Жан Нувель

Французький архітектор Жан Нувель зміг переосмислити поняття «хай-тек» і подарувати йому нове дихання. Видатний митець сучасності у своїй творчості поєднує кольори й матеріали в єдиний ансамбль і створює «музику в камені». Інтелектуал, лауреат безлічі архітектурних премій, Жан Нувель як майстр вміє вловити красу й утримати її в архітектурній формі.

Жан Нувель народився 12 серпня 1945 року у французькому місті Фюмель у родині вчителів. Мріяв стати художником, але батьки наполягли на серйознішій освіті для сина – і він вступив на архітектурне відділення Вищої школи красних мистецтв у Бордо. Студентом виграв право на отримання стипендії і продовжив освіту вже у Вищій школі мистецтв у Парижі. Незадовго до завершення навчання юнак відкрив своє перше архітектурне бюро (у співпраці з Франсуа Сеньйором). А в 25-річному віці митець уже став архітектором Паризького бієнале. З самого початку своєї архітектурної кар’єри в 1970-х роках французький митець зламав естетику модернізму та постмодернізму, створивши власну стилістичну мову. Він надає величезного значення проєктуванню будівлі, що гармонує з навколишнім середовищем. У багатьох своїх роботах майстр використовував скло для створення приголомшливих прозорих і дзеркальних шарів.

Сам архітектор називає свій метод гіпервибірковістю, що полягає в максимальній адаптації проєкту до вимог замовника, завдання будинку, місцевого ландшафту і культурних традицій, відтак, з одного боку, це начебто зближує його з функціоналізмом, а з іншого — відкриває простір для творчості. Його нетрадиційні споруди наповнені яскравістю. Беручи підказки з навколишнього середовища, Нувель робить акцент на світлі й тіні. Колір та прозорість – важливі частини його дизайну. Жан Нувель працює і як дизайнер. Проєктуючи крісла, дивани і світильники, він зберігає свій фірмовий артистизм, кожен раз підкреслюючи, що малий масштаб – не перешкода для справжньої елегантності.

Роботи Жана Нувеля отримали світове визнання. Він нагороджений Золотим левом на Венеціанському бієнале, а також має Золоту медаль Королівського інституту британських архітекторів (RIBA), премію Praemium Imperiale Японської асоціації витончених мистецтв і премію Борроміні. У 2002 році він був призначений професором Honoris Causa Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, а в 2008 році був удостоєний найпрестижнішої нагороди у сфері архітектури – Прітцкерівської премії.

Найвідоміші проєкти Жана Нувеля:

Інститут арабського світу, Париж (Франція). Будівля, розташована неподалік від собору Паризької Богоматері, була створена з ініціативи президента Франції. Це символ співдружності Франції та 22-ох арабських країн. Фасад споруди являє сучасну інтерпретацію традиційних східних мотивів, але складається з фотоелектричних екранів, які на вигляд нагадують арабські гратчасті ширми. Залежно від освітлення вони змінюють вигляд будівлі – у сонячну погоду інститут яскравіє, а в негоду виглядає похмурим.

Палац культури і конгресів, Люцерн (Швейцарія). Спочатку митець задумував зводити споруду просто на озері, але не отримав необхідного дозволу від влади. Бажання поєднати три природні матеріали: воду, світло і звук – спонукали автора знайти інше рішення. «Якщо мене не пускають у воду, тоді нехай вода прийде до мене». Жан Нувель провів три канали під основу споруди, які поділили її на три частини. Таким чином вода потрапляє всередину кімнат, аудиторій та залів для глядачів. Будівля неперевершена за акустикою, адже тут звук відбивається від водної поверхні.

Вежа Агбар, Барселона (Каталонія). Цей хмарочос є символом міста. Офісна висотка, призначена для водоканалу міста, схожа на фонтан. Такого візуального ефекту митцю вдалося досягти завдяки хаотичному розташуванню вікон, а також забарвленню, що створює ефект вібрації води, що стікає по фасаду. Для досягнення подібного ефекту 4400 вікон пофарбували в сорок різних кольорів. За Вежу архітектор отримав Прітцкерівську премію.

Фонд сучасного мистецтва Картьє, Париж (Франція). Музей мистецтв став унікальнім явищем в індустрії архітектури. Конструкція зі скла та сталі об’єднує зовнішній і внутрішній простір. Жан Нувель співпрацював у цьому проєкті з майстром вертикальних садів Патріком Бланом – тож навколо споруди й всередині були зроблені неймовірні живі сади.

Паризька філармонія (Франція). Паризька філармонія відкрита в 2015 році. Ефектність будівлі надають криволінійні риси. Складна і красива конструкція створює не тільки візуальну привабливість. Проєкт повинен був забезпечити ідеальну акустику всередині будівлі й ізолювати інтер’єри від зовнішніх звуків.

Музей на набережній Бранлі, Париж (Франція). Центральний корпус музею являє собою прямокутну коробку зі скошеними кутами. Химерна «коробка» поєднується з ще одним блоком поменше, який, у свою чергу, веде до головного входу. З висоти пташиного польоту будівля схожа на один із дивних предметів стародавнього світу Африки, Азії, Океанії або Австралії.

