31 січня виповнилося 225 років від дня народження великого австрійського композитора Франца Петера Шуберта – одного з основоположників романтизму в музиці!

У творах майстра ви відчуєте і поетичну любов, і чисту радість життя, відчай і холод самотності, жагу мандрів і безвихідь поневірянь. Зацікавлення публіки музикою Франца Шуберта за його життя було помірним, але значно зросло після смерті композитора й витримало випробування часом – твори Шуберта досі не втратили популярності й належать до найвідоміших зразків класичної музики.

Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 року в передмісті Відня Ліхтенталь в багатодітній родині шкільного вчителя. Хлопчик з дитинства захоплювався музикою: батько навчив його грати на скрипці й фортепіано. З 7-и років Франц брав уроки гри на органі в капельмейстера Ліхтентальської церкви. Коли хлопчику виповнилося 11 років, його віддали в церковно-співочу школу – конвікт. Там був учнівський оркестр, де Франц виконував партію першої скрипки, а іноді навіть диригував. Юнак рано почав писати і власні твори. До 17 років він уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери. Після закінчення вчительської семінарії Франц почав викладати в школі, де служив його батько. У вільний від роботи час він написав свою першу месу і поклав на музику вірш Ґете «Гретхен за прядкою». Це був перший шедевр Шуберта. Подальша творчість композитора ще більше розкрила його талант. Особливо популярними стали пісні й симфонії майстра зі збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях», балада «Лісовий цар».

Бажаючи повністю присвятити себе музиці, Франц у 21 рік залишає роботу в школі, що призводить до розриву відносин з батьком, який, по суті, залишає сина без засобів на існування. Юнак переселяється до Відня. Композитору залишився такий непостійний заробіток, як приватні уроки та видання творів. Важливою у творчому житті Шуберта стала його зустріч з відомим баритоном Йоганом Міхаелем Фоглем. Завдяки натхненному виконанню пісень композитора цим співаком, вони завоювали популярність у віденських салонах.

Навколо Франца формується гурток творчої молоді. Влаштовуються знамениті «Шубертіади» – вечори, присвячені виключно музиці Шуберта. Учасники «Шубертіад» ставали першими слухачами, а часто і співавторами геніальних пісень лідера їхнього гуртка. Під час бесід та палких суперечок про мистецтво, філософію, політику майстер писав і численні танці – менуети, полонези, лендлери, польки, галопи, і, звичайно ж, вальси. Та основою творчості майстра завжди була пісня для голосу та фортепіано – їх він написав близько 600 на вірші більше ста авторів.

Незважаючи на це, Шуберт написав близько 20 творів для театру: опери, зінгшпілі, музику до вистав. Він створював і духовні твори, і музику в камерних жанрах. Його експромти й музичні моменти поклали початок романтичній фортепіанній мініатюрі. 26 березня 1828 року Франц Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Нарешті його музика, перш за все пісні, починає швидко поширюватися по всій Європі.

Та прижиттєві визнання й слава були досить короткими. Франц Шуберт прожив дуже мало – 31 рік, померши від тифу. Був похований на Віденському кладовищі поряд з могилою свого кумира Людвига ван Бетховена.

Джерела:

  1. Вудфорд Пеггі. Шуберт. – Челябинськ: “Урал LTD”, 1999. – 191 с.: іл.
  2. 100 великих композиторів / Автор-укладач Д. К. Самін. – М.: Віче, 1999. – 624 с. (100 великих), с. 152 – 159
  3. Вульфіус П. Франц Шуберт: Монографія. – М.: Музика, 1983. – 447 с.: іл., нот.
  4. https://muzabetka.com.ua/biograf_schubert.html – Франц Шуберт
  5. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/biograf/23859/ – Франц Шуберт