15 серпня виповнилося б 80 років від дня народження відомій українській актрисі Валерії Заклунній!

Ми її чудово пам’ятаємо за роллю жінки ватажка банди у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна». Але крім того було в актриси ще багато яскравих ролей у кіно й театрі. Валерія Заклунна була знаною в мистецькому житті нашої країни. Вона мала звання Героя України, була членкинею Спілки театральних діячів України й Спілки кінематографістів України, віцепрезидентом Професійної гільдії кіноакторів України.

Валерія Гавриїлівна Заклунна народилася 1942 року в Сталінграді – у бункері в обкладеному ворогом місті. Батьки дівчинки були з України. Батько працював зв’язківцем у Хрущова, тож після народження Валерії сім’я була евакуйована до міста Енгельса. У 1950 році родина переїхала до Києва. Тут дівчинка пішла в школу. Вона росла слухняною й допитливою: добре вчилася, займалася гімнастикою і волейболом, відвідувала драматичну студію. Після закінчення школи Валерія вступила до технікуму водного транспорту, а згодом влаштувалася на завод при київському науково-дослідному інституті «Квант» креслярем-конструктором. Валерії шалено подобалася її робота: їхній відділ працював над розробкою приладів, встановлених на кораблі першого космонавта Ю. Гагаріна. На цій посаді Валерія пропрацювала 2 роки, а потім, за випадком долі, пішла в актриси. Тоді до Києва приїхала приймальна комісія Школи-студії МХАТ, що шукала таланти. Валерія пішла на спроби – і вже наступного дня дівчину запросили на іспити до Москви. Валерія вступила з першого разу.

Актрису запрошували працювати провідні московські театри, але вона прийняла запрошення від Ю. Лаврова, тодішнього художнього керівника Київського драматичного театру ім. Лесі Українки. Важливим аргументом було й бажання повернутися додому, до батьків у рідний Київ. Та таке рішення далося дівчині нелегко: Валерія  була одружена з майбутнім мультиплікатором Гаррі Бардіним, а він відмовився залишати Москву. Їхній шлюб тривав лише місяць.

Валерія Заклунна пропрацювала В Київському театрі ім. Лесі Українки до кінця свого життя, п`ять десятиліть. Її ролі, зіграні на сцені, стали дійсно значущими. На сцені актриса вживалася в образ до дрібниць, розчинялася в персонажі. Вона була актрисою «трагічною». Зіграні виконавицею ролі й сильні почуття особливо вражали в п’єсах «Переможниці» О. Арбузова, в «Молодих роках короля Людовика XIV» О. Дюма, в «Історії однієї пристрасті» за Г. Джеймсом та інш. До своєї роботи актриса завжди ставилася з особливим трепетом: «Кожна роль для мене – як остання!»

Величезну популярність актрисі приніс і кінематограф. Валерія Гавриїлівна зіграла головні ролі в більше ніж 30 художніх фільмах. Яскрава її робота у фільмах «Сибірячка», «Кохання земне», «Доля». До речі, у картину «Місце зустрічі змінити не можна» режисер Станіслав Говорухін заманив актрису обманом. Пообіцяв їй головну роль, а коли та дізналася, що має зіграти, і обурилася, виправдався: «Вона ж жінка головного бандита, всі рішення від неї залежать!» Актриса погодилася та зіграла дуже колоритного персонажа.

Українська актриса за своїм характером була сильна й рішуча. Вона неодноразово обиралася депутатом Верховної Ради, і її громадянська позиція завжди була принциповою. Тож актриса не могла мовчати й різко висловлювалася про відносини Росії й України. Її турбували Майдан та Крим.

Ім’я Валерії Заклунної, її талант та чудова гра навічно залишаться в історії українського мистецтва.

Джерела:

  1. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. – Київ: Інтертехнологія, 2006. – 1054 с.: іл, с. 695 – 827
  2. https://stuki-druki.com/authors/zaklunnaya-valeriya.php – Знамениті люди. Валерія Заклунна
  3. https://biography-life.ru/art/670-valeriya-zaklunnaya-biografiya-foto-lichnaya-zhizn-deti-prichina-smerti-aktrisy.html – Валерія Заклунна
  4. https://biographe.ru/znamenitosti/valeriya-zaklunnaya/ – Знаменитості. Валерія Заклунна