«Робін був комедійною грозою, а наш сміх – громом, який його підтримував»

21 липня виповнюється 70 років з дня народження Робіна Вільямса – американського актора, коміка, лауреат декількох «Еммі» та «Греммі», кінопремії Золотий глобус, Сатурн, премія Гільдії кіноакторів США. Починав як комік розмовного жанру, але згодом здобув славу виконуючи комічні, а з часом і драматичні ролі на телебаченні та в кіно. Зокрема, 1998 р. отримав «Оскара» як актор другого плану.

Робін Вільямс народився в Чикаго, в родині фотомоделі та одного з керівних працівників автомобільної компанії Ford. Сім’я часто подорожувала. Спочатку вони мешкали у штаті Іллінойс, потім у Мічигані і нарешті у Каліфорнії. За його власним визнанням, бажання стати актором у Вільямса виникло після перегляду кінофільму Стенлі Кубрика – «Доктор Стрейнджлав».

Ще у школі він пішов на курси акторського мистецтва, вивчав драму у школі. Вступивши на курси зварювальника на вимогу батька, Вільямс почав готуватися до своєї справжньої кар’єри актора. Не закінчивши курси зварювання, після батькової смерті, за результатами прослуховування, 1973 року його одразу взяли на старші курси Джульярдської школи — однієї з елітних драматичних шкіл країни. Найбільшого успіху Вільямс досяг у копіюванні численних діалектів та акцентів, що пізніше стало йому в пригоді в акторській кар’єрі.

Перші виступи Вільямса були комічні монологи, спочатку він виступав у клубах Сан-Франциско. Першою роллю на телебаченні став епізодичний образ інопланетянина Морка в одній із програм Ен-Бі-Сі. Цей персонаж став настільки популярним серед глядачів, що компанія започаткувала новий сітком «Морк і Мінді», який виходив у 1978–1982 рр. Успіх Робіна Вільямса у цій програмі зробив його дуже відомим в Америці, серед молодого покоління почали поширюватися вислови та кліше започатковані Робіном на екрані.

Незважаючи на успіх на телебаченні, Робін продовжував виступати з комічними монологами. З часом його успішні виступи на естраді зажили йому значної слави у США, його шоу з’являлися на Бродвеї, виходили окремими дисками. Під час багатьох зі своїх виступів, велику частину займала щира імпровізація, коли він вживав непідготовлений матеріал і спирався на смаки та реакцію аудиторії.

З початку 1980-х Вільямс мав декілька епізодичних ролей у кіно, але найбільшої слави зажив своєю участю у фільмі «Доброго ранку, В’єтнаме!», за яку його було вперше номіновано на «Оскара». Ця роль зробила Вільямса відомим не тільки як комічного, але й драматичного актора. Втім, найуспішнішими для нього були комічні ролі в таких фільмах як «Місіс Даутфайр», де його гра і майстерність стали легендарними. У стрічці «Король-рибалка» Робін з’явився в образі бродяги Перрі. Ця роль і наступні за нею центральні образи в картинах «Джуманджі», «Розумниця Уілл Хантінг» і «Куди приводять мрії» остаточно затвердили актора в одному ряду з зірками Голлівуду першої величини. Фільм «Розумниця Уілл Хантінг» хоча і дав невеликі збори, зате приніс артисту премію «Оскар».

Окрім численних ролей у кіно, Вільямса також запрошували на озвучування повнометражних мультфільмів. З-поміж озвучених ним мультфільмів критики відзначають «Аладдін», де він озвучив роль джина. Як зізнався актор, більшість діалогів він вигадав спонтанно, користуючись феноменальною можливістю пародіювати та копіювати акценти з великою швидкістю. Успішними також стали його ролі у «Роботах», «Двохсотлітній людині» та інші.

Попри славу комічного актора, Робін Вільямс не полишав зніматися й у драматичних картинах. Його талант драматичного актора не лишився невідзначеним кінокритиками  — він номінувався на «Оскара» за ролі у фільмах «Товариство мертвих поетів» (1989), «Якоб — брехун» (1999) та інші. 1997 року за роль психолога у фільмі «Розумник Вілл Хантінг» Вільямса нагороджено премією Американської кіноакадемії як найкращого актора другого плану.

В кінці 1990-х актор не втомлювався дивувати новими гранями свого таланту. Найбільш яскравими роботами цього періоду були фільми «Фото за годину», «Вбити Смучі», «Безсоння» і «Таємниці минулого». Ці стрічки вийшли на початку 2000-х і відразу ж стали улюбленими кінохітами.

Джерела:

1. РОБІН ВІЛЬЯМС
2. Робін Вільямс

«Іронія долі»: Барбара Брильська

Сьогодні відзначає свій 80-й день народження відома польська акторка театру та кіно Барбара Брильська. 

Майбутня актриса народилася в 1941 році в містечку Скотники біля міста Лодзь. У віці 15 років уперше зіграла епізодичну роль у фільмі «Калоші щастя». У 1967 році закінчила акторське відділення Державної вищої школи кіно, телебачення і театру у Лодзі.

В молодості Брильська активно знімалася, граючи в польському кіно. Популярність прийшла до актриси в 1966 році, після того як на екрани вийшла драма «Фараон» режисера Єжи Кавалеровича. У тому ж році виконавиця вперше постала перед глядачами в головній ролі. У картині «Бумеранг» вона зіграла польку Еву Ліхосік, в яку закохався німець, який приїхав до польського міста Вроцлав.

Актриса також знімалася у фільмах радянських, чехословацьких і болгарських кінорежисерів. 1968 рік ознаменувався виходом вестерна «Слід сокола», де Брильська зіграла красуню Кетрін Емерсон, що стала зразком наслідування для багатьох жінок. У цій же ролі вона з’явилася у фільмі «Білі вовки». На майданчику її партнерами стали Гойко Мітіч і Слободан Дмитрович.

Запам’ятали глядачі і переконливу гру артистки в драмі Єжи Гоффмана «Пан Володиєвський». У наступні роки фільмографія зірки продовжувала поповнюватися новими проєктами, в яких вона виконувала переважно головні ролі. Нова хвиля популярності прийшла до Брильської з виходом мелодрами «Анатомія кохання».

В СРСР стала популярною після ролі Наді у фільмі «Іронія долі». Картина вийшла на екрани в 1976 році. За цю роль вона була нагороджена Державною премією СРСР. Після «Іронії долі» зірка продовжувала активно зніматися, але головні ролі їй пропонували все рідше. Отримувала вона запрошення і від режисерів з СРСР. У 1991 році вийшов фільм «Ау! Пограбування поїзда », в якому Барбара зіграла Ядвігу.

Коли Радянський Союз розпався, глядачі побачили артистку і в українських проектах. Так, вона знялася в мелодрамі «Дивне Різдво» за п’єсою Джона Патріка «Дивна місіс Севідж». У 2008 році Брильська грала в серіалі «Адмірал». У 2014 році скарбничка робіт зірки поповнилася сімейною картиною «Таємниця чотирьох принцес». Там вона постала в образі феї. Після цього Барбара вирішила взяти перерву в кар’єрі, щоб присвятити себе сім’ї.

Джерела:

1. Барбара Брильська
2. Барбара Брильська
3. Барбара Брильська

«Бібліотекар світу»: Ноа Уайлі

Сьогодні святкує своє 50-річчя американський актор Ноа Уайлі. Найбільш відомий за ролями доктора Джона Картера в телесеріалі «Швидка допомога» (1994-2009) і Тома Мейсона в телесеріалі «Коли падають небеса» (2011-2015). Він також зіграв Стіва Джобса в документальній драмі «Пірати Силіконової долини» (1999) і Флінна Карсена в серії фільмів «Бібліотекар».

Ноа Уайлі народився 4 червня 1971 року в Голлівуді, штат Каліфорнія. Юний Уайлі навчався в школі Течер, закінчив її в 1989 році. Потім юнак почав відвідувати курс з театрального мистецтва в Північно-Західному університеті. Ще будучи студентом, почав писати п’єси і навіть отримував нагороди за свою творчість. Отриманої освіти Ноа було недостатньо, і він продовжує навчання вже приватно, бере уроки акторської майстерності у Ларрі Мосса і паралельно шукає перші ролі, оббиваючи пороги кастинг-агентств в Каліфорнії.

Перші ролі були крихітними. У 1990-1991 роках він знявся у фільмах «Сліпа віра», «Нечесні серця», «Кілька хороших хлопців». Остання картина була номінована на «Оскар» і мала успіх в прокаті, завдяки чому Уайлі помітили і в 1994 році запросили в новий серіал «Швидка допомога». Проект про трудові будні окружної лікарні міста Чикаго запускав телеканал NBC. Уайлі запропонували роль студента-медика Джона Картера. Каліфорнієць став наймолодшим учасником акторського складу. Він настільки вжився в роль свого велелюбного героя, що його гра неодноразово була номінована на телевізійні премії «Еммі», «Золотий глобус». А в 1996-1999 роках він отримав нагороду «Кращий акторський склад драматичного серіалу» від Гільдії акторів.

За 12 років безперервної роботи на знімальному майданчику «Швидкої допомоги» актор знявся в понад двох десятках фільмів і серіалів. У 1994 році відзначився в комедії «Моя красуня», а в 1995 році зіграв в епізоді культового серіалу «Друзі». У 1999 році режисер Мартін Берк запрошує Ноа в свій фільм «Пірати Силіконової долини» про історію створення компанії «Майкрософт» та виникненні першого персонального комп’ютера. Уайлі зіграв одну з головних ролей – засновника Apple Стіва Джобса. Два роки по тому в фільмографії актора з’являється перший касовий фільм «Донні Дарко» з Джейком Джилленхолом в головній ролі. Уайлі грає роль другого плану – доктора Кеннета Моннітоффа.

Негативна роль у Ноа в трилері «З мене досить» (2002). Головні ролі в картині зіграли Дженніфер Лопес (Слім) і Білл Кемпбелл (Мітч). У 2004 році в творчій скарбничці актора з’являється проект «Бібліотекар», в якому у нього перша головна роль. Герой Уайлі – Флінн Карсен, який настільки любить вчитися, що має вже 22 вищих освіти. Але одного разу його виганяють з університету, і необхідність шукати роботу приводить його в бібліотеку, де Флінна чекає небезпечна і захоплююча посада зберігача. До 2008 року актор знімається в 3 частинах телепроекту, який опинився дуже рейтинговим і популярним.

У 2008 році на екрани виходить фільм Олівера Стоуна «Буш», присвячений біографії Джорджа Буша – молодшого. Уайлі вдруге після Стіва Джобса в «Піратах Силіконової долини» грає реального історичного персонажа – Дональда Еванса, 34-го міністра торгівлі США і близького друга президента. У 2011-2015 роках в список найбільш рейтингових фентезі-серіалів увійшов проект «Коли падають небеса». Ноа Уайлі зіграв головного героя сюжету – професора історії Тома Мейсона, який приймає на себе важливу місію – врятувати Землю від інопланетних павукоподібних загарбників. За цю роль артист номінувався на премію «Сатурн».

2017 рік відзначився головною роллю в повному метрі. Уайлі зіграв звукооператора Марка Ньюмана в незалежній драмі Джеремі Кагана. У 2018 році Ноа Уайлі зіграв в серіалі «Романови», що розповідає про людей, які живуть в різних куточках світу і називають себе нащадками вінценосної сім’ї. У 2019 шанувальники Ноа Уайлі спостерігали за його грою в проекті «Червона лінія».

