Жорж Брак – французький художник, графік, сценограф, скульптор і декоратор; разом із Пабло Пікассо започаткував кубізм у світовому мистецтві.
Жорж Брак народився 13 травня 1882 р. в Аржантьо, передмісті Парижа в ремісничій родині. Образотворчому мистецтву навчався у художній школі Гавра, потім – в Академії Ембера в Парижі.
Брак починав як художник-декоратор. У творчих пошуках близький до фовізму, зазнавши впливу Матісса та Дерена. Виставляв свої роботи в паризькому Салоні незалежних у 1906 році.
У 1907 році після ознайомлення з живописом Сезанна і зустрічі з Пікассо круто змінив свою художню манеру, прагнучи лаконізму живописних засобів і геометризації зображуваних об’єктів.
У 1909-12 роках співпрацюючи з Пабло Пікассо, теоретично і на практиці обґрунтував новий напрямок мистецтва – кубізм, ставши одним із його співзасновників.
У І Світову війну Брака було мобілізовано – на фронті в 1915 році зазнав тяжкого поранення, змігши повернутись до занять живописом лише в 1917 році.
З кінця 1910-х років він працював великими серіями або циклами, варіюючи той самий мотив («Натюрморти на круглому столі», 1918-1942; «Каміни», 1922-1927; «Більярди», 1944-1952). Його колорит висвітлюється, будується на тонких градаціях охристих, блакитних, сірих, оливкових, теракотових відтінків. Речі, окреслені округлими, пружно вигнутими контурами, розташовуються за паралельними тісно зближеними планами, різка тінь ділить обсяги предметів навпіл («Круглий стіл», 1922, Нью-Йорк, Музей Метрополітен; «Буфет», 1920, Базель, Галер). Плани коливаються у діапазоні малої глибини, поверхні колишуться, збуджуючи майже тактильне відчуття просторових інтервалів.
У подальшій своїй творчості Жорж Брак шукає більшої просвітленості й гармонічності зображення, деякою мірою його декоративізму. Не залишаючи жанру натюрморту, він звертається до композицій із людськими фігурами в інтер’єрі. Ці роботи пройняті прихованою символікою, що виражає узагальнені філософські сенси та тонкі душевні стани («Жінка з мандоліною», 1937, Нью-Йорк, Музей сучасного мистецтва; «Пасьянс», 1942, Лозанна, приватні збори). Створені в період окупації натюрморти, пронизані трагічним світовідчуттям, близькі за духом до класичних алегорій Vanitas (Графін і риби, 1941, Париж, Національний музей сучасного мистецтва). У серії «Біліардів» контурні лінії множаться, надаючи предметам подібність із тремтячими крилами метеликів, з вібруючою струною; статичний мотив набуває драматичної виразності сюжетної картини («Більярд», 1944, Париж, Національний музей сучасного мистецтва).
У 1934 році вийшла друком перша монографія про художника – книга Карла Ейнштейна. Брак тяжко пережив ІІ Світову війну, у 1945 році тривалий час хворів. У 1949-56 рр. Брак створив цикл з восьми великих полотен «Майстерні», що став вершиною його творчості. У 1950-х рр. виконував ряд декораторських замовлень: займався церковними вітражами, оформив розпис стелі в Етруській залі Лувра тощо. Провідною темою пізньої творчості Брака є «птах, що розправив крила у польоті». Жорж Брак створив чимало рисунків, гравюр і скульптур, але головне місце в його творчості завжди посідав живопис.
Джерела: