Лебедина пісня Франца Шуберта

31січня народився видатний австрійський композитор Франц Шуберт!

За своє коротке життя (прожив лише 31 рік) композитор встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним із родоначальників нового напряму – романтизму. Твори митця відомі в усьому світі. Хто хоча б не знає його дивовижної «Аве Марія»?

Франц Петер Шуберт народився 1797 року в передмісті Відня в багатодітній родині шкільного вчителя. Сім’я була музичною – у свята в їхньому домі збирався гурток музикантів-любителів, а сам батько навчав Франца грі на скрипці. З 7 років хлопчик брав уроки гри на органі і згодом вже співав в імператорській придворній капелі під керівництвом видатного віденського композитора Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. У 13-річному віці Франц пише свій перший твір. Пристрасть до музики охоплювала його все більше й більше і поступово витиснула всі інші інтереси. І вже до 17 років юнак був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола».

Поступаючись бажанню батька, митець пішов до вчительської семінарії і виконував обов’язки помічника вчителя в школі. Та бажання повністю присвятити себе музиці було непереможним. Тож митець залишає роботу в школі, що призвело до розриву відносин з батьком, який по суті залишив сина без засобів на існування. Франц переселяється у Відень. Його заробіток – приватні уроки й видання творів.

Франц Шуберт – автор численних вокальних композицій, 9 симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Основою творчості композитора стали пісні для голосу та фортепіано – їх він написав близько 600 на вірші більше 100 авторів, зокрема Й. Гете, Ф. Шиллера, В. Мюллера, Г. Гейне та інш. Першу популярність композитор відчув у 19 років після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість майстра ще більше розкрила його мелодійний талант. Особливо відомими стали також «Серенада» зі збірки «Лебедина пісня», пісні «Притулок», «Біля моря», симфонії зі збірок «Прекрасна мельничиха» та «Зимовий шлях». Автор створив понад 400 танців, з-поміж яких написано багато вальсів. Та, незважаючи на це, майже все життя композитор відчував брак коштів.

Навколо Франца Шуберта у Відні сформувався гурток творчої молоді, душею якого став він сам. У цей час проводяться знамениті «шубертіади» – вечори, присвячені виключно музиці митця. Учасники «шубертіад» ставали першими слухачами, а часто і співавторами геніальних пісень композитора. Бесіди та палкі суперечки про мистецтво, філософію, політику чергувалися з танцями, до яких Ф. Шуберт писав музику, а часто просто її імпровізував.

Один-єдиний концерт творчості митця відбувся в 1828 році, у річницю смерті Л. В. Бетховена. Франц влаштував вечір пам’яті великого композитора. То був єдиний випадок в його житті, коли він вийшов у величезний зал і виконував свою музику, присвячену кумиру, для слухачів. Уперше майстер тоді відчув овації і вперше заробив дуже багато грошей – їх вистачило, щоб купити (перший в його житті) рояль!

Видатний австрійський композитор привніс у музику глибокі особисті переживання. Так зароджувався романтизм. На зміну суворим класичним правилам: зразковій стриманості й спокою – прийшли протестні, вибухові ритми, виразні, повні справжніх почуттів мелодії.

Справжні, живі почуття, виражені в музиці Франца Шуберта, становлять основу людського життя. Тому навіть через століття після життя композитора його твори так само близькі нам і співзвучні нашій душі.

Джерела:

1. Вудфорд, Пеггі. Шуберт. – Челябинськ: “Урал LTD”, 1999. – 192 с.
2. Хохлов Ю. Шуберт. – Москва: “Музика”, 1972. – 414 с.
3. https://uk.perish.info/1556-franz-schubert-biography-interesting-facts-videos-cr.html – Франц Шуберт
4. https://muzabetka.com.ua/biograf_schubert.html – Франц Шуберт

Магічні звуки саксофона

28 січня виповнюється 100 років від дня народження видатного італійського саксофоніста Фаусто Папетті!

Важко знайти більш романтичного італійця. Найвідоміші мелодії цього композитора завжди впізнавані за чуттєвою гармонією та легкою меланхолією, що нагадують щасливі, пронизані любов’ю моменти життя.

