Інна Мірошниченко

Інна Мірошниченко – Заслужена артистка України. Її фільмографія сповнена різнохарактерних образів, що привертає увагу публіки та робить її затребуваною у режисерів.

Інна Вікторівна Мірошниченко народилася 4 лютого 1969 року в Києві. Уже зі шкільних років дівчинка знала, що буде грати на сцені. З 10-и років вона відвідувала театральну студію при палаці піонерів і настільки захопилася театральним мистецтвом, що бігла туди відразу після школи і пропадала там допізна. Після школи вступила до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, після закінчення якого стала актрисою Київського ТЮГу на Липках. Інна була задіяна в багатьох виставах і грала абсолютно різнопланові ролі. На ранкових виставах виконавиця з’являлася, наприклад, у ролі казкового персонажа, а ввечері могла яскравіти в шекспірівській трагедії. Актриса грала в «Королі Дроздобороді», «Міщанині у дворянстві», «Лускунчику», «Чайці» та інших виставах.

У кіно Інна почала зніматися з 1994 року, дебютувавши у фільмі «Царівна» за твором Ольги Кобилянської, а наступного року зіграла «весталку» в серіалі «Острів кохання». Першу головну роль зіграла в 2007 році у мелодрамі «Прощена неділя». Помітними стали роботи в проєктах «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», «Дорога в порожнечу», «Єфросинья», «Жіночий лікар», «Пастка», «Нахаба», «Таблетка від сліз», «Підкинуті» та інш.

Говорячи про свої улюблені роботи на екрані, актриса відзначає, що віддає перевагу тим ролям, які виявилися несподіваними для неї, коли доводилося робити щось таке, із чим раніше не стикалася. Так, у «Пастці» актриса зіграла роль сильної вольової жінки, яка вміє приймати рішення і відповідати за них – і Інні доводилося навчитися стріляти, боротися і навіть мати жорсткий спаринг з партнерами. І це захоплювало й хвилювало. В іншому ж фільмі – «Дорога в порожнечу» – була нешаблонна історія кохання, і потрібно було навчитися прилаштовуватися до партнера і виходити із ситуації нестандартно, занадто емоційно й болісно.

За словами актриси, вона має чутливу душу і кожна зіграна нею роль залишає у неї глибокий відбиток. «У мене буває, що ще кілька днів після зйомок я відчуваю м’язовий біль. У мене болить горло, якщо я багато плакала, бо я вважаю, що роль треба прожити і що треба плакати без штучного інструментарію, інакше це буде видно», – розповідала Інна. Робота Інни забирає багато часу і сил. Але вона постійно відчуває тепло і підтримку чоловіка, який завжди з квітами приходить на всі її прем’єри.

Інна Мірошниченко – організатор клубу для жінок Cherche La Femme. Це авторський проєкт, який має офіційний сайт і власний журнал. Ідея полягає в тому, що жінки зустрічаються для обговорення спільних інтересів та проблем, діляться секретами виховання дітей, побудови кар’єри та підтримання краси.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Miroshnichenko-Inna.php – Знамениті люди. Інна Мірошниченко
2. https://24smi.org/celebrity/122173-inna-miroshnichenko.html – Актриса кіно Інна Мірошниченко
3. https://more.tv/person/inna-miroshnichenko – Інна Мірошниченко

Вікторія Малекторович

Українська актриса Вікторія Малекторович здобула свою першу славу і любов глядачів, знявшись у серіалах «Царівна», за твором Ольги Кобиляської, та «День народження буржуя». Сьогодні Вікторія – досить затребувана актриса. Вона актовно знімається у вітчизняниї фільмах, а також у картинах австрійського та німецького виробництва і живе на дві країни.

