Токійський національний музей

Токійський національний музей – найбільший і найстаріший музей мистецтв Японії. Зберігає та експонує матеріали, присвячені археології, історії, мистецтву, ремеслам Японії та азійськийх країн. Розташований в парку Уено району Тайто, Токіо. Станом на березень 2009 року нараховував 110 тисяч експонатів. З них 87 мали статус національних скарбів, а 622 – статус цінних культурних надбань Японії.

Токійський національний музей займає досить велику територію, це цілий комплекс будівель, які були побудовані в різний проміжок часу. Музей виник на базі конфуціанського храму Юсіма 1872 року. Через десятиліття його перенесли на територію колишнього монастиря Кан’ейдзі в парку Уено. Нова будівля музею була споруджена за проектом британського архітектора Джошуа Кондера. 1908 року Катаяма Токума збудував додатковий Церемоніальний корпус. 1923 року, після Кантоського землетрусу, будівля Кондера згоріла, тому замість неї 1938 року спорудили новий Головний корпус за проектом Іто Тюти.

Музей неодноразово змінював назви. До кінця Другої світової війни він іменувався Токійськийм імперським музеєм та Токійським музеєм Імператорського дому. 1947 року, після набуття чинності нової Конституції Японії, його перейменували на Японський національний музей, а 1950 року – на Токійський національний музей. З 1968 року він підпорядковувався відділу культури Міністерства культури Японії, а з квітня 2001 року став автономною організацією.

Музей займається збором, зберіганням та експонуванням цінних культурних пам’яток Японії та азійських країн. Працівники музею – професійні історки, археологи, мистецтвознавці. Одним із дослідницьких центрів музею є архів, збудований в лютому 1984 року. Музей випускає місячне періодичне видання «Новини Токійського національного музею» та журнал «Museum», організовує публічні лекції, здійснює обмін виставками з іноземними музеями.

Основна колекція японського національного мистецтва зберігається в центральній будівлі Хонкан. У відділі археології, яка знахоиться на першому поверсі Хейсейкана, знаходяться предмети буддійського японського мистецтва. Крім цього, в Токійському національному музеї на другому поверсі проходять виставки, а перший поверх зустрічає відвідувачів абсолютно неймовірними скульптурами догу з лякаюче виряченими очима. Цей вид мистецтва (скульптури догу) належить культурі Дземон, на зміну якого прийшов буддизм, його ранні зразки відносяться до 7 століття.

Центральну будівлю Хонкан було побудовано в 1938 році, вона поєднує в своїй архітектурі традиційний японський стиль і ар-деко, властивий Європі тих років. Експозиція охоплює практично всі періоди японського мистецтва і розміщена відповідним чином. На першому поверсі музею можна побачити більш сучасне мистецтво, на другому поверсі – предмети представлені в хронологічному порядку. У музеї представлені довгі свитки з низками ієрогліфів, виконані майстерними каліграфами. Не менш заворожують і величезні ширми з мальовничими сюжетними розписами. Крім того,можна насолодитися чудовими гравюрами і обладунками самураїв – шовковими кімоно для театру кабукі і зразками кераміки.

• Головний корпус 

Збудований 1938 року. Площа 22416 м². Архітектор Іто Тюта. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені японському мистецтву, ремеслам, історії, археології. Другий поверх. Зали 1 – 10. Тема: «Розвиток японського мистецтва». Зал 1: «Зародження японського мистецтва», «Розквіт буддизму». Зал 2: «Зал національних скарбів». Зал 3: «Буддистське мистецтво», «Палацове мистецтво», «Дзен і тушеві картини». Зал 4: «Чайне мистецтво». Кімнати 5-6: «Самурайські обладунки». Зал 7: «Настінні і надвірні картини». Зал 8: «Меблі», «Каліграфія». Зал 9: «Но і кабукі». Зал 10: «Укійо-е та одяг». Спеціальні зали 1-2: «Нові надходження». Перший поверх. Зали 11 – 20. Тема: «Японські ремесла». Зал 11: «Буддистська скульптура». Зал 12: «Скульптура і ювелірна справа». Зал 13: «Порцеляна, лаковані вироби, мечі». Зал 14: «Ремесла». Зал 15: «Етнологічні матеріали». Зал 16: «Історичні матеріали». Зал 17: «Реставраційні матеріали». Зал 18: «Нове мистецтво». Зал 19: «Нові ремесла». Зал 20: «Просвіта». Спеціальні зали 3-4: «Нові надходження». Спеціальний зал 5: «Виставки». Підвал. Музейна крамниця, бібліотека.

• Азійський корпус 

Збудований 1968 року. Площа 12531 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології. З 2009 року перебував на ремонті. Був знову відкритий 2 січня 2013 р. Зал 1: Скульптура Китаю, Індії, Кандагару. Зал 2: Ювелірна справа Китаю і Південно-східної Азії. Зал 3: Мистецтво Єгипту, Західної, Південно-східної і Південної Азії. Зал 4: Археологія Китаю. Зал 5: Археологія та ремесла Китаю. Кімнати 6-7: Мистецтво Китаю. Зал 8: Образотворче мистецтво та каліграфія Китаю. Зал 9: Мистецтво Кореї та Центральної Азії.

