Олександр Попов

Український актор Олександр Попов відомий телеглядачам численними ролями в фільмах та серіалах. У його послужному списку понад 40 телепроєктів!

Олександр Миколайович Попов народився 2 червня 1986 року в місті Комсомольську (нині Горішні Плавні) на Полтавщині. Невдовзі після народження хлопчика родина перебралася до столиці України. У дитинстві Сашко був дуже спортивним. Він захоплювався екстремальними видами спорту і серйозно займався футболом. Але з мрією стати футболістом юнаку довелося розпрощатися в старших класах через серйозну травму, що поставила хрест на перспективах досягти успіху у великому спорті. Тоді Олександр захопився грою КВК і записався до драмгуртку. І коли одного разу хлопець зіграв Гамлета в однойменній шекспірівській постановці, він зрозумів, що хоче стати справжнім артистом.

Закінчивши Київський університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, працював актором у Київському академічному театрі юного глядача на Липках. Роботу на телебаченні Олександр розпочав зі зйомок у рекламних роликах таких брендів, як соки Біола, мережі фаст-фуд McDonalds та мобільного оператора Life. У кіно почав зніматися з 2007 року з невеликих ролей у серіалах «Вітчим», «Колишня», «Серцю не накажеш», «Повернення Мухтара». Першу головну роль актор виконав у драмі «Дві сторони однієї Анни».

Широку популярність актору принесли також фільми й серіали «ОСА», «Все одно ти будеш мій», «Відьма», «Коли минуле попереду», «Господарка», «Я з тобою», «Танець метелика», «Троє в лабіринті» та інш.

Олександр спробував себе і в ролі телеведучого ранкового шоу «Сніданок. Вихідний» на каналі «1+1». Цей досвід для артиста був дуже корисний, тому що дуже відрізнявся від акторської роботи. «Телебачення – це знову новий досвід і новий стрес для організму, без цього, мені здається, ніяк не можна», – зазначив актор. Працюючи на ТБ, Олександру довелося змінювати акторську манеру поведінки перед камерою. Він пояснював: «У мене є страх дивитися в камеру. Я не звик до цього, тому що нас чотири роки в театральному інституті вчили не дивитися в неї. А тут, навпаки, потрібно змінити свій світогляд і звертатися туди, до цих 7-8 мільйонів глядачів. Це дуже незвично і складно для актора – інший світ!»

У вільний від роботи час артист віддає перевагу спорту. Олександр зберіг свою дитячу пристрасть до екстремальних видів: узимку він регулярно катається на сноуборді, а влітку за першої ж нагоди відкриває на річці Дніпро сезон серфінгу. Окрім того, Олександр захоплюється мотоспортом. Також актор має чудове хобі – фотографію. Він володіє професійним апаратом і робить безліч професійних знімків, спеціалізуючись в основному на портретах людей.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/2608-aleksandr-popov-akter.html – Актор кіно Олександр Попов
2. https://www.vokrug.tv/person/show/aleksandr_popov_ukraina/ – Навколо ТВ. Олександр Попов
3. https://stuki-druki.com/authors/Popov-Alexandr-akter-4.php – Знамениті люди. Олександр Попов

Оксана Жданова

Актриса Оксана Жданова належить до молодого покоління акторської школи. Вона стала відомою глядачам після зйомок в трилогії про циганку Лялю, після чого взяла участь у ряді популярних телевізійних проєктів. Сама виконавиця вважає себе, у першу чергу, театральною актрисою і не дуже охоче відлучається для роботи в кіно і на телебаченні.

Жданова Оксана Вікторівна народилася 3 лютого 1993 року в Херсоні в акторській сім’ї. Її батько – Віктор Жданов – актор театру та кіно, Заслужений артист України. Мати – актриса Олена Хохлаткіна, Народна артистка України. Батьки Оксани працювали на сцені Херсонського обласного українського музично-драматичного театру, на сцені якого дебютувала в масових сценах і маленька Оксана у віці 2-х років. У 2000 році сім’я переїхала до Донецька, де батьки виступали у складі трупи Донецького академічного українського музично-драматичного театру. Виходила на сцену і Оксана – у ролі Лоліти в п’єсі Гі де Мопассана «Милий друг». Крім театру Оксана мала й інші уподобання. Вона мала мрію стати балериною, проте дівчинку не взяли до бальної школи: не вийшла ростом і фігурою. Тоді вона пішла займатися в танцювальний гурток. Пізніше танцювальна підготовка дуже допомагала їй в акторській роботі.

Після закінчення школи Оксана вирішила піти по стопах батьків і вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Ще будучи студенткою, стала актрисою Театру на лівому березі Дніпра, де грала у виставах «Мене немає …», «Білі ночі любові», «Співай, Лоло, співай!», «Людина, яка платить», «Життя попереду» та інш. З 2021 року актриса працює в театрі ім. Івана Франка.

У кіно Оксана почала зніматися з 2011 року, дебютувавши в епізодичній ролі у фільмі «Щоденники Темного». Популярність прийшла до неї в 2014 році після виконання головної ролі в 95-серійній мелодрамі «Дворняжка Ляля» режисера Дмитра Гольдмана. Її героїня – 17-річна рудоволоса циганка Ляля Рубінова. Перша головна роль далася актрисі не зовсім легко: довелося вивчати текст циганською мовою, ще й зі специфічною говіркою, а навчитися керувати авто виявилося для актриси навіть складніше, ніж осідлати коня.

Оксана запам’яталася глядачам і яскравою грою в кримінальному фільмі «Суддя», де перевтілилася в героїню – журналістку Ірину: сильну, вільну, відкриту дівчину з гарним почуттям гумору. На знімальному майданчику артистці вдалося попрацювати зі своїм батьком Віктором Ждановим.

Оксана також зіграла помітні ролі в картинах «Повернешся – поговоримо», «Чорна квітка», «Нитки долі», «Забудь і згадай», «Чуже життя», «Настане світанок», «Квіти дощу» та інш. У 2021 році відбулася прем’єра драми «Я працюю на цвинтарі», знятій за мотивами твору українського письменника Павла Бєлянського. Ксенія пишається зйомками в цьому проєкті та вважає його одним із найяскравіших у своєму послужному списку.

У вільний від роботи час актриса черпає натхнення в піших прогулянках старими київськими парками та скверами, захоплюється катанням на ковзанах та велосипеді. А ще просто обожнює читати. Особливо їй подобаються поезії Йосипа Бродського та проза Льва Толстого, а також фантастика та детективні романи. До того ж актрисі дуже подобається готувати та винаходити нові рецепти. За її словами, якби не склалося з кар’єрою в кіноіндустрії, вона, напевно, відкрила б свій ресторан.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/22700-kseniia-zhdanova.html – Актриса кіно Ксенія Жданова
2. https://stuki-druki.com/authors/Zhdanova-Oksana.php – Знамениті люди. Оксана Жданова
3. https://theatre.love/persons/oksana-zhdanova/ – Актриса театру та кіно Оксана Жданова
4. https://ukr.agromassidayu.com/izvestnaya-ukrainskaya-aktrisa-oksana-zhdanova-page-496864 – Відома українська актриса Оксана Жданова

Ольга Гришина

Талановита та харизматична актриса театру та кіно Ольга Гришина – одна з найпопулярніших артисток на українських телеекранах. Ольга добре знайома глядачам із серіалів «1943», «Центральна лікарня», «Свати», «Вчора закінчилася війна» та інш.

Ольга Сергіївна Гришина народилася 29 червня 1982 року в Києві. Мама Ольги була фельдшером-лаборантом, і дівчина з 15-и років вже працювала санітаркою в місцевій лікарні. У дитинстві Ольга серйозно захоплювалася балетом і присвятила цьому хобі 12 років, навіть планувала вступати на хореографічне відділення, та в старших класах через вимогливе ставлення до себе передумала. Після школи Ольга вступила до Київського політехнічного університету, та вже після 2-го курсу усвідомила, що це не її покликання, і вирішила вступати до Університету театру, кіно та телебачення імені І. Карпенка-Карого.

По закінченню навчання випускницю прийняли до трупи Театру російської драми ім. Лесі Українки, де актриса грала у виставах «Голий король» та «Діти сонця», а її роль у Love Story взагалі викликала у глядачів захоплення.

Дебют Ольги в кіно відбувся, коли вона була ще студенткою. Якось на кіностудії імені Олександра Довженка її побачив режисер Анатолій Матешко і відразу запропонував одну з головних ролей у своєму фільмі «Критичний стан» (2002). Помітною була робота артистки у фільмі «Лекції для домогосподарок». Героїня Ольги – спортсменка, чию кар’єру було зруйновано через випадковий роман. Під час зйомок перед зіркою було поставлено непросте завдання, адже їй довелося грати героїню в різні відрізки життя.

