Леся Самаєва – українська актриса театру і кіно, телеведуча, заслужена артистка України (2016). Акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2021).

1996 року закінчила КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Леоніда Олійника) й почала працювати в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де створила понад 30 ролей. Серед них: Рахіль у виставі Дмитра Лазорка «Ти, кого любить душа моя», Дездемона у виставі Юрія Одинокого «Венеціанський мавр», Роксана у виставі Андрія Білоуса «Сірано де Бержерак», Шарлотта Гейз у виставі Андрія Білоуса «Лоліта», Нюра у виставі Андрія Самініна і Олександра Кобзаря «Граємо Чонкіна», Маша у виставі Едуарда Митницького «Три сестри», Харита Огудалова у виставі Тамари Трунової «Безприданниця. Версія», Елеонора у комедії Дмитра Богомазова «Людина, яка платить».

Навчав азам професії і розвивав як актрису, заслужений діяч мистецтв України Леонід Олійник. Екзамен третього курсу став знаковим: у комісії був Едуард Митницький, який сказав, що Леся «цілком сформована актриса, принаймні в цьому жанрі» і він запрошуватиме її у свій театр. З перших років вона грала ролі, про які можна лише мріяти: Лукреція («Комедія про принадність гріха»), Людмила Рутилова («Кручений біс»), Саша («Живий труп»), Рахіль («Ти, кого любить душа моя»), Дездемона («Венеціанський мавр»), Кітті Щербацька («Анна Кареніна»), Маруся Шурай («Нехай одразу двох не любить…»), Роксана («Сірано де Бержерак»). А однією з улюблених була Ніна Зарічна у виставі «Чайка» Антона Чехова, яку поставив Дмитро Лазорко в Центрі Леся Курбаса.

Визнання прийшло після манірної й дивакуватої медсестри Марії у виставі «Черга» Олександра Марданя. За неї вона здобула «Київську пектораль», відтоді перебуває під пильною увагою критиків. 2009 року актриса стала лауреатом премії НСТДУ ім. Віри Левицької, а у 2016-му отримала звання заслуженої артистки.

«Черга» – її перша спільна робота з Дмитром Богомазовим, після якої вона грала у його виставах на лівобережній сцені: «Останній герой» Олександра Марданя (Людмила), «Дон Жуан, або Уроки зваблювання» Андрія Міллера (донна Лаура), «Радість сердечна, або Кепка з карасями» Юрія Коваля (Пантелєєвна) та ін. 2017 року Самаєва взяла участь у виставі Богомазова «Людина, яка платить» за п’єсою «Месьє Амількар» французького драматурга Іва Жаміака. Вона грає актрису Елеонору Дюрок, яка не змогла сягнути вершин ні в професії, ні в особистому житті.

Кінокар’єру почала 1998 року. Актриса дебютувала в ролі Олесі в казці-фентезі Бориса Небієрідзе «Сьомий перстень чаклунки». Наступного року – роль Тоні Туманової у китайсько-українському серіалі «Як гартувалася сталь» (режисер Хан Ган). Ролі у фільмах: Леся («Помаранчеве небо», 2006), Оля («Операція «ЧеГевара»», 2008), Марта («Звичайна справа», 2013), Сусідка («Хайтарма», 2013), Галина Сердюк («Скажене весілля», 2018); у серіалах: Танюша («Сестри по крові», 2005–2006), Таня («Лист очікування, 2012), Серафима Пиляєва («Офіцерські дружини», 2015), Валентина («Кафе на Садовій», 2017).

Джерела:

  1. Щаслива жінка і успішна актриса. Леся Самаєва [Текст] / Вікторія, Котенок // Кіно театр. – 2019. – №2. – С. 34-35.
  2. ЛЕСЯ САМАЄВА
  3. Леся Самаєва