«Робін був комедійною грозою, а наш сміх – громом, який його підтримував»

21 липня виповнюється 70 років з дня народження Робіна Вільямса – американського актора, коміка, лауреат декількох «Еммі» та «Греммі», кінопремії Золотий глобус, Сатурн, премія Гільдії кіноакторів США. Починав як комік розмовного жанру, але згодом здобув славу виконуючи комічні, а з часом і драматичні ролі на телебаченні та в кіно. Зокрема, 1998 р. отримав «Оскара» як актор другого плану.

Робін Вільямс народився в Чикаго, в родині фотомоделі та одного з керівних працівників автомобільної компанії Ford. Сім’я часто подорожувала. Спочатку вони мешкали у штаті Іллінойс, потім у Мічигані і нарешті у Каліфорнії. За його власним визнанням, бажання стати актором у Вільямса виникло після перегляду кінофільму Стенлі Кубрика – «Доктор Стрейнджлав».

Ще у школі він пішов на курси акторського мистецтва, вивчав драму у школі. Вступивши на курси зварювальника на вимогу батька, Вільямс почав готуватися до своєї справжньої кар’єри актора. Не закінчивши курси зварювання, після батькової смерті, за результатами прослуховування, 1973 року його одразу взяли на старші курси Джульярдської школи — однієї з елітних драматичних шкіл країни. Найбільшого успіху Вільямс досяг у копіюванні численних діалектів та акцентів, що пізніше стало йому в пригоді в акторській кар’єрі.

Перші виступи Вільямса були комічні монологи, спочатку він виступав у клубах Сан-Франциско. Першою роллю на телебаченні став епізодичний образ інопланетянина Морка в одній із програм Ен-Бі-Сі. Цей персонаж став настільки популярним серед глядачів, що компанія започаткувала новий сітком «Морк і Мінді», який виходив у 1978–1982 рр. Успіх Робіна Вільямса у цій програмі зробив його дуже відомим в Америці, серед молодого покоління почали поширюватися вислови та кліше започатковані Робіном на екрані.

Незважаючи на успіх на телебаченні, Робін продовжував виступати з комічними монологами. З часом його успішні виступи на естраді зажили йому значної слави у США, його шоу з’являлися на Бродвеї, виходили окремими дисками. Під час багатьох зі своїх виступів, велику частину займала щира імпровізація, коли він вживав непідготовлений матеріал і спирався на смаки та реакцію аудиторії.

З початку 1980-х Вільямс мав декілька епізодичних ролей у кіно, але найбільшої слави зажив своєю участю у фільмі «Доброго ранку, В’єтнаме!», за яку його було вперше номіновано на «Оскара». Ця роль зробила Вільямса відомим не тільки як комічного, але й драматичного актора. Втім, найуспішнішими для нього були комічні ролі в таких фільмах як «Місіс Даутфайр», де його гра і майстерність стали легендарними. У стрічці «Король-рибалка» Робін з’явився в образі бродяги Перрі. Ця роль і наступні за нею центральні образи в картинах «Джуманджі», «Розумниця Уілл Хантінг» і «Куди приводять мрії» остаточно затвердили актора в одному ряду з зірками Голлівуду першої величини. Фільм «Розумниця Уілл Хантінг» хоча і дав невеликі збори, зате приніс артисту премію «Оскар».

Окрім численних ролей у кіно, Вільямса також запрошували на озвучування повнометражних мультфільмів. З-поміж озвучених ним мультфільмів критики відзначають «Аладдін», де він озвучив роль джина. Як зізнався актор, більшість діалогів він вигадав спонтанно, користуючись феноменальною можливістю пародіювати та копіювати акценти з великою швидкістю. Успішними також стали його ролі у «Роботах», «Двохсотлітній людині» та інші.

Попри славу комічного актора, Робін Вільямс не полишав зніматися й у драматичних картинах. Його талант драматичного актора не лишився невідзначеним кінокритиками  — він номінувався на «Оскара» за ролі у фільмах «Товариство мертвих поетів» (1989), «Якоб — брехун» (1999) та інші. 1997 року за роль психолога у фільмі «Розумник Вілл Хантінг» Вільямса нагороджено премією Американської кіноакадемії як найкращого актора другого плану.

В кінці 1990-х актор не втомлювався дивувати новими гранями свого таланту. Найбільш яскравими роботами цього періоду були фільми «Фото за годину», «Вбити Смучі», «Безсоння» і «Таємниці минулого». Ці стрічки вийшли на початку 2000-х і відразу ж стали улюбленими кінохітами.

Джерела:

1. РОБІН ВІЛЬЯМС
2. Робін Вільямс

«Незнятий кадр незіграної ролі» : Іван Миколайчук

Сьогодні виповнюється 80 років від дня народження Івана Миколайчука – українського актора, режисера, сценариста. Лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно).

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.

Народився 1941 р. в с. Чортория Чернівецької області. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961р. — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської. 1965 р. — закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики “Двоє”. Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка “Тіні забутих предків”, яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу. А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам’ятовувався в більшості картинах.

У фільмі «Комісари» він зіграв комісара Громова із загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити.

• 

• 

• 

У яскравому фільмі Бориса Івченка “Пропала грамота” Іван не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Саме тут з’являється знамените колись тріо «Золоті ключі», в яке свого часу об’єднав Миколайчук свою Марічку, Ніну Матвієнко та Валентину Ковальську. В “Пропалій грамоті” Іван Миколайчук дав нове життя звучанню бандури, — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.

