Пагода Шведагон

Колишня столиця М’янми місто Янгон буквально потопає в красі й зелені. Тут чимало архітектурних пам’яток, і найвідомішою, безумовно, є 98-метрова пагода Шведагон, що височіє над містом і вражає грандіозними розмірами й незліченним багатством.

У перекладі з бірманської «шві» означає золото, а «Дагон» – це давня назва міста. Прославлена ​​Редьярдом Кіплінгом пагода є одним із найбільш священних місць М’янми. Будь-який бірманець вважає своїм обов’язком хоч раз у житті прийти сюди і подати монахам милостиню на нову позолоту. Історія величної пагоди Шведагон сягає часів Будди Гаутами. Згідно з легендою, він подарував двом братам-торговцям вісім волосин зі своєї голови і наказав поховати їх біля священного пагорба, де були поховані реліквії попередніх Будд. Брати знайшли це місце. Волосся Гаутами і реліквії інших Будд (чашка – від першого, частина туніки – від другого, посох – від третього) були накриті золотою пластиною і поховані, а над цим місцем була зведена пагода. Спочатку були побудовані срібна, олов’яна, мідна, свинцева, мармурова та, нарешті, залізна пагоди.

Шведагон будували поступово упродовж 1500 років. Свій нинішній чудовий вигляд вона придбала в 15 столітті, коли цариця Шінсобу зробила монахам подарунок, рівний її вазі – 40 кг золота. Пагода стоїть на пагорбі і видна з будь-якої точки міста. У всьому світі навряд чи знайдеться культова споруда, яка могла б перевершити Шведагон за багатством прикрас. Величезна баня зі шпилем покрита 60-ма тоннами золота. На обробку шпиля пішло 4351 діамант. 1383 смарагдів, сапфірів, топазів і рубінів прикрашають флюгер на самій вершині. Вінчає усю цю пишноту 76-каратний діамант чистої води. Приголомшливе видовище, коли дорогоцінне каміння виблискує під променями сонця. Форма пагоди повторює перегорнуту чашу для милостині. Там, де дах плавно переходить у шпиль, підвішені дзвіночки, які створюють на вітрі мелодійний дзвін.

Головна відмінність пагоди від храму в тому, що до неї не можна увійти, вона не має внутрішніх приміщень. Шведагон – це не одна золота пагода, а цілий храмовий комплекс. Велетенська золота баня стоїть в оточенні 70-и прикрашених золотом невеликих ступ, маленьких храмів і павільйонів. У павільйонах висять величезні дзвони, один з них – Маха Тіссада – важить 42 тонни, а Сінгумін – 23 тонни. Пагода не раз ставала об’єктом домагань іноземних загарбників. Так, у 1608 році війська португальського авантюриста Філіпе де Бріту-е-Нікоте пограбували її і викрали 300-тонний дзвін, інкрустований коштовностями. Дзвін затонув на глибині десяти метрів у мулистому дні річки Янгон і з того часу вважається втраченим. У 1825 році вже британці намагалися вивезти з Бірми інший дзвін – Сінгумін. Однак човен, на якому його намагалися доставити в Калькутту, не витримав ваги дзвона і теж затонув. У результаті англійці пообіцяли залишити Сінгумін бірманцям, якщо ті зможуть підняти його з дна ріки. Місцеві жителі, просунувши під дзвін бамбукові колоди, домоглися того, що він сплив самостійно.

Храмовий комплекс Шведагон відкритий для всіх паломників і туристів. Перебувати на території ступ і пагод дозволено тільки босоніж, тому що на цю землю колись ступав сам Будда. Піднятися на платформу можна на ліфті. По периметру платформи встановлено 8 храмів, які символізують 8 днів тижня (традиційна бірманська астрологія ділить середу на дві частини). Відвідувачі залежно від дня тижня, у який народилися, залишають квіти та інші дари у відповідному святилищі. Такий ритуал призводить до здійснення бажань.

Джерела:

1. https://24tv.ua/ru/pagoda_shvedagon__eto_tsentr_politicheskoy_zhizni_n185981 – Пагода Шведагон – центр політичного життя
2. https://www.tpg.ua/uk/tour/?spo_owner_id=0&tour=BA9E005056837C7311E966707036E72F – М’янма – країна золотих пагід
3. https://tonkosti.ru/%D0%9F%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BD – Пагода Шведагон
4. https://putidorogi-nn.ru/100-chudes-sveta/96-pagoda-shvedagon – Золота слава Бірми

Токійський національний музей

Токійський національний музей – найбільший і найстаріший музей мистецтв Японії. Зберігає та експонує матеріали, присвячені археології, історії, мистецтву, ремеслам Японії та азійськийх країн. Розташований в парку Уено району Тайто, Токіо. Станом на березень 2009 року нараховував 110 тисяч експонатів. З них 87 мали статус національних скарбів, а 622 – статус цінних культурних надбань Японії.

Токійський національний музей займає досить велику територію, це цілий комплекс будівель, які були побудовані в різний проміжок часу. Музей виник на базі конфуціанського храму Юсіма 1872 року. Через десятиліття його перенесли на територію колишнього монастиря Кан’ейдзі в парку Уено. Нова будівля музею була споруджена за проектом британського архітектора Джошуа Кондера. 1908 року Катаяма Токума збудував додатковий Церемоніальний корпус. 1923 року, після Кантоського землетрусу, будівля Кондера згоріла, тому замість неї 1938 року спорудили новий Головний корпус за проектом Іто Тюти.

