Альгамбра

Палац Альгамбра в іспанській Гранаді – шедевр світової архітектури, подарований мусульманами людству. Іспанці стверджують: хто побував в Іспанії і не бачив Альгамбри – не бачив країни. З 1984 року архітектурний комплекс належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Арабські завойовники Південної Іспанії, на відміну від інших, виявилися добрими учнями та талановитими спадкоємцями технічних досягнень стародавніх римлян, що колонізували Іберійський півострів задовго до них. Маври Іспанії перетворили посушливий край у край садів, великих міст та відомих ремісничих центрів. На цьому тлі і виникла Альгамбра, що була збудована в 13-14 століттях як резиденція мавританських правителів (халіфів). Шедевр ісламської архітектури був створений династією Насрідів, яка правила з 1238 по 1492 рік і за яких Гранада стала столицею Гранадського емірату на Іберійському півострові, а Альгамбра − їх резиденцією. Для зведення архітектурного комплексу обрали пагорб аль-Сабіка, відокремлений від міста глибокими ровами та річкою Дарро. На пагорбі і вибудували фортецю, серед веж та двориків якої і побудували палацові приміщення. Також тут були мечеті, житлові будинки, лазні, сади.

Назва «Альгамбра» буквально перекладається з арабської, як «червоний замок». Деякі пов’язують це з кольором висушеної сонцем глини, з якої побудовані палаци, інші вважають, що назва походить від червоного полум’я факелів, якими освітлювали замок під час багаторічного будівництва. Середньовічні поети описували цю споруду як «смарагдову перлину», відзначаючи красу Альгамбри на тлі зелених лісів, блакитного неба і гірських пейзажів із засніженими вершинами Сьєрри-Невади. Тут східні правителі прагнули створити шматочок раю на землі.

В Альгамбрі гармонійно поєднуються мальовничі сади, внутрішні дворики і тераси з водограями, водними каскадами, каналами і водоймами з безліччю витончених арок, склепінь, струнких колон та візерункових різьблених вікон. Уся ця пишнота декорована химерними арабськими в’язями, рослинними орнаментами, строкатою мозаїкою, керамічними кахлями, різьбленими візерунками по дереву та каменю. Вода, що поступала з гірських схилів Сьєрри-Невади, наповнювала канали та водограї і була тією стихією, яку маври цінували найбільше. Не випадково на фонтані в Левиному дворику зберігся напис: «Дивись на воду і дивись на водойму, і ти не зможеш вирішити, чи спокійна вода, чи струмує мармур».

Один із кращих зразків архітектури жодного разу не був узятий ворогами штурмом. Лише в 1492 році султан Абу Абдаллах добровільно здав фортецю іспанцям, які взяли в облогу Гранаду.  На відміну від більшості урядових резиденцій, знищених переможцями або стихіями, доля Альгамбри склалася на рідкість вдало. Іспанські правителі, зачаровані витонченою красою чужої їм культури, зробили замок однією зі своїх резиденцій.

Цей чудовий зразок архітектури надихав на творчість багатьох людей зі світу мистецтва: Дж. Байрона, Ф. де Шатобріана, В. Гюго, Е. Бульвер-Літтона. Дуже відомим є музичний твір іспанського гітариста і композитора Франциско Тарреги-і-Ешеа «Спогади про Альгамбру», що є окрасою репертуару кожного професійного гітариста. А американський автор Вашингтон Ірвінг знаменито висвітлив свій візит до замку у книзі 1832 року «Казки Альгамбри».

Джерела:

1. https://islam.in.ua/ua/kultura/algambra-shedevr-svitovoyi-arhitektury-podarovanyy-musulmanamy-lyudstvu – Альгамбра – шедевр світової архітектури
2. https://espanarusa.com/ru/pedia/article/153216 – Альгамбра
3. https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/dvorets-algambra.html – Палац Альгамбра в Гранаді

Національна галерея мистецтв у Вашингтоні

Національна галерея мистецтв служить центром візуального мистецтва, освіти та культури. Колекція складається з понад 150 000 картин, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, фотографій, гравюр та малюнків.