У військовій драмі «1943» Ольга зіграла сміливу радистку, що потрапила в тил до фашистів. Картина була тепло зустрінута глядачами, що дозволило виконавиці знайти нових шанувальників. Актрисі доводилася кілька разів грати ролі лікарів. У медичній драмі «Центральна лікарня» їй став у нагоді досвід роботи санітаркою, але роль все одно виявилася нелегкою. Героїня артистки – талановита хірург, тому їй довелося вивчити чимало складних термінів та навчитися робити масаж серця під наглядом професійного лікаря.

Також актриса знялася у фільмах «Свати», «Вчора закінчилася війна», «Хірургія. Територія кохання», «Дружина за обміном», «Дім, який…», «Вир», «Гречанка», «Заборонене кохання», «Листи з минулого», Офіцерські дружини» та інш.

У Ольги дуже напружений графік. Та коли видається вільний час, артистка звертається до своїх хобі – із задоволенням вишиває хрестиком і дуже любить в’язати гачком. Для Ольги таке заняття є справжньою релаксацією, що допомагає їй справлятися з втомою. А нещодавно з’явилося ще одне серйозне захоплення – йогою.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/3701-olga-grishina.html – Актриса кіно Ольга Гришина
2. https://stuki-druki.com/authors/Grishina-Olga.php – Знамениті люди. Ольга Гришина
3. https://1plus1.ua/ru/novyny/olga-grisina-biografia-osobiste-zitta-i-karera-aktrisi – Ольга Гришина. Кар’єра актриси
4. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-olga-grishina.html – Ольга Гришина

Ганна Сагайдачна

Молода талановита актриса Ганна Сагайдачна відома нам багатьма різноплановими ролями в кіно. Артистка яскраво зіграла Марину Дунаєву в спільному російсько-українському проєкті «Червона королева», сміливу наїзницю Ганну з «Останнього яничара», ніжну та добру Наталі Дорошенко з «Кріпосної».

Ганна Олександрівна Сагайдачна народилася 1 червня 1989 року в місті Червонограді на Харківщині. Закінчила музичну школу з відзнакою і збиралася вступати до музичного училища, а про професію актриси навіть не замислювалася. Але доля вирішила інакше. Одного разу Ганна за компанію із подругою поїхала до театрального вишу Харкова – з того часу дівчина вже не розлучалася з думкою про театр та кіно. Ганна вступила до Київського університету культури і мистецтв і після його закінчення, отримавши червоний диплом, до університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Після навчання працювала аніматором, займалася озвучуванням фільмів українською мовою.

У кіно актриса дебютувала в 2008 році у стрічці «Рідні люди». Широку популярність їй принесла роль манекенниці Марини Дунаєвої в серіалі «Червона королева» режисера Олени Райнер. Одна з найважчих і найефектніших сцен у цій картині – драматичний стрибок Марини Дунаєвої з мосту. Спочатку стрибати повинен був каскадер, але режисери вмовили саму актрису. «Мені навіть на мить здалося, що я знепритомніла, бо сам момент стрибка не пам’ятаю», – згадувала Ганна про найскладніший момент у зйомках. До речі, після цієї сцени вона вирішила боротися зі страхом висоти і зайнялася скелелазінням. За роботу в «Червоній королеві» Ганну Сагайдачну було номіновано на національну телевізійну премію «Телетріумф 2016» у категорії «Актриса телевізійного фільму/серіалу».

Яскравою була робота Ганни і в серіалі «Останній яничар». Під час роботи над цим проєктом актрисі довелося навчитися скакати галопом на коні, хоча до цього вона ніколи навіть не сиділа в сідлі. Помітною була роль актриси і в костюмованій драмі «Кріпосна», де виконавиця зіграла освічену інтелігентну дочку поміщика – Наталі Дорошенко, розумну, мудру, врівноважену панночку, що завжди готова допомогти нужденним. Варто зазначити, що Ганні у фільмі планували віддати головну роль Катерини Вербицької, та артистка відмовилася: їй набридли героїні, які завжди плачуть.

Вельми успішними в актриси стали також роботи у стрічках «40+, або Геометрія кохання», «Одиначка», «На лінії життя», «Поділися своїм щастям», «Ментовські війни. Одеса», «У неділю рано зілля копала» та інш.

Ганна не стала актрисою одного амплуа. Її запрошують на різні ролі: як позитивні, так і негативні, вона грає як мелодраматичних героїнь, так і, наприклад, поліцейських. «Якщо актор універсальний, тим цікавішим він є для режисерів. Тому що завжди цінується те, що актор робить сам», – переконана Ганна.

Графік талановитої актриси перевантажений. У вільний від роботи час вона черпає енергію та натхнення у заняттях танцями та співом і продовжує займатися улюбленим скелелазінням.

Джерела:

1. https://www.stb.ua/ru/2019/07/22/anna-sagajdachnaya-biografiya-tvorchestvo-i-vse-novosti-ob-aktrise/ – Актриса Ганна Сагайдачна
2. https://stuki-druki.com/authors/Sagaidachnaya-Anna.php – Знамениті люди. Ганна Сагайдачна
3. https://my.ua/persons/anna-sagaidachna – Діячі культури. Ганна Сагайдачна
4. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-anna-sagaydachnaya.html – Знаменитості. Ганна Сагайдачна

Марк Дробот

Український актор театру та кіно Марк Дробот відомий широкому колу глядачів завдяки ролям у серіалах «Центральна лікарня», «Господиня» та «Кріпосна». У 2019 році актор отримав звання Заслуженого артиста України.

Марк Володимирович Дробот народився 29 серпня 1986 року в гірському селищі Батагай у Якутії. Батьки хлопчика вчилися на режисерському факультеті Київського театрального інституту, та деякий час були на заробітках у Якутії. Коли Марку було 5 років, родина повернулася в Україну. Актор цікавився театром і кіно ще з дитинства і ріс творчою особистістю: відвідував бальні танці, навчався грі на фортепіано в музичній школі та читав запоєм.

Закінчивши в 2010 році Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого, Марк працював у Київському академічному Молодому театрі, де зіграв багато яскравих ролей у виставах «Голубка», «Русалонька», «Сім бажань Зербіно», «Марія Стюарт», «Сватання на Гончарівці», «Король Дроздобород» та інш. У 2015 році за роль Вурма у виставі «Підступність і кохання» актор отримав премію «Київська Пектораль» у номінації «За краще виконання чоловічої ролі другого плану».

З 2006 року Марк почав зніматися в кіно, дебютувавши в історичній мелодрамі «Ангел з Орлі». Широка популярність до нього прийшла в 2016 році після виходу серіалу про медиків «Центральна лікарня». Герой Марка – один із найкращих хірургів центральної лікарні, улюбленець жінок, досить багатогранна особистість. За словами актора, ця роль давалася йому не легко. Єдине, що допомагало краще перевтілитися в лікаря – тематичні фільми та книги. Сам Марк говорив, що медицина в цьому серіалі – не головне: «Головне – це взаємини між людьми. Тому мій хірург Максим – це той самий Марк, тільки в білому халаті».

Помітною була і головна роль Марка в комедійній мелодрамі «Марк + Наталка», герої якої – сімейна пара, що намагається розібратися з непростими ситуаціями, шукає компроміси, ділить сімейні радощі та вирішує проблеми батьків. Актор знявся і в серіалі «Кріпосна», який стартував наприкінці 2018 року. Найчастіше Марку діставалися негативні персонажі, а ось у «Кріпосній» йому вперше за всю кінематографічну біографію дістався позитивний герой. І тому не дивно, що в актора до його персонажа було особливо щемливе ставлення.

Марка Дробота також можна побачити в картинах «Останній кордон», «Єфросинья», «Сусіди», «Гречанка», «Відділ 44», «Сувенір із Одеси», «Село на мільйон», «Офіцерські дружини», «За законами воєнного часу», «Ніч святого Валентина» та інш. У роботі актор завжди дуже вимогливий до себе. Свої ролі в кіно він намагається не дивитися, оскільки бачить недоліки в грі і хвилюється, що не виправив їх. Якщо порівнювати гру в театрі та кіно, Маркові більше подобається театральна сцена, тому що саме в театрі він отримує від гри повне задоволення за рахунок енергетичного потоку від глядачів.

