Пагода Шведагон

Колишня столиця М’янми місто Янгон буквально потопає в красі й зелені. Тут чимало архітектурних пам’яток, і найвідомішою, безумовно, є 98-метрова пагода Шведагон, що височіє над містом і вражає грандіозними розмірами й незліченним багатством.

У перекладі з бірманської «шві» означає золото, а «Дагон» – це давня назва міста. Прославлена ​​Редьярдом Кіплінгом пагода є одним із найбільш священних місць М’янми. Будь-який бірманець вважає своїм обов’язком хоч раз у житті прийти сюди і подати монахам милостиню на нову позолоту. Історія величної пагоди Шведагон сягає часів Будди Гаутами. Згідно з легендою, він подарував двом братам-торговцям вісім волосин зі своєї голови і наказав поховати їх біля священного пагорба, де були поховані реліквії попередніх Будд. Брати знайшли це місце. Волосся Гаутами і реліквії інших Будд (чашка – від першого, частина туніки – від другого, посох – від третього) були накриті золотою пластиною і поховані, а над цим місцем була зведена пагода. Спочатку були побудовані срібна, олов’яна, мідна, свинцева, мармурова та, нарешті, залізна пагоди.

Шведагон будували поступово упродовж 1500 років. Свій нинішній чудовий вигляд вона придбала в 15 столітті, коли цариця Шінсобу зробила монахам подарунок, рівний її вазі – 40 кг золота. Пагода стоїть на пагорбі і видна з будь-якої точки міста. У всьому світі навряд чи знайдеться культова споруда, яка могла б перевершити Шведагон за багатством прикрас. Величезна баня зі шпилем покрита 60-ма тоннами золота. На обробку шпиля пішло 4351 діамант. 1383 смарагдів, сапфірів, топазів і рубінів прикрашають флюгер на самій вершині. Вінчає усю цю пишноту 76-каратний діамант чистої води. Приголомшливе видовище, коли дорогоцінне каміння виблискує під променями сонця. Форма пагоди повторює перегорнуту чашу для милостині. Там, де дах плавно переходить у шпиль, підвішені дзвіночки, які створюють на вітрі мелодійний дзвін.

Головна відмінність пагоди від храму в тому, що до неї не можна увійти, вона не має внутрішніх приміщень. Шведагон – це не одна золота пагода, а цілий храмовий комплекс. Велетенська золота баня стоїть в оточенні 70-и прикрашених золотом невеликих ступ, маленьких храмів і павільйонів. У павільйонах висять величезні дзвони, один з них – Маха Тіссада – важить 42 тонни, а Сінгумін – 23 тонни. Пагода не раз ставала об’єктом домагань іноземних загарбників. Так, у 1608 році війська португальського авантюриста Філіпе де Бріту-е-Нікоте пограбували її і викрали 300-тонний дзвін, інкрустований коштовностями. Дзвін затонув на глибині десяти метрів у мулистому дні річки Янгон і з того часу вважається втраченим. У 1825 році вже британці намагалися вивезти з Бірми інший дзвін – Сінгумін. Однак човен, на якому його намагалися доставити в Калькутту, не витримав ваги дзвона і теж затонув. У результаті англійці пообіцяли залишити Сінгумін бірманцям, якщо ті зможуть підняти його з дна ріки. Місцеві жителі, просунувши під дзвін бамбукові колоди, домоглися того, що він сплив самостійно.

Храмовий комплекс Шведагон відкритий для всіх паломників і туристів. Перебувати на території ступ і пагод дозволено тільки босоніж, тому що на цю землю колись ступав сам Будда. Піднятися на платформу можна на ліфті. По периметру платформи встановлено 8 храмів, які символізують 8 днів тижня (традиційна бірманська астрологія ділить середу на дві частини). Відвідувачі залежно від дня тижня, у який народилися, залишають квіти та інші дари у відповідному святилищі. Такий ритуал призводить до здійснення бажань.

Джерела:

1. https://24tv.ua/ru/pagoda_shvedagon__eto_tsentr_politicheskoy_zhizni_n185981 – Пагода Шведагон – центр політичного життя
2. https://www.tpg.ua/uk/tour/?spo_owner_id=0&tour=BA9E005056837C7311E966707036E72F – М’янма – країна золотих пагід
3. https://tonkosti.ru/%D0%9F%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BD – Пагода Шведагон
4. https://putidorogi-nn.ru/100-chudes-sveta/96-pagoda-shvedagon – Золота слава Бірми

Мескіта

Мечеть Мескіта в іспанському місті Кордова загальновизнано вважається найбільш грандіозною і красивою мечеттю в Іспанії, що залишилася в спадок від мавританського періоду. Це найбільша мечеть, яка була побудована на території Європи, а в середні віки вона вважалася другою за величиною мечеттю у світі. Унікальність цієї архітектурної пам’ятки старовини в тому, що тут поєднуються різні архітектурні стилі: мавританський, готичний та марокканський. Мескіта внесена до списку Всесвітньої спадщини людства і знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

