Марк Шагал – талановитий живописець і графік, сценограф, яскравий представник художнього авангарду ХХ століття

Народився в містечку Ліознова тоді Вітебська губернія Російської імперії, нині – територія Білорусі. З 1900 – 1905 рр. Шагал навчався в міському училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою – Беллою Розенфельд. У 1906 р. він вступив у вітебську Школу малювання і живопису відомого художника Ю. Пена.

У 1907 р. майбутній художник виїхав до Петербурга. Два сезони він займався у Художній школі Імператорського товариства заохочення мистецтв, очолюваної М. Реріхом. У 1910-1911 рр. Шагал навчався в художній школі Е. Званцевої. Його вчителями були Л. Бакст і М. Добужинський. У цей період художником були створені живописні полотна, що принесли йому популярність – “Похорон” і “Народження”.

У ранніх роботах Марка Шагала зображений Вітебськ з його вуличками, площами, будинками (“Мертвий”, 1908, Центр Помпіду, Париж). У пейзажах, сценах із життя були присутні риси гротеску, нагадуючи театральні мізансцени. Відомий російський юрист і громадський діяч М. Вінавер придбав твори художника і надав йому стипендію для подальшого навчання в Парижі.

У 1911 р. Шагал поїхав в Париж, де зняв майстерню в знаменитій художній колонії “La Ruche” (“Вулик”) на Монпарнас. Він швидко увійшов в коло паризького літературно-художнього авангарду: познайомився з А. Модільяні, О. Цадкіним, X. Сутін, Г. Аполлінером, М. Жакобом, Б. Сандраром та ін.

У 1911-1913 рр. його роботи експонувалися в “Осінньому салоні” і “Салоні Незалежних” в Парижі. Марк Шагал брав участь і у виставках російських художніх об’єднань (“Світ мистецтва”, 1912, Санкт-Петербург; “Хвіст пінгвіна”, 1912, Москва; “Мішень”, 1913, Москва). У травні 1914 р. в галереї “Дер штурм” в Берліні відбулася перша персональна виставка художника. Після її відкриття Шагал поїхав в Росію, в рідний Вітебськ.

Події Першої світової війни не дозволили художнику повернутися в Париж до 1922 р. Весь цей час він займався живописом, підтримував стосунки з художниками і поетами, брав участь у виставках (“Бубновий валет”, 1916, Москва; “Весняна виставка сучасного російського живопису”, 1916, Петербург; “Виставка Єврейського товариства заохочення мистецтв”, 1916, Москва). Після революції Шагала направили уповноваженим комісаром у справах мистецтв в Вітебську губернію. Повернувшись до рідного міста, в 1918-1919 рр. він організував народне Художнє училище. У 1920 р. художник разом з родиною виїхав до Москви. У Москві за рекомендацією А. Ефроса він влаштувався працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 р. Шагал викладав живопис в єврейському сирітському будинку-колонії в Малаховці, недалеко від Москви.

Кубізм, футуризм і сама атмосфера паризького періоду, безперечно, вплинули на творчість художника. Тоді склалися основні принципи мистецтва Марка Шагала, визначилися символічні типи і персонажі.

У 1922 році разом з сім’єю Шагал поїхав спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Тут він познайомився з власником картинної галереї і видавцем П. Кассирер, який вирішив видати мемуари художника, ілюстровані автором. Через затримки з перекладом на німецьку мову в 1923 р. Кассирер видав тільки ілюстрації у вигляді окремого альбому. Автобіографічна повість художника “Моє життя”, перекладена Белою Шагал на французьку мову, була видана в повному обсязі в 1931 р. паризьким видавництвом “Сток”. Восени 1923 р. на запрошення А. Воллара, мецената і видавця, сім’я художника переїхала в Париж. Шагал познайомився з багатьма поетами і художниками–авангардистами – П. Елюара, А. Мальро, М. Ернстом та ін.

З роками Шагал перейшов на монументальні види мистецтва – мозаїки, вітражі, шпалери, а також захопився скульптурою і керамікою. На замовлення уряду Ізраїлю Шагал створив мозаїки й шпалери для будівлі парламенту в Єрусалимі. Після цього успіху він отримав безліч замовлень на оформлення католицьких і лютеранських храмів, а також синагог по всій Європі й Америці та в Ізраїлі. Шагал на замовлення президента Франції Шарля де Голля розписав плафон паризької Гранд-опера, створив два панно для Метрополітен-опера в Нью-Йорку, а в Чикаго прикрасив будівлю Національного банку мозаїкою «Чотири пори року». У 1945 р. він розробив декорації і костюми для балету Стравінського «Жар -Птиця».

Більшість робіт автора виконані з видатною винахідливістю , майстерністю. Крім того Шагал ілюстрував безліч книг, включаючи «Мертві душі» Гоголя, «Fables» Лафотена , а також Біблію (1956). У 1973 році в Ніцці відкрито музей його робіт. Згодом Шагал переїхав у Сен-Поль-де-Вансе, у побудований спеціально для нього будинок, який слугував одночасно і житлом, і майстернею.

Джерела:

  1. Марк Шагал. Колер у чорна-белым [Текст] : Альбом / Под ред. В.Л.Дубойски. – Минск : Юніпак, 2005. – 88 с.
  2. Як розмовляти з дітьми про мистецтво [Текст] : Літературно-художнє видання / Барб-Галль, Франсуаза ; Пер. з фр. С.Рябчук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. – 192 с.
  3. Мандрівні зорі в Україні. Сторінки історії єврейського театру [Текст] : Науково-популярне видання / Мелешкіна, Ірина. – К. : Дух і літера, 2019. – 304 с.
  4. Марк Шагал [Текст] = Альбом посвящен творчеству выдающегося художника современности Марка Шагала, его графике, живописи : Графика: Альбом / Апчинская, Наталья Вячеславовна ; Под ред. Г.П.Конечной; Худож. ред. Н.Г.Дреничева; Пер. на анг. Д. Крауфута. – М. : Советский художник, 1990. – 224 с.
  5. ШАГАЛ МАРК
  6. Марк Шагал