Зі злетів рук народжений оркестр

Сьогодні виповнюється 210 років від дня народження видатного угорського композитора, піаніста, педагога й диригента Ференца Ліста – представника музичного романтизму й засновника угорської композиторської школи.

Ференц Ліст – перший піаніст, що виступав із сольними концертами, завдяки яким заслужив визнання професіоналів і публіки. Попри те, що немає жодного звукозапису гри віртуоза, його визнано одним із найвпливовіших піаністів його епохи. 

Ференц Ліст народився в 1811 році в селищі Добор’ян в Угорщині. Його батько служив у князя Естергазі доглядачем поголів’я овець. Він був музикантом-аматором і у вільний від основної роботи час грав в оркестрі князя. Побачивши талант Ференца, батько сам почав учити сина музики. У церкві хлопчика вчили співу, а місцевий органіст – грі на органі. Після трирічних занять хлопчик у восьмирічному віці вперше виступив на публічному концерті. Батько все робив для музичної освіти сина. З 10 років Ференц навчався у Відні грі на фортепіано у Карла Черні, який погодився вчити хлопчика безкоштовно. Теорією Ференц займався з Антоніо Сальєрі. Виступаючи на концертах, хлопчик став сенсацією для віденської публіки. Під час одного з виступів Л. Бетховен поцілував його. Ліст про це згадував протягом усього життя.

У 1823 році сім’я Лістів виїхала до Парижа. Метою була Паризька консерваторія, але хлопчика туди не взяли, тому що приймали тільки французів. Тож Ференц займається індивідуально з педагогами з консерваторії і підкорює своїми виступами Париж – і цей тріумф остаточно закріпив за Лістом славу нового Моцарта. У цей час хлопець пише і власні музичні твори. У 14 років він створює оперу «Дон Санчо, або Замок любові», що навіть була поставлена в Гранд-Опера в 1825 році. На початку 1830-х років композитор познайомився із графинею Марі д’Агу, подругою Жорж Санд. Графиня мала деякі літературні здібності й друкувалася під псевдонімом Данієль Стерн. Марі та Ференц покохали одне одного. Графиня пішла від свого чоловіка і разом з Лістом поїхала до Швейцарії. У пари народилося троє дітей, та згодом подружжя розлучилося.

Композитор багато подорожував. За десять років (1837-1847) він об’їхав всю Європу – від Лісабона до Москви, від Гетеборга до Афін. Свою майстерність піаніста він довів до досконалості. Ференц Ліст міг майстерно відтворювати на роялі звучність повного оркестру, а в читанні нот з листа йому не було рівних. У 1847 році композитор побував у багатьох містах України – Києві, Львові, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Одесі, Миколаєві. Саме тут народжуються його фортепіанні п’єси «Українська балада» та «Думка» на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні», твори, присвячені Іванові Мазепі. У Києві Ференц познайомився з княгинею Кароліною Сайн-Вігенштайн, яка стала його музою впродовж усього його наступного життя. Згодом саме їй він присвятить усі свої симфонічні поеми.

Ференц Ліст багато зробив для розвитку музичного мистецтва в різних країнах. За його ініціативою в 1875 році в Будапешті відкрилася Музична академія, у якій композитор став першим професором і президентом. У Веймарі він безкоштовно займався з численними учнями з різних країн, а у Відні славилися «Лістівські тижні», програми яких складалися з його симфонічних та фортепіанних творів. Часто музиканта можна було побачити на естраді разом із його учнями.

Ференц Ліст – композитор широкого спектру. Він був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а його органні твори посіли чільне місце в репертуарі органістів. Багато з фортепіанних творів композитора увійшли до «традиційного репертуару» –  зокрема, «Угорські рапсодії», «Соната сі-мінор» та два фортепіанні концерти. Імператор Франц Йосиф в 1859 році звів Ференца Ліста в лицарі.

Також композитор був відомий через свою благодійність: він допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, навчав безкоштовно талановитих студентів, сприяв фонду пам’яті Бетховена.

Джерела:

1. Мільштейн Я. Ференц Ліст. – М.: Музика, 1999. – 654 с., нот., іл., с. 75 – 219
2. https://lib.oa.edu.ua/funds/music/romantyzm/franz-liszt – Ліст, Ференц
3. https://dovidka.biz.ua/ferents-list-biografiya-skorocheno-ta-tsikavi-fakti/ – Ференц Ліст
4. https://muzabetka.com.ua/biograf_list.html – Ференц Ліст

“Історія однієї пісні”: Стінг

2 жовтня британському рок-музикантові, акторові, автору пісень і лідерові групи The Police в 1976-84 роках Стінгу виповнюється 70 років. Сімнадцятикратний лауреат премії «Греммі», володар Еммі і Золотого глобуса, іменної Зірки на Алеї слави Голлівуду, 4-х кратний номінант на премію «Оскар» в категорії найкраща пісня. У 2020 році музичне видання The Rolling Store помістило Стінга в топ-50 кращих басистів в історії (на 32 сходинку).

Народився 2 жовтня 1951 року народження, в містечку Воллсенд північній Англії. При народженні первісток Ернеста Метью і Одрі Самнер отримав ім’я Гордон Меттью Томас Самнер. Отримавши вчительський диплом, юнак влаштувався на роботу в місцеву школу. Під час викладацької роботи Гордон остаточно зміцнився в бажанні виступати на сцені з власною музикою. Він влаштовується бас-гітаристом в джаз-бенд «Newcastle Big Band», а потім переходить в інший джазовий колектив «Phoeniх Jazzmen», де набирається професійного досвіду.

З легкої руки колег Гордон отримує прізвисько – Стінг, яке стає не тільки його творчим псевдонімом, але і другим ім’ям. У перекладі з англійської «Стінг» означає «жало», «оса». На початку 70-х років музикант вперше створив власну рок-групу під назвою «Last Exit». Колектив отримав велику популярність в рідному місті, а пісня «I Burn for You» була записана в столиці Великобританії.

Коли Стінгу було 26 років, йому надійшла пропозиція від іменитого лондонського музиканта Стюарта Коупленда і його партнeра Енді Саммерса увійти до складу колективу «The Police». Група представляла з себе тріо, і перші версії треків «Fall Out» і «Roxanne» не користувалися популярністю серед молоді. Але незабаром, після укладення контракту з лейблом A & M, на базі якого був випущений диск «Outlandos d’Amour», рейтинги рок-команди підвищилися. Професійний менеджер Майлз Коупленд розумно підійшов до розкручування синглів альбому, і вже в кінці 1979 року «Roxanne» увійшла до першої двадцятки британського хіт-параду. Завдяки випуску альбомів «Zenyattà Mondatta», «Reggatta de Blanc» популярність музикантів досягла піку. Уже в 1980 році гурт вирушив у перше світове турне, а пісні нових альбомів регулярно потрапляли в англійські хіт-паради і не покидали радіостанцій Великобританії.