• Корпус скарбів Хорюдзі 

Збудований 1964 року. Площа 3980 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує скарби з буддистського монастиря Хорюдзі. Зал 1: Буддистські хорогви. Зал 2: Буддистські скульптури. Зал 3: Театр і музика. Зал 4: Теслярство і лакування. Зал 5: Ювелірна справа. Зал 6: Картини, каліграфія, ткацтво.

• Церемоніальний корпус 

Збудований 1908 року. Площа 2049 м². Архітектор Катаяма Токума. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології.

• Хейсейський корпус

Збудований 1999 року. Площа 17 981 м². Зберігає і експонує матеріали археологічних розкопок в Японії.

• Музей Куроди 

Збудований 1928 року. Присвячений пам’яті японського художника Куроди Сейкі. Зберігає і експонує картини Куроди та інших митців.

Джерела:

1. Токійський національний музей
2. Токійський національний музей

Музей Ізраїлю в Єрусалимі

Музей Ізраїлю є найбільшим культурним закладом держави Ізраїль і одним з провідних музеїв археології та мистецтв у світі. Заснований в 1965 році, музей володіє енциклопедичною колекцією – від експонатів доісторичних часів до сучасного мистецтва.

Ця багатогранна колекція представлена ​​відділом мистецтв Бецалель, відділом археології імені Бронфмана, відділом єврейської культури і мистецтва та дитячим відділом імені Рут. Завдяки допомозі і підтримці спонсорів з усього світу, за 40 років свого існування, музей володіє близько 500 000 експонатами і перетворився на всесвітньо визнане і невичерпне джерело культурних цінностей для Ізраїлю, Близького Сходу і всього світу.

У Храмі Книги, шедеврі сучасної архітектури, експонуються всесвітньо відомі Сувої Мертвого моря – одна з найзначніших археологічних знахідок останнього століття і національний скарб держави Ізраїль та єврейського народу. Храм Книги – відкритий для відвідування, повністю відреставрований, оновлений його дизайн, досягнуті оптимальні умови для зберігання та експонування Сувоїв Мертвого моря та інших документів, серед яких Кодекс Алеппо 10 століття – найдавніший і найбільш повний (до виявлення Сувоїв) єврейський біблійний кодекс.

Одним з недавніх і значних придбань музею став Макет Єрусалиму часів Другого Храму. У ньому відтворено топографію і архітектуру міста, яким воно було в 66 році н.е., коли спалахнуло Велике повстання проти римлян, що призвело до руйнування міста і Храму. Макет, спочатку побудований на території готелю Голіленд, нині є частиною музейного комплексу. Макет, виконаний в масштабі 1:50 і розташований на 1000 кв.м., дозволяє відвідувачам краще зрозуміти в історичному контексті період Другого Храму, історію Сувоїв Мертвого моря і все, що пов’язано з фігурою Христа і раннім християнством.

Кінозал призначений для отримання базової інформації, перед відвідування Храму Книги та Макета Єрусалиму. У 22-хвилинному фільмі відображено проблеми іудаїзму того часу очима молодого єрусалимського священика і підлітка з Кумрана. Таким чином, сформований комплекс по-новому висвітлює біблійну тематику іудаїзму і християнства. Макет знайомить відвідувача з Єрусалимом 1-ого століття, короткий фільм вводить в соціальну і релігійну атмосферу того часу, і, нарешті, в Храмі Книги відбувається безпосереднє знайомство з рукописами – справжнім свідоцтвом епохи.

Сад мистецтв був заснований з ініціативи американського підприємця Біллі Роуза. Його творцем став знаменитий Ісаму Ногучі, американський скульптор японського походження, який створив унікальну концепцію Саду, що об’єднала особливості ізраїльського ландшафту і японських зен-садів. Близько п’ятдесяти робіт сучасних скульпторів з Європи, Америки та Ізраїлю розміщені так, що дозволяють простежити розвиток сучасної скульптури – з кінця 19 століття до наших днів. Серед творів – знамениті “Хребці” Генрі Мура, “Адам” Огюста Родена, “Любов” Роберта Індіани, роботи Пабло Пікассо, Жака Ліфшиця, Джеймса туррелі і багатьох інших майстрів.

Дитячий відділ, унікальний за масштабами і розмахом діяльності, пропонує широкий спектр програм школярам всієї країни, має в своєму розпорядженні великі виставкові галереї, класи для творчості, лекційний зал, бібліотеку ілюстрованих дитячих книжок, кімнату, де майструють з відходів виробництва. Важлива частина діяльності відділу – щорічна виставка для всієї родини. Така виставка поєднує в собі твори мистецтва різних періодів з музейних колекцій і роботи художників з Ізраїлю та інших країн, а також інтерактивні куточки.

Крім великої діяльності на своїй території в 20 акрів, Музей керує роботою двох філій. Це єрусалимські пам’ятки: Археологічний музей ім. Рокфеллера, побудований в 1938 році Джоном Рокфеллером для експозиції археологічних знахідок на території Ізраїлю, і Будинок Тихо, що спочатку належав доктору Аврааму Тихо і його дружині-художниці Ганні, який за заповітом власників став – разом з колекціями і бібліотекою – культурним центром для жителів міста.

