Творчість всесвітньо відомого французького архітектора Ле Корбюзьє по праву вважається новаторською. Для суспільства він став Пікассо від архітектури, а для студентів-архітекторів — символом і майже напівбогом. Митець винайшов нову архітектурну мову, яка ознаменувала остаточний розрив з традиціями минулого. Модерніст відмовився від зайвих декоративних елементів і ввів у практику просту геометрію форм, асиметрію, горизонтальні площини і вільні планування. Ле Корбюзьє один із перших став активно використовувати промислові матеріали, такі як бетон, сталь і скло. У 2016 році 17 архітектурних робіт майстра увійшли до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Шарль-Едуар Жаннере-Ґрі (справжнє ім’я митця) народився 6 жовтня 1887 року в Швейцарії, у невеликому містечку Ла-Шо-Де-Фон, відомому ще з XVIII століття центру годинникарства. У родині Шарля традиційним також було ремесло годинникаря, тому підлітка відправили вивчати основи малювання і декораторського мистецтва. Хлопець навчався в школі мистецтв і незабаром вже самостійно працював над створенням монограм та емалевого покриття. Свій перший архітектурний проєкт Ле Корбюзьє здійснив у неповних 18 років за допомогою професійного архітектора. Це був житловий будинок. Коли будівництво закінчилося, на зароблені гроші Ле здійснив свою першу освітню подорож: по Італії та країнах Австро-Угорщини, вчився мистецтву архітектури у Відні й Парижі. А в 1911 році поїхав на Схід – відвідав Грецію, Балкани й Малу Азію, де мав можливість вивчати стародавні пам’ятки, фольклор і традиційне народне будівництво Середземномор’я. Ці подорожі стали його університетами і багато в чому сформували його погляди на мистецтво й архітектуру. Повернувшись із поїздки, митець оселяється в Парижі. У 1922 році він відкрив студію зі своїм двоюрідним братом П’єром Жаннере. Митець активно досліджує урбаністику. Сміливість, розмах та новаторство його робіт захоплювали. Ле Корбюзьє стає відомим і популярним.

Хоча архітектор від початку найбільше цікавився будівництвом для великої кількості людей, у довоєнний період він будував переважно приватні будинки на замовлення багатіїв. Він спроєктував і побудував кілька вілл, що створили йому ім’я. Це споруди яскравого модерністського стилю. Їхня абсолютно нова і навіть для свого часу бунтарська естетика змусила говорити про Корбюзьє як про нового лідера європейського архітектурного авангарду. Характерні особливості цих споруд — прості геометричні форми, білі гладкі фасади, горизонтальні вікна, використання внутрішнього залізобетонного каркасу. Ле Корбюзьє створював і релігійні споруди, щоправда, за роботу він брався лише за умови повної творчої свободи. Натхнення для таких споруд він шукав у природі. Так, знайдена на пляжі мушля здалася йому символом абсолютної захищеності. Цю метафору архітектор втілив у проєктах каплиці Нотр-Дам-дю-Ха в Роншані та монастиря Сан-Марі-де-ла-Туретт неподалік від Ліона. Митець був обраний почесним доктором п’яти університетів. Споруди його авторства є в дев’яти країнах. Він творив навіть в Індії, де спроєктував ціле місто: звів столицю Пенджабу – Чандігарх. Майстер мав своєрідний імідж, що складався з костюма темних тонів, «метелика» і круглих окулярів.

Найвідоміші проєкти Ле Корбюзьє:

Вілла Савой, Париж.  У цьому проєкті архітектор прагнув «розчинити» будинок у навколишній природі за допомогою широких стрічкових вікон, використання суцільного скла, зеленуватих тонких колон першого поверху і плоского даху-тераси.

Капела Нотр-Дам-дю-О. Капела побудована на місці колишнього паломництва пілігримів, яке було повністю зруйновано під час Другої світової війни. У будівлі бетонний дах, що нагадує морську раковину, підтримується товстими криволінійними стінами з розсипом вікон неправильної форми.

Житловий комплекс у Берліні. Архітектор розробив проєкт багатоповерхового соціального житла, що складається з 530 квартир. Бетонний будинок, що нагадує океанський лайнер, став символом післявоєнної модернізації Німеччини і яскравим прикладом «машини для життя» Ле Корбюзьє.

Національний музей західного мистецтва в Токіо, Японія. Це єдиний проєкт великого модерніста в Південно-східній Азії і один із небагатьох прикладів архітектурного бруталізму в Японії. У своїй художній значущості будівля нітрохи не поступається картинам Пікассо, Ван Гога, Моне і Поллока, які представлені в експозиції музею.

Палац Асамблей Чандіграх, Індія. Монументальний восьмиповерховий палац Асамблей є частиною Капітолію – урядового комплексу, розташованого на півночі Індії біля підніжжя Гімалаїв. Тут Ле Корбюзьє вперше втілив в життя деякі зі своїх ідей про ідеальне місто. Техніка необробленого бетону, що використовувалася при будівництві Капітолію, стала відправною точкою бруталізму.

Церква Сен-П’єр де Фірміні. Це останній великий, але так і не реалізований за життя митця проєкт, розпочатий у 1960 році і завершений через 41 рік після його смерті. Бетонна пірамідальна церква більше схожа на космічний корабель, ніж на місце релігійного поклоніння. Вибір такої незвичайної форми пояснюється бажанням архітектора передати дух місця: будівля побудована в невеликому шахтарському місті.

Джерела:

  1. https://mykniga.com.ua/biograph/biografiya-le-korbyuze-biografiya-korbyuzye-foto-video.html – Ле Корбюзьє
  2. https://www.prostranstvo.media/uk/inflyuensery-urbanistyky-le-korbyuzye-prorok-brutalizmu-ta-spivecz-betonu/ – Ле Корбюзьє – пророк бруталізму та співець бетону
  3. https://www.wikiart.org/uk/le-korbyuzie – Ле Корбюзьє
  4. https://losko.ru/10-corbusier-buildings/ – Архітектура Ле Корбюзьє