Статуя Будди в Лешані

У китайській провінції Сичуань поблизу міста Лешань знаходиться найвища у світі статуя Будди, що сидить, вирізана в скелі. На думку стародавніх архітекторів, величне має знайти втілення в гігантських розмірах, адже Будду Майтрея, майбутнього вчителя людства, шанують усі школи буддизму.

Статуя Будди в Лешані – одна з найдавніших у світі! Її спорудження почалося 713 року за часів династії Тан. Скульптура вирубана в товщі високої червоної скелі біля злиття трьох річок, де колись човни нерідко гинули в бурхливому вирі. Легенди свідчать, що статуя верховного божества буддизму була створена завдяки ченцю Хай Тун, який сподівався, що в такий спосіб він зможе задобрити природну стихію. Кошти для будівництва фігури Будди чернець накопичував багато років і, нарешті, приступив до створення статуї. Коли Будда був побудований до колін, Хай Тун закінчив свій земний шлях. Але своєї мети він встиг досягти: шматки гірської породи, що вирубалися, обсипалися в річку і поступово перекрили її бурхливі потоки. Здійснення задуму ченця підхопили правителі провінції Сичуань, продовживши будівництво, і через 90 років гігантську статую Будди Майтрея було зведено.

Будда в Лешані 1000 років залишався найбільшою статуєю на планеті, до спорудження Батьківщини-матері у Волгограді. Висічена скульптура вражає своїми розмірами! Голова Будди височіє врівень із горою, а його стопи спираються на річку. Висота статуї – 71 м, голова Будди – 14,7 метра заввишки і 10 метрів завширшки, на ній 1021 спіральних пучків волосся, а кожна брова має довжину майже 6 метрів! На нігті Великого Будди може поміститися доросла людина. Погляд Просвітленого спрямований через річку на гору Емейшань – одну з чотирьох священних гір Китаю. На усміхненому обличчі застигли спокій та мудрість, гігантські руки спокійно лежать. Чудово передані всі пропорції людського тіла.

На південній і північній по відношенню до Будди стінах видовбано більше 90-а кам’яних зображень бодхисатв – духовних учителів людства. А в узголів’ї  Будди створено парк та храмовий комплекс. Нагорі стоїть храм, ченці якого щодня здійснюють обряди перед священною скульптурою. На тлі кам’яного велетня люди виглядають мізерними істотами. Мандрівники з усієї планети, що відвідують Китай, оточують голову Будди і каскадними сходами спускаються до його підошв. Біля ніг святого на невеликому майданчику облаштовані місця для молитов з подушками під коліна.

У 1996 році статую разом з горою Емейшань включено до Списку спадщини людства ЮНЕСКО.

Джерела:

1. https://putevki.zp.ua/turisticheskie-obzory-i-statyi/1800-kitaj-statuja-buddy-v-ljeshane – Китай: статуя Будди Майтрея в Лешані
2. https://tonkosti.ru/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%8F_%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8B_%D0%B2_%D0%9B%D1%8D%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%B5 – Статуя Будди в Лешані
3. https://putidorogi-nn.ru/100-chudes-sveta/86-statuya-buddi-v-leshane – Статуя Будди в Лешані – мудрець-гігант

Статуя Золотого Будди в Бангкоці

Одна з головних святинь Бангкока (Таїланд) – Золотий Будда. Це найбільша у світі статуя, виготовлена ​​з чистого золота, що знаходиться в храмі Ват Трайміт. Її вага становить 5,5 тонн, а висота – 3 метри. Вона оцінюється в 250 мільйонів доларів.

Статуя була зроблена в епоху правління династії Сукхотаї (XIII-XIV століття). На це вказує яйцеподібна голова скульптури, характерна для тайських фігур того періоду. У золотій статуї Будди проглядаються також елементи індійської культури, тому не виключено, що відома статуя була відлита в одному з регіонів Індії, а потім її перевезли до Таїланду. У часи боротьби Таїланду з Бірмою, щоб не допустити попадання статуї в руки бірманських завойовників, Будду вирішили сховати від очей грабіжників. Статую повністю вкрили товстим шаром розфарбованої штукатурки, інкрустованої шматками кольорового скла. У такому вигляді скульптура зберігалася на півночі Таїланду в одному з монастирів, не привертаючи жодної уваги.

За правління короля Рами III (1824-1851) статуя, все ще залишаючись у штукатурці, була встановлена ​​в центрі храму Ват Кхунарам. Згодом цей храм занепав і був закритий, а Золотий Будда в 1935 році був перевезений до храму Ват Трайміт. Як і більшість храмів Таїланду, ця пагода була невеличкою, і в ній не було місця, щоб розмістити величезну статую Будди. Тож понад 20 років золота статуя зберігалася під жерстяним дахом. Нарешті 1954 року було збудовано нову будівлю, де й помістили Золотого Будду. Коли статую намагалися підняти з постаменту, мотузки обірвалися, і Будда впав на підлогу. Тоді відкололися деякі шматки штукатурки, за якими стала видна золота поверхня статуї. Усі шари штукатурки ретельно прибрали – і враз постала сонцесяйна скульптура!