Будівництво мечеті розпочалося в 785 році за часів панування мусульман. Її молитовна орієнтація не була традиційною – ні на Мекку за канонами ісламу, а на столицю імперії Омейядів – Дамаск. Був зведений мінарет, з якого муедзини закликали правовірних на молитву п’ять разів на день. Красивим постав внутрішній двір Мескіти, що служив для релігійних бесід і навчань, а також обмивань, задля яких у внутрішньому дворику раніше знаходилася велика ємкість з водою. Тут у 13 столітті було посаджено пальмові дерева, у 15 столітті додали апельсинові дерева ( і дворик стали називати «апельсиновим»), а у 18 – кипариси й оливи, які можна бачити і сьогодні. Усередині Мескіти, в молитовній залі, вас зустріне ліс ідеально відполірованих колон з яшми, оніксу, мармуру і граніту та колоритних смугастих червоно-білих арок. Нескінченне повторення арок створює відчуття безмежного простору. Підлога мечеті в далекі часи була пофарбована в червоний колір і покрита зірками.

Мескіта будувалася протягом кількох століть під керівництвом ряду правлячих емірів, кожен з яких вносив свою лепту в розбудову цієї унікальної архітектурної споруди. До закінчення будівництва вона налічувала 1 293 колони, 280 люстр, а також 1 445 дрібніших світильників. Колони, що використовувалися при будівництві Мескіти, не були виготовлені мавританськими майстрами: для будівництва були використані мармурові колони, що належали більш ранньому римському періоду і були привезені з навколишніх населених пунктів. Мескіта також багато прикрашена позолоченими молитовними нішами. Розташована в центрі маківка усипана красивими синіми плитками у формі зірок.

Після вигнання маврів мечеть з 1238 року стала Християнським собором. Були закриті 19 дверей, що виходять у двір, всередині вздовж стін були побудовані капели, мінарет був перетворений на дзвіницю. Але найзначніша зміна відбулася в 1523 році, коли всередині мечеті почалося будівництво християнського собору (завершилося воно лише на початку 17 ст.). Міська влада виступала проти цього, але іспанський король Карл V дав свою згоду, хоча з часом і пошкодував про це. Побачивши перебудовану Мескіту, він сказав священникам: «Ви побудували те, що можна було побудувати, де завгодно, і зруйнували те, що було єдиним у світі … »

У приміщенні собору є Скарбниця, у якій зібрано цілий ряд цікавих і дуже цінних експонатів: золоті кубки, срібні чаші, особисті речі єпископів і рідкісні породи каменів.

Цікаво, що прочитати про красу Мескіти можна не тільки в сучасних путівниках по Іспанії, але і в збірці віршів відомого німецького поета Генріха Гейне «Альманзор», і в дороговказних записках російського мандрівника Боткіна. Також мечеті присвячений ряд робіт американського художника Едвіна Лорда Уїкса.

Джерела:

1. https://bellezza-storia.livejournal.com/392545.html – Мескіта – мечеть-собор у Кордові
2. https://elenajakovlevna.livejournal.com/3762.html – ІспанІя. Кордова. Мескіта – кафедральний собор
3. https://yunga-gral.livejournal.com/51975.html – Андалусія. Кордова. Мескіта

Білий храм у Таїланді

У провінції Чіанграй у Таїланді знаходиться дивовижний за своєю красою буддійський храм. Це єдиний у всьому Таїланді абсолютно білий храм. Його стіни та численні скульптури створені з алебастру, пофарбовані в білий колір та інкрустовані дзеркальною мозаїкою, завдяки якій вони виблискують на сонці, відображаючи відтінки ранкової й вечірньої зорі.

Власником Білого храму, а також і його творцем є відомий тайський художник Халермхаї Косітпіпат, якого часто називають «тайським Сальвадором Далі». Майстер закінчив традиційну тайську школу мистецтв. Незважаючи на те, що його ранніми роботами були храми й фрески в тайському буддійському стилі, в Таїланді щодо його творчості точаться суперечки, оскільки в роботах митця поєднуються сучасні символи культури і традиційне тайське мистецтво. Протягом свого життя майстер жив на Шрі-Ланці та в Лондоні, продаючи свої твори і організовуючи виставки в Європі та Азії. 20 років художник, продаючи картини, збирав кошти на зведення своєї мрії – збудувати найкрасивіший храм у світі! І от нарешті білосніжний храм чарує погляди відвідувачів і залишає незабутні враження. 

Споруда зведена на честь великого Будди. Будівництво було розпочато в 1997 році та продовжується досі. Білий колір храму символізує його чистоту, а сяюче на сонці скло позначає світлий розум та мудрість Будди, що «світить яскраво по всій Землі та у Всесвіті». Немов розкішний замок Снігової Королеви постає перед вами – неймовірно красиве видовище! Територія біля споруди добре облаштована. Тут знаходиться безліч водограїв, химерних скульптур, серед яких багато драконів, яких дуже люблять в Азії, та інших різноманітних міфологічних істот. Тут можна побачити і статуї казкових принцес. Кожна скульптура в парку унікальна і несе свій зміст.