Джерела:

1. Ноа Уайлі
2. Ноа Уайлі
3. Ноа Уайлі

Своя теорія брехні

Сьогодні відзначає своє 60-річчя талановитий британський актор і режисер Тім Рот, найбільше відомий своєю дружбою та багаторічним співробітництвом із кінорежисером Квентіном Тарантіно, у якого він зіграв свої найзнаменитіші ролі в майже всіх стрічках режисера. Актора часто запрошують на ролі лиходіїв, адже він володіє неповторною «негативною харизмою», і такі образи йому даються найкраще. Шанувальники і критики називають артиста «великим хамелеоном» світового кінематографу, а сам Тім Рот жартома називає себе «професійним обманщиком».

Тімоті Саймон Рот народився 1961 року в Лондоні. Його мати була художницею і вчителькою, а батько – журналістом. Батьки серйозно займалися вихованням сина, прищеплюючи йому художній смак: водили в театр і на виставки. Та, незважаючи на таке виховання, хлопець ріс бешкетником. Одного разу за погану поведінку йому навіть довелося переночувати в поліцейській дільниці. Першим виступом Тіма на сцені була роль Дракули в шкільному театрі. Юнак мріяв стати скульптором, тому після закінчення школи вступив до лондонського коледжу мистецтв Кембервелл. Проте, довчитися йому не судилося – Тім кинув навчання, коли сцена стала йому набагато цікавішою за гіпс та глину, і вступив до драматичного гуртка при театрі «Oval House».

Першою серйозною роллю актора стала участь у фільмі «Зроблено в Британії», де він виступив в ролі скінхеда-расиста, яку отримав досить неочікувано. Режисер Алан Кларк зустрів бритого наголо 20-річного Тіма просто посеред дороги і запросив на проби. Стрічка мала успіх у критиків, і після виходу фільму Тім отримав деяку популярність. І нехай ранні фільми актора не стали касовими, йому випав шанс спробувати себе в найрізноманітніших ролях: від загальмованого, по вуха закоханого юнака в комедійній драмі «Тим часом» (1983) до суворого найманого вбивці в картині Стівена Фрірза «Стукач» (1984), за яку отримав нагороду Evening Standard Award за найкращий дебют. А в 1990 році актор відзначився в ролі Вінсента Ван Гога в стрічці «Вінсент і Тео».

Та мрією Тімоті залишався неприступний Голлівуд – і удача знову посміхнулася артисту. Британця помітив американський режисер Квентін Тарантіно, який довірив артисту одну з головних ролей у фільмі «Скажені пси», а через 2 роки Тім Рот постав у стрічці «Кримінальне чтиво» разом із Джоном Траволтою, Семюелем Л. Джексоном, Брюсом Уїллісом та Умою Турман. Обидва фільми стали культовими. А вже в 1995 році видатний режисер та Тім Рот працювали над фільмом «Чотири кімнати», де виявився неординарний комічний талант актора. Закріпити свої позиції в Голлівуді зірці вдалося завдяки ролі в стрічці «Роб Рой» (1995), де британський виконавець постав в образі незаконнонародженого аристократа, що пішов на службу до дворянина. Завдяки своїй спортивній і яскравій зовнішності молодий актор легко міг впоратися з будь-якими навантаженнями на знімальному майданчику. За цю роль артист був номінований на Оскар як найкращий актор другого плану, на Золотий глобус і отримав нагороду Британської кіноакадемії.

В арсеналі актора є й ролі у фантастичних фільмах. У 2001 році він зіграв генерала Тейде в картині «Планета мавп» Тіма Бертона. Щодня на артиста накладали грим по кілька годин (як і на інших акторів, які виконували ролі мавп). Заради цього проєкту Тім Рот відмовився від пропозиції знятися в ролі професора Северуса Снейпа в серії фільмів про чарівника Гаррі Поттера. І не прогадав: і фільм, і його гра отримали найвищі оцінки і любов глядачів.

Нині актор активно продовжує свою кар’єру. Щороку його фільмографія поповнюється рядом нових робіт. Артист зіграв у фільмі «Легенда про піаніста», в серіалі «Твін Пікс», знявся в спортивній драмі «Життя на цих швидкостях» та в кримінальній драмі «Сталева зірка», де постав в образі начальника відділу поліції провінційного містечка. А в 2019 році взяв участь у черговому шедеврі від Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді», де, крім Тіма Рота, зіграли Леонардо Ді Капріо, Бред Пітт, Марго Роббі.

Джерела:

1. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-tim-rot.html – Тім Рот
2. https://24smi.org/celebrity/1469-tim-rot.html – Тім Рот
3. https://pikabu.ru/story/tim_rot_interesnyie_faktyi_i_luchshie_roli_5905165 – Тім Рот. Найкращі ролі

Орнелла Муті

Орнелла Муті – зірка італійського кінематографа 70-80-х років, що отримала широку популярність після виходу фільмів «Приборкання норовливого» і «Шалено закоханий».

Орнелла Муті (справжнє ім’я Франческа Романа Рівеллі) народилася на початку березня 1955 року в Римі. Батько майбутньої знаменитості був кореспондентом, а мама працювала скульптором. Орнелла почала зніматися в кіно дуже рано – вже в п’ятнадцять років вона з’явилася в картині «Найкрасивіша жінка» режисера Даміано Даміані. Саме Даміані придумав актрисі псевдонім Орнелла Муті. Перша роль не зробила з дівчини зірку, але поклала початок акторської кар’єри. З тих пір Орнелла отримувала пропозиції взяти участь в різних кінопроектах. Помітний успіх прийшов до акторки в 1974 році, після зйомок у комедії «Народний роман». В цей же рік вийшов ще один успішний фільм «Апассіоната».

