«Голос, який неможливо скопіювати»: Бонні Тайлер

Сьогодні святкує свій 70-й день народження Бонні Тайлер валлійська співачка, відома своїм унікальним хрипким голосом. За період своєї творчої діяльності Бонні Тайлер випустила близько 20 альбомів, багато з яких стали лідерами продажів.

Бонні Тайлер (справжнє ім’я Гейнор Гопкінс) народилася в Скюен – маленькому містечку, розташованому в Південному Уельсі. У 18 років дівчина потрапила на конкурс вокальних виконавців. У Гейнор не було сильних конкурентів, і вона з легкістю зайняла друге місце. Невелика перемога надихнула. Гопкінс вирішила стати співачкою. Перше, що зробила Гейнор після участі у вокальному конкурсі – переглянула оголошення в газеті і знайшла вакансію бек-вокалістки. Вона легко пройшла прослуховування, після чого її прийняли до складу молодіжної групи.

У 1975 році на 24-річну вокалістку звернув увагу Роджер Белл. Продюсер запросив Гейнор в Лондон зробити демо-запис. Дебютний сингл вийшов в квітні 1976 року. Але успіху не мав. Перед випуском другого синглу продюсери вирішили запустити рекламну кампанію. Цього разу їм більше пощастило. “More Than a Lover” критики зустріли прихильно. Але тільки в Британії. У Європі до 1977 року про Бонні Тайлер мало хто знав.

У 1977 році у співачки виявили захворювання голосових зв’язок. Була потрібна операція. Після лікування лікарі заборонили Гейнер розмовляти протягом місяця. Одного разу дівчина не витримала і порушила лікарські рекомендації. Так в голосі, раніше дзвінком і чистому, з’явилася хрипота. Бонні зневірилася, вважаючи, що дефект покладе хрест на музичній кар’єрі. Однак успіх “It’s a Heartache” говорив про інше. Після виходу синглу мрія Гейнер Хопкінс збулася: вона прославилася.

У творчості Тайлер гармонійно поєднались різні напрямки: і кантрі, і поп, і рок, і блюз. У 1978 році Тайлер записала два альбоми. “Diamond Cut” отримав популярність в Швеції і Норвегії. У 1979 році британська вокалістка брала участь у фестивалі, що проходив у Токіо, і посіла перше місце.

Після виходу четвертого альбому Бонні Тайлер захотілося змін. У неї з’явився новий продюсер – Девід Апден, але йому не вдалося задовольнити запитів новоспеченої зірки. Співачка шукала новий стиль, а тому спробувала зв’язатися з Джимом Стейнманом. Сьогодні продюсер відомий як автор знаменитих пісень, що прозвучали на початку 80-х у виконанні Тайлер. Тоді він був для Бонні майже недосяжний.

Співачці все ж вдалося зустрітися зі Стейнманом. Він прослухав попередні пісні, і вони не справили на нього враження. Проте, продюсер відчув у Тайлер потенціал. Незабаром з’явилася пісня “Total Eclipse Of The Heart”, яка стала світовим хітом номер один в 1983 році. Рок-балада звучала в мюзиклі «Танець вампірів» і багатьох інших фільмах. Кліп зняв Рассел Малкехі. Зйомки проходили в будівлі, побудованій в XIX столітті і розташованому поблизу села Вірджинія-Уолтер. Із Стейнманом Тайлер записала кілька альбомів. Пісня “Holding Out for a Hero”, створена музикантом і продюсером, прозвучала в мелодрамі «Вільні». У 1988 році вийшов альбом “Hide Your Heart”. На цьому співпраця зі Стейнманом закінчилася.

На початку 90-х британська співачка працювала з Дітером Боленом. Одного разу німецький продюсер зателефонував Тайлер і запропонував співпрацю. Співачка не відразу прийняла пропозицію. Все ж у 1991 році вийшов альбом “Bitterblue”, який мав успіх у континентальній Європі. Альбом отримав чотири платинові сертифікати в Норвегії . У 2013 році Тайлер виступила на «Євробаченні». Напередодні релізу нового альбому співачка відправила композиції на «Бі-бі-сі». Їй запропонували представити свою країну в конкурсі з третьою піснею. Британська співачка зайняла 15-е місце. Новий альбом публіка схвалила. Але Тайлер і зараз асоціюється у меломанів з рок-музикою 80-х.

У 2015 році Тайлер взяла участь в німецькому телевізійному шоу «Кращі пісні Діснея». Британська співачка виконала “Circle of Life” з мультфільму «Король Лев». У 2016 році організувала тур по Німеччині. У програму були включені найвідоміші пісні. У березні 2017 року Тайлер випустила новий сингл під назвою «Love’s Holding On» з німецьким метал-гуртом «Axel Rudi Pell». Її останній альбом The Best Is Yor To Come, який вийшов 26 лютого 2021 року, – це сучасний підхід до звуків та стилів поп-року 80-х.

Джерела:

1. Бонні Тайлер
2. Бонні Тайлер
3. Бонні Тайлер

“Геній класичної етномузики”

Сьогодні виповнюється 140 років від дня народження Ревуцького Дмитра Миколайовича мистецтвознавця, літературознавця, фольклориста, перекладача, одиного з основоположників українського музикознавства, зокрема лисенкознавства.

Дмитро Ревуцький народився 5 квітня (за новим стилем) 1881 р. в Іржавці. Він був первістком у сім’ї, яка пишалася своїм родом. По батькові – Миколі Гавриловичу Ревуцькому (1843-1906) – засновником династії вважали легендарного козака Петра Ревуху з коша Петра Конашевича Сагайдачного. Нащадки козака Ревухи утворили дві могутні гілки роду – західну полонізовану (аж до відомих магнатів Ржевуських) та східну православну (переважно з Полтавщини й Чернігівщини), що особливо відома представниками священицького сану. Початкову освіту Дмитро Ревуцький отримав удома, від батьків.  Потім навчався в Чернігівській (1891–1899) та Прилуцькій (1890, 1899–1900) гімназіях. З 1900 р. Дмитро Ревуцький – студент історико-філологічного факультету Київського університету, дипломна робота: “Оссіянізм у Росії” (керівник – В.Перетц).