Навколо храму розташоване озеро з білими рибками. Дорога до храму пролягає через красивий міст, що символізує просвітлення, шлях до місця, де мешкає Будда. Щоб дістатися до цього райського куточка, потрібно пройти своєрідні випробування. Перед самим мостом розташоване «пекло» з простягнутими руками грішників. А далі вас зустрінуть статуї небесної варти і дракон Раху.

Усередині споруда вражає розкішними золотими розписами, у центрі знаходиться вівтар Будди. Традиційні буддійські образи переплітаються із сучасними символами масової культури. На 4-х стінах – зображення 4-х тварин,що символізують чотири стихії: слон стоїть на землі, наги (змієподібні істоти) височіють над водою, крила лебедя символізують вітер, а грива лева – вогонь.  Також тут ви можете спостерігати намальованих героїв «Матриці», «Аватара», «Термінатора». Фрески Бетмена, Супермена, Хижака й навіть Кіану Рівза в ролі фантастичного героя являють вигаданий людьми уявний світ. На одній незакінченій стіні домінує зображення літака, який врізався у вежі-близнюки. На іншій стіні є картини космічних кораблів і сцени, які зображують катастрофу, що знищує планету Земля.

На будівництво Білого храму його творець Халермхаї Косітпіпат на сьогоднішній день витратив більше 1 мільйона доларів. І хоча митець не відмовляється від пожертвувань, він не приймає від однієї людини більше 10 тисяч доларів на реконструкцію, щоб не давати нікому можливості й права впливати на те, як буде виглядати храм. Архітектор будівництво храму зробив справою всього свого життя.

Білий храм є національною гордістю й символом північного Таїланду, який приваблює величезну кількість туристів з різних країн, що бажають насолодитися виглядом казкового палацу.

Джерела:

1. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
2. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
3. http://vsviti.com.ua/makepeaple/13765 – Храм Ват Ронг Кхун
4. https://navkolosvitu.net.ua/wat-rong-khun/ – Храм Ват Ронг Кхун у Таїланді

Мечеть шейха Зайда

На території столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі знаходиться одна з найбільших і найкрасивіших мечетей у світі – Велика мечеть шейха Зайда. Будівля є уособленням великих багатств Еміратів, символом віри мусульман і справжньою ілюстрацією книги «Тисяча і одна ніч».

Цей монумент площею в 5 футбольних полів присвячений шейху Зайду ібн Султану Аль Нахайяну, який об’єднав бідні землі бедуїнів в одну країну, що стала найбагатшою на планеті. На території храму шейх і був похований. Дивовижна споруда популярна серед жителів країни і мандрівників з усього світу. Подивитися на неї приїжджала навіть королева Великобританії Єлизавета II. Будівництво мусульманського храму тривало 12 років (1996 – 2007). Головним архітектором споруди став Юсеф Абделькі, сирійський архітектор. Велика мечеть Зайда являє собою поєднання кількох архітектурних стилів арабського напрямку. Для її будівництва були залучені проєктувальники і постачальники будівельних матеріалів з різних куточків планети.

Архітектурний шедевр складається з 82-ох маківок з білого мармуру, найбільші з яких вінчає золотий півмісяць, а решту – гострі золоті шпилі. У кутах споруди розташовуються 4 великих мінарети. Внутрішні коридори, кімнати і двір прикрашені мармуровими квітами (іриси, лілії і тюльпани), дорогоцінним камінням (включаючи лазурит, червоний агат, аметист і перли) і 24-каратним золотом. По периметру розташовуються басейни, дно яких прокладено синіми і білими плитками, розміщеними в шаховому порядку. Такий візерунок приголомшливо виглядає під кришталево чистою водою.

Вхід до мечеті відкритий відвідувачам будь-якої національності, але адміністрація просить дотримуватися правил релігійного етикету. Туристи повинні бути в просторому одязі, спідниці та штани повинні бути довгими, а блузки та сорочки – з довгим рукавом. Перед входом до храму потрібно зняти взуття. Для жінок обов’язкова хустка для покриття голови. Відвідувати будівлю можна як у денний, так і вечірній час. Особливо феєрично і казково Велика мечеть Зайда виглядає на світанку або при заході сонця.

Об’єднані Арабські Емірати – це країна світових рекордів, і Велика мечеть не стала винятком із правил. Головна баня будівлі, що підноситься майже на 90 метрів, є однією з найбільших храмових бань у всьому світі. Килим, розкладений на внутрішній території мечеті, застеляє собою майже 6 тисяч квадратних метрів і важить більше 45 тонн! Він навіть відзначений у книзі рекордів Гіннеса як найбільший килим ручної роботи. Його створили іранські майстри з провінції Хорасан в Ірані.

Стелі мечеті прикрашають 7 чудових люстр, які оздоблені справжнім дорогоцінним камінням Swarovski. Головна люстра важить майже 12 тонн і є однією з найбільших люстр світу, поступаючись тільки люстрі з Доха, столиці держави Катар. Бані, безліч колон і весь комплекс, оточений квітучими садами, чудово видно з кожного моста, простягнутих від Абу-Дабі до материка (саме місто розташоване на островах).