Друзі називають Марка «трудоголіком», адже він постійно на зйомках. Та коли з’яляється вільний час, актор його проводить активно: він займається верховою їздою, вокалом та танцями.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Drobot-Mark.php – Знамениті люди. Марк Дробот
2. https://24smi.org/celebrity/110841-mark-drobot.html – Актор кіно Марк Дробот
3. https://1plus1.ua/ru/novyny/aktor-mark-drobot-filmi-cikavi-fakti-ta-biografia-aktora – Актор Марк Дробот: найкращі фільми
4. https://my.ua/persons/mark-drobot – Марк Дробот

Тарас Цимбалюк

Зірка українського кінематографу Тарас Цимбалюк грає на театральних підмостках й активно знімається у фільмах та телевізійних проєктах. Артист має великий драматичний потенціал і легко втілюється в героїв будь-яких епох.

Тарас Васильович Цимбалюк народився 16 грудня 1989 року в місті Корсунь-Шевченківський у родині викладачів. Його батько – відомий український літературознавець та історик, а мати – викладач французької мови. Шкільні роки Тараса були дуже насиченими: крім гімназії хлопець займався бальними танцями, дзюдо та боксом, а в старших класах до цього додалася шкільна творча діяльність. Після серйозного захоплення КВК у гімназії юнак почав серйозно думати про кар’єру гумориста, але батько порадив хлопцю вступити до театрального інституту. Адже там спектр можливостей для професійного розвитку набагато ширший. Після закінчення Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого артист співпрацював із Київським академічним Молодим театром, Театром юного глядача на Липках та академічною майстернею театрального мистецтва «Сузір’я». На театральних сценах Тарас грав у виставах за творами Шекспіра, Лесі Українки, А. Чехова та багатьох інших авторів.

У кіно актор дебютував ще будучи студентом у містичному серіалі «Щоденники темного», де зіграв другорядну роль. Першу свою головну роль отримав в історичному серіалі «Останній яничар» (2014), де зіграв сина турецького посла Мустафи Гюльхана. Його герой був настільки зачарований козачкою з прикордонного загону Марисею, що вирішив її викрасти. Для цієї ролі акторові довелося навчитися їздити верхи. На зйомках цього фільму партнерами артиста стали Юрій Бєляєв та Армен Джигарханян – у двох таких мастодонтів Тарас Цимбалюк багато чого навчився та отримав дуже цінні поради з ремесла.

Знявся Тарас і в наймасштабнішому проєкті каналу СТБ «Кріпосна», де зіграв простого коваля Назара, закоханого в головну героїню Катерину Вербицьку. Персонаж дуже сподобався глядачам своєю чесністю, благородством та відчайдушними вчинками заради близьких людей. Щоправда, на зйомках не все йшло гладко: Тарасові довелося входити до палаючого будинку, а під час однієї зі сцен виконавцю навіть зламали носа.

Яскравою вийшла гра актора в кінострічці «Чорний ворон» – екранізації культового роману Василя Шкляра. Тут Тарас зіграв головну роль отамана «Ворона», який очолив повстання проти більшовиків у Холодному Яру. У 2019 році вийшов телесеріал Наталії Ворожбіт «Спіймати Кайдаша». Стрічка є адаптацією відомого українського твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», у якому розповідається про непрості стосунки великої сільської родини Кайдашів. У серіалі постає сучасна українська родина, і в той же час зберігаються основні сюжетні лінії оригінального твору. Тарас Цимбалюк тут виконує роль брутального та мужнього Карпа. Також актор знявся у фільмах та серіалах «Розтин покаже», «Невірна», «Повернення Мухтара», «Майор і магія», «Таємниця Марії», «Райське місце», «Кошик для щастя», «Любов матері» та інш.

У 2020 році Тарас узяв участь у телепроєкті «Танці з зірками». Одного разу після свого виступу під час прямого ефіру перед багатомільйонною публікою він зробив пропозицію своїй «дамі серця». Обраницею Тараса стала Тіна Цимбалюк – відома візажистка, відповідальна за наведення краси багатьох українських зірок сцени.  

Тарас товаришує зі спортом. Він серйозно займається бодибілдингом, що допомагає йому підтримувати чудову фізичну форму. Також відвідує секцію верхової їзди та катається на гірських лижах.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/110990-taras-tsymbaliuk.html – Актор кіно Тарас Цимбалюк
2. https://stuki-druki.com/authors/cymbalyuk-taras.php – Знамениті люди. Тарас Цимбалюк
3. https://teleportal.ua/ua/person/taras-tsimbalyuk – Актор театру та кіно Тарас Цимбалюк
4. https://www.vokrug.tv/person/show/taras_tsimbalyuk/ – Навколо ТВ. Тарас Цимбалюк

Інна Мірошниченко

Інна Мірошниченко – Заслужена артистка України. Її фільмографія сповнена різнохарактерних образів, що привертає увагу публіки та робить її затребуваною у режисерів.