Джерела:

1. Музей Ізраїлю в Єрусалимі

Шанхайський музей

Шанхайський музей – сучасний музей з дорогоцінними китайськими культурними реліквіями. Колекція якого складається з майже 1 020 000 предметів, 140 000 з яких оцінені як національні скарби.

У Шанхайському музеї, який був заснований в 1952 р., зберігається одна з найбільших колекцій історичних і культурних артефактів не тільки в Азії, але і у всьому світі. Він був перенесений у стару будівлю Чжунхуй на Південній дорозі Хенань № 16 у жовтні 1959 року. На початку 1990-х музей був перенесений на Народну площу та відкритий для відвідувачів у сучасному будинку 12 жовтня 1996 р.

Колекція музею охоплює тридцять одну категорію, серед яких бронза, кераміка, каліграфія, живопис, скульптура, оракулова кістка, печатки, монети, нефрит, меблі, вишивка, лаковий посуд, різьба по бамбуку та дереву, декоративно-прикладне мистецтво китайських етнічних меншин тощо. Серед яких особливо відзначаються колекція бронзи, кераміки, каліграфії та живопису.

Зараз у музеї є десять постійних галерей, чотири спеціальні демонстраційні зали та три тимчасові виставкові зали, в яких розташовується значна колекція стародавніх творів мистецтва китайських майстрів.

Постійними галереями є:

• галерея давньої китайської бронзи;
• галерея давньої китайської скульптури;
• галерея давньої китайської кераміки;
• галерея давнього китайського нефриту;
• галерея давнього китайського образотворчого мистецтва;
• галерея давньої китайської каліграфії;
• галерея давньіх китайських печаток;
• галерея давньої китайської нумізматики;
• галерея меблів династій Мін та Цін;
• галерея мситецтв і ремесел національних меншин Китаю.

У залі присвяченому бронзі – понад чотириста цікавих виробів з цього металу: музичні інструменти, зброя, кубки, витончені прикраси. Чудові експонати з кераміки і нефриту, які відносяться до різних епох. Тут і керамічний посуд, і маленькі витончені статуетки, фарфорові вироби, прикраси та талісмани з нефриту. Музейна галерея із зразками печаток становить величезний інтерес.

У Шанхайському музеї є галереї, присвячені дивовижному і прекрасному мистецтву китайського живопису, скульптури і каліграфії; ціла галерея, заповнена всілякими древніми монетами і паперовими грошима не тільки Китаю, але і сусідніх з ним країн; виставка приголомшливих предметів меблів епохи правління династій Мін і Цін, вирізаної з дорогих порід дерева, оздобленого дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням і металами.

Крім цього є ще цілий зал, де виставлена ​​експозиція, присвячена етнічними меншинами цієї країни. Серед експонатів цього залу є безліч творів мистецтва ремісників Тибету, плавальні засоби народів південних островів, національні костюми малих народів Китаю, Середньої Азії та Індії. Величезна колекці музею охоплює цілі історичні епохи життя цієї прекрасної країни і розвитку китайської культури, допомагає відкрити ще одну завісу в таємничий і барвистий світ Китаю.

Джерела:

1. Шанхайський музей

Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»

«Центр мистецтв королеви Софії» або «Музей королеви Софії» є художнім музеєм, де є пінакотека (місце для зберігання живописних зображень) і бібліотека, що налічує 40 000 томів літератури. Цей музей разом з музеєм Прадо і Тіссена-Борнеміса утворюють Золотий трикутник Мадрида.

Музей зазнав деяких змін – у процесі реставрації загальна площа музею виросла приблизно на 25 000 м², і тепер вона майже на 60% більше площі колишньої центральної лікарні Мадрида, створеної архітекторами Франсиско Сабатіні та Хосе де Ермосілла. Саму будівлю цієї лікарні у 1992 році відвели під розміщення Центру мистецтв. До числа основних завдань Музею королеви Софії відноситься демонстрація творів художнього авангарду і всесвітня популяризація мистецтва сучасної Іспанії.

Знамените полотно Пікассо «Герніка», привезене в музей в 1992 р. з Касон дель Буена Ретіро, змагається тут з відомими роботами Далі, Міро, Хуана Гріса, Пабло Гарганьо, Чильїда і Тапієса. Численні тимчасові експозиції музею привертають велику кількість бажаючих познайомитися з найостаннішими тенденціями в мистецтві. До складу Центру мистецтв, крім музею, входить концертний зал, бібліотека.

«Музей королеви Софії» з 1986 року працював в якості виставкового Центру сучасного мистецтва, який спеціалізувався на скульптурі. Офіційне відкриття «Центру мистецтв королеви Софії» відбулося у вересні 1992 року; у церемонії відкриття брала участь королівське подружжя – Дон Хуан Карлос з дружиною Доньєю Софією.

Статус Національного Музею «Центру мистецтв королеви Софії» був привласнений королівським указом в травні 1988 року. Цей же указ встановив, що музейні колекції повинні включати, головним чином, твори мистецтва XX століття. Крім того, згідно з указом, Національний Музей повинен розміщувати у своїх експозиціях переважно роботи іспанських майстрів, а також тих іноземних художників, творчість яких тісно пов’язана з Іспанією.