Дмитро записався до хору Миколи Лисенка разом зі своїм товаришем Миколою Шиманським (обидва мали ліричні тенори) і проспівав у ньому два роки, був також помічником старости. М.В.Лисенко звернув увагу на талановитого юнака, його музикальність, заохочував Дмитра до творчої роботи (зберігся рукописний нотний зошит Д.Ревуцького, у якому є кілька обробок народних пісень для соло з супроводом фортепіано, зокрема пісень, записаних під Златополем на Київщині, наприклад, “Як я був богат…”, “Ой зірву я з рожі квітку” та ін.). Дружні стосунки з композитором особливо стали у пригоді, коли Дмитро привів до М.В.Лисенка свого молодшого брата Левка, і той почав вчитися у нього грі на фортепіано та початкам композиції. Ніхто тоді й гадки не мав, що з часом Дмитро Ревуцький зануриться у вивчення Лисенкової спадщини, буде видавати його твори, закладе підвалини нового наукового напряму – “лисенкознавства”. На той час у Д.Ревуцького вже була сім’я: восени 1904 р. він одружився з Катериною Миколаївною Ураловою – донькою батькового шкільного товариша з полтавської семінарії, а 1905 р. у них народився первісток – син Миколка, названий так на честь обох дідусів.

Працював викладачем словесності (1906–09) в приватній школі Ревеля (нині м. Таллінн, Естонія). Восени 1909 р. він повертається до Києва. Викладає у гімназії № 7, відомій у місті своїм проукраїнським спрямуванням. Серед численних учнів Д.Ревуцького були й два майбутні академіки – літературознавець Михайло Алєксєєв та поет Максим Рильський. Від 1918 р. Дмитро Миколайович активно долучився до будівництва української культури, реалізуючи духовний заповіт Української Громади – Драгоманова, Лисенка, Лесі Українки. Він – один з перших професорів новоствореного Музичнодраматичного інституту ім. М.Лисенка, де на театральному факультеті викладає орфоепію – правильну вимову української мови; продовжує вчителювати в київських гімназіях.

Перенести горе допомогла напружена робота над давно задуманою книгою для української школи “Українські думи та пісні історичні” (1919 р.), на сторінках якої він виклав свою мрію про виховання українського громадянина-патріота та весь свій багаторічний педагогічний досвід. Плідна праця у відділі, деканом якого була уславлена Марія Михайлівна Старицька, спонукала Дмитра Ревуцького до написання унікальної й донині книги-підручника “Живе слово. Теорія виразного читання…” (1920 р.), яку дуже високо цінували визначні діячі українського театру Лесь Курбас та Йосип Гірняк. Після трагічної звістки про вбивство на Поділлі видатного українського композитора Миколи Леонтовича у січні 1921 р. Д.Ревуцький був серед тих перших, хто на чолі з визнаним композитором Кирилом Стеценком згуртувався у Комітет пам’яті М.Д.Леонтовича. Комітет потім розрісся у знаменне для національної культури Всеукраїнське музичне товариство ім. М.Д.Леонтовича.

Шанувальник і духовний учень М.В.Лисенка, Д.Ревуцький упродовж усього життя опрацьовує його спадщину і друкує досконало прокоментовані видання творів митця. До цієї роботи він залучив молодшого брата, який редагує музичні тексти Лисенка. Д.Ревуцькому завдячуємо появу низки ґрунтовних праць; це, зокрема, надруковані у різних номерах “Етнографічного вісника” статті “Українська рогова музика”, “Андріашіада” – опера М.Лисенка”, “Було колись – на Вкраїні поле зеленіло…”, “Хорова діяльність М.Лисенка” та ін., монографії “Гулак–Артемовський і його комічна опера “Запорожець за Дунаєм” (1936), “Шевченко і народна пісня” (1938). Справжнім пам’ятником Д.М.Ревуцькому стали три випуски (1926-1929 рр.) його збірників українських народних пісень “Золоті ключі” (по 125 пісень у кожному) з коментарями академічного рівня.

1918–32 працював у Київ. Музичнодраматичному інститут ім. М.Лисенка (від 1923 – професор), де викладав орфоепіку на театральному ф-ті та власне опрацьований курс “Історія пісні”. 

Після показових судових процесів НКВС 1932 р. керівництво інституту, боячись величезного авторитету професора серед студентства, звинувачує Дмитра Миколайовича у буржуазному націоналізмі та розповсюдженні “петлюрівської ідеології” й виключає зі складу викладачів (подібне звинувачення стосувалося і вченого-музикознавця М.Грінченка). Д.Ревуцькому, на щастя, вдалося уникнути арешту; залишалася науково-дослідницька та видавнича діяльність, якій він віддався з повною силою.

Дмитрові Миколайовичу належать переклади українською мовою опер “Фауст” Ш.Гуно (й донині співають цей текст), “Викрадення з сералю” В.А.Моцарта, “Пророк” Д.Мейєрбера, “Паяци” Р.Леонкавалло, “Продана наречена” Б.Сметани, “Трьохгрошова опера” К.Вайля, “Руслан і Людмила” М.Глінки, “Алєко” С.Рахманінова (загалом до півтора десятка).

Дмитра Ревуцького поновлюють на роботі в Інституті мистецтвознавства АН УРСР, він бере активну участь у підготовці й проведенні знаменитої Республіканської наради кобзарів у квітні 1939 р., де, крім виголошення доповіді, ще й виконує народні думи та пісні, демонструє давні традиції кобзарського співу.