Інна Вікторівна Мірошниченко народилася 4 лютого 1969 року в Києві. Уже зі шкільних років дівчинка знала, що буде грати на сцені. З 10-и років вона відвідувала театральну студію при палаці піонерів і настільки захопилася театральним мистецтвом, що бігла туди відразу після школи і пропадала там допізна. Після школи вступила до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, після закінчення якого стала актрисою Київського ТЮГу на Липках. Інна була задіяна в багатьох виставах і грала абсолютно різнопланові ролі. На ранкових виставах виконавиця з’являлася, наприклад, у ролі казкового персонажа, а ввечері могла яскравіти в шекспірівській трагедії. Актриса грала в «Королі Дроздобороді», «Міщанині у дворянстві», «Лускунчику», «Чайці» та інших виставах.

У кіно Інна почала зніматися з 1994 року, дебютувавши у фільмі «Царівна» за твором Ольги Кобилянської, а наступного року зіграла «весталку» в серіалі «Острів кохання». Першу головну роль зіграла в 2007 році у мелодрамі «Прощена неділя». Помітними стали роботи в проєктах «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», «Дорога в порожнечу», «Єфросинья», «Жіночий лікар», «Пастка», «Нахаба», «Таблетка від сліз», «Підкинуті» та інш.

Говорячи про свої улюблені роботи на екрані, актриса відзначає, що віддає перевагу тим ролям, які виявилися несподіваними для неї, коли доводилося робити щось таке, із чим раніше не стикалася. Так, у «Пастці» актриса зіграла роль сильної вольової жінки, яка вміє приймати рішення і відповідати за них – і Інні доводилося навчитися стріляти, боротися і навіть мати жорсткий спаринг з партнерами. І це захоплювало й хвилювало. В іншому ж фільмі – «Дорога в порожнечу» – була нешаблонна історія кохання, і потрібно було навчитися прилаштовуватися до партнера і виходити із ситуації нестандартно, занадто емоційно й болісно.

За словами актриси, вона має чутливу душу і кожна зіграна нею роль залишає у неї глибокий відбиток. «У мене буває, що ще кілька днів після зйомок я відчуваю м’язовий біль. У мене болить горло, якщо я багато плакала, бо я вважаю, що роль треба прожити і що треба плакати без штучного інструментарію, інакше це буде видно», – розповідала Інна. Робота Інни забирає багато часу і сил. Але вона постійно відчуває тепло і підтримку чоловіка, який завжди з квітами приходить на всі її прем’єри.

Інна Мірошниченко – організатор клубу для жінок Cherche La Femme. Це авторський проєкт, який має офіційний сайт і власний журнал. Ідея полягає в тому, що жінки зустрічаються для обговорення спільних інтересів та проблем, діляться секретами виховання дітей, побудови кар’єри та підтримання краси.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Miroshnichenko-Inna.php – Знамениті люди. Інна Мірошниченко
2. https://24smi.org/celebrity/122173-inna-miroshnichenko.html – Актриса кіно Інна Мірошниченко
3. https://more.tv/person/inna-miroshnichenko – Інна Мірошниченко

Вікторія Малекторович

Українська актриса Вікторія Малекторович здобула свою першу славу і любов глядачів, знявшись у серіалах «Царівна», за твором Ольги Кобиляської, та «День народження буржуя». Сьогодні Вікторія – досить затребувана актриса. Вона актовно знімається у вітчизняниї фільмах, а також у картинах австрійського та німецького виробництва і живе на дві країни.

Вікторія Володимирівна Малекторович народилася 11 лютого 1972 року в Єнакієво Донецької області. Дівчинка з ранніх років мріяла стати актрисою, любила танцювати та співати. «Робила це скрізь, незважаючи на те, що ведмідь на вухо мені наступив конкретно. Уявляла себе в різних казкових образах», – згадувала вона. У підлітковому віці записалася до театральної студії при будинку культури, а після школи поїхала вступати до Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. За спогадами актриси, її виступ перед приймальною комісією через хвилювання вийшов просто комедійним. Та Вікторія вступила з першого разу. Після закінчення вишу дівчина працювала в Національному академічному драматичному театрі імені І. Франка, де зіграла у виставах «Крихітка Цахес», «З любов’ю не жартують», «Лісова пісня», «Аделаїда» та інш.

