Людмила Барбір

Людмила Барбір – талановита українська актриса та телеведуча. Актриса бере активну участь у різних світських заходах та телешоу. А через її зовнішній вигляд Людмилу часто порівнюють із Монікою Белуччі.

Людмила Григорівна Барбір народилася 30 листопада 1982 року в селі Чорногузи Чернівецької області. Зірка «Сніданку з 1+1» народилася в Карпатах, тому називає себе справжньою гуцулкою. Зі слів Людмили, вона ніде не почувається так спокійно, як в рідних горах. Навчаючись у школі, дівчина брала активну участь у художній самодіяльності: співала, танцювала. Була неодноразово лауреатом районних, обласних і міжнародних конкурсів та фестивалів. Тому рідні й знайомі радили їй вступати до театрального вишу. Закінчивши школу із золотою медаллю, Людмила подала документи до Чернівецького університету на спеціальність «Медичний психолог», а також і до Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого на акторське відділення, знаючи наперед, що навряд чи туди вступить через великий конкурс. Але дівчина вступила з першого разу, склавши три іспити за спеціальністю на відмінно.

Після навчання актриса працювала в театрах «Рампа», «Браво», «Театр перевтілення». З 2007 року знімалася в рекламі. Всього на її рахунку більше 20-и робіт у цьому жанрі для центральних каналів українського телебачення.

Паралельно Людмила брала участь у зйомках серіалів і художніх фільмів. Глядачі пам’ятають її за ролями в серіалах «За все тобі дякую», «Мухтар», «Дві сторони однієї Анни», «Жіночий лікар» «Квиток на двох» тощо. Зіграла головну роль в українському артхаусному фільмі «Записки графомана» режисера Олега Філіпенка. Людмила – дуже емоційна, характерна актриса. Особливо їй до вподоби ролі сильних, упевнених у собі жінок та драматичні ролі. Артистка бере участь у дубляжі художніх фільмів. Наприклад, в Україні її голосом розмовляють героїні блокбастерів «Аватар», «Росомаха», фільму «Наші пані у Варшаві».

Людмила Барбір – відома телеведуча. У 2011 – 2012 роках вона вела шоу «Теорія зради» з Андрієм Мерзлікіним, де актриса виконувала роль психолога: заспокоювала гостей, що вийшли з рівноваги. Людмила багато років у парі з Русланом Сенічкіним веде ранкове шоу «Сніданок з 1+1», ведучою якого стала за результатами глядацького голосування. До того ж актриса займається викладацькою діяльністю: викладає в школі радіо- і телеведучих Astrasapience, де дає майстер-класи з основ сценічної мови.

Людмила також виявила себе чудовою танцівницею. Вона стала учасницею третього сезону оновлених «Танців з зірками» і подарувала глядачам незабутні емоції від перегляду кожного її танцю. 

Тендітна жінка у вільний час займається бойовим мистецтвом: айкідо та айкідзю-дзюцу, якими захопилася після нападу грабіжника (до речі, чоловік Людмили – тренер з айкідо). Тренування для неї – не лише фізичне навантаження для тіла, а й можливість зняти стрес та забути про проблеми. А ще такі заняття чудово дисциплінують, допомагають концентруватися. Зірка навіть отримала Чорний пояс айкідзюцу.

А ще в родині Людмили захоплюються читанням. Жоден день не обходиться без книги, а читання перед сном – «просто якась магія!».

Джерела:

1. https://1plus1.ua/snidanok-z-1-1/novyny/ludmila-barbir-8-faktiv-pro-veducu-aki-vas-zdivuut – Людмила Барбір
2. https://znaj.ua/ru/capital/376393-lyudmila-barbir-upershe-pokazala-yak-klade-na-lopatki-vlasnogo-cholovika – Людмила Барбір
3. https://detector.media/intervyu/article/155733/2013-09-02-chem-zanymalas-lyudmyla-barbyr-do-togo-kak-stala-vedushchey-snidanku-z-11/ – Ведуча Людмила Барбір

Маріо Тестіно

Маріо Тестіно вважається одним із найвпливовіших фотографів моди та портретів. Його фотографії були опубліковані в міжнародних журналах, таких як Vogue, V Magazine і Vanity Fair. Він зробив внесок в успіх провідних будинків моди, створюючи образи для брендів від Gucci, Burberry, Versace та Michael Kors до CHANEL, Estée Lauder та Dolce & Gabbana.

Поряд зі своєю 40-річною практикою фотографа Тестіно реалізував безліч робіт як креативний керівник, запрошений редактор, засновник музею, колекціонер творів мистецтва та підприємця. У 2007 році, на прохання своїх клієнтів надати повний спектр послуг з творчого спрямування, він заснував MARIOTESTINO+, яка сьогодні є зростаючою командою людей, які підтримують Тестіно у реалізації широти його творчої діяльності.

Тестіно народився в Лімі, Перу у 1954 році в традиційній католицькій сім’ї, далекої від світу моди та Голлівуду, а в 1976 році переїхав з Перу до Лондона. Саме під час навчання в студіях Джона Віккерса та Пола Ньюджента він зробив свої перші спроби стати фотографом, натхненний тим, як майстри фотографії документували суспільство свого часу.

Його кар’єра почалася із замовлення для британського Vogue сфотографувати стрижку дівчини. Дівчина на знімку була стилісткою Люсіндою Чемберс, і зйомка зародила особисту дружбу та професійне партнерство, яке триває й досі. На початку дев’яностих років Тестіно звернувся за натхненням до досвіду свого дитинства в Перу та підліткових років у Бразилії, які допомогли йому створити унікальний стиль. «Я помітив еволюцію у своїй роботі… коли я намагався відтворити свою молодість у картинах».