У вересні 1939 р. у Дмитра Миколайовича стався інсульт. І як тілько-но поліпшився стан здоров’я, Дмитро Миколайович повернувся до роботи над своєю великою монографією про М.В.Лисенка, бо наближався 100-річний ювілей класика української музики. Наближався і трагічний кінець життя Дмитра Миколайовича Ревуцького. 29 грудня 1941 р. у вже окупованому ворогом Києві, на квартиру професора було вчинено напад.

Був убитий (разом із дружиною) агентом НКВС. Ревуцькому встановлена меморіальна дошка на Прилуцькій гімназії (1997). Його ім’я внесено до реєстру “100 найвідоміших українців” (2002).

Джерела:

1. РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
2. РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
3. Дмитро І Лев Ревуцькі

“Так і живу між звуками й словами”

Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження Олександра Івановича Білаша, українського композитора, народного артиста України, Героя України, Лауреата Державної премії ім.Т.Г.Шевченка. Народного артиста СРСР.

Олександр Білаш народився 6 березня 1931 р. у селі Градизьк Глобинського району Полтавської області. Батько Іван Опанасович Білаш працював бухгалтером, мама — Євдокія Андріївна (у дівоцтві Тонкошкур), — сільська трудівниця. Олександр Білаш закінчив Житомирське музичне училище, згодом Київську консерваторію (композиторське відділення, клас професора М. Вілінського).

В 1976-1994 роках очолював Київську організацію Спілки композиторів України. Був секретарем Всесоюзної організації, а у 1999 р. його обрали 1-м головою ГО Земляцтво «Полтавці» в м. Кисні.

Коло музичних інтересів О. Білаша досить широке, це не лише пісні, яких у творчому доробку композитора понад 400, це і музика до кінофільмів  (“Катя-Катюша”, “Роман і Франческа”, “Сейм виходить з берегів”, “Сон”, “Бур’ян”, “Легендарний Севастополь”, “Дума про місто”, “Вир”, “Небезпечна гастроль), спектаклів, фортепіанні концерти, оперети, дві опери (“Гайдамаки” за поемою Т.Шевченка (1965, лібрето В.Шевчука) та “Прапороносці” за романом О.Гончара (1985, лібрето Б.Олійника)) та моноопери (“Балада війни” на слова І.Драча (1971) та “Сповідь білого тюльпана” за повістю Ч.Айтматова (1999)), симфонічні твори ( “Вишневий вітер” на слова І.Драча “На смерть поета”, присвячена Т.Шевченку (1989),  “Надвечірні дзвони” (“Голод-33”) на слова В.Бровченка (1993) та “Поклони” на слова І.Франка (1994)).

В період між 1977 та 2001 рр. ним було створено десять поетичних збірок, серед них – “Мелодія”, “Криниця”, “Ластів’яні ноти”, “Мамине крило та ін.

Д. Павличко, Б. Олійник, М. Ткач, І. Драч, В. Юхимович це ті друзі і творчі побратими  із якими О. Білаш постійно спілкувався, багато писав на їхні тексти.

Унікальна риса вокальних творів О.Білаша – їх універсальність, “всеужитковість”. Вони однаково доречні і в філармонійних концертах, і на широкій естраді, і – ніде правди діти – за сімейним столом. Серед виконавців пісень композитора – Д.Гнатюк, К.Огнєвий, М.Кондратюк, А.Мокренко, Ю.Гуляєв, В.Тіткін, О.Таранець та М.Ритвицький, квартет «Явір», тріо бандурис­ток Українського радіо, тріо «Либідь», Д. Петрнненко, Г Ципола, Є. Мірошниченко, Л. Остапенко. і, звичайно, люба дружина та мати двох білашевих доньок – Лариса Іванівна Остапенко. 

Джерела:

1. Олександр Білаш [Текст] : Нарис / І. О. Немирович ; Під ред. Т.С.Невінчаної; Худож. Б.Й.Бродський. – К. : Музична Україна, 1979. – 72 с.
2. Білаш Олександр
3. Спектри творчих кольорів О.Білаша
4. Олександр Білаш

“Прекрасний невдаха”

Сьогодні святкує своє 70-річчя один із найбільш незвичайних представників британської музики, співак і гітарист Кріс Рі. Його хриплуватий голос під м’які переливчасті звуки гітари при виконанні блюз-композицій зводили з розуму меломанів наприкінці 80-х років. Лірика музиканта трохи похмура, але компенсується особливою енергетикою, яка стала запорукою його успіху.

Крістофер Ентон Ріа народився 1951 року в Північній Англії в містечку Мідлсбро в сім’ї іммігрантів: батько за походженням був італійцем, а мати – ірландкою. Хлопця виховували в дружній багатодітній родині. Голова сім’ї займався виготовленням морозива і володів фабрикою з виробництва холодного десерту. У шкільні роки Кріс вже визначився з майбутньою професією. Його цікавила журналістика, тож після школи він вступив до коледжу Святої Марії при католицькій чоловічій школі. Та диплом журналіста отримати не судилося: Крістофер був відрахований з першого курсу через конфлікт з педагогом. У 19 років юнак почув записи американського фолк-гітариста Джо Волша з гурту «The Eagles», під впливом яких йому страшенно захотілося також взяти до рук гітару і почати створювати музику. Він купив інструмент і відчайдушно навчався грі на ньому упродовж двох років. Згодом він також оволодіє фортепіано, акордеоном, губною гармонікою, органом та мандоліною.