З 1991 року Вікторія знімається в кіно, дебютувавши у фільмі «Круїз, або Розвідна подорож». На останньому курсі інституту вона здобула свою першу головну роль Наталки в картині «Царівна» за однойменною повістю Ольги Кобилянської. Як згадує Вікторія, день проб на зйомки картини збігався із випускним, до якого треба було підготуватися належним чином: зробити зачіску й нафарбуватися. Дівчина готувалася до свята і проби пройшла легко, без зайвого хвилювання. А за деякий час зателефонувала режисер і сказала, що її затвердили на головну роль. У 1997 році Вікторія отримала приз «За найкращу жіночу роль» ІІІ Міжнародного кінофестивалю «Бригантина» за роботу в кінофільмі «Русалонька».

На початку 2000-х років актриса одружилася з австрійським продюсером Клаусом Приднігом. Вони познайомилися під час роботи над фільмом «Блакитний місяць». У пари народився син Лев. Відтоді актриса живе і працює на 2 країни – в Україні та Австрії. Вона знялася в картинах виробництва Австрії та Германії – «Щастя матері», «Робота», «Соко Дунай», «Тоні Ердманн». Паралельно продовжувала грати ролі у вітчизняних фільмах та серіалах. Помітними стали роботи у стрічках «Дух землі», «Чоловік для життя, або на шлюб не претендую», «Жіночі сльози», «Загибель Імперії», «Доставити за будь-яку ціну», «Вилікувати страх». У мелодрамі «Протистояння» Вікторія виконала головну роль. Її героїня – Жанна Володимирівна Кольцова, владна жінка, яка відмовляється прийняти вибір сина і всіляко намагається знищити невістку.

Вікторія багато часу проводить в Україні. Сина вона віддала до школи в Києві, а не за кордоном, вважаючи, що вітчизняна освіта краща за західну, оскільки на заході переважна більшість учнів і студентів отримують знання «мозаїчно».

Через зйомки актриса має небагато вільного часу. Але коли він з’являється, Вікторія вдається до свого улюбленого хобі – читання історичної літератури.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Malektorovich-Viktoriya.php – Знамениті люди. Вікторія Малекторович
2. https://fakty.ua/ru/171608-viktoriya-malektorovich-stesnyayus-vyprashivat-roli-poetomu-vsegda-nadeyus-na-sluchaj – Вікторія Малекторович: «Завжди сподіваюся на випадок…»
3. https://www.umoloda.kiev.ua/number/2356/164/83816/ – Вікторія Малекторович

Олена Турбал

Українська артистка Олена Турбал уже в 5 років вирішила, що стане актрисою, і жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Вона здобула визнання публіки, граючи яскраві ролі в українських фільмах та телесеріалах.

Олена Анатоліївна Турбал народилася 28 серпня 1984 року в Києві. Дівчинка змалечку вже знала, що буде артисткою, адже їй дуже подобалося співати й танцювати, брати участь в інсценуванні, декламувати вірші. У школі вона вчилася добре і паралельно відвідувала драматичний гурток. Закінчивши в 2006 році факультет кіно і телебачення Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, дівчина стала актрисою Київського драматичного театру «Браво». Також Олена співпрацювала з Центром творчості дітей та юнацтва, де грала головні ролі у виставах «Лускунчик» та «Лісова пісня».

У кіно Олена дебютувала в 2003 році у фільмі «12 копійок», де зіграла головну роль дівчини з важкою долею, яка, незважаючи на життєві труднощі, продовжує вірити в добро й щастя. Ця роль виявилася успішною і принесла молодій актрисі популярність та визнання глядачів. У 2016 році на екрани вийшов серіал «Підкинуті». Кожен епізод цього серіалу є окремою історією про порятунок новонародженого, залишеного в пологовому будинку. Героїня Марія у виконанні актриси втрачає немовля під час пологів, але вирішує подарувати сім’ю покинутій дитині. У підготовці до зйомок Олені довелося відвідувати заняття з індійських танців, адже за сюжетом її героїня одружена з індусом і працює педагогом у дитячій хореографічній студії.

Яскравою була роль актриси і в комедії «Ніч святого Валентина» – історії про кількох молодих людей та пригоди, які їм довелося пережити під час святкування Дня всіх закоханих. Знялася Олена і в комедії «Три сестри», головні героїні якої  мріють успішно вийти заміж і мати розкішне життя. Ця нав’язлива ідея об’єднує сестер і одночасно робить суперницями. Помітними були й ролі актриси в стрічках «Хороші хлопці», «Під знаком Діви», «Ластівчине гніздо», «Жіночий лікар», «Лист очікування», «Особиста справа», «Будинок з ліліями», «Тінь минулого», «Мавки» та інш.

