Наближення Нового року ми починаємо відчувати, коли на прилавках магазинів з’являються новорічні іграшки – різнокольорові кулі, пухнасті гірлянди та інша ялинкова мішура. При погляді на блискучі, як дзеркало, новорічні іграшки в кожного дорослого прокидаються спогади з дитинства і прагнення знову доторкнутися до чарівництва.

Новорічні ялинкові прикраси, які є невід’ємним атрибутом свята, пройшли тривалий шлях розвитку. Передноворічне прикрашання будинків жителями європейських країн відомо ще з часів середньовіччя. Для цього часто використовувалися гілки хвойних дерев, що напоювали ароматом ефірних олій усе приміщення. Однак влада забороняла це робити, тому що подібні дії сягали своїм корінням язичницьких традицій, що католицькій церкві так і не вдалося повністю викоренити. Звичай прикрашати не гілки, а цілу ялинку або сосну з’явився в Європі тільки в XVI столітті, ялинку тоді стали називати «різдвяним деревом» – у жителів католицьких країн вона дотепер асоціюється не з Новим роком, а з Різдвом.

До середини XVIII століття ялинка прикрашалася тільки їстівними «прикрасами» – різними фруктами та солодощами: яблуками, вафлями, горіхами в золотих папірцях, пастилою і медовими пряниками. І тільки починаючи з другої половини XVIII століття, з’являються перші «неїстівні» ялинкові прикраси. На цьому етапі вони ще були примітивними – у кожній родині вони виготовлялися своїми руками з паперу, яєчної шкаралупи і ялинових шишок, покритих напиленням. Незабаром з’являються і перші іграшки, виготовлені майстрами – це були фігурки з латуні і карбуванням, що зображали, головним чином, казкових фей і янголят.

Як вважається, перша скляна ялинкова кулька була видута в Тюрингії в німецькому містечку Лауша в 1848 році через неврожай яблук, які тоді були головною прикрасою ялинок. Перші кулі не були такими легкими і крихкими, як сьогодні. Вони виготовлялися з важкого скла, прозорого або кольорового, а для додання дзеркального блиску з внутрішньої сторони покривалися тоненьким шаром свинцю. Таке нововведення коштувало недешево, і дозволити собі купити ялинкові кулі міг не кожен. Технологія виготовлення куль змінилася вже після 1867 року, коли на території міста був відкритий газовий завод. У склодувному виробництві почали застосовувати газові пальники, завдяки чому стало можливим виготовлення легких ялинкових кульок з тонкого скла, які вже не обтяжували гілки різдвяного дерева своєю вагою. Свинцеве покриття, здатне завдати шкоди здоров’ю, на кульки більше не наносилося, а дзеркальний блиск надавався за допомогою нітрату срібла. Згодом почали видувати ялинкові іграшки будь-якої форми і розмірів – грона винограду, тварин і птахів, фігурки Санта Клауса і маленьких янголят, рибок…

Кожна іграшка розмальовувалася вручну, а хитромудрі розписи відрізнялися один від одного. Протягом тривалого часу всі скляні ялинкові іграшки вироблялися тільки в місті Лауша, а потім експортувалися в інші країни Європи, у тому числі і в Російську імперію. Їх продавали в нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса. Ціни там зашкалювали. І тільки на початку ХХ століття ялинкові іграшки стали випускати на мануфактурах і фабриках інших країн – у Франції, Японії, США і Польщі, а потім виробництво блискучих барвистих куль налагодилося в багатьох християнських державах. 

Ялинкові прикраси в нашій країні завжди відтворювали події часу. Під час Другої світової війни всі прикраси мали вигляд «парашутистів»: до них прив’язували шматочки тканини. Після польоту Юрія Гагаріна в космос були популярні ялинкові прикраси у вигляді ракет та космонавтів. У 90-х роках популярності набули кульки із зображенням тварин – символів нового року, а з 2000 року – «американська» святкова іграшка: ялинки рясно прикрашали різдвяними віночками, червоно-білими льодяниками, Санта Клаусами й декоративними шкарпетками для подарунків. Сьогодні в прикрашанні ялинки переважає мінімалізм: яскраве різнобарв’я замінили стримані монохромні кульки в срібних, червоних, золотих або синіх тонах.

Також нині дуже цінується іграшка, зроблена своїми руками. Такі новорічні прикраси роблять з різних матеріалів: із соломи, дерева, тіста, шкіри… Чудово виглядають витинанки, в’язані чи пошиті іграшки з традиційним українським орнаментом. Такі іграшки стають справжнім оберегом для захисту дому.

Джерела:

  1. https://igrashka.kiev.ua/articles/istoriya-yalinkovih-igrashok-novorichnih-ta-rizdvyanih – Історія ялинкових іграшок
  2. https://ocnt.com.ua/istoriya-yalinkovoi-kulki/ – Історія ялинкової кульки
  3. https://vycherpno.ck.ua/istoriya-novorichnoyi-igrashki-u-ponad-100-rokiv/ – Історія новорічної іграшки у понад 100 років