У північно-східному мінареті розміщується бібліотека арабської спадщини, у якій можна знайти книги з історії, науки і каліграфії не тільки арабською, але й англійською, німецькою, французькою та деякими іншими мовами.

Джерела:

1. http://www.pilon.net.ua/ua/countries/uae/place/mechet_shejha_zajda__g__abu-dabi_ – Мечеть шейха Зайда
2. https://tonkosti.ru/%D0%9C%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%82%D1%8C_%D1%88%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0 – Мечеть шейха Зайда
3. https://ukr.travels-and-holidays.com/bolshaya-mechet-shejha-zajda-v-abu-dabi-opisanie-read-473218 – Велика мечеть шейха Зайда в Абу-Дабі

Собор Святого Петра в Римі

Собор Святого Петра – це серце Ватикану та всього католицького світу. Цей храм справді вражає своєю красою, розмірами та архітектурою. Адже над його створенням працювали найвидатніші італійські архітектори та митці – Браманте, Рафаель, Перуцці, Мікеланджело.

Першу базиліку св. Петра спорудив імператор Костянтин на початку IV ст. на тому місці, де під час жорстоких переслідувань Нерона розп’яли та захоронили святого апостола Петра – першого єпископа Риму.  Саме тут святий і був похований. Перша базиліка простояла понад тисячу років, доки не занепала разом з Римом. Зведення ж тієї будівлі, яку ми сьогодні можемо побачити, розпочалося в 1506 році. Почесна місія була доручена архітектору Донато Браманте. Він отримав чітку настанову: створити такий собор, який би міг затьмарити будь-які язичницькі храми та стати найвеличнішим серед християнських соборів. Та архітектор так і не зміг побачити результати своєї праці – через декілька років від початку роботи він помер. Його замінив Рафаель Санті. Загалом будівництво собору тривало майже 150 років. Архітектори змінювали один одного, а з тим змінювалося і бачення того, яким має стати собор.

У зведенні храму брав участь і Мікеланджело Буонарроті. Він встиг спроєктувати колони, центральний простір собору та баню. Утім, побачити йому вдалося тільки барабан маківки, адже Мікеланджело, як і перший зодчий, помер раніше завершення будівництва. До речі, у соборі і сьогодні можна побачити геніальну скульптуру Мікеланджело – «П’єта або Оплакування Христа». Це єдина скульптура, яку митець підписав. Вона зображує Святу Діву Марію, яка тримає на колінах свого померлого сина Ісуса Христа. Усі здивувалися, чому автор зобразив Марію такою молодою. Відповідь генія проста: Божа Матір не може старіти. Мікеланджело тоді було 20 років.

Сьогодні до храму ведуть п’ять бронзових дверей. Одні з них, розташовані праворуч, – Святі Двері, котрі відкриваються самим Папою кожні 25 років, у Святий рік, напередодні Різдва. Саме тоді можна спокутувати найтяжчі гріхи. Коли Святий рік завершується, двері знову замуровують бетоном. У соборі перед відвідувачами відкривається величний вівтар, навколо якого ніколи не гаснуть лампадки. Служити звідти месу має право тільки Папа Римський. Вівтар розташований прямісінько над могилою апостола Петра. У підлозі навіть зроблено спеціальне віконце, крізь яке можна її побачити. До речі, близько 50-ти років тому археологи провели розкопки, і виявилося, що там дійсно є залишки тіла, якому майже дві тисячі років. Біля вівтаря розмістили бронзову скульптуру апостола Петра на папському престолі, в його руках – ключі від Раю. Зараз його права ступня майже витерта, адже за легендою, якщо потерти ногу скульптури – святий допоможе виконати будь-яке бажання.

Собор Святого Петра також є криптою. Тут поховані всі Святі Отці, королі, а також впливові діячі католицької церкви. Тут поховано і блаженного Іоанна Павла ІІ. Будівля собору – грандіозна за своєю величчю. Його площа перевищує 22 тисячі квадратних метри – це 3 футбольні поля! Він може вмістити близько 60 тисяч людей. На фасаді собору виділяються 9 лоджій, одна з яких, центральна, називається «Лоджією благословення» – саме звідси Папа Римський звертається з благословенням до всіх християн на Різдво, Великдень та свято Св. апостолів Петра та Павла.

На території храму розташований Ватиканський історико-художній музей «Скарбниця святого Петра». Тут зберігається різнопланова колекція античних та сучасних предметів, котрими послуговується церква. Унікальною пам’яткою колекції вважається позолочений срібний хрест із частинками дерев’яного хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос.

Перевершити велич та вплив собору Святого Петра неможливо. Він – оплот католицької церкви. Тут спочиває у мирі апостол, якому Спаситель залишив ключі від Царства Небесного і якому Він заповів церкву.