Вікторія Володимирівна Малекторович народилася 11 лютого 1972 року в Єнакієво Донецької області. Дівчинка з ранніх років мріяла стати актрисою, любила танцювати та співати. «Робила це скрізь, незважаючи на те, що ведмідь на вухо мені наступив конкретно. Уявляла себе в різних казкових образах», – згадувала вона. У підлітковому віці записалася до театральної студії при будинку культури, а після школи поїхала вступати до Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. За спогадами актриси, її виступ перед приймальною комісією через хвилювання вийшов просто комедійним. Та Вікторія вступила з першого разу. Після закінчення вишу дівчина працювала в Національному академічному драматичному театрі імені І. Франка, де зіграла у виставах «Крихітка Цахес», «З любов’ю не жартують», «Лісова пісня», «Аделаїда» та інш.

З 1991 року Вікторія знімається в кіно, дебютувавши у фільмі «Круїз, або Розвідна подорож». На останньому курсі інституту вона здобула свою першу головну роль Наталки в картині «Царівна» за однойменною повістю Ольги Кобилянської. Як згадує Вікторія, день проб на зйомки картини збігався із випускним, до якого треба було підготуватися належним чином: зробити зачіску й нафарбуватися. Дівчина готувалася до свята і проби пройшла легко, без зайвого хвилювання. А за деякий час зателефонувала режисер і сказала, що її затвердили на головну роль. У 1997 році Вікторія отримала приз «За найкращу жіночу роль» ІІІ Міжнародного кінофестивалю «Бригантина» за роботу в кінофільмі «Русалонька».

На початку 2000-х років актриса одружилася з австрійським продюсером Клаусом Приднігом. Вони познайомилися під час роботи над фільмом «Блакитний місяць». У пари народився син Лев. Відтоді актриса живе і працює на 2 країни – в Україні та Австрії. Вона знялася в картинах виробництва Австрії та Германії – «Щастя матері», «Робота», «Соко Дунай», «Тоні Ердманн». Паралельно продовжувала грати ролі у вітчизняних фільмах та серіалах. Помітними стали роботи у стрічках «Дух землі», «Чоловік для життя, або на шлюб не претендую», «Жіночі сльози», «Загибель Імперії», «Доставити за будь-яку ціну», «Вилікувати страх». У мелодрамі «Протистояння» Вікторія виконала головну роль. Її героїня – Жанна Володимирівна Кольцова, владна жінка, яка відмовляється прийняти вибір сина і всіляко намагається знищити невістку.

Вікторія багато часу проводить в Україні. Сина вона віддала до школи в Києві, а не за кордоном, вважаючи, що вітчизняна освіта краща за західну, оскільки на заході переважна більшість учнів і студентів отримують знання «мозаїчно».

Через зйомки актриса має небагато вільного часу. Але коли він з’являється, Вікторія вдається до свого улюбленого хобі – читання історичної літератури.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Malektorovich-Viktoriya.php – Знамениті люди. Вікторія Малекторович
2. https://fakty.ua/ru/171608-viktoriya-malektorovich-stesnyayus-vyprashivat-roli-poetomu-vsegda-nadeyus-na-sluchaj – Вікторія Малекторович: «Завжди сподіваюся на випадок…»
3. https://www.umoloda.kiev.ua/number/2356/164/83816/ – Вікторія Малекторович

Олена Турбал

Українська артистка Олена Турбал уже в 5 років вирішила, що стане актрисою, і жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Вона здобула визнання публіки, граючи яскраві ролі в українських фільмах та телесеріалах.

Олена Анатоліївна Турбал народилася 28 серпня 1984 року в Києві. Дівчинка змалечку вже знала, що буде артисткою, адже їй дуже подобалося співати й танцювати, брати участь в інсценуванні, декламувати вірші. У школі вона вчилася добре і паралельно відвідувала драматичний гурток. Закінчивши в 2006 році факультет кіно і телебачення Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, дівчина стала актрисою Київського драматичного театру «Браво». Також Олена співпрацювала з Центром творчості дітей та юнацтва, де грала головні ролі у виставах «Лускунчик» та «Лісова пісня».

