Шекспірівський театр «Глобус» знаходиться в столиці Великобританії, на південному березі Темзи, недалеко від моста Міленіум. Він є одним з найстаріших лондонських театрів. Театр «Глобус», який ви бачите сьогодні в Лондоні, – це третій глобус.

Незважаючи на те, що цей театр досить молодий (будівництво будівлі було закінчено в 1997 році), історія його існування нараховує більше трьохсот років і складається з трьох етапів зі значним перервою. Перший театр актори трупи «Чоловіки лорда Чемберлена», до якої належав Вільям Шекспір, побудували в 1599 році. Проіснував цей храм Мельпомени недовго і влітку 1613 року повністю згорів під час пожежі. Незважаючи на значні руйнування, будівля була відбудована вже через рік, і театр в ньому функціонував до 1642 року, після чого був розібраний пуританами. Сучасний театр, створений за описами і виявленим під час археологічних розкопок залишків основи будівлі, звели в кінці дев’яностих років минулого століття в двохстах метрах від місцезнаходження самого першого будівлі.

При будівництві Першого «Глобуса» використовували дерев’яні конструкції старого театру, що належить акторсьійї династії Бербеджа з 1576 р. Він розташовувався в межах міста Лондона в районі Шордіч і припинив своє існування в 1597 році через непомірно високу орендну плату за землю, на якій стояв. Тоді його розібрали по колодах і перенесли на південний берег Темзи. Це місце знаходилося в передмісті, і оренда тут була набагато нижче. У 1599 році театр був зібраний і почав свою роботу. Біля входу в будівлю була встановлена скульптура Атланта, на плечах якого знаходилась оперезана стрічкою земна куля (саме завдяки цьому новий театр і отримав свою назву). На стрічці глобуса можна було прочитати: «Весь світ – театр».

У стінах нового будинку містилося близько 3 тис. глядачів. За формою вона нагадувала витягнутий амфітеатр (29,6 на 31,1 м), мала три поверхи, а дах був лише над сценою. Через нестачу освітлення вистави йшли лише вдень, без антракту, з використанням мінімальної кількості декорацій. Біля стін першого поверху знаходилися лоджії для аристократів, над ними – галереї для багатих лондонців (тут були встановлені сидячі місця). Всі інші місця були стоячими, а деяким особливо привілейованим глядачам дозволяли перебувати прямо на сцені. Ширина сцени становила тринадцять метрів, глибина була близько восьми, височіла вона над підлогою на півтора метра і трохи виступала вперед. У підлозі був передбачений люк, через який артисти мали можливість підніматися на підмостки з підвального приміщення. У глибині сцени була встановлена верхня площадка, на якій знаходилися музиканти, а якщо того вимагав сценарій, з’являвся привид батька Гамлета або стояла Джульєтта під час пояснення з Ромео. Над цим майданчиком був розташований «Будиночок», у вікнах якого показувалися артисти. У червні 1613 року під час прем’єри вистави за п’єсою Шекспіра «Генріх VIII» сталася пожежа. Через невдалий сценічний постріл, в результаті якого іскра потрапила на солом’яну стріху, будівля спалахнула і за дві години згоріла.

Згорілий театр в Лондоні відновили досить швидко і відкрили для публіки вже в червні 1614 року. З огляду на сумну історію попередньої споруди, нову будівлю побудували з каменю. Правда, і на цей раз лондонському театру не пощастило. До влади якраз прийшли пуритани, які, заявивши, що все пов’язане з театральною діяльністю, є гріховним, аморальним і порочним, в 1642 році закрили «Глобус», а через два роки повністю розібрали, побудувавши замість нього прибуткові будинки – багатоквартирні житлові приміщення для здачі в оренду. Таким чином, точне місцезнаходження театру протягом довгих століть було невідоме, поки в кінці вісімдесятих років минулого століття під однією з автостоянок на Парк-Стріт не було виявлено його основу.

Історія лондонського театру «Глобус» на цьому не закінчилася: через 350 років з ініціативи американського актора Сема Уенамейкера було прийнято рішення відродити шекспірівський театр – і в 1997 році нова будівля відкрила перед публікою свої двері. Знаходилася вона в двохстах метрах від старої споруди, побудована за відновленими кресленнями часів першого «Глобуса», а при його будівництві були задіяні технології XVII ст. Таким чином, шекспірівський театр виявився першою будівлею з солом’яною стріхою, яку дозволили встановити в місті після пожежі, що сталася в Лондоні в середині XVII ст. Було вирішено відмовитися від установки електричного освітлення, яким можна було б користуватися під час вистав, а тому всі театральні постановки відбуваються лише вдень у теплу пору року, з травня по вересень. Хоча театр і розрахований на 3 тис. глядачів, з міркувань безпеки на виставі можуть бути присутні не більше 1300 осіб. У залі передбачено 700 стоячих місць, а щоб глядачі повністю відчули дух єлизаветинської епохи, в театрі дозволені правила етикету часів Шекспіра. Це означає, що всі, кому не подобається гра акторів, мають право висловлювати своє ставлення свистом і незадоволеними вигуками.

Джерела:

  1. Театр Глобус