Переломним моментом у кар’єрі Муті називають роботу у фільмі «Остання жінка» (1976), в якій актриса взяла участь разом з французьким актором Жераром Депардьє. У цій стрічці вона змінила амплуа – їй дісталася інша роль, після якої дівчину стали сприймати на рівні з Софі Лорен і Джиною Лоллобріджидою. Фільми «Кімната єпископа» і «Нові чудовиська» тільки зміцнили статус артистки. Орнелла з’являється на екрані разом з Мікеле Плачідо в комедії «Народний роман», а в детективі «Смерть негідника» її партнером стає Ален Делон.

Всесвітня популярність прийшла до Орнелли після зйомок в картині «Приборкання норовливого» (1980), де актриса зіграла з Адріано Челентано. Рік по тому разом з Челентано вона знялася в стрічці «Закоханий до безтями». Саме з легендарним актором буде тісно пов’язана творча біографія Орнелли Муті.

Крім італійського кіно, в фільмографії Муті присутні європейські картини, серед них – фантастичний блокбастер «Флеш Гордон» (1980), драми «Любов Свана» (1984) і «Хроніка оголошеної смерті» (1987). Режисери цінували Орнеллу не тільки за красу і вміння триматися в кадрі, а й за акторський талант перевтілення. Недарма Муті ставала виконавицею головних ролей у фільмах Марко Феррері, Пітера Грінуея і Вуді Аллена. На початку 90-х актриса була задіяна у зйомках американських стрічок: комедії «Оскар» (1991) і «Одного разу порушивши закон» (1992). У 1998 році кіноактриса знялася в багатосерійному фільмі «Граф Монте-Крісто». Далі помітними роботами стали ролі у стрічках «Світські леви» (2000), «Веселі і засмаглі», «Розслідування» (2006), «Римські пригоди» (2012).

У 2016 році актриса взяла участь в зйомках кліпу співака і шоумена Олександра Ревва. У 2018 році за її участі на Заході вийшли картини «Wine to love» і «Notti magiche». А у 2019 році Орнелла отримала головну роль у фільмі «Mare di grano».

Джерела:

1. Орнелла Муті
2. Орнелла Муті
3. Орнелла Муті

Шарлотта Ремплінг

Шарлотта Ремплінг – британська актриса, володарка багатьох міжнародних і національних нагород. Номінантка на премію «Оскар».

Шарлотта Ремплінг народилася 5 лютого 1946 року в містечку Стермер, яке знаходиться в графстві на південному сході Англії – Ессексі. Шарлотта росла і виховувалася в забезпеченій і зразково-показовій сім’ї. Її батько Годфрі Ремплінг був офіцером і спортсменом, який проявив себе на Олімпійських іграх в 1932 і 1936 роках, а пізніше став одним з командувачів сил НАТО в Європі. Шарлотта провела більшу частину свого дитинства в Гібралтарі, Франції та Іспанії, повернулася до Великобританії тільки в 1964 році. Тому не дивно, що дівчина здобувала освіту в декількох навчальних закладах, серед яких The attended Acadеmie Jeanne d’Arc (Академія імені Жанни д’Арк) і St. Hilda’s School (Школа Святої Хільди).

Будучи 18-річною дівчиною, Шарлотта їздила по світу з трупою музикантів, а коли їй виповнилося 22 роки, вона почала працювати в телекомпанії BBC. Шарлотта Ремплінг розпочала свою творчу біографію з кар’єри манекенниці і фотомоделі: фотографії привабливої ​​дівчини з каштановим волоссям і блакитними очима були у всіх модних глянцевих виданнях. Тому було б парадоксом, якби дочку Годфрі Ремплінга не помітили імениті режисери. Але перш ніж стати зіркою телеекранів, Шарлотта пройшла спеціальні курси в престижній лондонській акторській школі «Роял корт».

Шарлотта, як і більшість кіноакторів, дебютувала в епізодичній ролі. Дівчина на мить приміряла образ лижниці в комедії «Вправність» (1965), режисером якої виступив Річард Лестер. Нехай Ремплінг і не дізналася, що таке визнання і слава, зате попрацювала на одному знімальному майданчику з зірками кінематографа Ритою Ташінгем і Майклом Кроуфордом. Але чекати лаврів пошани залишалося недовго: відомо, що Шарлотті посипалися пропозиції режисерів після фільму «Дівчина Джорджі», який вийшов у світ в 1966 році. Але спочатку актриса грала в легких комедіях, а потім змінила амплуа і стала з’являтися переважно в трилерах і гостросюжетних фільмах.

Наприклад, в 1974 році Ремплінг знялася в ексцентричному фільмі Ліліани Кавані «Нічний портьє». Ця картина, яка відтворила ефект бомби, що розірвалася, була неоднозначно сприйнята кінокритиками і завзятими кіноманами. Шарлотта зарекомендувала себе як розкріпачена і емоційна актриса, тому на дівчину звернув увагу Вуді Аллен, запропонувавши роль в трагікомедії «Спогади про зоряний пил» (1980). У 1986 році Шарлотта поповнила свою фільмографію сатиричною комедією під назвою «Макс, моя любов». Картина розповідає про жінку, яка завела собі коханця, тому ревнивий чоловік (Ентоні Хіггінс) має намір розквитатися з конкурентом.

Через рік талановита актриса прийняла пропозицію співпраці від Алана Паркера. Відомий кінодіяч покликав Шарлотту в картину «Серце ангела» (1987), де також зіграли Міккі Рурк, Роберт Де Ніро, Ліза Боні і Денн Флорек. Нове століття почалося для Ремплінг з драми Франсуа Озона «Під піском» (2000), режисера, який подібно Полу Верговену, звик наділяти свої роботи неприкритими поглядами на людську сексуальність. До речі, Шарлотта Ремплінг часто з’являється в картинах Франсуа, вона також зіграла у фільмах «Басейн» (2002), «Ангел» (2007) та «Молода і прекрасна» (2013).

