Масове сценічне мистецтво Володимира Скляренка

7 червня виповнилося 115 років від дня народження видатного українського театрального режисера школи Леся Курбаса Володимира Скляренка!

Режисер ставив свої вистави в провідних українських театрах – театрі «Березіль», у Львівському драматичному театрі, у Харківському та Київському театрах опери та балету, у театрі ім. І. Франка в Києві. І всюди робота режисера та його постановки мали успіх і сприяли високому рівню розвитку національного театрального мистецтва.

Володимир Михайлович Скляренко народився 1907 року в Києві. Батько майбутнього режисера був відомим у місті палітурником – до його палітурної майстерні часто здавали п’єси для театру Миколи Садовського, за переплетення яких театр розраховувався контрамарками на перегляд своїх вистав. Саме тоді Володимир Скляренко вперше побачив театральне дійство, яке захопило його на все життя. Закінчивши Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка, Володимир здобув фах режисера та актора. На талановитого юнака звернув увагу Лесь Курбас, і в 1926 році Володимира зарахували до режисерської лабораторії театру «Березіль». Працюючи в «Березолі», В. Скляренко засвоїв принцип курбасівської режисури: поєднання потужної ідейної концепції з яскравою театральною формою. А ще митець навчився вибудовувати масштабні масові сцени, що в майбутньому стане своєрідною візитною карткою його вистав. Свої останні вистави в «Березолі» – «Мартин Боруля» й «Східний батальйон» – режисер ставив вже після звільнення з посади й арешту Леся Курбаса.

Володимир Скляренко ставив вистави в провідних українських театрах. За роки його роботи мистецьким керівником в Харківському театрі юного глядача Харківський ТЮГ стає одним із кращих театрів в Україні. Режисер значно збагатив також репертуар Львівського драматичного театру та Харківського театру опери і балету. З 1954 року режисер працював в Київському театрі опери і балету. Тут він поставив опери на національній основі «Тарас Бульба», «Енеїда», «Запорожець за Дунаєм», «Катерина», які критика називала другим народженням відомих творів. У Київській опері В. Скляренко ставить і такі перлини світової музики, як «Лоенгрін» Р. Вагнера, «Війна і мир» С. Прокроф’єва, «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Пікова дама» П. Чайковського.

Син Володимира Скляренка, теж Володимир, пішов по стопах батька і також став успішним театральним режисером у Львові. Та в 1981 році він був убитий, як припускають, на замовлення КДБ. Попри настійливі вимоги батька міліція так і не розкрила вбивства, а пізніше матеріали слідства були викрадені з архіву МВС Львівської області.

Режисер Володимир Скляренко усе своє життя присвятив театру, зробивши величезний внесок у його поступі. Його ім’я вписане в історію українського національного мистецтва. Ми – пам’ятаємо. Ми – переможемо!

Джерела:

1. Нариси з історії театрального мистецтва України XX століття. – К.: Інтертехнологія, 2006. – 1054 с., с. 325 – 607
2. Чечель Наталія. Українське театральне відродження. – К.: Поліграфкнига, 1993. – 141 с.
3. http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/teatralnye-deyateli-aktjory?id=3113 – Скляренко Володимир Михайлович
4. https://varianty.lviv.ua/19765-na-vul-vyhovskoho-vstanovliat-pamiatnyk-volodymyru-skliarenku – Культура. Володимир Скляренко