Фаусто Папетті народився 1923 року в маленькому ломбардському містечку Віджу. Музикою Фаусто захоплювався з дитинства. Удома був старий кларнет, на якому іноді відводив душу батько. Якось і хлопчику захотілося спробувати зіграти на цьому інструменті: «Я взяв його, і все вийшло як за помахом чарівної палички – ноти народжувалися самі собою!» У дитинстві Фаусто вставав щоранку о 5-й годині, щоб пройти пішки 9 кілометрів у провінційний центр Варезі на урок музики. Він мріяв стати піаністом. Опанував багато різних інструментів. Створив із друзями музичний гурт. Коли у хлопця з’явився саксофон, він захопився цим інструментом і почав грати в оркестрі на всіх міських святах і церемоніях.

З початком Другої світової війни Фаусто був призвний до армії. Але й там він займався музикою, і одного разу це його врятувало. Коли його частину мали відправити до Греції, меломан-полковник перевів музиканта до іншого підрозділу. Невдовзі з’ясувалося, що корабель, яким вирушили всі його товариші, затонув і ніхто не вижив.

Музичну кар’єру композитор розпочав у 1955 році в гурті «Менестрелі джазу» (I Menestrelli del Jazz). Згодом був солістом на саксофоні в Оркестрі для танців, що здобув велику популярність у 1960-1980-і роки. Оркестр виконував легку музику і випускав велику кількість записів на грамофонних платівках, аудіокасетах та компакт-дисках.

У 60-70-і роки Фаусто Папетті був на вершині слави. Кожен новий його альбом досягав вершин хіт-парадів. Його диски багаторазово перевидавалися не лише в Італії, але й у Латинській Америці, Іспанії, Німеччині, де музикант мав безліч вірних шанувальників. У цей час Фаусто Папетті випускав по два альбоми на рік. Найбільший успіх мала двадцята збірка. Відомою рисою цих альбомів були красиві розкуті дівчата, зображені на обкладинках. Італійський саксофоніст віднайшов свій неповторний стиль у створенні власних версій відомих хітів, аранжуючи їх у неокласичній манері. У 1970-их роках з’явилося багато послідовників музиканта, з-поміж яких Джонні Сакс і П’єрджорджіо Фаріна.

Фаусто Папетті залишив нам у спадок понад 50 альбомів дововижної музики. І досі його творіння є популярними. Їх із задоволенням і натхненням слухають закохані та романтики різного віку, усі, хто цінує зіграні з душею чарівні мелодії.

Джерела:

1. https://www.last.fm/ru/music/Fausto+Papetti/+wiki – Фаусто Папетті
2. https://partner.biz.ua/biograf/326/fausto-papetti – Геніальний італійський саксофоніст Фаусто Папетті

“Майстер хорового мистецтва”

Микола Дмитрович Леонтович – один із найвідоміших українських композиторів, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Його авторству належать відомі хорові обробки українських народних пісень “Щедрик”, “Козака несуть”, “Дударик” та інші.

“Леонтович – композитор неповторний. Сприйнявши й глибоко засвоївши традиції, він упевнено пішов своїм шляхом, склавши власним доробком цілий етап у розвитку української хорової музики”.

“Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання”.

Народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинці (нині Монастирок Вінницької області) в родині священика. Освіту здобув у Шаргородському духовному училищі де співав в хорі Ляторовського. Закінчивши у 1899 р. Кам’янець-Подільську духовну семінарію (з 1897 р. очолював семінарський хор), вчителював у Чукові, Тиврові, Летичеві, Вінниці (вів класи хоровий, оркестровий; викладав арифметику, географію, історію). 1904—1906 pp. — працював учителем співу на ст. Гришино (нині Красноармійське Донецької області). З 1906 р. працював у Тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Водночас закінчив регентські курси у Придворній співацькій капелі в Петербурзі, брав приватні уроки з композиції та контрапункту в Б. Яворського. 1918—1919 pp. — жив і працював у Києві інструктором мистецтв, організовував хорові гуртки на підприємствах та навчальних закладах, викладав на різних курсах в семінарії, народній консерваторії, Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, брав участь в організації Першої української державної капели, виступав у концертах хорової музики як диригент та акомпаніатор. 1919 р. перебував у Кам’янці-Подільському, потім повернувся до Тульчина, де викладав співи та українську мову в жіночому училищі, організував там першу музичну школу, активно виступав за розбудову української національної музичної культури.