Після гастролей Стінг пише музику для незалежних проектів, залишаючись як і раніше учасником колективу «The Police». Але організатора рок-групи Стюарта Коупленда такий стан справ не влаштовував. Навіть незважаючи на те, що четвeртий альбом «Ghost in the Machine» увійшов до числа найкращих альбомів століття за версією видання «Rolling Stone», розпад групи виявився неминучий. Останній альбом «Synchronicity» з’явився в 1983 році, після чого музиканти вирушили в заключний світовий тур, під час якого оголосили про завершення спільної діяльності.

Сольна кар’єра Стінга відкрила нову сторінку в його творчій біографії і відразу ж почалася з великого успіху – альбом «Dream of the Blue Turtles» розійшовся мільйонними тиражами в Європі і за океаном. У 1987 році музикант вирушає на міжнародні гастролі, під час яких створює другий сольний збірник «Nothing Like The Sun». Для запису нових хітів співак співпрацює із зірками світової величини: Еріка Клептона, Марка Нопфлера і Енді Саммерса. Альбоми початку 90-х років «Soul Cages» і «Ten Summoner’s Tales», представлені хітами «All This Time», «If I Ever Lose My Faith In You» і «Fields Of Gold», помістили ім’я Стінга на верхні рядки світових музичних таблоїдів.

Альбоми другої половини 90-х років «Mercury Falling» і «Brand New Day» в черговий раз стали платиновими на батьківщині співака і в США. Пісня з другого альбому «Роза пустелі» була виконана Стінгом спільно з музикантом з Алжиру Шеба Мами, а кліп, створений на цей сингл, став свого роду рекламним роликом джипа Jaguar S-type, на якому в кадрі музиканти пересувалися по піщаних дюнах пустелі.

Голос Стінга стає пізнаваний у всьому світі, а на батьківщині музиканта нагороджують орденом Британської імперії. Своєю творчістю Стінг завжди намагається висловити активну громадську позицію. Після гучних терактів 11 вересня 2001 співак випускає збірку «Sacred Love», в якому висловив біль і співпереживання загиблим і їх родичам. Протягом 2000-х років в світ виходить ще три альбоми «Songs from the Labyrinth», «If On a Winter’s Night …», «Symphonicities». Популярність альбомів спадає в порівнянні з першими сольними проектами виконавця. У другій половині 2000-х група «The Police» об’єднується для проведення концертів.

У 2007-2008 роках проходить 150 виступів, найпопулярніший з яких на рок-фестивалі «Isle of Wight» збирає 70 тисяч шанувальників. У 2013 році з’являється студійний альбом музиканта «The Last Ship». Через два роки спільно з французькою поп-зіркою Мілен Фармер Стінг випускає хіт «Stolen Car», кавер-версію пісні зі збірки 2003 року «Sacred Love». У липні 2016 року музикант оголосив про вихід нового рок-альбому 57th & 9th, названого в честь двох вулиць, що перетинаються, повз яких Стінг проходить до звукозаписної студії. У січні 2018 року було оголошено про вихід нового альбому музиканта 44/876, який був записаний разом з його другом, реггі-співаком Шеггі. Альбом отримав свою назву завдяки телефонним кодами Великобританії (44) і Ямайки (876). У травні 2019 року вийшов його 13-й студійний альбом My Songs з переробленими версіями його старих пісень. У 2021 році він готував до випуску 15-й студійний альбом «The Bridge». Вихід альбому був запланований на 19 листопада, а сингл «If It’s Love» вийшов 1 вересня.

Пісні Стінга часто використовувалися в кінематографі. 1993 рік ознаменувався створенням шлягера «All For Love», який був виконаний спільно з Брайаном Адамсом і Родом Стюартом. Легендарне тріо потрапляє в перший рядок американських чартів, а також стає саундтреком до фільму «Три мушкетери». Інший сингл «Shape», написаний Стінгом спільно з гітаристом Домініком Міллером і джазовим музикантом Ларрі Адлером, використовувався Люком Бессоном в драмі «Леон». Пісня «Desert Rose», яка також відома під назвою «Роза пустелі» 1999 року випуску, стала основним треком бразильського серіалу «Клон». Вона прозвучала також в японському і індійському художніх фільмах.

Джерела

1. Стінг
2. Стінг

Мені здається, музика – космічна

Вітаємо з Міжнародним днем музики! Музика – це диво, невичерпне джерело наших відчуттів та емоцій! Вона може підбадьорити, підняти настрій, налаштувати на робочий лад, допомогти розслабитися і повірити в себе. Вона нас заспокоює і кидає у вир почуттів, бентежить душу і манить. І іноді здається, що вона не народжується людиною, а надходить із космосу, аби вивільнити в нас високе начало.

Незважаючи на те, що музиці тисячі років, свято з’явилося порівняно нещодавно. Уперше Міжнародний день музики був відзначений 1-го жовтня 1975-го року. Засновником цього прекрасного дня виступила Міжнародна музична рада при всесвітній організації ЮНЕСКО. А ініціатором створення святкового дня став композитор Дмитро Шостакович. Слово «музика» прийшло до нас із Стародавньої Греції. Музи в грецькій міфології (вони – дочки Зевса) протегували мистецтву і наукам. Музика як вид мистецтва грала важливу роль у житті давніх народів: єгиптян, греків, китайців. До нашого часу збереглися настінні рельєфи давніх єгипетських храмів і гробниць, давньогрецькі вази із зображенням музикантів та музичних інструментів. Найстарішим музичним інструментом, як вважають вчені, є флейта. Цей інструмент був виявлений поряд зі скульптурами, зведеними за 35-40 тисяч років до н. е.

Назву нот винайшов італієць Гвідо Д’ареццо. Виявляється, ноти не тільки чудово звучать, але і позначають певні поняття: Do (Dominus) – Господь, Re (rerum) – матерія, Mi (miraculum) – диво, Fa (familias planetarium) – сім планет сонячної системи, Sol (Solis) – Сонце, La (via Lactea) – Чумацький шлях, Si (Siderae) – небеса.

