Дженніфер Лопес

Найдорожча латиноамериканська актриса Дженніфер Лопес перетворює в золото все, до чого торкається: фільми з її участю стають лідерами прокату, концертні тури збирають стадіони, а одяг і парфуми торгової марки J.Lo можна зустріти в будь-якій точці земної кулі.

Дженніфер Лінн Лопес народилася 24 липня 1969 року в сім’ї пуерторіканців у Нью-Йорку. Її мати працювала вихователькою в дитсадку, а батько був бізнесменом. Гарячий пуерто-ріканський темперамент і вроджена артистичність виявилися у Джен ще в ранньому дитинстві: вона ні секунди не могла всидіти на місці, весь час щось наспівувала, пританцьовувала, вбиралася в мамині сукні та обожнювала бути в центрі уваги. Щоб направити її енергію в потрібне русло, батьки відвели 5-річну дочку в танцювальну студію. Паралельно Джен займалася вокалом і брала участь у дитячих виставах, а після вступу до католицької школи для дівчаток стала там солісткою хору. У підлітковому віці до її захоплень додалися гімнастика, теніс і легка атлетика. Дженніфер неодноразово ставала призером змагань з бігу, а також входила до складу шкільної команди з софтболу.

Навчаючись у випускному класі, Джен пройшла кастинг і знялася у фільмі «Моя маленька дівчинка». Після зйомок у фільмі дівчина зрозуміла, що хоче стати відомою кінозіркою. У кіно вона дебютувала 1995 року роллю самотньої мексиканської матері у стрічці «Моя родина». Перший великий успіх принесла головна роль у стрічці «Селена» (1997) про американсько-мексиканську співачку Селену, яку в 1995 застрелила її шанувальниця. За роль латиноамериканської діви актриса була номінована на «Золотий Глобус». З того часу Джен працює без перепочинку: виходять фільми «Анаконда», «Джек», «Кров і вино», «Поворот», «Поза полем зору».

Незабаром ім’я Дженніфер Лопес стало синонімом успіху. Яскраві екранні дуети Дженніфер з Річардом Гіром, Меттью МакКонахі, Джейн Фондой зайняли гідне місце в Золотому фонді світового кіно і принесли актрисі визнання і любов глядачів, до яких вона так прагнула. Особливо полюбилися глядачам картини з участю актриси – «Весільний переполох» (2001), «Очі ангела» (2001), «Пані покоївка» (2002), «Давайте потанцюємо» (2004), «Незавершене життя» (2005), «Співак». 2015 року на екрани вийшов серіал «Відтінки синього» з Дженніфер в головній ролі. Вона зіграла матір-одиначку, яка працює в поліції і приходить до ФБР, щоб зсередини боротися з корупцією. Для актриси це перша серйозна роль у багатосерійному фільмі. А згодом була участь у фільмі «Почни спочатку», у якому головна героїня оповідання Майя отримує місце в престижній компанії, де завдяки своєму таланту домагається більших висот.

Крім кіно Дженніфер паралельно займалася і музичною кар’єрою, і, треба сказати, основні лаври вона здобула саме як співачка світового рівня. А починалося все з фантастичного успіху дебютного синглу співачки «If You Had My Love», який несподівано злетів на перші рядки американських хіт-парадів і протримався там кілька тижнів. Музика Дженніфер стала настільки популярною, що до кінця 1999 року затьмарила її кар’єру в кіно. Шанувальники величали співачку не інакше як Джей Ло, і вона без коливань прийняла цей сценічний псевдонім, який послужив також назвою для другого альбому Дженніфер. Платівка знову злетіла на вищі позиції американських хіт-парадів і розійшлася величезним тиражем. До 2018 року виконавиця випустила 8 студійних альбомів, серед яких є і іспаномовний.

У Дженніфер – яскрава зовнішність. У 2011 році журнал People визнав її найкрасивішою людиною світу.

Актриса є також успішною бізнес-вумен. Їй належить власна лінія одягу і кубинський ресторан у штаті Каліфорнія. Найбільшого ж успіху Джен домоглася в парфумерному бізнесі. Її перший аромат «Glow by J.Lo» побив рекорди продажів.

Джерела:

1. https://prm.ua/dzhennifer-lopes-50-rokiv-tsikavi-fakti-z-zhittya-nayspokuslivishoyi-latinoamerikanki/ – Дженніфер Лопес: цікаві факти з життя найспокусливішої латиноамериканки
2. https://file.liga.net/persons/lopes-djennifer – Лопес Дженніфер
3. https://24smi.org/celebrity/979-dzhennifer-lopes.html – Дженніфер Лопес

Паризька національна опера

Паризька національна опера, відома як «Опера Гарньє» – державний оперний театр, всесвітньо відомий центр театральної культури Франції. Паризька Гранд-Опера, розташована в палаці Гарньє. Розміри палацу вражають: площа будівлі становить 21 625 квадратних метрів, ширина – 125 метрів, довжина – 173 метра.