Автор низки методичних статей для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, підручника «Практичний курс співу в школах України». Важливим внеском митця у музичне мистецтво були нові підходи до обробки народних пісень і музики. Він розкрив широкі можливості і засоби для їх нового використання.

В ніч з 22 на 23 січня 1921 р. трагічно загинув у домі свого батька (вбитий бандитом) у с. Марківка Вінницької області.

Джерела:

• Коляда, Ігор Анатолійович.   Микола Леонтович [Текст] : Науково-популярне видання / Коляда, Ігор Анатолійович ; Худож.-оформ. О.А.Гугалова-Мєшкова. – Харків : Фоліо, 2021. – 120 с.
• Гордійчук, Микола Максимович .   Микола Леонтович : Творчі портреты українських композиторів / Гордійчук, Микола Максимович ; Під ред.Л.М.Мокрицької. – К. : Музична Україна, 1972. – 56 с.
• Корній, Лідія Пилипівна.  Історія української музичної культури від давнини до початку ХХ століття [Текст] : Науково-популярне видання / Корній, Лідія Пилипівна ; Передм. авт. – К. : Музична Україна, 2018. – 364 с. – Література: с.350. – Передмова: с.5; Іменний покажчик: с.354.

Шедеври оперного мистецва

29 листопада виповнилося 225 років від дня народження видатного італійського композитора Гаетано Доніцетті!

Володіючи гострим драматичним почуттям, митець зіграв центральну роль у створенні романтичної музичної мелодрами. Поряд із В. Белліні та Д. Россіні композитор сприяв розквіту італійської опери.

Доменіко Гаетано Марія Доніцетті народився 1797 року в італійському місті Бергамо в бідній сім’ї сторожа і ткалі. З 9-и років вчився в Благодійній музичній школі для хлопчиків, яку очолював німецький музикант і композитор Симон Майр. Викладач відзначив талановитого хлопчика і забезпечив його стипендією. У 18 років Гаетано вступив до Болонського музичного ліцею – і в цей період пише кілька камерних і духовних творів і три одноактні опери.

Батько Гаетано сподівався, що син стане духовним композитором, та справжнім покликанням митця був театр. Коли Г. Доніцетті був 21 рік, уперше була поставлена його ​​опера – «Енріко ді Боргоньо» в театрі Сан-Лука у Венеції. Театр був настільки вражений цією роботою, що відразу запросив від автора ще кілька творів. З цього моменту почалося сходження юного композитора до вершин слави й успіху. Натхнення митця досягає свого апогею. Він пише одночасно для Риму, Мілана й Неаполя. Композитор досягає і світової популярності – його вистави ставляться по всій Європі. Він займає посаду придворного композитора австрійського імператора у Відні, а з 1828 до 1838 року стає директором королівських театрів Неаполя.

У цей період були написані опери «Всесвітній потоп» і «Римський вигнанець», що мали приголомшливий успіх і незабаром були поставлені в «Ла Скала». Найуспішнішою оперою митця стала «Анна Болейн», написана в 1830 році, завдяки якій Г. Доніцетті був визнаний одним із кращих оперних композиторів. У розпал своєї кар’єри композитор продовжує писати з неймовірною швидкістю.

На відміну від блискучої кар’єри особисте життя Гаетано Доніцетті склалося невдало. Він втратив 3-ьох своїх дітей і молоду дружину Вірджинію. Наприкінці життя митець мав багато фізичних недугів і психічні розлади – у результаті припинив створювати музику.

Гаетано Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. За 51 рік свого життя він написав близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти, сонати та інші твори. Багато з них і зараз продовжують своє життя у виконанні видатних музикантів. Опери «Анна Болейн», «Любовний напій», «Марія Стюарт» і нині ідуть на сценах відомих світових театрів.

Джерела:

1. Донаті-Петтені Дж. Гаетано Доніцетті. – Л.: Музика, 1980. – 192 с.
2. 100 великих композиторів. – М.: Віче, 1999. – 624 с., с. 159 – 164
3. https://uk.perish.info/1540-gaetano-donizetti-biography-interesting-facts-videos.html – Гаетано Доніцетті. Творчість
4. https://mykniga.com.ua/biograph/biografiya-gaetano-donicetti-biografiya-donicetti-d-r-m-foto-video.html – Гаетано Доніцетті

Скрипка в руках Паганіні – інструмент душі

27 жовтня виповнилося 240 років від дня народження видатного італійського скрипаля-віртуоза й композитора Нікколо Паганіні!