Музика століттями використовувалася як відновлюючий і зцілюючий засіб. Вона сприятливо впливає на серце, систему кровообігу, психоемоційний стан людини. Якщо під час тренування слухати музику, то коефіцієнт витривалості збільшується на 20 відсотків! Останнім часом створюють плейлисти для фізичних вправ. Зазвичай це швидка, ритмічна музика, що набирає обертів і змушує синхронізувати рухи тіла з музичним тактом. Крім того, чим більше людина слухає музику, тим краще стають її розумові здібності та пам’ять.

Технічний прогрес не стоїть на місці, і з музикою пов’язані деякі цікавинки. На сьогоднішній день у Європі та Америці стають популярними безшумні дискотеки. Людям роздають бездротові навушники, через які вони можуть самостійно регулювати рівень гучності та вибирати канал з музикою, яка найбільше подобається. Особливо такі дискотеки доцільні в районах, де заборонений шум у пізній час. А в Японії є музичні дороги. Якщо їхати ними з певною швидкістю, то вібрація перетворюється на музику. Погодьтеся, що це дуже оригінальна забавка для туристів.

На весь світ відома пісня «Happy Birthday to You». Хто з нас не співав її на день народження? Але чи знали Ви, що безкоштовно її співати можна лише в колі друзів або сім’ї. Якщо ж захочете використати цей сингл, наприклад, у своєму кіно, то доведеться заплатити власникам авторських прав чималі гроші.

Відчуття музики і ритму мають не тільки люди, але й деякі тварини. Наприклад, папуги какаду дуже люблять танцювати і добре вловлюють музичний ритм. Музична пам’ять і слух також є у слонів. Встановлено, що ці тварини люблять скрипку і басові звуки низьких мідних інструментів. Існують і рослини-меломани. Вони зазвичай надають перевагу класиці і навіть ростуть швидше, якщо «прослуховують» музику.

Тож у цей чудовий день надихаймося музикою, і нехай настрій буде піднесеним і душа співатиме!

Джерела:

1. Д. Хезмондалш. Музика. Чому вона настільки важлива для нас / Пер. з англ. – Х.: Вид-во Гуманітарний Центр / Олива І. В., 2014. – 240 с.
2. https://rn.sumy.ua/world/mizhnarodnyy-den-muzyky-tsikavi-fakty-pro-muzyku-i-muzykantiv/ – Міжнародний день музики
3. https://musician.ua/nedilne-allegro-10-tsikavinok-na-den-muziki – Цікавинки на День музики

«Незвичайні образи Бейонсе»

Сьогодні святкує свій 40 день народження американська виконавиця в стилі R&B, музична продюсерка, акторка, танцівниця, модель та дизайнерка Бейонсе.

Бейонсе Ноулз народилася в Х’юстоні, Техас, в сім’ї Метью Ноулз, професійного працівника в сфері звукозапису, і Тіни Ноулз, художниці по костюмах і перукаря. Уже в ранньому дитинстві Бейонсе виявляла велику цікавість до сцени. Дівчинка займалася хореографією і вокалом, продемонструвавши чудовий музичний слух.

Здобула славу наприкінці 1990-х років як лідерка одного з найпопулярніших гуртів усіх часів Destiny’s Child. Під час розколу колективу вона випустила свій дебютний сольний альбом Dangerously in Love, в який увійшли такі хіти, як «Crazy in Love» і «Baby Boy». Платівка стала одним з найуспішніших релізів 2003 року. За цей альбом Ноулз отримала рекордні п’ять «Греммі».

Другий альбом B’Day вийшов в 2006 році і повторив комерційний успіх дебютного, але піддався нападкам з боку музичних критиків. Це, втім, не завадило платівці виграти чергову нагороду «Греммі». Крім того, в неї увійшов трек Beautiful Liar, який Бейонсе записала спільно з іншою популярною виконавицею Шакірою.

Акторську кар’єру Бейонсе розпочала в 2001 році, з’явившись в музичному фільмі «Кармен: Хіп-хопера». У 2006 році вона знялася в головній ролі у фільмі-адаптації бродвейського мюзиклу 1981 року «Дівчата мрії», за який отримала номінацію на «Золотий глобус».

Запис третього альбому I Am … Sasha Fierce чергувався зі зйомками у фільмі «Кадилак Рекордс», в якому Бейонсе грає блюзовую співачку Етту Джеймс. Нагороди до третього альбому не змусили себе чекати: виконавиця виграла NAACP Image Awards, Billboard, BET Awards і інші. Пісня з цього альбому Halo зайняла 5-е місце в чарті Billboard Hot 100. Це зробило виконавицю рекордсменкою десятиліття за кількістю пісень, які потрапили в хіт-парад. Композиція завоювала серця шанувальників, «Хелло» звучало по радіо по всьому світу.

Відео на пісні Бейонсе дають ще більшу свободу візуального супроводу. Кліпи перетворюються в сильні короткометражні фільми з самостійним сюжетом і глибокими ідеями, тому регулярно номінуються на престижні нагороди.

Вихід альбому четвертого альбому у 2011 році з такими хітами, як «1 + 1», I Was Here, допоміг виконавиці в четвертий раз поспіль очолити хіт-парад Billboard 200. Співачка не тільки запрошує для виконання своїх пісень колег-музикантів, а й сама стає учасницею колаборацій інших зірок. У 2012 році разом з Пінк вона була запрошена для створення треку Брітні Спірс We Will Rock You. А через кілька років Ед Ширан вирішив перезаписати свій знаменитий хіт Perfect в дуеті з Бейонсе.

Тріумфом творчої біографії Бейонсе стала 52 церемонія «Греммі», де вона була номінована в 10 категоріях і виграла 6 з них. 6 лютого 2016 співачка презентувала новий сингл і музичне відео Formation. Прем’єрне виконання нової композиції відбулося на Super Bowl XLVII Halftime Show, де Бейонсе виступала в ролі запрошеної зірки. Сингл став передвісником світового туру The Formation World Tour.

14 квітня 2016 року Бейонсе разом з TopShop запустила лінію жіночого спортивного одягу Ivy Park. Потім вона презентувала новий альбом Lemonade («Лимонад») – шостий студійний і другий візуальний. Зараз Бейонсе, поряд з Кеті Перрі та Тейлор Свіфт, – найбільш високооплачувана співачка, а бізнес-імперія, за оцінкою «Форбс», в 2018 році піднесла її на 35-е місце в сотні найбагатших жінок, які заробили своєю працею.

