Катерина Вишнева

У скарбничці професійних досягнень української талановитої актриси Катерини Вишневої – театральна сцена, зйомки у фільмах і телевізійних проєктах та кілька десятків різнопланових ролей у серіалах.

Катерина Олександрівна Вишнева народилася 23 січня 1986 року в Кривому Розі. Як згадувала артистка, її сім’я жила досить бідно, а вона була занадто активною дитиною. Тому дівчинку віддавали на всілякі безкоштовні гуртки: це була і стройова підготовка, і історичний гурток, радіогурток, медичні курси, художня гімнастика, баскетбол, волейбол, туристичний гурток, народні, бальні, естрадні танці, вокал та фортепіано! І Катерині подобалося все, та коли вона досягала певних результатів і ставала найкращою, дівчинці ставало нецікаво, і вона кидала гурток.

Після закінчення школи Катерина вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Будучи ще студенткою, вже грала на сцені  Київського театру сучасного мистецтва «Дах». Нині актриса співпрацює із театром «Золоті ворота» та «Диким театром», де задіяна у численних виставах. Широкій глядацькій аудиторії Катерина відома як кіноактриса. Кінодебют виконавиці відбувся в 2007 році у серіалі «Колишня», де артистка грала дівчину, яка приїхала вступати до театрального, та не вступила. Це був для Катерини перший великий проєкт: знімали сто серій! Ця перша роль далася їй найважче і стала її улюбленою.

Катерина Вишнева також знялася у стрічках «Село на мільйон», «Пес», «Я тебе знайду», «Друге життя Єви», «Хороший хлопець», «Доля обміну не підлягає», «Серце матері», «Сонячний листопад», «Ялинка на мільйон» та багатьох інш. Катерина – різнопланова артистка: у її скарбничці і драматичні, і комедійні ролі. Актриса завжди намагається зробити своїх героїнь більш глибокими й багатогранними: до комедійної ролі додає трохи драми, щоб персонаж не був однобоким і плоским, а до драматичного персонажа – трохи комедії та сарказму.

Яких тільки персонажів не доводилося грати Катерині: і закоханих дівчат, і матерів-одиначок, і директорку РАГСу, і навіть наглядачку у в’язниці. У своїй акторській роботі актриса помітила кумедну закономірність, яка триває вже років 10. Якщо Катерина при підготовці до проєкту читає повний сценарій, проєкт з якихось причин закривають. Тому під час кастингу до картини актриса намагається знайомитися лише зі своїми сценами.

Катерину знайомі і друзі, а також колеги на знімальному майданчику називають лагідно «Вишенькою». Це повелося ще з дитячого садочка та шкільних років і увійшло в доросле життя. Артистка кайфує від своєї роботи і у своєму житті вдало поєднує акторську діяльність та виховання маленької доньки. Актриса навіть вигадала хештег #ненудний декрет, за яким можна знайти багато цікавих кадрів.

Катерина не мріє про Голлівуд, але має собі за мету знятися в головній ролі у кількох українських режисерів. Один із них – Ахтем Сеітаблаєв. Артистка знає, що це складно, але хоче гідно пройти випробування і досягти високої планки.

Джерела:

1. https://tv.ua/interview/1148763-ekaterina-vishnevaya-materinstvo-eto-ne-prigovor-ono-daet-novye-sily-dvigatsya-vpered-i-vverkh – Інтерв’ю. Катерина Вишнева
2. https://tet.tv/ru/actors/katerina-vishneva-vishnya – Катерина Вишнева
3. https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/post/322980/bio/ – Катерина Вишнева

Ганна Саліванчук

Українська артистка Ганна Саліванчук відома багатьом глядачам своїми численними ролями в кіно. Ганна – актриса театру та кіно. Роботу в театрі виконавиця порівнює з душею, а зйомки в кіно – з адреналіном, заявляючи, що не готова відмовитися ні від першого, ні від другого.