Нікколо Паганіні – один з найяскравіших особистостей музичної історії 18-19 століть. Музикант першим зі скрипалів виконував концертні програми напам’ять і сміливо вводив нові прийоми гри, розширивши сферу впливу скрипкового мистецтва. Деякі твори майстра настільки технічно складні, що після його смерті довгий час вважалися невиконуваними.

Нікколо Паганіні народився 1782 року в Генуї в родині власника портової лавки. Батько помітив талант сина до музики, коли тому виповнилося лише 5 років. Саме батько познайомив Нікколо з грою на мандоліні, а через рік став вчити грати на скрипці. Коли хлопчику виповнилося 8 років, він написав перші сонати для виконання на скрипці, а вже в 13 дав перший сольний концерт у театрі Сант-Агостіно. Після цього концерту на юного скрипаля звернув увагу відомий аристократ Джанкарло ді Негро, що став покровителем і справжнім другом талановитого музиканта й узяв на себе витрати на його навчання. Своєрідність манери гри, дивовижна легкість володіння інструментом незабаром принесли Нікколо популярність на теренах усієї Італії. Від 1828 до 1834 років він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи. Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії.

Нікколо Паганіні заклав основи сучасної техніки гри на скрипці. Він широко використовував весь діапазон інструмента, застосовував у грі розтяжку пальців, стрибки, різноманітну техніку подвійних нот, гру на одній струні. Майстер – також видатний композитор. У його творчій спадщині виділяються «24 каприччіо» для скрипки, концерти для скрипки з оркестром, варіації на оперні, балетні та народні теми. Чудово володіючи гітарою, Паганіні написав також близько 200 п’єс для цього інструмента. Власні твори композитора насичені дуже важкими пасажами, за якими можна судити про багатство технічних прийомів музиканта. Композитор мав чудову колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були витвори Н. Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдіварі, К. Бергонці. Особливо музикант виділяв скрипку роботи Дж. Гварнері, яку за його заповітом отримало рідне місто Генуя.

У свої 50 років майстер раптово перервав свій творчий шлях. Останні роки його життя були надзвичайно важкими: сухоти зруйнували голосові зв’язки і в Паганіні зовсім зник голос. Він міг вести діалог лише за допомогою сина, що перекладав батьківській шепіт. Після смерті Паганіні єпископ міста Ніцца, де лікувався музикант, оголосив його віровідступником. Тіло майстра забальзамували й кілька разів перевозили в різні схованки. Лише наприкінці ХІХ століття Папа Римський скасував це суворе рішення – музикант був похований у місті Парма.

Усе скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю великого музиканта. З 1954 року в Генуї щорічно проводиться Міжнародний конкурс скрипалів ім. Н. Паганіні. Обов’язковою умовою для конкурсантів є виконання творів композитора, а переможець отримує право грати на скрипці Паганіні, подарованій майстром рідному місту.

Джерела:

1. https://uk.perish.info/1555-niccolo-paganini-biography-interesting-facts-creativ.html – Нікколо Паганіні
2. https://muzabetka.com.ua/biograf_paganini.html – Ніколо Паганіні

Імре Кальман – король оперети

24 жовтня виповнилося140 років від дня народження видатного угорського композитора Імре Кальмана!

Про композитора ще за життя говорили, що він належить всьому світу. Його величали «королем оперети» й «імператором Відня». Меланхолік і песиміст, скромний чоловік, що не вмів веселитися, створив майже два десятки наповнених радістю, любов’ю і добром творів.

Імре Кальман (справжнє ім’я Еммеріх) народився 1882 року в родині єврейського комерсанта. Батьки, намагаючись різнобічно розвивати свого сина, у 8 років віддали його на навчання відразу у дві школи: звичайну й музичну. Хлопчик настільки захопився музикою, що кожну вільну хвилину проводив за роялем. Перший публічний виступ молодого музиканта відбувся в 15 років – публіка на цьому концерті вперше почула виступ Імре Кальмана (це угорське ім’я хлопчик придумав собі сам). Імре мріяв про кар’єру піаніста, та якось при підготовці до музичного конкурсу він пошкодив мізинець, який назавжди перестав розгинатися. Юнак зрозумів, що піаністом-віртуозом йому не стати, і почав писати симфонічні твори.