Два поверхи музею займають полотна відомих іспанських авангардистів: Хуана Міро, Пабло Пікассо, Хуана Гріса, Сальвадора Далі. Представлені й інші сучасні майстри пензля, до числа яких можна віднести Едуардо Чілліда і Антоніо Тапіса.

Найзнаменитішим експонатом Національного музею є картина Пабло Пікассо «Герніка». Поруч з цією картиною можна побачити також етюди і робочі ескізи художника, за яким видно деякі моменти історії народження шедевра.

У 2005 році до старовинної будівлі прибудували три яскраво-червоних корпусу під великим червоним навісом з алюмінію і цинку. Будівлі розташовані трикутником і утворюють атріум з широкими кам’яними галереями. Зовні побудували три скляних ліфта, що привертають увагу своїм незвичним виглядом.

Джерела:

1. Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»
2. Центр мистецтв королеви Софії

Музей Вікторії та Альберта

Музей Вікторії і Альберта в Лондоні – найбільший в світі музей декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, що охоплює понад 5000 років людської творчості. Його експозиція загальною площею 51 тис. кв. м включає 145 галерей, розташованих на 6 рівнях, а постійна колекція налічує 2,3 млн експонатів.

Музей був заснований в 1852 році після проходження в Лондоні Всесвітньої виставки. Своєю назвою комплекс зобов’язаний королеві Вікторії і її чоловікові Альберту, які також доклали чимало сил для відкриття музею. На даний момент він є одним з найбільших в світі сховищ експонатів декоративно-прикладного мистецтва багатьох країн світу – від античності до наших днів, включаючи і багатющу колекцію предметів вікторіанської епохи.

Першим директором музею став один з організаторів Всесвітньої виставки 1851 року – Генрі Коул. Він розширив його практично до сучасних масштабів і сприяв його відкриттю для представників робітничого класу з метою освіти. Велика частина експонатів мала науково-прикладну тематику, що було цікаво різним верствам населення.

Поступово колекція музею Вікторії та Альберта увібрала в себе предмети побуту і твори мистецтва багатьох народів Європи, Азії та Сходу. На сьогоднішній день вона не поступається за значимістю найбільшим музеям світу. Колекції музею розміщені на шести поверхах. Експозиції розділені тематично за країнах та часовими рамками.

1-й поверх:

європейське середньовіччя;
епоха Відродження;
країни Сходу;
європейський одяг;
театральні костюми;
скульптура (переважно копії статуй епохи Відродження), вихід у внутрішній дворик;
картини Рафаеля.

2-й поверх:

британське мистецтво (до 1760 р.);
європейський інтер’єр (до 1500 р.)

3-й поверх:

металеві вироби;
меблі і предмети побуту;
ювелірні вироби;
столове срібло;
церковне начиння і вітражі.

4-й поверх:

архітектура (макети будівель);
вироби зі скла.

5-й поверх: тільки лекційні зали, експозиції немає.

6-й поверх:

меблі;
кераміка;
британське мистецтво (після 1760 р.).

Джерела:

1. Музей Вікторії та Альберта
2. Музей Вікторії і Альберта в Лондоні

Національний музей Кореї

Національний Музей Кореї – найбільший музей на території Республіки Корея та шостий за величиною у світі, розташований в центрі Сеула, на території Сімейного парку Енсан. В музеї знаходиться колосальна колекція, в якій міститься понад 310 тисяч історично цінних і високо естетичних реліквій від епохи палеоліту аж до початку XX століття, з яких відвідувачам доступно для огляду близько 12 тисяч експонатів.

Музей виставляє експонати в шести постійних виставкових галереях: передісторії та стародавньої історії, історії середньовіччя і раннього нового часу, галереї пожертвувань, каліграфії і живопису, азіатського мистецтва, галереї скульптури і ремесел. У колекції музею представлені численні національні скарби Кореї, включаючи Пангасаюсан, бронзового Майтрея під час медитації, курильниця Селадон з Корі, Десятиповерхова пагода храму Кенсхонса і золота “Корона Сілла”. Азіатська художня галерея була створена для кращого розуміння культури Азії; тут представлені шедеври з різних країн цього регіону.

Постійна колекція Національного музею Кореї пропонує захоплюючу подорож через тисячі років історії, від простих ручних сокир епохи палеоліту до чудової золотої корони періоду трьох королівств, вишуканого Селадону з династії Корі, майстерень картин з династії Чосон і фотографії з сучасності.

Національний музей Кореї був створений в 1945 році. У 2005 році він був збільшений і знову відкритий на ділянці розміром в 295 550,69 м² (площа будівлі становить 49 468,97 м²) в Йонсан-гу, Сеул. З моменту відкриття Національного музею Кореї як “культурного комплексу”, він став не тільки місцем зберігання і виставок дорогоцінних реліквій, але і центром різних освітніх програм і культурних заходів.

Музей розділений на три поверхи. Символічно, що ліва частина музею представлятє минуле, а права частина музею – майбутнє. На першому поверсі знаходиться Галерея передісторії та стародавньої історії, яка містить близько 4500 артефактів від палеоліту до епохи Єдиної Сілла, розкопаних в різних місцях Кореї. Дев’ять виставкових залів в галереї – це кімната палеоліту, кімната неоліту, кімната бронзового століття і гожозона, кімната Прото Трьох Королівств, кімната Когурьо, кімната Пекче, кімната Гая і кімната Сілла. Також на першому поверсі знаходиться Галерея середньовічної та ранньої сучасної історії, яка демонструє культурну та історичну спадщину в періоди Єдиного Сілла, Балье, Корі і Чосеона.