У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кіноматографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 1968 р. під час зйомок “Аннички” хтось звинуватив його у націоналізмі. Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму “Білий птах з чорною ознакою” життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Не раз доводилося акторові пояснювати свою позицію в різних інстанціях та “органах”. Він відчував себе зацькованим та обкладеним з усіх боків. Поклали на полицю і “Тіні забутих предків”.

Так поступово Івана Миколайчука починають відлучати від творчого процесу. Протягом п’яти років чиновницька рука за вказівкою партійних “босів” викреслювавла його прізвище з усіх знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити відомого актора у своєму майбутньому фільмі.

• 

• 

Й досі залишається загадкою, як у 1979 р. Івану Миколайчуку вдалося втілити давню мрію — зняти свій фільм. “Вавілон ХХ” прозвучав як вибух в українському кіноматографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав в себе все найкраще, що міг їй дати Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер і нарешті Миколайчук-актор. Зрештою такого оригінального фільму на кіностудії імені Довженка не з’являлося дуже давно. У 1980 р. картина завойовує приз “За кращу режисуру” на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Подальшу долю митця затьмарили адміністративні утиски поетичного кіно, що сприймалося як “націоналістичний ухил” у культурі. Миколайчуку більше не давали знімати. Хоч у нього й були спроби продовжити себе в режисурі. Однак, його стрічка “Така пізня, така тепла осінь” вже не мала такого успіху як “Вавілон ХХ”. У 1983-му були написані “Небилиці про Івана”, а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та постановку “Небилиць…” було дозволено тільки восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.

Джерела:

1. Миколайчук Іван 
2. Миколайчук Іван 
3. Іван Миколайчук
4. Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання [Текст] : Збірка наукових статей. – К. : Кіно-Театр; АРТ-КНИГА, 2010. – 252 с.
5. Фільм “Тіні забутих предків” [Текст] : Погляд через півстоліття: Збірник наукових статей / Упоряд., наук. ред. Л.Брюховецька. – К. : Редакція журналу “Кіно-Театр”; Києво-Могилянська академія, 2018. – 252 с.

«Чорний лебідь»: Наталі Портман

Сьогодні виповнюється 40 років Наталі Портман американській акторці театру й кіно ізраїльського походження, сценаристці, кінорежисерці, продюсерці. Біографія Наталі налічує десятки робіт у фільмах, багато з яких стали культовими картинами відразу після прем’єри і увійшли в списки класики кіно.

Народилася 9 червня 1981 року в Єрусалимі, Ізраїль. Справжнє ім’я – Наталі Хершлаг. Коли Наталі були три роки, родина переїхала в США до Вашингтона, а потім в Нью-Йорк. З чотирьох років Наталі займалася танцями і виступала з місцевими групами. Актриса відвідувала єврейську початкову денну школу Соломона Шехтера в містечку Глен-Коув, штат Нью-Йорк і закінчила середню школу Сіоссет. Всі свої канікули Портман проводила в театральному таборі “Stagedoor Manor Performing Arts Camp”.

В 1994 році Наталі пройшла кастинг на участь у  фільмі Люка Бессона “Леон”, де зіграла свою першу головну роль, дівчинку на ім’я Матильда, яка дружить з найманим вбивцею Леоном (Жан Рено). У тому ж році Наталі з’явилася в короткометражному телевізійному фільмі “Developing”. В 1995 році Портман зіграла у фільмі “Сутичка” з Аль Пачино і Робертом Де Ніро. Хоча фільм не отримав жодних винагород, він був відмічений критиками і став комерційно успішним. В 1996 році на екрани вийшли одразу три фільми за участю Наталі: “Красиві дівчата”, “Всі говорять, що я люблю тебе”, “Марс, атакує!”. У 1998 році, під час навчання в середній школі, актриса стала співавтором дослідницької роботи на тему “Ферментативне вироблення водню”, яке дала їй можливість брати участь в наукових змаганнях Intel, де вона дійшла до півфіналу. В 2003 році актриса закінчила Гарвард з дипломом бакалавра в області психології, а в 2004 році Портман проходила навчання в Єврейському університеті в Єрусалимі.  Крім двох рідних мов – івриту та англійської – Наталі вивчала французьку, німецьку, японську і арабську.

У травні 1999 року на екрани вийшов фільм Джорджа Лукаса “Зоряні війни. Прихована загроза” з Портман в ролі королеви планети Набу. За сюжетом у персонажа Наталі працювала служниця-двійник, грати яку випала честь нікому не відомої на той момент Кірі Найтлі, стараннями гримерів стала точною копією Наталі. У вересні того ж року Наталі з’явилася в драмі “Де завгодно, лише не тут”, за цю роль Портман була номінована на премії “Молодий актор” і “Золотий глобус” (краща жіноча роль другого плану). Наталі також зіграла у фільмі “Там, де серце” (2000). Наступною сходинкою в кар’єрі голлівудської діви стала роль у фільмі «Близькість», де вона опинилася на одному знімальному майданчику з Джулією Робертс. За свою роботу Портман отримала перший «Золотий глобус» і номінацію на премію «Оскар». З червня до вересня 2000 року Наталі брала участь в зйомках фільму “Зоряні війни. Епізод II. Атака клонів”, що проходили в Сіднеї, а також в Іспанії, Італії та Тунісі. У 2004 році на екрани вийшла комедійна мелодрама Зака Браффа «Країна садів».

15 травня 2005 року на Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра останнього з приквелів до “Зоряних воєн” під назвою “Зоряні війни. Епізод III. Помста ситхів”. В кінці 2005 року відбулася прем’єра фільму “V – значить вендета” з Портман у головній жіночій ролі. Стрічка поставлена за однойменним антиутопічним графічним романом Алана Мура. Лютий 2008 року відзначився виходом в прокат історичної драми “Ще одна з роду Болейн” про епоху правління короля Генріха VIII і суперництво сестер Анни (Наталі Портман) і Марії (Скарлетт Йоханссон) Болейн за його серце.