У 2005 році Шарлотта знялася у фільмі «Леммінг». Головні ролі дісталися Андре Дюссолье, Шарлотті Ремплінг, Лорану Люка і Шарлотті Генсбур. Варто сказати, що Шарлотті пощастило з’явитися у восьмому сезоні серіалу «Декстер» (з 2013). У серіалі Ремплінг перевтілилася в психіатра-криміналіста, що становить профілі злочинців. У 2015 році Шарлотта знову з’явилася в рейтинговому серіалі. Вона зіграла в стрічці «Вбивство на пляжі», де також виступили Девід Теннант, Олівія Колман і Джоді Уіттакер. Шарлотта продовжує радувати телеглядачів своїми ролями. У 2017 році вийшов фільм «Ханна», а в 2018 році актриса з’явилася відразу в трьох кінофільмах: «Долина Богів» (2018), «The Little Stranger» (2018) і «Червоний горобець» (2018).

Джерела:

1. Шарлотта Ремплінг
2. Шарлотта Ремплінг

Гелена Бонем Картер

Гелена Бонем Картер – британська актриса театру і кіно. Дворазова номінантка на премію «Оскар» («Крила голубки», «Король говорить!»). Лауреатка премії BAFTA, шестиразова номінантка на премію «Золотий глобус».

Гелена Бонем Картер народилася 26 травня 1966 року в Лондоні, Великобританія. Батьки Гелени банкір і лікар-психоаналітик. У 11 років Гелена виграла поетичний конкурс, склавши поему «Виноградна лоза», а отримані в якості премії гроші витратила на професійну зйомку. У 13 років Хелена «зіграла» Джульєтту в радіопостановці шкільного спектаклю. А після школи вступила до Кембриджського університету на відділення драматичного театру. У 1985 році 19-річна студентка дебютувала в історичній драмі «Леді Джейн».

Імениті режисери наввипередки пропонують актрисі ролі в своїх проектах. У молодості вона знялася у фільмах «Моріс», «Маска», «Франциск» та ін. Значний вплив на кар’єру молодої актриси зіграли фільми «Дванадцята ніч» і «Крила голубки». Після цих ролей до Гелени досить міцно прикріпилося амплуа «королеви корсетів» і «англійської троянди». І хоча ці картини принесли Картер номінації на «Оскар» і «Золотий глобус», але артистці хотілося більшого. Тому вона перебралася в Америку і кардинально змінила кінематографічний імідж. Цю трансформацію добре видно в картині «Бійцівський клуб», яка вийшла в 1999 році, де англійка зіграла Марлу Сінгер. Зміна амплуа було настільки яскравим, що згодом образ героїні «Бійцівського клубу» довго асоціювався з самою Геленою.

Актриса створила епатажний, макабричний образ жінки з «чудинкой». Це амплуа привернуло до артистки увагу режисера Тіма Бертона. Після виходу на екрани «Бійцівського клубу» в творчому житті виконавиці почався «бертонівський» період, жінка знімалася практично в кожному новому фільмі режисера. Далі були роботи в проектах «Планета мавп», «Чарлі і шоколадна фабрика», «Труп нареченої». Зміцнити славу вдалося появою в образі Беллатріси Лестранж в чотирьох стрічках про Гаррі Поттера, які вийшли на екрани з 2007 по 2011 рік. На майданчику проекту актриса попрацювала з молодими артистами Деніелом Редкліффом, Рупертом Грінтом і Еммою Уотсон.

При цьому Картер не відмовляється і від роботи в серіалах. Гелена виконала головну роль в британському серіалі «Тост», заснованому на автобіографічній книзі кулінара Найджела Слейтера. Через рік актриса з’явилася в картині «Король говорить!». Роль Єлизавети Боуз-Лайон принесла кінозірці премію BAFTA і чергову номінацію на «Оскар». У 2015 році Бонем Картер виконала роль феї-хресної в кіноадаптації казки «Попелюшка». Режисером картини виступив Кеннет Брана. Тут Хелена грає добру чарівницю, а не божевільну відьму або вчену, як це було в казках і фентезі-фільмах Бертона.

Після невеликої перерви в творчості Гелена знову поповнила фільмографію яскравим проектом, в якому знялася в головній ролі. Це кримінальна комедія «8 подруг Оушена», де разом з нею зіграли також Сандра Буллок, Кейт Бланшетт, Енн Хетеуей і інші. У 2019 артистка взяла участь в незвичайному проекті – фентезійному веб-серіалі «Темний кристал: Епоха опору», головних героїв якого зобразили ляльки. Бонем Картер озвучила персонажа на ім’я Аль-Мадре. У 2019-2020 році зірка екрану з’явилася в 3 і 4 сезонах серіалу «Корона» в образі принцеси Маргарет.

Джерела:

1. Гелена Бонем Картер
2. Гелена Бонем Картер
3. Гелена Бонем Картер

Крістоф Вальц

Крістоф Вальц – австрійський актор. Володар премій «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA, а також Срібної премії Каннського кінофестивалю за кращу чоловічу роль другого плану (фільм «Безславні виродки»).

Крістоф Вальц народився 4 жовтня 1956 року в сім’ї кінематографістів (його батьки — Йоханнес Вальц і Елізабет Урбанчик — були художниками по костюмах, дід і бабуся були театральними акторами). Після закінчення віденської гімназії Крістоф став студентом університету, що розташовувався в його рідному місті. Як і передбачалося, він вибрав акторський факультет. Після отримання диплома Вальц вирішив не зупинятися і відправився в Нью-Йорк, де націлився на відому акторську школу Лі Страсберга. Крістоф із захватом навчався і довів до досконалості знання чотирьох мов: німецької, французької, італійської та англійської. Творча біографія Крістофа бере початок з кінця 1970-х. У ці роки артист працював у Відні і виходив на сцени кількох театрів. Його супроводжував успіх. У свої трупи молодого актора зарахували колективи Гамбурга, Цюріха і Франкфурта-на-Майні. Крістофу довелося обзавестися власним агентом, який допомагав йому розібратися з масою пропозицій і щільним графіком роботи.

