Донателло

Донателло (повне ім’я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді) – один з найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, який зробив великий внесок у світове мистецтво. Він відродив зображення наготи в скульптурі, поклав початок скульптурному портрету, відлив перший бронзовий пам’ятник. Твори мистецтва, що належать йому, збереглися до наших днів, і ознайомитися з ними сьогодні можна в багатьох європейських музеях.

Донателло народився 1386 року у Флоренції в заможній сім’ї чесальника вовни. Будучи ще дитиною, вчився у майстерні живописця і скульптора Біччі ді Лоренцо, користуючись заступництвом багатого флорентійського банкіра Мартеллі. Для закінчення своєї художньої освіти їздив на кілька років до  Рима. Донателло у своїй ранній творчості дотримувався реалістичних принципів – іноді здається, що він навіть навмисно відшукував непривабливі сторони природи. Але найкращі його роботи – ті, у яких він шукав свої ідеали, зосереджуючи увагу на людині та її духовному світі. Звернення Донателло до жанру портрета вельми показово: епоха Відродження приносить інтерес до людської особистості. «Людина – велике диво …», – писав флорентійський гуманіст Піко делла Мірандола. Донателло не тільки утверджує в мистецтві образ свого сучасника, а й героїзує його.

Скульптор створював свої шедеври в багатьох італійських містах: Флоренції, Сієнї, Римі, Падуї, Мантуї, Венеції, Фераррі. Чи не найвідомішим твором Донателло є бронзова статуя Давида – юнака-пастуха зі Старого Заповіту, що вбив у двобої воїна ворожого племені – велетня Голіафа. Увагу привертає прекрасно модельованої оголене тіло юнака. Фігура ретельно оброблена з усіх боків, тобто розрахована на круговий огляд – це було нововведенням для того часу. Чітко передана м’яка пластика, гнучкість, кутові лінії, лірична мрійність  поєднуються  з невластивим античному мистецтву складним та багатоплановим образом. Ця скульптура стала своєрідним символом Флоренції і її боротьби за незалежність.

Шедевром творчості італійського майстра також стала скульптура «Святий Георгій». Тема Святого Георгія часто зустрічалася в мистецтві і до Донателло. Його зазвичай зображали вершником у лицарських обладунках у момент подвигу, коли він вражає дракона списом, фіксуючи увагу тільки на зовнішньому вигляді. «Святий Георгій» Донателло – гнучкий, стрункий юнак у легких латах. Недбало накинутий плащ покриває його плечі, він стоїть впевнено, злегка розставивши ноги, спираючись на щит. Це героїчний образ юнака-патріота, готового встати на захист флорентійської республіки.

Автор «Святого Георгія» стає улюбленим скульптором Флоренції, правитель Козімо Медічі надає йому незмінне заступництво. Досягнувши вершин слави, Донателло продовжував вести скромний спосіб життя: його часто бачили на вулицях міста в шкіряному фартусі й грубих дерев’яних черевиках, що голосно стукали кам’яною бруківкою. Він був щедрим і привітним і краще ставився до друзів, ніж до самого себе, не надавав великої ціни грошам і тримав їх у кошику на видноті, звідки його учні і друзі могли брати в міру потреби.

У Падуї, де скульптор прожив 10 років (1443 – 1453), біля собору Святого Антонія і досі височіє його незабутнє творіння – «Гаттамелата» – кінний пам’ятник кондотьєру (керівникові військових загонів) Еразмо Нарні, який поставив скульптора в один ряд з найбільшими монументалістами всіх часів. Творіння флорентійця в загальних рисах нагадує античний монумент, але трактування образу у Донателло є набагато глибшим. Образ людини, професія якого – війна, переданий з великою реалістичної силою. Старий полководець, одягнений в обладунки, з непокритою головою, впевнено сидить на важкому, неквапливо виступаючому коні.

Після вдало виконаного завдання Донателло запропонували роботу в самому соборі Святого Антонія. Скульптор прикрасив церковний вівтар відлитими з бронзи барельєфами. Вони зображали життєві події покровителя міста на ім ‘я Падує. Донателло був одним із найвпливовіших художників і скульпторів свого часу. Велика кількість його робіт представлені сьогодні у музеях Флоренції, також добірку його творів можна побачити в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні, а дві його скульптури знаходяться серед американських колекцій: незавершений «David» (Національна галерея мистецтв, Вашингтон) і «Мадонна» (музей Бостона).

Останні роки свого життя Донателло провів у рідній Флоренції, працюючи до глибокої старості. Він мав славу і велику шану у своїх співвітчизників. Нині на честь великого митця названий астероїд.