У кіно Олена дебютувала в 2003 році у фільмі «12 копійок», де зіграла головну роль дівчини з важкою долею, яка, незважаючи на життєві труднощі, продовжує вірити в добро й щастя. Ця роль виявилася успішною і принесла молодій актрисі популярність та визнання глядачів. У 2016 році на екрани вийшов серіал «Підкинуті». Кожен епізод цього серіалу є окремою історією про порятунок новонародженого, залишеного в пологовому будинку. Героїня Марія у виконанні актриси втрачає немовля під час пологів, але вирішує подарувати сім’ю покинутій дитині. У підготовці до зйомок Олені довелося відвідувати заняття з індійських танців, адже за сюжетом її героїня одружена з індусом і працює педагогом у дитячій хореографічній студії.

Яскравою була роль актриси і в комедії «Ніч святого Валентина» – історії про кількох молодих людей та пригоди, які їм довелося пережити під час святкування Дня всіх закоханих. Знялася Олена і в комедії «Три сестри», головні героїні якої  мріють успішно вийти заміж і мати розкішне життя. Ця нав’язлива ідея об’єднує сестер і одночасно робить суперницями. Помітними були й ролі актриси в стрічках «Хороші хлопці», «Під знаком Діви», «Ластівчине гніздо», «Жіночий лікар», «Лист очікування», «Особиста справа», «Будинок з ліліями», «Тінь минулого», «Мавки» та інш.

У Олени Турбал дуже напружений графік роботи. Коли організм потребує відпочинку й оновлення, актриса відправляється в подорожі: «Я фанат природи! Моє улюблене заняття – посидіти на березі моря, почитати, музику послухати, походити екскурсіями. Це найкращий релакс».

А ще актриса захоплюється йогою.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Turbal-Elena.php – Знамениті люди. Олена Турбал
2. https://24smi.org/celebrity/143655-elena-turbal.html – Актриса кіно Олена Турбал
3. https://annaardova.ru/act/13960.php – Життя відомих людей. Олена Турбал

Катерина Гулякова

Українська актриса Катерина Гулякова вже 18 років професійно займається кінематографом. Катерина є актрисою Київського театру «Сузір’я» і членом Гільдії кіноакторів України. Зазвичай виконавиця отримує ролі стервозних, упевнених у собі жінок. І дуже радіє, коли пропонують нетипові ролі та цікаві сценарії.

Катерина Миколаївна Гулякова народилася 29 березня 1980 року. Її батько був військовим, полковником розвідки, і змалечку привчив доньку до дисципліни. З раннього віку дівчинку називали «артисткою», адже вона дуже любила співати і декламувати вірші. Пізніше, уже навчаючись у школі, Катерина очолила дитячу команду КВК та стала незмінним режисером шкільних вистав. Після школи дівчина вирішила стати економістом, та її вчителька з російської мови та літератури, дізнавшись про вибір, вигукнула: «А як же талант?» – і вмовила ученицю змінити своє рішення. І Катерина вступила до Київського університету культури і мистецтв на спеціальність «режисер та актор драматичного театру», до того ж з першого разу, незважаючи на божевільний конкурс – 60 осіб на місце!

Уже на третьому курсі дівчина почала з’являтися на сторінках глянцевих видань, зніматися в рекламних проєктах. Перед закінченням університету їй запропонували стати ведучою програми «О-TV Models» на одному з українських телеканалів. Катерина з ентузіазмом взялася до роботи: сама шукала теми, брала інтерв’ю, працювала над монтажем – і все в неї виходило. Але за два роки вона відчула, що переростає рамки телебачення. Катерині дуже хотілося грати в кіно!

У кінематографі актриса дебютувала в 2003 році в серіалі «Повернення Мухтара». А наступного року Катерину запросили до італійського трилера «Евіленко», який знімали в Україні. Фільм розповідає про життя радянського маніяка (прототипом виступив Андрій Чикатило) та про розслідування злочинів, скоєних ним у 1984-1992-х роках. Артистка зіграла жертву маніяка. На зйомках картини актрисі пощастило попрацювати з Малкольмом МакДауеллом. Згодом Катерина зізналася, що страшенно боялася зйомок із відомим актором і навіть пила валеріану, та Малкольм виявився дуже приємним і чуйним у спілкуванні. Фільм «Евіленко» в Каннах отримав приз за найкращу режисуру, потім з успіхом пройшов у багатьох країнах, включаючи Росію. А ось в Україні його не прийняли. Можливо, причиною цього став дуже важкий сюжет.