Музей неодноразово змінював назви. До кінця Другої світової війни він іменувався Токійськийм імперським музеєм та Токійським музеєм Імператорського дому. 1947 року, після набуття чинності нової Конституції Японії, його перейменували на Японський національний музей, а 1950 року – на Токійський національний музей. З 1968 року він підпорядковувався відділу культури Міністерства культури Японії, а з квітня 2001 року став автономною організацією.

Музей займається збором, зберіганням та експонуванням цінних культурних пам’яток Японії та азійських країн. Працівники музею – професійні історки, археологи, мистецтвознавці. Одним із дослідницьких центрів музею є архів, збудований в лютому 1984 року. Музей випускає місячне періодичне видання «Новини Токійського національного музею» та журнал «Museum», організовує публічні лекції, здійснює обмін виставками з іноземними музеями.

Основна колекція японського національного мистецтва зберігається в центральній будівлі Хонкан. У відділі археології, яка знахоиться на першому поверсі Хейсейкана, знаходяться предмети буддійського японського мистецтва. Крім цього, в Токійському національному музеї на другому поверсі проходять виставки, а перший поверх зустрічає відвідувачів абсолютно неймовірними скульптурами догу з лякаюче виряченими очима. Цей вид мистецтва (скульптури догу) належить культурі Дземон, на зміну якого прийшов буддизм, його ранні зразки відносяться до 7 століття.

Центральну будівлю Хонкан було побудовано в 1938 році, вона поєднує в своїй архітектурі традиційний японський стиль і ар-деко, властивий Європі тих років. Експозиція охоплює практично всі періоди японського мистецтва і розміщена відповідним чином. На першому поверсі музею можна побачити більш сучасне мистецтво, на другому поверсі – предмети представлені в хронологічному порядку. У музеї представлені довгі свитки з низками ієрогліфів, виконані майстерними каліграфами. Не менш заворожують і величезні ширми з мальовничими сюжетними розписами. Крім того,можна насолодитися чудовими гравюрами і обладунками самураїв – шовковими кімоно для театру кабукі і зразками кераміки.

• Головний корпус 

Збудований 1938 року. Площа 22416 м². Архітектор Іто Тюта. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені японському мистецтву, ремеслам, історії, археології. Другий поверх. Зали 1 – 10. Тема: «Розвиток японського мистецтва». Зал 1: «Зародження японського мистецтва», «Розквіт буддизму». Зал 2: «Зал національних скарбів». Зал 3: «Буддистське мистецтво», «Палацове мистецтво», «Дзен і тушеві картини». Зал 4: «Чайне мистецтво». Кімнати 5-6: «Самурайські обладунки». Зал 7: «Настінні і надвірні картини». Зал 8: «Меблі», «Каліграфія». Зал 9: «Но і кабукі». Зал 10: «Укійо-е та одяг». Спеціальні зали 1-2: «Нові надходження». Перший поверх. Зали 11 – 20. Тема: «Японські ремесла». Зал 11: «Буддистська скульптура». Зал 12: «Скульптура і ювелірна справа». Зал 13: «Порцеляна, лаковані вироби, мечі». Зал 14: «Ремесла». Зал 15: «Етнологічні матеріали». Зал 16: «Історичні матеріали». Зал 17: «Реставраційні матеріали». Зал 18: «Нове мистецтво». Зал 19: «Нові ремесла». Зал 20: «Просвіта». Спеціальні зали 3-4: «Нові надходження». Спеціальний зал 5: «Виставки». Підвал. Музейна крамниця, бібліотека.

• Азійський корпус 

Збудований 1968 року. Площа 12531 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології. З 2009 року перебував на ремонті. Був знову відкритий 2 січня 2013 р. Зал 1: Скульптура Китаю, Індії, Кандагару. Зал 2: Ювелірна справа Китаю і Південно-східної Азії. Зал 3: Мистецтво Єгипту, Західної, Південно-східної і Південної Азії. Зал 4: Археологія Китаю. Зал 5: Археологія та ремесла Китаю. Кімнати 6-7: Мистецтво Китаю. Зал 8: Образотворче мистецтво та каліграфія Китаю. Зал 9: Мистецтво Кореї та Центральної Азії.

• Корпус скарбів Хорюдзі 

Збудований 1964 року. Площа 3980 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує скарби з буддистського монастиря Хорюдзі. Зал 1: Буддистські хорогви. Зал 2: Буддистські скульптури. Зал 3: Театр і музика. Зал 4: Теслярство і лакування. Зал 5: Ювелірна справа. Зал 6: Картини, каліграфія, ткацтво.

• Церемоніальний корпус 

Збудований 1908 року. Площа 2049 м². Архітектор Катаяма Токума. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології.

• Хейсейський корпус

Збудований 1999 року. Площа 17 981 м². Зберігає і експонує матеріали археологічних розкопок в Японії.

• Музей Куроди 

Збудований 1928 року. Присвячений пам’яті японського художника Куроди Сейкі. Зберігає і експонує картини Куроди та інших митців.

Джерела:

1. Токійський національний музей
2. Токійський національний музей