У 2010 році Портман зіграла балерину в гучній драмі «Чорний лебідь». Роль балерини-суперниці виконала Міла Куніс. У січні 2011 року Наталі отримала премію “Золотий Глобус” як краща актриса за роль в цьому фільмі. А в лютому 2011 року отримала “Оскар” в тій же номінації. Також у 2011 році Наталі приєдналася до кіновсесвіту «Марвел». Американка зіграла головну жіночу роль в «Торі». Портман представила героїню Джейн Фостер, вчену і кохану бога грому. У 2013 році зірка повернулася до образу Джейн в продовженні «Тор 2: Царство темряви». За цей час Наталі Портман встигла взяти участь і в музичному проекті. Вона знялася в кліпі на пісню Пола Маккартні “My Valentine” разом з Джонні Деппом. Цей хіт увійшов в 15-й студійний альбом музиканта “Kisses on the Bottom”.

У 2016 році на екрани вийшли 3 стрічки, в яких Наталі Портман зіграла центральні образи. У березні відбулася прем’єра вестерну «Джейн бере рушницю». У вересні 2016 на екрани вийшла драматична біографія «Джекі». На наступний день після прем’єрного показу «Джекі» була презентована французько-бельгійська драма «Планетаріум».

У 2018 році за участю Портман в прокаті стартували 3 картини, в яких актрисі блискуче вдалося втілити на екрані головних героїнь. У науково-фантастичному трилері «Анігіляція» вона зіграла біолога Ліну, що побувала в аномальній зоні. На міжнародному кінофестивалі в Торонто була представлена ​​драма «Смерть і життя Джона Ф. Донована», в якій зірка зіграла героїню Сем Тернер. На Венеціанському фестивалі стартував показ драми «Голос люкс», в якій Портман приміряла на себе образ співачки Селести. Стрічка була тепло прийнята кінокритиками, які відзначили не тільки яскраву гру головної виконавиці, але і її партнерів – Джуда Лоу і Стейсі Мартіна. У квітні 2019 року в Лос-Анджелесі пройшов перший показ супергеройський картини «Месники: Фінал». У тому ж році відбулася прем’єра науково-фантастичної драми «Бліда синя точка».

Джерела:

1. Наталі Портман
2. Наталі Портман
3. Наталі Портман

«Іронія долі»: Барбара Брильська

Сьогодні відзначає свій 80-й день народження відома польська акторка театру та кіно Барбара Брильська. 

Майбутня актриса народилася в 1941 році в містечку Скотники біля міста Лодзь. У віці 15 років уперше зіграла епізодичну роль у фільмі «Калоші щастя». У 1967 році закінчила акторське відділення Державної вищої школи кіно, телебачення і театру у Лодзі.

В молодості Брильська активно знімалася, граючи в польському кіно. Популярність прийшла до актриси в 1966 році, після того як на екрани вийшла драма «Фараон» режисера Єжи Кавалеровича. У тому ж році виконавиця вперше постала перед глядачами в головній ролі. У картині «Бумеранг» вона зіграла польку Еву Ліхосік, в яку закохався німець, який приїхав до польського міста Вроцлав.

Актриса також знімалася у фільмах радянських, чехословацьких і болгарських кінорежисерів. 1968 рік ознаменувався виходом вестерна «Слід сокола», де Брильська зіграла красуню Кетрін Емерсон, що стала зразком наслідування для багатьох жінок. У цій же ролі вона з’явилася у фільмі «Білі вовки». На майданчику її партнерами стали Гойко Мітіч і Слободан Дмитрович.

Запам’ятали глядачі і переконливу гру артистки в драмі Єжи Гоффмана «Пан Володиєвський». У наступні роки фільмографія зірки продовжувала поповнюватися новими проєктами, в яких вона виконувала переважно головні ролі. Нова хвиля популярності прийшла до Брильської з виходом мелодрами «Анатомія кохання».

В СРСР стала популярною після ролі Наді у фільмі «Іронія долі». Картина вийшла на екрани в 1976 році. За цю роль вона була нагороджена Державною премією СРСР. Після «Іронії долі» зірка продовжувала активно зніматися, але головні ролі їй пропонували все рідше. Отримувала вона запрошення і від режисерів з СРСР. У 1991 році вийшов фільм «Ау! Пограбування поїзда », в якому Барбара зіграла Ядвігу.

Коли Радянський Союз розпався, глядачі побачили артистку і в українських проектах. Так, вона знялася в мелодрамі «Дивне Різдво» за п’єсою Джона Патріка «Дивна місіс Севідж». У 2008 році Брильська грала в серіалі «Адмірал». У 2014 році скарбничка робіт зірки поповнилася сімейною картиною «Таємниця чотирьох принцес». Там вона постала в образі феї. Після цього Барбара вирішила взяти перерву в кар’єрі, щоб присвятити себе сім’ї.

Джерела:

1. Барбара Брильська
2. Барбара Брильська
3. Барбара Брильська

«Бібліотекар світу»: Ноа Уайлі

Сьогодні святкує своє 50-річчя американський актор Ноа Уайлі. Найбільш відомий за ролями доктора Джона Картера в телесеріалі «Швидка допомога» (1994-2009) і Тома Мейсона в телесеріалі «Коли падають небеса» (2011-2015). Він також зіграв Стіва Джобса в документальній драмі «Пірати Силіконової долини» (1999) і Флінна Карсена в серії фільмів «Бібліотекар».

