Палац Альгамбра в іспанській Гранаді – шедевр світової архітектури, подарований мусульманами людству. Іспанці стверджують: хто побував в Іспанії і не бачив Альгамбри – не бачив країни. З 1984 року архітектурний комплекс належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Арабські завойовники Південної Іспанії, на відміну від інших, виявилися добрими учнями та талановитими спадкоємцями технічних досягнень стародавніх римлян, що колонізували Іберійський півострів задовго до них. Маври Іспанії перетворили посушливий край у край садів, великих міст та відомих ремісничих центрів. На цьому тлі і виникла Альгамбра, що була збудована в 13-14 століттях як резиденція мавританських правителів (халіфів). Шедевр ісламської архітектури був створений династією Насрідів, яка правила з 1238 по 1492 рік і за яких Гранада стала столицею Гранадського емірату на Іберійському півострові, а Альгамбра − їх резиденцією. Для зведення архітектурного комплексу обрали пагорб аль-Сабіка, відокремлений від міста глибокими ровами та річкою Дарро. На пагорбі і вибудували фортецю, серед веж та двориків якої і побудували палацові приміщення. Також тут були мечеті, житлові будинки, лазні, сади.

Назва «Альгамбра» буквально перекладається з арабської, як «червоний замок». Деякі пов’язують це з кольором висушеної сонцем глини, з якої побудовані палаци, інші вважають, що назва походить від червоного полум’я факелів, якими освітлювали замок під час багаторічного будівництва. Середньовічні поети описували цю споруду як «смарагдову перлину», відзначаючи красу Альгамбри на тлі зелених лісів, блакитного неба і гірських пейзажів із засніженими вершинами Сьєрри-Невади. Тут східні правителі прагнули створити шматочок раю на землі.

В Альгамбрі гармонійно поєднуються мальовничі сади, внутрішні дворики і тераси з водограями, водними каскадами, каналами і водоймами з безліччю витончених арок, склепінь, струнких колон та візерункових різьблених вікон. Уся ця пишнота декорована химерними арабськими в’язями, рослинними орнаментами, строкатою мозаїкою, керамічними кахлями, різьбленими візерунками по дереву та каменю. Вода, що поступала з гірських схилів Сьєрри-Невади, наповнювала канали та водограї і була тією стихією, яку маври цінували найбільше. Не випадково на фонтані в Левиному дворику зберігся напис: «Дивись на воду і дивись на водойму, і ти не зможеш вирішити, чи спокійна вода, чи струмує мармур».

Один із кращих зразків архітектури жодного разу не був узятий ворогами штурмом. Лише в 1492 році султан Абу Абдаллах добровільно здав фортецю іспанцям, які взяли в облогу Гранаду.  На відміну від більшості урядових резиденцій, знищених переможцями або стихіями, доля Альгамбри склалася на рідкість вдало. Іспанські правителі, зачаровані витонченою красою чужої їм культури, зробили замок однією зі своїх резиденцій.

Цей чудовий зразок архітектури надихав на творчість багатьох людей зі світу мистецтва: Дж. Байрона, Ф. де Шатобріана, В. Гюго, Е. Бульвер-Літтона. Дуже відомим є музичний твір іспанського гітариста і композитора Франциско Тарреги-і-Ешеа «Спогади про Альгамбру», що є окрасою репертуару кожного професійного гітариста. А американський автор Вашингтон Ірвінг знаменито висвітлив свій візит до замку у книзі 1832 року «Казки Альгамбри».

Джерела:

  1. https://islam.in.ua/ua/kultura/algambra-shedevr-svitovoyi-arhitektury-podarovanyy-musulmanamy-lyudstvu – Альгамбра – шедевр світової архітектури
  2. https://espanarusa.com/ru/pedia/article/153216 – Альгамбра
  3. https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/dvorets-algambra.html – Палац Альгамбра в Гранаді