На початку 2019 року співачка поповнила колекцію «Греммі»: чергову золоту вручили їй і чоловікові за перший спільний альбом Everything Is Love. В 2021 році Бейонсе прославилася новим досягненням, очоливши список лідерів за кількістю нагород премії «Греммі» серед жінок. Так, завдяки перемогам відразу в трьох номінаціях (уваги удостоїлися кліп Brown Skin Girl і композиції Black Parade і Savage) вокалістка стала щасливою власницею 28 статуеток, залишивши позаду минулого рекордсмена Елісон Краусс.

Джерела:

1. Бейонсе
2. Бейонсе

«Маестро джазу» Луї Армстронг

4 серпня виповнюється 120 років від дня народження Луї Армстронга амерканського джазового музиканта. Він найвидатніший вокаліст і трубач минулого століття, який зробив величезний вплив на формування джазу та розповсюдження джаз-культури в усьому світі. Армстронг увійшов да Залу слави рок-н-роллу та Залу слави премії «Греммі». 

Майбутня легенда джазової музики Луї Армстронг народився саме в Новому Орлеані – батьківщині американського джазу. Дитинство Армстронга пройшло в одному з бідних кварталів Нового Орлеана. Батько покинув сім’ю, коли хлопчик був ще зовсім маленьким, матері теж було не до дитини і вона змушена була займатися проституцією. Тому Армстронг виріс, що називається, на вулиці. Він не тільки розвантажував кораблі в порту, розвозив вугілля, продавав газети, а й співав у підлітковому вуличному квартеті. У той час гра і спів були способом заробити хоч трохи грошей в умовах жахливої ​​бідності, проявити себе, а головне – просто відвести душу.

Через дурну витівку, коли Луї заради пустощів вистрілив з пістолета на вулиці, його затримали і відправили до негритянського притулок для дітей, де він провів вісімнадцять місяців. У притулку був духовий оркестр. Тут Армстронг освоїв альтгорн – оркестровий інструмент, схожий на корнет, але з більш низьким тоном звучання.

Звільнившись у шістнадцять років, Армстронг продовжував заробляти на життя за допомогою музики. Спочатку він грав у складі духових оркестрів в барах і на річкових пароплавах, у спортивних залах, на танцях і святах. Переломним моментом у долі музиканта стала зустріч з Джо (Кінгом) Олівером – провідним джазменом Нового Орлеана, який тоді фактично виконував роль генерального продюсера для всіх місцевих музикантів. У 1922 році Джо Олівер запросив Армстронга в свій оркестр Creole Jazz Band в Чикаго. Тут Луї вперше почав грати на трубі. Почалися радіовиступи, перші записи. В оркестрі він познайомився з піаністкою Ліл Хардін, яка згодом стала його дружиною (другою з чотирьох). Ліл переконала Луї покинути групу Кінга і перебратися в оркестр Флетчера Хендерсона в Нью-Йорку, мабуть самий популярний оркестр в той час.

У 1920-ті роки Армстронг намагався організувати свою групу. У 1925 році, покинувши оркестр Хендерсона, він переїхав назад до Чикаго. Тут, в студії «Okeh», Армстронг і зробив перший запис з власною групою з серії грамплатівок, відомих під назвою «Hot Five» («Гаряча п’ятірка») і «Hot Seven» («Гаряча сімка») («Hot Five» і «Hot Seven» – назви груп Армстронга). Ці записи, що стали важливими в історії джазу, викликали невимовний захват музикантів і любителів та змінили сам напрямок розвитку цього виду мистецтва. Саме в ці роки формується особливий стиль виконання Армстронга, складається його творчий образ – співака і трубача, який увійшов в історію. Так у композиції «Cornet Chop Sue», яка здивувала музичних поціновувачів, Луї поміняв корнет на трубу. А композиція «Heebies Jeebies», ставши хітом, остаточно зробила популярним скет-спів – особливу манеру виконання, авторство якої приписується саме Луї Армстронгу. У скет-співі мелодія імпровізується, до неї додається безглуздий набір слів, вона грає роль своєрідного додаткового інструменту. У цей час за Армстронгом закріпилося прізвисько «Сечмо» (від «Satchelmouth» – рот як сумка) – його губи, як і у більшості духових музикантів, деформувалися від постійних навантажень, що звертало на себе увагу.

Однією з яскравих особливостей Армстронга-співака був його своєрідний глухувато-гортанний голос. Він завжди викликав неоднозначну реакцію: його порівнювали то з залізною тирсою, то з рослинним маслом на наждачномк папері, то з гуркотливою коробкою передач автомобіля, повною арахісового масла. Однак у хрипкому голосі співака було щось таке, що не піддається ніякому раціональному аналізу.

З кінця 1920-х років Армстронг остаточно перейшов на сольні виступи з великими джазовими колективами. У 30-ті роки ім’я Армстронга стало свого роду візитною карткою джазу. У 1932-34 рр.. він здійснив великі тріумфальні гастролі по країнах Європи і був здивований тому, що його чудово знають і що джаз має популярність за межами Америки. Крім концертної діяльності Армстронг успішно знімався в численних голлівудських кінофільмах, брав участь у різних шоу і ревю. У 1947 році Армстронг створив ансамбль «The All-Stars» («Всі зірки»), з яким почав безперервні гастролі по всьому світу.

Все частіше грамплатівки Армстронга ставали бестселерами. Так платівка з піснею “Blueberry Hill“, випущена відразу після закінчення Другої світової війни, зайняла почесне двадцять четверте місце серед ста записів, які користувалися найбільшим попитом. Слідом за «Blueberry Hill» найпопулярнішим записом року стала пісня «Mack the Knife» з музичного спектаклю «Тригрошова опера» Бертольта Брехта і Курта Вайля.

У 1963 році один з театрів Бродвею вирішив поставити музичний спектакль «Hello, Dolly!». Незадовго до прем’єри продюсер вирішив, що непогано випустити в рекламних цілях платівку із записом заголовної пісні. На виконання пісні був ангажований Луї Армстронг. У грудня 1963 року Армстронг разом з ансамблем «The Аll Stars», посиленим групою струнних інструментів, записав «Hello, Dolly!».

• 

• 

• 

У травні 1964 «Hello, Dolly!» посіла перше місце, потіснивши диск ансамблю «Бітлз». Фантастичний успіх спонукав звукозаписну фірму негайно укласти новий контракт. Армстронг разом зі своїм ансамблем зробив записи своїх найбільш відомих п’єс. Випущений незабаром альбом одразу зайняв перше місце в списку найбільш популярних дисків.