Ноа Уайлі народився 4 червня 1971 року в Голлівуді, штат Каліфорнія. Юний Уайлі навчався в школі Течер, закінчив її в 1989 році. Потім юнак почав відвідувати курс з театрального мистецтва в Північно-Західному університеті. Ще будучи студентом, почав писати п’єси і навіть отримував нагороди за свою творчість. Отриманої освіти Ноа було недостатньо, і він продовжує навчання вже приватно, бере уроки акторської майстерності у Ларрі Мосса і паралельно шукає перші ролі, оббиваючи пороги кастинг-агентств в Каліфорнії.

Перші ролі були крихітними. У 1990-1991 роках він знявся у фільмах «Сліпа віра», «Нечесні серця», «Кілька хороших хлопців». Остання картина була номінована на «Оскар» і мала успіх в прокаті, завдяки чому Уайлі помітили і в 1994 році запросили в новий серіал «Швидка допомога». Проект про трудові будні окружної лікарні міста Чикаго запускав телеканал NBC. Уайлі запропонували роль студента-медика Джона Картера. Каліфорнієць став наймолодшим учасником акторського складу. Він настільки вжився в роль свого велелюбного героя, що його гра неодноразово була номінована на телевізійні премії «Еммі», «Золотий глобус». А в 1996-1999 роках він отримав нагороду «Кращий акторський склад драматичного серіалу» від Гільдії акторів.

За 12 років безперервної роботи на знімальному майданчику «Швидкої допомоги» актор знявся в понад двох десятках фільмів і серіалів. У 1994 році відзначився в комедії «Моя красуня», а в 1995 році зіграв в епізоді культового серіалу «Друзі». У 1999 році режисер Мартін Берк запрошує Ноа в свій фільм «Пірати Силіконової долини» про історію створення компанії «Майкрософт» та виникненні першого персонального комп’ютера. Уайлі зіграв одну з головних ролей – засновника Apple Стіва Джобса. Два роки по тому в фільмографії актора з’являється перший касовий фільм «Донні Дарко» з Джейком Джилленхолом в головній ролі. Уайлі грає роль другого плану – доктора Кеннета Моннітоффа.

Негативна роль у Ноа в трилері «З мене досить» (2002). Головні ролі в картині зіграли Дженніфер Лопес (Слім) і Білл Кемпбелл (Мітч). У 2004 році в творчій скарбничці актора з’являється проект «Бібліотекар», в якому у нього перша головна роль. Герой Уайлі – Флінн Карсен, який настільки любить вчитися, що має вже 22 вищих освіти. Але одного разу його виганяють з університету, і необхідність шукати роботу приводить його в бібліотеку, де Флінна чекає небезпечна і захоплююча посада зберігача. До 2008 року актор знімається в 3 частинах телепроекту, який опинився дуже рейтинговим і популярним.

У 2008 році на екрани виходить фільм Олівера Стоуна «Буш», присвячений біографії Джорджа Буша – молодшого. Уайлі вдруге після Стіва Джобса в «Піратах Силіконової долини» грає реального історичного персонажа – Дональда Еванса, 34-го міністра торгівлі США і близького друга президента. У 2011-2015 роках в список найбільш рейтингових фентезі-серіалів увійшов проект «Коли падають небеса». Ноа Уайлі зіграв головного героя сюжету – професора історії Тома Мейсона, який приймає на себе важливу місію – врятувати Землю від інопланетних павукоподібних загарбників. За цю роль артист номінувався на премію «Сатурн».

2017 рік відзначився головною роллю в повному метрі. Уайлі зіграв звукооператора Марка Ньюмана в незалежній драмі Джеремі Кагана. У 2018 році Ноа Уайлі зіграв в серіалі «Романови», що розповідає про людей, які живуть в різних куточках світу і називають себе нащадками вінценосної сім’ї. У 2019 шанувальники Ноа Уайлі спостерігали за його грою в проекті «Червона лінія».

Джерела:

1. Ноа Уайлі
2. Ноа Уайлі
3. Ноа Уайлі

“Швидка допомога Джорджа Клуні”

Сьогодні святкує своє 60-річчя американський актор, режисер, продюсер та сценарист Джордж Клуні. Лауреат премій “Оскар” і “Золотий глобус” в номінації “Краща чоловіча роль другого плану” за фільм “Сіріана”. Вдруге отримав “Оскар” як продюсер в номінації “Кращий фільм” за фільм “Операція “Арго”.

Джордж Тімоті Клуні народився у Лексінгтоні, штат Кентуккі, у родині людей, чиє життя було тісно пов’язано зі сценою. Його батько – відомий телеведучий, у ток-шоу якого Джордж частенько брав участь із п’яти років. Провчившись кілька років в університеті Північного Кентуккі, Клуні отримав невелику роль у фільмі свого двоюрідного брата Мігеля. Джордж Клуні провів на майданчику картини близько трьох місяців. Незважаючи на те, що проект так і не вийшов на екрани, актор отримав відмінний досвід і підзаробив. Саме Мігель запропонував Клуні переїхати до Лос-Анджелеса і професійно зайнятися акторською кар’єрою. Поступово Джордж одержував свої ролі, хоча і не ті, про які він мріяв. Він грав у популярному молодіжному серіалі “Факти життя” з 1985 по 1987 рік. Також Клуні іноді з’являвся в ситкомі “Розанна”. У 1992 році він взяв участь у зйомках нетривалого серіалу “Bodies of Evidence”, де грав детектива. Роль подібного персонажа йому дісталася і в драматичному серіалі “Сестри”. Крім телевізійних проектів, актор також з’являвся в художніх фільмах, але епізодично. Так, у трилері “Врожай” з Мігелем Феррером Клуні зіграв трансвестита. Він мав стабільну роботу в Голлівуді, але ніяких значних проривів у кар’єрі не відбувалося. Джорджу доводилося важко, актор відчував, що завжди хотів чогось більшого. Він непогано заробляв, але мріяв про кращі проекти, не сподіваючись отримати свій шанс.

