400 років від дня народження Жана Батиста Мольєра (Поклена) – видатного комедіографа XVII століття, письменника, драматурга, актора театру, засновника французького театру комедії, жанру «високої комедії» і «комедії-балету». Його творчість мала величезний вплив на подальший розвиток світової драматургії. Написав безліч п’єс, багато з яких досі задіяні в кращих театрах світу, в тому числі такі шедеври, як «Тартюф», «Дон Жуан», «Міщанин у дворянстві», «Мізантроп».

Великий французький драматург, театральний діяч народився в Парижі 15 січня 1622 року в буржуазній сім’ї й повинен був успадкувати професію свого батька, придворного шпалерника, або стати юристом, але він вирішив стати актором. У червні 1643 року, коли йому вже виповнився 21 рік, Жан Батист Поклен покинув сім’ю і відкрив «Блискучий театр» в Парижі. Новому закладу не судилося стати знаменитим, через 2 роки він був закритий унаслідок боргів Мольєра, а сам він потрапив у в’язницю. Батько, дізнавшись про це, заборонив синові носити прізвище «Поклен», після чого Жан Батист став Мольєром.

Мольєр зайнявся улюбленою справою, організувавши мандрівну трупу, з якою подорожував з одного міста в інше. Репертуар був невеликий, тому він сам взявся за перо. Починав з написання одноактних п’єс. Так з’явилися «Літаючий доктор», «Ветреник», «Ревнощі Барбуйе». У 1658 році трупа Мольєра повернулася до Парижа. Вона зіграла перед Людовіком XIV і його двором трагедію Корнеля “Нікомед”. Знову трагедія – знову невдача. Але Мольєр, бажаючи виправити становище, відразу ж показав свою комедію “Закоханий доктор” у дусі італійських комедій масок. Успіх був величезним. Король залишив трупу в Парижі, віддав їй театр Пті-Бурбон, виділив Мольєру щорічний пенсіон.

Першою п’єсою для нового театру стала одноактна комедія “Смішні манірниці” (1659). У ній висміювалися провінціалки, які захоплювалися преціозною культурою, мріяли про аристократичне життя, відмовивши своїм буржуазним нареченим. Комедія мала величезний успіх, але аристократки образилася на Мольєра, вважаючи, що він висміяв їх. Дійсно, Мольєр зі злістю висміяв наміри аристократії відгородитися від народу за допомогою умовної культури, химерної мови та манер. Вороги вирішили помститися драматургу. Трупу виселили з Пті-Бурбона, а будинок театру знесли так швидко, що в ньому загинули декорації й костюми. Актори опинилися на вулиці, але не покинули Мольєра, хоча їх запрошували в інші театри. Король виділив трупі нові приміщення – залу в палаці Пале-Ройяль. У цьому приміщенні Мольєр буде працювати до кінця свого життя. Король опікував молодий мольєрівський театр: з двадцяти восьми спектаклів половина була вперше показана саме королю, а багато з комедій були написані й зіграні за спеціальним велінням короля.

Мольєр своїм завданням у творчості бачив безжалісне викриття пороків – егоїзму, честолюбства, святенництва й користолюбства, що породжувалися суспільством, заснованим на дворянських привілеях і власницьких інстинктах. На 1664-1670 роки припадає найвищий розквіт творчості великого драматурга. Саме в цей час він створює свої кращі комедії: “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”, “Скупий”, “Міщанин-шляхтич”. Найзначніша комедія Мольєра “Тартюф” мала найважчу долю. Постановка вперше відбулась у 1664 році під час грандіозного свята, що було влаштовано королем на честь своєї дружини й матері. Мольєр написав сатиричну п’єсу, в який викривав “Товариство святих дарів” – таємничу релігійну установу, що намагалася підкорити своїй владі всі сфери життя в країні. Королю комедія сподобалася, він побоювався посилення влади церковників. Але королева-мати Анна Австрійська була глибоко обурена сатирою, вона опікувалася цим товариством. Церковники вимагали, щоб автора спалили на вогнищі за неповагу до церкви. Комедія була заборонена, але Мольєр продовжував працювати над нею. Художня форма третього варіанта була найдосконалішою – її надрукували, її читають і виконують на сцені вже понад трьохсот років.

Мольєр помер у своєму театрі відразу ж після постановки останньої комедії “Удаваний хворий” (1673), де він виконував головну роль. Тільки після тривалих клопотань його удови й особистої вказівки короля Людовіка XIV змогли поховати тіло Мольєра за християнським обрядом, проти чого заперечувала церква. Мольєрівська трупа була указом короля об’єднана з трупою Бургундського готелю, внаслідок чого з’явився театр “Комеді Франсез” – “дім Мольєра”, як його й донині називають французи. Остання визначна комедія Мольєра “Міщанин-шляхтич” (1670) написана в жанрі “комедії балету”: за вказівкою короля до неї були включені турецькі танці. Мольєр зміг, вводячи танцювальні сцени в сюжет комедії, зберегти єдність її структури.

Спадщина Мольєра становить понад 32 драматичні твори, які написані в різних жанрах: дивертисмент, комедія-балет, фарс, пастораль, побутова комедія, комедія моралі, висока комедія і т.д. Кожен раз геній Мольєра створював щось нове і незвичайне, покращуючи й перевтілюючи старе. У його п’єсах має місце трагізм, неоднозначність, надмірність персонажів, що, зрештою, вказує на людську недосконалість. Більшість п’єс мають яскраві риси сценічного фарсу.

Джерела:

  1. Жан Батист Мольєр
  2. Жан Батист Мольєр
  3. Жан Батист Мольєр
  4. Комедии / Мольер, Жан-Батист ; Пер. с фр.; Предисл. Н.Калиничева; Худож. Т.Неклюдова. – Ростов-на Дону : Феникс, 1997. – 540 с.
  5. Пьесы : Книга для учителя и учителя / Мольер, Жан-Батист ; Пер. с фр.; Предисл. Ж.Бордонов; Коммент., Справочн., методич. материалы Н.Мировой. – М. : АСТ, Олимп, 1997. – 765 с.
  6. Пьесы [Текст] / Мольер, Жан-Батист ; Ред. Т.Н.Крачек; Худ. А.Д.Стеценко; Вст. ст. и прим. Б.Б.Бунич-Ремизова. – К. : Мыстецтво, 1989. – 202 с.
  7. Избранное в 2-х т. [Текст] . Т.2 : Комедии, разные стихотворения / Мольер, Жан-Батист ; Пер. с фр.; Под ред. А.Смирнова, С.Москульского; Предисл. и коммент. С.Мокульского и др.; Худож. О.М.Рамодин. – Самара : АВС, 1997. – 592 с.
  8. Избранное в 2-х т. [Текст] . Т.1 : Комедии / Мольер, Жан-Батист ; Пер. с фр.; Под ред. А.Смирнова, С.Москульского; Предисл. и коммент. С.Мокульского и др.; Худож. О.М.Рамодин. – Самара : АВС, 1997. – 592 с.