Також досить яскравою була гра Катерини в серіалі «Серцю не накажеш» (2007) – адаптованій версії румунського серіалу «Сльози кохання». Тут актрисі дісталася роль Анастасії Варламової – дуже злої, грубої та егоїстичної дівчини, насправді, повної протилежності виконавиці в реальному житті. Також Катерина виконала характерні ролі в стрічках  «Ластівчине гніздо», «Віталька», «Заради любові я все зможу», «Відділ 44», «Поганий хороший коп», «Термін давності», «Мама для Снігуроньки», «Ноти любові» та інш.

У реальному житті Катерина весела й легка в спілкуванні. Вона дуже любить свою акторську професію, а у вільний від роботи час захоплюється дайвінгом.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Gulyakova-Ekaterina.php – Знамениті люди. Катерина Гулякова
2. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/ekaterina_gulyakova/ – Постаті. Катерина Гулякова
3. https://teleportal.ua/ua/person/kateryna-hulyakova – Актриса театру та кіно Катерина Гулякова

Катерина Вишнева

У скарбничці професійних досягнень української талановитої актриси Катерини Вишневої – театральна сцена, зйомки у фільмах і телевізійних проєктах та кілька десятків різнопланових ролей у серіалах.

Катерина Олександрівна Вишнева народилася 23 січня 1986 року в Кривому Розі. Як згадувала артистка, її сім’я жила досить бідно, а вона була занадто активною дитиною. Тому дівчинку віддавали на всілякі безкоштовні гуртки: це була і стройова підготовка, і історичний гурток, радіогурток, медичні курси, художня гімнастика, баскетбол, волейбол, туристичний гурток, народні, бальні, естрадні танці, вокал та фортепіано! І Катерині подобалося все, та коли вона досягала певних результатів і ставала найкращою, дівчинці ставало нецікаво, і вона кидала гурток.

Після закінчення школи Катерина вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Будучи ще студенткою, вже грала на сцені  Київського театру сучасного мистецтва «Дах». Нині актриса співпрацює із театром «Золоті ворота» та «Диким театром», де задіяна у численних виставах. Широкій глядацькій аудиторії Катерина відома як кіноактриса. Кінодебют виконавиці відбувся в 2007 році у серіалі «Колишня», де артистка грала дівчину, яка приїхала вступати до театрального, та не вступила. Це був для Катерини перший великий проєкт: знімали сто серій! Ця перша роль далася їй найважче і стала її улюбленою.

Катерина Вишнева також знялася у стрічках «Село на мільйон», «Пес», «Я тебе знайду», «Друге життя Єви», «Хороший хлопець», «Доля обміну не підлягає», «Серце матері», «Сонячний листопад», «Ялинка на мільйон» та багатьох інш. Катерина – різнопланова артистка: у її скарбничці і драматичні, і комедійні ролі. Актриса завжди намагається зробити своїх героїнь більш глибокими й багатогранними: до комедійної ролі додає трохи драми, щоб персонаж не був однобоким і плоским, а до драматичного персонажа – трохи комедії та сарказму.

Яких тільки персонажів не доводилося грати Катерині: і закоханих дівчат, і матерів-одиначок, і директорку РАГСу, і навіть наглядачку у в’язниці. У своїй акторській роботі актриса помітила кумедну закономірність, яка триває вже років 10. Якщо Катерина при підготовці до проєкту читає повний сценарій, проєкт з якихось причин закривають. Тому під час кастингу до картини актриса намагається знайомитися лише зі своїми сценами.

Катерину знайомі і друзі, а також колеги на знімальному майданчику називають лагідно «Вишенькою». Це повелося ще з дитячого садочка та шкільних років і увійшло в доросле життя. Артистка кайфує від своєї роботи і у своєму житті вдало поєднує акторську діяльність та виховання маленької доньки. Актриса навіть вигадала хештег #ненудний декрет, за яким можна знайти багато цікавих кадрів.

