Вікторія Малекторович

Українська актриса Вікторія Малекторович здобула свою першу славу і любов глядачів, знявшись у серіалах «Царівна», за твором Ольги Кобиляської, та «День народження буржуя». Сьогодні Вікторія – досить затребувана актриса. Вона актовно знімається у вітчизняниї фільмах, а також у картинах австрійського та німецького виробництва і живе на дві країни.

Вікторія Володимирівна Малекторович народилася 11 лютого 1972 року в Єнакієво Донецької області. Дівчинка з ранніх років мріяла стати актрисою, любила танцювати та співати. «Робила це скрізь, незважаючи на те, що ведмідь на вухо мені наступив конкретно. Уявляла себе в різних казкових образах», – згадувала вона. У підлітковому віці записалася до театральної студії при будинку культури, а після школи поїхала вступати до Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. За спогадами актриси, її виступ перед приймальною комісією через хвилювання вийшов просто комедійним. Та Вікторія вступила з першого разу. Після закінчення вишу дівчина працювала в Національному академічному драматичному театрі імені І. Франка, де зіграла у виставах «Крихітка Цахес», «З любов’ю не жартують», «Лісова пісня», «Аделаїда» та інш.

З 1991 року Вікторія знімається в кіно, дебютувавши у фільмі «Круїз, або Розвідна подорож». На останньому курсі інституту вона здобула свою першу головну роль Наталки в картині «Царівна» за однойменною повістю Ольги Кобилянської. Як згадує Вікторія, день проб на зйомки картини збігався із випускним, до якого треба було підготуватися належним чином: зробити зачіску й нафарбуватися. Дівчина готувалася до свята і проби пройшла легко, без зайвого хвилювання. А за деякий час зателефонувала режисер і сказала, що її затвердили на головну роль. У 1997 році Вікторія отримала приз «За найкращу жіночу роль» ІІІ Міжнародного кінофестивалю «Бригантина» за роботу в кінофільмі «Русалонька».

На початку 2000-х років актриса одружилася з австрійським продюсером Клаусом Приднігом. Вони познайомилися під час роботи над фільмом «Блакитний місяць». У пари народився син Лев. Відтоді актриса живе і працює на 2 країни – в Україні та Австрії. Вона знялася в картинах виробництва Австрії та Германії – «Щастя матері», «Робота», «Соко Дунай», «Тоні Ердманн». Паралельно продовжувала грати ролі у вітчизняних фільмах та серіалах. Помітними стали роботи у стрічках «Дух землі», «Чоловік для життя, або на шлюб не претендую», «Жіночі сльози», «Загибель Імперії», «Доставити за будь-яку ціну», «Вилікувати страх». У мелодрамі «Протистояння» Вікторія виконала головну роль. Її героїня – Жанна Володимирівна Кольцова, владна жінка, яка відмовляється прийняти вибір сина і всіляко намагається знищити невістку.

Вікторія багато часу проводить в Україні. Сина вона віддала до школи в Києві, а не за кордоном, вважаючи, що вітчизняна освіта краща за західну, оскільки на заході переважна більшість учнів і студентів отримують знання «мозаїчно».

Через зйомки актриса має небагато вільного часу. Але коли він з’являється, Вікторія вдається до свого улюбленого хобі – читання історичної літератури.

Джерела:

1. https://stuki-druki.com/authors/Malektorovich-Viktoriya.php – Знамениті люди. Вікторія Малекторович
2. https://fakty.ua/ru/171608-viktoriya-malektorovich-stesnyayus-vyprashivat-roli-poetomu-vsegda-nadeyus-na-sluchaj – Вікторія Малекторович: «Завжди сподіваюся на випадок…»
3. https://www.umoloda.kiev.ua/number/2356/164/83816/ – Вікторія Малекторович

Патрік Демаршельє

Патрік Демаршельє – легендарний французький fashion-фотограф. Його знімки з’являлися в таких глянцевих виданнях як Harper’s Bazaar, ELLE, Vogue, Rolling Stone, Newsweek, Life та інші, а рекламні кампанії для багатьох модних будинків принесли йому неймовірну популярність. У своїх знімках він вважає за краще використовувати «естетику випадкового кадру».