Ганна Валеріївна Саліванчук народилася 17 серпня 1985 року в місті Шепетівці Хмельницької області. Дівчинка з дитячих років відрізнялася милосердям: вона часто приносила додому безпритульних тварин, намагалася їх підгодовувати, надавати якусь допомогу. І навіть деякий час їй пророкували кар’єру ветеринара. Та Ганна мріяла бути артисткою, але не знала, якою конкретно: співачкою, танцівницею чи актрисою. У 4 роки мама віддала дівчинку до музичної школи. На навчання брали з 6-и, але Ганну таки взяли в нульовий клас. До першого класу дівчинка вже грала програму за третій і зрештою закінчила музичну школу в 10 років з червоним дипломом за класом фортепіано!

Закінчивши школу, вирішила спробувати удачу і вступати до Київського театрального університету. Учитися Ганні було непросто, у першу чергу через скромність і сором’язливість. Дівчина намагалася не привертати до своєї персони зайвої уваги, приховувала свої таланти й здібності. Після закінчення вузу Ганна була запрошена на роботу до трупи Київського академічного драматичного театру на Подолі, у якому актриса грає донині. А згодом її запрошують і на зйомки в кіно.

Перший великий проєкт, у якому актриса взяла участь – фільм «Матч», що вийшов у 2011 році. Фільм спирається на реальні події 1942 року, коли на стадіоні в окупованому Києві фашистська команда грала з місцевими футболістами. Стрічка була високо оцінена глядачами й отримала безліч позитивних оцінок від кінокритиків. На знімальному майданчику дівчина опинилася поруч із  Єлизаветою Боярською та Сергієм Безруковим.

До найбільш відомих робіт артистки можна віднести ролі в картинах «Повернення Мухтара», «Сусіди», «Особиста справа», «Пес», «Три сестри», «Трава під снігом», «Одного разу під Полтавою», «Райське місце», «Дружини на стежці війни» та інш.

Ганна Саліванчук отримує багато запрошень на зйомки в серіалах. При цьому режисери відводять їй роль самовпевнених негативних героїнь. В одному з інтерв’ю артистка зазначила, що із задоволенням би зіграла закохану та щасливу жінку, але їй пропонують лише «лиходійок». До того ж виконавиця впевнена, що «актор – адвокат своєї ролі», оскільки завжди може знайти причини поведінки героя, хоч би яким негідником він не був. Героїні, образи яких Ганна втілила на екрані, відрізняються самобутністю й оригінальністю. І завжди актриса цілісно й з великою віддачею виконує свої ролі.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/56591-anna-salivanchuk.html – Актриса кіно Ганна Саліванчук
2. https://ukr.agromassidayu.com/anna-salivanchuk-yarkaya-vneshnost-i-talant-ukrainskoj-aktrisi-page-013022 – Ганна Саліванчук: яскрава зовнішність і талант української актриси
3. https://ukr.culturell.com/anna-salivanchuk-biografiya-tvorchestvo-karera-lichnaya-zhizn-page-549033 – Кіно. Ганна Саліванчук
4. https://theatre.love/persons/anna-sal-vanchuk/ – Ганна Саліванчук. Актриса театру та кіно

Володимир Ращук

Відомий український артист Володимир Ращук запам’ятався телеглядачам багатьма яскравими ролями в кіно. Та Володимир не лише актор театру та кіно, він ще професійний музикант і виконавець!

Володимир Анатолійович Ращук народився 11 жовтня 1987 року в Маріуполі Донецької області. У юності він активно займався спортом і досяг значних результатів. Мав розряди з водного поло та волейболу і був кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби! Іншим захопленням Володимира була музика. Артист вміє грати на багатьох музичних інструментах – гітарі, фортепіано, ударних, духових. Професійно співає.

