Сьогодні виповнюється 115 років від дня народження відомого італійського кінорежисера Лукіно Вісконті!

Фільмографія митця налічує 37 робіт. Особливу славу майстру принесли стрічки «Одержимість», «Земля здригається», «Рокко та його брати».

Лукіно Вісконті народився 2 листопада 1906 року в Мілані. Його батько був аристократом, міланським герцогом, нащадком правителів міста, любителем мистецтва та одним із покровителів театру Ла Скала. Після закінчення школи Лукіно за рекомендацією модельєра Коко Шанель влаштувався асистентом у творчу групу Жана Ренуара, який знімав у той період фільм «Заміська прогулянка». Робота у Ренуара стала відправною точкою у режисерській кар’єрі майстра. У роки Другої світової війни Лукіно брав участь у лавах антифашистського Опору. Він укривав у своєму будинку людей, які переслідувалися фашистами, і навіть допомагав солдатам союзницьких армій тікати з німецького полону. У Римі Лукіно був заарештований гестапо – він лише дивом уникнув страти. У 1945 році він разом з іншими кінематографістами випустив документальний фільм на згадку про антифашистський Опір – «Дні слави».

Ще до закінчення війни митець виявив себе як режисер театру. З початку 1945 до 1947 року він поставив на різних сценах Італії 11 драматичних вистав. У 1946 році він сформував власну трупу, яка проіснувала 12 років і стала першим італійським режисерським театром, що витримав випробування часом.

Перший фільм Лукіно Вісконті «Одержимість» (1943) був екранізацією роману Джеймса Кейна «Листоноша дзвонить двічі». На тлі «парадного» кінематографу, що панував на той час, ця історія кохання, злочину і відплати різко виділялася жорстким, не прикрашеним зображенням реальності. Наступний художній фільм – «Земля здригається» (1947) був знятий на Сицилії за участю непрофесійних акторів. Він задумувався як перша частина трилогії про робітничий клас, але трилогія не була закінчена. Наступного року стрічку було представлено глядачам на Венеціанському кінофестивалі – картина справила справжній фурор надзвичайним поєднанням правдивості та високої поетичності.

Вісконті завжди для своїх фільмів черпав натхнення в театрі. І об’єднував музику та кіно. Музика у нього не лише супроводжувала та ілюструвала дію, а задавала ритм та настрій окремих епізодів чи повністю картин. У 1957 році митець екранізував повість Ф. М. Достоєвського «Білі ночі», перенісши дійство в Італію і розбавивши тканину фільму ліризмом, вільною грою фантазії та театралізацією. А стрічку «Рокко та його брати», у якій знялися Анні Жірардо, Ален Делон та Ренато Сальваторе, кінокритики визнали однією з найуспішніших робіт майстра.

У своїх роботах режисер неодноразово порушував питання протистояння людського егоїзму та суспільних норм моралі («Почуття», «Людвіг», «Невинний», «Сімейний портрет в інтер’єрі»). Чи не найвідомішим у кар’єрі Лукіно Вісконті став фільм «Леопард» за романом Джузеппе Томазі, що розповідав про занепад сицилійського маєтку та вихід буржуазії на історичну сцену. За цю картину режисер отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 1963 року. Значущими кінотворами майстра також вважаються фільми «німецької трилогії»: «Загибель богів», «Смерть у Венеції» та «Людвіг».

Джерела:

  1. https://24smi.org/celebrity/24597-lukino-viskonti.html – Лукіно Вісконті
  2. https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1011732 – Лукіно Вісконті
  3. https://www.vokrug.tv/person/show/lukino_viskonti/ – Лукіно Вісконті
  4. https://www.peoples.ru/art/cinema/director/luchino_di_modrone_visconti/index1.html – Лукіно Вісконті. Італійський режисер театру і кіно