Іспанський модерніст Сантьяго Калатрава, лідер романтичного хай-теку, належить до числа тих архітекторів і скульпторів, чиї роботи стають культурними символами. У 2005 році журнал Time включив митця до 100 найвпливовіших людей світу, а в ряді університетів Європи та США він удостоєний звання доктора.

Сантьяго Калатрава з’явився на світ 28 липня 1951 року в передмісті Валенсії. Ще в дитинстві він захопився мистецтвом і у 8-річному віці став учнем художньої школи. Визначальною подією у виборі професії стала поїздка до Франції за програмою обміну. 13-річний підліток відправився до Парижа, де з захопленням споглядав архітектурну красу міста. Не дивно, що після закінчення школи він вибрав відповідний факультет в університеті Валенсії. Потім було навчання і захист дисертації в швейцарському Цюриху. Сантьяго сподобалося місто – тут він залишився жити і відкрив першу компанію. Митець працював і як архітектор, і як інженер. У чому секрет генія Сантьяго Калатрави? Його надихає природа. Роботи архітектора сповнені гармонії, вони цікаві й живі. Стиль майстра долає грані, що розділяють архітектуру та скульптуру. У своїй творчості він продовжує традиції іспанського модернізму, проте володіє особливою манерою, що включає деякі риси Фелікса Кандели та Антоніо Гауді.

Найвідоміші проєкти Сантьяго Калатрави:

Міст «9 жовтня», Валенсія. Ця робота була однією з перших, яка поклала початок кар’єрі митця як проєктувальника мостів. Проєкт був реалізований на замовлення влади Валенсії. Для того, щоб споруда не виглядала масивною, архітектор використовував візуальний прийом: розділив міст на дві однакові частини, залишивши між ними відкритий простір.

Міст «Аламільйо», Севілья. Будівництво моста «Аламільйо» було приурочено до Всесвітньої виставки «Експо», яка проходила в Севільї в 1992 році. У цьому проєкті Калатрава вирішив реалізувати свою сміливу задумку: опора, закріплена лише з одного боку тринадцятьма тросами, повинна була утримувати 250-метровий проліт мосту. Це завдання вдалося здійснити завдяки новаторському на ті часи рішенню з пілоном-противагою. Архітектор розрахував, що кут нахилу опори повинен бути 58 градусів.

Художній музей Мілуокі (Мілуокі), розташований на озері Мічиган, спроєктував Ееро Саарінен у 1957 році. У 2001 році до музею приєднався павільйон Quadracci, автором якого є Сантьяго Калатрава. У новій будівлі розташовуються атріум, простір для тимчасових виставок, освітній центр з 300-місцевим лекційним залом, сувенірний магазин і ресторан на 100 місць з панорамним видом на озеро.

Залізничний вокзал Орієнте, Лісабон. Орієнте став найбільшим транспортним вузлом Європи, який об’єднує залізничні колії, автобусне і трамвайне сполучення, а також з вокзалу є доступ до станції метро. Тут митець застосував ефектні архітектурні рішення, як, наприклад, конструкції зі сталевих опор у вигляді дерев.

Виноробня «Бодегас Ісіос», Алава. Замовником цього проєкту виступила винна компанія Bodegas & Bebidas. Будівля виноробні мала стати архітектурним символом її нової престижної марки. Ключовий елемент споруди – дах у вигляді синусоїди, що повторює рельєф навколишніх гір. У виступі, в центральній частині будівлі, знаходиться приймальня для відвідувачів, звідки відкривається вид на виноградні угіддя.

Оперний театр Тенеріфе ім. Адана Марінс, Санта-Крус-де-Тенеріфе. Цей проєкт Калатрави, як і багато інших, змінив навколишнє середовище. Після завершення будівництва театру покинутий пустир перетворився на одне з найпопулярніших місць Канарських островів. Дах нагадує наростаючу хвилю і підноситься на 58 метрів над основним залом. Стелю прикрашають дерев’яні панелі, виконані у формі кристалів, що допомагає поліпшити акустику.

Вежа «Торс, що повертається», Мальме. За цією назвою ховається звичайний житловий будинок. Хоча слово «звичайний» вказує тільки на призначення об’єкта, а не на його зовнішній вигляд. Цей будинок вважається найвищим у Швеції і другим за висотою в Європі. Об’єкт налічує 9 повернених відносно один одного блоків. Здається, ніби чиясь величезна рука розгорнула прямий хмарочос навколо своєї осі. При будівництві була застосована інноваційна інженерна техніка, яка дозволила зібрати будівлю із заздалегідь виготовлених елементів.

Палац мистецтв імені королеви Софії, Валенсія. Цей палац – одна з будівель масштабного ансамблю «Місто мистецтв і науки», до якого також входять планетарій, кінотеатр, музей науки принца Філіпа, оранжерея, акваріум і будівля Agora, призначена для різних заходів. Будівля палацу виконана з бетону і нагадує стулки черепашки. Сьогодні «Місто мистецтв і науки» входить до списку головних визначних пам’яток Іспанії, хоча близько 20 років тому, до початку реалізації проєкту, це місце було одним із найбільш несприятливих у Валенсії.

Джерела:

  1. Аалтонен Г. Історія архітектури / Г. Аалтонен; [пер. з англ. М. Кошкіна]. – Х.: Фактор, 2012. – 256 с.: іл., с. 240 – 242
  2. https://listaes.info/40-znamenitye-proekty-santyago-kalatravy – Відомі проєкти Сантьяго Калатрави
  3. https://uliba.co/desyatka-samyh-znachimyh-proektov-santyago-kalatravy/ – Найвизначніші проєкти Сантьяго Калатрави
  4. https://www.architime.ru/architects/a_santiago_calatrava.htm – Сантьяго Калатрава