Кар’єра Вальца в кінематографі почалася пізніше, на початку 1980-х. Спочатку актор знімався в мелодрамах. У 1982 році йому запропонували роль в німецько-ірландському проекті «Полум’я і меч: легенда про Трістана та Ізольду». 26-річний артист і його агент покладали чималі надії на цей фільм. Проте проект провалився в прокаті. І тоді Крістоф, порадившись зі своїм агентом, вирішив зробити ставку на безпрограшний варіант – детективи. Така роль прийшла до Вальца в 1991 році. Знаменитий Кшиштоф Зануссі запропонував артистові невелику, але яскраву роль Максиміліана Кольбе в своїй картині «Життя за життя». Відмінно зіграв актор і в детективній стрічці «Комісар Рекс», давши згоду на образ маніяка Мартіна Вульфа. Негативний персонаж, як і припускав агент Вальца, привернув підвищену увагу до артиста. З цього часу він регулярно знімається в австрійських, німецьких, а згодом французьких і британських серіалах, де дуже пригодилося знання мов. Також за його участі відбулася прем’єра історичної драми «Катерина Велика». Пізніше були показані телевізійні проекти «Роза Рот», «Фауст», «Король останніх днів».

Довгоочікувана слава прийшла до Вальца лише в 2009 році. Роботу 42-річному Крістофу запропонував Квентін Тарантіно. Робота в «Безславних виродках» Тарантіно принесла Вальцу безліч нагород. Але головною серед них виявився, звичайно ж, «Оскар». Примітно, що статуетку акторові вручили за роль другого плану. Другий «Оскар» австрієць завоював за образ німецького іммігранта доктора Шульца. І знову це був проект Квентіна Тарантіно. Драма «Джанго звільнений» вийшла в 2012 році і перетворилася на черговий кінохіт. Акторський ансамбль фільму прикрасили Джеймі Фокс, Леонардо Ді Капріо, Семюел Л. Джексон і Керрі Вашингтон. Крім «Оскара», Вальц отримав премії «Золотий глобус» і BAFTA.

Сьогодні у фільмографії артиста безліч яскравих ролей в популярних картинах. У драмі «Води слонам!» Крістоф знову перевтілився в негідника – керівника цирку, маленького диктатора Августа Розенблата. У комедійному бойовику «Зелений Шершень» персонажу Вальца, старому мафіозі Бенджаміну Чуднофскі, протистоїть молодий і успішний бізнесмен Денні Клер (Джеймс Франко). Творчістю Вальца зацікавився знаменитий режисер сучасності Тім Бертон. У 2013 році він запросив актора в свій проект «Великі очі». У новому фільмі виконавець в черговий раз втілив на екрані образ тирана, на цей раз домашнього – чоловіка художниці Маргарет Кін Уолтера. Успішність артиста підтверджують не тільки світове визнання і нагороди. 1 грудня 2014 року в урочистій обстановці на голлівудській «Алеї слави» була відкрита 2536-я зірка, присвячена Крістофу Вальцу.

У 2015 році актор з’явився в шпигунському бойовику «007 Спектр», 24-му фільмі про Джеймса Бонда, знаменитого супершпигуна, агента 007 британської розвідки і герої ряду романів Яна Флемінга. Крістоф виконав роль головного антагоніста фільму – глави «Спектра» Франца Оберхаузера. У 2016 році Вальц зіграв головну негативну роль в пригодницькому фільмі «Тарзан. Легенда ». У 2017 році актор виконав роль Корнеліса Сендвурта в британо-американській драмі «Тюльпанова лихоманка». У 2019 році Вальц зіграв у фантастичному мелодраматичному бойовику «Аліта» режисера Роберта Родрігеса за мотивами манги «Бойовий ангел Аліта» Юкіто Кісіро. Крістоф виконав роль доктора Дісон Ідо, який знаходить зламану жінку-кіборга (Роза Салазар).

Слідом за бойовиком артист зіграв у кримінальній драмі «Найгірший шлюб в Джорджтауні». Він не тільки виконав головну чоловічу роль у фільмі, але і виступив режисером. В цьому ж році на екрани вийшов серіал «Найнебезпечніша гра», в якому артист знову втілив образ негативного персонажа, вершителя доль. Одна з довгоочікуваних прем’єр за участю Крістофа – фільм Уеса Андерсона «Французький диспетчер». У 2021 році актор порадував шанувальників своєю появою в черговий картині бондіани «Не час помирати».

Джерела:

1. Крістоф Вальц
2. Крістоф Вальц
3. Крістоф Вальц

Морган Фрімен

Морган Фрімен – один з найбільш популярних американських кіноакторів, також продюсер і режисер. Багаторазовий номінант і лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус».

Народився Морган Фрімен 1 червня 1937 у Мемфісі (штат Теннесі). Перший акторський дебют Моргана відбувся в 1968 році на Бродвеї. Шлях актора на Бродвей був досить незвичайний, перед тим як вступити до школи акторської майстерності в Лос-Анджелесі Морган протягом п’яти років прослужив у Військово-повітряних силах США. Популярність прийшла до Фрімена в 70-х, коли він знявся в популярному серіалі «Електрична компанія». Потім була ще одна роль, але кар’єрного злету не було. У 43 роки Фрімена запросили на зйомки картини «Брубейкер», в якій він зіграв розумного чоловіка середніх років. Глядачам сподобався цей образ – в такому амплуа актор знімався і в подальшому.