Різні частини скульптури виконані із золота різної чистоти. Чим ближче до голови скульптури –  проба золота росте: волосся і маківка виконані з чистого золота! Білки очей Будди виконані з перламутру, а зіниці – із чорного сапфіру. Правою рукою Будда торкається землі, тобто постає в момент просвітління.

У храмі Ват Трайміт працює сувенірна крамниця. У павільйонах продаються квіткові гірлянди для подарунків та комплекти з трьох ароматичних паличок. При вході в молитовну залу потрібно зняти взуття. Плечі та коліна мають бути закриті. Якщо подати в конверті пожертвування, чернець пов’яже на зап’ясті «святу нитку» (оберіг «сай-син»). Ритуал супроводжується читанням молитви та окропленням водою.

Джерела:

1. https://terra-z.com/archives/75326 – Статуя Золотого Будди в Бангкоці (Таїланд)
2. http://actravel.ru/sight.php?n=6 – Золотий Будда
3. https://planetofhotels.com/guide/ru/tailand/bangkok/hram-zolotogo-buddy – Храм Золотого Будди

Батьківщина-мати

Своєрідною візитівкою Києва є монумент «Батьківщина-мати, розташований на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України в Другій світовій війні. Це найвища монументальна споруда в Європі, яка, до речі, за своїми масштабами навіть перевершує знамениту американську Статую Свободи.

Скульптура виготовлена з нержавіючої сталі і має гарний сталевий колір. Саме тому вона так красиво передає різні відтінки неба. У ясний, сонячний день статуя набуває світлого срібного кольору, а ввечері виблискує рожевим відтінком.

Спочатку пам’ятник був задуманий як символ не Батьківщини, а Перемоги, проте назва «Батьківщина-мати» увійшла до вжитку майже одразу ж після зведення. Перший проєкт монумента розробив ще в 1970-х роках скульптор Євген Вучетич, після його смерті проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай. Він змінив проєкт скульптури і розпочав її будівництво. Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки, біля підніжжя якої з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували б річку. Та проєкт було змінено. Статуя була зроблена з образу скульпторки Галини Кальченко. Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі. Гучне відкриття монумента відбулося 9 травня 1981 року. На відкриття стометрової киянки приїжджав сам Леонід Брежнєв.  

Висота скульптури від п’єдесталу до кінчика меча – 62 м, а загальна висота разом із постаментом – 102 м. В одній руці Батьківщина-мати тримає 16-метровий меч, а в іншій – щит, розміри якого також вражають: 13 метрів у висоту і 8 – завширшки. Вага всього монумента – 450 тонн. Скульптура таких масштабів уперше тоді виготовлялася в СРСР, і щоб її встановити, довелося навіть будувати спеціальний стометровий кран. Статуя за проєктом мала бути ще вищою. Після того, як проєкт затвердили, меч у руці Батьківщини-матері було вирішено значно вкоротити. Існує легенда, що під час зведення монумента київський митрополит звернувся з проханням зменшити розміри статуї так, щоб вона була не вище Великої Лаврської дзвіниці розташованої неподалік Києво-Печерської Лаври, тому що якщо меч, символ війни, буде вище хреста, символу смиренності, то в майбутньому це призведе до війни. За іншою версією меч укоротили для архітектурної рівноваги між спорудами Музею і Лаври. Зараз кінчик меча нижче дзвіниці на 12 метрів.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно, монумент Батьківщина-мати повинен простояти понад 150 років. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус силою до 9-и балів. У 1987 році над Києвом пронісся сильний ураган, але статуя залишилася неушкодженою. Усередині скульптури знаходяться два ліфти. Один з них піднімається з 9-ма зупинками до самої «голови»  Батьківщини, у якій є люки й технічні майданчики. Можна також піднятися в «руку» з щитом і в іншу – з мечем, де також є монтажні майданчики. У скульптурі на висоті 36 метрів розташовано оглядовий майданчик для бажаючих, з якого відкривається красива панорама Києва.

Скульптуру неодноразово намагалися прикрасити. 8 травня 2015 року голову статуї прикрасили вінком зі стилізованих червоних квітів маку. У 2014 році київські активісти висвітлили Батьківщину-матір кольорами українського прапора. А в 2017 році в рамках конкурсу «Євробачення» відбулося яскраве світлове шоу, під час якого пам’ятник «переодягли» відразу в 14 національних костюмів – це були моделі вишиванок, які демонстрували особливість та автентичність української культури різних регіонів. Показ потрапив до Книги рекордів України як «Найвищий 3D mapping на монументальній скульптурі».

Джерела:

1. https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/museum/monument/ – Монумент «Батьківщина-мати»
2. https://myukraine.org.ua/batkivshchyna-maty/ – Моя Україна. Батьківщина-мати
3. https://uaua.top/374/ – Батьківщина-мати

Найбільша кінна статуя у світі

Немає у світі людини, яка б не чула ім’я жорстокого монгольського завойовника Чингісхана, який підкорив у 13 столітті велику частину світу, воїна, який сіяв навколо себе руїну та смерть. Але далеко не всі знають, яку важливу роль відіграв Чингісхан у долі Монголії, адже саме він був засновником Монгольської імперії, колосальнішої за яку людство не знало за всю свою історію.

