Леся Самаєва

Леся Самаєва – українська актриса театру і кіно, телеведуча, заслужена артистка України (2016). Акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2021).

1996 року закінчила КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Леоніда Олійника) й почала працювати в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де створила понад 30 ролей. Серед них: Рахіль у виставі Дмитра Лазорка «Ти, кого любить душа моя», Дездемона у виставі Юрія Одинокого «Венеціанський мавр», Роксана у виставі Андрія Білоуса «Сірано де Бержерак», Шарлотта Гейз у виставі Андрія Білоуса «Лоліта», Нюра у виставі Андрія Самініна і Олександра Кобзаря «Граємо Чонкіна», Маша у виставі Едуарда Митницького «Три сестри», Харита Огудалова у виставі Тамари Трунової «Безприданниця. Версія», Елеонора у комедії Дмитра Богомазова «Людина, яка платить».

Навчав азам професії і розвивав як актрису, заслужений діяч мистецтв України Леонід Олійник. Екзамен третього курсу став знаковим: у комісії був Едуард Митницький, який сказав, що Леся «цілком сформована актриса, принаймні в цьому жанрі» і він запрошуватиме її у свій театр. З перших років вона грала ролі, про які можна лише мріяти: Лукреція («Комедія про принадність гріха»), Людмила Рутилова («Кручений біс»), Саша («Живий труп»), Рахіль («Ти, кого любить душа моя»), Дездемона («Венеціанський мавр»), Кітті Щербацька («Анна Кареніна»), Маруся Шурай («Нехай одразу двох не любить…»), Роксана («Сірано де Бержерак»). А однією з улюблених була Ніна Зарічна у виставі «Чайка» Антона Чехова, яку поставив Дмитро Лазорко в Центрі Леся Курбаса.

Визнання прийшло після манірної й дивакуватої медсестри Марії у виставі «Черга» Олександра Марданя. За неї вона здобула «Київську пектораль», відтоді перебуває під пильною увагою критиків. 2009 року актриса стала лауреатом премії НСТДУ ім. Віри Левицької, а у 2016-му отримала звання заслуженої артистки.

«Черга» – її перша спільна робота з Дмитром Богомазовим, після якої вона грала у його виставах на лівобережній сцені: «Останній герой» Олександра Марданя (Людмила), «Дон Жуан, або Уроки зваблювання» Андрія Міллера (донна Лаура), «Радість сердечна, або Кепка з карасями» Юрія Коваля (Пантелєєвна) та ін. 2017 року Самаєва взяла участь у виставі Богомазова «Людина, яка платить» за п’єсою «Месьє Амількар» французького драматурга Іва Жаміака. Вона грає актрису Елеонору Дюрок, яка не змогла сягнути вершин ні в професії, ні в особистому житті.

Кінокар’єру почала 1998 року. Актриса дебютувала в ролі Олесі в казці-фентезі Бориса Небієрідзе «Сьомий перстень чаклунки». Наступного року – роль Тоні Туманової у китайсько-українському серіалі «Як гартувалася сталь» (режисер Хан Ган). Ролі у фільмах: Леся («Помаранчеве небо», 2006), Оля («Операція «ЧеГевара»», 2008), Марта («Звичайна справа», 2013), Сусідка («Хайтарма», 2013), Галина Сердюк («Скажене весілля», 2018); у серіалах: Танюша («Сестри по крові», 2005–2006), Таня («Лист очікування, 2012), Серафима Пиляєва («Офіцерські дружини», 2015), Валентина («Кафе на Садовій», 2017).

Джерела:

1. Щаслива жінка і успішна актриса. Леся Самаєва [Текст] / Вікторія, Котенок // Кіно театр. – 2019. – №2. – С. 34-35.
2. ЛЕСЯ САМАЄВА
3. Леся Самаєва

Сергій Калантай

Актор театру та кіно Сергій Калантай входить до десятки найвідоміших та найпопулярніших акторів країни. Він – член Національної спілки кінематографістів і Заслужений артист України. До того ж виконавець не один рік грав на сценах німецьких театрів і знявся у понад 20-и фільмах та передачах в Австрії, Швейцарії та Німеччині.

Сергій Гаврилович Калантай народився 31 травня 1964 року в Києві в родині інженерів. Змалку дуже захоплювався історією і не сумнівався, що стане саме істориком, який «добуває для людей якісь нові знання». Та після школи вирішив вступати до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, побившись об заклад із дівчиною на поцілунок. На іспити абітурієнт з’явився з гітарою і виконав перед приймальною комісією «блатні» пісні, неабияк здивувавши присутніх. Уже на першому році навчання талановитий студент почав зніматися в кіно. Якось до аудиторії, де знаходився Сергій, зайшов режисер Борис Савченко, уважно подивився на присутніх і вибрав юнака. Так майбутня знаменитість опинилася в мелодрамі «Ще до війни».

Після закінчення вишу актор працював у Київському театрі на Подолі, а в середині 90-х років виїхав в еміграцію до Німеччини. Сергій виступав на сцені мюнхенського театру з оригінальною назвою «Риба і пластик» і займався викладацькою діяльністю. Він учив основам театрального мистецтва німецьких колег у державній театральній школі, паралельно беручи участь не тільки в німецьких, але в швейцарських і австрійських телевізійних проєктах. У той же час артист сам удосконалює свою майстерність, навчаючись у вищій німецькій акторській школі за спеціалізацією актора й режисера.

Живучи й працюючи за кордоном, артист постійно отримував запрошення повернутися до вітчизняного кінематографу. І на початку 2010-х років він повертається до рідного Києва і активно знімається в українських, російських і білоруських кіно- та телепроєктах. У його доробку вже понад 100 ролей. З 2016 року актор працює в Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка. Він бере участь у виставах «Ідіот», де грає разом із дружиною Наталією, «Дорога Памела», «Коріолан», «Подорож Аліси до Швейцарії», «Лунаса» та інш. Також Сергій займається викладацькою діяльністю: читає курс акторської майстерності в Київському національному університеті театра, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого.

Широку популярність артисту як актору кіно приніс проєкт «Жіночий лікар», у якому він виконав роль завідувача жіночої консультації Валентина Івановича Бондарева. У 2015 році Сергій зіграв головну роль у кримінальному детективі «Відділ 44». Його герой – Микола Строгов, голова спецвідділу, співробітники якого розкривають злочини по гарячих слідах, спираючись на свій гострий розум і останні IT-досягнення. Артист також зіграв помітні ролі в картинах «Одеса-мама», «Особисте життя слідчого Савельєва», «Без права на вибір», «Лабіринти долі», «Анка з Молдаванки», «Лондонград. Знай наших!», «Слуга народу», «Всупереч долі», «Чуже життя». Тільки в 2020 році відбулася прем’єра щонайменше десяти фільмів за участю Сергія Калантая.

По можливості артист виїжджає і до Німеччини, де мешкають його діти та онука, та працює над іноземними проєктами, польськими та німецькими.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/133491-sergei-kalantai.html – Сергій Калантай
2. https://stuki-druki.com/authors/kalantay-sergey.php – Знамениті люди. Сергій Калантай
3. https://teleportal.ua/ua/person/sergiy-kalantay – Український актор театру та кіно Сергій Калантай

https://www.vokrug.tv/person/show/sergei_kalantai/ – Навколо кіно. Сергій Калантай