На другому поверсі знаходиться Галерея пожертвувань та Галерея каліграфії і живопису, яка містить 890 творів мистецтва, які демонструють традиційне і релігійне мистецтво Кореї в кольоровій гамі. Галерея каліграфії і живопису розділена на чотири кімнати: кімната живопису, кімната каліграфії, кімната буддійської живопису та сарангбанг (студія вченого). У галереї пожертвувань зберігається 800 творів мистецтва, переданих з приватних колекцій колекціонерів. Галерея розділена на одинадцять залів: Зал для зборів Лі Хун Куна, Зал для зборів Кім Чон Хака, Зал для зборів Юй Кангюл, Зал для зборів Янг Сук, Зал для зборів Чой Янг, Парк Зал для зборів Byong-rae, Зал для зборів Yoo Chang-jong, Зал для зборів Kaneko Kazushige, Зал для зборів Hachiuma Tadasu, Зал для зборів Iuchi Isao і Зал для зборів Other.

На третьому поверсі знаходиться Галерея скульптур і ремесел, в якій представлено 630 експонатів, які представляють корейську буддійську скульптуру і ремесло. П’ять залів галереї – це Зал Металевих Мистецтв, Зал Селадону, Зал Складу Банчхонгов, Зал Білого Фарфору і Зал Буддійських скульптур. Також на третьому поверсі знаходиться Галерея мистецтв Азії, яка містить 970 творів, які досліджують подібності та відмінності азіатського мистецтва і злиття азіатського і західного мистецтва через Шовковий шлях. П’ять кімнат – це кімната мистецтва індіанців і південно-східної Азії, кімната мистецтва Центральної Азії, кімната мистецтва Китаю, кімната реліквій для підводного мистецтва Сінан і кімната мистецтва Японії.

Джерела:

1. Національний музей Кореї
2. Національний музей Кореї
3. Національний музей Кореї

Національна галерея мистецтв у Вашингтоні

Національна галерея мистецтв служить центром візуального мистецтва, освіти та культури. Колекція складається з понад 150 000 картин, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, фотографій, гравюр та малюнків.

Галерея була створена 1937 році завдяки американському колекціонерові і фінансисту Ендрю Меллоні, який пожертвував їй свою приватну колекцію, яка налічувала 126 картин і 26 скульптур, від «Альби-Мадони» Рафаеля до «Маркези де Понтехоса» Франциско де Гойя та «Меркурія» Джованні Болоньї, який в даний час прикрашає центральний фонтан в Ротонді. Національна галерея стала «колекцією колекцій» завдяки щедрості благодійників-засновників Семюеля Х. Креса, Раша Креса, П. А. Б. Шиденера, Джозефа Шиденера, Лессінга Дж. Розенвальда, Честера Дейла, Ельзи Меллон Брюса та Пола Меллона.

Будівництво Західного корпусу

Зараз його називають Вест-Білдінг, він був розроблений в неокласичному стилі. Перша будівля Національної галереї, яка була відкрита в 1941 році, була останньою конструкцією Джона Рассела Поупа та містить роботи з 11 по 19 століття. Галереї головного поверху демонструють єдину в Америці картину Леонардо да Вінчі, а також роботи Моне, Рембрандта, Ель Греко та тисяч інших. Роботи експонуються за періодами та національним походженням, і цей контекст також визначає дизайн кожної галереї. Ротонда була створена за зразком Пантеону в Римі і є центральним місцем зустрічей для щоденних екскурсій та тисяч відвідувачів щодня. На першому поверсі представлено колекцію американських меблів Кауфмана; обертові установки відбитків, малюнків та фотографій; декоративно-прикладне мистецтво та скульптура від середньовіччя до початку 20 століття.

Будівництво Східної будівлі

Східний корпус відкрився в 1978 році для розміщення колекції сучасного мистецтва Національної галереї та тимчасових виставок. Для її проекту було обрано архітектора І. М. Пей. Пей пов’язав свій дизайн з неокласичним дизайном Джона Рассела Поупа, закликаючи зовні обробляти тим самим рожевим мармуром штату Теннессі, що використовувався для Вест-Білдингу. Реконструкція, завершена в 2016 році, додала 12 250 квадратних футів нового виставкового простору, включаючи дві високі вежі-галереї та терасу на даху для скульптури на відкритому повітрі, що виходить на проспект Пенсільванії. У великому трикутному атріумі знаходиться монументальний мобільний телефон Олександра Калдера, тоді як найбільша публічна інсталяція його творів у світі знаходиться у Вежі 2. На п’яти поверхах відвідувачі можуть насолоджуватися картинами, скульптурою, фотографією, роботами на папері та медіа-мистецтвами, організованими в хронологічні та тематичні розміщення.