Джерела:

1. http://www.people.su/ua/81393 – Жан Нувель
2. http://royaldesign.ua/ru/jan-nuvel.bXn6T/ – Жан Нувель
3. https://the-biografii.ru/arhitektory/1279-biografiya-zhana-nuvel.html – Жан Нувель – французький архітектор
4. https://uliba.co/zhan-nuvel-10-luchshih-proektov/ – Жан Нувель – 10 найкращих проєктів

Національний музей Прадо

Національни музей Прадо в Мадриді входить до числа найбільш відвідуваних музеїв на світі – щорічно помилуватися колекцією Прадо, що складається з кращих полотен пізнього Ренесансу і Нового Часу, сюди приходять понад 3 мільйони чоловік, а онлайн відвідування перевищує 10 мільйонів. У Прадо знаходяться колекції іспанського, фламандського та італійського мистецтва, що включають відомі на весь світ роботи Веласкеса, Гойї, Босха, Рубенса та інших великих майстрів. Сьогодні колекція живописних полотен музею налічує приблизно 8600 картин.

Музей Прадо відкрився для відвідувачів 19 листопада 1819 року як Королівський музей живопису та скульптури. У 2019 році музею Прадо виповнилося 200 років від дня заснування.

Будівля, в якій сьогодні знаходиться Національний музей Прадо, була спроектована архітектором Хуаном де Вільянуева в 1785 році. Вона була побудована для розміщення Кабінету природознавства за наказом короля Карла III. Однак остаточним призначенням будівлі – новим Королівським музеєм живопису та скульптури – було рішення онука монарха короля Фердинанда VII. Королівський музей, незабаром швидко перейменований у Національний музей ім. Картини та скульптури, а згодом Національний музей Прадо.

Іспанська школа
Краще всього в Прадо представлена ​​творчість Веласкеса і Гойї, а в загальній складності зібрання іспанського живопису включає в себе близько 4800 картин, що автоматично робить його найбільшим у світі. Тут знаходяться шедеври Ель Греко, Мурільо, Сурбарана, Алонсо Кано, Рібери, великого портретиста Вісенте Лопеса і багатьох інших. Наприклад, Гойя представлений в Прадо 140 картинами.

Італійська школа
Італійська колекція музею складається з більш ніж тисячі полотен, які в минулому перебували у королівській колекції. Більшість картин відносяться до XVII-XVIII століть, проте також чимала кількість експонатів датуються епохою Відродження. Як мінімум, в Прадо знаходиться 40 картин тільки одного Тиціана. Є також кілька вражаючих робіт Фра Анжеліко, Ботічеллі, Мантеньї та інших. Не можна не згадати про Рафаеля, Тінторетто, Веронезе, чиї твори також можна побачити в залах музею. При цьому сама велика колекція італійського живопису належить епосі Нового Часу, XVII і XVIII століть.

Фламандська школа
Живопис фламандських художників представлений ​​в Ель Прадо не гірше, ніж італійців – таки Фландрія була частиною королівства Карла V і Філіпа II. Всього в музейній колекції знаходиться понад тисячу робіт північноєвропейських художників, в їх числі такі значущі в світі мистецтва імена, як Ієронім Босх, Ян ван Ейк, Пітер Брейгель-старший, Якоб Йорданс і, звичайно ж, Пітер Пауль Рубенс. Зібрання картин останнього воістину вражає – всього в Прадо розміщується близько 90 творінь великого фламандця, деякі з яких «осіли» в королівській колекції після візитів живописця в Іспанію.

Решта виставки
Серед інших представлених в музеї шкіл – творіння художників з Великобританії, Франції, Німеччини та Голландії. Вони не відрізняються такою різноманітністю і масштабом, як описані вище, але по-своєму цікаві як прекрасне віддзеркалення тенденцій у живописі Європи минулих століть. Також в музеї постійно проходять різні тимчасові тематичні виставки, в основному класичного мистецтва і європейського авангарду.

Сім цікавих фактів про музей Прадо:

Найстаріший експонат

Бюст царя Лагаша (2124-2119 роки до нашої ери), виконаний з діориту є найдавнішим експонатом Прадо.

Пабло Пікассо був директором музею

19 вересня 1936 року президент Іспанії Мануель Асанья призначив Пабло Пікассо директором музею Прадо. Художник прийняв цей пост, але так і не вступив на посаду.

Дама з Ельче належить музею

Дама з Ельче є найбільшим пам’ятником іберійського мистецтва та виставляється в Національному археологічному музеї, але насправді належить Прадо.

Пограбування в Прадо

Найвідоміше пограбування музею було здійснено 20 вересня 1918 року. Тоді пропало кілька предметів зі Скарбів Дофіна – 18 експонатів.

Евакуація

Під час Громадянської війни в листопаді 1936 року експонати музею Прадо були спрямовані в різні міста, в тому числі Валенсію, Каталонію і Женеву.

Народження коміка

7 травня 1922 року в музеї народився Ігнасіо Фернандес Санчес, більш відомий як Тоні Леблан. Його батько працював сторожем музею і жив разом з дружиною в маленькій квартирці, розташованій в будівлі галереї.

Кіносеанси

У музеї Прадо можна подивитися кіно. Тут показують фільми, які присвячені епохам або художникам, чиї виставки проходять в музеї.

Джерела:

1. Національний музей Прадо
2. Музей Прадо: 7 фактів про всесвітньо відому галерею
3. Національний музей Прадо