У сучасній Монголії Чингісхан дивиться на вас, здається, з будь-якої точки країни. Аеропорт Улан-Батора названо іменем Чингісхана. Будь-яка велика гуманітарна установа починається з Чингісхана. Суворий монгол дивитиметься на вас з усіх сувенірних магнітів, календарів, брошур, путівників. Але всі ці локальні Чингісхани – дитячі забавки порівняно з головною статуєю великого завойовника. 

За 40 км від Улан-Батора, поруч із селищем Цонджин-Болдог, посеред степу в місці, де, згідно з усними переказами, Чингісхан знайшов золотий батіг, вдячний монгольський народ звів 50-метрову статую (сама статуя – 40 м, ще 10 м – постамент). Це найбільший з пам’ятників Чингісхану в Монголії і найбільша кінна статуя у світі. Цей монумент вважають одним із дев’яти чудес країни та головним символом держави. Суцільнометалевий хан виблискує на сонці, під яким він творив свою велику імперію, і пильно вдивляється на захід, немов прикидаючи, які ще території лишилися незавойованими. Щоправда, гордість монгольського народу тримає меч опущеним, що трохи заспокоює та підкреслює його мирний настрій. Очі зроблені так, що кожному здається, ніби він дивиться лише на нього.

Автор проєкту статуї – скульптор Д. Ерденебілег, архітектор – Ж. Енхжаргал. Офіційне відкриття монумента відбулося 26 вересня 2008 року. Статую покрито нержавіючою сталлю вагою 250 тонн і оточено 36-ма колонами, що уособлюють 36 ханів, які очолювали імперію вже після Чингісхана. У гриві коня є сходинки, що ведуть до маківки, на якій розміщено оглядовий майданчик. Піднятися до голови коня можна ліфтом. У постаменті скульптури чого тільки немає! Тут є музей, у якому зберігається чобіт-рекордсмен – найбільший монгольський чобіт-­гутул із задертим догори носом. У залах виставки зібрана експозиція зі зброї, обладунків, прикрас, предметів побуту тієї епохи. У постаменті також є конференц-зал, художня галерея, сувенірні крамниці, кафе, більярдна, магазини дорогого одягу, де продаються переважно шкіра й кашемір, якими славиться Монголія. 

Статуя за задумом монгольської влади має стати головним туристичним об’єктом країни. Плани щодо облаштування навколишньої місцевості, напевне, грандіозніші, ніж найсміливіші завойовницькі наміри Чингісхана. Наприклад, буде збудовано 200 туристичних юрт як міні-готелів. Буде театр просто неба, штучне озеро, поле для гольфу й тематичний парк, розділений на шість секцій, присвячених монгольському побуту XIII століття: військову, ремісничу, шаманську, книжкову, ханську і скотарську секції.

Але головною фішкою всієї цієї розкоші стане кіннота Чингісхана. За спиною статуї просто неба встановлять 10 тис. бронзових вершників. Усі вони будуть різні. Більшість з них повторюватимуть обличчя відомих монгольських акторів і спортсменів, а в майбутньому будь-яка людина зможе заплатити певну суму, щоб один із вершників навіки застигнув із її обличчям.

Джерела:

1. https://tyzhden.ua/Travel/225784 – Танго в Улан-Баторі
2. https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_podorozhnij-iz-dalekih-krayiv-ce-bog-scho-vvijshov-u-domivku-mongola/549260 – Подорожній із далеких країв…
3. https://tonkosti.ru/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8%D1%81%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%83 – Монумент Чингісхану

Статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро

Легендарна статуя Христа-Спасителя, що височіє на горі Корковадо в бразильському місті Ріо-де-Жанейро, входить до списку Семи чудес світу. Ця статуя є одним із християнських символів сучасності, а також символом міста Ріо-де-Жанейро і одним з найбільш легко пізнаваних монументів світу. Широко розкинуті руки Христа символізують любов до всіх і кожного окремо. Творцем величної фігури є французький скульптор польського походження Поль Ландовський. 

Поль Ландовський народився 1 червня 1875 року в Парижі. Він навчався в Національній вищій школі мистецтв. Митець був директором римської художньої академії Вілла Медічі, пізніше – директором паризької Академії витончених мистецтв і куратором Всесвітньої виставки 1937 року.

Поль Ландовський виготовив понад 35 пам’ятників лише в Парижі та в його околицях, а ще по всій країні та в інших містах. Його відомими роботами є скульптурна група для стіни Реформації на території університету Женеви, статуя Святої Женев’єви, покровительки Парижа, на мосту Турнель, меморіал «Друга битва на Марні» на півночі Франції.