Після закінчення гімназії хлопець з волі батька змушений був вступити до університету на факультет юриспруденції, але через рік, не бажаючи розлучатися з музикою, вступив ще й до Музичної академії. Закінчивши університет, Імре так і не став юристом – він вирішив все своє життя присвятити музиці. Молодий композитор писав серйозні твори, та зрозумів, що вони нікому не потрібні, а ось легковажна музика, яку він складав для ресторанів, користувалася популярністю. Переживаючи складні життєві обставини, музикант вирішує написати оперету. І ось у 1908 році в театрі пройшла прем’єра його першої оперети «Осінні маневри». Успіх був настільки приголомшливий, що його назвали святом перемоги, але найприємніше було те, що вже наступного ранку все місто виспівувало мелодії з нової вистави. Після показу в Будапешті оперета захоплено була зустрінута у Відні, Лондоні, Берліні, Гамбурзі, Стокгольмі, а потім з тріумфом перетнула океан.

Більшість своїх запальних мелодій, просякнутих любов’ю і світлом, майстер створив у важкий для нього час. Померли його батько й люба дружина. Уривки з творів композитора швидко ставали шлягерами і виспівувалися в різних куточках земної кулі. Імре Кальман міцно зайняв місце провідного музиканта Відня, столиця музики вибрала собі нового короля.

З початком Другої світової війни Імре, у жилах якого текла єврейська кров, разом з родиною вирішив залишити Відень. Спочатку вони вирушили до швейцарського Цюриха, потім переїхали до Парижа, а згодом і до Сполучених Штатів. Тяжка розлука з батьківщиною, чужа культура незнайомої країни – усе це не надихало композитора на створення нових творів. Лише через дев’ять років він написав передостанню свою оперету «Маринку», а ще через вісім поставив крапку у своїй творчості, створивши «Аризонську леді» – твір, як говорив композитор, що є даниною континенту, який дав притулок його сім’ї у важкі часи.

Твори Імре Кальмана сьогодні відомі по всьому світу. Композитор створив усього 17 оперет, 9 з яких стали частиною репертуару багатьох музичних театрів не тільки Європи, а й США. Творам майстра властива мелодика, заснована на угорському та циганському фольклорі. Серед найкращих його шедеврів – «Королева Чардашу» («Сільва», 1915), «Баядера» (1921), «Маріца» (1924), «Принцеса цирку» (1926), «Фіалка Монмартру» (1930). Більшість творів композитора екранізовано. 

Джерела:

1. Кальман В. “Чи пам’ятаєш ти?..”: Життя Імре Кальмана. – М.: Райдуга, 1989. – 176 с.
2. Імре Кальман. – М.: Радянський композитор, 1980
3. https://uk.perish.info/1588-imre-kalman-biography-videos-interesting-facts-creat.html – Музична шкатулка. Імре Кальман
4. https://uk.hoboetc.com/iskusstvo-i-razvlecheniya/15989-imre-kalman-biografiya-i-interesnye-fakty.html – Імре Кальман

У музиці – і щастя, і любов, і перемоги велич!

1 жовтня у світі відзначається Міжнародний день музики!

Свято музики було засноване в 1975 році за рішенням ЮНЕСКО. Цього дня об’єднуються серця всіх, хто пише, грає, співає або просто не уявляє своє життя без музики.

Цей день все ж таки стосується майже кожної людини. Адже мову музики розуміють всі  – незалежно від національності, віку чи соціального статусу. І саме в музиці людина знаходить натхнення для життя й творчості й сили для боротьби. Мелодія й пісня здатні зробити нас щасливішими. Вони викликають активність у тій же частині мозку, яка виробляє «гормон задоволення» – допамін.

Учені вважають, що, після виникнення в Африці, музика існує вже майже 50 тисяч років! Цей вид мистецтва грав важливу роль у житті давніх єгиптян, греків, китайців. Найстарішим музичним інструментом, вважається, є флейта. Цей інструмент був виявлений поряд зі скульптурами, зведеними 35 – 40 тисяч років до н. е. Назву нот винайшов італієць Гвідо Д’ареццо (близько 990 – 1050). Виявляється, ноти не тільки чудово звучать, але й позначають прекрасні слова (Do (Dominus) – Господь, Re (rerum) – матерія, Mi (miraculum) – диво, Fa (familias planetarium) – сім планет сонячної системи, Sol (Solis) – Сонце, La (via Lactea) – Чумацький Шлях, Si (Siderae) – небеса.