Джерела:

1. https://uain.press/articles/sobor-svyatogo-petra-dvi-tysyachi-rokiv-neporushnoyi-velychi-1025601 – Собор Святого Петра. Дві тисячі років непорушної величі
2. http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/1652-sobor-svyatogo-petra-v-rymi.html – Собор Святого Петра в Римі
3. https://www.radiosvoboda.org/a/1940508.html – Скарби Собору Святого Петра в Римі

Альгамбра

Палац Альгамбра в іспанській Гранаді – шедевр світової архітектури, подарований мусульманами людству. Іспанці стверджують: хто побував в Іспанії і не бачив Альгамбри – не бачив країни. З 1984 року архітектурний комплекс належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Арабські завойовники Південної Іспанії, на відміну від інших, виявилися добрими учнями та талановитими спадкоємцями технічних досягнень стародавніх римлян, що колонізували Іберійський півострів задовго до них. Маври Іспанії перетворили посушливий край у край садів, великих міст та відомих ремісничих центрів. На цьому тлі і виникла Альгамбра, що була збудована в 13-14 століттях як резиденція мавританських правителів (халіфів). Шедевр ісламської архітектури був створений династією Насрідів, яка правила з 1238 по 1492 рік і за яких Гранада стала столицею Гранадського емірату на Іберійському півострові, а Альгамбра − їх резиденцією. Для зведення архітектурного комплексу обрали пагорб аль-Сабіка, відокремлений від міста глибокими ровами та річкою Дарро. На пагорбі і вибудували фортецю, серед веж та двориків якої і побудували палацові приміщення. Також тут були мечеті, житлові будинки, лазні, сади.

Назва «Альгамбра» буквально перекладається з арабської, як «червоний замок». Деякі пов’язують це з кольором висушеної сонцем глини, з якої побудовані палаци, інші вважають, що назва походить від червоного полум’я факелів, якими освітлювали замок під час багаторічного будівництва. Середньовічні поети описували цю споруду як «смарагдову перлину», відзначаючи красу Альгамбри на тлі зелених лісів, блакитного неба і гірських пейзажів із засніженими вершинами Сьєрри-Невади. Тут східні правителі прагнули створити шматочок раю на землі.

В Альгамбрі гармонійно поєднуються мальовничі сади, внутрішні дворики і тераси з водограями, водними каскадами, каналами і водоймами з безліччю витончених арок, склепінь, струнких колон та візерункових різьблених вікон. Уся ця пишнота декорована химерними арабськими в’язями, рослинними орнаментами, строкатою мозаїкою, керамічними кахлями, різьбленими візерунками по дереву та каменю. Вода, що поступала з гірських схилів Сьєрри-Невади, наповнювала канали та водограї і була тією стихією, яку маври цінували найбільше. Не випадково на фонтані в Левиному дворику зберігся напис: «Дивись на воду і дивись на водойму, і ти не зможеш вирішити, чи спокійна вода, чи струмує мармур».

Один із кращих зразків архітектури жодного разу не був узятий ворогами штурмом. Лише в 1492 році султан Абу Абдаллах добровільно здав фортецю іспанцям, які взяли в облогу Гранаду.  На відміну від більшості урядових резиденцій, знищених переможцями або стихіями, доля Альгамбри склалася на рідкість вдало. Іспанські правителі, зачаровані витонченою красою чужої їм культури, зробили замок однією зі своїх резиденцій.

Цей чудовий зразок архітектури надихав на творчість багатьох людей зі світу мистецтва: Дж. Байрона, Ф. де Шатобріана, В. Гюго, Е. Бульвер-Літтона. Дуже відомим є музичний твір іспанського гітариста і композитора Франциско Тарреги-і-Ешеа «Спогади про Альгамбру», що є окрасою репертуару кожного професійного гітариста. А американський автор Вашингтон Ірвінг знаменито висвітлив свій візит до замку у книзі 1832 року «Казки Альгамбри».

Джерела:

1. https://islam.in.ua/ua/kultura/algambra-shedevr-svitovoyi-arhitektury-podarovanyy-musulmanamy-lyudstvu – Альгамбра – шедевр світової архітектури
2. https://espanarusa.com/ru/pedia/article/153216 – Альгамбра
3. https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/dvorets-algambra.html – Палац Альгамбра в Гранаді

Міланський собор

Грандіозний, приголомшливий, неповторний, розкішний … Якими тільки епітетами не наділяють Duomo di Milano – собор, розташований на головній площі Мілана! Храм став символом італійського міста і справжньою святинею його мешканців. Міланський собор часто називають «восьмим дивом світу», і для цього є всі підстави. Він вважається четвертим за величиною серед усіх соборів у Європі і найбільшою спорудою у світі з мармуру.

Міланський собор заклали на місці старовинної зруйнованої церкви. Будівництво грандіозної архітектурної споруди було розпочато в 1386 році і тривало майже шість століть. У 1811 році завдяки наполегливості Наполеона Бонапарта був повністю завершений фасад будівлі, а деякі деталі були закінчені лише до 1965 року. Творцем проєкту храму був італієць Сімоне де Орсеніго, та оскільки зведення шедевру тривало довгий час, до будівництва були залучені архітектори зі всієї Європи. Тут працювали тисячі художників і скульпторів. Зміна архітекторів привела до змішування стилів – готику частково розбавив ренесанс. З висоти будівля собору виглядає як католицький хрест з вертикаллю довжиною 158 метрів і горизонтальною лінією завдовжки 92 метри.