Та найвідомішим творінням майстра є гігантська скульптура – статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро. У 1921 році наближалася столітня річниця національної незалежності Бразилії (Ріо-де-Жанейро тоді було столицею країни), що й надихнуло батьків міста на створення монумента. Початковий ескіз пам’ятника розробив художник Карлос Освальд. Саме він запропонував зобразити Христа з розпростертими в благословляючому жесті руками, від чого з відстані фігура виглядала б як величезний хрест. Остаточний проєкт монумента був розроблений бразильським інженером Ейтором  да Сілва Коштою. Усі деталі скульптури Поль Ландовський виготовляв у Франції, а потім вони, в розібраному вигляді, доставлялися до Бразилії і залізницею транспортувалися на вершину гори Корковадо. 12 жовтня 1931 року відбулося урочисте відкриття та освячення монумента.

Ця статуя вважається однією з найбільших у світі. Її висота становить 38 метрів, а вага – 700 тонн. Вона зроблена із залізобетону й мильного каменю – стеатиту, який, незважаючи на свою м’якість, відрізняється зносостійкістю та добре опирається погодним умовам і надає скульптурі гарної білизни. До оглядового майданчику, який лежить просто біля ніг Ісуса, треба піднятися по 220-и сходинках. Звідси відкривається приголомшлива панорама міста й бухти з мальовничою горою Пан-ді-Асукар, знаменитими пляжами Копакабана й Іпанема, величезною чашею стадіону Маракана. У п’єдесталі статуї є невеличка каплиця, названа на честь святого покровителя Бразилії – Сеньйора Nossa Aparecida. Крім того, під статуєю знаходиться невеликий сувенірний магазин.

Височенна скульптура притягує грози: у неї по кілька разів на рік влучають блискавки. Одна з них навіть збила кінчик пальця статуї. У 1965 році статуя була повторно освячена папою Павлом VI, а в 1981 році на святкуванні 50-річчя монумента був присутній папа Іоанн Павло II.

Цікаво, що в Україні ми також маємо скульптуру Христа-Спасителя. Вона знаходиться в селі Рихтичі, що неподалік від Дрогобича. За місцевими переказами цю статую створив сам Поль Ландовський: нібито він приятелював із власником Рихтичів графом Юноша-Бєльським і інколи гостював у його маєтку. На жаль, до нашого часу від маєтку збереглася тільки в’їзна брама.

Джерела:

1. Штепанка Секанінова, Якуб Ценкл. 33 найвідоміші картини та скульптури. – Харків: Видавництво “Ранок”, 2020. – 64 с.: іл., с. 60 – 61

1. https://vsviti.com.ua/makepeaple/9971 – Статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро, символ Бразилії
2. https://cikavo-znaty.com/249-statuya-hrista-spasitelya-simvol-brazilyi-html/ – Статуя Христа-Спасителя
3. https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2065830-hristosspasitel-nad-rio-j-usim-svitom.html – Христос-Спаситель над Ріо й усім світом

Фредерік Огюст Бартольді

Слава французького скульптора 19 століття Фредеріка Бартольді ще при його житті мала шалену силу. Він отримував значні замовлення на монументи в різних країнах світу. Та чи не найвідоміша його робота – Статуя Свободи в Нью-Йоркській гавані.

Фредерік Огюст Бартольді народився 2 серпня 1834 року у французькому місті Кольмар. Після смерті батька родина оселилася в Парижі. Юнак навчався в Національній школі красних мистецтв, де опановував архітектуру і живопис. Художню кар’єру Фредерік розпочав як архітектор у рідному місті Кольмар після довгої подорожі Єгиптом. Поїздка пробудила інтерес у митця до колосальної скульптури. У скульптурі майстру дуже допомогла здобута ним архітектурна освіта: його знання дозволили йому успішно впоратися з вирішенням важких проблем конструкції та використання матеріалів. Першим твором Ф. Бартольді став пам’ятник генералу Жану Раппу, споруджений у 1856 році у тому ж Кольмарі.

Вимоги світового мореплавства спонукали до побудови нових, штучних каналів (наприклад, Панамського). Другим став Суецький. Для окраси цього каналу митець створив алегоричну скульптуру «Свободи, що несе світло людству». Але арабський лідер Ісмаїл-паша відмовився від «неарабського» за змістом і формою монумента. А згодом народилася гігантська «Статуя Свободи, що несе світло світові», що була задумана як монумент на честь укладання франко-американського альянсу 1778. Ця статуя була подарована французьким керівництвом Америці. Скульптура демонструвалася в Парижі в 1884 році, а потім була розібрана і перевезена в США, де 28 жовтня 1886 року відбулося її урочисте відкриття. У ці роки Бартольді став найвідомішим скульптором у Європі та Америці.

Скульптура була збита вручну за дерев’яною моделлю з 300 величезних мідних пластин і має всередині сталевий каркас. Щоб вирішити конструктивні проблеми, скульптор залучив до роботи інженерів. Статуй такого величезного розміру у Франції раніше не створювали. Тому необхідно було провести ретельні інженерні розрахунки. Цю роботу на себе взяв Гюстав Ейфель, який згодом займався розробкою легендарної Ейфелевої вежі.

