Сучасний і вишуканий Лувр Абу-Дабі відкрився в 2017 році, був спроєктований французьким архітектором Жаном Нувелем.
Це місто-музей, вкрите гігантським сріблястим куполом з металевими зірками. Унікальний купол будівлі фільтрує сонячне світло, створюючи тим самим так званий “дощ світла”, кидаючи плями світла на білі блоки і променади, які формують інтер’єр будівлі.
Комплекс розташований на острові Саадіят у Перській затоці, загальна площа якого 64 000 квадратних метрів. Величне місце, що складається з 23 галерей, де зберігається як власна колекція робіт, так і запозичені з французьких музеїв предмети мистецтва. Галереї не розділені географічно, а розміщені в хронологічному порядку.
Лувр Абу-Дабі відображає динамічну природу сучасного арабського світу, одночасно відзначаючи яскраву багатокультурну спадщину регіону. Він оточений водою, отже відвідувачі можуть прибути наземним або морським транспортом.
Лувр Абу-Дабі досліджує усі особливості людства через призму різних культур і цивілізацій, від доісторичних часів до наших днів. Універсальність і мультикультуралізм нового музею проявляються в експозиції досить просто – тут важливий час, але не місце. Тому поряд виставлені пам’ятники різних цивілізацій, але однієї епохи. Наприклад, антична скульптура є сусідами з давньої індійської, бюст Олександра Македонського – з надгробними фігурами з Лівану, середньовічна Мадонна – з мексиканським богом того ж віку, обладунки японського самурая – з латами німецького лицаря.
Італійський архітектор Ренцо Піано – один із найбільш шанованих, плідних та новаторських митців сучасності. Лауреат Прітцкерівської премії, засновник стилю хай-тек відомий своїм широким спектром знакових проєктів, що поєднують архітектуру та техніку. Він став найпопулярнішим музейним архітектором у світі і славиться своєю здатністю гармонізувати будівлі як із зовнішнім середовищем, так і з мистецтвом, виставленим у них.
Ренцо Піано народився 14 вересня 1937 року в італійському місті Генуя в родині спадкових будівельників. Сам Ренцо спочатку хотів стати музикантом, але, зважаючи, що в нього не вистачає музичних здібностей, вибрав шлях архітектора. Закінчивши архітектурну школу в Мілані, юнак відправився на стажування до Філадельфії, а потім до Лондона. Перше важливе замовлення архітектор отримав, коли йому було 32 роки. Необхідно було спроєктувати італійський промисловий павільйон для виставки Експо-70 у японському місті Осака. Павільйон привернув багато уваги, у тому числі й Річарда Роджерса, майбутнього колеги Піано. Два архітектори виявили, що мають багато спільного, і почали співпрацю. У 1981 році в Парижі, Нью-Йорку та Генуї митець створив архітектурне бюро «Renzo Piano Building Workshop». Ренцо Піано будував свої проєкти в Європі, США, Австралії, Кореї, Японії і навіть у Новій Каледонії. Типи будівель варіюються від житлових комплексів та офісних хмарочосів до мостів та аеропортів. Є навіть вітровий тунель Ferrari і вітрильник. Але найбільше архітектор любить зводити музеї, галереї та інші культурні простори. Список міст з музеями від майстра нескінченно довгий: Сантадер, Амстердам, Атланта, Базель, Берн, Чикаго, Даллас, Генуя, Лос-Анджелес, Ліон, Париж, Сан-Франциско, Турин, Х’юстон.
У 1995 році архітектор був удостоєний Імператорської премії, а в 1998 році – престижної Прітцкерівської премії. Серед заслуг Ренцо Піано – участь в діяльності ЮНЕСКО. Він займався реставрацією історичних будівель і старих міст в Італії, на Криті, на Мальті. Також архітектор виступав послом доброї волі ЮНЕСКО протягом 15 років. У 2006 році журнал Time визнав його одним із найвпливовіших людей світу, а в 2013 році архітектора зробили довічним сенатором Італії. Роботи Ренцо Піано називають «високотехнологічним» і «сміливим постмодернізмом». Митець приділяє велику увагу середовищу, у якому має вирости майбутня будівля: він прагне вписати споруду в ландшафт і використовує місцеві матеріали для єдності проєкту з пейзажем. Так, наприклад, основний матеріал Церкви Падре Піо в італійській провінції Фоджія схожий на місцевий червоний пісковик.
Найвідоміші проєкти Ренцо Піано:
Каліфорнійська академія наук, Сан-Франциско – одна з найвідоміших будівель архітектора (відкрита в 2009 році). На конкурс, на відміну від інших учасників, Ренцо приїхав, не взявши з собою нічого. Він уважно розглянув ділянку з напівзруйнованим будинком, заліз нагору, випалив свою незмінну сигару і, спустившись, намалював простий ескіз із хвилеподібним дахом, звідки відкривається вид на навколишні пагорби. Митець також відзначається своїми дієвими прикладами енергоефективного зеленого дизайну. Каліфорнійська академія наук з живим дахом і чотирма поверхами тропічних лісів стала найбільш «екологічним музеєм» у світі, завдяки конструкції майстра.
«Уламок», Лондон. У 2012 році закінчилося будівництво найвищої будівлі у Великобританії – The Shard ( «Уламок»). Його звели просто в центрі міста, біля Лондонського моста. З оглядового майданчика на висоті 240 метрів відкривається запаморочливий вид на місто. Це повністю скляна будівля пірамідальної форми. При розробці форми архітектор надихався корабельними щоглами, якими колись була заповнена Темза. Матеріалом споруди автор вибрав екстрабіле скло, яке максимально добре відображає небо і зливається з ним, і разом із тим забезпечує природне освітлення.
Центр Помпіду, Париж.Найвідомішою будівлею, зведеною за проєктом Ренцо Піано, є паризький центр Помпіду. Проєкт, розроблений Піано спільно з Річардом Роджерсом, був вибраний із робіт 680 претендентів із 49 країн. Багатьом споруда здавалася надто екстравагантною та антиестетичною, проте з часом будівля стала однією з візитних карток Парижа. Головна архітектурна ідея архітекторів, завдяки якій вони і виграли конкурс, полягала у вирішенні винести всі комунікації на зовнішню частину будівлі. Таким чином вони звільнили величезний простір всередині Центру, який можна було повністю віддати у владу мистецтва.
Культурний центр Жан-Марі Тжібау, Нова Каледонія. Нова Каледонія – це особливе адміністративно-територіальне утворення Франції, розташоване на одному з островів Меланезії. Культурний центр був побудований, щоб зберегти і популяризувати культуру корінних жителів островів – канаків. При створенні проєкту Ренцо Піано надихався традиційними солом’яними будинками корінного населення. Павільйони побудовані з міцного африканського дерева іроко, стійкого до термітів. Десять павільйонів розташовані трьома групами, у кожній з яких одна будівля вища за інші – за принципом будинку вождя племені.
