30 жовтня виповнилося 140 років від дня народження українського художника Михайла Бойчука, одного із засновників монументального мистецтва України XX століття, заснованого на національних традиціях.

Михайло Бойчук – засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм». Належить до групи представників «Розстріляного відродження».

Михайло Львович Бойчук народився 1882 року в селі Романівка на Галичині в родині рільника. Хлопчик був найстаршим з-поміж дев’яти дітей. Надзвичайно талановитий юнак отримав європейську освіту. На кошти Наукового товариства ім. Т. Шевченка на чолі з Михайлом Грушевським і митрополита Андрея Шептицького  він навчався у Віденській академії мистецтв, потім – у Краківській. Згодом були Мюнхенська академія і Паризька. Вивчаючи досягнення світової культури, художник водночас заглибився в народне примітивне мистецтво. Студіюючи в Парижі історію мистецтв, Михайло Бойчук невдовзі прийшов до орієнтації на мистецтво Візантії та Київської Русі, вбачаючи в ньому вершинні явища художньої творчості. У 1909 році він засновує майстерню неовізантійського мистецтва, яка стала початком його творчої школи. Група митців, так званих «бойчукістів», що утворилася під його началом, свідомо пішла на авторське самозречення, працюючи колективно.

Михайло Бойчук проводив велику творчу роботу. Він ілюстрував книги, провадив реставраційні роботи у Львові, в усипальниці родини Розумовських, відновлював фрески Софійського собору в Києві та Успенського в Чернігові, створював нові фрескові ансамблі, працював над художнім оформленням вистав Леся Курбаса, разом з учнями здійснив розписи Луцьких казарм у Києві та інш. А коли в Києві організовували Українську академію мистецтв (1917), Михайла Бойчука запросили на посаду професора. Митець реставрував кілька творів у збірці Богдана Ханенка, декорував Київський оперний театр, оформив приміщення Харківського оперного театру.

Наприкінці 1925 року в Києві було засновано Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що об’єднувала бойчукістів. Художники прагнули до національної своєрідності українського мистецтва. Вони були самобутніми, тож їхній керівник був небезпечним для влади. Ідейно-художні принципи Михайла Бойчука не вкладалися в канонізовані рамки «радянського мистецтва», викликали з боку «войовничих соціалістів» звинувачення у спотворенні образів соціалістичної дійсності. 

У 1926 – 1927 роках митець разом із дружиною Софією та учнями мав творчу подорож до Німеччини, Франції та Італії. Поїздка за кордон стала однією з формальних підстав для їхнього арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації». 1936 року Михайло Львович був заарештований і 13 липня 1937 року в Києві разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром був розстріляний. Дружину митця стратили 11 грудня 1937 року також як «шпигунку» і «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників». Долю цих чотирьох розділила більшість учнів Михайла Бойчука.

Усі фрески художника були терміново заштукатурені після його арешту і вже 1952 року були вилучені з Національного музею Львова і знищені. Проте вдалося зберегти деякі твори митця завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, яка з 1914 року зберігала твори Михайла Бойчука та його невеликий, але високої наукової вартості архів. У 2000 році Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва й дизайну було названо іменем Михайла Бойчука.

Пам’ятаємо свій рід і великих українців, яким радянська влада перервала життя й творчу долю. Не забудемо й не пробачимо біль минулого й сучасного.

Усе буде Україна!

Джерела:

  1. Білокінь С. І. Бойчук та його школа. – К.: Мистецтво, 2017. – 256 с.: іл.
  2. Соколюк Л. М. Бойчук та його школа. – Х.: Видавець Савчук О. О., 2014. – 386 с.: іл.
  3. https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/30/1882-narodyvsya-myhaylo-boychuk-hudozhnyk-monumentalist – Михайло Бойчук, художник-монументаліст
  4. https://dovidka.biz.ua/mihaylo-boychuk-b-ograf-ya-skorocheno-ta-ts-kav-fakti/ – Михайло Бойчук

Реклама