Анжеліка Савченко – українська акторка театру і кіно, артистка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Заслужена (2013) та Народна (2020) артистка України.

Анжеліка народилася 11 серпня у місті Дніпропетровськ. У 1998 році вступила до Дніпропетровського обласного театрально-художнього коледжу. Першу роль було зіграно на другому курсі навчання – Хевенлі «Солодкоголосий птах юності» Теннессі Вільямса (реж. Пінський Вадим Львович, Дніпропетровський театр російської драми ім. Горького). Закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж у 2002 році.

У 2002 році почала працювати у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. Дебютувала актриса у виставі Григорія Гладія «Істерія» за п’єсою Террі Джонсона у ролі Матері Джесіки, а загалом від 2002 року створила вже більше 30 ролей. Серед них: Джульєтта у Валентина Козьменко-Делінде («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра), Міранда у Сергія Маслобойщикова («Буря» В. Шекспіра), Симона в Ігоря Афанасьєва («Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського та В. Васалатій), Мелашка у Петра Ільченка («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького), Ніна Зарєчна у Валентина Козьменко-Делінде («Чайка» А. Чехова), Саша у Романа Мархоліа («Живий труп» Л. Толстого).

Неодноразово запрошували Анжеліку в антрепризні та музичні проекти. Серед найцікавіших є вистави Ірини Зільберман «Небезпечний поворот» за п’єсою Джона Прістлі та «Дюймовочка» за мотивами однойменної казки Ганса Христіана Андерсена. У першій – актриса зіграла роль Бетті, де за маскою ляльки ховалася покалічена душа, а в другій – спритну й кумедну Дюймовочку. А ще ораторія «Жанна Д’Арк на вогнищі» з Національним симфонічним оркестром України та Національною капелою «Думка».

Особлива сторінка творчості Анжеліки Савченко вистави для дітей. У театрі імені І. Франка вона зіграла Джульєтту в казці «Кіт-чарівник» Оксани Сенатович і Віталія Кіно, Принцесу в «Бременських музикантах» Геннадія Гладкова та Юрія Ентіна, Оленку у казці «Котигорошко» Олександра Навроцького. У цих ролях актриса витрачає більше енергії, ніж на дорослих спектаклях, бо діти вразливі, вони одразу резонують на неправду, їм потрібно віддавати свою любов на всі 100 % і тоді вони будуть відповідати тобі взаємністю.

Значимими на творчому шляху Анжеліки Савченко стали ролі, зіграні у постановках таких режисерів як Валентин Козьменко-Делінде, Ігор Афанасьєв, Сергій Маслобойщиков та Олександр Білозуб. У кожного з них актриса почерпнула кардинально нове і важливе для професії. Валентин Козьменко-Делінде – режисер вистави «Ромео і Джульєтта» за Вільямом Шекспіром, де Анжеліка була вперше призначена на головну роль Джульєтти. Другою, досить несподіваною пропозицією від цього режисера стала роль кумедної тітоньки Орини Пантелеймонівни в «Одруженні» за Миколою Гоголем. Ще одну шекспірівську героїню довелося зіграти Анжеліці вже у постановці Сергія Маслобойщикова. Її Міранда в «Бурі» – єдиний жіночий персонаж, який дуже нагадує своєю долею Попелюшку, що наприкінці історії стає принцесою.

З режисурою Ігоря Афанасьєва Анжеліка познайомилася у спектаклях «Урус-Шайтан» за його ж сценарною композицією та «Едіт Піаф. Життя в кредит» Юрія Рибчинського та Вікторії Васалатій. В останній постановці актриса зіграла роль Симони – вірної та люблячої сестри Едіт. Це завзята вулична циркачка – безтурботне, по-дитячому щире та наївне дівчисько, котре задля сестри готове терпіти будь-які випробування долі. У постановці Олександра Білозуба «Романси. Ностальгія» за мотивами п’єси Михаіла Себастіану «Безіменна зірка» Анжеліка в образі сліпої Квіткарки змогла сповна презентувати глядачеві свої вокальні здібності, «божий дар» – колоратурне сопрано. 

Джерела:

  1. Анжеліка Савченко: “Краса наповнює людину духовно” [Текст] / Вікторія, Котенок // Кіно театр. – 2018. – №6. – С. 32-34.
  2. Савченко Анжеліка
  3. Анжеліка Савченко
  4. Актриса Анжеліка Савченко