Катерина не мріє про Голлівуд, але має собі за мету знятися в головній ролі у кількох українських режисерів. Один із них – Ахтем Сеітаблаєв. Артистка знає, що це складно, але хоче гідно пройти випробування і досягти високої планки.

Джерела:

1. https://tv.ua/interview/1148763-ekaterina-vishnevaya-materinstvo-eto-ne-prigovor-ono-daet-novye-sily-dvigatsya-vpered-i-vverkh – Інтерв’ю. Катерина Вишнева
2. https://tet.tv/ru/actors/katerina-vishneva-vishnya – Катерина Вишнева
3. https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/post/322980/bio/ – Катерина Вишнева

Ганна Саліванчук

Українська артистка Ганна Саліванчук відома багатьом глядачам своїми численними ролями в кіно. Ганна – актриса театру та кіно. Роботу в театрі виконавиця порівнює з душею, а зйомки в кіно – з адреналіном, заявляючи, що не готова відмовитися ні від першого, ні від другого.

Ганна Валеріївна Саліванчук народилася 17 серпня 1985 року в місті Шепетівці Хмельницької області. Дівчинка з дитячих років відрізнялася милосердям: вона часто приносила додому безпритульних тварин, намагалася їх підгодовувати, надавати якусь допомогу. І навіть деякий час їй пророкували кар’єру ветеринара. Та Ганна мріяла бути артисткою, але не знала, якою конкретно: співачкою, танцівницею чи актрисою. У 4 роки мама віддала дівчинку до музичної школи. На навчання брали з 6-и, але Ганну таки взяли в нульовий клас. До першого класу дівчинка вже грала програму за третій і зрештою закінчила музичну школу в 10 років з червоним дипломом за класом фортепіано!

Закінчивши школу, вирішила спробувати удачу і вступати до Київського театрального університету. Учитися Ганні було непросто, у першу чергу через скромність і сором’язливість. Дівчина намагалася не привертати до своєї персони зайвої уваги, приховувала свої таланти й здібності. Після закінчення вузу Ганна була запрошена на роботу до трупи Київського академічного драматичного театру на Подолі, у якому актриса грає донині. А згодом її запрошують і на зйомки в кіно.

Перший великий проєкт, у якому актриса взяла участь – фільм «Матч», що вийшов у 2011 році. Фільм спирається на реальні події 1942 року, коли на стадіоні в окупованому Києві фашистська команда грала з місцевими футболістами. Стрічка була високо оцінена глядачами й отримала безліч позитивних оцінок від кінокритиків. На знімальному майданчику дівчина опинилася поруч із  Єлизаветою Боярською та Сергієм Безруковим.

До найбільш відомих робіт артистки можна віднести ролі в картинах «Повернення Мухтара», «Сусіди», «Особиста справа», «Пес», «Три сестри», «Трава під снігом», «Одного разу під Полтавою», «Райське місце», «Дружини на стежці війни» та інш.

Ганна Саліванчук отримує багато запрошень на зйомки в серіалах. При цьому режисери відводять їй роль самовпевнених негативних героїнь. В одному з інтерв’ю артистка зазначила, що із задоволенням би зіграла закохану та щасливу жінку, але їй пропонують лише «лиходійок». До того ж виконавиця впевнена, що «актор – адвокат своєї ролі», оскільки завжди може знайти причини поведінки героя, хоч би яким негідником він не був. Героїні, образи яких Ганна втілила на екрані, відрізняються самобутністю й оригінальністю. І завжди актриса цілісно й з великою віддачею виконує свої ролі.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/56591-anna-salivanchuk.html – Актриса кіно Ганна Саліванчук
2. https://ukr.agromassidayu.com/anna-salivanchuk-yarkaya-vneshnost-i-talant-ukrainskoj-aktrisi-page-013022 – Ганна Саліванчук: яскрава зовнішність і талант української актриси
3. https://ukr.culturell.com/anna-salivanchuk-biografiya-tvorchestvo-karera-lichnaya-zhizn-page-549033 – Кіно. Ганна Саліванчук
4. https://theatre.love/persons/anna-sal-vanchuk/ – Ганна Саліванчук. Актриса театру та кіно

Володимир Ращук

Відомий український артист Володимир Ращук запам’ятався телеглядачам багатьма яскравими ролями в кіно. Та Володимир не лише актор театру та кіно, він ще професійний музикант і виконавець!