Джерела:

1. Луї Армстронг – Король джазу
2. Луї Армстронг: 10 цікавих фактів про «Короля джазу»
3. ЛУЇ АРМСТРОНГ – ЛЕГЕНДА СВІТОВОЇ ДЖАЗОВОЇ СЦЕНИ
4. Традиційний джаз [Текст] / Полянський, Тимур ; Післям. авт.; Худож. М.А.Євшин. – К. : Музична Україна, 2015. – 336 с.
5. Луи Армстронг=Louis Armstrong [Текст] = Американский гений=An american Genius / Коллиер, Джеймс Линкольн=James lincoln Collier ; Под ред. О.А.Сахаровой; Пер. с анг. А.В,Денисов, М.Н.Рудковская; Пред. А.В.Медведева. – М.=Nev York : Радуга=Oxford Universiti Press, 1987=1983.

«Голос, який неможливо скопіювати»: Бонні Тайлер

Сьогодні святкує свій 70-й день народження Бонні Тайлер валлійська співачка, відома своїм унікальним хрипким голосом. За період своєї творчої діяльності Бонні Тайлер випустила близько 20 альбомів, багато з яких стали лідерами продажів.

Бонні Тайлер (справжнє ім’я Гейнор Гопкінс) народилася в Скюен – маленькому містечку, розташованому в Південному Уельсі. У 18 років дівчина потрапила на конкурс вокальних виконавців. У Гейнор не було сильних конкурентів, і вона з легкістю зайняла друге місце. Невелика перемога надихнула. Гопкінс вирішила стати співачкою. Перше, що зробила Гейнор після участі у вокальному конкурсі – переглянула оголошення в газеті і знайшла вакансію бек-вокалістки. Вона легко пройшла прослуховування, після чого її прийняли до складу молодіжної групи.

У 1975 році на 24-річну вокалістку звернув увагу Роджер Белл. Продюсер запросив Гейнор в Лондон зробити демо-запис. Дебютний сингл вийшов в квітні 1976 року. Але успіху не мав. Перед випуском другого синглу продюсери вирішили запустити рекламну кампанію. Цього разу їм більше пощастило. “More Than a Lover” критики зустріли прихильно. Але тільки в Британії. У Європі до 1977 року про Бонні Тайлер мало хто знав.

У 1977 році у співачки виявили захворювання голосових зв’язок. Була потрібна операція. Після лікування лікарі заборонили Гейнер розмовляти протягом місяця. Одного разу дівчина не витримала і порушила лікарські рекомендації. Так в голосі, раніше дзвінком і чистому, з’явилася хрипота. Бонні зневірилася, вважаючи, що дефект покладе хрест на музичній кар’єрі. Однак успіх “It’s a Heartache” говорив про інше. Після виходу синглу мрія Гейнер Хопкінс збулася: вона прославилася.

У творчості Тайлер гармонійно поєднались різні напрямки: і кантрі, і поп, і рок, і блюз. У 1978 році Тайлер записала два альбоми. “Diamond Cut” отримав популярність в Швеції і Норвегії. У 1979 році британська вокалістка брала участь у фестивалі, що проходив у Токіо, і посіла перше місце.

Після виходу четвертого альбому Бонні Тайлер захотілося змін. У неї з’явився новий продюсер – Девід Апден, але йому не вдалося задовольнити запитів новоспеченої зірки. Співачка шукала новий стиль, а тому спробувала зв’язатися з Джимом Стейнманом. Сьогодні продюсер відомий як автор знаменитих пісень, що прозвучали на початку 80-х у виконанні Тайлер. Тоді він був для Бонні майже недосяжний.

Співачці все ж вдалося зустрітися зі Стейнманом. Він прослухав попередні пісні, і вони не справили на нього враження. Проте, продюсер відчув у Тайлер потенціал. Незабаром з’явилася пісня “Total Eclipse Of The Heart”, яка стала світовим хітом номер один в 1983 році. Рок-балада звучала в мюзиклі «Танець вампірів» і багатьох інших фільмах. Кліп зняв Рассел Малкехі. Зйомки проходили в будівлі, побудованій в XIX столітті і розташованому поблизу села Вірджинія-Уолтер. Із Стейнманом Тайлер записала кілька альбомів. Пісня “Holding Out for a Hero”, створена музикантом і продюсером, прозвучала в мелодрамі «Вільні». У 1988 році вийшов альбом “Hide Your Heart”. На цьому співпраця зі Стейнманом закінчилася.

На початку 90-х британська співачка працювала з Дітером Боленом. Одного разу німецький продюсер зателефонував Тайлер і запропонував співпрацю. Співачка не відразу прийняла пропозицію. Все ж у 1991 році вийшов альбом “Bitterblue”, який мав успіх у континентальній Європі. Альбом отримав чотири платинові сертифікати в Норвегії . У 2013 році Тайлер виступила на «Євробаченні». Напередодні релізу нового альбому співачка відправила композиції на «Бі-бі-сі». Їй запропонували представити свою країну в конкурсі з третьою піснею. Британська співачка зайняла 15-е місце. Новий альбом публіка схвалила. Але Тайлер і зараз асоціюється у меломанів з рок-музикою 80-х.

У 2015 році Тайлер взяла участь в німецькому телевізійному шоу «Кращі пісні Діснея». Британська співачка виконала “Circle of Life” з мультфільму «Король Лев». У 2016 році організувала тур по Німеччині. У програму були включені найвідоміші пісні. У березні 2017 року Тайлер випустила новий сингл під назвою «Love’s Holding On» з німецьким метал-гуртом «Axel Rudi Pell». Її останній альбом The Best Is Yor To Come, який вийшов 26 лютого 2021 року, – це сучасний підхід до звуків та стилів поп-року 80-х.

Джерела:

1. Бонні Тайлер
2. Бонні Тайлер
3. Бонні Тайлер

“Геній класичної етномузики”

Сьогодні виповнюється 140 років від дня народження Ревуцького Дмитра Миколайовича мистецтвознавця, літературознавця, фольклориста, перекладача, одиного з основоположників українського музикознавства, зокрема лисенкознавства.

Дмитро Ревуцький народився 5 квітня (за новим стилем) 1881 р. в Іржавці. Він був первістком у сім’ї, яка пишалася своїм родом. По батькові – Миколі Гавриловичу Ревуцькому (1843-1906) – засновником династії вважали легендарного козака Петра Ревуху з коша Петра Конашевича Сагайдачного. Нащадки козака Ревухи утворили дві могутні гілки роду – західну полонізовану (аж до відомих магнатів Ржевуських) та східну православну (переважно з Полтавщини й Чернігівщини), що особливо відома представниками священицького сану. Початкову освіту Дмитро Ревуцький отримав удома, від батьків.  Потім навчався в Чернігівській (1891–1899) та Прилуцькій (1890, 1899–1900) гімназіях. З 1900 р. Дмитро Ревуцький – студент історико-філологічного факультету Київського університету, дипломна робота: “Оссіянізм у Росії” (керівник – В.Перетц).

