Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження відомого українського кінорежисера Тимофія Левчука.

Режисер – творець першого українського широкоформатного фільму «Закон Антарктиди», що мав величезний успіх свого часу в Парижі, а за картину «Родина Коцюбинських» майстер отримав Шевченківську премію.

Тимофій Васильович Левчук народився 19 січня 1912 року в селі Бистрівці Київської губернії. У своїй біографічній книжці «Тому що люблю…» митець згадував, як у його рідному селі показували перший фільм на простирадлі, натягнутому надворі. Це було його перше надзвичайно сильне юнацьке враження про кіно, яке тоді тільки починали популяризувати і стрічки возили селами. Після школи Тимофій навчався в педагогічному технікумі. Пробував учителювати, та в школі витримав лише два тижні. А коли відкрився кіноінститут у Києві, вступив туди на режисерський факультет. Свою професійну діяльність митець розпочав 1935 року з посади асистента режисера. Тимофій був асистентом в Івана Кавалерідзе («Перекоп», «Коліївщина», «Прометей») і Володимира Брауна Блакитні дороги»). Під час Другої світової війни режисер був на фронті, отримав поранення. А в мирний час знову повернувся до своєї улюбленої справи на Київську кіностудію художніх фільмів. Як режисер майстер дебютував науково-популярною стрічкою «Зоря над Карпатами» (1949). Зняв документальні фільми «Київ» (1950), «М.В. Гоголь» (1951) та інші.

 Екранізував п’єси О. Корнійчука «В степах України» (1952), «Калиновий гай» (1953). Поставив фільми «Киянка» (1958–59), «Два роки над прірвою» (1967) та інші. З особливим задоволенням режисер знімав фільм «Помилка Оноре де Бальзака» (1969), адже рідне село майстра Бистрівка знаходилося за два кілометри від Верхівні, де у маєтку Е. Ганської гостював О. де Бальзак. Тож цей фільм живився його дитячими спогадами та легендами про цей маєток і враженням від костелу в Бердичеві, де вінчалися Бальзак і Ганська.

Режисер поставив фільми і про відомих українських особистостей – «Іван Франко» (1956), «Родина Коцюбинських» (1971), «У звуках пам’ять відгукнеться», що присвячений Миколі Лисенку. Митцю належить створення першого українського широкоформатного художнього фільму «Закон Антарктиди» з унікальними зйомками блискучого кінооператора Сурена Шахбазяна та чудовою грою акторів. Цей фільм, знятий за реальними подіями про те, як група радянських науковців рятує іноземну експедицію, мав величезний успіх у Парижі: у кінохроніці збереглися кадри, де парижани вишикувалися у велику чергу, аби потрапити на його перегляд. Та у своїй творчості митець свідомо щоразу повертався до теми війни, оскільки вважав: пройшовши її всю і виживши, він відповідальний за пам’ять про тих, хто загинув («Війна», «Довга дорога і короткий день», «Дума про Ковпака», «Від Бугу до Вісли», «Ми звинувачуємо» та інші).

Тимофій Васильович активно займався і викладацькою діяльністю. Він мав ступінь професора і викладав у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. А ще Тимофій Левчук – автор книг, присвячених улюбленій справі – «З любов’ю до глядача», «Зарубіжні зустрічі», «Кінорежисура», «Люди та фільми: Записки кінорежисера», «Тому що люблю: Спогади кінорежисера», «Про кіномистецтво» та інш.

У житті режисер був інтелігентною і чуйною людиною. Дуже захоплювався живописом і товаришував з художниками. Багато читав, зібрав чудову бібліотеку. Особливо багато було книжок про мистецтво, з-поміж яких були рідкісні видання. А ще митцю було властиве надзвичайне почуття гумору, тож на будь-які ситуації він реагував іронічно. І так розповідав життєві бувальщини, що йому пропонували видати збірку «Анекдоти від Левчука».

Джерела:

  1. Про Тимофія Левчука: Зб. статей, нарисів, інтерв’ю / Упоряд. Т. Т. Дерев’янко; Редкол.: Б. С. Буряк та інші. – К.: Мистецтво, 1982. – 208 с., іл.
  2. Левчук Т. В. Люди і фільми: Зап. кінорежисера. – К.: Мистецтво, 1984. – 222с.
  3. https://ukurier.gov.ua/uk/articles/larisa-levchuk-monumenta-iz-sebe-batko-nikoli-ne-r/ – «Монумента із себе ніколи не робив…»
  4. http://knpu.gov.ua/content/levchuk-timofii-vasilovich – Левчук Тимофій Васильович

.