Вчені провели різні дослідження й довели, що почуття ритму мають не тільки люди, але й деякі тварини. Наприклад, папуги какаду дуже люблять танцювати і добре вловлюють музичний ритм. Музична пам’ять і слух також є у слонів! Встановлено, що ці тварини люблять скрипку й басові звуки низьких мідних інструментів.

Музичні твори пов’язані з долею народу. У нашій країні триває кровопролитна боротьба з російським фашизмом. Український народ переживає жахливі дні. Та в цей надважкий час ми зуміли не лише згуртуватися проти агресора, а й не забуваємо підтримувати наш бойовий дух усіма можливими засобами. Одним із них є пісня. Для когось пісня – це спроба катарсису, для декого – спроба пережити жах війни. За час повномасштабного вторгнення російських військ українські виконавці випустили десятки хітів, що підіймають дух та надихають на перемогу! Андрій Хливнюк, Хриситина Соловій, Павло Табаков, Наталя Могилевська, Ірина Білик, Фіолет, Mari Cheba, ALEKSEEV, Bazhana, Kalush Orchestra, «Антитіла», «Без Обмежень», KOZAK SYSTEM та багато інш.

І нехай музика завжди звучить у наших серцях, зміцнює наш вольовий дух, надихає на хороші вчинки, надає життю радість і наближає день нашої перемоги!

Джерела:

1. https://comments.ua/ua/news/life/music/635295-den-muziki-istoriya-svyata-ta-divovizhni-fakti-pro-mistectvo.html – День музики: історія свята та дивовижні факти про мистецтво
2. https://acc.cv.ua/news/world/1-zhovtnya-svyatkuyut-mizhnarodniy-den-muziki-cikavi-fakti-pro-yaki-vi-ne-chuli-5922 – Міжнародний день музики
3. https://www.volynnews.com/news/all/i-muzyka-mozhe-staty-zbroyeiu-yak-ukrayinska-liut-pid-chas-viyny-peretvorylasia-na-pisniu/ – І музика може стати зброєю

“У музиці – і лагідність, і пристрасть”

Євген Станкович народився у місті Свалява 19 вересня 1942 року, в сім’ї вчителів. Український композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист УРСР , Герой України, Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, голова Національної спілки композиторів України. Його постать є однією з центральних у сучасному музичному житті України.

З перших композицій  Євген Станкович проголосив себе композитором драматичного спрямування. Його емоційно-заряджені твори відображають виклик і проголошують оптимізм. Композитор використовує музику як засіб для вираження власних філософських та драматичних думок. Кожен новий твір Майстра стає справжньою подією в культурному житті нашої держави. Його творчий доробок представлений усіма музичними жанрами: фольк-опера «Коли цвіте папороть», опера «Rustici», 6 балетів («Княгиня Ольга», «Прометей», «Майська ніч», «Ніч перед Різдвом», «Вікінги», «Володар Борисфену»), 6 великих симфоній (Симфонія № 3 «Я стверджуюсь» на слова П. Тичини відзначена Національною премію України імені Тараса Шевченка), 10 камерних симфоній, велика кількість вокально-симфонічних, інструментальних і хорових полотен («До Тебе, Господи взиваю»), а також окрема сфера камерних творів, музика до 6 драматичних вистав і більш ніж до 100 художніх та документальних фільмів («Легенда про княгиню Ольгу», «Ярослав Мудрий», «Роксолана», «Ізгой» тощо. У композиторському доробку Є. Станковича – твори, присвячені трагічним сторінкам історії України: «Панахида за померлими з голоду» («Жертвам голодомору»), «Каддиш-Реквієм» («Бабин Яр»), «Поема скорботи», «Музика Рудого лісу» (на тему Чорнобильської трагедії). Творчість Станковича надзвичайна щодо емоційної свободи, мелодійної майстерності та гнучкості форми. Його композиторська техніка, з детальною поліфонічною фактурою, є досконалою, а пост-романтична оркестровка додає музичному полотну теплоту та експресію. Унікальність музики митця полягає в поєднанні фольклору з найскладнішою багатопластовою поліфонією, в сполученні народної інтонації з сучасними оркестровими барвами.