Галерея була створена 1937 році завдяки американському колекціонерові і фінансисту Ендрю Меллоні, який пожертвував їй свою приватну колекцію, яка налічувала 126 картин і 26 скульптур, від «Альби-Мадони» Рафаеля до «Маркези де Понтехоса» Франциско де Гойя та «Меркурія» Джованні Болоньї, який в даний час прикрашає центральний фонтан в Ротонді. Національна галерея стала «колекцією колекцій» завдяки щедрості благодійників-засновників Семюеля Х. Креса, Раша Креса, П. А. Б. Шиденера, Джозефа Шиденера, Лессінга Дж. Розенвальда, Честера Дейла, Ельзи Меллон Брюса та Пола Меллона.

Будівництво Західного корпусу

Зараз його називають Вест-Білдінг, він був розроблений в неокласичному стилі. Перша будівля Національної галереї, яка була відкрита в 1941 році, була останньою конструкцією Джона Рассела Поупа та містить роботи з 11 по 19 століття. Галереї головного поверху демонструють єдину в Америці картину Леонардо да Вінчі, а також роботи Моне, Рембрандта, Ель Греко та тисяч інших. Роботи експонуються за періодами та національним походженням, і цей контекст також визначає дизайн кожної галереї. Ротонда була створена за зразком Пантеону в Римі і є центральним місцем зустрічей для щоденних екскурсій та тисяч відвідувачів щодня. На першому поверсі представлено колекцію американських меблів Кауфмана; обертові установки відбитків, малюнків та фотографій; декоративно-прикладне мистецтво та скульптура від середньовіччя до початку 20 століття.

Будівництво Східної будівлі

Східний корпус відкрився в 1978 році для розміщення колекції сучасного мистецтва Національної галереї та тимчасових виставок. Для її проекту було обрано архітектора І. М. Пей. Пей пов’язав свій дизайн з неокласичним дизайном Джона Рассела Поупа, закликаючи зовні обробляти тим самим рожевим мармуром штату Теннессі, що використовувався для Вест-Білдингу. Реконструкція, завершена в 2016 році, додала 12 250 квадратних футів нового виставкового простору, включаючи дві високі вежі-галереї та терасу на даху для скульптури на відкритому повітрі, що виходить на проспект Пенсільванії. У великому трикутному атріумі знаходиться монументальний мобільний телефон Олександра Калдера, тоді як найбільша публічна інсталяція його творів у світі знаходиться у Вежі 2. На п’яти поверхах відвідувачі можуть насолоджуватися картинами, скульптурою, фотографією, роботами на папері та медіа-мистецтвами, організованими в хронологічні та тематичні розміщення.

Сад скульптур

Національна галерея скульптурних садів була відкрита для відвідувачів 23 травня 1999 р. Оазис площею 6,1 гектара в самому центрі міста, в саду скульптур представлені масштабні роботи сучасної скульптури Роя Ліхтенштейна, Марка Шагала, Луїзи Буржуа та інших. Простір спроектував ландшафтний архітектор Лорі Д. Олін у співпраці з працівниками Національної галереї Марком Лайтхаузером, керівником проекту; Гордоном Ансоном, головним дизайнером освітлення та ін. Простір є домом для концертів у Саду скульптур.

Меморіальний фонтан Ендрю Меллона

Ще одна угода зі Службою національних парків передала опіку над Меморіальним фонтаном Ендрю Меллона та навколишнім трикутним парком Національній галереї у 2015 році. Фонтан, завершений у 1952 році та розташований на північ від Західного корпусу Національної галереї. Коли був побудований центральний бронзовий фонтан, він вважався найбільшим у світі.

Колекція галереї, її публічні програми та внесок у вивчення візуального мистецтва продовжують зростати завдяки зусиллям незліченних прихильників та співробітників.

Джерела:

1. Національна галерея мистецтва