Все змінилося в 1994 році, коли Клуні взяли на роль доктора Дага Росса в драму про лікарню від NBC “Швидка допомога”. Цей серіал зробив актора зіркою, привертаючи увагу впливових осіб кіноіндустрії. Його класична приваблива зовнішність і легкий шарм були чарівні і виглядали природно на екрані. Джордж працював у гарячковому темпі, встигаючи зіграти в декількох картинах, паралельно серіалу. Він боровся з вампірами у фільмі Родрігеса і Тарантіно “Від заходу до світанку”, грав розведеного батька в романтичній комедії “Один прекрасний день” з Мішель Пфайффер, і приміряв костюм комікс-героя в “Бетмені і Робіні” Тіма Бертона.

У 1998 році Джордж Клуні знявся в картині Стівена Содерберга “Поза увагою” з Дженніфер Лопез. Фільм двічі номінувався на Оскар. У цьому ж році у нього була невелика роль у військовій драмі Терренса Маліка “Тонка червона лінія”. Щоб повністю присвятити себе великому кіно, Клуні пішов із “Швидкої допомоги” в 1999 році. Він зіграв чарівного афериста у стрічці братів Коенів “О брате, де ти?”, і отримав Золотий глобус. Актор, який довго не був упевнений у своєму майбутньому, почав займати своє місце в перших рядах зірок Голлівуду.

У 2001 році Джордж Клуні взяв участь у зйомках ремейка “11 друзів Оушена” Стівена Содерберга. Він зіграв Денні Оушена, в оригінальній стрічці ним був Френк Сінатра. Комедійна стрічка про пограбування зібрала зірковий склад: Бред Пітт, Джулія Робертс, Метт Деймон. Успіх ремейка спричинив продовження: “12 друзів Оушена” і “13 друзів Оушена”.

Режисерський дебют Клуні відбувся в 2002 році, з виходом біографічної драми “Зізнання небезпечної людини”. Незважаючи на скромний успіх і слабкі відгуки, Джордж Клуні продовжував працювати за лаштунками кінематографа. Він спродюсував фільм Крістофера Нолана “Безсоння”, драму “Піджак” з Едріаном Броуді, екранізацію повісті Філіпа К. Діка “Помутніння” Річарда Лінклейтера і багато інших. За роль у трилері “Сіріана” Джордж Клуні отримав Оскар у номінації Найкраща чоловіча роль другого плану. У цьому ж 2005 році на екрани вийшов фільм “Доброї ночі та удачі”, ще одна режисерська робота Клуні, де він також взяв участь і в написанні сценарію. Цей проект приніс йому перші номінації в категорії Кращий режисер і Кращий оригінальний сценарій.

Клуні також отримав “Нагороду Американського Кінематографу” у жовтні 2006, якою нагороджуються актори, які зробили “значний внесок у мистецтво кіно”. 22 січня 2008, Клуні був номінований як “Найкращий актор” за його роль у фільмі “Майкл Клейтон”, але програв Деніелу Дей-Льюїсу за роль останнього у фільмі “Нафта”. Джордж Клуні зіграв кілера і виступив у ролі продюсера драми голландського режисера і фотографа Антона Корбейна “Американець”. А в 2011 році він поставив, знявся і написав сценарій для політичної драми “Березневі іди” з Райаном Гослінгом. У цьому ж році Клуні показав вражаючу гру в сімейній драмі Олександра Пейна “Нащадки”. Фільм отримав два Золотих Глобуса, один із яких дістався акторові. Потім були “Гравітація” Альфонсо Куарона, “Мисливці за скарбами” і “Земля майбутнього: світ за межами” в 2015 році. Джордж Клуні на Золотому глобусі отримав Премію Сесіля Б. Де Мілля – престижну нагороду Голлівудської асоціації іноземної преси.

Джерела:

1. Джордж Клуні
2. Джордж Клуні
3. Джордж Клуні

“Курт завжди Курт”

17 березня святкує свій 70 день народження відомий американський актор, сценарист і продюсер Курт Рассел.

Народився 17 березня 1951 року в місті Спрінгфілд (штат Массачусетс, США). Повне ім’я – Курт Фогель Рассел (Kurt Vogel Russell). Завдяки батькові він уклав контракт з кіностудією Уолта Діснея і брав участь у великій кількості телевізійних фільмів, що виходили на власному студійному каналі.

Першим фільмом на великому екрані для 12-річного Рассела стала екранізація бродвейського мюзиклу «Це сталося на Всесвітній виставці”, головну роль в якому грає прославлений Елвіс Преслі. У 1979 році знявся в головній ролі в біографічному телефільмі Джона Карпентера “Елвіс”, що приніс акторові номінацію на “Еммі”. Велика популярність до актора прийшла в 1981 році, коли на екрани вийшов фантастичний бойовик «Втеча з Нью-Йорка», знятий в стилі кіберпанк.

Цікава доля очікувала інший фантастичний фільм за участю актора. Апокаліптичний фільм жахів «Щось» вийшов на екрани в 1982 році і досить невдало показав себе в прокаті, ледь окупивши витрачені кошти. Але коли в кінці 80-х картина була перевипущена на відеокасетах, почався справжній бум, і сьогодні «Щось» входить в сотню кращих «страшилок» 20-го століття. У 1997 році за участю Курта виходить трилер «Аварія», в якому герою актора довелося битися з бандою зловмисників. У 1998 році фільмографія голлівудського актора поповнилася роботою в фантастичному бойовику «Солдат», в якому Рассел виконав головну роль сержанта Тодда, воїна майбутнього.