Серце Мілану прикрашене безліччю колон і шпилів, виконаних з білого кантолійського мармуру. Для транспортування важких мармурових плит у місті навіть були облаштовані спеціальні канали, які вели від кар’єру до центру Мілана. У соборі міститься велика кількість скульптур, яких зовні і всередині храму більше 3-ьох тисяч! Тут можна побачити статуї біблійних персонажів, химер, історичних особистостей. У 1805 році в храмі проходила коронація Наполеона Бонапарта – на відзначення цієї події один зі шпилів прикрасила статуя імператора. Тут можна побачити навіть статую Володимира Мономаха. А одну зі стін прикрашає скульптура, що стала прототипом американської статуї Свободи. Головна прикраса собору Дуомо – це статуя Мадонни, зроблена з бронзи з позолотою. Здавна Мадонна вважається захисницею міланців. Висота скульптури – 4 метри, а стоїть вона на шпилі, висота якого становить 104 метри. Щоранку сонце освітлює місто, і перші його промені падають саме на статую. Кожен житель Мілана, спостерігаючи цю картину, на мить забуває про свої проблеми і турботи. У такі моменти здається, що сам Бог спускається благословити місто. У Мілані заборонено будувати будівлі, які б закривали собою це прекрасне видовище. Єдиний порушник – це хмарочос Піреллі. Але і на його даху встановлена точна копія статуї.

Собор прикрашений найвищими вітражами у світі. Ці твори мистецтва були створені братами Бартіні в XIX столітті. Усередині собору збереглися фрески XV століття, картини італійських майстрів XVI-XVII століть, присвячені релігійній тематиці. Тут також містяться два великих органи, три унікальних вівтарі і єгипетська ванна 6 століття, що використовується як хрестильна купель. З даху собору відкриваються приголомшливі панорамні види Мілана. Здійснити підйом можна як по сходах від північної стіни храму, так і на спеціальному ліфті.

Собор Дуомо відомий своєю реліквією – цвяхом, який, згідно з легендою, був забитий до розп’яття Христа. Кожного  року 14 вересня його дістають з вівтаря і показують віруючим. У соборі є сонячний годинник, встановлений 1768 року астрономами з Академії Брера. Він являє собою металеву смугу, що простягнулася по підлозі собору від входу через все приміщення. Промінь сонячного світла, що проникає через отвір на протилежній стороні, потрапляє на годинник в дні літнього та зимового сонцестояння, тобто 21 червня і 21 грудня. Годинник настільки точний, що по ньому і сьогодні звіряють час і регулюють місцевий годинник.

Є у Дуомо ще одна характерна риса. Це відсутність видимих ​​дзвіниць, хоча вони все-таки існують. Дзвони дзвонять лише кілька разів на рік, щоб вібрація від їх звуку не чинила згубного впливу на структуру будівлі.

Сьогодні собор є центром не тільки релігійного, але і культурного життя модної столиці – тут нерідко організуються концерти як духовної, так і світської музики.

Джерела:

1. https://www.blogoitaliano.com/goroda-italii/milan/milanskij-sobor-istoriya-interesnye-fakty-i-kak-posetit.html – Міланський собор
2. http://inmoment.com.ua/beauty/tourism/duomo.html – Собор Дуомо в Мілані: історія та архітектура
3. https://putidorogi-nn.ru/evropa/240-milanskii-sobor – Міланський собор – довершений зразок готики
4. https://topvoyager.com/milanskij-kafedralnyj-sobor/ – Міланський кафедральний собор

Сіднейський оперний театр

Сіднейський оперний театр  – одна з найбільш відомих і легко впізнаваних будівель світу, що є символом найбільшого міста Австралії, Сіднея. Вітрилоподібні оболонки, що утворюють дах, роблять цю споруду несхожою на жодну іншу у світі. Оскільки з трьох сторін театр оточений водою, він виглядає схожим на фрегат, що пливе. Сіднейський оперний театр є одним із Семи чудес світу.

Театр був відкритий 20 жовтня 1973 року королевою Англії Єлизаветою II. Важко уявити собі Сідней без Опери, однак до 1958 року на її місці знаходилося звичайне трамвайне депо. Будівля знаходиться у Сіднейській гавані на мисі Беннелонг Пойнт і займає площу 2,2 га. Дах будівлі, побудованої у формі чотирьох черепашок, покриває більше мільйона плиток, які при різному освітленні створюють різноманітну колірну гаму. Цей красивий твір мистецтва, розроблений данським архітектором Йорном Утзоном, був оголошений ЮНЕСКО об’єктом Всесвітньої спадщини в 2007 році.