Тестіно виходить за рамки ґендера, змішує мужність і жіночність і передбачає швидше чуттєвість, ніж сексуальність. Сьюзі Менкес, міжнародний редактор журналу Vogue, пояснює, що майстерність Тестіно полягає насамперед у тому, щоб упіймати момент та виявити людяність у моделях. Люди в об’єктиві Тестіно здаються яскравими та живими, він уловлює їхню енергію, налагоджуючи з ними близькі та відкриті стосунки. Фотограф відомий тим, що він може сфотографувати найінтимніші моменти, а портрети пропонують глядачеві нові перспективи на відомих обличчях, часто створюючи нові ікони моди. Тестіно знімав зірок світу моди, супермоделей та художників.

Теренс Пеппер, куратор фотографії в Національній портретній галереї в Лондоні, назвав Тестіно «Джоном Сінгером Сарджентом нашого часу». Виставка портретів Галереї 2002 року привернула більше відвідувачів, ніж будь-яка інша виставка в історії музею того часу.

Однією з найбільш пам’ятних зустрічей Тестіно до цього дня є його серія з Діаною, принцесою Уельською. Прийнявши замовлення для Vanity Fair у 1997 році, він сказав: «Справа не тільки в тому, що сам досвід був дивовижним, а й у тому, що вона відчинила для мене двері, тому що тоді я почав фотографувати королівські сім’ї Європи, це показало мою любов до традицій, способу показати сім’ю і довголіття людей». Він фотографував багатьох членів королівської сім’ї, включаючи принца Уельського, герцога і герцогиню Кембриджські, принца Гаррі, короля і королеву Йорданії, а також короля і королеву Нідерландів та інших.

Тестіно розпочав серію рушників у своєму акаунті в Instagram у 2013 році, в якій представлені впливові люди, зокрема музиканти, актори та моделі. У 2018 році він розпочав свою серію «Прекрасний світ», щоб привернути увагу до цінності та краси культурної спадщини в усьому світі.

Роботи Тестіно виставлялися в музеях по всьому світу, серед яких колекція Нікола Ерні (Посмішка!, 2020), Фонд Гельмута Ньютона в Берліні (Роздягнений, 2017), Музей образотворчого мистецтва в Бостоні (In Your Face, 2012), Шанхайське мистецтво Музей (Private View, 2012), Museo Thyssen-Bornemisza в Мадриді (Todo o Nada, 2010), Музей Метрополітен в Токіо (Portraits, 2004) і Foam в Амстердамі (Portraits, 2003). Персональні виставки його робіт були представлені в таких галереях, як Hamiltons Gallery в Лондоні (Схід, 2019), Mary Boone Gallery в Нью-Йорку, Phillips de Pury в Лондоні, Yvon Lambert в Парижі та Timothy Taylor в Лондоні. Про його творчість опубліковано понад шістнадцять книг, зокрема «Портрети» (Національна портретна галерея, 2002), «Впусти мене!» (Taschen, 2007), In Your Face (Taschen, 2012), Alta Moda (Museo MATE, 2013), SIR (Taschen, 2015) і Undressed (Taschen, 2017) і Ciao (Taschen, 2020).

Його зростаюча особиста колекція творів мистецтва, починаючи від живопису і закінчуючи скульптурою та фотографією, також була предметом численних виставок. Відносини Тестіно з образотворчим мистецтвом розвивалися після частих відвідування галерей та майстерень художників. Він сказав: «Так само, як для мене фотографія – це засіб пережити новий момент, поїхати в нове місце, познайомитися з новою людиною тощо, мистецтво – це процес зустрічі та відкриття. Демонстрація мистецтва для мене – це не просто бачення роботи ізольованої у білому кубі. Йдеться також про взаємодію з мистецтвом, а іноді й художником, щоб створити щось нове». Тестіно співпрацював у створенні деяких унікальних робіт із такими художниками, як Кіт Харінг, Вік Муніс, Джон Каррін та Джуліан Шнабель.

Маріо Тестіно нагороджений Орденом Британської імперії у 2014 році і кавалером Почесного легіону у 2017 році на знак визнання його кар’єри та благодійної діяльності. У 2010 році він також був призначений однією з найвищих нагород у своїй рідній країні, орден Великого хреста «За заслуги в Перу», і став президентом Ради Всесвітньої фонду пам’ятників Перу у 2014 році. Він працював з багатьма благодійними організаціями, у тому числі з Фондом Елтона Джона з боротьби зі СНІДом та Кліком Сарджентом для дітей, хворих на рак.

Мистецтво приносить Тестіно таку радість, що у 2012 році він відкрив у Лімі некомерційний музей. MATE – Museo Mario Testino був створений для того, щоб зробити свій внесок у розвиток Перу шляхом популяризації культури та спадщини. Для Тестіно мистецтво ніколи не буває статичним. Це щось, що треба цінувати та збирати як фрагменти, що становлять велику ментальну бібліотеку: бібліотеку, яка перебуває у постійному потоці.

У жовтні 2016 року Тестіно відкрив ігровий парк Parques Teresita спільно з Наталією Водяновою, засновницею фонду «Оголені серця», провінційного муніципалітету Урубамба та за підтримки Перу. Розташований в Куско, Перу, парк Тересіта названий на згадку про покійну матір Тестіно. Другий парк Тересіта був запущений у січні 2019 року в Аякучо, в муніципалітеті Уаманга.

Джерела:

1. Маріо Тестіно