Курт Рассел у багатьох кіноглядачів стійко асоціюється з бойовиками і фантастичними блокбастерами, але актор грав також в комедійних фільмах і мелодрамах. У картині «Силквуд», де колегами Рассела по майданчику стали зірки Голлівуду Меріл Стріп і Шер, артист створив образ мужнього, цілеспрямованого, але душевного персонажа. А в фільмі Гаррі Маршалла «За бортом» Курт не тільки перетворився на закоханого героя Діна Проффітта, а й подав персонажа в іскрометному комедійному стилі. Партнеркою по знімальному майданчику цього разу стала його цивільна дружина, зірка американського кінематографа Голді Хоун.

З 2007 року артист почав співпрацю з легендарним голлівудським режисером Квентіном Тарантіно. Він зіграв у фільмі жахів «Доказ смерті» маніяка на прізвисько Каскадер Майк, а через 12 років знявся в детективному вестерні «Мерзенна вісімка». У 2016 році Курт Рассел разом з Марком Уолбергом, Джоном Малковичем, Джиною Родрігес і дочкою Кейт Хадсон знявся у фільмі-катастрофі Пітера Берга «Глибоководний горизонт». У трилері, в якому мова йшла про аварію на нафтовій платформі, акторові дісталася роль Джиммі Харрелл, нафтовика, який проявив мужність у порятунку колег.

На початку 2017 року на екрани кінотеатрів вийшов 8-й фільм франшизи «Форсаж», де Рассел перевтілився в агента секретної урядової служби Містера Ніхто. Навесні того ж року відбулася світова прем’єра фантастичного бойовика «Вартові галактики. Частина 2 », створеного Джеймсом Ганном за мотивами коміксів Marvel. У фільмі Рассел виконав роль Его, батька головного героя Пітера Квилл (Кріс Претт). Також у 2017 році в родині Рассела і Хоун відбулася знаменна подія – обоє з подружжя удостоїлися персональних зірок на «Алеї слави» в Голлівуді в день 34-ї річниці їхнього спільного життя.

Зараз Курт Рассел продовжує з’являтися в знакових проектах «фабрики мрій». Актор знявся в сімейній комедії «Різдвяні хроніки», де перевтілився в Санта-Клауса. У квітні 2019 року на американські кіноекрани вийшов кримінальний трилер «Crypto», в якому Курт з’явився в основному акторському кладі разом з Люком Хемсвортом і Алексіс Бледел. Рассел також зіграв в третьому спільному проекті з Квентіном Тарантіно, в останньому трилері режисера «Одного разу в Голлівуді». На одному знімальному майданчику постановник зібрав увесь цвіт «імперії мрій», головні ролі дісталися Леонардо Ді Капріо, Бреду Пітта, Аль Пачіно, Дакоті Феннінг.

Джерела:

1. Курт Рассел
2. КУРТ РАССЕЛЛ
3. Курт Рассел

«Актор з біографією, вартою екранізації»

14 березня виповнюється 130 років від дня народження Бучми Амвросія Максиміліановича українського актора, режисера, педагога. Народний артист СРСР, лауреат двох Державних (Сталінських) премій, професор, орденоносець, знаний у світі, занесений до енциклопедій, улюблений глядачами, герой численних публікацій, монографій та акторських байок.

Народився 14 березня 1891 року у Львові в родині залізничника і пралі. Був останнім з дев’яти дітей бідної родини, де живими залишився лише він і старша сестра Ольга, яка і вивела його потім на сцену. Вона була гарною співачкою і актрисою театру товариства «Руська бесіда», прозивали її «галицьким соловейком». Батько Максиміліан Петрович, людина крутої вдачі, покладав на єдиного сина великі надії, намагався вивчити його як слід, віддав до гімназії. Але з неї відмінника Бронека виключили з «вовчим квитком» (тобто без права продовжувати освіту будь-де) за артистичні карикатури на вчителів.

1905 року Бучма став актором театру «Руська бесіда», де, зокрема, грав у першій постановці «Украденого щастя» того завзятого парубка, який був ватажком сільської молоді й на святі Пущення, біля корчми гострим словом дошкуляв жандарму. 

Під час Першої Світової війни воює у складі австрійської армії, потрапляє до російського полону, а згодом і на заслання в Середню Азію – будувати Турксиб, звідки тікає і вертається в Україну. Протягом 1917–1919 років грає в трупі Садовського і паралельно відвідує заняття в Київському музично-драматичному училищі Лисенка. 

Потім утворює в Дрогобичі «Новий львівський театр», який у 1920 році, об’єднавшись у Вінниці з трупою Гната Юри, отримує назву Театр ім. Франка. Керівництво театром віддають Гнату Юрі, як більш підкутому адміністратору.

В 1922 р. приєднується до «Березолю», де стає провідним актором театру. Разом із Курбасом долучається до роботи на Одеській кіностудії ВУФКУ. Якщо у першому фільмі режисера «Вендетта» (1924) він виконує лише другорядну роль і приміряється до гри на камеру, то в другому фільмі «МакДональд» (1924) грає головну роль. 

Завдяки розвиненій акторській пластиці, вродженому артистизму і харизматичності Бучмі вдається стати зіркою фільмів ВУФКУ. Протягом 1926–1930 років він практично припиняє грати в театрі, а весь свій час віддає кінозйомкам.

Серед найбільш успішних його головних ролей в кіно цього періоду – «Тарас Трясило», «Тарас Шевченко» (обидва – 1926 року), «Нічний візник», «Проданий апетит», «Напередодні», «Джиммі Гіґґінс» (усі – 1928 року), «П’ять наречених» (1930).

