Дуейн Джонсон

Дуейн Джонсон на прізвисько Скеля – найбільш високооплачуваний актор Голлівуду, за плечима якого робота на знімальних майданчиках фільмів «Форсаж», «Джуманджі», «Другий шанс» та багатьох інших. Дуейн відомий не тільки як актор, але і як реслер, а також як співак і музикант – він грає на гітарі.

Дуейн Дуглас Джонсон народився 2 травня 1972 року в місті Гейвард, Каліфорнія, у родині, яка була дуже відомою в професійній боротьбі. Його батько і дід по материнській лінії були реслерами (реслінг – театралізоване спортивне шоу, у якому об’єднані боротьба і робота на публіку), а бабуся зробила кар’єру як керівник ліги жіночого реслінгу в Полінезії. Дуейн ріс дуже спортивним хлопцем. У школі він почав грати в американський футбол за шкільну команду, а також був членом шкільної команди з легкої атлетики та боротьби. Після закінчення школи найкращі вузи США пропонували йому увійти до складу студентів, аби він грав за їхню збірну. Юнак вибрав Університет Маямі, який запропонував йому стипендію та повне утримання. Після закінчення навчання Дуейн здобув ступінь бакалавра з кримінології та психології. Відігравши сезон із командою Канадської футбольної ліги, він отримав травму спини і змушений був закінчити кар’єру професійного футболіста.

Тоді Дуейн вирішив стати професійним борцем реслінгу, як і його рідні. Промоутери відзначали, що він – перший в історії реслер у третьому поколінні. Дуейн придумав собі сценічне прізвисько «Скеля» і вже за кілька місяців виграв титул інтерконтинентального чемпіона WWF. За свою кар’єру Джонсон 9 разів ставав світовим чемпіоном. Також борець реслінгу двічі вигравав Міжконтинентальний чемпіонат WWF. Також є шостим чемпіоном Потрійної корони і переможцем Королівської битви 2000 року.

Свою першу головну роль актор зіграв у 2002 році у фільмі «Цар скорпіонів», за яку отримав найвищий гонорар – 5,5 млн. доларів, завдяки чому потрапив до «Книги рекордів Гіннеса». Відтоді Скеля став зніматися в безлічі фільмів. Серед відомих проєктів за участю актора такі фільми, як «Скарби Амазонки» (2003), «Широко крокуючи» (2004), «Казки півдня» (2006), «Другий шанс» (2006), «Зубна фея» (2010), «Швидше за кулю» (2010), «Форсаж – 5», «Форсаж – 6» та інші. Дуейн приєднався до популярної серії кримінальних бойовиків «Форсаж» із п’ятого фільму. Стрічка, як і попередні, була наповнена вуличними перегонами, злочинами і погонями.

Захоплюючі бойовики за участю Скелі Джонсона виходили один за іншим. У 2017 році актор порадував глядачів своєю участю в пригодницькій картині «Джуманджі», а згодом з’явився в головній ролі в сиквелі «Джуманджі: поклик джунглів». На цей раз дія відбувалася не в настільній, а у відеогрі. У 2018 році актор з’явився в ролі приматолога у фантастичному бойовику «Ремпейдж», у якому йшлося про експерименти над тваринами і про бунт генно-модифікованих звірів.

Дуейн Джонсон випробував себе і в ролі письменника. У 2000 році він випустив автобіографічну книгу «Скеля каже…», що стала бестселером і сильно розпалила інтерес до його персони.
Дуейн Джонсон має міцну статуру. Ліву руку, частину спини і грудей знаменитості покриває тату. Це родове полінезійське татуювання в традиціях Самоанської культури, що містить історію життя Скелі та його особисті цінності.

Джерела:

1. https://kino-teatr.ua/uk/person/johnson-dwayne-1672.phtml – Дуейн Джонсон
2. https://ictv.ua/ru/kino-na-ictv/dwayne-the-rock-johnson/ – Дуейн Скеля Джонсон: усе про найдорожчого актора Голлівуду
3. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-dwayne-johnson.html – Дуейн Джонсон

Національний театр Праги

Будівля Національного театру Праги знаходиться на межі Старого і Нового міста неподалік від Карлового Мосту. Збудована в стилі неоренесансу будівля легко впізнається з боку набережної своїм сяючим позолоченим дахом. Сьогодні театр продовжує багаті традиції чеського мистецтва, в його репертуарі драматичні, оперні, балетні постановки і гастролі іноземних труп.