Висота Статуї Свободи від основи і до верхньої точки факела – 9300 см. Цікаво, що моделлю для створення скульптури була мати митця. У правій руці, високо над головою, Леді Свобода піднімає факел, а в лівій руці тримає табличку з написом: «JULY IV MDCCLXXVI», що означає «4 липня 1776 року» – дату підписання Договору про Незалежність Сполучених Штатів Америки. На голові у Статуї Свободи – корона, що має 7 променів, які символізують 7 континентів і стільки ж морів. У короні статуї знаходиться 25 вікон, через які можна побачити Нью-Йорк. У 1984 році Статуя Свободи була внесена до списку об’єктів, що перебувають під особливою охороною ЮНЕСКО.

Узагалі Фредеріку Бартольді належать 35 скульптур, що знаходяться по всьому світу. До найбільш відомих творів відносяться такі роботи, як: фігури чотирьох ангелів, що трублять, у церкві в місті Бостон, США; статуя генерала Лафайєта в місті Нью-Йорк; «Фонтан Капітолію» у місті Вашингтон, США. Також шедевром серед монументальних проєктів є Бельфорський лев (завершений у 1880 році), вирізаний з червоного пісковика на пагорбі, що височіє над містом Бельфор на сході Франції. Ця величезна статуя споруджена на згадку про героїчну оборону міста під час франко-прусської війни 1870.

Джерела:

1. Штепанка Секанінова, Якуб Ценкл. 33 найвідоміші картини та скульптури. – Харків: Видавництво “Ранок”, 2020. – 64 с.: іл., с. 52 – 53

1. https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/1773/%D0%91%D0%90%D0%A0%D0%A2%D0%9E%D0%9B%D0%AC%D0%94%D0%98 – Бартольді Фредерік Огюст
2. https://rus.team/people/frederik-ogyust-bartoldi-frederic-auguste-bartholdi – Фредерік Огюст Бартольді
3. https://delphipages.live/ru/%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D1%8B%D0%B9/frederic-auguste-bartholdi – Фредерік Огюст Бартольді

«Маленька Русалонька»

Пам’ятник Русалоньці є головною пам’яткою Копенгагена, а разом з тим і символом усієї Данії. Героїня знаменитої казки Г. Х. Андерсена бронзова Русалонька встановлена ​​на гранітному камені біля берега, на набережній Лангеліньє біля входу до порту Копенгагена. Скульптура – невеличка: її висота становить 1,25 м, а вага близько 175 кг. Моряки з усього світу дарують Русалоньці квіти, а туристи вважають, що скульптура приносить удачу, якщо до неї доторкнутися.

Пам’ятник був створений данським скульптором Едвардом Еріксеном на замовлення великого підприємця, власника пивоварного концерну Carlsberg та мецената Карла Якобсена.

Скульптор Едвард Еріксен народився 10 березня 1876 року в Копенгагені. Навчався в Данській королівській академії витончених мистецтв, а потім викладав у Королівській академії. Він був лицарем Ордену Данеброга і почесним професором Академії образотворчих мистецтв Каррари.

Встановлена 1913 року на набережній Копенгагена статуя Русалоньки принесла йому світову славу. Карл Якобсен, замовник  статуї, був захоплений балетом за казкою Г. Х. Андерсена у виконанні Копенгагенського Королівського театру та попросив балерину Еллен Прайс, яка виконувала роль Русалоньки, виступити моделлю для статуї. Та балерина відмовилася позувати оголеною, тож Русалонька має риси обличчя балерини, а тіло статуї було змодельовано з дружини скульптора Елін Вільгельмін Меллер. До речі, у подружжя народилося 5-еро дітей, а Елін стала моделлю майже для всіх жіночих скульптур майстра.

Пам’ятник приваблює туристів, але й неодноразово ставав жертвою вандалів. Маленькій Русалоньці відпилювали голову, праву руку, скидали з постаменту, перефарбовували та одягали в паранджу та мусульманську сукню. Неодноразово звучали пропозиції щодо перенесення пам’ятника на кілька метрів від берега в бік моря, і в 2007 році її пересунули трохи далі від набережної. У данської статуї є копії, розташовані в різних кінцях світу. Так Русалоньку можна побачити в Амстердамі, Парижі, Римі, Токіо, Сіднеї та інших містах. У Данії шанування морського символу набуло державного масштабу. Щорічно відзначається день народження Русалоньки, яке є державним святом!

Русалонька – не єдина робота Едварда Еріксена. У 1905 році він отримав премію за скульптуру «Надія», відома також його скульптура в мармурі «Горе, пам’ять і любов» (1908) для саркофагу Кристіана IX та королеви Луїзи Гессен-Кассельської в Соборі Роскілле.

Джерела:

1. Штепанка Секанінова, Якуб Ценкл. 33 найвідоміші картини та скульптури. – Харків: Видавництво “Ранок”, 2020. – 64 с.: іл., с. 56 – 57
2. https://ruwiki.press/pl/Edvard_Eriksen – Едвард Еріксен
3. https://incomartour.com.ua/countries/10/693 – Пам’ятник Русалоньці. Копенгаген
4. https://geomerid.com/ru/place/skulptura-rusalochki-kopengagen-dostoprimechatelnosti/overview/ – Скульптура Русалоньки в Копенгагені

Огюст Роден

Творчість геніального французького скульптора XIX століття Огюста Родена становить цілу епоху в історії мистецтва. Він є одним з основоположників імпресіонізму в скульптурі, а його робота «Мислитель» є однією з найвідоміших скульптур усіх часів.