У 1980-1986 роках вийшло 4 фільми з його участю – «Мері», «Тоді і зараз», «Вчителі», «Місце відпочинку». У 1987 році Морган Фрімен постав в образі Фаста Блека в картині «Вуличний хлопець». Критики назвали його роботу проривом. За цю роль актор був номінований відразу на дві премії – «Золотий глобус» і «Оскар», але не отримав їх. У 1989 році «Золотий глобус» зявився в його домашній колекції завдяки зйомкам у комедії «Шофер міс Дейзі». З того періоду Морган часто з’являється в картинах знаменитих режисерів. Вестерн «Непрощений» за його участі отримав «Оскар» в номінації «Кращий фільм року».

У 1994 році Морган Фрімен в третій раз стає номінантом на «Оскар» – цього разу за роль у «Втечі з Шоушенка», але знову премія вислизає від нього. Довгоочікувану статуетку актор отримав через 10 років за роль в картині «Крихітка на мільйон», під час зйомок якої він працював з Клінтом Іствудом. В цей же період Морган зіграв в комедійній стрічці «Брюс Всемогутній». І хоча головного героя представив зоряний комік Джим Керрі, Фрімену дісталася роль Бога.

У фільмографії актора – більше сотні ролей. Багато фільмів за участю Моргана Фрімена стали справжніми хітами. При цьому актор як з’являвся на екрані самостійно, так і начитував закадровий текст або озвучував персонажів. У 2005 році голосом Моргана Фрімена говорив оповідач в картині Стівена Спілберга «Війна світів», вільної екранізації однойменного роману Герберта Уеллса. В цьому ж році актор приєднався до франшизи фільмів про Бетмена, знятих Крістофером Ноланом на основі супергеройських коміксів видавництва DC.

У 2006 році Морган Фрімен знявся в ролі Боса в кримінальному трилері «Щасливе число Слевіна». В наступному році Морган Фрімен і Джек Ніколсон знялися в комедії «Поки не зіграв в ящик». Фільм став першою ластівкою в серії кінострічок на похмуру тему смерті, які почали з’являтися практично щорічно. За сюжетом герої, дізнавшись про швидку смерть через хворобу, складають список справ, які хотіли б зробити до того, як помруть. У списки входять божевільні вчинки і приємні враження, такі як стрибок з парашутом або поїздка на Гаваї, які дають персонажам можливість насолодитися життям. У 2008 році актор зіграв главу містичного «Братства Ткачів», таємної організації, яка готує кіллерів. Головні ролі в бойовику також зіграли Анджеліна Джолі і Джеймс Макевой. У 2009 році Морган Фрімен з’явився в образі Нельсона Мандели в картині «Нескорений», яка основана на біографії борця з апартеїдом. У центрі сюжету лежить реальний епізод, пов’язаний з подіями 3-го чемпіонату світу з регбі в 1995 році.

У кримінальній стрічці «Кодекс злодія» Фрімен з Антоніо Бандерасом перетворилися в злодіїв, що крадуть яйця Фаберже. У 2010 році актор знову знявся у фільмі, заснованому на коміксі. Цього разу Морган Фрімен зіграв агента ЦРУ у відставці в комедійному бойовику «РЕД», знятому на основі коміксу видавництва DC. У 2013 році актор отримав ключові ролі в двох блокбастерах. У гостросюжетному бойовику «Падіння Олімпу» він виконав спікера Палати представників США Аллана Трамбулл. У кримінальному трилері «Ілюзія обману» Фрімен зіграв колишнього ілюзіоніста Тадеуша Бредлі, який викриває секрети головних героїв – злочинного квартету «Чотири вершники», які за допомогою фокусів провертають пограбування банків. У 2016 році актор зіграв шейха Ілдеріма в епічному фільмі Тимура Бекмамбетова «Бен-гур», екранізації роману Лью Уоллеса «Бен-Гур: Історія Христа» і рімейку однойменного фільму 1959 року. Крім цього, з’явився в двох сиквелах картин 2013 року: «Ілюзія обману – 2» і «Падіння Лондона», продовженні «Падіння Олімпу».

7 квітня 2017 року відбулася прем’єра комедії «Красиво піти», в якій Морган Фрімен зіграв головну роль. У 2018 році актор запрошений на роль Дроссельмейера в картині «Лускунчик і чотири королівства» за мотивами казки Ернста Гофмана. Компанію йому склали Хелен Міррен і Кіра Найтлі. Не обмежуючись акторською діяльністю, Фрімен заснував виробничу кінофірму Revelation Entertainment і працює як продюсер. На рахунку компанії – «Каяття» з Холлі Хантер і Біллі Бобом Торнтоном, «Крадіжка в музеї» з Крістофер Уокен, «Свято кохання» зі Стан Катич і екранізація фантастичного роману Артура Кларка «Побачення з Рамою». У всіх цих проектах знайшлася роль і для Моргана. У 2019 відбулася прем’єра бойовика «Падіння ангела», 3-тя частина розповіді про американського спецагента, що бореться зі світовим тероризмом. У трилері «Отруйна троянда» актор знявся разом з Бренданом Фрейзером, Джоном Траволтою і Петером Стормаре. Сюжет обертається навколо розслідування серії викрадень і вбивств людей, в яких підозрюється донька приватного детектива.

Джерела:

1. Морган Фрімен
2. Морган Фрімен
3. Морган Фрімен

Стівен Спілберг

Стівен Спілберг – найуспішніший голлівудський режисер, сценарист, продюсер, який зайняв своє місце на кіноолімпі, незважаючи на відсутність спеціальної освіти. Багаторазовий лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус».