Сад скульптур

Національна галерея скульптурних садів була відкрита для відвідувачів 23 травня 1999 р. Оазис площею 6,1 гектара в самому центрі міста, в саду скульптур представлені масштабні роботи сучасної скульптури Роя Ліхтенштейна, Марка Шагала, Луїзи Буржуа та інших. Простір спроектував ландшафтний архітектор Лорі Д. Олін у співпраці з працівниками Національної галереї Марком Лайтхаузером, керівником проекту; Гордоном Ансоном, головним дизайнером освітлення та ін. Простір є домом для концертів у Саду скульптур.

Меморіальний фонтан Ендрю Меллона

Ще одна угода зі Службою національних парків передала опіку над Меморіальним фонтаном Ендрю Меллона та навколишнім трикутним парком Національній галереї у 2015 році. Фонтан, завершений у 1952 році та розташований на північ від Західного корпусу Національної галереї. Коли був побудований центральний бронзовий фонтан, він вважався найбільшим у світі.

Колекція галереї, її публічні програми та внесок у вивчення візуального мистецтва продовжують зростати завдяки зусиллям незліченних прихильників та співробітників.

Джерела:

1. Національна галерея мистецтва

Галерея Тейт Модерн

Галерея Тейт Модерн вважається однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток в Лондоні. Це національна галерея Великобританії яка є частиною групи Tate (спільно з Tate Britain, Tate Liverpool, Tate St Ives і Tate Online). Найбільший в світі музей сучасного мистецтва розташувався у відреставрованому будинку колишньої електростанції на південному березі Темзи. Сама споруда є творінням знаменитого архітектора Джайлза Гілберта Скотта.

У галереї представлені твори сучасного мистецтва (не раніше 1900 р.) в таких жанрах, як імпресіонізм, абстракціонізм, кубізм, сюрреалізм, поп-арт і т. д. У залах музею можна побачити картини, скульптури, плакати, фотографії, мультимедійні інсталяції та багато іншого.

Тут не дотримується хронологічний порядок творів – експозиція будується за тематичним принципом і складається всього з чотирьох розділів: «Натюрморт, предмет, реальне життя», «Пейзаж і навколишнє середовище», «Історична живопис», «Оголена натура, дія, тіло». У числі популярних експонатів – полотна Василя Кандинського, Казимира Малевича і Пабло Пікассо, а також твори Клода Моне і Матісса, плакати Енді Уорхола, сюрреалістичні роботи Де Кіріко і Трістрама Хиллера.

У грудні 1992 року Тейт Трістіс оголосив про намір створити окрему галерею для міжнародного сучасного мистецтва в Лондоні. Колишня електростанція Бенксайд була обрана новим майданчиком галереї в 1994 році. Наступного року швейцарські архітектори Herzog & De Meuron були призначені переобладнати будівлю в галерею. Те, що їх пропозиція зберегла більшу частину первісного характеру будівлі, стало ключовим фактором цього рішення.

З моменту відкриття в травні 2000 року Tate Modern відвідали понад 40 мільйонів людей. Це одна з трьох найбільших туристичних визначних пам’яток Великобританії. У 2009 році Тейт розпочав великий проект з розвитку Tate Modern. Знову співпрацюючи з Herzog & de Meuron, трансформований Tate Modern використовує вражаючі надлишкові резервуари для нафти на електростанції, збільшуючи простір галереї та забезпечуючи значно покращені умови для відвідувачів.

Перший поверх. Тут розташовується знаменитий Турбінний зал, в якому щорічно демонструються масштабні мистецькі проекти, зроблені за спецзамовленням. Авторами робіт на виставках попередніх років були такі великі художники, як Хуан Муньос, Доріс Сальседо, Луїза Буржуа і ін. Це величезний зал у центрі Тейт Модерн – висотою 35 метрів і довжиною 152 метри.

Другий поверх. Тут демонструються нетривіальні і претензійні роботи. Експозиції рідко затримуються на цьому поверсі довше ніж на 2-3 місяці. Третій поверх. Більшість представлених робіт належать авторам, які творили в XX ст. Серед популярних композицій можна виділити «Знаки і текстури» та «Поезія і мрія». Четвертий поверх. Тут виставлені найбільші роботи. Поверх складається з 2 великих секцій, і деякі композиції настільки масштабні, що обидві частини доводиться об’єднувати.

П’ятий поверх. На останньому поверсі можна побачити недавно придбані роботи і пройтися по безлічі невеликих залів зі слайдами. «Стан зміни» – композиція в стилі кубізму, футуризму і поп-арту, тут можна побачити картини Пабло Пікассо і Енді Уорхола, а також фотографії Юджина Атгета. Прямо на вершині будівлі у формі піраміди знаходиться відкрита оглядова тераса. Хоча він не вище димоходу, з нього відкривається безперешкодний вид на річку Темзу та через Лондон, від Кенері-Уорф до стадіону “Уемблі”.

Джерела:

1. Тейт Модерн
2. Галерея Тейт Модерн
3. Музей сучасного мистецтва Тейт в Лондоні

Національний археологічний музей в Афінах

Національний Археологічний Музей Афін – це найбільший музей на території Греції, де розміщується найбільша колекція найцінніших артефактів давньогрецької культури, що налічує понад 20 000 різних об’єктів. Всі вони відносяться до ранніх форм цивілізації, виявлених на території Греції, і до самої античної епохи. Музей розташований в районі Ексархія в центрі Афін між вулицею Епірус, Боболінас і Тосітсас, а вхід знаходиться на Патіссіон-Авеню поруч з історичним будинком Політехнікуму Афін.