Франсуа Огюст Рене Роден народився 12 листопада 1840 року в Парижі в родині дрібного чиновника. У дитинстві хлопець виявив схильність до точних наук і до малювання, тому і вступив до паризької школи малювання й математики. У школі юнак навчився малювати з пам’яті, тому у своїх роботах міг відтворити образ натури в найдрібніших деталях.

Огюст Роден не працював за класичними зразками, він змушував свої моделі рухатися по його студії, щоб він міг спостерігати за змінами їхніх тіл. Свої чернетки він ліпив з глини, удосконалював їх, аж поки не був готовий відлити їх у гіпсі, бронзі чи мармуру. У своїх скульптурах митець відображав не лише фізичні тіла, але також у їхніх рухах намагався передати емоції, настрій та поведінку. До того ж майстер мав цікаву звичку поєднувати частини різних скульптур, що надихнуло майбутні покоління художників експериментувати з формою. У 1862 році помирає Марі, улюблена сестра Родена. Її смерть стала справжнім потрясінням для Огюста, він навіть прийняв рішення кинути заняття скульптурою і прийняти постриг. Митець став послушником у монастирі, але священник П’єр Еймар умовив його повернутися до мирського життя і не кидати заняття мистецтвом. Роден повернувся до скульптури і на знак вдячності П’єру Еймару  виліпив його бюст.

У 1864 році Огюст намагається виставити в паризькому Салоні свою першу роботу «Людина зі зламаним носом». Однак оскільки його скульптура кидала виклик пануючим канонам академічної краси, Салон відмовився виставити його твір. Провалилася і спроба митця вступити до Школи красних мистецтв – він тричі намагався вступити в художній заклад, але безуспішно. Тому майстер майже 13 років підробляв тим, що створював декоративні скульптури для багатих маєтків. У 70-х роках митець здійснює свою мрію – він відвідує Італію і знайомиться з роботами Мікеланджело, які надихнули скульптора на створення статуї «Бронзовий вік», що уособлює пробудження людства і його страх, сум’яття перед майбутнім. На виставці в 1877 році статуя отримала назву «Переможений».

У 1880 році Огюсту Родену доручають виконати державне замовлення. Йому необхідно було виліпити скульптурний портал для будівлі нового Музею декоративних мистецтв у Парижі, який, до речі, так і не був побудований. Митець знайомиться з пам’ятками французької готики, черпає натхнення у творах Ш. Бодлера, «Божественній комедії» Данте, біблійних легендах і античній міфології та приступає до роботи над «Брамою пекла». Вона стає однією з головних робіт Родена, якою майстер займається до кінця життя, і являє собою скульптурну композицію висотою в 7 метрів, що вміщує 186 фігур. Багато з цих фігур, такі як «Поцілунок», «Адам і Єва»,  «Швидкоплинна любов» стали самостійними творами. А скульптура «Мислитель», яка створювалася як портрет Данте Аліг’єрі,  стала найзнаменитішим творінням Родена.

Митець створює також пам’ятники відомим письменникам. У 1886 році він приступає до роботи над пам’ятником В. Гюго з мармуру, а згодом створює пам’ятник Оноре де Бальзаку, проте публіка не побачила портретної схожості, і пам’ятник був публічно відкинутий. Та скульптора буде встановлена в Парижі вже після смерті митця – у 1939 році. До кінця 19-го століття слава великого скульптора розійшлася по всьому світу, і на Всесвітній виставці в 1900 році уряд Франції надав йому цілий павільйон.

Огюст Роден залишив свою майстерню і право відливати нові твори з його матеріалів французькому уряду. Після смерті майстра деякі його сучасники порівнювали митця з Мікеланджело. У 1919 році в Парижі було відкрито музей на честь Родена. У наші дні роботи скульптора можна побачити в музеях Парижа, Філадельфії, Нью-Йорка, Санкт-Петербурга та Москви.

Джерела:

1. Штепанка Секанінова і Якуб Ценкл. 33 найваідоміші картини та скульптури. – Харків: Видавництво “Ранок”, 2020. – 64 с.: іл, с. 54-55
2. https://calendate.com.ua/person/3008 – Огюст Роден
3. https://mykniga.com.ua/biograph/ogyust-roden-biografiya-foto-i-video-svit-velikix-lyudej.html – Світ великих людей. Огюст Роден
4. https://ukr.culturell.com/ogyust-roden-biografiya-tvorchestvo-karera-lichnaya-zhizn-a-268670 – Огюст Роден. Творчість

Мікеланджело

Епоха Відродження подарувала світові багато талановитих діячів мистецтва, але скульптор і художник Мікеланджело Буонаротті є, мабуть, одним із найвідоміших серед них. Шедеври геніального майстра збереглися до наших днів і по праву вважаються безцінним надбанням культури.