У 22 роки Кріс вже став учасником гурту «Магдалена», а згодом – його ведучим вокалістом. У 1975 році гурт змінив назву на «Beautiful Losers» («Прекрасні невдахи»).  Учасники колективу перемогли в національному конкурсі самодіяльних музичних гуртів, до того ж були відзначені британською газетою «Melody Maker» як «найкращі новачки року». У 26 років Кріс Рі вирішив розпочати сольну кар’єру і випустив свій перший сингл «Fool (if you think it’s over)», який завоював популярність у Британії та США, навіть був номінований на «Греммі» як «пісня року». Успіх утім був короткочасним. У творчості співака настала затяжна чорна смуга. Другий, третій, четвертий альбоми були, як «холості патрони»: жодного хіта або більш-менш популярної пісні. Співак був готовий уже розпрощатися з музикою, як раптом п’ятий альбом «Water Sign», випущений у 1983 році, виявився популярним в Європі і зробив Кріса Рі мегазіркою. Життя музиканта перетворилося в безперервний драйв – нескінченні гастролі, концерти, записи, зйомки кліпів.

У 1986 році було випущено альбом «On the beach», який став справжнім хітом у Британії та «золотим» у Австралії, Новій Зеландії та Японії. Диск було випущено навіть у СРСР фірмою грамзапису «Мелодія» під назвою «На пляжі». Нарешті слухачі оцінили його музичну творчість – теплоту текстів, хриплуватий голос, м’яке звучання гітари в рок-баладах та блюзових і софт-рокових композиціях. Британець склав серйозну конкуренцію популярним тоді американським зіркам – Біллі Джоелу, Роду Стюарту і Брюсу Спрінгстіну. У середині 1990-х у Кріса Рі почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, він переніс складну операцію і завдяки вдалому лікуванню через певний час повністю одужав. Шанувальники шалено раділи поверненню на сцену свого кумира.  Кріс Рі дав концерти у Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Німеччині та Росії.

Зараз у творчому активі музиканта – 23 сольних альбоми, велика кількість хітів та музичних експериментів. До того ж Кріс Рі є титулованим пілотом перегонів «Формула-1 і перегонів туристичних автомобілів.

Джерела:

1. https://www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/posts/2646674568987371/ – Кріс Рі «І ти, моя любов»
2. https://24smi.org/celebrity/29410-kris-ri.html – Кріс Рі
3. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі
4. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі: біографія артиста

“Ніколи не припиняй, ніколи не зупиняйся”: Джастін Тімберлейк

31 січня святкує свій 40-й день народження популярний американський поп-співак, R’n’B-виконавець, актор, композитор, продюсер, танцюрист Джастін Тімберлейк.

Народився в місті Мемфіс, штат Теннессі, 31 січня 1981 року. Повне ім’я – Джастін Рендалл Тімберлейк. Перші кроки в музичній кар’єрі Джастін зробив на телешоу «Star Search». Там він виконав пісню в стилі кантрі під ім’ям Джастін Рендалл. Кумирами співака з дитинства були Ел Грін, Майкл Джексон, Елтон Джон.

Як і багато голлівудських зірок, свій шлях до слави музикант почав з участі в популярному тоді дитячому телешоу «Клуб Міккі Мауса». Разом з 12-річним Джастіном виступали Крістіна Агілера, Брітні Спірс, яка стала згодом його нареченою, і Джейсі Чейзес – майбутній напарник Джастіна по «’N Sync». Після закінчення шоу в 1995 році Джастін і Джейсі об’єднуються для створення нового бой-бенду – «’N Sync». Народжується нова група, що складається з 5 молодих хлопців, – «’N Sync». Джастіну на той момент всього 16 років, це кучерявий чарівний підліток, який не встиг навіть закінчити школу. Тімберлейк швидко стає душею і обличчям команди, завжди першим позує перед телекамерами і невпинно вражає всіх своїм енергійним характером. Крім участі в житті групи, він встигає вчитися і відвідувати курси для починаючих артистів.

У 1997 році група випустила перший альбом. Команда молодих, талановитих і харизматичних чоловіків відразу набирає запаморочливу популярність: альбом розходиться 11-мільйонним тиражем. Всього групою було записано 7 студійних альбомів, але найбільшу популярність здобув диск «No Strings Attached 2000», який був проданий тиражем 15 млн примірників. За 5 років існування гурт встиг отримати 3 престижні нагороди MTV Video Music Awards, а Джастін стає секс-символом для мільйонів дівчат по всій земній кулі.

В 2002 році Тімберлейк почав сольну кар’єру, записавши альбом “Justfied” (дві премії “Греммі”). У наступному році став головним лауреатом на MTV Europe Awards. Свій другий альбом – “FutureSex / LoveSounds” (ще дві премії “Греммі”) – він записував разом з ультрамодним хіп-хоп продюсером і автором пісень Тімбалендом. Диск з’явився на полицях музичних магазинів в 2006 році і став одним з найпопулярніших релізів року. У 2008 році виходить його спільний з Мадонною сингл «4 Minutes», а пізніше – і кліп на пісню. Хореографія зірок в цьому відео і на спільному концерті до сих пір входить в топ кращих танцювальних проектів світу поп-музики. Пісня підриває світові чарти і завойовує ще більше шанувальників для обох суперзірок.

У березні 2013 року виходить третій альбом Джастіна – «The 20/20 Experience», записаний в жанрі неосоул. Платівка отримує високі оцінки фанатів і критиків, чого не можна сказати про альбом-продовженні «The 20/20 Experience: 2 of 2». У 2014 році Тімберлейк вирушає в тур на підтримку обох робіт. У 2013 році музикант перемагає в 4 категоріях номінаціях на популярній премії «MTV Video Music Awards 2013». Співак отримав нагороду за «Краще відео року» та ще 3 статуетки за кращий монтаж, режисуру і спеціальну премію ім. М. Джексона «Michael Jackson Video Vanguard Award». У 2016 році знаменитість став гостем популярного музичного конкурсу «Євробачення». Він приїхав до Стокгольма, де в фіналі виконав пісню «Can not Stop The Feeling». Виступ американського співака на європейському пісенному конкурсі було пов’язано з тим, що в 2016 році в США вперше транслювалося «Євробачення». Раніше в Америці дана подія не висвітлювалося.