Патрік Демаршельє народився 21 серпня 1943 року. Його дитинство пройшло у французькому портовому місті Гавр. 1960 року в день 17-річчя Патрік отримує в подарунок свою першу камеру. До цього моменту він уже працює у фотоательє, ретушуючи знімки для документів.

У процесі навчання у Ганса Фойрера та роботи асистентом у кількох відомих фотографів, Демаршельє переймає секрети професії та майже відразу розпочинає успішну кар’єру в рекламному бізнесі. Вже наприкінці шістдесятих Elle та Marie-Claire публікують його перші знімки.

Вважається, що свої найприголомшливіші знімки Патрік робить, працюючи в англійському Vogue зі знаменитим редактором моди Грейс Коддінгтон. В 1983 році Демаршельє привозить з відрядження на острові Барбадос епохальну для журналу обкладинку. Модель Бонні Берман, гнучка і впевнена у собі та у власному тілі, стоїть, просунувши руки у гімнастичні кільця. З цим знімком закінчується традиція поміщати на обкладинку статичний портрет.

В 1975 році до французького фотографа приходять справжня слава і визнання. Саме тоді креативний директор американського Vogue Олександр Ліберман, який зумів оцінити природність стилю і буквально закохався в роботи Демаршельє, запрошує його на роботу. Патрік переїжджає до Нью-Йорка і паралельно з Vogue співпрацює у Штатах з журналами Glamour, Mademoiselle, GQ, Rolling Stone.

Незабаром Демаршельє закріплює свої позиції в рекламній фотографії, а також створює собі на диво гарну репутацію fashion-фотографа та портретиста. До списку його клієнтів потрапляють: Джанет Джексон, Ніколь Кідман, Мадонна та Хіларі Клінтон. У 1989 році Патрік Демаршельє став особистим фотографом Принцеси Діани. Він стає офіційним фотографом групи компаній Conde Nast, якій належать журнали Vogue та Allure, співпрацюючи також з іншими модними виданнями. Так 1992 року він починає працювати на Harper`s Bazaar і незабаром стає головним фотографом журналу.

За роки роботи у fashion-фотографії Демаршельє знімає рекламні кампанії для Chanel, Louis Vuitton, Estee Lauder, Armani, Versace, Calvin Klein, L’Oreal, Ralph Lauren, Banana Republic, Christian Dior, Lancome та ін. Фото Патріка публікуються та виставляються в усьому світі. У 1998 році він показує світові The Sound of One Hand, у 2002-2003 роках – Archeology of Elegance, а потім, буквально за кілька місяців, в Амстердамі відкривається його ретроспектива Vanity Fair.

Початок XXI століття для Демаршельє – час успіху і визнання. У 2005 році він отримав замовлення на створення календаря компанії Pirelli – для фотографа, що працює в жанрі оголеної натури, це найвище визнання. Він настільки успішно впорався з роботою, що отримав замовлення на 2008 рік. У 2007 році фотограф був удостоєний нагороди Елеонор Ламберт (Eleanor Lambert Award) як найкращий «іміджмейкер» в області дизайну. У цьому ж році він став Офіцером Ордена Літератури і Мистецтва – однієї з чотирьох головних державних нагород Франції заснованої в 1957 році з метою відзначати найвидатніших діячів світової культури.

Патрік знімає зірок: Клайва Оуена – для рекламної кампанії Lancome, Ніколь Кідман – для реклами годинника Omega, Анжеліну Джолі – для обкладинки Vanity Fair, Кейт Мосс для чергового «камбека», паралельно не забуваючи про улюблений англійський, французький та американський Vogue та інші журнали, включаючи Allure та Harper`s Bazaar.

Роботи Демаршельє завжди прості та лаконічні, але саме тому вони настільки точні у передачі емоцій та естетики людського тіла.

Джерела:

1. Патрік Демаршельє
2. Патрік Демаршельє
3. Патрік Демаршельє
4. Патрік Демаршельє