Дмитро записався до хору Миколи Лисенка разом зі своїм товаришем Миколою Шиманським (обидва мали ліричні тенори) і проспівав у ньому два роки, був також помічником старости. М.В.Лисенко звернув увагу на талановитого юнака, його музикальність, заохочував Дмитра до творчої роботи (зберігся рукописний нотний зошит Д.Ревуцького, у якому є кілька обробок народних пісень для соло з супроводом фортепіано, зокрема пісень, записаних під Златополем на Київщині, наприклад, “Як я був богат…”, “Ой зірву я з рожі квітку” та ін.). Дружні стосунки з композитором особливо стали у пригоді, коли Дмитро привів до М.В.Лисенка свого молодшого брата Левка, і той почав вчитися у нього грі на фортепіано та початкам композиції. Ніхто тоді й гадки не мав, що з часом Дмитро Ревуцький зануриться у вивчення Лисенкової спадщини, буде видавати його твори, закладе підвалини нового наукового напряму – “лисенкознавства”. На той час у Д.Ревуцького вже була сім’я: восени 1904 р. він одружився з Катериною Миколаївною Ураловою – донькою батькового шкільного товариша з полтавської семінарії, а 1905 р. у них народився первісток – син Миколка, названий так на честь обох дідусів.

Працював викладачем словесності (1906–09) в приватній школі Ревеля (нині м. Таллінн, Естонія). Восени 1909 р. він повертається до Києва. Викладає у гімназії № 7, відомій у місті своїм проукраїнським спрямуванням. Серед численних учнів Д.Ревуцького були й два майбутні академіки – літературознавець Михайло Алєксєєв та поет Максим Рильський. Від 1918 р. Дмитро Миколайович активно долучився до будівництва української культури, реалізуючи духовний заповіт Української Громади – Драгоманова, Лисенка, Лесі Українки. Він – один з перших професорів новоствореного Музичнодраматичного інституту ім. М.Лисенка, де на театральному факультеті викладає орфоепію – правильну вимову української мови; продовжує вчителювати в київських гімназіях.

Перенести горе допомогла напружена робота над давно задуманою книгою для української школи “Українські думи та пісні історичні” (1919 р.), на сторінках якої він виклав свою мрію про виховання українського громадянина-патріота та весь свій багаторічний педагогічний досвід. Плідна праця у відділі, деканом якого була уславлена Марія Михайлівна Старицька, спонукала Дмитра Ревуцького до написання унікальної й донині книги-підручника “Живе слово. Теорія виразного читання…” (1920 р.), яку дуже високо цінували визначні діячі українського театру Лесь Курбас та Йосип Гірняк. Після трагічної звістки про вбивство на Поділлі видатного українського композитора Миколи Леонтовича у січні 1921 р. Д.Ревуцький був серед тих перших, хто на чолі з визнаним композитором Кирилом Стеценком згуртувався у Комітет пам’яті М.Д.Леонтовича. Комітет потім розрісся у знаменне для національної культури Всеукраїнське музичне товариство ім. М.Д.Леонтовича.

Шанувальник і духовний учень М.В.Лисенка, Д.Ревуцький упродовж усього життя опрацьовує його спадщину і друкує досконало прокоментовані видання творів митця. До цієї роботи він залучив молодшого брата, який редагує музичні тексти Лисенка. Д.Ревуцькому завдячуємо появу низки ґрунтовних праць; це, зокрема, надруковані у різних номерах “Етнографічного вісника” статті “Українська рогова музика”, “Андріашіада” – опера М.Лисенка”, “Було колись – на Вкраїні поле зеленіло…”, “Хорова діяльність М.Лисенка” та ін., монографії “Гулак–Артемовський і його комічна опера “Запорожець за Дунаєм” (1936), “Шевченко і народна пісня” (1938). Справжнім пам’ятником Д.М.Ревуцькому стали три випуски (1926-1929 рр.) його збірників українських народних пісень “Золоті ключі” (по 125 пісень у кожному) з коментарями академічного рівня.

1918–32 працював у Київ. Музичнодраматичному інститут ім. М.Лисенка (від 1923 – професор), де викладав орфоепіку на театральному ф-ті та власне опрацьований курс “Історія пісні”. 

Після показових судових процесів НКВС 1932 р. керівництво інституту, боячись величезного авторитету професора серед студентства, звинувачує Дмитра Миколайовича у буржуазному націоналізмі та розповсюдженні “петлюрівської ідеології” й виключає зі складу викладачів (подібне звинувачення стосувалося і вченого-музикознавця М.Грінченка). Д.Ревуцькому, на щастя, вдалося уникнути арешту; залишалася науково-дослідницька та видавнича діяльність, якій він віддався з повною силою.

Дмитрові Миколайовичу належать переклади українською мовою опер “Фауст” Ш.Гуно (й донині співають цей текст), “Викрадення з сералю” В.А.Моцарта, “Пророк” Д.Мейєрбера, “Паяци” Р.Леонкавалло, “Продана наречена” Б.Сметани, “Трьохгрошова опера” К.Вайля, “Руслан і Людмила” М.Глінки, “Алєко” С.Рахманінова (загалом до півтора десятка).

Дмитра Ревуцького поновлюють на роботі в Інституті мистецтвознавства АН УРСР, він бере активну участь у підготовці й проведенні знаменитої Республіканської наради кобзарів у квітні 1939 р., де, крім виголошення доповіді, ще й виконує народні думи та пісні, демонструє давні традиції кобзарського співу.

У вересні 1939 р. у Дмитра Миколайовича стався інсульт. І як тілько-но поліпшився стан здоров’я, Дмитро Миколайович повернувся до роботи над своєю великою монографією про М.В.Лисенка, бо наближався 100-річний ювілей класика української музики. Наближався і трагічний кінець життя Дмитра Миколайовича Ревуцького. 29 грудня 1941 р. у вже окупованому ворогом Києві, на квартиру професора було вчинено напад.

Був убитий (разом із дружиною) агентом НКВС. Ревуцькому встановлена меморіальна дошка на Прилуцькій гімназії (1997). Його ім’я внесено до реєстру “100 найвідоміших українців” (2002).

Джерела:

1. РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
2. РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
3. Дмитро І Лев Ревуцькі

“Так і живу між звуками й словами”

Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження Олександра Івановича Білаша, українського композитора, народного артиста України, Героя України, Лауреата Державної премії ім.Т.Г.Шевченка. Народного артиста СРСР.