Крім музики, Джастін Тімберлейк знімається в кіно. Першим фільмом з його участю був «Едісон», в головних ролях грали Морган Фрімен і Кевін Спейсі. Однак, незважаючи на настільки великі величини в акторському складі, фільм особливого успіху не мав. Наступним фільмом в кінематографічній біографії Джастіна став «Альфа Дог», де він виконав одну з головних ролей. Після слідують ще кілька кінопродуктів, серед яких – роль в оскароносному фільмі Фінчера «Соціальна мережа». Отримавши три «Оскара» з 8 номінацій картина прославила Тімберлейка як талановитого актора – на додачу до його і так вже приголомшливої музичної кар’єри.

У 2007 році він озвучує юного короля Артура в мультфільмі «Шрек». Мабуть, така робота припала Джастіну за смаком, і в 2016-му він подарував свій голос головному персонажу анімаційної музичної комедії «Тролі». Однак незабаром стало відомо, що співак не тільки озвучив мультиплікаційного героя, а й написав музику для нової стрічки. Варто згадати і фільми, які вийшли в 2011 році «Училка», «Секс по дружбі» і фантастичний бойовик-антиутопія «Час» з Олівією Уайлд.

У 2017 році відбулася прем’єра фільму Вуді Аллена «Колесо чудес». Головні ролі в картині дісталися Джастіну Тімберлейку, Кейт Уінслет і Джеймсу Белуші.

У лютому 2018 року Тімберлейк презентував свій п’ятий студійний альбом «Manof the Woods», в нього увійшли 16 композицій, в тому числі дуети з Крісом Степлтоном і Алішею Кіз.

У 2009 році Тімберлейк став обличчям рекламної кампанії чоловічого аромату Givenchy Play Sport. У тому ж році він зайнявся виробництвом текіли «Sauza 901». У співака є власний бренд одягу «William Rast», а співзасновником компанії став його друг – актор Трейс Айала. Також співак є власником мережі ресторанів «Southern Hospitality» і звукозаписної лейблу «Tennmann».

Сьогодні Джастін популярний музикант з багатомільйонними фанатами по всьому світу.

Джерела:

1. ДЖАСТІН ТІМБЕРЛЕЙК
2. Джастін Тімберлейк
3. Джастін Тімберлейк

Ще один день в раю

Сьогодні відзначає своє 70-річчя Філ Коллінз – відомий британській співак, автор пісень, ударник, актор.  

Музиканта по праву називають інтелектуальним рокером і маестро барабанних паличок. Рок-музика принесла йому славу, визнання монарших осіб і незаперечний авторитет. Він є одним із трьох виконавців, які домоглися успіху як у складі колективу, так і сольно, чиї альбоми розійшлися по світу тиражем більше 100 млн екземплярів. Подібний рекорд належить тільки Майклу Джексону і Полу Маккартні.

Легенда року народився 30 січня 1951 року в Лондоні. За англійською традицією ім’я у хлопчика було складним – Філіп Девід Чарлз Коллінз. Коли хлопчикові було 5 років, йому на Різдво подарували іграшковий барабан, з яким він у дитинстві не розлучався. Через роки батьки купили йому професійнішу установку. Професійне виховання Філа розпочалося в 14  років після його вступу до школи акторів Барбари Спік. Він випробовував себе в ролі дитячого актора  та моделі, а згодом зіграв головну роль Артфула Доджера у фільмі-мюзиклі «Oliver!», знятого за мотивами повісті Чарлза Дікенса «Пригоди Олівера Твіста». Потрапивши з друзями до масовки фільму «A Hard Day’s Night», де головних героїв зіграли учасники легендарної «Бітлз», і побачивши на власні очі живих ікон, Філіп остаточно зробив вибір на користь музики. Він сформував свій перший гурт з назвою «The Real Thing», а пізніше приєднався до гурту The Freehold, з яким записав першу власну пісню «Lying Crying Dying».

У 1970 році співак відгукнувся на оголошення в музичному журналі ансамблю Genesis, що шукав ударника. Група приваблювала поєднанням у виконанні року з джазом, класичної та народної музики, а також театралізованими елементами виступів. Ставши солістом ансамблю, Філ Коллінз за наступні 12 років перетворив Genesis у найяскравішу сторінку не тільки в британській, але і в світовій рок-музиці. На початку 1980-х років Філ вирішив випускати сольні альбоми. Рідко кому з вокалістів відомих груп, що почали сольну кар’єру, вдається перевершити успіх, досягнутий у групі. Але Філу це вдалося. Наклад його першого ж сольного альбому перевершив тиражі альбомів Genesis. На початку 1990-х співак вирішує покинути групу Genesis, присвятивши себе сольним проєктам. Однак перед виходом він записує разом з її учасниками один із кращих альбомів у історії групи «We Can’t Dance» і бере участь у великому прощальному турне (1993).

Репертуар Філа Коллінза не обмежується душевними мелодійними піснями про любов. У своїх піснях він піднімає важливі соціальні та моральні теми: військові конфлікти, складні відносини батьків та дітей, життя бездомних та інші гострі проблеми.

Співак продовжив і свою акторську діяльність. Найвідоміший фільм з його участю – комедійна драма «Бастер», заснована на реальних подіях – пограбування поштового потягу. Крім цієї картини співак значиться в титрах фільмів «Повернення Бруно», «Це ранок», «Кімната 101», «Світанок». За саундтрек до анімаційного фільму «Тарзан» Філ отримав «Оскара».

Джерела:

1. http://www.people.su/ua/55171 – Філ Коллінз
2. https://7080.kg.org.ua/about-project/rock-legends/item/166-fil-kollinz – Філ Коллінз
3. https://24smi.org/celebrity/5516-fil-kollinz.html – Філ Коллінз

“Музика поза часом”: Амадей Моцарт

Сьогодні виповнюється 265 років від дня народження геніального австрійського композитора і музиканта Вольфгана Амадея Моцарта.

