У кадрі українського кінематографа

10 вересня відзначається День українського кіно!

За 31 рік незалежності вітчизняний кінематограф пройшов нелегкий шлях: від повного занепаду до отримання престижних нагород на міжнародних кінофестивалях. Завдяки державному фінансуванню після багатолітнього застою українське кіно сьогодні розвивається. Воно різноманітне, цікаве, подекуди експериментальне і не боїться гострих тем. Згадаємо деякі цікаві моменти в історії українського кіно.

• Перша Київська кінофабрика відкрилася в 1928 році. А вже в 1930 році на ній було знято видатний шедевр Олександра Довженка «Земля», що на Всесвітній виставці в Брюсселі увійшов у десятку найкращих фільмів світу!

• Як і в усьому світі перші фільми в Україні були німими. Лише в 1930 році з’явилася перша озвучена документальна кінострічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу».
• У 1964 році відбулася прем’єра геніального фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Кінокартина отримала 39 міжнародних нагород та 28 призів на кінофестивалях у різних країнах світу!

• Перший телесеріал української кіностудії «Царівна» з’явився 1994 року і складався з двадцяти серій.
• Найбільшим міжнародним кінофестивалем в Україні є київський кінофестиваль «Молодість», який заснований у 1970 році і проходить кожного року в жовтні.

Українське кіно сьогодні визнається у світі і отримує міжнародні нагороди. Свою першу нагороду на Каннському міжнародному фестивалі українські кінематографісти отримали в 2005 році за фільм режисера Ігоря Стрембіцького «Подорожні». У стрічці зображене життя самотніх акторів, що доживають вік у будинку ветеранів. Фільм про мрії, які не збуваються. На Каннському кінофестивалі здобув відразу 3 нагороди в 2014 році і фільм М. Слабошпицького «Плем’я» про кримінальне життя вихованців інтернату з вадами слуху. Це був перший фільм у світі, знятий без єдиного слова – виключно українською жестовою мовою. У 2018 році отримав нагороду за найкращу режисерську роботу фільм С. Лозниці «Донбас» і був відзначений його документальний фільм «Бабин Яр. Контекст», у якому йдеться про вбивства євреїв під час нацистської окупації Києва під час Другої світової війни.

З 1997 року Україна висуває свої фільми на премію «Оскар». Першим фільмом, що представляв нашу державу, був «Мамай» Олеся Саніна. У 2019 році претендентом від України став фільм «Додому» Нарімана Алієва як найкращий фільм іноземною мовою. Ця стрічка про долю кримськотатарської родини, її бажання повернутися на батьківщину після анексії Криму. У 2020 році претендентом на «Оскар» став фільм Валентина Васяновича «Атлантида». Драма розповідає про життя на Донбасі після перемоги України у війні з Росією.

Українське кіно невід’ємне від життя народу і завжди реагувало на всі значущі події в історії нашої держави – від Помаранчевої революції до російської окупації. Серед найбільш касових фільмів про російсько-українську війну – «Кіборги» (2017) Ахтема Сейтаблаєва, «Позивний Бандерас»(2018) Зази Буадзе, «Донбас»(2018) Сергія Лозниці, «Наші котики» (2020) Володимира Тихого та інш.

Українське кіно продовжує жити в країні і під час війни. Нещодавно в Держкіно відбувся перший показ фільму «Ля Палісіада» – повнометражного дебюту режисера Філіпа Сотниченка, призера українських та міжнародних кінофестивалів. 

Джерела:

1. Тримбач, Сергій Васильович. Кіно народжене Україною. Альбом антології українського кіно. К.: Саміт-книга, 2019. – 384 с.: іл.
2. Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання. – К.: видавництво “Задруга” – 2010. – 252 с.Б іл.
3. https://prm.ua/suchasne-ukrainske-kino-vid-stanovlennia-do-mizhnarodnoho-vyznannia/ – Сучасне українське кіно: від становлення до міжнародного визнання
4. https://nzl.theukrainians.org/startuye-pokaz-najkrashhyh-ukrayinskyh-strichok-do-30-yi-richnyczi-nezalezhnosti.html – Нове українське кіно

Надбання нашої нації

Росія намагається не лише фізично знищити нашу націю, але й привласнити українську культуру. Протягом століть держава-агресорка намагалася приписати собі заслуги видатних митців. Однак українські майстри ніколи не забували про своє походження, і в їхній творчості простежуються національний колорит і мотиви.

Іван Айвазовський, геніальний мариніст, народився в Криму у вірменській родині, що емігрувала туди з Галичини, до якої його предки, у свою чергу, перебралися з Вірменії. У своїй творчості художник часто звертався до української культури («Весілля в Україні», «Український пейзаж з чумаками при місяці», «Очерет на Дніпрі», «Млин на березі річки» та інш.)