Твори композитора звучать у концертних залах Канади, США, Німеччини, Франції, Іспанії, Англії, Швейцарії, Югославії, Китаю, Філіппін та країн постсоціалістичного об’єднання. В 1992 році Євген Станкович очолював журі першого Міжнародного фестивалю сучасної музики у м. Вінніпег (Канада). У 1996 році, на запрошення уряду Швейцарії, був композитором в резиденції кантона Берн (Швейцарія). Його Третя камерна симфонія увійшла в десятку найкращих творів світу організації ЮНЕСКО за 1985 рік. Він переможець низки вітчизняних та міжнародних мистецьких оглядів, конкурсів, фестивалів. Станкович як педагог, в першу чергу, скеровує молодих композиторів до традицій української музичної культури. Євген Станкович – глибоко національний композитор світового рівня: український, бо національна константа (чи то фольклор, чи то вітчизняна професійна традиція) є найважливішим джерелом його наснаги; світовий – бо творчі досягнення Майстра вийшли за межі українського виміру і стали загальнолюдським надбанням.

Джерела:

• Лісецький, С.Й. Євген Станкович: Нарис / С. Й. Лісецький ; Під ред. Л.В.Мокрицької; Худож. Б.Й.Бродський. – К. : Музична Україна, 1987. – 64 с. : іл. – (Творчі портрети українських композиторів). – Список основних творів Є.Станковича: с.62.
• Корній, Лідія Пилипівна. Історія української музичної культури від давнини до початку ХХ століття: Науково-популярне видання / Корній, Лідія Пилипівна ; Передм. авт. – К. : Музична Україна, 2018. – 364 с. – Література: с.350. – Передмова: с.5; Іменний покажчик: с.354.
• Станкович, Євген Федорович. Камерно-інструментальні твори: Нотне видання / Станкович, Євген Федорович ; Під ред. О.А.Голинської; Муз. ред. Б.Л.Кривопуст, Р.Є.Станкович, А.І.Баженов; Вст. сл. А.Луніна. – К. : Музична Україна, 2013. – 304 с.

Мелодія переживе епохи

17 червня виповнюється 140 років від дня народження відомого на весь світ композитора й диригента українського козацького походження Ігоря Стравінського!

Ігор Стравінський увійшов у світову музичну культуру як представник модернізму. Значну частину своїх творів композитор писав на українській землі, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості митець називав містечко Устилуг на Волині. Сюди він приїжджав до родини і тут зустрів своє перше  кохання.

Ігор Федорович Стравінський народився 1882 року неподалік від Петербурга. Рід Стравінських має родові зв’язки з гетьманом Іваном Сулимою, і представники роду мали подвійне прізвище – Сулима-Стравінські. Батько композитора був співаком, виступав на сценах Київського оперного театру та Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. Мати композитора була киянкою, чудовою піаністкою і співачкою. Ігор навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, та долю свою пов’язав із музикою. Кілька років він брав уроки композиції у М. Римського-Корсакова, а потім почав писати і свої перші значні твори. З-під пера композитора народилися балети й опери, оркестрові й фортепіанні твори.

У 1906 році Ігор Стравінський одружився зі своєю двоюрідною сестрою, випускницею Київського інституту шляхетних дівчат Катериною Носенко. У подружжя було четверо дітей. У 1909 році Ігор Федорович познайомився з імпресаріо Сергієм Дягілевим і згодом на його замовлення написав низку балетів, які були поставлені в Парижі. Також композитор написав опери «Мавра», «Пригоди гульвіси», «Цар Едип», «Персефона» та інш. Щоліта впродовж 1907 – 1914 років митець приїжджав у родовий маєток на Волині – у містечко Устилуг. Чарівна українська природа і звичаї нашого народу чарували й надихали на творчість. Тут композитор створив свої блискучі балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», які принесли йому світову славу. В Устилузі Ігор Стравінський розробив проєкт, за яким на околицях міста був побудований його власний дім на зразок швейцарського шале. Разом з братом композитор посадив поруч липову алею, яка й нині милує око відвідувачів музею композитора і вихованців музичної школи, розміщеної в його будинку.