Володимир Анатолійович Ращук народився 11 жовтня 1987 року в Маріуполі Донецької області. У юності він активно займався спортом і досяг значних результатів. Мав розряди з водного поло та волейболу і був кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби! Іншим захопленням Володимира була музика. Артист вміє грати на багатьох музичних інструментах – гітарі, фортепіано, ударних, духових. Професійно співає.

Закінчивши в 2010 році Київський університет театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого, Володимир став актором Національного академічного драматичного театру російської драми ім. Лесі Українки. Широкій публіці актор став відомий завдяки роботам у кіно. Зніматися він почав із 2008 року. Особливе визнання і любов глядачів Володимир отримав, зігравши в 2015 році головну роль у кримінальному детективі «Відділ 44». Його герой – експерт зі зброї Гліб Майоров. Спецагенти «Відділу 44» розкривають найзаплутаніші злочини завдяки останнім IT-досяганням людства.

Цікавою у виконавця вийшла роль Артура в комедійному проєкті «Рятувальники». Його герой відрізняється тим, що не залишає поза своєю увагою жодну з жінок. Для актора цю роль було зіграти особливо складно, оскільки в реальному житті він є повною протилежністю свого персонажа. Володимир якось зізнався: «Я все життя ненавидів таких людей, як мій герой. І ненавиджу досі… Я однолюб і копіював, граючи Артура, багатьох знайомих мені чоловіків. Найголовніше – у нас вийшло, я так думаю».

Яскравими у Володимира вийшли і ролі в картинах «Про Любов», «Матч», «Здрастуйте, мамо!», «Лист очікування», «Джамайка», «Ментівські війни. Одеса», «Потрібен чоловік», «Ні слова про кохання» та інш.

Володимир Ращук не залишив і музичну кар’єру. Він виступає як музикант та співак і є учасником фолк-гурту «Praksed Orchestra» та рок-гурту «ЩЮgar».

Сили для роботи й творчості артист черпає у своїй родині. Вона є найголовнішим у його житті.  

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/raschuk-wladimir.php – Знамениті люди – Володимир Ращук
2. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/vladimir_rashchuk/ – Актор театру та кіно Володимир Ращук
3. https://www.vokrug.tv/person/show/vladimir_rashchuk/ – Навколо ТВ. Володимир Ращук

Ольга Олексій

Свою велику популярність українська актриса Ольга Олексій здобула серед глядачів після того, як на екрани вийшла військова драма «1941», яка пізніше отримала продовження. Проте Ольга не стала артисткою однієї ролі і запам’яталася яскравими образами і в інших кінопроєктах.

Ольга Іванівна Олексій народилася 17 вересня 1980 року в Києві в родині геодезистів. У шкільні роки дівчинка відвідувала хореографічний гурток та навчалася в музичній школі. Оля росла сором’язливою, тихою та надзвичайно боязкою. Вона панічно боялася будь-яких публічних виступів, і звітні концерти, що проходили на сцені двічі на рік, щоразу були страшним випробуванням для неї.

Після школи дівчина вирішила вступати в Київський театральний університет ім. І. Карпенка-Карого, щоб побороти себе і довести всім, що вона може приборкати свій страх і подолати комплекси. Але тоді ж вона розуміла, що в разі поразки більше не стукатиме в ці двері і вибере інший шлях. Та до престижного вишу Ольга вступила відразу. Після навчання дівчина стала актрисою Національного театру російської драми ім. Лесі Українки. Найбільш яскравими були її ролі у виставах «У полоні пристрастей», «Пані-міністерка», «Маскарад», «Прибуткове місце» та «Сон літньої ночі».

