Музей Ватикану

Музей Ватикану — найбільший музей світу: 1400 залів, 70 000 творів мистецтва, серед них – 20 000 експонатів і щоб обійти всі треба пройти 7 км. Гостей зустрічає незвичайна колекція творів мистецтва, переважно картин і скульптур, зібраних упродовж п’яти століть.

Насправді Музей Ватикану існує тільки один, проте він складається з багатьох музеїв та галерей (таких як Ватиканська картинна галерея, музей Піо Климента, Колекція модерного релігійного мистецтва, музей К`ярамонті, Григоріанський етруський музей та Єгипетсько-григоріанський музеї).

Разом із Сікстинською капеллою, спадщина Ватикану налічує 54 галереї.

У Григоріанському Етруському музеї, що розташований в палаці Інокентія VIII – 18 залів. Тут представлено предмети побуту античних поселень з раннього бронзового періоду, а це 9-8 століття до нашої ери. Кожен зал розповідає історію у хронологічному порядку демонструючи фрески, вироби зі слонової кістки, статуї та розкішний посуд.

Найбільший католицький храм – базиліка Святого Петра також належить до музеїв Ватикану. Собор будувався 120 років. Заклав перший камінь під будівництво папа Юлій ІІ у 1506 році. Дев’ятнадцять пап римських змінилося поки будувалась святиня. Освятив базиліку папа Урбан VIII у 1626 році. Розкішне оформлення собору Святого Петра скульптурами, вівтарями, статуями, надгробками та настінним розписом вражає. Потрапляючи у собор варто дивитись не лише вгору, а й під ноги. На підлозі, біля центрального входу, є позначки які вказують розміри найбільших соборів світу. Під собором, у крипті, яку називають Гроти Ватикану, містяться саркофаги 23 пап римських. Посередині крипти –  могила святого апостола Петра. Похований у крипті й папа Іван-Павло ІІ.

Вважається, що відкрили Ватиканську бібліотеку у 1475 році. Колекції почали збирати значно раніше. Бібліотека-музею має у фондах  понад півтори мільйона друкованих книжок, 150 тисяч манускриптів, 8 300 інкунабул, понад сто тисяч географічних карт і гравюр, 300 тисяч монет та медалей. У структурі – Ватиканська школа бібліотекарів і лабораторія, де реставрують манускрипти. Є тут і секретний архів, де зберігаються персональні колекції і королівські зібрання. Всього бібліотека налічує 13 залів кожен з яких має власні фонди. Доступ до них потребує окремого дозволу.

Музей Піо-Крістіано заснований у 1854 році. Тут зберігаються саркофаги та скульптури, які прикрашали їх у ранньохристиянський період.

Ватиканська пінакотека має 18 залів історії візантійського та європейського живопису у картинах 11-19 століття. Головна тематика – мозаїка та ікони, скульптури та фрески.

Музей К’ярамонті присвячений античній скульптурі і має три окремі зали, де зібрано понад 3 тисячі фрагментів римських та грецьких написів.

Надзвичайно цікавим є Історичний музей (Ватикан). Колекція карет, автомобілів та різноманітної атрибутики за якою можна простежити історію розвитку Ватикану. А ще є збірка сучасного церковного мистецтва, галереї етнографічних карт, канделябрів, зал колісниць і Сікстинська капела інтер’єр якої вкритий фресками відомого італійського митця Мікеланджело.

Джерела:

1. Музей Ватикану
2. Культурні лабіринти Ватиканських музеїв
3. 17 найкрасивіших музеїв світу
4. 11 ФАКТІВ ПРО ВАТИКАН, ЯКИХ ВИ НЕ ЗНАЛИ

Ле Корбюзьє

Творчість всесвітньо відомого французького архітектора Ле Корбюзьє по праву вважається новаторською. Для суспільства він став Пікассо від архітектури, а для студентів-архітекторів — символом і майже напівбогом. Митець винайшов нову архітектурну мову, яка ознаменувала остаточний розрив з традиціями минулого. Модерніст відмовився від зайвих декоративних елементів і ввів у практику просту геометрію форм, асиметрію, горизонтальні площини і вільні планування. Ле Корбюзьє один із перших став активно використовувати промислові матеріали, такі як бетон, сталь і скло. У 2016 році 17 архітектурних робіт майстра увійшли до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Шарль-Едуар Жаннере-Ґрі (справжнє ім’я митця) народився 6 жовтня 1887 року в Швейцарії, у невеликому містечку Ла-Шо-Де-Фон, відомому ще з XVIII століття центру годинникарства. У родині Шарля традиційним також було ремесло годинникаря, тому підлітка відправили вивчати основи малювання і декораторського мистецтва. Хлопець навчався в школі мистецтв і незабаром вже самостійно працював над створенням монограм та емалевого покриття. Свій перший архітектурний проєкт Ле Корбюзьє здійснив у неповних 18 років за допомогою професійного архітектора. Це був житловий будинок. Коли будівництво закінчилося, на зароблені гроші Ле здійснив свою першу освітню подорож: по Італії та країнах Австро-Угорщини, вчився мистецтву архітектури у Відні й Парижі. А в 1911 році поїхав на Схід – відвідав Грецію, Балкани й Малу Азію, де мав можливість вивчати стародавні пам’ятки, фольклор і традиційне народне будівництво Середземномор’я. Ці подорожі стали його університетами і багато в чому сформували його погляди на мистецтво й архітектуру. Повернувшись із поїздки, митець оселяється в Парижі. У 1922 році він відкрив студію зі своїм двоюрідним братом П’єром Жаннере. Митець активно досліджує урбаністику. Сміливість, розмах та новаторство його робіт захоплювали. Ле Корбюзьє стає відомим і популярним.