Але хрестоматійною вважається його епізодична роль у фільмі Олександра Довженка «Арсенал» (1929), де Бучма зіграв отруєного газом німецького солдата, який екстатично сміється прямісінько в камеру. 

У 1928 році Бучма вирішує перевірити свої сили в ролі кінорежисера та за власним сценарієм знімає перший і єдиний фільм «За стіною»(1928), в якому виконує і головну роль, фільм вважається втраченим. 

У 1930 році актор повертається до «Березолю», а після розгрому театру і арешту Курбаса, вимушено переходить до Театру ім. Франка, проте не полишає і роботу в кіно. У кінокар’єрі актора майже тридцять успішних ролей, але обидві Сталінські премії, які він отримав – за роботу в театрі.

Джерела:

1. Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ. Спроба реконструкції [Текст] : Монографія. Науково-популярне видання / Брюховецька, Лариса Іванівна. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2018. – 570 с.
2. Амвросій Бучма [Текст] = Життя і творчість видатного українського актора, великого майстра української сцени / Заболотна, Валентина Ігорівна ; Під ред.В.М.Кордун; Худож. А.В. Косяк. – К. : Мистецтво, 1984. – 166 с.
3. Амвросій Бучма [Текст] : Біографічна повість / Ю. А. Косач ; Під ред. Н.Б.Мурченко; Худож. Є.В.Попов. – К. : Молодь, 1978. – 224 с.
4. АМВРОСІЙ БУЧМА
5. Бучма Амвросій

 

Thank You, «Оскар»!

1 лютого виповнилося 120 років від дня народження відомого американського кіноактора, найяскравішого представника «Золотого століття» голлівудського кіно Кларка Гейбла.

Артист увійшов у історію професії під іменем «Король Голлівуду» і був американським секс-символом кінця тридцятих і початку сорокових років 20 століття. Кларк Гейбл став першим виконавцем головної чоловічої ролі в екранізації роману «Віднесені вітром», був володарем премії «Оскар».

Кларк Гейбл народився в 1901 році в Кедизі, штат Огайо. Хлопчик рано втратив мати, тож його виростили батько та його друга дружина. Мачуха прищепила маленькому Кларку акуратність у всьому: зачісці, одязі і манерах, навчила його грі на фортепіано. Одного разу побачивши виставу «Райський птах», юнак був настільки вражений, що й сам захотів стати артистом. Але тільки у віці 21 рік він зміг почати працювати в другорозрядних театрах. У 1924 році Кларк дебютував у кіно – це був німий фільм «Заборонений рай», потім були роботи в німих фільмах «Пластмасове століття», «Північна зірка» та інших. Незабаром артистові вдалося укласти контракт з найбільшою американською кінокомпанією «Metro Goldwyn Mayer», де в доброму десятку фільмів він виступив у ролі негідників і підступних спокусників, поступово прокладаючи собі шлях у світі кіно. Але це амплуа згодом набридло акторові, і він знявся у фільмі студії «Колумбія» «Це трапилося одного разу вночі». Цей фільм отримав премію «Оскар» у п’яти основних номінаціях, а Кларк Гейбл за виконання ролі спритного й чарівного репортера був визнаний кращим актором.

Свій зоряний час артист зустрів у 38 років. Зйомки фільму за романом Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром» принесли Кларку в ролі Ретта Батлера та Вів’єн Лі не лише успіх, але і безсмертя. Це був перший кольоровий фільм для актора. Десятиліттями пізніше Гейбл сказав, що щоразу, коли його кар’єра починала б сходити нанівець, повтор «Віднесених вітром» миттєво відновив би її, і він продовжував бути найкращим актором до кінця життя. У 30-х роках актора нагородили титулом Короля Голлівуду, і він з честю носив це звання все подальше життя.

Були в житті артиста і сумні моменти. Після загибелі в авіакатастрофі коханої дружини Керол Ломбарте Кларк Гейбл почав у буквальному сенсі «шукати смерть». У роки Другої світової війни він став стрільцем на літаку B-17 і брав участь у авіанальотах на Німеччину. Артистові неймовірно пощастило – він не отримав жодної подряпини і, зробивши 25 бойових вилетів, повернувся до мирного життя.

Найкращими роботами актора стали стрічка «Це почалося в Неаполі», у якій Кларк знявся з прекрасною Софі Лорен, та остання картина артиста – «Неприкаяні». У ній актор знявся з Мерілін Монро, повернувшись до того, з чого починалася його кар’єра в Голлівуді – до образу ковбоя. Сумного і постарілого, який марно намагається знайти своє місце в житті.

Можливо, артист був не завжди витонченим в акторській техніці, але ось чого в нього ніколи не бракувало – це чаруючої мужності. І кого б Кларк Гейбл не грав, він завжди випромінював абсолютну надійність.

Джерела:

1. https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/hollywood/66246/bio/ – Кларк Гейбл
2. https://24smi.org/celebrity/4338-klark-geibl.html – Кларк Гейбл
3. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-klark-geybl.html – Кларк Гейбл
4. https://russian.rt.com/nopolitics/foto/826670-klark-geibl-aktyor – Король Голлівуду

“Ніколи не припиняй, ніколи не зупиняйся”: Джастін Тімберлейк

31 січня святкує свій 40-й день народження популярний американський поп-співак, R’n’B-виконавець, актор, композитор, продюсер, танцюрист Джастін Тімберлейк.

Народився в місті Мемфіс, штат Теннессі, 31 січня 1981 року. Повне ім’я – Джастін Рендалл Тімберлейк. Перші кроки в музичній кар’єрі Джастін зробив на телешоу «Star Search». Там він виконав пісню в стилі кантрі під ім’ям Джастін Рендалл. Кумирами співака з дитинства були Ел Грін, Майкл Джексон, Елтон Джон.