У кіно Ольга дебютувала в 2007 році відразу в головній ролі у стрічці «Гальмівний шлях». За основу сюжету фільму взято історію кохання молодої дівчини та дорослого сімейного чоловіка. Прорив у кар’єрі актриси стався з виходом на екрани серіалу-трилогії Валерія Шалиги «1941», «1942» і «1943». Це драматична воєнна стрічка про долі людей, про кохання, яке трагічно переплітається з воєнними подіями. Роль героїні драми далася артистці не просто. Знімальний процес був складним: наприклад, у зимові місяці доводилося грати літні сцени. А ще треба було навчитися стріляти, щоб у кадрі виглядати природно, і зніматися у відвертих сценах.

Здобули визнання у глядачів і роботи Ольги у фільмах «Віра, Надія, Любов», «Просте життя», «Полонянка», «Злочин у фокусі», «Особиста справа», «Вирок ідеальної пари», «Доля обміну не підлягає». Актриса знялася і в багатосерійній картині «Соломонове рішення», де біблійна притча про двох матерів та дитину отримала сучасне прочитання. Особливо ж актриса полюбилася в комедії «Пес», у якій їй довелося зіграти скандальну та невиховану дівчину Олену. Такий характер артистці довелося передавати вперше, але вона чудово впоралася. Стрічка мала такий успіх, що з’явилося її продовження.

Та на театральній сцені Ользі подобається більше грати, ніж у кіно. Актриса пояснює це тим, що в театрі вона може відчувати особливий взаємозв’язок із глядачами.

Ольга – людина багатогранна. Вона чудово фотографує та опановує гру на скрипці. У вільний час актриса любить читати, віддаючи перевагу класиці та німецькій літературі. Читання розслаблює її і вчить дивитися на життя філософськи. А ще Ольга любить активний відпочинок. Вона захоплюється катанням на конях і навіть планує стати професійною наїзницею.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/3532-olga-oleksii.html – Актриса кіно Ольга Олексій
2. http://teg.com.ua/olga-oleksij-biografiya-osobiste-zhittya-foto/ – Ольга Олексій
3. https://stuki-druki.com/authors/Oleksiy-Olga.php – Знамениті люди. Ольга Олексій

Дар’я Легейда

Молода українська актриса Дар’я Легейда за короткий термін зуміла здобути прихильність телеглядачів. Яскрава зовнішність і акторський талант подарували чимало образів, що запам’ятовуються на екрані.

Дар’я Анатоліївна Легейда народилася 20 липня 1993 року в Одесі. Дівчинка була різнобічно обдарованою. У шкільні роки професійно займалася легкою атлетикою і танцями в хореографічній студії. П’ять років виступала в танцювальному колективі «Браво», чудово освоївши класичний, народний, акробатичний, ірландський танці, а також степ. Три роки навчалася в Київській балетній академії на курсі сучасного танцю. Водночас професійно займалася народним, джазовим та естрадним вокалом. Сама навчилася грі на фортепіано та гітарі. Юна співачка мала успіх: виступала під псевдонімом Даша Доріс і займала призові місця на конкурсах «Сергіївські зорі», «Діти Сонця», «Світові таланти». Дар’я упевнено йшла вперед і навіть брала участь у телевізійному конкурсі «Фабрика зірок-4».

Після закінчення школи дівчина вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. А закінчивши його, стала грати в трупі Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де виконала багато яскравих ролей. Дар’я також стала Лауреатом 1-ї премії на конкурсі читців ім. Івана Франка.

Але покликання Дар’ї – кіномистецтво. У кіно дівчина дебютувала в 22-річному віці у фільмі «Безсмертник». А впізнаваною актриса стала після участі в мюзиклі «Співачка» – історії про життєві труднощі провінційної вокалістки, що приїхала підкорювати столичну сцену. Також дівчина виконала помітні ролі в серіалах «Було у батька два сини», «Артистка», «Спокуса», «Жіночий лікар», «Сімейний портрет». У стрічці «Дочки-матері» актрисі вдалося блиснути своїм комедійним талантом, а в медичній мелодрамі «Асистентка» Дар’я зіграла зі своїм чоловіком актором Дмитром Совою.