Хоча архітектор від початку найбільше цікавився будівництвом для великої кількості людей, у довоєнний період він будував переважно приватні будинки на замовлення багатіїв. Він спроєктував і побудував кілька вілл, що створили йому ім’я. Це споруди яскравого модерністського стилю. Їхня абсолютно нова і навіть для свого часу бунтарська естетика змусила говорити про Корбюзьє як про нового лідера європейського архітектурного авангарду. Характерні особливості цих споруд — прості геометричні форми, білі гладкі фасади, горизонтальні вікна, використання внутрішнього залізобетонного каркасу. Ле Корбюзьє створював і релігійні споруди, щоправда, за роботу він брався лише за умови повної творчої свободи. Натхнення для таких споруд він шукав у природі. Так, знайдена на пляжі мушля здалася йому символом абсолютної захищеності. Цю метафору архітектор втілив у проєктах каплиці Нотр-Дам-дю-Ха в Роншані та монастиря Сан-Марі-де-ла-Туретт неподалік від Ліона. Митець був обраний почесним доктором п’яти університетів. Споруди його авторства є в дев’яти країнах. Він творив навіть в Індії, де спроєктував ціле місто: звів столицю Пенджабу – Чандігарх. Майстер мав своєрідний імідж, що складався з костюма темних тонів, «метелика» і круглих окулярів.

Найвідоміші проєкти Ле Корбюзьє:

Вілла Савой, Париж.  У цьому проєкті архітектор прагнув «розчинити» будинок у навколишній природі за допомогою широких стрічкових вікон, використання суцільного скла, зеленуватих тонких колон першого поверху і плоского даху-тераси.

Капела Нотр-Дам-дю-О. Капела побудована на місці колишнього паломництва пілігримів, яке було повністю зруйновано під час Другої світової війни. У будівлі бетонний дах, що нагадує морську раковину, підтримується товстими криволінійними стінами з розсипом вікон неправильної форми.

Житловий комплекс у Берліні. Архітектор розробив проєкт багатоповерхового соціального житла, що складається з 530 квартир. Бетонний будинок, що нагадує океанський лайнер, став символом післявоєнної модернізації Німеччини і яскравим прикладом «машини для життя» Ле Корбюзьє.

Національний музей західного мистецтва в Токіо, Японія. Це єдиний проєкт великого модерніста в Південно-східній Азії і один із небагатьох прикладів архітектурного бруталізму в Японії. У своїй художній значущості будівля нітрохи не поступається картинам Пікассо, Ван Гога, Моне і Поллока, які представлені в експозиції музею.

Палац Асамблей Чандіграх, Індія. Монументальний восьмиповерховий палац Асамблей є частиною Капітолію – урядового комплексу, розташованого на півночі Індії біля підніжжя Гімалаїв. Тут Ле Корбюзьє вперше втілив в життя деякі зі своїх ідей про ідеальне місто. Техніка необробленого бетону, що використовувалася при будівництві Капітолію, стала відправною точкою бруталізму.

Церква Сен-П’єр де Фірміні. Це останній великий, але так і не реалізований за життя митця проєкт, розпочатий у 1960 році і завершений через 41 рік після його смерті. Бетонна пірамідальна церква більше схожа на космічний корабель, ніж на місце релігійного поклоніння. Вибір такої незвичайної форми пояснюється бажанням архітектора передати дух місця: будівля побудована в невеликому шахтарському місті.

Джерела:

1. https://mykniga.com.ua/biograph/biografiya-le-korbyuze-biografiya-korbyuzye-foto-video.html – Ле Корбюзьє
2. https://www.prostranstvo.media/uk/inflyuensery-urbanistyky-le-korbyuzye-prorok-brutalizmu-ta-spivecz-betonu/ – Ле Корбюзьє – пророк бруталізму та співець бетону
3. https://www.wikiart.org/uk/le-korbyuzie – Ле Корбюзьє
4. https://losko.ru/10-corbusier-buildings/ – Архітектура Ле Корбюзьє