Мікеланджело ді Франческо ді Нері ді Мініато дель Сера ді Лодовіко ді Леонардо ді Буонаротті Сімоні народився 6 березня 1475 року в італійському місті Капрезе в родині небагатого дворянина. Коли хлопчикові було 6 років, померла його мати, і батько віддав сина на виховання в родину каменярів. Пізніше Мікеланджело говорив, що навчився створювати кам’яні скульптури саме завдяки цим людям. Дитинство хлопця пройшло у Флоренції. У 13 років він став учнем художника, а згодом навчався скульптурі в художній школі, заснованій правителем Флоренції Лоренцо Медічі. Медічі помітив талановитого учня, поселив його у себе в палаці і став його покровителем. Це проклало юному генієві дорогу до світу великого мистецтва. За період життя і творчості Мікеланджело змінилося 13 Пап Римських – для 9-и з них майстер виконував замовлення. Творчу манеру митця відрізняють захоплення витонченими лініями і красою людського тіла, багата пластика, монументальність і драматизм створених образів.

У 23 роки скульптор створив композицію «П’єта», яка принесла йому світову популярність. Скульптуру «П’єта», де юна Марія тримає на руках мертвого Христа, розмістили в церкві Святого Петра. Це єдина робота, підписана скульптором. Якось митець почув розмову одного з паломників, який заявляв, що цю композицію створив Крістофоро Соларі – і юний майстер, охоплений гнівом, пробрався до церкви і висік напис «Це зробив Мікеланджело Буонаротті, Флоренція» на нагрудній стрічці Марії.

У 26 років Мікеланджело взявся за неймовірно важку роботу – висічення статуї з 5-метрової брили зіпсованого мармуру. Один з його сучасників, не створивши нічого цікавого, просто кинув камінь. Через три роки скульптор явив світові величну статую Давида, наповнену неймовірною гармонією форм, енергією і внутрішньою силою. Зараз ця безцінна 5-метрова скульптура зберігається в Академії красних мистецтв у Флоренції.

У 1506 році Папа Римський попросив Мікеланджело розписати стелю Сікстинської капели в Римі. Цей шедевр дався майстру дуже важко і коштував надмірних сил і здоров’я. Робота являє собою окремі фрески, що представляють всі разом композицію величезних розмірів на стелі будівлі. Розмір цієї величезної вигнутої стелі приблизно дорівнює тенісному корту, до того ж художникові доводилося працювати на будівельних спорудах 15 метрів заввишки. Одного разу під час роботи над картиною художник впав з риштувань, сильно пошкодивши ногу. Розпис стелі зайняв цілих 4 роки. Весь цей час митець працював, лежачи на спині, тримаючи пензля над головою. Художник недоїдав і часто, працюючи особливо напружено, лягав спати просто в одязі, щоб не витрачати час на роздягання. Від надмірного напруження і перевтоми його очі майже перестали бачити. За час роботи майстер не впускав у приміщення нікого, навіть замовника Папу Римського. Але коли робота з розпису була завершена, усі були приголомшені величчю і красою зображень. Гете сказав: «Не побачивши Сікстинську капелу, важко собі наочно уявити те, що може зробити одна людина».

Мікеланджело був ще й чудовим архітектором. Саме він був головним архітектором собору Святого Петра, найбільшої будови Ватикану. Митець переробив початковий план собору – за його проєктом було зведено прекрасну баню, рівній якій немає донині. До речі, за цю роботу майстер навіть не взяв винагороди.

Як говорять, талановита людина – талановита в усьому. Мікеланджело також мав талант поета, хоч його вірші і не принесли йому широку популярність. До нас дійшло близько 300 написаних ним творів. Їх було більше, але майже всі рукописи зі своїми ранніми віршами він власноручно спалив. Основні теми поезії майстра – оспівування людини, гіркота розчарування і самотність художника. Деякі вірші Мікеланджело ще при його житті були покладені на музику.

Ім’я видатного флорентійського скульптора увічнено в мистецтві й людській пам’яті. На честь Мікеланджело названо астероїд, площу у Флоренції, океанський лайнер, кратер на Меркурії.

Джерела:

1. Балдіні Умберто. Мікеланджело-скульптор. – Москва: “Планета”, 1979. – 103 с.: іл.
2. Ходж А. Н. Історія мистецтва / А. Н. Ходж; [пер. з англ. Л. В. Казаченко]. – Харків: Фактор, 2012. – 208 с.: іл., с. 22-23
3. Скляренко В. М. 100 знаменитих художників, ХІV-XVIII ст. / В. М. Скляренко, Т. В. Іовлева, Ю. П. Кустовська, І. В. Скачко. – Харків: Фоліо, 2004. – 510 с.: іл., с. 294 – 303
4. https://www.epochtimes.com.ua/life/art/mikelandzhelo-majster-vidrodzhennja-72307.html – Мікеланджело – майстер Відродження
5. https://mykniga.com.ua/biograph/mikelandzhelo-buonarroti-biografiya-foto-i-video-svit-velikix-lyudej.html – Світ великих людей. Мікеланджело Буонаротті

Донателло

Донателло (повне ім’я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді) – один з найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, який зробив великий внесок у світове мистецтво. Він відродив зображення наготи в скульптурі, поклав початок скульптурному портрету, відлив перший бронзовий пам’ятник. Твори мистецтва, що належать йому, збереглися до наших днів, і ознайомитися з ними сьогодні можна в багатьох європейських музеях.

