12 січня виповнилося 150 років від дня народження одного з найталановитіших майстрів українського мистецтва початку ХХ століття Василя Григоровича Кричевського! Він був творцем національного архітектурного стилю та найкращим представником ліричного «українського імпресіонізму». До того ж митець створив проєкт прийнятого Центральною Радою в 1918 році Державного Герба УНР.

Василь Григорович Кричевський народився1873 року в селі Ворожба на Слобожанщині в родині повітового фельдшера і був найстаршим з 8 дітей. Після закінчення Харківського залізничного училища працював у відомих архітекторів і досяг високого ступеню майстерності. Роботи Василя, подані на вступний іспит до Петербурзької академії мистецтв, наукова рада визнала за твори майстра, який має підготовку, рівну академічному курсу. Навчаючись в Академії, митець створює живописні роботи аквареллю й олійними фарбами. І чимало подорожує. Мандруючи містами та селами, майстер робить замальовки різних будиночків, церков, цікавиться й народною архітектурою.

У 1903 році Василь одержав першу нагороду на конкурсі за будинок Полтавського земства, який був побудований за його планом і став зразком нового архітектурного стилю (український архітектурний модерн), основою якого стали спадщина та традиції української народної архітектури. Згодом постала ціла низка стилістично вдалих будов, з-поміж яких будинок Грушевських та школа ім. С. Грушевського в Києві, проєкт відновлення будинку Т. Шевченка, будинок письменників «Роліт» у Києві, меморіальний музей Т. Шевченка в Каневі та інш. Від Центральної Ради митець також отримав замовлення на художній проєкт паперових грошей, зокрема, для купюри номіналом 2 гривні.

Від 1922 року Василь Кричевський звертається до викладання. Він став ініціатором створення Українського (Київського) архітектурного інституту, де зайняв посаду завідувача кафедрою, мав звання професора, згодом доктора мистецтвознавства. Майстер керував мистецькою частиною у виробництві українських фільмів: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Звенигора», «Назар Стодоля», а в 1937 році оформив перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». У 1940 році в Києві пройшла велика індивідуальна виставка робіт майстра, яка охоплювала 1055 експонатів.

Захоплений народним мистецтвом майстер багато років  збирав предмети української народної творчості і зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій в Україні. На жаль, збірка Василя Кричевського, що зберігалася в будинку Михайла Грушевського, згоріла в 1918 році під час артилерійського обстрілу більшовиків.

Під час ІІ світової війни Василь Кричевський з родиною покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Пізніше переїхав до Німеччини, а 1949 року – на постійне місце проживання до Каракаса (Венесуела).

Нині частина робіт художника знаходиться за кордоном, найбільша зберігається в Українському музеї Нью-Йорка. У 2003 році онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала приблизно 300 робіт митця в дарунок українським музеям у Харкові, Полтаві, Лебедині, Києві. Зокрема, до 40 творів містяться в колекції Харківського художнього музею. Унікальна колекція картин художника зберігається і в Музеї української діаспори в Києві. 

Джерела:

  1. https://ostrohcastle.com.ua/ya-zrobyv-use-shho-mig-nehaj-zrobyt-krashhe-toj-hto-mozhe/ – «Я зробив усе, що міг…»
  2. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1645 – Кричевський Василь Григорович