Закінчивши в 2010 році Київський університет театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого, Володимир став актором Національного академічного драматичного театру російської драми ім. Лесі Українки. Широкій публіці актор став відомий завдяки роботам у кіно. Зніматися він почав із 2008 року. Особливе визнання і любов глядачів Володимир отримав, зігравши в 2015 році головну роль у кримінальному детективі «Відділ 44». Його герой – експерт зі зброї Гліб Майоров. Спецагенти «Відділу 44» розкривають найзаплутаніші злочини завдяки останнім IT-досяганням людства.

Цікавою у виконавця вийшла роль Артура в комедійному проєкті «Рятувальники». Його герой відрізняється тим, що не залишає поза своєю увагою жодну з жінок. Для актора цю роль було зіграти особливо складно, оскільки в реальному житті він є повною протилежністю свого персонажа. Володимир якось зізнався: «Я все життя ненавидів таких людей, як мій герой. І ненавиджу досі… Я однолюб і копіював, граючи Артура, багатьох знайомих мені чоловіків. Найголовніше – у нас вийшло, я так думаю».

Яскравими у Володимира вийшли і ролі в картинах «Про Любов», «Матч», «Здрастуйте, мамо!», «Лист очікування», «Джамайка», «Ментівські війни. Одеса», «Потрібен чоловік», «Ні слова про кохання» та інш.

Володимир Ращук не залишив і музичну кар’єру. Він виступає як музикант та співак і є учасником фолк-гурту «Praksed Orchestra» та рок-гурту «ЩЮgar».

Сили для роботи й творчості артист черпає у своїй родині. Вона є найголовнішим у його житті.  

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/raschuk-wladimir.php – Знамениті люди – Володимир Ращук
2. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/vladimir_rashchuk/ – Актор театру та кіно Володимир Ращук
3. https://www.vokrug.tv/person/show/vladimir_rashchuk/ – Навколо ТВ. Володимир Ращук

Ольга Олексій

Свою велику популярність українська актриса Ольга Олексій здобула серед глядачів після того, як на екрани вийшла військова драма «1941», яка пізніше отримала продовження. Проте Ольга не стала артисткою однієї ролі і запам’яталася яскравими образами і в інших кінопроєктах.

Ольга Іванівна Олексій народилася 17 вересня 1980 року в Києві в родині геодезистів. У шкільні роки дівчинка відвідувала хореографічний гурток та навчалася в музичній школі. Оля росла сором’язливою, тихою та надзвичайно боязкою. Вона панічно боялася будь-яких публічних виступів, і звітні концерти, що проходили на сцені двічі на рік, щоразу були страшним випробуванням для неї.

Після школи дівчина вирішила вступати в Київський театральний університет ім. І. Карпенка-Карого, щоб побороти себе і довести всім, що вона може приборкати свій страх і подолати комплекси. Але тоді ж вона розуміла, що в разі поразки більше не стукатиме в ці двері і вибере інший шлях. Та до престижного вишу Ольга вступила відразу. Після навчання дівчина стала актрисою Національного театру російської драми ім. Лесі Українки. Найбільш яскравими були її ролі у виставах «У полоні пристрастей», «Пані-міністерка», «Маскарад», «Прибуткове місце» та «Сон літньої ночі».

У кіно Ольга дебютувала в 2007 році відразу в головній ролі у стрічці «Гальмівний шлях». За основу сюжету фільму взято історію кохання молодої дівчини та дорослого сімейного чоловіка. Прорив у кар’єрі актриси стався з виходом на екрани серіалу-трилогії Валерія Шалиги «1941», «1942» і «1943». Це драматична воєнна стрічка про долі людей, про кохання, яке трагічно переплітається з воєнними подіями. Роль героїні драми далася артистці не просто. Знімальний процес був складним: наприклад, у зимові місяці доводилося грати літні сцени. А ще треба було навчитися стріляти, щоб у кадрі виглядати природно, і зніматися у відвертих сценах.