Стівен Аллан Спілберг народився в Цинциннаті, штат Огайо, в родині Лії Познер, ресторатора і піаніста, і Арнольда Спілберга, інженера-електрика. Коли хлопчикові було чотири роки Спілберги переїхали до Нью-Джерсі, а потім в Фенікс, штат Арізона, де Стівен пішов у школу. Ще в дитинстві Спілберг почав знімати домашні “пригодницькі” фільми. У 13 років він створив 40 хвилинну військову картину “Втеча в нікуди”, де зіграли його шкільні друзі. Уже в 16 молодий Стівен став режисером своєї першої незалежної стрічки – “Вогонь пристрасті”, яка пізніше стала основою для фільму “Близькі контакти”. У 1963 році на створення картини пішло $500, які Спілберг повернув собі після показу роботи за один вечір в місцевому кінотеатрі.

Сім’я знову переїхала, цього разу в Саратогу, штат Каліфорнія. Поки Стівен вчився в школі батьки розлучилися. Після закінчення він переїхав із батьком до Лос-Анджелеса, мріючи стати режисером. Спілберга не прийняли в кіношколу Університету Південної Каліфорнії, але зарахували до Університету штату Каліфорнія. Під час навчання Стівен влаштувався на неоплачувану роботу стажера у відділ монтажу Universal Studios. У 1968 році він отримав можливість зняти короткометражку “Ті, що бредуть” за власним сценарієм. Робота так вразила віце-президента студії, що Спілбергу запропонували контракт на сім років. Він став наймолодшим режисером з довгостроковим контрактом великої голлівудської кіностудії. Стівен кинув навчання і зайнявся професійною кар’єрою.

Спочатку Спілберг займався серіалами, серед яких і “Коломбо”. Після успіху телевізійного фільму “Дуель”, який був номінований на Золотий глобус, режисер отримав можливість працювати над повнометражними картинами. Стрічки Стівена Спілберга торкалися різних тем людського життя і виростили не одне покоління фанатів, зробивши його найбільш комерційно успішним режисером всіх часів. На рахунку Спілберга більше сорока картин, серед яких трилер про безжальну акулу-вбивцю “Щелепи” (три Оскара), сімейний фантастичний фільм “Інопланетянин” (два Золотих глобуси), суперпопулярна пригодницька франшиза “Індіана Джонс” із Харрісоном Фордом, екранізація біографічного роману Дж. Г. Балларда “Імперія Сонця” з тоді ще юним актором Крістіаном Бейлом та ін. У 90-их і нульових режисер зняв свої відомі шедеври: захоплюючий “Парк Юрського періоду” (три Оскара), історичну драму “Список Шиндлера” (сім Оскарів), військову картину “Врятувати рядового Райана” (два Золотих глобуси). У 1994 році Стівен Спілберг заснував студію Dreamworks SKG разом із Джеффрі Катценбергом і Девідом Геффеном.

У 2001 році він зняв науково-фантастичний проект, що почав Стенлі Кубрик, – “Штучний розум”. Роком пізніше на екрани вийшла ще одна наукова фантастика “Особлива думка” з Томом Крузом, знята за мотивами оповідання відомого письменника Філіпа Діка і біографічна драма “Злови мене, якщо зможеш” з Леонардо ДіКапріо і Томом Хенксом. Потім були “Термінал”, “Війна світів” по Герберту Уеллсу та історична драма “Мюнхен”. Спілберг також виступив у якості продюсера близько 120 стрічок. Крім власних фільмів він підтримував своєю роботою й інших режисерів: “Хто підставив кролика Роджера” і “Назад в майбутнє” Роберта Земекіса, “Мис страху” Мартіна Скорсезе, мультфільм “Балто” Саймона Уеллса, “Люди в чорному” Баррі Зонненфельда, “Прапори наших батьків” і “Листи з Іводзіми” Клінта Іствуда, “Трансформери” Майкла Бея і багато інших.

У 2011 році Стівен Спілберг зняв мультфільм за коміксами “Пригоди Тінтіна: Таємниця єдинорога”, який отримав Золотий глобус. В цьому ж році на екрани вийшла драматична історія дружби між людиною і твариною – “Бойовий кінь”. Наступним проектом режисера стала біографія президента США Авраама Лінкольна з Деніелом Дей-Льюїсом в головній ролі. Картина отримала 12 номінацій і забрала дві статуетки Оскар.

У 2015 році Спілберг зняв історичну драму “Міст шпигунів”. Крім трьох Оскарів Стівен Спілберг отримав безліч інших відзнак. У 1986 році він був нагороджений премією імені Ірвінга Тальберга Академією кінематографічних мистецтв, у 1998 році сам президент Німеччини вручив йому Федеральний хрест за заслуги. Також у режисера є медаль Департаменту оборони за видатну цивільну службу від міністра оборони Уільяма Коена, звання Почесного кавалера Ордена Британської імперії від королеви Єлизавети ІІ і ордена Почесного легіону від президента Франції Жака Ширака. У 2015 році було оголошено про нагородження Спілберга Президентською медаллю Свободи самим Бараком Обамою в Білому домі.

У 2016 році Стівен Спілберг випустив сімейний фільм в стилі фентезі «Великий дружній велетень», в якому мова йшла про дружбу маленької дівчинки Софі (Рубі Барнхілл) і велетня (Марк Райленс). Через 2 роки на екрани вийшла фантастична стрічка «Першому гравцевцю приготуватися» про майбутнє, в якому віртуальна реальність існує на рівних з реальним світом. У 2019 Спілберг спродюсував 2 проекти. Це фантастична комедія «Люди в чорному: Інтернешнл», в якій було зібрано зірковий акторський склад (Кріс Хемсворт, Тесса Томпсон, Ребекка Фергюсон, Емма Томпсон), а також документальний серіал «Чому ми ненавидимо». Режисерською роботою Спілберга, яка в 2020 році з’являється на екранах, стала музична мелодрама «Вестсайдська історія».

Джерела:

1. Стівен Спілберг
2. Стівен Спілберг