Яскравий актор перевтілень

17 листопада виповнилося 135 років від дня народження визначного українського актора, театрального режисера й педагога Юрія Шумського!

У творчому доробку майстра сцени були різнопланові ролі, зіграні з однаковою майстерністю і старанністю. Актор з легкістю грав старих у юнацькому віці і палких юнаків, коли йому вже було глибоко за п’ятдесят. 

Юрій Васильович Шумський (справжнє ім’я Григорій Шомін) народився 1887 року в Тирасполі в робітничій родині. Дитинство хлопчика було щасливим до того часу, поки не загинув, рятуючи чужу дитину від вогню, батько. У 1900 році родина переїхала до Херсона, де Григорій вступив до трикласного міського училища. Та був відрахований за революційну діяльність. Від цього часу життя юнака проходило в херсонському порту, де він працював вантажником, матросом, конторником, але душу відводив на сцені, граючи в аматорських театрах. 1917 року Григорій організував у Херсоні самодіяльний український драматичний театр і студію. У цьому театрі він був і актором, і режисером, ставлячи п’єси  А. Чехова, М. Гоголя, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького тощо. Тоді ж актор узяв собі псевдонім – Юрій Шумський.

У 1925 році актора запросили до одеської «Держдрами», а згодом до Київського театру ім. І. Франка. За 30 років своєї творчості в київському театрі актором було зіграно 22 ролі. Начебто і небагато, але ж які це були ролі, і, головне, всі вони увійшли до скарбниці українського театрального мистецтва: Борис Годунов, Платон Кречет, Городничий, Богдан Хмельницький… Юрій Шумський дуже серйозно ставився до сцени, продумував роль до дрібниць, до найменших психологічних деталей – і став яскравим символом театру. Митець брав участь і в радіовиставах та радіочитаннях. Його декламування поезій П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, оповідань О. Довженка, Ю. Яновського, записані на платівках, добре знайомі слухачам. На додачу, Юрій Васильович і сам був неабияким майстром художнього слова – складав байки, писав прозу.

Юрій Шумський знімався і в кіно («Нічний візник», «Напередодні», «Беня Крик», «Третій удар», «Калиновий гай») і неодноразово за свою гру був удостоєний звання лауреата Державної премії. Та актор зізнавався, що не любив кіно через те, що «створений у ньому образ назавжди залишиться однаковим, а ось у театрі життя персонажа щоразу переживається по-новому».

Крім того актор захоплювався образотворчим мистецтвом і сам займався живописом. У Тираспольському музеї навіть зберігається малюнок рідної хати, зроблений рукою актора. Мав він також чудовий музичний слух і голос (баритон) рідкісної краси.

На честь Юрія Шумського названо вулиці в Києві та Львові.

Пам’ятаймо своє коріння, видатних українців, що своєю творчістю збагатили скарбницю українського й світового мистецтва!

Джерела:

1. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. – Київ. – 76 с.
2. Мистецтво франківців. – Київ: “Мистецтво”, 1970. – 180 с.
3. https://uahistory.co/book/100-great-figures-of-ukrainian-culture/94.php – Великі діячі культури України. Шумський Юрій Васильович
4. http://ft.org.ua/ua/frankivtsi/history/shumskiy-yuriy – Шумський Юрій