Здобули визнання у глядачів і роботи Ольги у фільмах «Віра, Надія, Любов», «Просте життя», «Полонянка», «Злочин у фокусі», «Особиста справа», «Вирок ідеальної пари», «Доля обміну не підлягає». Актриса знялася і в багатосерійній картині «Соломонове рішення», де біблійна притча про двох матерів та дитину отримала сучасне прочитання. Особливо ж актриса полюбилася в комедії «Пес», у якій їй довелося зіграти скандальну та невиховану дівчину Олену. Такий характер артистці довелося передавати вперше, але вона чудово впоралася. Стрічка мала такий успіх, що з’явилося її продовження.

Та на театральній сцені Ользі подобається більше грати, ніж у кіно. Актриса пояснює це тим, що в театрі вона може відчувати особливий взаємозв’язок із глядачами.

Ольга – людина багатогранна. Вона чудово фотографує та опановує гру на скрипці. У вільний час актриса любить читати, віддаючи перевагу класиці та німецькій літературі. Читання розслаблює її і вчить дивитися на життя філософськи. А ще Ольга любить активний відпочинок. Вона захоплюється катанням на конях і навіть планує стати професійною наїзницею.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/3532-olga-oleksii.html – Актриса кіно Ольга Олексій
2. http://teg.com.ua/olga-oleksij-biografiya-osobiste-zhittya-foto/ – Ольга Олексій
3. https://stuki-druki.com/authors/Oleksiy-Olga.php – Знамениті люди. Ольга Олексій

Дар’я Легейда

Молода українська актриса Дар’я Легейда за короткий термін зуміла здобути прихильність телеглядачів. Яскрава зовнішність і акторський талант подарували чимало образів, що запам’ятовуються на екрані.

Дар’я Анатоліївна Легейда народилася 20 липня 1993 року в Одесі. Дівчинка була різнобічно обдарованою. У шкільні роки професійно займалася легкою атлетикою і танцями в хореографічній студії. П’ять років виступала в танцювальному колективі «Браво», чудово освоївши класичний, народний, акробатичний, ірландський танці, а також степ. Три роки навчалася в Київській балетній академії на курсі сучасного танцю. Водночас професійно займалася народним, джазовим та естрадним вокалом. Сама навчилася грі на фортепіано та гітарі. Юна співачка мала успіх: виступала під псевдонімом Даша Доріс і займала призові місця на конкурсах «Сергіївські зорі», «Діти Сонця», «Світові таланти». Дар’я упевнено йшла вперед і навіть брала участь у телевізійному конкурсі «Фабрика зірок-4».

Після закінчення школи дівчина вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. А закінчивши його, стала грати в трупі Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де виконала багато яскравих ролей. Дар’я також стала Лауреатом 1-ї премії на конкурсі читців ім. Івана Франка.

Але покликання Дар’ї – кіномистецтво. У кіно дівчина дебютувала в 22-річному віці у фільмі «Безсмертник». А впізнаваною актриса стала після участі в мюзиклі «Співачка» – історії про життєві труднощі провінційної вокалістки, що приїхала підкорювати столичну сцену. Також дівчина виконала помітні ролі в серіалах «Було у батька два сини», «Артистка», «Спокуса», «Жіночий лікар», «Сімейний портрет». У стрічці «Дочки-матері» актрисі вдалося блиснути своїм комедійним талантом, а в медичній мелодрамі «Асистентка» Дар’я зіграла зі своїм чоловіком актором Дмитром Совою.

Також Дар’я знімалася і в серіалі «Кріпосна», де їй дісталася роль кріпачки Василинки, наївної, покірної та дуже доброї, доля якої була поламана через панські примхи. Роль Василинки мала бути короткою, але режисер картини Максим Литвинов був приємно вражений майстерною грою Дар’ї, і її роль у стрічці збільшив. Хоча під час зйомок картини були і неприємні для актриси моменти, та дівчина зізналася , що збулася її мрія, оскільки вона давно хотіла «приміряти» на себе образ панянки з минулих століть та виявити себе в костюмованому фільмі.

