Завтра, 3 липня, виповнюється 90 років від дня народження визначного українського кінооператора й кінорежисера Вадима Іллєнка, відомого знятою комедійною картиною «За двома зайцями». Завдяки їй митець став лауреатом Державної премії України ім. О. Довженка.
Вадим Герасимович Іллєнко народився 1932 року в місті Новомосковську Дніпропетровської області в родині інженера-будівельника. Маленький Вадим дуже хотів навчитися грати на піаніно, але в батьків не було грошей на інструмент. Тоді хлопчик намалював на підвіконні чорно-білі клавіші й імітував гру. Пізніше батьки купили йому акордеон і віддали до музичної школи. Вадим Іллєнко – брат кінорежисерів Михайла та Юрія Іллєнків. Вадим – найстарший брат і започаткував у родині любов до кіно. Його вибір професії став вибором і братів. Вадим закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії в Москві. Хоч усі троє братів навчалися й жили в Москві, працювати вони поїхали до Києва. Вони говорили, що Україна – держава їхніх предків, тому українське в них закладено генетично. У 1955 році Вадим Іллєнко прийшов до Київської кіностудії ім. О. Довженка, пізніше працював на Одеській кіностудії та студії «Укртелефільм». Три брати Іллєнки в радянські часи знімали якісне українське кіно, яке залишається актуальним навіть сьогодні і несе в собі зародки професійного національного продукту.

Як оператор Вадим Герасимович зняв відому кінокартину «За двома зайцями», що має, без сумніву, позачасовий художній магнетизм привабливості. Прем’єра фільму відбулася 21 грудня 1961 року в Києві, а процес знімання кінокартини об’єднав чи не всю Україну. Також як кінооператор Вадим Іллєнко зняв фільми «Мовчать тільки статуї» (1962), «Вечір на Івана купала» (1968), «Поштовий роман» (1969), «Незручна людина» (1978), «Школа» (1980), «Гетьманські клейноди» (1993) та ін. Як режисер Вадим Герасимович поставив стрічки: «Повернення Вероніки» (1964), «Над нами Південний хрест» (1965), «Зозуля з дипломом» (1971), «Передай далі» (1988), «Останній бункер» (1990) та інш.
Вадим Іллєнко – один із лідерів української школи операторського мистецтва в 1950-80-і роки. У його роботах пластична довершеність композиції кадру, насиченість кольорової гами поєднуються із скрупульозністю відтворення атмосфери часу. У режисерських роботах майстра тонкий психологізм особистості синтезується з романтичною узагальненістю портретування часу.
Вадим Іллєнко все своє творче життя присвятив улюбленій праці, створюючи якісне українське кіно на національному ґрунті. Він любив свою землю і свій народ і зображував його життя у своїх картинах. У 2013 році брат Михайло Іллєнко показав Вадиму свій сценарій до фільму «Толока» – українського історичного фільму, екранізації вірша Т. Шевченка, фільму, у якому постає доля України й боротьба народу за волю. Вадимові Іллєнку так сподобалася майбутня стрічка, що він навіть заплакав – у свої 80 років він не мав сил узяти участь у зйомках.

Джерела:
- Брюховецька Лариса. Майстри кінозображення. Київ: Редакція журналу “Кіно-Театр”, Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2020. 208 с., с. 34 – 67
- https://www.5.ua/kultura/kino-v-henetytsi-zdobutky-kinorezhysera-vadyma-illienka-pershoprokhidtsia-v-ukrainskomu-kinematohrafi-172806.html – Кіно в генетиці: здобутки кінорежисера Вадима Іллєнка
- https://kino-teatr.ua/uk/person/ilenko-vadim-11737.phtml – Кіно-театр. Вадим Іллєнко