Проєкт, запропонований Йорном Утзоном, був дуже оригінальним і красивим. Як пояснював сам архітектор, на створення такого шедевру його надихнула шкірка апельсина, нарізана по секторах, з яких можна було складати напівсферичні та сферичні фігури. Адже дійсно, все геніальне – просто! У своєму задумі митець хотів використати яскраві пластичні форми, які природно б поєднувалися з гойданням хвиль у порту Сіднея. Відтак основними елементами проєкту стали органічні матеріали та кольори: солідний цокольний фундамент з червоного граніту сполучає напнуті білі вітрила, які елегантно здіймаються над панорамою міста. За цей проєкт у 2003 році архітектор отримав Прітцкерівську премію – найвищу нагороду в архітектурі. Нагородження супроводжувалося словами: «Не існує жодних сумнівів, що Сіднейський оперний театр є шедевром. Це одна з великих знакових будівель 20-го століття, образ надзвичайної краси, яка стала відома в усьому світі – символ не лише міста, а й усієї країни і континенту».

Будівництво споруди затяглося і коштувало багатьох витрат. Планувалося, що зведення Опери займе 4 роки і коштуватиме 7 мільйонів австралійських доларів. Замість цього опера будувалася цілих 14 років і обійшлася в 102 мільйони доларів! Сіднейський оперний театр – це будівля, виконана в стилі експресіонізму з радикальним і новаторським дизайном. Її висота становить 185 метрів, а максимальна ширина 120 метрів. Коли театр відкрився і на його сцені почали ставити вистави – він став об’єктом критики як дизайнерів, так і режисерів. Люди мистецтва зазначали, що будівля має величезні проблеми і просто непридатна для постановки опер, оскільки не забезпечує гарної акустики. Рішенням проблеми стало зведення окремих стель, які відображають звук. Сіднейська опера налічує п’ять основних залів, у яких проходять симфонічні концерти, театральні та камерні вистави, також у будівлі є театральна студія, драматичний театр, звукозаписна студія, чотири сувенірних магазини і п’ять ресторанів.

Опера увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Тут висить найбільша у світі театральна завіса, яку спеціально за ескізом художника Коберна зробили у Франції. Її називають «завісою Сонця і Місяця», а площа кожної половини складає 93 квадратних метри. Також у головному концертному залі театру стоїть найбільший у світі механічний орган.  

Для широкої публіки Сіднейський оперний театр відкритий 363 дні на рік, не працює він тільки в Різдво і Велику П’ятницю. В інші дні Опера функціонує цілодобово.

Джерела:

1. https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/mag/20956863.html – Оперний театр у Сіднеї. Красива історія з плямами
2. http://pozashkillya.ostriv.in.ua/publication/code-5A1ECE50557E3/list-F9E1093327 – Сіднейський оперний театр
3. https://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/100517-sidnejskij-opernij-teatr-cikavi-fakti.html – Сіднейський оперний театр: цікаві факти

Храм Лотоса

Храм Лотоса, розташований неподалік від Нью-Делі, – один із найдивовижніших храмів не лише Індії, але й усієї Азії. Місце для будівництва було обрано не випадково: колись тут розташовувалося священне селище.

Будівництво храму велося 8 років (з 1978 по 1986), а архітектором був канадець іранського походження Фаріборз Сахба, який при зведенні величної будівлі надихався всесвітньо відомим проєктом Сіднейського оперного театру. У результаті споруда виграла кілька архітектурних нагород і була згадана в безлічі газетних і журнальних статей. Храм Лотоса – головний храм релігії Бахаї. Віра Бахаї – це вчення, яке визнає єдність бога, єдність усіх релігій і єдність людства. Ця релігія не передбачає ніяких ритуалів, тому в ній немає духовенства, а сам Храм Лотоса призначений виключно для мовчазної молитви і медитації. Незвичайним є те, що всередині храм взагалі позбавлений предметів культу і розписів. Тут немає ні скульптур, ні фресок, ні ліпнини, немає ніяких символічних зображень, пов’язаних з релігією. Тобто нічого такого, що всі ми звикли спостерігати в інших храмах. Хіба що тільки величезний золотий знак Баха під самою маківкою. До храму можуть приходити люди різної віри. Єдине, що потрібно – зняти взуття перед входом.

Будівля храму – дивовижної краси. За зовнішнім виглядом вона являє собою бутон лотоса, що не до кінця розпустився – універсальний символ чистоти і краси, шанований більшістю релігій у всьому світі. Пелюстки розташовані в три яруси, по дев’ять у кожному. Гігантські пелюстки, що підносяться на висоту в 34 з гаком метри, виконані з бетону і покриті зовні плитами з білого мармуру. Цей  мармур доставлявся з гори Пентелі в Греції. У споруді немає нічого зайвого – тільки величезні білі пелюстки, що зімкнулися в маківку. Можливо, це і було геніальною задумкою архітектора: повторити те, що вже і так було створено самою природою, і досконаліше чого людям придумати просто не дано. Квітка «зростає», як їй і належить, посеред води – дев’ять великих квадратних басейнів розташувалися навколо неї, і від кожного з них можна пройти всередину храму. А з настанням темряви вмикається спеціальне освітлення, і, здається, що пелюстки оживають і ще більше стають схожими на витвір природи, а не рук людських.

