• Головна
  • Про нас

Library Art Blog

~ Відділ мистецтв МСМБ "Молода гвардія" м. Київ

Library Art Blog

Daily Archives: 03.12.2021

Юсуф Карш

03 П’ятниця Гру 2021

Posted by artlibraryblog in світова фотографія, Uncategorized

≈ Залишити коментар


Юсуф Карш – легендарний канадський фотограф вірменського походження, один з майстрів портретної фотографії. Протягом свого життя зробив портрети 12 президентів США, 4 Папи Римських, всіх прем’єр-міністрів Великобританії, радянських лідерів – Хрущова, Брежнєва, Горбачова, а так само Альберта Ейнштейна, Ернеста Хемінгуея, Пабло Пікассо, Бернарда Шоу та Елеонори Рузвельт.

«Якщо, дивлячись на мої портрети, ви дізнаєтеся про зображених на них людей що-небудь більш значне, якщо вони допоможуть вам розібратися в своїх почуттях щодо кого-небудь, чия робота залишила слід у вашому мозку – якщо ви поглянете на фотографію і скажете: «Так, це він» і при цьому дізнаєтеся про людину щось нове – значить це дійсно вдалий портрет» (Юсуф Карш)

Народившись в місті Мардін, на південному сході Туреччини в далекому 1908 році, він змушений був разом з родиною бігти в Сирію, рятуючись від турецького ятагана. У ранньому віці, тоді ще 14-річний хлопчик втратив багатьох родичів, а також сестру яка померла в результаті геноциду вірмен 1915 року. У 16 років батьки хлопця відправили його в канадський Квебек до дядька Джорджа Нагаш, який помітивши фотографічний дар Юсуфа, відправив його вчитися у фотографа-портретиста Джона Гаро з Бостона.

Саме в Бостоні і склалася кар’єра фотографа. Він вивчив різні методи і процеси, що існують в той час, був ознайомлений з концепцією відмінного освітлення, дизайну і композиції. Завдяки студії Гаро, у молодого фотографа з’явилася можливість поспілкуватися з міжнародними художниками і політичними знаменитостями.

Пізніше Юсуф вирішив фотографувати впливових людей тієї епохи і повернувшись до Канади заснував Студію в Оттаві. Завдяки знайомству з Малим театром Оттави він відкрив для себе різні методами створення фотографії, що стало визначальним впливом на його стиль. Він побачив, що за допомогою певного освітлення настрою можуть бути створені, відібрані, змінені і посилені.

У театрі він познайомився з важливими політичними та громадськими діячами столиці, в тому числі і з Віром Понсонбі – генерал-губернатором Канади. Тут же він зустрів свою майбутню дружину Соланж Гонтьє. Дружина вдихнула в Юсуфа нові сили: він фотографував її, сім’ї, весілля, немовлят, випускників, акторів і театральні постановки. Його знімки почали з’являтися на сторінках відомих журналів.

У 1941 році Каршу випала можливість фотографувати Вінстона Черчилля. Історія свідчить про те, що Черчилль не знав про фотозйомку, а дізнавшись дав на все про все дві хвилини. До кімнати увійшов серозний похмурий чоловік і вираз його обличчя цілком влаштовувало фотографа. Один лише момент, на думку Юсуфа, не був доречним у кадрі – сигара, яка стирчала в зубах діяча. Прохання Карша прибрати сигару не увінчалося успіхом і тоді він різко витягнув її з рота Вінстона. Об’єктив захопив насупленого, але в той же час абсолютно непереможного Вінстона Черчилля.

Суб’єктами Карша були одні з найбільших знаменитостей його покоління – люди «великі по духу». У 1943 році фотограф їде до Великобританії, де незабаром зробить більш сорока портретів політичних і військових діячів. Повернувшись в Канаду в 1948 році, він протягом десяти років створює кращі зі своїх фотографій.

У 1959 році виходить книга «Портрети величі», в який зібрані 96 фотографій видатних людей від Юсуфа Карша. У тому ж 1959 році, портретист переносить серцевий напад, а в 1961 році від раку помирає його Соланж. Після смерті дружини Карш починає фотографувати пацієнтів і лікарів, одним з яких став Уолтер Клемент Альварес – відомий американський лікар тих часів. Познайомившись з медичним редактором Уолтера – Естреллітою, Юсуф знаходить нову дружину, подругу, вчительку і помічницю в одній особі.

У 1992 році Карш закриває студію в Оттаві і разом з новою дружиною переїжджає в улюблений Бостон. Вже у 2000 році світ побачив міжнародне видання енциклопедії Who’s Who, до якого увійшли 100 найзначніших людей 20-го століття. 51 людину зі ста фотографував Юсуф.

Джерела:

  1. Юсуф Карш
  2. Юсуф Карш – ЛЕГЕНДА ПОРТРЕТНОЇ ФОТОГРАФІЇ
  3. Юсуф Карш

Катерина Гулякова

03 П’ятниця Гру 2021

Posted by artlibraryblog in українське кіно, Uncategorized

≈ Залишити коментар


Українська актриса Катерина Гулякова вже 18 років професійно займається кінематографом. Катерина є актрисою Київського театру «Сузір’я» і членом Гільдії кіноакторів України. Зазвичай виконавиця отримує ролі стервозних, упевнених у собі жінок. І дуже радіє, коли пропонують нетипові ролі та цікаві сценарії.