Олександр Білаш народився 6 березня 1931 р. у селі Градизьк Глобинського району Полтавської області. Батько Іван Опанасович Білаш працював бухгалтером, мама — Євдокія Андріївна (у дівоцтві Тонкошкур), — сільська трудівниця. Олександр Білаш закінчив Житомирське музичне училище, згодом Київську консерваторію (композиторське відділення, клас професора М. Вілінського).

В 1976-1994 роках очолював Київську організацію Спілки композиторів України. Був секретарем Всесоюзної організації, а у 1999 р. його обрали 1-м головою ГО Земляцтво «Полтавці» в м. Кисні.

Коло музичних інтересів О. Білаша досить широке, це не лише пісні, яких у творчому доробку композитора понад 400, це і музика до кінофільмів  (“Катя-Катюша”, “Роман і Франческа”, “Сейм виходить з берегів”, “Сон”, “Бур’ян”, “Легендарний Севастополь”, “Дума про місто”, “Вир”, “Небезпечна гастроль), спектаклів, фортепіанні концерти, оперети, дві опери (“Гайдамаки” за поемою Т.Шевченка (1965, лібрето В.Шевчука) та “Прапороносці” за романом О.Гончара (1985, лібрето Б.Олійника)) та моноопери (“Балада війни” на слова І.Драча (1971) та “Сповідь білого тюльпана” за повістю Ч.Айтматова (1999)), симфонічні твори ( “Вишневий вітер” на слова І.Драча “На смерть поета”, присвячена Т.Шевченку (1989),  “Надвечірні дзвони” (“Голод-33”) на слова В.Бровченка (1993) та “Поклони” на слова І.Франка (1994)).

В період між 1977 та 2001 рр. ним було створено десять поетичних збірок, серед них – “Мелодія”, “Криниця”, “Ластів’яні ноти”, “Мамине крило та ін.

Д. Павличко, Б. Олійник, М. Ткач, І. Драч, В. Юхимович це ті друзі і творчі побратими  із якими О. Білаш постійно спілкувався, багато писав на їхні тексти.

Унікальна риса вокальних творів О.Білаша – їх універсальність, “всеужитковість”. Вони однаково доречні і в філармонійних концертах, і на широкій естраді, і – ніде правди діти – за сімейним столом. Серед виконавців пісень композитора – Д.Гнатюк, К.Огнєвий, М.Кондратюк, А.Мокренко, Ю.Гуляєв, В.Тіткін, О.Таранець та М.Ритвицький, квартет «Явір», тріо бандурис­ток Українського радіо, тріо «Либідь», Д. Петрнненко, Г Ципола, Є. Мірошниченко, Л. Остапенко. і, звичайно, люба дружина та мати двох білашевих доньок – Лариса Іванівна Остапенко. 

Джерела:

1. Олександр Білаш [Текст] : Нарис / І. О. Немирович ; Під ред. Т.С.Невінчаної; Худож. Б.Й.Бродський. – К. : Музична Україна, 1979. – 72 с.
2. Білаш Олександр
3. Спектри творчих кольорів О.Білаша
4. Олександр Білаш

“Прекрасний невдаха”

Сьогодні святкує своє 70-річчя один із найбільш незвичайних представників британської музики, співак і гітарист Кріс Рі. Його хриплуватий голос під м’які переливчасті звуки гітари при виконанні блюз-композицій зводили з розуму меломанів наприкінці 80-х років. Лірика музиканта трохи похмура, але компенсується особливою енергетикою, яка стала запорукою його успіху.

Крістофер Ентон Ріа народився 1951 року в Північній Англії в містечку Мідлсбро в сім’ї іммігрантів: батько за походженням був італійцем, а мати – ірландкою. Хлопця виховували в дружній багатодітній родині. Голова сім’ї займався виготовленням морозива і володів фабрикою з виробництва холодного десерту. У шкільні роки Кріс вже визначився з майбутньою професією. Його цікавила журналістика, тож після школи він вступив до коледжу Святої Марії при католицькій чоловічій школі. Та диплом журналіста отримати не судилося: Крістофер був відрахований з першого курсу через конфлікт з педагогом. У 19 років юнак почув записи американського фолк-гітариста Джо Волша з гурту «The Eagles», під впливом яких йому страшенно захотілося також взяти до рук гітару і почати створювати музику. Він купив інструмент і відчайдушно навчався грі на ньому упродовж двох років. Згодом він також оволодіє фортепіано, акордеоном, губною гармонікою, органом та мандоліною.

У 22 роки Кріс вже став учасником гурту «Магдалена», а згодом – його ведучим вокалістом. У 1975 році гурт змінив назву на «Beautiful Losers» («Прекрасні невдахи»).  Учасники колективу перемогли в національному конкурсі самодіяльних музичних гуртів, до того ж були відзначені британською газетою «Melody Maker» як «найкращі новачки року». У 26 років Кріс Рі вирішив розпочати сольну кар’єру і випустив свій перший сингл «Fool (if you think it’s over)», який завоював популярність у Британії та США, навіть був номінований на «Греммі» як «пісня року». Успіх утім був короткочасним. У творчості співака настала затяжна чорна смуга. Другий, третій, четвертий альбоми були, як «холості патрони»: жодного хіта або більш-менш популярної пісні. Співак був готовий уже розпрощатися з музикою, як раптом п’ятий альбом «Water Sign», випущений у 1983 році, виявився популярним в Європі і зробив Кріса Рі мегазіркою. Життя музиканта перетворилося в безперервний драйв – нескінченні гастролі, концерти, записи, зйомки кліпів.

У 1986 році було випущено альбом «On the beach», який став справжнім хітом у Британії та «золотим» у Австралії, Новій Зеландії та Японії. Диск було випущено навіть у СРСР фірмою грамзапису «Мелодія» під назвою «На пляжі». Нарешті слухачі оцінили його музичну творчість – теплоту текстів, хриплуватий голос, м’яке звучання гітари в рок-баладах та блюзових і софт-рокових композиціях. Британець склав серйозну конкуренцію популярним тоді американським зіркам – Біллі Джоелу, Роду Стюарту і Брюсу Спрінгстіну. У середині 1990-х у Кріса Рі почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, він переніс складну операцію і завдяки вдалому лікуванню через певний час повністю одужав. Шанувальники шалено раділи поверненню на сцену свого кумира.  Кріс Рі дав концерти у Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Німеччині та Росії.