Джерела:

1. Лібман М. Я. Донателло. – Москва: “Мистецтво”, 1962. – 250 с.
2. https://tureligious.com.ua/donatello-zhyttia-ta-diial-nist/ – Донателло. Життя та діяльність
3. https://moyaosvita.com.ua/mustectvo/donatello-biografiya-i-roboti/ – Донателло. Творчість
4. https://presa.com.ua/aktualne/skulptor-donatello-biografiya-osobiste-zhittya-tvorchist-i-tsikavi-fakti.html – Скульптор Донателло

Франс Лантінг

Відомий нідерландський фотограф Франс Лантінг народився у Роттердамі (Нідерланди) у 1951 році. У Нідерландах здобув економічну освіту. Згодом переїхав до США, де вивчав екологічне планування. Завдяки чому і захопився фотографією дикої природи. Більшість його робіт зроблена в Амазонії, Африці та Антарктиді. Фотографії Лантінга з’являлися в таких великих виданнях, як Stern, Life, GEO, National Geographic.

Лантінг зробив новаторську роботу на Мадагаскарі, де він задокументував дику природу та традиції племен, яких ніколи раніше не фотографували. Його знамените висвітлення дельти Окаванго в National Geographic викликало сплеск міжнародного інтересу до дикої природи та охорони природи в Ботсвані. Його фотоесе про екологію тропічних лісів на Борнео, імператорських пінгвінів в Антарктиді та неспокійну долю птахів іпаток у Північній Атлантиці були представлені у публікаціях по всьому світу.

Робота Лантінга також включає в себе профілі екологічних гарячих точок від Індії до Нової Зеландії, а також особливості величності та тяжкого становища альбатросів, майже вимерлих азіатських гепардів в Ірані та чудове дослідження шимпанзе в Сенегалі, яке проливає нове світло на людську еволюцію.

Виставка Лантінга «Діалоги з природою» демонструє зображення з п’яти знакових проектів, створених протягом його кар’єри. Виставка є виразом постійного діалогу Лантінга з природою і показує, як на цей дискурс вплинули мистецтво та література, а також наука, технології та його власний досвід роботи з дикою природою та дикими місцями на всіх семи континентах.

Проект Лантінга «В Африку» представляє стійке бачення первісної природної спадщини континенту – і те, що поставлено на карту в 21 столітті. «В Африку» була випущена як книга у 2017 році і була підготовлена як виставка Національним географічним товариством за підтримки Всесвітнього фонду дикої природи.

Книги Лантінга отримали нагороди та визнання: «Жоден фотограф не перетворює тварин на мистецтво так повно, як Франс Лантінг», – пише The New Yorker. Його книги включають «В Африку» (2017), «Окаванго: Останній рай Африки» (1993, 2012), «Життя: подорож крізь час» (2006), «Джунглі» (2000), «Пінгвін» (1999), «Жива планета» (1999), «Очі в очі» ( 1997), Бонобо (1997), Забуті Едеми (1993), Мадагаскар, Світ поза часом (1990), Острови Заходу (1986) і Пір’я (1982). У 2000 році його книга «Очі в очі» була названа Національним громадським радіо-KQED однією з 50 найвпливовіших публіцистичних книг 20 століття.

Лантінг отримав найвищі нагороди від World Press Photo, звання «Фотограф року дикої природи BBC» та премію Анселя Адамса від Sierra Club. Він був прийнятий як член Королівського фотографічного товариства в Лондоні і є лауреатом шведської премії Леннарта Нільссона.

Репродукції образотворчого мистецтва Лантінга представлені в багатьох державних і приватних колекціях, і він мав більше сотні персональних виставок у музеях і галереях по всьому світу. Три його зображення були відібрані для благодійного аукціону Christie’s, на якому були представлені сорок найважливіших фотографій природи, коли-небудь зроблених.

Місія Лантінга полягає в тому, щоб використовувати фотографію, для збереження природи, починаючи від місцевих ініціатив і закінчуючи глобальними кампаніями, через його публікації, альянси, публічні виступи та активну підтримку екологічних організацій. Він є послом у Всесвітньому фонді дикої природи Нідерландів, а також у Національній раді Світового фонду дикої природи США, а також у Лідерській раді Міжнародної організації охорони природи та в Міжнародній раді WildAid. Лантінг є опікуном Ради фонду Каліфорнійського університету Санта-Крус і є почесним директором лабораторії друзів Long Marine. Він є співзасновником Північноамериканської асоціації фотографів природи (NANPA) і членом Міжнародної ліги фотографів-охоронців (ILCP).

Джерела:

1. Франс Лантінг