Також Дар’я знімалася і в серіалі «Кріпосна», де їй дісталася роль кріпачки Василинки, наївної, покірної та дуже доброї, доля якої була поламана через панські примхи. Роль Василинки мала бути короткою, але режисер картини Максим Литвинов був приємно вражений майстерною грою Дар’ї, і її роль у стрічці збільшив. Хоча під час зйомок картини були і неприємні для актриси моменти, та дівчина зізналася , що збулася її мрія, оскільки вона давно хотіла «приміряти» на себе образ панянки з минулих століть та виявити себе в костюмованому фільмі.

Дар’я дуже любить тварин і піклується про них. У вільний від роботи час вона часто відвідує притулки для тварин, доглядає їх і підшукує сім’ї для знедолених кішок та собак.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/110757-daria-legeida.html – Актриса кіно Дар’я Легейда
2. https://www.stb.ua/ru/2019/05/15/darya-legejda-biografiya-tvorchestvo-i-vse-novosti-ob-aktrise/ – Проєкти. Дар’я Легейда
3. https://stuki-druki.com/authors/Legeida-Darja.php – Знамениті люди. Дар’я Легейда

 

Тамара Антропова

Українська актриса театру і кіно Тамара Антропова в дитинстві ніколи не ходила до театру, але завжди знала, що хоче бути там актрисою. І її мрія здійснилася. Тамара стала відомою актрисою і талановитим режисером-постановником, улюбленицею багатьох глядачів.

Тамара Михайлівна Антропова народилася 26 квітня 1986 року в Києві. Закінчивши школу, дівчина вступила до естрадно-циркового коледжу. Під час навчання просто закохалася в цирк, і досі не залишає ідеї поєднати в одній виставі два жанри – театральний та цирковий. Після циркового коледжу Тамара два роки міркувала, як далі будувати свою кар’єру, допоки подруга не змусила її вчитися далі. І дівчина стала студенткою Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Уже на першому курсі викладач Тамари – художній керівник Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Е.Митницький – прийняв талановиту дівчину помічником режисера театру. У 2012 році обдарована студентка поставила виставу «Мене немає» за п’єсою В. Сігарева «Сонечка повертаються на небо», з якою потрапила до номінації «Найкращий режисерський дебют» театральної премії «Київська пектораль». А згодом Тамара поставила виставу «Жіноча логіка», що користувалася успіхом у глядачів.

Також у театрі актриса відома чудово зіграними ролями у виставах  «Срібний острів», «Татуйована троянда», «Детектор брехні», «Безхребетність», «Вечір з гарненькою та самотньою», «З коханими не розслабляйтеся», «ГолохвастОFF» (за мотивами п’єси М. Старицького «За двома зайцями») та інш.

У кіно артистка дебютувала в 2007 році в картині «Дурна зірка». Також зіграла у стрічках «Пес», «Закохані жінки», «Таємниці та брехня», «Доля обміну не підлягає», «Поганий хороший коп», «Село на мільйон», «Центральна лікарня» та інш. Особливо глядачам запам’яталася Тамара роллю в серіалі «Спокуса», де артистка майстерно виконала роль старшої доньки олігарха.

На знімальному майданчику часто випадає знаходитися багато годин у максимальному напруженні. Відновити сили і розслабитися Тамарі допомагають книги. У батьків збереглася чудова велика бібліотека. Тут не лише художня література, а й спеціалізавана. Є географічна, історична, про мистецтво і, зокрема, про театр. Особливе задоволення актриса знаходить у розстановці книг за кольором корінців, щоб вони красиво поєднувалися. Чим не чудовий відпочинок і медитація!

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Antropova-Tamara.php – Знамениті люди. Тамара Антропова
2. https://www.globalmsk.ru/person/id/7045 – Персона: Тамара Антропова
3. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/tamara_antropova/ – Українська актриса театру та кіно Тамара Антропова