Перший національний археологічний музей в Греції був заснований грецьким прем’єр-міністром Іоаннісом Каподістріасом на острові Егіна ще в 1829 р. З тих пір археологічна колекція змінила декілька виставкових майданчиків. Будівництво даного музею тривало з 1866 по 1889 рр.. Будівля була виконана в неокласичному стилі, а інтер’єр прекрасно поєднується з характером експонованих предметів мистецтва. Своє ім’я музей отримав у 1881 р. від грецького прем’єр-міністра Чарілаоса Трікопіса. У роки Другої Світової Війни музей був закритий, а експонати поміщені у спеціальні захисні коробки і поховані, щоб уникнути знищення або викрадення музейної колекції. У 1945 р. виставки знову відкрилися. У 1999 році в Афінах стався землетрус, який частково пошкодив будівлю, так що його довелося закрити на реконструкцію. Заново музей почав працювати перед Олімпіадою-2004. Кімнати з фресками відкрилися для відвідувачів в 2005 р. У травні 2008 р. Міністр Культур Міхаліс Ліапіс відкрив одну з найбільш очікуваних колекцій єгипетських експонатів і колекцію Єлени та Антоніса Стататос. У 2008 році був запропонований новий план розширення музею під землею, під головним фасадом.

Колекції музею розподілені по секціях:

Колекція доісторичних старожитностей, що включає твори великих цивілізацій, що склалися в Егейському морі з 6-го тисячоліття до 1050 р. до н. е. (Неоліт, Кікладський та Мікенський) та знахідки з доісторичного поселення Тіра. У колекціях Неоліту і початку та середини Бронзового століття зібрані керамічні знахідки з різних важливих і великих неолітичних місць, таких як Діміного і Сескло в середній Греції, а також з Беотії, Аттики і Фтіоса. Деякі експонати привезені з розкопок Генріха Шліманна у Трої. У колекції кікладського мистецтва присутні знамениті мармурові фігурки з Егейських Островів Делоса і Кероса, включаючи Лютіста. Від мікенської цивілізації дійшло домашнє кам’яне начиння, а також вироби з бронзи, кераміки, слонової кістки, Тут можна побачити скляні і фаянсові предмети, золоті печатки і кільця, знайдені в підземних похованнях Мікен і в інших місцях на Пелопоннесі (Тирон і Дендра в Арголісі, Пілос в Мессіні і Вафіо в Лаконії). Великий інтерес представляють дві золотих чаші з Вафейо, що демонструють сцену піймання бика. Мікенська колекція також включає чудові знахідки XIX в., зроблені Генріхом Шліманом в Мікенах в круглих могилах, А, і трохи раніше в круглих могилах В. Серед них найбільш відомі позолочені похоронні маски, які покривали обличчя покійних мікенських лідерів.

Колекція скульптурних творів, що представляє еволюцію давньогрецької скульптури з VII ст. до н. е. до V ст. н.е., завдяки унікальним творам мистецтва. Ядро Колекції було сформовано в 1874 році, коли скульптури з тимчасових археологічних колекцій Афін були поступово передані в Археологічний музей, що будувався. На сьогоднішній день колекція налічує приблизно 16 000 скульптур. Роботи походять із святилищ, некрополів та громадських будівель Аттики, Східної Стереї Еллади, Пелопоннесу та Егейських островів. Крім того, значна кількість скульптур походить з Фессалії, Західної Греції, Македонії, Фракії та Кіпру. Колекція ваз та мініатюр, що включає репрезентативні роботи давньогрецької кераміки XI ст. до н. е. аж до римської ери, а також колекція Статоса – нескінченна колекція мініатюрних артефактів. Вона отримала свою назву на честь дарувальників і великих покровителів Греції, Антоніса і Єлени Стататос. В колекції близько 1 000 предметів, в основному прикраси, а також вироби з металу, вази і гончарні вироби середини Бронзового Століття і аж до поствізантійської ери. Найбільш виділяються об’єкти грецького періоду є золоті прикраси з Карпеніссі і Фессалії. Бронзова колекція музею є однією з найбагатших колекцій оригінальних творів із бронзи у світі. У ній є роботи з безліччю унікальних статуй, статуеток та мініатюрних ремесел. Металеві артефакти складаються з чоловічих та жіночих фігурок у різних зображеннях, міфологічних істот та тварин. Крім того, вази та посудини будь-якого виду, зброя та знахідки, отримані з корабельної аварії Антікіри, включаючи знаменитий Механізм, науковий інструмент 1 століття до нашої ери, що використовується для астрономічних та календарних прогнозів, складають значні групи об’єктів.