Вольфганг Амадей Моцарт народився 27 січня 1756 р. в Зальцбурзі (Австрія) в сім’ї Леопольда Моцарта, скрипаля і композитора при дворі зальцбургского архієпископа. Геніальна обдарованість дозволила Моцарту вже з чотирирічного віку складати музику, дуже швидко оволодіти мистецтвом гри на клавірі, скрипці, органі. Батько вміло керував заняттями сина. У 1762-1771 рр. він робив гастрольні поїздки, під час яких багато європейських дворів познайомилися з мистецтвом його дітей, всюди викликали захоплення. У віці 14 років Моцарт був нагороджений папським орденом «Золотий шпори», обраний членом Філармонічний академії в Болоньї.

У поїздках Вольфганг знайомився з музикою різних країн, освоюючи характерні для епохи жанри. Так, знайомство з І. К. Бахом, який жив у Лондоні, викликає до життя перші симфонії (1764), у Відні (1768) він отримує замовлення на опери в жанрі італійської опери-buffa ( «Удавана простачка») і німецького зингшпиля ( «Бастьєн і Бастьенна »; роком раніше в Зальцбурзькому університеті була поставлена ​​шкільна опера (латинська комедія) «Аполлон і Гіацинт». Особливо плідним було перебування в Італії, де Моцарт вдосконалюється в контрапункті (поліфонії) у Дж. Б. Мартіні (Болонья), ставить в Мілані оперу-seria «Мітрідат, цар понтійський» (1770), а в 1771 р – оперу «Луцій Сулла». Геніальний юнак менше цікавив меценатів, ніж чудо-дитина, і Л. Моцарту не вдалося знайти для нього місця при будь-якому столичному європейському дворі. Довелося повернутися в Зальцбург для виконання обов’язків придворного концертмейстера. Творчі прагнення Моцарта тепер обмежувалися замовленнями на твори духовної музики, а також розважальних п’єс – дивертисментів, касацій, серенад (сюїт з танцювальними частинами для різних інструментальних складів, які лунали не тільки на придворних вечорах, але і на вулицях, в будинках австрійських городян). Роботу в цій області Моцарт продовжив згодом і у Відні, де було створено його найвідоміший твір подібного роду – «Маленька нічна серенада» (1787), своєрідна мініатюрна симфонія, повна гумору і витонченості. Пише Моцарт і концерти для скрипки з оркестром, клавірні і скрипкові сонати та ін. Одна з вершин музики цього періоду – Симфонія соль мінор № 25, де відбилися характерні для епохи бунтівні «вертеровские» настрої, близькі по духу літературної течії «Бурі і натиску» .

Прекрасним віденським дебютом Моцарта став зингшпиль «Викрадення із сералю» (1782, Бургтеатр). Однак згодом оперні замовлення надходили не настільки часто. Придворний поет Л. Да Понте сприяв постановці на сцені Бургтеатра опер, написаних на його лібрето: двох центральних творінь Моцарта – «Весілля Фігаро” (1786) і «Дон Жуана» (1788), а також опери-buffа “Так чинять усі” (1790); в Шенбрунні (літній резиденції двору) була також поставлена ​​одноактна комедія з музикою «Директор театру» (1786). Перші роки у Відні Моцарт часто виступає, створюючи для своїх «академій» (концертів, організованих за передплатою серед меценатів) концерти для клавіру з оркестром. Виключне значення для творчості композитора мало вивчення творів І. С. Баха (а також Г. Ф. Генделя, Ф. Е. Баха), що направило його художні інтереси в область поліфонії, додало нової глибини і серйозності його задумам. Це дуже яскраво проявилося в Фантазії і сонаті до мінор (1784-85), в шести струнних квартетах, присвячених І. Гайдну, з яким Моцарта пов’язувала велика і творча дружба. Чим глибше проникала музика Моцарта в таємниці людського буття, чим індивидуальніше ставав вигляд його творів, тим меншим успіхом вони користувалися у Відні (отримана в 1787 р. посада придворного камерного музиканта зобов’язувала його лише до створення танців для маскарадів).

Набагато більше розуміння знайшов композитор в Празі, де в 1787 році було поставлено ​​«Весілля Фігаро», а незабаром відбулася прем’єра написаного для цього міста «Дон Жуана» (в 1791 р. Моцарт поставив в Празі ще одну оперу – «Милосердя Тита»). Такою ж сміливістю і новизною відзначені «Празька симфонія» ре мажор (1787) і три останні симфонії (№ 39 мі-бемоль мажор, № 40 соль мінор, № 41 до мажор – «Юпітер»; літо 1788), що дали надзвичайно яскраву і повну картину ідей і почуттів своєї епохи і проклали шляхи до симфонізму XIX ст. З трьох симфоній 1788 р. тільки Симфонія соль мінор прозвучала один раз у Відні. Останніми безсмертними творіннями моцартовського генія стали опера «Чарівна флейта» – гімн світла і розуму (1791 Театр у віденському передмісті) – і скорботний величний Реквієм, який не завершений композитором.

Творчий доробок Вольфганга Амадея Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика композитора стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. До сьогодні Моцарт вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.

Джерела:

1. Вольфганг Амадей Моцарт
2. Вольфганг Амадей Моцарт
3. Вольфганг Амадей Моцарт

Творча сила Пласідо Домінго

Сьогодні святкує свій день народження (80 років!) іспанський тенор Пласідо Домінго!

Пласідо Домінго – один із найкращих тенорів сучасності. Рідкісне поєднання сильного голосу, харизми і неймовірної працьовитості дозволило співаку стати легендою опери ще за життя.