У 1851 році було створено товариство зі зведення Чеського Національного театру в Празі, яке оголосило про збір коштів. Держава виділила частину коштів і було багато приватних пожертвувань, в основному від аристократів. У 1853 році була викуплена земля на березі річки Влтави з панорамою на Празький Град і почалося будівництво. Політична обстановка дозволила звести красиву, але відносно скромну тимчасову будівлю (на 800 глядачів) за проектом архітектора Ігнаца Ульмана, яка була відкрита 18 листопада 1862 постановкою вистави Вітєзслава Галека «Король Вукашин». Будівля Тимчасового театру функціонувала близько двадцяти років і згодом стала складовою частиною остаточної версії Національного театру, існує до цих пір. У цьому театрі працювали Бедржих Сметана і Антонін Дворжак.

Будівництво нової будівлі поряд з Тимчасовим театром почалося в 1867 році, а урочиста церемонія закладки першого каменя відбулася 16 травня 1868 року. На цю церемонію зібралося більше ста тисяч чоловік. Зовнішній вигляд театру в класичному стилі неоренесанс прикрашений статуями як давньогрецьких богів і богинь, так і персонажами народних чеських сказань і пісень (в їх числі колісниці, запряжені трійками коней, «Богиня перемоги» і «Аполлон і дев’ять муз» Богуслава Шнірха; десять творів Антоніна Вагнера, що включають статуї «Забою» і «Луміра»; над бічним входом встановлені «Алегорії Опери і Драми» Йосеф Вацлав Мисльбек).

Внутрішнє оздоблення театру було розроблено спеціальною комісією під керівництвом Сладковського і реалізовано декількома художниками і декораторами, наприклад, в головному фойє мальовничий триптих «Золотий вік, занепад і воскресіння мистецтва» чеського художника Франтішека Женішека, їм же розписана стеля залу для глядачів вісьмома «Алегорія мистецтва». В цілому весь театр оформлений в двох темах: в дусі неоренесансу і слов’янсько-чеських народних образів.

Відкриття Національного театру відбулося 11 червня 1881 року і було приурочено до візиту принца Австрії Рудольфа. Першою постановкою на сцені театру стала опера Бедржиха Сметани «Лібуше», написана в 1872 році і заснована на міфологічному сюжеті про заснування Праги. Театр не був до кінця добудований і після ще одинадцяти виступів закрився для продовження заключних оздоблювальних робіт. Під час цих останніх штрихів 12 серпня 1881 року в театрі сталася велика пожежа, яка знищила мідний купол, зал для глядачів, завісу і сцену театру.

Для відновлення театру був запрошений учень Зітека Йозеф Шульц, який приєднав до Національного театру Тимчасовий театр і ще одну сусідню будівлю – багатоквартирний будинок. В результаті реконструкції дещо змінилася площа залу для глядачів для поліпшення видимості. Шульц намагався максимально враховувати стиль оформлення Зітека і йому вдалося об’єднати три різних будівлі та сформувати абсолютну єдність стилю.

Повторно Національний театр був урочисто відкритий 18 листопада 1883, як і першого разу, з постановки опери Сметани «Лібуше». Театр був технічно досконалим для свого часу (електричне освітлення, рухливі сцени) і без будь-яких істотних модифікацій і довгих перерв в ньому проходили постановки протягом майже ста років. Тільки з 1 квітня 1977 року театр закрився на капітальну реконструкцію на шість років. Архітектор Зденек Вавра був призначений загальним керівником робіт по відновленню. Реконструкція була приурочена до 100-річного ювілею театру і 18 листопада 1983 року оновлений Національний театр знову відкрив свої двері для публіки. Першою постановкою традиційно стала опера Сметани «Лібуше».

Зараз ця історична, дуже красива і престижна будівля є однією з визначних пам’яток Праги. Національний театр управляється державою і є головною сценою для трьох художніх колективів – Національна опера, балет і драматичний театр, які по черзі виступають в чотирьох театрах: Національний театр (місткістю близько 1000 чоловік), Нова сцена (побудована в 1983 році поряд з основним театром), Державна опера, Становий театр в Старому місті.

Джерела:

1. Національний театр Прага
2. Празький Національний театр