Бред Пітт

Фільмографія американського кіноактора Бреда Пітта рясніє гучними назвами, починаючи від авторських проєктів і закінчуючи повномасштабними блокбастерами. Розпочавши з невеличких ролей, артист зміг згодом увійти до списку найбільш високооплачуваних зірок Голлівуду.

Вільям Бредлі Пітт народився в американському місті Шауні, Оклахома. Його батько працював агентом у фірмі, що займалася автоперевезеннями, тому часто брав сина в подорожі. У родині панувала чудова атмосфера, тож Бред та його брат і сестра мали дуже щасливе дитинство. Після закінчення школи хлопець вступив до університету Міссурі, де вивчав журналістику з її застосуванням у галузі реклами. За два тижні до закінчення університету юнак кинув навчання і, так і не отримавши диплома, вирушив підкорювати Голлівуд, де і змінив своє ім’я на Бреда Пітта. Заспокоюючи батьків, він повідомив, що вирушив до Каліфорнії вивчати дизайн та архітектуру. Про справжні наміри він зізнався батькам лише тоді, коли отримав перші ролі. 

Бред ходив на всілякі можливі прослуховування, і це нарешті дало якісь результати. Хлопець з довгим білявим волоссям, блакитними очима, зростом 180 сантиметрів і красивою фігурою привернув до себе увагу – його запросили рекламувати джинси. А згодом почалися і ролі в кіно. Величезне враження на глядачів справила поява актора у фільмі «Тельма й Луїза» (1991). Комбінація поганого хлопця й сексуальної грайливості створює Бреду репутацію секс-символу. Великим успіхом можна вважати роль актора у стрічці «Тут протікає ріка» – зворушливій оповіді про стосунки в родині з провінційного містечка, що так нагадували Бреду стосунки в його власній родині – тому йому залишалося бути на екрані лише самим собою. Далі все пішло по зростаючій – усе кращі фільми, найкращі ролі: участь у стрічці «Справжнє кохання» (1993), роль молодика, що стає вампіром, у стрічці «Інтерв’ю з вампіром», праця разом з Ентоні Хопкінсом у стрічці «Легенди осені». Актор погоджувався не на всі запропоновані ролі. Він зазначав: «Я вибираю ролі і фільми відповідно до мого настрою і не хочу грати наперекір своїм почуттям».

Під час зйомок артисту доводилося не раз багато чому вчитися й вдосконалювати себе. Так під час зйомок у біографічній драмі «Сім років у Тибеті» (1997) про німецького альпініста Генріха Харрера Бреду довелося займатися альпінізмом у горах Каліфорнії і в Альпах. Гучним успіхом актора став знаменитий «Бійцівський клуб» (1999) Девіда Фінчера. Готуючись до зйомок у цьому фільмі, Бред Пітт брав уроки боксу й тхеквондо. Ця картина зробила актора популярним у всьому світі. Згодом фільм був зведений у ранг культової картини кінця 90-х років.

Актор знявся і в головній ролі в історичному епосі «Троя». Для ролі давньогрецького героя Ахіллеса Бред півроку нарощував м’язи й навчався мистецтву володіння мечем. А згодом вийшли за участю виконавця картини «Дванадцять Друзів Оушена» та «Містер і Місіс Смітт». У 2000 році Бред Пітт був визнаний «найсексуальнішим з людей, що нині живуть».

На зйомках комедійного бойовика «Містер і місіс Сміт» між виконавцями головних ролей – Бредом Піттом і Анджеліною Джолі – почався роман, який привів до розлучення актора з Дженніфер Еністон. Пара одружилася і виховувала трьох рідних дітей та прийомних з Ефіопії, Камбоджі та В’єтнаму. У вересні 2016 року після 11 років спільного життя подружжя розлучилося.

Бред Пітт має різноманітні зацікавлення. Він тримав тераріум з кількома десятками хамелеонів. А ще він любить антикваріат, тож його будинок наповнений старими меблями ручної роботи. 