Дар’я дуже любить тварин і піклується про них. У вільний від роботи час вона часто відвідує притулки для тварин, доглядає їх і підшукує сім’ї для знедолених кішок та собак.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/110757-daria-legeida.html – Актриса кіно Дар’я Легейда
2. https://www.stb.ua/ru/2019/05/15/darya-legejda-biografiya-tvorchestvo-i-vse-novosti-ob-aktrise/ – Проєкти. Дар’я Легейда
3. https://stuki-druki.com/authors/Legeida-Darja.php – Знамениті люди. Дар’я Легейда

 

Тамара Антропова

Українська актриса театру і кіно Тамара Антропова в дитинстві ніколи не ходила до театру, але завжди знала, що хоче бути там актрисою. І її мрія здійснилася. Тамара стала відомою актрисою і талановитим режисером-постановником, улюбленицею багатьох глядачів.

Тамара Михайлівна Антропова народилася 26 квітня 1986 року в Києві. Закінчивши школу, дівчина вступила до естрадно-циркового коледжу. Під час навчання просто закохалася в цирк, і досі не залишає ідеї поєднати в одній виставі два жанри – театральний та цирковий. Після циркового коледжу Тамара два роки міркувала, як далі будувати свою кар’єру, допоки подруга не змусила її вчитися далі. І дівчина стала студенткою Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Уже на першому курсі викладач Тамари – художній керівник Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Е.Митницький – прийняв талановиту дівчину помічником режисера театру. У 2012 році обдарована студентка поставила виставу «Мене немає» за п’єсою В. Сігарева «Сонечка повертаються на небо», з якою потрапила до номінації «Найкращий режисерський дебют» театральної премії «Київська пектораль». А згодом Тамара поставила виставу «Жіноча логіка», що користувалася успіхом у глядачів.

Також у театрі актриса відома чудово зіграними ролями у виставах  «Срібний острів», «Татуйована троянда», «Детектор брехні», «Безхребетність», «Вечір з гарненькою та самотньою», «З коханими не розслабляйтеся», «ГолохвастОFF» (за мотивами п’єси М. Старицького «За двома зайцями») та інш.

У кіно артистка дебютувала в 2007 році в картині «Дурна зірка». Також зіграла у стрічках «Пес», «Закохані жінки», «Таємниці та брехня», «Доля обміну не підлягає», «Поганий хороший коп», «Село на мільйон», «Центральна лікарня» та інш. Особливо глядачам запам’яталася Тамара роллю в серіалі «Спокуса», де артистка майстерно виконала роль старшої доньки олігарха.

На знімальному майданчику часто випадає знаходитися багато годин у максимальному напруженні. Відновити сили і розслабитися Тамарі допомагають книги. У батьків збереглася чудова велика бібліотека. Тут не лише художня література, а й спеціалізавана. Є географічна, історична, про мистецтво і, зокрема, про театр. Особливе задоволення актриса знаходить у розстановці книг за кольором корінців, щоб вони красиво поєднувалися. Чим не чудовий відпочинок і медитація!

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Antropova-Tamara.php – Знамениті люди. Тамара Антропова
2. https://www.globalmsk.ru/person/id/7045 – Персона: Тамара Антропова
3. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/tamara_antropova/ – Українська актриса театру та кіно Тамара Антропова

Ірина Гришак

Гра у фільмах молодої української актриси Ірини Гришак цінується нині не лише глядачами, а й кінокритиками. На екрані Ірина легко перевтілюється в різні жіночі типажі. У її фільмографії як комедійні, так і драматичні ролі. Приваблива зовнішність, харизматичність та чарівність дозволяють артистці бути в кіно універсальною, а тому затребуваною.

Ірина Віталіївна Гришак народилася 30 вересня 1997 року в Миколаєві. Дівчинка росла талановитою і артистичною, тож батьки віддали її до «Академії дитячої творчості». Після закінчення 9-ти класів дівчина вступила до Миколаївського муніципального коледжу, а потім до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.  