Хосе Пласідо Домінго Эмбіль народився 1941 року в сонячному Мадриді в сім’ї співаків іспанської оперети. Коли хлопчикові було 8 років, родина переїхала до Мехіко, де батьки Пласідо організували власну театральну трупу. Хлопець теж бачив своє покликання в музиці, і вже в 14-річному віці вступив до Мексиканської національної консерваторії.  У 20 років співак дебютував у національній опері в ролі Альфреда в опері «Травіата» Дж.Верді, а згодом уже виступав у провідних театрах світу – в опері Тель-Авіва, в Метрополітен опера в Нью-Йорку, Ла Скала в Мілані та Ковент Гарден в Лондоні.

Разом з Хосе Каррерасом i Лучано Паваротті  співак виступив у концерті «Трьох тенорів» на відкритті Чемпіонату світу з футболу в 1990 році в Римі. Проєкт «Три тенори» був настільки успішним, що оперні співаки разом упродовж кількох років давали концерти по всій Європі. Особливо публіка полюбила пісні «Санта Лючія» й «О соле міо». Пласідо завжди був спортивним. У молодості він, справжній іспанець, чудово грав у футбол, а тепер є постійним уболівальником команди «Реал Мадрид». У 2002 році він виконав новий гімн мадридського «Реалу» — «Himno del Centenario del Real Madrid» — у супроводі 82 музикантів.

Співак обіймав посаду художнього директора Національної опери у Вашингтоні, згодом – в Опері Лос-Анджелеса. Записав велику кількість компакт-дисків, а також знімався в музичних фільмах. У 2016 році закритим концертом Пласідо Домінго відкрився найсучасніший у світі оперний театр — Дубайська опера (ОАЕ).

За свої творчі роки Пласідо Домінго виконав 147 партій італійською, іспанською, англійською, французькою, німецькою, російською й українською мовами. Більшу частину його репертуару складають опери Дж.Верді. У 2009 році Пласідо Домінго став першим лауреатом премії імені шведської оперної діви Бірґіт  Нільсон. Грошова частина нагороди складає один мільйон доларів, відтак премія Нільсон стала найбільшою в галузі класичної музики. Бірґіт Нільсон сама вибрала Пласідо першим одержувачем своєї премії, але до дня оголошення лауреата його ім’я трималося в таємниці. 

Співак є Почесним доктором Мадридського університету, Доктором мистецтв Нью-Йоркського університету, Почесним доктором музики в Університеті Оклахоми, Філадельфійському коледжі сценічних мистецтв та Джорджтаунському університеті. У 2019 році під час візиту в Україну Пласідо Домінго було присвоєне звання Почесного професора Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Ім’я видатного виконавця занесено до Книги рекордів Гіннеса як співака, який викликав найтриваліші оплески (у 1991 році після спектаклю «Отелло» у Відні овації тривали 80 хвилин!). Крім того, він більше за всіх виходив на поклони, а за кількістю відкриття сезонів в Метрополітен-опері побив навіть рекорд Карузо.

Пласідо Домінго – людина широкої душі, небайдужа до страждань інших. Після жахливого землетрусу в Мехіко в 1985 році співак помчав до міста, де він виріс, і власноруч розбирав завали разом з усіма людьми й рятувальниками. Майже цілий рік музикант давав концерти на великих стадіонах по всьому світу з метою заробити якомога більше коштів на відновлення міста. І вдячні мексиканці в 2007 році в Мехіко урочисто відкрили, в присутності самого Пласідо, його бронзову скульптуру в натуральну величину, відлиту із зібраних жителями столиці ключів від квартир в зруйнованих будинках.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/4198-plasido-domingo.html – Пласідо Домінго
2. https://www.peoples.ru/art/theatre/opera/tenor/placido_domingo/ – Пласідо Домінго
3. https://redday.ru/people/placido_domingo – Пласідо Домінго

“Пітбуль: репер з бійцівським характером”

15 січня святкує своє 40-річчя американський співак і продюсер Армандо Крістіан Перес.

Народився 15 січня 1981 року в Маямі, в родині кубинських емігрантів. Батьки розійшлися, коли Перес був маленьким, і його вихованням якийсь час займалася мати. У три роки майбутній репер вже міг читати роботи кубинського національного героя і поета Хосе Марті (José Martí) іспанською мовою. Підростаючи, Армандо перейнявся поп-музикою Майамі-бас і творчістю Селії Круз (Celia Cruz) і Віллі Чиріно (Willy Chirino). Згідно з деякими джерелами, мати вигнала Армандо з дому, коли той пішов по стопах батька і став наркодилером. Юнак опинився в прийомній сім’ї в Розуеллі, Джорджія (Roswell, Georgia). Отримавши диплом про середню освіту, Перес вирішив зробити собі ім’я в музичному світі.

Реп традиційно вважається музикою чорношкірих і білому виконавцю такого жанру завжди було складно пробитися на велику сцену. З Армандо сталося те саме. Довгий час співака просто не помічали. У ці роки і з’являється його псевдонім – Пітбуль, за словами самого виконавця, йому був близький образ цієї сміливої бійцівської собаки.

Незабаром молодому співакові посміхнулася удача: його стали запрошувати на записи власних альбомів такі виконавці як Роберт Фернандез і Ліл Джон. Співпраця з ними принесла починаючому реперу славу. У 2004 році з’являється дебютний альбом Пітбуля – «M.I.A.M.I.». Композиції з цього диска відразу стали хітами. Після випуску альбому співак вирушив у спільне турне з Емінемом і 50 Cent. Буквально через рік Пітбуль став одним із співзасновників звукозаписної студії «Bad Boy Latino», що спеціалізується на записі латиноамериканського соулу та хіп-хопу. Але при цьому він не покидав і власну творчість.

У 2006 році Pitbull взяв участь в озвучці гри «Обличчя зі шрамом: Світ належить тобі». Також в тому ж році почалися активні спільні роботи з південними виконавцями на зразок Жана Вайклеф, Ольги Таньон, Dj Khaled і групою Terror Squad.