Оперний театр під назвою Королівська академія музики був заснований в 1669 році. Людовик XIV дав згоду на заснування оперного театру поетові П’єру Перрену і композитору Роберту Камберу. 1671 рік ознаменував об’єднання з Королівською академією танцю, так театр отримав новий статус Королівської академії музики і танцю, яка почала свою діяльність в березні того ж року. Першою постановкою, представленою для глядачів, стала музична трагедія «Помона», написана Р. Камбером і П. Перреном. Після Великої французької революції театр не раз міняв свою офіційну назву – «Театр Мистецтв», «Театр республіки і Мистецтв», «Театр Опери», «Імператоская академія музики», «Королівська академія музики і танцю».

У 1858 році після того, як у старої будівлі опери на Наполеона III було скоєно замах, імператор відмовився їздити в театр. Було вирішено побудувати нову будівлю. За роботу взявся архітектор Шарль Гарньє. Будівлю зводили 15 років. В результаті Гранд-Опера відкрилася в 1875 році. Між колонами будівлі розташовані бюсти таких композиторів, як Моцарт, Бах, Бетховен, Россіні та інших. Усередині будівля прикрашена скульптурами давньогрецьких богів і німф. На стелях і стінах – фризи. Все оздоблення Гранд-Опери в золотих і бордових тонах.

Танцювальне фойє знаходиться за сценою і відокремлено завісою і залізною перегородкою, яку прибирають для поглиблення простору. Приміщення фойє позолочене, з химерними колонами, розвішані портрети кращих танцівниць, в глибині приміщення – величезне дзеркало. З’явилося танцювальне фойє в Гранд-Опері в 1770 році. Спочатку їм користувалися артисти і статисти. Пізніше, приблизно в 1831-1835 роках, танцювальне фойє стало салоном для багатих і знатних людей. У 1935 році вхід стороннім в фойє був закритий.

Велике фойє або Гранд-фойє. Архітектор при плануванні великого фойє припускав, що воно повинно бути схоже на парадну галерею в старих замках. Висота стелі у великому фойє – 18 метрів, довжина приміщення – 54 метри, ширина – 13 метрів. Звід фойє покритий мозаїкою. Вид на парадні сходи відкривається неймовірний – все за рахунок дзеркал, які розширюють і без того величезний простір. Стеля фойє розписана художником Полом Бодрі. Головний елемент – ліра. Вона не тільки на стелі, але на стінах і навіть дверних ручках. У центрі фойє встановлено копію бюста французького архітектора Шарля Гарньє.

Глядацький зал виконаний в традиціях італійських театрів – крісла розташовані в формі підкови, все тут в бордово-золотих тонах, стіни і стеля прикрашені ліпниною, мармуром. Висвітлено зал величезною люстрою з кришталю і бронзи, яка важить 8 тонн і складається з 340 лампочок. Завіса – червоне драпірування з золотими галунами і кистями.

Плафон Гранд-Опери дійсно унікальний. Розписував його в 1964 році Марк Шагал на замовлення міністра культури Андре Мальро. Працював він над проектом близько року. Художник розділив плафон на п’ять секторів – білий, синій, жовтий, червоний і зелений. Кожен сектор містить сюжет класичних опер і балету: на білому тлі – «Пеллеас і Мелізанда», на синьому тлі – «Борис Годунов», на жовтому тлі – «Лебедине озеро» і «Чарівна флейта», на червоному – «Жар-птиця», «Дафніс і Хлоя»; на зеленому – «Ромео і Джульєтта», «Трістан та Ізольда». У центрі – сюжет з «Кармен». Там же зображені персонажі з опер Бетховена, Верді і Глюка. На плафоні також зображені головні визначні пам’ятки Парижа – Тріумфальна арка, Ейфелева вежа, Бурбонский палац і Опера Гарньє.

Бібліотека-музей в Гранд-Опері знаходиться в так званій ротонді імператора. Колекція книг належить Національній бібліотеці Франції. Тут зберігаються книги, пов’язані з трьохсотлітньої історією театру. У бібліотеці виставляються картини і фотографії, пов’язані з Гранд-Оперою, зменшені копії театральних декорацій.

В даний час Паризька національна опера володіє двома будівлями: Опера Гарньє, де відбуваються переважно балетні постановки, а також демонстрації старих класичних опер та Опера Бастилія, відкрита напередодні двохсотріччя взяття Бастилії, 13 липня 1989 року.

Джерела:

1. Паризька національна опера
2. ГРАНД-ОПЕРА