Зараз у творчому активі музиканта – 23 сольних альбоми, велика кількість хітів та музичних експериментів. До того ж Кріс Рі є титулованим пілотом перегонів «Формула-1 і перегонів туристичних автомобілів.

Джерела:

1. https://www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/posts/2646674568987371/ – Кріс Рі «І ти, моя любов»
2. https://24smi.org/celebrity/29410-kris-ri.html – Кріс Рі
3. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі
4. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі: біографія артиста

“Ніколи не припиняй, ніколи не зупиняйся”: Джастін Тімберлейк

31 січня святкує свій 40-й день народження популярний американський поп-співак, R’n’B-виконавець, актор, композитор, продюсер, танцюрист Джастін Тімберлейк.

Народився в місті Мемфіс, штат Теннессі, 31 січня 1981 року. Повне ім’я – Джастін Рендалл Тімберлейк. Перші кроки в музичній кар’єрі Джастін зробив на телешоу «Star Search». Там він виконав пісню в стилі кантрі під ім’ям Джастін Рендалл. Кумирами співака з дитинства були Ел Грін, Майкл Джексон, Елтон Джон.

Як і багато голлівудських зірок, свій шлях до слави музикант почав з участі в популярному тоді дитячому телешоу «Клуб Міккі Мауса». Разом з 12-річним Джастіном виступали Крістіна Агілера, Брітні Спірс, яка стала згодом його нареченою, і Джейсі Чейзес – майбутній напарник Джастіна по «’N Sync». Після закінчення шоу в 1995 році Джастін і Джейсі об’єднуються для створення нового бой-бенду – «’N Sync». Народжується нова група, що складається з 5 молодих хлопців, – «’N Sync». Джастіну на той момент всього 16 років, це кучерявий чарівний підліток, який не встиг навіть закінчити школу. Тімберлейк швидко стає душею і обличчям команди, завжди першим позує перед телекамерами і невпинно вражає всіх своїм енергійним характером. Крім участі в житті групи, він встигає вчитися і відвідувати курси для починаючих артистів.

У 1997 році група випустила перший альбом. Команда молодих, талановитих і харизматичних чоловіків відразу набирає запаморочливу популярність: альбом розходиться 11-мільйонним тиражем. Всього групою було записано 7 студійних альбомів, але найбільшу популярність здобув диск «No Strings Attached 2000», який був проданий тиражем 15 млн примірників. За 5 років існування гурт встиг отримати 3 престижні нагороди MTV Video Music Awards, а Джастін стає секс-символом для мільйонів дівчат по всій земній кулі.

В 2002 році Тімберлейк почав сольну кар’єру, записавши альбом “Justfied” (дві премії “Греммі”). У наступному році став головним лауреатом на MTV Europe Awards. Свій другий альбом – “FutureSex / LoveSounds” (ще дві премії “Греммі”) – він записував разом з ультрамодним хіп-хоп продюсером і автором пісень Тімбалендом. Диск з’явився на полицях музичних магазинів в 2006 році і став одним з найпопулярніших релізів року. У 2008 році виходить його спільний з Мадонною сингл «4 Minutes», а пізніше – і кліп на пісню. Хореографія зірок в цьому відео і на спільному концерті до сих пір входить в топ кращих танцювальних проектів світу поп-музики. Пісня підриває світові чарти і завойовує ще більше шанувальників для обох суперзірок.

У березні 2013 року виходить третій альбом Джастіна – «The 20/20 Experience», записаний в жанрі неосоул. Платівка отримує високі оцінки фанатів і критиків, чого не можна сказати про альбом-продовженні «The 20/20 Experience: 2 of 2». У 2014 році Тімберлейк вирушає в тур на підтримку обох робіт. У 2013 році музикант перемагає в 4 категоріях номінаціях на популярній премії «MTV Video Music Awards 2013». Співак отримав нагороду за «Краще відео року» та ще 3 статуетки за кращий монтаж, режисуру і спеціальну премію ім. М. Джексона «Michael Jackson Video Vanguard Award». У 2016 році знаменитість став гостем популярного музичного конкурсу «Євробачення». Він приїхав до Стокгольма, де в фіналі виконав пісню «Can not Stop The Feeling». Виступ американського співака на європейському пісенному конкурсі було пов’язано з тим, що в 2016 році в США вперше транслювалося «Євробачення». Раніше в Америці дана подія не висвітлювалося.

Крім музики, Джастін Тімберлейк знімається в кіно. Першим фільмом з його участю був «Едісон», в головних ролях грали Морган Фрімен і Кевін Спейсі. Однак, незважаючи на настільки великі величини в акторському складі, фільм особливого успіху не мав. Наступним фільмом в кінематографічній біографії Джастіна став «Альфа Дог», де він виконав одну з головних ролей. Після слідують ще кілька кінопродуктів, серед яких – роль в оскароносному фільмі Фінчера «Соціальна мережа». Отримавши три «Оскара» з 8 номінацій картина прославила Тімберлейка як талановитого актора – на додачу до його і так вже приголомшливої музичної кар’єри.

У 2007 році він озвучує юного короля Артура в мультфільмі «Шрек». Мабуть, така робота припала Джастіну за смаком, і в 2016-му він подарував свій голос головному персонажу анімаційної музичної комедії «Тролі». Однак незабаром стало відомо, що співак не тільки озвучив мультиплікаційного героя, а й написав музику для нової стрічки. Варто згадати і фільми, які вийшли в 2011 році «Училка», «Секс по дружбі» і фантастичний бойовик-антиутопія «Час» з Олівією Уайлд.

У 2017 році відбулася прем’єра фільму Вуді Аллена «Колесо чудес». Головні ролі в картині дісталися Джастіну Тімберлейку, Кейт Уінслет і Джеймсу Белуші.

У лютому 2018 року Тімберлейк презентував свій п’ятий студійний альбом «Manof the Woods», в нього увійшли 16 композицій, в тому числі дуети з Крісом Степлтоном і Алішею Кіз.

У 2009 році Тімберлейк став обличчям рекламної кампанії чоловічого аромату Givenchy Play Sport. У тому ж році він зайнявся виробництвом текіли «Sauza 901». У співака є власний бренд одягу «William Rast», а співзасновником компанії став його друг – актор Трейс Айала. Також співак є власником мережі ресторанів «Southern Hospitality» і звукозаписної лейблу «Tennmann».

Сьогодні Джастін популярний музикант з багатомільйонними фанатами по всьому світу.

Джерела:

1. ДЖАСТІН ТІМБЕРЛЕЙК
2. Джастін Тімберлейк
3. Джастін Тімберлейк