24 січня виповнилося 160 років від дня народження українського композитора, диригента, священника УГКЦ Остапа Нижанківського!

Остап Нижанківський був організатором музичного руху в Галичині. Брав активну участь в організації та проведенні шевченківських концертів. Входив до складу Української Національної Ради ЗУНР. Тож згадаємо сьогодні сторінки життя видатного українця.

Остап Йосипович Нижанківський народився 1863 року в селі Малі Дідушичі на Львівщині в родині, де кілька поколінь чоловіків приймали священницький сан. Навчався в Дрогобицькій та Львівській гімназіях. Із самого дитинства хлопець марив музикою: умів грати на фортепіано та флейті, вчився ночами писати ноти. У 7 класі Остап створив гурток із друзів, щоб таємно від москвофілів і поляків співати пісень. Саме тоді він написав першу пісню на слова Кобзаря «Вітер в гаї нагинає». У 18 років він уже збирав і записував музичну народну творчість. 

Закінчивши Львівську духовну семінарію, Остап став працювати священником у галицьких селах. У 1897 році він склав іспит на вчителя музики у Празькій консерваторії. Маючи прогресивні погляди, композитор жив і працював на користь рідної землі, задля розвитку незалежної української думки, українського слова й мистецтва. У 1885 році він заснував музичне видавництво «Музикальна Бібліотека», де оприлюднив заборонені цензурою композиції Миколи Лисенка, Михайла Вербицького, Анатоля Вахнянина та інш. Композитор став засновником і диригентом музичного товариства «Боян» у Бережанах, згодом у Львові та Стрию, концерти якого перетворилися на свята української пісні.

Як музикант, Остап Нижанківський найповніше реалізував себе в традиційних для галицької музики жанрах: духовних і світських хорах, солоспівах, вокальних ансамблях, обробках народних пісень, які збирав в окремі «В’язанки». Особливо йому були близькими вірші Тараса Шевченка, на які він створив справжні вокальні «перлини», – солоспіви «Вітер в гаю», «Минули літа молодії» та інш. Іншим поетом, винятково співзвучним внутрішньому світові митця, був Юрій Федькович, «буковинський соловей», що надихнув його на створення хорових сцен.

У 1918–1919 роках о. Остап Нижанківський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР, очолював повітовий комісаріат Стрийщини. 1 листопада 1918 року на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів жовто-блакитний прапор. Та вже за кілька місяців Стрий окупувало польське військо, почалися розстріли, репресії. Першою жертвою став о. Остап Нижанківський. Після арешту польською окупаційною владою він був розстріляний без суду. Крім того окупанти відібрали 800 000 корон «задаткової каси», які йому були довірені на зберігання. Донос на священника з абсурдним звинуваченням у зберіганні зброї написав один із провідників польського підпілля і політичний в’язень Ян Веркштайн, якому саме нова українська влада подарувала волю.

Іменем Остапа Нижанківського нині названа вулиця у Львові, на якій розташована Львівська музична академія, а також вулиця і парк у Стрию.

Пам’ятаймо своє коріння! Видатних українців, що боролися за ідею українського відродження.

Джерела:

  1. Корній, Лідія Пилипівна. Історія української музичної культури від давнини до початку ХХ століття. – К.: Муз. Україна, 2018. – 364 с., с. 197 – 242
  2. https://mubis.com.ua/index.php/composers?view=person&id[]=242 – Музична бібліотека. Остап Нижанківський
  3. https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/22/1919-zagynuv-ostap-nyzhankivskyy-svyashchenyk-kompozytor – Остап Нижанківський, священник, композитор