Енн Хетеуей

Володарка «Оскара» голлівудська актриса Енн Хетеуей запам’яталася глядачам як символ самобутності та волелюбності. Більшість героїнь артистки стояли перед вибором – прогнутися під зовнішні умови або відстояти себе й свої принципи. Та знаменитість не зупинилася на типажі зворушливої бунтарки, у її скарбничці є також історичні персонажі, ліричні героїні, чаклунки, королеви й злодійки.

Енн Жаклін Хетеуей народилася 12 листопада 1982 року в Нью-Йорку в родині адвоката та актриси. Дівчинку назвали іменем коханої Вільяма Шекспіра, і з дитинства мати прищепила їй свою зацікавленість акторським мистецтвом. Одночасно Енн та її братів батьки намагалися виховувати в суворих католицьких традиціях, тому якийсь час дівчинка навіть мріяла присвятити своє життя церкві і стати монахинею. Після закінчення школи вона вступила до коледжу Нью-Йоркського університету, щоб вивчати англійську літературу.

У кіно Енн дебютувала в 1999 році в серіалі «Будь собою», а справжню славу здобула першою роллю в діснеївській сімейній кінострічці «Щоденники принцеси» (2001), яку зняв знаменитий американський режисер Гаррі Маршалл, той самий, який зняв улюблені поколіннями глядачів мелодрами «Красуня» і «Наречена, що втекла». У «Щоденниках принцеси» актриса зіграла американську старшокласницю, яка волею долі стала принцесою в невеликій європейській державі. Фільм мав величезний касовий успіх, у цілому не типовий для дитячого кіно, і Енн Хетеуей відразу стала знаменитою.

Після успіху «Принцеси» Енн стали запрошувати винятково на ролі у сімейних комедіях. З часом актрисі врешті-решт вдалося зламати образ «зірки дитячих фільмів», і вона знялася в драматичних стрічках – таких як «Крейзі» (2005), «Горбата гора» (2005). У 2006 році виконавиця відтворила образ Енді Сакс, молодшої асистентки героїні Меріл Стріп Міранди Прістлі в комедії «Диявол носить Prada». Цей фільм став визначальним у кар’єрі Енн. Виступивши в ролі елегантної працівниці ультрамодного жіночого журналу, вона стала ідолом багатьох дівчат, а інтернет заповнили присвячені актрисі сайти, створені фанами з різних країн.

Зірці також довелося відтворити на екрані історію романтичних стосунків Джейн Остін. У фільмі-біографії актриса зіграла роль неповторної письменниці. Спеціально для цього проєкту Енн довелося в стислі терміни навчитися танцям і грі на фортепіано, пристосуватися до британського акценту і звикнути писати чорнильним пером. Відомими роботами Енн стали також кінострічки «Рейчел одружується» (2008) та  «Аліса в країні чудес» (2010), за які актриса була номінована на премії «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща головна жіноча роль». Вона зіграла і головну роль в мелодрамі «Один день», а в 2012 році знялася в ролі жінки-кішки в продовженні історії про Бетмена «Темний лицар: відродження легенди». Ця роль була для зірки найбільш важкою в плані фізичної підготовки.

Нині артистка, як і раніше, затребувана на великому екрані. У 2021 році з її участю стартував фільм «Локдаун», який, як не складно здогадатися з назви, торкається теми епідемії.

Енн Хетеуей вегетаріанка, любить літературу і займається у вільний час дизайном інтер’єрів. Вона щаслива в подружньому житті і виховує двох синів.

Джерела:

1. https://kino-teatr.ua/uk/person/hathaway-anne-1181.phtml – Енн Гетевей
2. https://24smi.org/celebrity/1000-enn-heteuej.html – Енн Хетеуей
3. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-enn-heteuey.html – Енн Хетеуей

Королівський театр у Мадриді

Королівський театр (Teatro Real або El Real) знаходиться в центрі Мадрида, на площі Пласа де Орьенте в безпосередній близькості до Королівського Палацу. Цей театр – один з провідних в Іспанії та Європі – є також чудовою окрасою міста.

У 1818 році мерія Мадрида доручила головному архітектору міста Антоніо Лопес Агуада створити проект майбутнього Королівського театру. Театр був побудований за образом і подобою інших популярних європейських театрів: Сан-Карло в Неаполі і Ла Скала в Мілані. Крім театральної арени в будівлі передбачені зали для танців, салони, кафе-кондитерська, оркестр і гардероб.

Королівський театр у столиці Іспанії був урочисто відкритий 19 листопада 1850 року. За бажанням тодішньої правительки – королеви Ізабелли II – він був збудований якраз навпроти її резиденції. Першим спектаклем поставленим у театрі стала опера Гаетано Доніцетті “Фаворитка”.

Окрім опер у 1969 році тут проходив популярний конкурс «Євробачення», а зал був прикрашений роботами Сальвадора Далі.

Оскільки театр нескінченно перебудовувався, у нього немає єдиного архітектурного стилю. У 1966 році, після реставрації, Королівський Театр відкрився в якості концертного залу Національного оркестру та хору Іспанії, а потім оркестру та хору Іспанського радіо і телебачення. У 1977 році будівлю було визнано пам’яткою історії, а театру було повернено його первісне призначення, і з 1997 року Королівський театр знову став тим, чим замислювався його творцями – храмом опери.

Глядацька зала місткістю до 1854 чоловік обладнана з максимальним комфортом для публіки. У ній розташовується 28 лож на різних поверхах і двох’ярусна царська ложа. Поверх для публіки складається з чотирьох залів, прикрашених унікальними картинами і скульптурами, що становлять національне надбання Іспанії. Сценічний майданчик має площу 1430 квадратних метрів, де здійснюються найскладніші зміни декорацій.

11 жовтня 1997 року король Хуан Карлос та королева Софія офіційно відкрили Театр Реал, реконструйований спочатку Хосе Мануелем Гонсалесом Валькарселем, а після його смерті – Франсіско Родрігесом де Партеарройо. У програмі для першого виступу були опера «Ла Віда Брев» та балет «Ель Сомбреро де Трес Пікос» Мануеля де Фальї. Через тиждень відбулася світова прем’єра “Дівінас Палабрас” Антона Гарсії Абриля.

З моменту свого відкриття в 1997 році “Ель Реал” представив ще десять світових оперних прем’єр: “Дон Кіхот” Крістобаля Халффтера (2000), “Сеньйорита Крістіна” Луїса де Пабло (2001), “Дульсінея” Маурісіо Сотело (2006), “Ель-відже і Сіморг” Хосе Mª Sánchez Verdú (2007), Faust-Bal Леонардо Балади (2009), La página en blanco Пілар Юрадо (2011), Poppea e Nerone Монтеверді-Босманса (2012), Ідеальний американець Філіпа Гласа (2013), Брокбек Гора – Чарльз Уорінен (2014), Ель-Публіко – Маурісіо Сотело (2015), La ciudad de las mentiras – Олена Мендоса (2017), El pintor – Хуан Хосе Коломер (2018) та Je suis narcissiste – Ракель Гарсія-Томас (2019).

Джерела:

1. The Teatro Real
2. Королівський театр Мадрида
3. Королівський театр Мадрида