Унікальна для Греції колекція єгипетських та східних старожитностей із творами мистецтва, що датується періодом (5000 р. до н. е.) до часів римського завоювання. Єгипетська колекція складається з 6 000 експонатів. Однак сьогодні тільки 1100 з них можна побачити на публічних виставках. Вважається, що це одна з кращих колекцій єгипетського мистецтва в світі. На виставці представлені рідкісні статуї, інструменти, прикраси, мумії, пташині яйця і 3000-річний буханець хліба без одного кусня. Центром виставки є бронзова статуя принцеси – жриці Такушіт, створена близько 670 р. до н. е.. Її висота 70 см, вона одягнена в жіноче плаття з ієрогліфами. Статуя була знайдена в 1880 р. на півдні Олександрії. У музеї розташована бібліотека археології, якій вже далеко за 100 років. Тут зібрані книги та публікації про древнє мистецтво, науку й філософію. Фонди бібліотеки складають близько 20 000 томів, включаючи рідкісні видання аж до XVII ст. В бібліотеці зібрані книги з археології, історії, мистецтва, давньої релігії та давньої грецької філософії, а також стародавньої грецької і латинської літератури. Особливу цінність представляють щоденники, знайдені в ході різних розкопок, включаючи щоденник Генріха Шлімана.

Знакові експонати музею: «Маска Агамемнона» (золота поховальна маска середини 2 тис. до н. е., яку знайшов Г. Шліман 1876); антикітерський механізм [стародавній механічний обчислювальний пристрій, призначений для розрахунку положення небесних тіл (приблизно 70-ті до н. е.); до його відкриття долучився перший директор музею, археолог В. Стаїс (1857–1923)]; бронзові скульптури «Зевс з мису Артемісіон» (5 ст. до н. е.), «Посейдон з мису Артемісіон» (460–450 до н. е.), «Вершник з мису Артемісіон» (150–146 або 200 до н. е.); т. зв. Елевсинський рельєф (бл. 430 до н. е.); колекція куросів і кор; фігурка дайдали — прообраз талісмана Літніх Олімпійських ігор 2004; скульптурний портрет Міртіди [сучасна реконструкція, що відтворює зовнішній вигляд 11-річної дівчини, яка загинула у результаті облоги м. Афін спартанцями у ході Пелопоннеської війни (431–404 до н. е.)] тощо.

У музеї представлені роботи: скульпторів Мирона, Скопаса, Агоракріта (V ст. до н. е.), Дамофона (II ст. до н. е.), вазописців Аналати (VIII–VII ст. до н. е), Евфіміда (кін. VI – поч. V ст. до н. е.), Лідоса (VI ст. до н. е.), Гермонакса (V ст. до н. е.), живописця Полігнота та інших.

Джерела:

1. Національний археологічний музей в Афінах
2. Національний археологічний музей в Афінах
3. Національний археологічний музей Афін

Галерея Уффіці

Галерея Уффіці є одним з найзнаменитіших музеїв світу, завдяки величезній кількості унікальних творів мистецтва, що зберігаються в ній, велика частина яких відносяться до періоду Епохи Відродження. Вона розташована в самому серці Флоренції між площею Синьйорії (Piazza della Signoria) і мостом Понте Веккьо (Ponte Vecchio).

Галерея Уффіці, яка займає загальну площу в 13000 квадратних метрів, охоплює роботи як італійських так і зарубіжних художників, що творили з 13 по 18 століття.

У музеї зберігаються твори таких відомих майстрів як Мікеланджело (Michelangelo), Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci), Сандро Боттічеллі (Sandro Botticelli), Рафаеля (Rafael), Рубенса (Rubens), Рембрандта (Rembrandt) і багатьох інших. Галерея Уффіці по праву може називатися одним з найстаріших музеїв в світі, який був відкритий для відвідувачів практично відразу після його зведення в 16 столітті.

Крім картин, музей має в своєму розпорядженні і значну колекцію копій і оригіналів античних скульптур, предметів інтер’єру епохи Відродження, графічних робіт. Всього в галереї Уффіці 45 залів, деякі з них присвячені творчості окремих художників.

Найвідоміша галерея Італії розташована в будівлі, проект якої належить талановитому архітекторові Джорджо Вазарі (Giorgio Vasari). Зведення галереї Уффіці почалося ще в 1560 році за особистим наказом Козімо Старшого Медічі. Один з найбільш значних музеїв країни розкинувся на площі Синьйорії у формі латинської букви «U», оточений висячими садами і картинною галереєю.

Через десятки років після початку будівництва сім’я Медічі нарешті могла перевезти сюди свою гордість – унікальну колекцію живопису і скульптури, зібраної з усього світу. Особливою увагою Медічі користувався художник Сандро Боттічеллі (Sandro Botticelli). У галереї Уффіці і донині зберігаються його рідкісні твори. В музеї знаходиться один з найвідоміших його творів – «Народження Венери» (Nascita di Venere), який поповнив ряди виставлених тут шедеврів. Однак варто зазначити, що перлиною всієї колекції є «Венера Медичі».

Всі твори, що зберігаються тут, розташовані в більш ніж 50 залах в хронологічному порядку. Завдяки цій організації можна простежити як розвивалося мистецтво з 13 по 18 століття і змінювалися стилі живопису та скульптури, починаючи від візантійського періоду і закінчуючи бароко.

Від входу в музей ведуть три вестибюля. У першому знаходяться бюсти з мармуру і порфіру, другий прикрашено Джованні да Сан Джованні (Giovanni da San Giovanni), третій зберігає в собі римські статуї і саркофаги.

Джерела:

1. Галерея Уффіці
2. Галерея Уффіці у Флоренції
3. Галерея Уффіці