Кар’єра в кіно розпочалася для Ірини в 2018 році. На той час дівчина навчалася на 2-му курсі університету. Українська красуня дебютувала в яскравій музичній комедії «Шляхетні волоцюги», сценарій якої було написано за мотивами польського фільму «Волоцюги» 1939 року. Мюзикл був орієнтований на українських глядачів, тож однією з умов підбору артистів було володіння львівським діалектом. «Шляхетні волоцюги» – це історія про львівських батярів Боді та Мірека, які живуть під гаслом: «Любити Львів, жінок та жарти» і завжди шукають пригоди й вплутуються в різні авантюри. Та одного разу, неочікувано для себе, вони стають опікунами юної Христі. Дівчина разом з батярами рятує і себе, й увесь світ, і не в останню чергу – завдяки коханню. Картина проїхала фестивалями Румунії, Польщі, Швеції, а в США навіть дійшла до півфіналу комедійного кіноогляду в Чикаго.

У 2019 році артистка знову з’явилася на екрані в головній ролі в мелодрамі «Сонячний листопад». Цей проєкт ґрунтується на історії з південнокорейського серіалу «Осінь у моєму серці». Тут героїня Ірини проходить через випробування, втрачає і здобуває кохання і стає сильною особистістю, яка хоче допомагати не тільки родині, а й іншим. Також актриса відома нам за фільмами та серіалами «Жіночі секрети», «Одна на двох», «Затемнення», «День сонця», «Зниклі сліди», «Тростинка на вітрі», «Три кольори кохання» та інш.

Напередодні 2021 року фільмографія виконавиці поповнилася 4-серійною картиною «18-річний олігарх», де Ірині довелося вперше в житті сісти за кермо авто.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/115220-irina-grishak.html – Кіноактриса Ірина Гришак
2. https://www.vokrug.tv/person/show/15822245351/ – Ірина Гришак
3. https://vglcinema.com/posts/kino/novini/dni-narodzhennia-zirok-irina-grishak/ – Українська акторка Ірина Гришак

Дмитро Суржиков

За плечима українського різнопланового актора театру та кіно Дмитра Суржикова понад сотня ролей! Ми знаємо і любимо Дмитра за яскравими роботами в багатьох картинах. Найкращою же роботою артиста кінокритики вважають роль капітана НКВС в історичній кінострічці Ахтема Сеітаблаєва «Хайтарма».

Дмитро Анатолійович Суржиков народився 31 грудня 1979 року в місті Маріуполі Донецької області. У шкільні роки активно займався плаванням і танцями, навіть деякий час працював у Маріупольському драматичному театрі – був учасником допоміжного складу балетної трупи. Дмитро мріяв стати режисером, але, як зізнається актор, його мрія не збулася через лінощі, оскільки він не зміг підготуватися належним чином до іспитів, щоб вступити на цю професію. Тому юнак навчався в Київському університеті театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого акторській майстерності.

Після закінчення вишу працював у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Своєю найважливішою драматичною виставою під час становлення як актора Дмитро вважає постановку за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя». З 2015 року і по сьогодні артист працює в Київському академічному молодому театрі.

У кіно Дмитро почав зніматися з кінця 1990-х років, дебютувавши в ролі Тараса Шевченка у фільмі Станіслава Клименка «Тарас Шевченко. Заповіт». Це була багатосерійна біографічна історична стрічка, знята з використанням документального матеріалу, кадрів з української кінокласики та ігрових епізодів. Здебільшого телеглядачам український актор запам’ятався «серйозними персонажами». Часто він грав впливових людей: майорів міліції, капітанів, офіцерів НКВС, лікарів тощо. Але Дмитро Суржиков здатний втілитися в будь-яку роль, наприклад, у мелодрамі «Право на надію» він зіграв студента-аспіранта Івана, який закохується у сорокарічну матір своєї подруги.