Донателло народився 1386 року у Флоренції в заможній сім’ї чесальника вовни. Будучи ще дитиною, вчився у майстерні живописця і скульптора Біччі ді Лоренцо, користуючись заступництвом багатого флорентійського банкіра Мартеллі. Для закінчення своєї художньої освіти їздив на кілька років до  Рима. Донателло у своїй ранній творчості дотримувався реалістичних принципів – іноді здається, що він навіть навмисно відшукував непривабливі сторони природи. Але найкращі його роботи – ті, у яких він шукав свої ідеали, зосереджуючи увагу на людині та її духовному світі. Звернення Донателло до жанру портрета вельми показово: епоха Відродження приносить інтерес до людської особистості. «Людина – велике диво …», – писав флорентійський гуманіст Піко делла Мірандола. Донателло не тільки утверджує в мистецтві образ свого сучасника, а й героїзує його.

Скульптор створював свої шедеври в багатьох італійських містах: Флоренції, Сієнї, Римі, Падуї, Мантуї, Венеції, Фераррі. Чи не найвідомішим твором Донателло є бронзова статуя Давида – юнака-пастуха зі Старого Заповіту, що вбив у двобої воїна ворожого племені – велетня Голіафа. Увагу привертає прекрасно модельованої оголене тіло юнака. Фігура ретельно оброблена з усіх боків, тобто розрахована на круговий огляд – це було нововведенням для того часу. Чітко передана м’яка пластика, гнучкість, кутові лінії, лірична мрійність  поєднуються  з невластивим античному мистецтву складним та багатоплановим образом. Ця скульптура стала своєрідним символом Флоренції і її боротьби за незалежність.

Шедевром творчості італійського майстра також стала скульптура «Святий Георгій». Тема Святого Георгія часто зустрічалася в мистецтві і до Донателло. Його зазвичай зображали вершником у лицарських обладунках у момент подвигу, коли він вражає дракона списом, фіксуючи увагу тільки на зовнішньому вигляді. «Святий Георгій» Донателло – гнучкий, стрункий юнак у легких латах. Недбало накинутий плащ покриває його плечі, він стоїть впевнено, злегка розставивши ноги, спираючись на щит. Це героїчний образ юнака-патріота, готового встати на захист флорентійської республіки.

Автор «Святого Георгія» стає улюбленим скульптором Флоренції, правитель Козімо Медічі надає йому незмінне заступництво. Досягнувши вершин слави, Донателло продовжував вести скромний спосіб життя: його часто бачили на вулицях міста в шкіряному фартусі й грубих дерев’яних черевиках, що голосно стукали кам’яною бруківкою. Він був щедрим і привітним і краще ставився до друзів, ніж до самого себе, не надавав великої ціни грошам і тримав їх у кошику на видноті, звідки його учні і друзі могли брати в міру потреби.

У Падуї, де скульптор прожив 10 років (1443 – 1453), біля собору Святого Антонія і досі височіє його незабутнє творіння – «Гаттамелата» – кінний пам’ятник кондотьєру (керівникові військових загонів) Еразмо Нарні, який поставив скульптора в один ряд з найбільшими монументалістами всіх часів. Творіння флорентійця в загальних рисах нагадує античний монумент, але трактування образу у Донателло є набагато глибшим. Образ людини, професія якого – війна, переданий з великою реалістичної силою. Старий полководець, одягнений в обладунки, з непокритою головою, впевнено сидить на важкому, неквапливо виступаючому коні.

Після вдало виконаного завдання Донателло запропонували роботу в самому соборі Святого Антонія. Скульптор прикрасив церковний вівтар відлитими з бронзи барельєфами. Вони зображали життєві події покровителя міста на ім ‘я Падує. Донателло був одним із найвпливовіших художників і скульпторів свого часу. Велика кількість його робіт представлені сьогодні у музеях Флоренції, також добірку його творів можна побачити в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні, а дві його скульптури знаходяться серед американських колекцій: незавершений «David» (Національна галерея мистецтв, Вашингтон) і «Мадонна» (музей Бостона).

Останні роки свого життя Донателло провів у рідній Флоренції, працюючи до глибокої старості. Він мав славу і велику шану у своїх співвітчизників. Нині на честь великого митця названий астероїд.

Джерела:

1. Лібман М. Я. Донателло. – Москва: “Мистецтво”, 1962. – 250 с.
2. https://tureligious.com.ua/donatello-zhyttia-ta-diial-nist/ – Донателло. Життя та діяльність
3. https://moyaosvita.com.ua/mustectvo/donatello-biografiya-i-roboti/ – Донателло. Творчість
4. https://presa.com.ua/aktualne/skulptor-donatello-biografiya-osobiste-zhittya-tvorchist-i-tsikavi-fakti.html – Скульптор Донателло