У 2014 році на відкритті Чемпіонату світу з футболу разом з Клаудією лейттем і Дженніфер Лопес виконав композицію We are one. У липні того ж року отримав персональну зірку на голлівудській Алеї слави, а в листопаді випустив альбом Globalization, головним хітом якого став трек Fun, записаний спільно з музикантом на ім’я (Chris Brown). У 2015 році Пітбуль випустив свій другий іспаномовний альбом, який отримав назву Dale (за нього Перес отримав премію «Греммі»), а також засвітився на телебаченні, знявшись у серіалі Денні Стронга і Лі Деніелс «Імперія».

Пітбуль відрізняється працьовитістю і працездатністю. Практично щороку він випускає по новому диску. Створені Пітбулем композиції моментально стають хітами. Вершиною його творчості став сингл «Give Me Everything», який посів перше місце в американському музичному хіт-параді. Незважаючи на те, що музика Пітбуля може здатися легковажною, співак часто зачіпає в своїй творчості теми, що стосуються політики, еміграції та життя суспільства. На сьогоднішній день Пітбуль записав десять альбомів і встиг попрацювати з такими зірками як Енріке Іглесіас, Дженіфер Лопез, Шакіра і Крістіна Агілера.

Дискографія:

• 2004: M.I.A.M.I.
• 2006: El Mariel
• 2007: The Boatlift
• 2009: Rebelution
• 2010: Armando
• 2011: Planet Pit
• 2012: Global Warming
• 2014: Globalization
• 2015: Dale
• 2017: Climate Change
• 2019: Libertad 548

Фільми:

• 2012 La Gasolina: Reggaeton Explosion
• 2012 Криваві Гроші
• 2013 Епік
• 2019 Uglydolls

Джерела:

1. Питбуль (Армандо Кристиан Перес). Pitbull: личная жизнь
2. Pitbull (rapper)
3. Питбуль (Pitbull)

“Життя дубль два”

10 січня святкує своє 40-річчя Алан Бадоєв  — український режисер, сценарист, кліпмейкер та телеведучий. Він є одним з найпопулярніших кліпмейкерів України.

Алан Бадоєв народився у Північній Осетії. Виріс в Україні — у місті Горлівка Донецької області. Закінчив Київський інститут кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв. Живе і працює в Києві. На першому курсі інституту почав знімати документальні фільми. Пізніше створив документальний цикл “Життя дубль два”. Фільми з нього удостоювалися призів фестивалів “Золотий витязь” і “Просвіта”. Короткометражні фільми “Колос і стерня”, “Слід 2000”, “П’ять хвилин або Легенди убитого часу” були удостоєні спеціального призу за кращу режисерську роботу і пошуки аудіовізуальної мови на Міжнародному студентському кінофестивалі Фаст Фест Уікенд.

У 2002 Алан Бадоєв за написаний сценарій до фільму “Ангели живуть навпроти” нагороджений орденом Пресвятої Богородиці Покрови за внесок в розвиток мистецтва в Україні і відображення гостросоціальних проблем високохудожньою мовою. У березні 2007 випущений в прокат перший повнометражний ігровий фільм Бадоєва “AngeLove” (ще відомий як “OrangeLove” і “Помаранчеве кохання”) з Олексієм Чадовим і Ольгою Макєєвої в головних ролях. На початку 2010 року Алан Бадоєв приступив до двох масштабних проектів. У квітні на запрошення Володимира Зеленського та Студії Квартал-95, став креативним продюсером і режисером нового гумористичного шоу на телеканалі Інтер – “Пороблено в Україні”. Спеціально для цього проекту режисер об’єднав у своїй творчій лабораторії “СК Production” кращих фахівців. Пізніше разом з Володимиром Зеленським заснував компанію “Gaudi Studio”, що спеціалізується на зйомках телешоу. Алан Бадоєв разом з дружиною Жанною Бадоєвою вів на каналах «Інтер» і «К1» пізнавальну передачу про подорожі під назвою «Орел і Решка».

У 2011 році Алан Бадоєв створив музичний фільм “Мадемуазель Живаго”. У головній ролі – зірка світової сцени Лара Фабіан, музику до фільму написав композитор і продюсер Ігор Крутий, художник – Олександр Мілов. У 2018 році Алан зняв кліп всесвітньо відомому ірано-шведському співакові Арашу і Хелені на пісню “Dooset Daram”. Зйомки проходили в Україні в лісі і тривали близько 48 годин. В 2019 був організатором шоу на офіційних заходах з нагоди Дня незалежності України.

Кліпмейкер. Найбільше Алан Бадоєв відомий як кліпмейкер. Працював з Андрієм Данилко, Софією Ротару, групою “ВІА Гра”, “Нічними снайперами”, “Hi Fi”, Валерієм Меладзе, Авраамом Руссо, Іриною Білик, Ані Лорак, Наталею Могилевською, Гайтаною, Віталієм Козловським, Світланою Лободою, Сергієм Лазарєвим, Анжелікою Агурбаш, Валерією та іншими українськими і російськими зірками естради.

Продюсування. У 2009 році почав продюсувати “фабриканта” Макса Барських. У 2011 році продюсував Мішу Романову (Наталію Могиленець). З 2013 по 2018 рік Міша була солісткою групи ВІА Гра (продюсер Костянтин Меладзе). У 2015 році почав продюсувати учасника шоу “Хочу до Меладзе” В’ячеслава Басюл.

Нагороди. Премія на фестивалі “Кіношок 2006” за кращу режисерську роботу фільм “Оранжлав”. У лютому 2008 в рамках премії “Вибір EGO 2007. Люди року” (проект журналу “EGO”) Алан Бадоєв названий “Кращим режисером року”. У 2015 та 2017 визнаний кращим кліпмейкером року за версією музичної премії “M1 Music Awards”.

Джерела:

1. Алан Бадоєв
2. Бадоєв Алан
3. Алан Бадоєв
4. Зірвав куш: названо ім’я кращого кліпмейкера України за версією премії «M1 Music Awards 2017»