Дмитро також відомий своїми ролями у фільмах та серіалах «Розплата за гріхи», «Право на Надію»,  «Територія краси», «Учора закінчилася війна», «Справа була на Кубані», «Острів непотрібних людей», «Одеса-мама», «Орлова та Олександров», «Офіцерські дружини», «Джованні», «Депутатники» та інш. Артист спробував себе і в ролі режисера, знявши короткометражний фільм «Мама», головну роль у якому виконала Ада Роговцева. Стрічка здобула 16 нагород, у тому числі Гран-прі в Росії!

Незважаючи на те, що кіно приносить більше грошей, актор не залишає і театрального мистецтва, паралельно працюючи на драматичній сцені. За словами актора, театр створений більше для душі та пізнання самого себе. Одна зі знакових театральних акторських робіт Дмитра – п’єса одного актора Роба Бекера «Дикар Forever чи кілька слів на захист печерної людини», що увійшла до Книги театральних рекордів як довготривале соло-шоу. Ця вистава є світовим театральним надбанням і перекладена 35-ма мовами світу. Дмитро став першим українським артистом, який узяв участь у цьому проєкті.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Surzhikov-Dmitriy.php – Знамениті люди. Дмитро Суржиков
2. https://24smi.org/celebrity/5072-dmitrii-surzhikov.html – Дмитро Суржиков. Актор, режисер, сценарист, продюсер
3. https://teleportal.ua/ua/person/dmitro-surzhikov – Актор театру і кіно Дмитро Суржиков

Клавдія Дрозд

Українській артистці Клавдії Дрозд просто судилося стати зіркою екранів, адже вона народилася в акторській родині. Дівчина підкорила глядачів образами цілеспрямованих та працьовитих героїнь, втілених в українських мелодрамах.

Клавдія Георгіївна Дрозд народилася 9 серпня 1997 року в столиці України в акторській родині Народного артиста України Георгія Дрозда та Анастасії Сердюк, відомих за численними ролями в кіно. Також акторами були бабуся і дідусь по материній лінії – Лесь Сердюк та Ірина Буніна. Отже, Клавдія – продовжувачка мистецької династії. Дівчина росла дуже спортивною: активно займалася легкою атлетикою та спортивною гімнастикою. Після закінчення школи вступила до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, де навчалася за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно».

Уперше Клавдія потрапила на знімальний майданчик у 10-річному віці – дівчинка зіграла невелику роль у містичному трилері «Дурдом», у якому знімалася її мама. До речі, це була не єдина стрічка, у якій мати та донька брали участь разом. У 2016 році вони обидві знялися в мелодрамі «40+, або Геометрія почуттів».

Справжня популярність прийшла до Клавдії в 2017 році, коли на екрани вийшов 100-серійний телефільм «Райське місце», у якому дівчина виконала головну роль Ніни Костюк, 18-річної круглої сироти, яка мріє стати господаркою готелю. Але до реалізації мрії героїні далеко – вона набирається досвіду, починаючи з посади покоївки в готелі, розташованому в мальовничому куточку Карпат.

Згодом у Клавдії були головні ролі в стрічках «Два береги надії», «Голос з минулого», «Смак щастя», «Найгірша подруга», «Гра в долю», «Зоя». І ролі були абсолютно різними, що якнайкраще розкриває талант актриси. А в серіалі «Два полюси кохання» дівчині потрібно було впоратися з непростим акторським завданням, адже їй випало грати сестер-близнюків.

Робота на знімальному майданчику часто буває напруженою і знесилюючою. Відновити життєву енергію Клавдії допомагає музика. Серед улюблених виконавців – Земфіра та Святослав Вакарчук. Дівчина багато часу приділяє і спорту. Особливо в пріоритеті – йога.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Drozd-Klavdiya.php – Знамениті люди. Клавдія Дрозд
2. https://teleportal.ua/ua/person/klavdiya-drozd – Актриса Клавдія Дрозд-Буніна
3. https://24smi.org/celebrity/115348-klavdiia-drozd.html – Клавдія Дрозд. Актриса кіно

Андрій Федінчик

Український актор театру та кіно Андрій Федінчик дуже затребуваний у сучасному кінематографі. Виконавець бере участь у створенні картин різних жанрів: драмах, комедіях, трилерах. У цьому році актор отримав звання Заслуженого артиста України.