У Олени Турбал дуже напружений графік роботи. Коли організм потребує відпочинку й оновлення, актриса відправляється в подорожі: «Я фанат природи! Моє улюблене заняття – посидіти на березі моря, почитати, музику послухати, походити екскурсіями. Це найкращий релакс».

А ще актриса захоплюється йогою.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Turbal-Elena.php – Знамениті люди. Олена Турбал
2. https://24smi.org/celebrity/143655-elena-turbal.html – Актриса кіно Олена Турбал
3. https://annaardova.ru/act/13960.php – Життя відомих людей. Олена Турбал

Катерина Гулякова

Українська актриса Катерина Гулякова вже 18 років професійно займається кінематографом. Катерина є актрисою Київського театру «Сузір’я» і членом Гільдії кіноакторів України. Зазвичай виконавиця отримує ролі стервозних, упевнених у собі жінок. І дуже радіє, коли пропонують нетипові ролі та цікаві сценарії.

Катерина Миколаївна Гулякова народилася 29 березня 1980 року. Її батько був військовим, полковником розвідки, і змалечку привчив доньку до дисципліни. З раннього віку дівчинку називали «артисткою», адже вона дуже любила співати і декламувати вірші. Пізніше, уже навчаючись у школі, Катерина очолила дитячу команду КВК та стала незмінним режисером шкільних вистав. Після школи дівчина вирішила стати економістом, та її вчителька з російської мови та літератури, дізнавшись про вибір, вигукнула: «А як же талант?» – і вмовила ученицю змінити своє рішення. І Катерина вступила до Київського університету культури і мистецтв на спеціальність «режисер та актор драматичного театру», до того ж з першого разу, незважаючи на божевільний конкурс – 60 осіб на місце!

Уже на третьому курсі дівчина почала з’являтися на сторінках глянцевих видань, зніматися в рекламних проєктах. Перед закінченням університету їй запропонували стати ведучою програми «О-TV Models» на одному з українських телеканалів. Катерина з ентузіазмом взялася до роботи: сама шукала теми, брала інтерв’ю, працювала над монтажем – і все в неї виходило. Але за два роки вона відчула, що переростає рамки телебачення. Катерині дуже хотілося грати в кіно!

У кінематографі актриса дебютувала в 2003 році в серіалі «Повернення Мухтара». А наступного року Катерину запросили до італійського трилера «Евіленко», який знімали в Україні. Фільм розповідає про життя радянського маніяка (прототипом виступив Андрій Чикатило) та про розслідування злочинів, скоєних ним у 1984-1992-х роках. Артистка зіграла жертву маніяка. На зйомках картини актрисі пощастило попрацювати з Малкольмом МакДауеллом. Згодом Катерина зізналася, що страшенно боялася зйомок із відомим актором і навіть пила валеріану, та Малкольм виявився дуже приємним і чуйним у спілкуванні. Фільм «Евіленко» в Каннах отримав приз за найкращу режисуру, потім з успіхом пройшов у багатьох країнах, включаючи Росію. А ось в Україні його не прийняли. Можливо, причиною цього став дуже важкий сюжет.

Також досить яскравою була гра Катерини в серіалі «Серцю не накажеш» (2007) – адаптованій версії румунського серіалу «Сльози кохання». Тут актрисі дісталася роль Анастасії Варламової – дуже злої, грубої та егоїстичної дівчини, насправді, повної протилежності виконавиці в реальному житті. Також Катерина виконала характерні ролі в стрічках  «Ластівчине гніздо», «Віталька», «Заради любові я все зможу», «Відділ 44», «Поганий хороший коп», «Термін давності», «Мама для Снігуроньки», «Ноти любові» та інш.

У реальному житті Катерина весела й легка в спілкуванні. Вона дуже любить свою акторську професію, а у вільний від роботи час захоплюється дайвінгом.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Gulyakova-Ekaterina.php – Знамениті люди. Катерина Гулякова
2. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/ekaterina_gulyakova/ – Постаті. Катерина Гулякова
3. https://teleportal.ua/ua/person/kateryna-hulyakova – Актриса театру та кіно Катерина Гулякова