Джерела:

1. https://kino-teatr.ua/uk/person/pitt-brad-1051.phtml – Бред Пітт
2. https://www.kinofilms.ua/ukr/star/54/biography/ – Бред Пітт
3. https://kino4ua.com/4813-bred-ptt.html – Бред Пітт
4. https://24smi.org/celebrity/51-bred-pitt.html – Бред Пітт

Королівська опера Версаля

Королівська опера Версаля – головний оперний і драматичний театр Версальського палацу. Опера відкрилася 16 травня 1770 року поданням музичної трагедії Персей, яку Жан-Батист Люллі створив в рік переїзду Людовика XIV до Палацу (в 1682 році).

Будівельні роботи в Королівській опері розпочалися в повній мірі у 1765 році і були завершені в 1770 році. Архітектор Ґабріель повернувся до старого проекту Жюля Ардуен-Мансара і Гаспара Вігарані: Балетний Зал в дальній північній частині Палацу, будівництво якого було закинуте через Війну за Іспанські Нідерланди. Крайній корпус Північного крила, призначений для Опери, був зведений в повну висоту лише з боку Парку; з боку вулиці він був не вище фундаменту.

Для свого часу Королівська опера була одним з найкращих прикладів театральних споруд; розрахований на 712 глядачів, це був найбільший театр в Європі. Сьогодні Опера залишається одним з небагатьох театрів XVIII століття, що вціліли. Проект Ґабріеля був неординарним для свого часу, оскільки мав у плані еліпс. Відповідно до плану, Опера мала слугувати не тільки як театр, а також як бальна і бенкетна зала.

Для ефективного використання площі, партер можна було підняти до рівня сцени, після чого площа залу подвоювалася. Трансформація глядацького залу у сцену виконувалася за допомогою коринфських колон, карниз яких переміщувався на всю довжину іонічного антаблемента. Просценіум утворювався двома парами колон, з’єднаних в глибині зі своїми антаблементами. З кожного боку були далеко рознесені ще дві пари колон, що знаходились поруч з триярусними ложами. В порушення традицій театрів італійського стилю, де яруси лож вкладались подібно курятнику, тут два яруси галерей проходили по колу приміщення, не маючи перегородок, прикрашені розкішною колонадою і, завдяки дзеркалам, здавалось, що вони тягнуться в нескінченність.

У 1952-1957 роках пройшла значна реставрація Опери, коли під керівництвом Андре Япі її приміщення було відновлене до свого вигляду 1770 року. Ця реставрація вважається однією з найбільш досокнало виконаних у Версалі. Королівська опера знову офіційно відкрилася 9 квітня 1957 року в присутності Королеви Великої Британії Єлизавети II. На відкритті був представлений другий акт опери-балету Рамо «Галантні Індії». Після завершення реставрації в Королівській опері проводять державні заходи, а також різні оперні і музичні вистави.

В червні 2007 року Опера була зачинена на дворічну реконструкцію з метою приведення її приміщень до стандартів безпеки. В ході цієї реконструкції, що відбувалась під керівництвом архітектора Історичного музею Фредеріка Дідьєра, була встановлена нова протипожежна система, відновлене початкове призначення сходів авансцени, модернізоване сценічне і освітлювальне обладнання, перенесені і приведені до сучасних стандартів гримерні кімнати, а також приміщення, раніше передані Сенату, були повернені для потреб театру.

Опера знову відчинила свої двері у вересні 2009 року, і з того часу представляє публіці розширені й амбітні серії оперних, балетних та концертних постановок, приділяючи особливу увагу творам барокового і класичого періодів, які найбільше асоціюються з Королівською оперою Версальського палацу.

Сьогодні, завдяки своїй відмінній акустиці і розкішному декору, Королівська опера є одним з найвишуканіших оперних театрів XVIII століття в Європі.

Джерела:

1. Королівська опера Версаля