Андрій Григорович Федінчик народився 25 лютого 1985 року в Улан-Баторі. Його дитинство пройшло в Житомирі. Батьки майбутнього актора були викладачами: батько викладав фізику й математику, мама – філологію. Андрій у юності був дуже активним. Він займався різними видами мистецтва та приділяв увагу спорту. Хлопець був актором Дитячого театру-студії пантоміми «Диваки», відвідував танцювальні уроки та спортивні секції. Виявив себе у важкій атлетиці, спортивній гімнастиці, футболі та навіть у східних єдиноборствах. Також хлопець любив грати на гітарі, а в школі всім запам’ятався як капітан команди КВК. Андрій збирався пов’язати своє життя зі спортом, але, отримавши серйозну травму, спрямував всю свою енергію на творчу професію.

Після закінчення школи хлопець вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого на факультет «актор театру, кіно і телебачення». Зі студентських часів працював на сценах у Київському академічному молодому театрі, Київському академічному театрі юного глядача на Липках, Муніципальному театрі «Київ», а з 2012 року став актором Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я». На театральних сценах Андрій виконав помітні ролі в «Тарасі Бульбі» та «Гравці» за Миколою Гоголем, «Циліндрі» Едуардо де Філіппо, «Антигоні».

У фільмах актор став зніматися також ще під час навчання у виші. Його перші роботи були в телесеріалах «Мухтар» та «Міський романс». Але популярність артисту принесла роль Тимура Метревелі в серіалі «Клан ювелірів». Його персонаж разом із коханою Зоєю Мовчан потрапив до епіцентру боротьби між злочинними кланами. На знімальному майданчику Андрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталею Денисенко. Спільна робота настільки зблизила акторів, що екранний роман переріс у щире кохання. У 2017 році у пари народився син, якого також назвали Андрієм.

Велику популярність принесли артисту і ролі в картинах «1941» і «1942». У 2019 році Андрій знявся в серіалі «З мене досить», де грали також Марина Митрофанова, Артем Карасьов, Ольга Сумська. У стрічці йдеться про жінку, яка багато років жила лише для свого чоловіка. Переживши зраду, героїня починає жити по-новому: відкриває квітковий бізнес і вчиться долати безліч проблем. У стрічці «Зоя» актор виконав роль чоловіка, який бере на себе провину нареченої та сідає за це у в’язницю. А в детективі «Відплата» виконавець зіграв головну роль успішного, зухвалого та безпринципного адвоката, який заради винагороди захищав навіть убивць. У комедійному серіалі «Папаньки – 2», у якому йшлося про чотирьох батьків, які мешкають в столичній багатоповерхівці, Андрій знімався разом із дружиною Наталією Денисенко. До того ж вони грали сімейну пару.

Актор також зіграв ролі в стрічках та серіалах «Крути 1918», «Мій кращий ворог», «Дружини на стежці війни», «Райське місце», «В останній раз прощаюся», «Вир», «Авантюра на двох», «Найгірша подруга» та інш. Андрій неодноразово працював і над дубляжем зарубіжних картин. Так, наприклад, він озвучив одного з героїв фільму жахів «Астрал».

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/125023-andrei-fedinchik.html – Андрій Федінчик
2. https://www.stb.ua/ru/2019/03/21/andrej-fedinchik-biografiya-tvorchestvo-i-vse-novosti-ob-aktere/ – Андрій Федінчик
3. https://kafedra.com.ua/aktor-andrij-fedynchyk-roli-filmy-biografiya/ – Андрій Федінчик. Ролі і фільми
4. https://stuki-druki.com/authors/Fedinchik-Andrey.php – Знамениті люди. Андрій Федінчик