Катерина Миколаївна Гулякова народилася 29 березня 1980 року. Її батько був військовим, полковником розвідки, і змалечку привчив доньку до дисципліни. З раннього віку дівчинку називали «артисткою», адже вона дуже любила співати і декламувати вірші. Пізніше, уже навчаючись у школі, Катерина очолила дитячу команду КВК та стала незмінним режисером шкільних вистав. Після школи дівчина вирішила стати економістом, та її вчителька з російської мови та літератури, дізнавшись про вибір, вигукнула: «А як же талант?» – і вмовила ученицю змінити своє рішення. І Катерина вступила до Київського університету культури і мистецтв на спеціальність «режисер та актор драматичного театру», до того ж з першого разу, незважаючи на божевільний конкурс – 60 осіб на місце!

Уже на третьому курсі дівчина почала з’являтися на сторінках глянцевих видань, зніматися в рекламних проєктах. Перед закінченням університету їй запропонували стати ведучою програми «О-TV Models» на одному з українських телеканалів. Катерина з ентузіазмом взялася до роботи: сама шукала теми, брала інтерв’ю, працювала над монтажем – і все в неї виходило. Але за два роки вона відчула, що переростає рамки телебачення. Катерині дуже хотілося грати в кіно!

У кінематографі актриса дебютувала в 2003 році в серіалі «Повернення Мухтара». А наступного року Катерину запросили до італійського трилера «Евіленко», який знімали в Україні. Фільм розповідає про життя радянського маніяка (прототипом виступив Андрій Чикатило) та про розслідування злочинів, скоєних ним у 1984-1992-х роках. Артистка зіграла жертву маніяка. На зйомках картини актрисі пощастило попрацювати з Малкольмом МакДауеллом. Згодом Катерина зізналася, що страшенно боялася зйомок із відомим актором і навіть пила валеріану, та Малкольм виявився дуже приємним і чуйним у спілкуванні. Фільм «Евіленко» в Каннах отримав приз за найкращу режисуру, потім з успіхом пройшов у багатьох країнах, включаючи Росію. А ось в Україні його не прийняли. Можливо, причиною цього став дуже важкий сюжет.

Також досить яскравою була гра Катерини в серіалі «Серцю не накажеш» (2007) – адаптованій версії румунського серіалу «Сльози кохання». Тут актрисі дісталася роль Анастасії Варламової – дуже злої, грубої та егоїстичної дівчини, насправді, повної протилежності виконавиці в реальному житті. Також Катерина виконала характерні ролі в стрічках  «Ластівчине гніздо», «Віталька», «Заради любові я все зможу», «Відділ 44», «Поганий хороший коп», «Термін давності», «Мама для Снігуроньки», «Ноти любові» та інш.

У реальному житті Катерина весела й легка в спілкуванні. Вона дуже любить свою акторську професію, а у вільний від роботи час захоплюється дайвінгом.

Джерела:

  1. https://stuki-druki.com/authors/Gulyakova-Ekaterina.php – Знамениті люди. Катерина Гулякова
  2. https://www.peoples.ru/art/cinema/actor/ekaterina_gulyakova/ – Постаті. Катерина Гулякова
  3. https://teleportal.ua/ua/person/kateryna-hulyakova – Актриса театру та кіно Катерина Гулякова

Недавні записи

  • Міжнародний день музеїв в Україні
  • Голос українських митців на бієнале
  • Мистецтво, народжене війною
  • «Я просто хотіла бути знаменитою…»
  • Музичний геній Жуля Массне

Статистика блоґу

  • 90,565 натискань
Грудень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
« Лис   Січ »

Архів записів

Категорії

  • Архітектура України
  • Графіка
  • Дизайн
  • Кіно
  • Музеї
  • Музеї світу
  • Музика
  • Музичне мистецтво України
  • Парки України
  • Світове кіно
  • Світовий театр
  • Скульптура України
  • Танці
  • Танці світу
  • Театр
  • Українські художники
  • Фотографія
  • декоративно-прикладне мистецтво
  • естрадне мистецтво
  • мистецтво проти війни
  • мода
  • мультиплікація
  • платівки
  • світова архітектура
  • світова графіка
  • світова естрада
  • світова мода
  • світова фотографія
  • світова_скульптура
  • українське кіно
  • художники
  • цирк
  • іконографія
  • історія однієї картини
  • Uncategorized

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

Privacy & Cookies: This site uses cookies. By continuing to use this website, you agree to their use.
To find out more, including how to control cookies, see here: Політика куки
  • Слідкувати Вже підписалися
    • Library Art Blog
    • Already have a WordPress.com account? Log in now.
    • Library Art Blog
    • Налаштувати
    • Слідкувати Вже підписалися
    • Реєстрація
    • Увійти
    • Поскаржитися на цей вміст
    • Переглянути сайт у Читачі
    • Manage subscriptions
    • Згорнути цю панель
 

Завантаження коментарів…