Юсуф Карш – легендарний канадський фотограф вірменського походження, один з майстрів портретної фотографії. Протягом свого життя зробив портрети 12 президентів США, 4 Папи Римських, всіх прем’єр-міністрів Великобританії, радянських лідерів – Хрущова, Брежнєва, Горбачова, а так само Альберта Ейнштейна, Ернеста Хемінгуея, Пабло Пікассо, Бернарда Шоу та Елеонори Рузвельт.
«Якщо, дивлячись на мої портрети, ви дізнаєтеся про зображених на них людей що-небудь більш значне, якщо вони допоможуть вам розібратися в своїх почуттях щодо кого-небудь, чия робота залишила слід у вашому мозку – якщо ви поглянете на фотографію і скажете: «Так, це він» і при цьому дізнаєтеся про людину щось нове – значить це дійсно вдалий портрет» (Юсуф Карш)
Народившись в місті Мардін, на південному сході Туреччини в далекому 1908 році, він змушений був разом з родиною бігти в Сирію, рятуючись від турецького ятагана. У ранньому віці, тоді ще 14-річний хлопчик втратив багатьох родичів, а також сестру яка померла в результаті геноциду вірмен 1915 року. У 16 років батьки хлопця відправили його в канадський Квебек до дядька Джорджа Нагаш, який помітивши фотографічний дар Юсуфа, відправив його вчитися у фотографа-портретиста Джона Гаро з Бостона.
Саме в Бостоні і склалася кар’єра фотографа. Він вивчив різні методи і процеси, що існують в той час, був ознайомлений з концепцією відмінного освітлення, дизайну і композиції. Завдяки студії Гаро, у молодого фотографа з’явилася можливість поспілкуватися з міжнародними художниками і політичними знаменитостями.
Пізніше Юсуф вирішив фотографувати впливових людей тієї епохи і повернувшись до Канади заснував Студію в Оттаві. Завдяки знайомству з Малим театром Оттави він відкрив для себе різні методами створення фотографії, що стало визначальним впливом на його стиль. Він побачив, що за допомогою певного освітлення настрою можуть бути створені, відібрані, змінені і посилені.
У театрі він познайомився з важливими політичними та громадськими діячами столиці, в тому числі і з Віром Понсонбі – генерал-губернатором Канади. Тут же він зустрів свою майбутню дружину Соланж Гонтьє. Дружина вдихнула в Юсуфа нові сили: він фотографував її, сім’ї, весілля, немовлят, випускників, акторів і театральні постановки. Його знімки почали з’являтися на сторінках відомих журналів.
У 1941 році Каршу випала можливість фотографувати Вінстона Черчилля. Історія свідчить про те, що Черчилль не знав про фотозйомку, а дізнавшись дав на все про все дві хвилини. До кімнати увійшов серозний похмурий чоловік і вираз його обличчя цілком влаштовувало фотографа. Один лише момент, на думку Юсуфа, не був доречним у кадрі – сигара, яка стирчала в зубах діяча. Прохання Карша прибрати сигару не увінчалося успіхом і тоді він різко витягнув її з рота Вінстона. Об’єктив захопив насупленого, але в той же час абсолютно непереможного Вінстона Черчилля.
Суб’єктами Карша були одні з найбільших знаменитостей його покоління – люди «великі по духу». У 1943 році фотограф їде до Великобританії, де незабаром зробить більш сорока портретів політичних і військових діячів. Повернувшись в Канаду в 1948 році, він протягом десяти років створює кращі зі своїх фотографій.
У 1959 році виходить книга «Портрети величі», в який зібрані 96 фотографій видатних людей від Юсуфа Карша. У тому ж 1959 році, портретист переносить серцевий напад, а в 1961 році від раку помирає його Соланж. Після смерті дружини Карш починає фотографувати пацієнтів і лікарів, одним з яких став Уолтер Клемент Альварес – відомий американський лікар тих часів. Познайомившись з медичним редактором Уолтера – Естреллітою, Юсуф знаходить нову дружину, подругу, вчительку і помічницю в одній особі.
У 1992 році Карш закриває студію в Оттаві і разом з новою дружиною переїжджає в улюблений Бостон. Вже у 2000 році світ побачив міжнародне видання енциклопедії Who’s Who, до якого увійшли 100 найзначніших людей 20-го століття. 51 людину зі ста фотографував Юсуф.
Джерела:
Library Art Blog 