12 квітня 1899 року народився український художник, графік, педагог Василь Седляр.

Упродовж свого короткого життя митець створив кілька тисяч робіт – живих, вільних, не скутих правилами, що відповідали тим змінам, які відбувалися в тогочасному західноєвропейському мистецтві. 1937 року митець був звинувачений у «належністі до націонал-фашистської організації» і був страчений органами НКВС. Майже вся художня спадщина майстра була варварськи знищена, а його ім’я і творчість до кінця 80-х років фактично замовчувалися. 

Василь Теофанович Седляр народився на хуторі Христівка Полтавської губернії в селянській родині. Після закінчення чотирьох класів школи вступив до Київської художньої школи, а згодом – до Української державної академії мистецтв. Митець належав до так званої групи художників Михайла Бойчука, був одним із найпослідовніших його учнів, теоретиком авангардного мистецтва. Упродовж 1923-1928 років Василь Седляр був викладачем, а згодом і директором Межигірського художньо-керамічного технікуму. За часи його керівництва технікум зазнав творчих злетів і визнання. Твори його студентів виставлялися в Празі, Берліні, Венеції, Парижі. Лекції митця завжди були святом. Він викладав просто й цікаво. Високо оцінював твори західноєвропейських імпресіоністів і був фанатично закоханий в українську ікону і графіку, килими, золотарство та театр. 

Майстер брав участь у стінописах Межигірського художньо-керамічного технікуму, Червонозаводського театру в Харкові та інш. Усі ці розписи були знищені. Також Василь Теофанович багато працював у мистецтві кераміки і створював ілюстрації до книжок В. МаяковськогоГ. ШкурупіяІ. ФранкаА. Головка та інш.

У неспокійні дні 30-х рр. митець створює головну працю свого життя – цикл ілюстрацій до Шевченкового «Кобзаря» (видання 1931 і 1933 років). Мистецтвознавці називають ці його ілюстрації унікальними й порівнюють їх із фресковим розписом. Адже в роботах майстра поєдналися біблійність Т. Шевченка та його власна та інших бойчукістів іконність. До того ж малюнки художника відверто лаконічні й пластичні, у них немає зайвих ліній і зайвого пафосу, зате є динаміка і бунт. Такі видання не лишилися непоміченими. Розпочалися цькування людей, причетних до цих видань, арешт М. Бойчука, а в 1936 році заарештували й самого Василя Седляра.

13 лип­ня 1937 року на закритому засіданні Війсь­кової колегiї Верхов­ного Суду СРСР у Києві Василя Седляра було засуджено до розстрілу за «належність до націонал-фашистської організації, яка планувала терористичні акти проти керівників радянського уряду». Того ж дня молодого художника розстріляли в підвалі київського Жовтневого палацу разом із його вчителем Михайлом Бойчуком, художником Іваном Падалкою та іншими обвинуваченими. Майже всі картини митця були безжально знищені, а «Кобзар» вилучений з усіх бібліотек і спалений.

Реабілітований митець був 1958 року, та ще кілька десятиліть його творчість замовчувалася. У 2009 та 2012 роках у Києві вийшли друком видання «Кобзаря» Т. Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра. Тож ми можемо переглянути чудові малюнки майстра й уповні насолодитися ними. У 2009 році була проведена і перша персональна виставка творів художника.

Василь Седляр прожив лише 38 років, але енергія його таланту, як і пам’ять про майстра, ніколи не згаснуть. Нашому народу повертаються імена, страчені й викреслені з мистецького процесу тоталітарним режимом. Ми пам’ятаємо й не вибачаємо. І зробимо все заради нашої перемоги!

Джерела:

  1. http://slovopys.kubg.edu.ua/vasyl-sedliar-na-toku-rozstrilianykh-iliuzii/ – Василь Седляр: на току розстріляних ілюзій
  2. https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/vasil-sedlyar/ – Василь Седляр
  3. https://www.radiosvoboda.org/a/1825401.html – Василь Седляр. Розстріляний за «Кобзар»