Храм Лотоса, розташований неподалік від Нью-Делі, – один із найдивовижніших храмів не лише Індії, але й усієї Азії. Місце для будівництва було обрано не випадково: колись тут розташовувалося священне селище.

Будівництво храму велося 8 років (з 1978 по 1986), а архітектором був канадець іранського походження Фаріборз Сахба, який при зведенні величної будівлі надихався всесвітньо відомим проєктом Сіднейського оперного театру. У результаті споруда виграла кілька архітектурних нагород і була згадана в безлічі газетних і журнальних статей. Храм Лотоса – головний храм релігії Бахаї. Віра Бахаї – це вчення, яке визнає єдність бога, єдність усіх релігій і єдність людства. Ця релігія не передбачає ніяких ритуалів, тому в ній немає духовенства, а сам Храм Лотоса призначений виключно для мовчазної молитви і медитації. Незвичайним є те, що всередині храм взагалі позбавлений предметів культу і розписів. Тут немає ні скульптур, ні фресок, ні ліпнини, немає ніяких символічних зображень, пов’язаних з релігією. Тобто нічого такого, що всі ми звикли спостерігати в інших храмах. Хіба що тільки величезний золотий знак Баха під самою маківкою. До храму можуть приходити люди різної віри. Єдине, що потрібно – зняти взуття перед входом.

Будівля храму – дивовижної краси. За зовнішнім виглядом вона являє собою бутон лотоса, що не до кінця розпустився – універсальний символ чистоти і краси, шанований більшістю релігій у всьому світі. Пелюстки розташовані в три яруси, по дев’ять у кожному. Гігантські пелюстки, що підносяться на висоту в 34 з гаком метри, виконані з бетону і покриті зовні плитами з білого мармуру. Цей  мармур доставлявся з гори Пентелі в Греції. У споруді немає нічого зайвого – тільки величезні білі пелюстки, що зімкнулися в маківку. Можливо, це і було геніальною задумкою архітектора: повторити те, що вже і так було створено самою природою, і досконаліше чого людям придумати просто не дано. Квітка «зростає», як їй і належить, посеред води – дев’ять великих квадратних басейнів розташувалися навколо неї, і від кожного з них можна пройти всередину храму. А з настанням темряви вмикається спеціальне освітлення, і, здається, що пелюстки оживають і ще більше стають схожими на витвір природи, а не рук людських.

Ще одна цікава архітектурна деталь: дивовижна споруда не має у своїй конструкції жодної прямої лінії, тільки плавні вигини! А в її природній вентиляційній системі втілені принципи, що використовувалися при будівництві древніх храмів. Холодне повітря надходить знизу, проходячи через систему басейнів і фундамент, нагрівається всередині будівлі і виходить через отвір в бані. Температура всередині храму завдяки цьому завжди цілком комфортна, хоча і прохолодна. І тут дивовижна акустика, що передає навіть найменший шурхіт!

Незважаючи на складну структуру і візуальну легкість конструкції, Храм Лотоса дуже міцний і за інженерними та конструкторськими розрахунками здатний простояти не менше 400 років у найнесприятливіших погодних умовах, а також готовий витримати сильні шторми, торнадо і навіть землетруси.

Джерела:

  1. http://vsviti.com.ua/makepeaple/4745 – Храм Лотоса. Дивовижна квітка Нью-Делі
  2. https://putidorogi-nn.ru/aziya/57-khram-lotosa – Храм Лотоса – найяскравіша архітектурна пам’ятка Індії
  3. https://architime.ru/specarch/fariborz_sahba/lotus_temple.htm#1.jpg – Храм Лотоса – нове слово в церковній архітектурі