням біженцям, поселяючи їх у своєму будинку та майстерні. Саме тоді й з’явилися його нові твори – намальовані в синьо-жовтій кольоровій гамі пейзажі з відбитками рук діток-біженців.

Виставки українських митців за кордоном – важлива справа в донесенні жорстокої правди війни через яскраву гаму почуттів іншим людям. Віримо в нашу перемогу. Все буде Україна!

Джерела:

1. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3542845-u-vidni-vidkrivsa-misteckij-proekt-pro-vijnu-v-ukraini.html – Мистецький проєкт про війну у Відні
2. https://www.youtube.com/watch?v=US2DbSX57_0 – Мистецький проєкт про війну в Україні

«Я живописець, що вирощує живопис»

Хочемо познайомити Вас із творчістю художника-абстракціоніста Тіберія Сільваші. Митець належить до числа найвідоміших творчих особистостей сучасного українського мистецтва. У своїй творчості майстер досліджує проблему часу та, як каже він сам, «робить живопис про живопис». Митець живе і працює в Києві. Його картини зберігаються в музеях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Києва.

Тіберій Сільваші народився 13 червня 1947 року в м. Мукачевому на Закарпатті. Навчався в Республіканській художній школі імені Т. Шевченка в Києві, а згодом у Київському державному художньому інституті. На другому курсі його відібрала до себе на курс відома художниця Тетяна Яблонська. З 1978 року Тіберій Сільваші – член спілки художників України. Митець захопився абстрактним мистецтвом, але в радянські часи не міг виставляти свої «формалістичні» твори – їх не брали на офіційні виставки, й митець перебував тимчасово в «андеграунді».

У 1991 році Т. Сільваші став одним із засновників мистецької групи «Живописний заповідник», що відіграла важливу роль у творчому житті художника і формуванні іміджу сучасного мистецтва України. Митець – теоретик «кольоропису». Основною програмою об`єднання був «неоформалізм», відхід від фігуративного живопису, де картина презентувалася авторами не як вікно у світ, а як площина, покрита шаром фарби. Головним завданням художників була дослідницька робота в царині модернізму і кольору.

Перша виставка митця відбулася в 1993 році в Тулузі, Франція. За роки своєї творчої роботи митець презентував близько 40-а персональних виставок. За свою творчість митець отримував міжнародне визнання. У 1995 році майстер отримав нагороду «Художник року» та стипендію від муніципалітету Мюнхена.

У 1978 році Тіберій Сільваші опублікував маніфест хронореалізму, де зазначалося, що предметом дослідження мистецтва в живописі для нього є час. І сьогодні художник багато експериментує, поєднує різні живописні засоби та формати і продовжує розвивати ідею «хронореалізму». Митець став відомий своїм прагненням «розсунути» межі картини, зробити її відкритою структурою, де картина, простір і глядач є складовими частинами твору. У багатьох його проєктах глядач може тактильно відчути колір у просторі і пізнати «уповільнення часу».

Нині світом подорожує виставка українського мистецтва про війну «Захоплений будинок», мета якої – показати іншим людям реальні події в нашій країні через призму мистецтва. Роботи українських митців презентувалися в Парижі, Берліні, Римі, Амстердамі. Попереду для перегляду – міста Америки. На цій виставці презентує свої роботи і Тіберій Сільваші. Страшні події митець пропускає через серце і душу і відбиває світ своїх почуттів на полотні.

Джерела:

1. Скляренко Г. Я. Сучасне мистецтво України. Портрети художників. – К.: Huss, 2016. – 376 с.: іл., с. 16 – 35
2. http://yagallery.com/authors/tiberij-silvashi – Галерея. Тіберій Сільваші
3. https://zakarpat.brovdi.art/khudozhnyky/myttsi-zakarpattia/silvashi-tiberij#parentHorizontalTab1 – Сільваші Тіберій. Художник-абстракціоніст

«Захоплений будинок»

Виставки українського мистецтва за кордоном – гарна нагода говорити зі світом мовою мистецтва.

У Брюсселі за сприяння представництва України при ЄС відкрилася виставка про війну в Україні під назвою «Захоплений будинок», до якої увійшли твори сучасних українських митців, що документують війну в Україні та спонукають міжнародну аудиторію до роздумів щодо неї.

Ця виставка крокує світом. Її мають нагоду подивитися багато людей з різних країн. Нещодавно «Захоплений будинок» був представлений у Римі, Берліні, Амстердамі. А після завершення європейського турне, як планується, ця експозиція вирушить у Сполучені Штати, де експонуватиметься в музеях Нью-Йорка, Сан-Франциско та Вашингтона.

На виставці представлено понад 200 картин, малюнків, фотографій, скульптур та інсталяцій від 50-и сміливих сучасних українських митців, що репрезентують своє художнє осмислення катастрофи під час війни, що розгортається на наших очах. Серед учасників проєкту – Алевтина Кахідзе, Влада Ралко, Дар’я Кольцова, Михайло Рай, Євген Малолєтка, Макс Левін, Гамлет Зіньківський, Ігор Гусєв, Олексій Золотарьов, Стас Жалобнюк, Володимир Будніков та інші.