Ще одна цікава архітектурна деталь: дивовижна споруда не має у своїй конструкції жодної прямої лінії, тільки плавні вигини! А в її природній вентиляційній системі втілені принципи, що використовувалися при будівництві древніх храмів. Холодне повітря надходить знизу, проходячи через систему басейнів і фундамент, нагрівається всередині будівлі і виходить через отвір в бані. Температура всередині храму завдяки цьому завжди цілком комфортна, хоча і прохолодна. І тут дивовижна акустика, що передає навіть найменший шурхіт!

Незважаючи на складну структуру і візуальну легкість конструкції, Храм Лотоса дуже міцний і за інженерними та конструкторськими розрахунками здатний простояти не менше 400 років у найнесприятливіших погодних умовах, а також готовий витримати сильні шторми, торнадо і навіть землетруси.

Джерела:

1. http://vsviti.com.ua/makepeaple/4745 – Храм Лотоса. Дивовижна квітка Нью-Делі
2. https://putidorogi-nn.ru/aziya/57-khram-lotosa – Храм Лотоса – найяскравіша архітектурна пам’ятка Індії
3. https://architime.ru/specarch/fariborz_sahba/lotus_temple.htm#1.jpg – Храм Лотоса – нове слово в церковній архітектурі

Пам’ятки Індії. Храм Хармандір-Сахіб

Приголомшливим у своїй красі є Хармандір-Сахіб – центральний храм сикхів в Армітсарі в Індії, що є сумішшю унікальної архітектури і теплої гостинності. З різних куточків земної кулі він притягує віруючих, які шукають благословення і духовної розради. Це дивовижна споруда з блискучими золотими стінами і чудовими візерунками. Гордо підносячись посеред озера, Золотий Храм створює ілюзію, ніби пливе у воді.

Хармандір-­Сахіб – один із найстаріших і шанованих храмів Індії. За легендою, сам Будда перебував на священному місці Золотого Храму досить тривалий період. На той час тут було озеро, оточене густими лісами. Будда оголосив це місце ідеальним для медитації. Святилище має чотири входи з кожної сторони світу. Це символізує відкритість храму для всіх людей, незалежно від їхнього соціального стану та релігійних уподобань. Храм знаходиться посеред озера, води якого вважаються священними, і бажаючі можуть змити свої гріхи, скупавшись у ньому. Перший поверх будівлі зроблений з білого мармуру, а другий і маківки – із золота. Вважається, що на побудову споруди було витрачено понад 400 кг чистого золота. Стіни прикрашені приголомшливою ліпниною, мозаїкою, різьбленням. Є мармурові скульптури і картини – це робить храм схожим на Тадж-Махал.

На першому поверсі музиканти виконують священні гімни. Усі, хто приходить, кидають їм монетки, які потім службовці храму збирають шваброю, щоб уникнути їх надмірного накопичення. Спів молитов продовжується з дня на день, не припиняючись ні на хвилину. Крім книги, що лежить на прикрашеному дорогоцінним камінням п’єдесталі, всередині храму більше немає ніяких предметів. Історія становлення храму налічує більше чотирьох століть. Будівництво було розпочато гуру Рам Дасом у 1589 році. За легендою, одного разу, медитуючи, Рам Дас потрапив у небесну обітель, де і побачив прекрасний храм посеред озера. Запрошений мусульманський архітектор ніяк не міг зрозуміти, що від нього очікують, тож гуру взяв його з собою в небесну обітель, щоб той на власні очі побачив чудове творіння.

Священна будівля була свідком кривавих подій.  Так у 1919 році на площі недалеко від храму зібралася величезна кількість паломників, щоб відсвяткувати велике свято в календарі сикхів – Вайсакхі. Британський генерал Дваєр, який на той час був віцегубернатором провінції, особисто вивів війська і наказав відкрити вогонь. Йшлося про тисячі загиблих. Сьогодні на території цієї площі знаходиться парк. А в 1984 році в Золотому Храмі за наказом прем’єр-міністра Індії Індіри Ганді сталася трагічна й кривава військова операція проти сикхських бойовиків, в ході якої загинуло багато мирних жителів і солдатів індійської армії.

Сьогодні у храмі міститься безкоштовна громадська їдальня, яка кожного дня приймає понад 30 тисяч людей. У відповідності з релігією сикхів, спільний прийом їжі відіграє важливу роль для об’єднання людей і створення гармонії у стосунках. Кожна людина може прийти сюди в будь-який час доби, і її тут завжди нагодують. За традиціями сикхів на території храму заборонено куріння, споживання алкоголю, а також вживання м’ясних продуктів. У кулінарних уподобаннях тут дотримуються суворого вегетаріанства.

Золотий храм є одним із найсвятіших місць в Індії. Його відвідують сотні тисяч людей щороку, щоб виголосити свою молитву, отримати зцілення і життєву наснагу.

Джерела:

1. https://romantictourism.in.ua/pamiatki-indiyi-hram-harmandir-sahib-v-armitsare/ – Пам’ятки Індії – храм Хармандір-Сахіб
2. https://activizm.net/turizm/hram-harmandir-sahib-harmandir-sahib.html – Храм Хармандір-Сахіб
3. https://www.thailand-trip.org/uk/11-interesnykh-faktov-o-zolotom-khrame-amritsara – Цікаві факти про Золотий Храм