У музиці Ігор Стравінський виступив новатором. Його твори були сміливими й оригінальними в звучанні й постановці, і не завжди публіка це розуміла й схвалювала. Так, його балет «Весна священна» у 1913 році в паризькому театрі наробив чимало галасу. Глядачі під час прем’єри розділилися на два табори: одні вітали оригінальну постановку, а інші були обурені неоднозначним танцем і сміливою музикою. Люди свистіли, паплюжили артистів і композитора, кричали, сміялися. С. Дягілев, щоб втихомирити публіку, кілька разів вимикав світло в залі, але це не допомогло і виставу перервали. Довелося чекати роки, поки глядач зрозуміє «Весну священну».

З 1910 року Ігор Стравінський з сім’єю виїхав за кордон. Спочатку родина оселилася в Швейцарії. Тут значною роботою композитора стала «Історія солдата», поставлена на сцені Женевської опери. Згодом родина переїхала до Франції, а в 1939 році – до Америки. Композитор прийняв американське громадянство, вів широку концертну діяльність і читав лекції в Гарвардському університеті. Ігорю Стравінському приписують таємничий любовний роман із Коко Шанель. 37-літня Мадам Елегантність відчула таке натхнення, що винайшла свої знамениті «Шанель № 5» і подарувала їх дружині композитора. Коли родина митця була в матеріальній скруті, Коко віддала їм свою віллу і два роки утримувала їх, а пізніше, упродовж 13 років, день у день відправляла чималу суму на підтримку творчості І. Стравінського.

На честь видатного композитора названий кратер на Меркурії, фонтан на площі Стравінського перед Центром Жоржа Помпіду в Парижі. А в Луцьку з 2005 року проводився щорічний музичний фестиваль імені Ігоря Стравінського.

Джерела:

1. Стравінський І. Хроніка. Поетика. – М.: «Російська енциклопедія», 2004. – 368 с.
2. Ярустовський Б. М. Ігор Стравінський. – М.: Радянський композитор, 1963. – 295 с.
3. https://uain.press/blogs/igor-stravynskyj-melodiya-yedyne-shho-perezhylo-vsi-muzychni-epohy-1268834 – Ігор Стравінський
4. https://uamodna.com/articles/denj-pam-yati-igorya-stravinsjkogo/ – Ігор Стравінський: Музика, парфуми, кохання

Музичний геній Жуля Массне

12 травня виповнюється 180 років від дня народження видатного французького композитора Жуля Массне – одного з найвизначніших представників ліричної опери та французького романсу.

Жуль Еміль Фредерік Массне народився 1842 року у французькому містечку Монто в родині директора заводу. В 11 років талановитий хлопчик вступив до Паризької консерваторії за класом фортепіано. Незабаром після закінчення консерваторії Жуль здобув Римську премію за кантату «Давид Ріцціо», а в 1878 році за рекомендацією композитора Каміля Сен-Санса був обраний членом Академії образотворчих мистецтв. Массне став наймолодшим (36 років) академіком, який колись обирався до складу цієї академії.

Французький композитор написав понад 30 опер, найвідоміші з яких – «Дон Сезар де Базан» (1872),  «Сід» (1885), «Таїс» (1894), «Сафо» (1897), «Дон Кіхот» (1910), «Манон» (1884), «Вертер» (1886), що міцно увійшли до світового оперного репертуару. Найсильніша сторона його музики – мелодія, яскрава, прониклива, яка поєднує декламаційність зі співучістю. Крім опер Жуль Массне написав 3 балети, ораторії, симфонії, фортепіанні твори, близько 200 романсів і пісень та інш.

Опери французького композитора часто звучали і на українській театральній сцені. У лютому, незадовго до початку повномасштабної війни, відбулася прем’єра опери Жуля Массне «Попелюшка» в Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. М. Лисенка, також відомому як Схід Опера. Оперу поставлено в новому форматі сучасних театральних технологій, де за задумом сценографа та художника з освітлення було створено унікальні сценічні динамічні декорації та понад 200 авторських костюмів, що завдяки підсвітці вигравали кольорами та світлом в унісон музиці.

Ми переможемо і обов’язково повернемося до мирного щасливого життя! І світ українського театрального мистецтва знову широко відкриватиме глядачам двері і захоплюватиме своєю яскравістю.

Джерела:

1. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3402592-u-harkovi-vperse-pokazali-operu-popeluska-massne-u-formati-novih-tehnologij.html – Опера «Попелюшка» Массне у форматі нових технологій
2. https://www.last.fm/ru/music/Jules+Massenet/+wiki – Жуль Массне