Катя Тейлор, кураторка проєкту, зазначила, що завдання цього заходу – не лише поінформувати глядача, а й занурити його в атмосферу, у якій сьогодні опинилися українці. Тільки так можна відчути, що відбувається насправді й чому цю війну потрібно негайно зупинити. Виставка розповідає історії, після яких бачення війни у сторонньої людини може змінитися кардинально.

В експозиції представлені роботи, що є артхронікою війни в Україні. Так, ключовим образом твору «Колискова» харківської художниці Дар’ї Кольцової є керамічні «метричні книги» в пам’ять про загиблих під час війни українців. До виставки також долучився відомий український художник Тіберій Сільваші. У серії «Щоденник» митець фіксує зміни власного світосприйняття, що відбулися з початку російського вторгнення: «Тіло починає чути все, що відбувається навколо. Як звучить літак чи шелестить ракета. Починає фізично відчувати час і скільки його потрібно для тієї чи іншої дії». Виставку доповнюють репортажні кадри воєнних реалій. Фотокореспондент Євген Малолєтка представив серію про оборону Маріуполя воїнами ЗСУ. До проєкту також увійшли останні кадри Макса Левіна з евакуації Ірпеня. У березні фотограф трагічно загинув на Київщині від російської кулі.

Більшість учасників виставки залишилися жити та працювати в Києві, Харкові, Херсоні та інших українських містах. Вони не можуть мовчати і продовжують творити навіть в умовах війни, коли щодня руйнуються українські будинки і міста, гинуть люди. І їхній внесок у нашу боротьбу та в перемогу є дуже важливим.  

Джерела:

1. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3535328-u-brusseli-vidkrilasa-ukrainska-vistavka-zahoplenij-budinok-pro-zahi-vijni.html – «Захоплений будинок»
2. https://marieclaire.ua/lifestyle/small-talk-katya-tejlor-pro-vistavku-the-captured-house-ta-silu-suchasnogo-ukrayinskogo-artu – Сила сучасного українського арту

У морі – велич і краса

29 липня виповнюється 205 років від дня народження видатного українського художника-мариніста вірменського походження Івана Айвазовського!

Митець є автором понад 6000 робіт. Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. Майстер також відомий як колекціонер, меценат, почесний член академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

Іван Костянтинович Айвазовський (справжнє ім’я Ованес Айвазян) народився 1817 року у Феодосії в родині вірменського крамаря. Батьки художника переселилися до Криму з Галичини в 1812 році, куди потрапили із Західної Вірменії. Сім’я жила бідно, і вже в 10 років Іван працював у міській кав’ярні. Він чудово грав на скрипці та співав, але найбільшою радістю для нього було малювати вугіллям на стінах будинків – фарб і пензля в хлопчика не було. На талановитого Івана звернув увагу архітектор Яків Кох. Він допомагав хлопцю, а пізніше градоначальник Феодосії допоміг хлопчику потрапити до гімназії, а потім і до Петербурзької академії мистецтв.

Після навчання в Академії Іван Айвазовський подорожував за кордоном, відточував свою майстерність у Римі, Неаполі, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. У 1845 році на запрошення султана Османської імперії побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів і писав полотна на замовлення султанів. 30 цих робіт виставлено в Музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення на батьківщину І. Айвазовський назавжди оселився в Феодосії і багато зробив для розбудови рідного міста. Митець влаштовував виставки, а грошові надходження, отримані від продажу картин, передавав місту для проведення питної води, будівництва залізниці та порту. Митець заснував у Феодосії художнє училище, археологічний музей, а в 1880 році картинну галерею, яка нині названа на його честь. 

Усі ми знаємо Івана Айвазовського як автора картин морської тематики. Його морські краєвиди справді захоплюють. Коли дивишся на них, здається, відчуваєш бризки солоної води, крики чайок і морський вітер. Мабуть, немає талановитішого художника-мариніста, ніж І. Айвазовський! Але це далеко не всі здобутки митця. Також майстер працював і в інших жанрах живопису. Серед його серій картин є українські та кавказькі краєвиди, вірменська історія, Кримська війна. Митець також зображав тварин, звертався до жанру портрета, міфологічних та релігійних тем. Одна з картин Івана Айвазовського «Хаос. Створення світу» так сподобалася Папі Римському, що той побажав її купити. І художник йому її просто подарував.

За понад 60 років творчої кар’єри митець брав участь у більше як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними! До речі, цікаво – Іван Айвазовський не малював з натури. Над своїми картинами він працював у майстерні. Митець був переконаний, що художник має запам’ятовувати моменти, а потім відтворювати їх на полотні.

Пишаємося своєю історією, культурою й великими українцями! Ми велична й нескорима нація. І ніхто не зможе відібрати у нас нашу волю і гідність.

Джерела:

1. Жабцев, В. М. Іван Айвазовський. – Мінськ: Харвест, 2008. – 128 с.: іл.
2. Великий співець моря: Фотокнига. – К.: Мистецтво, 1993. – 120 с.: іл.
3. https://lifestyle.24tv.ua/ru/ivan_ajvazovskij_biografija_i_fakty_iz_zhizni_hudozhnika_n846478 – Іван Айвазовський. Життя художника
4. https://mykniga.com.ua/biograph/ivan-ajvazovskij-biografiya-foto-i-video-svit-velikix-lyudej.html – Світ великих людей. Іван Айвазовський