Як і багато голлівудських зірок, свій шлях до слави музикант почав з участі в популярному тоді дитячому телешоу «Клуб Міккі Мауса». Разом з 12-річним Джастіном виступали Крістіна Агілера, Брітні Спірс, яка стала згодом його нареченою, і Джейсі Чейзес – майбутній напарник Джастіна по «’N Sync». Після закінчення шоу в 1995 році Джастін і Джейсі об’єднуються для створення нового бой-бенду – «’N Sync». Народжується нова група, що складається з 5 молодих хлопців, – «’N Sync». Джастіну на той момент всього 16 років, це кучерявий чарівний підліток, який не встиг навіть закінчити школу. Тімберлейк швидко стає душею і обличчям команди, завжди першим позує перед телекамерами і невпинно вражає всіх своїм енергійним характером. Крім участі в житті групи, він встигає вчитися і відвідувати курси для починаючих артистів.

У 1997 році група випустила перший альбом. Команда молодих, талановитих і харизматичних чоловіків відразу набирає запаморочливу популярність: альбом розходиться 11-мільйонним тиражем. Всього групою було записано 7 студійних альбомів, але найбільшу популярність здобув диск «No Strings Attached 2000», який був проданий тиражем 15 млн примірників. За 5 років існування гурт встиг отримати 3 престижні нагороди MTV Video Music Awards, а Джастін стає секс-символом для мільйонів дівчат по всій земній кулі.

В 2002 році Тімберлейк почав сольну кар’єру, записавши альбом “Justfied” (дві премії “Греммі”). У наступному році став головним лауреатом на MTV Europe Awards. Свій другий альбом – “FutureSex / LoveSounds” (ще дві премії “Греммі”) – він записував разом з ультрамодним хіп-хоп продюсером і автором пісень Тімбалендом. Диск з’явився на полицях музичних магазинів в 2006 році і став одним з найпопулярніших релізів року. У 2008 році виходить його спільний з Мадонною сингл «4 Minutes», а пізніше – і кліп на пісню. Хореографія зірок в цьому відео і на спільному концерті до сих пір входить в топ кращих танцювальних проектів світу поп-музики. Пісня підриває світові чарти і завойовує ще більше шанувальників для обох суперзірок.

У березні 2013 року виходить третій альбом Джастіна – «The 20/20 Experience», записаний в жанрі неосоул. Платівка отримує високі оцінки фанатів і критиків, чого не можна сказати про альбом-продовженні «The 20/20 Experience: 2 of 2». У 2014 році Тімберлейк вирушає в тур на підтримку обох робіт. У 2013 році музикант перемагає в 4 категоріях номінаціях на популярній премії «MTV Video Music Awards 2013». Співак отримав нагороду за «Краще відео року» та ще 3 статуетки за кращий монтаж, режисуру і спеціальну премію ім. М. Джексона «Michael Jackson Video Vanguard Award». У 2016 році знаменитість став гостем популярного музичного конкурсу «Євробачення». Він приїхав до Стокгольма, де в фіналі виконав пісню «Can not Stop The Feeling». Виступ американського співака на європейському пісенному конкурсі було пов’язано з тим, що в 2016 році в США вперше транслювалося «Євробачення». Раніше в Америці дана подія не висвітлювалося.

Крім музики, Джастін Тімберлейк знімається в кіно. Першим фільмом з його участю був «Едісон», в головних ролях грали Морган Фрімен і Кевін Спейсі. Однак, незважаючи на настільки великі величини в акторському складі, фільм особливого успіху не мав. Наступним фільмом в кінематографічній біографії Джастіна став «Альфа Дог», де він виконав одну з головних ролей. Після слідують ще кілька кінопродуктів, серед яких – роль в оскароносному фільмі Фінчера «Соціальна мережа». Отримавши три «Оскара» з 8 номінацій картина прославила Тімберлейка як талановитого актора – на додачу до його і так вже приголомшливої музичної кар’єри.

У 2007 році він озвучує юного короля Артура в мультфільмі «Шрек». Мабуть, така робота припала Джастіну за смаком, і в 2016-му він подарував свій голос головному персонажу анімаційної музичної комедії «Тролі». Однак незабаром стало відомо, що співак не тільки озвучив мультиплікаційного героя, а й написав музику для нової стрічки. Варто згадати і фільми, які вийшли в 2011 році «Училка», «Секс по дружбі» і фантастичний бойовик-антиутопія «Час» з Олівією Уайлд.

У 2017 році відбулася прем’єра фільму Вуді Аллена «Колесо чудес». Головні ролі в картині дісталися Джастіну Тімберлейку, Кейт Уінслет і Джеймсу Белуші.

У лютому 2018 року Тімберлейк презентував свій п’ятий студійний альбом «Manof the Woods», в нього увійшли 16 композицій, в тому числі дуети з Крісом Степлтоном і Алішею Кіз.

У 2009 році Тімберлейк став обличчям рекламної кампанії чоловічого аромату Givenchy Play Sport. У тому ж році він зайнявся виробництвом текіли «Sauza 901». У співака є власний бренд одягу «William Rast», а співзасновником компанії став його друг – актор Трейс Айала. Також співак є власником мережі ресторанів «Southern Hospitality» і звукозаписної лейблу «Tennmann».

Сьогодні Джастін популярний музикант з багатомільйонними фанатами по всьому світу.

Джерела:

1. ДЖАСТІН ТІМБЕРЛЕЙК
2. Джастін Тімберлейк
3. Джастін Тімберлейк