Особливе задоволення, у зв’язку з сучасними подіями, можна отримати від споглядання його картини «Пожежа Москви»! І. Айвазовський багато років прожив у рідній йому Феодосії. Виручені від продажу картин кошти він передав місту для проведення питної води, будівництва залізниці та порту, заснував у місті художнє училище, археологічний музей та картинну галерею, яка названа на його честь. За своє творче життя митець створив понад 6 тисяч полотен. Його роботи виставлялися в Луврі, він писав і на замовлення турецьких султанів. Нині 30 робіт майстра зберігаються в Музеї імперії в стамбульському палаці Долмабахче.

Живописець Іван Рєпін також народився в Україні, у місті Чугуєві на Харківщині. Його дід був козаком. У своїй творчості митець часто звертався до української тематики (згадаємо найвідомішу роботу «Запорожці пишуть листа турецькому султану», а також картини «Вечорниці», «Гайдамаки», «Чорноморська вольниця», «Українка біля тину», «Отаман Іван Дмитрович Сірко» та багато інш.) До речі, листи до рідних в Україні живописець писав українською мовою, а до мами звертався лагідно – «матуся».

Український художник-авангардист Казимир Малевич, пензлю якого належить відома в усьому світі картина «Чорний квадрат», народився в Києві в українсько-польській католицькій родині. Навчався в Київській мистецькій школі. Його вчителем був відомий український художник Микола Пимоненко.

1904 року митець переїхав до Москви, та неодноразово підкреслював, що його художнє бачення світу сформувало саме українське село, та що його національність – українець. Майстер захоплювався українською вишивкою, малював ескізи для неї, писав статті українською мовою. Наприкінці 20-х років митець мешкав у Києві. У 1930-і роки під час репресій проти інтелігенції щодо нього було порушено кримінальну справу. Під час допиту чекістів Казимир Малевич наголошував, що за національністю він – українець. Його звинувачували в польському шпигунстві, йому загрожував розстріл. У в’язниці митець пробув три місяці.

Архип Куїнджі – видатний виходець із героїчного Маріуполя. Художник мав грецьке походження, але любив Україну, де народився й жив, великою любов’ю.

Рідний Маріуполь, чарівний Дніпро та ще чимало українських пейзажів сплелися у творчому доробку живописця. Головною картиною своєї творчості художник вважав «Місячну ніч на Дніпрі». Інші його роботи за українськими мотивами -«Українська ніч», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Дніпро вранці», «Україна». У Маріуполі був відкритий музей Архипа Куїнджі. У ході російської агресії будівля музею була зруйнована ворожими військами, однак картин А. Куїнджі та інших українських митців, за повідомленнями Маріупольської міської ради, на той час там не було – їх встигли врятувати.

Давида Бурлюка знають у світі як «батька російського футуризму», однак народився художник у Сумській області та мав козацьке коріння. Сам митець представлявся як «татарсько-запорозький футурист». У дитинстві він зачитувався М. Гоголем, а батько уголос читав українською вірші Кобзаря.

Серед численних робіт митця є низка, присвячених Україні: «Святослав», «Запорожці в поході», «Рибалки», «Тарас Шевченко». Найвідомішою роботою, звісно, є картина «Козак Мамай». Митець визначав свій національний стиль: «Мій колорит глибоко національний. Жовтогарячі, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля!». Під час революції 1917 року, усвідомивши, що не зможе жити в більшовицькій країні, він емігрував до Японії, пізніше – до США.

Пам’ятаємо свій рід і пишаємося великими українцями! Українська культура, творчість наших митців, народжених в Україні, просякнута національними мотивами, – надбання нашої нації!

Джерела:

1. Горбачов Д. О. Авангард. Українські художники першої третини ХХ ст. – К.: Мистецтво, 2017. – 320 с.: іл.
2. Жабцев В. М. Іван Айвазовський. – Мінськ: Харвест, 2008. – 128 с.: іл.
3. Казимир Малевич. Київський період 1928 – 1930. – Київ: Родовід, 2016. – 335 с.: іл.
4. https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/kradene-mistectvo-ukrayinski-hudozhniki-yakih-rosiya-nespravedlivo-vidaye-za-svoyih-2028541.html – Вкрадене мистецтво: українські художники, яких росія несправедливо видає за своїх
5. https://nasze-slowo.pl/gogol-skovoroda-ta-malevych-ukrayinski-kulturni-diyachi-yakyh-pryvlasnyla-rosiya/ – Українські культурні діячі, яких привласнила росія