Пагода Шведагон

Колишня столиця М’янми місто Янгон буквально потопає в красі й зелені. Тут чимало архітектурних пам’яток, і найвідомішою, безумовно, є 98-метрова пагода Шведагон, що височіє над містом і вражає грандіозними розмірами й незліченним багатством.

У перекладі з бірманської «шві» означає золото, а «Дагон» – це давня назва міста. Прославлена ​​Редьярдом Кіплінгом пагода є одним із найбільш священних місць М’янми. Будь-який бірманець вважає своїм обов’язком хоч раз у житті прийти сюди і подати монахам милостиню на нову позолоту. Історія величної пагоди Шведагон сягає часів Будди Гаутами. Згідно з легендою, він подарував двом братам-торговцям вісім волосин зі своєї голови і наказав поховати їх біля священного пагорба, де були поховані реліквії попередніх Будд. Брати знайшли це місце. Волосся Гаутами і реліквії інших Будд (чашка – від першого, частина туніки – від другого, посох – від третього) були накриті золотою пластиною і поховані, а над цим місцем була зведена пагода. Спочатку були побудовані срібна, олов’яна, мідна, свинцева, мармурова та, нарешті, залізна пагоди.

Шведагон будували поступово упродовж 1500 років. Свій нинішній чудовий вигляд вона придбала в 15 столітті, коли цариця Шінсобу зробила монахам подарунок, рівний її вазі – 40 кг золота. Пагода стоїть на пагорбі і видна з будь-якої точки міста. У всьому світі навряд чи знайдеться культова споруда, яка могла б перевершити Шведагон за багатством прикрас. Величезна баня зі шпилем покрита 60-ма тоннами золота. На обробку шпиля пішло 4351 діамант. 1383 смарагдів, сапфірів, топазів і рубінів прикрашають флюгер на самій вершині. Вінчає усю цю пишноту 76-каратний діамант чистої води. Приголомшливе видовище, коли дорогоцінне каміння виблискує під променями сонця. Форма пагоди повторює перегорнуту чашу для милостині. Там, де дах плавно переходить у шпиль, підвішені дзвіночки, які створюють на вітрі мелодійний дзвін.

Головна відмінність пагоди від храму в тому, що до неї не можна увійти, вона не має внутрішніх приміщень. Шведагон – це не одна золота пагода, а цілий храмовий комплекс. Велетенська золота баня стоїть в оточенні 70-и прикрашених золотом невеликих ступ, маленьких храмів і павільйонів. У павільйонах висять величезні дзвони, один з них – Маха Тіссада – важить 42 тонни, а Сінгумін – 23 тонни. Пагода не раз ставала об’єктом домагань іноземних загарбників. Так, у 1608 році війська португальського авантюриста Філіпе де Бріту-е-Нікоте пограбували її і викрали 300-тонний дзвін, інкрустований коштовностями. Дзвін затонув на глибині десяти метрів у мулистому дні річки Янгон і з того часу вважається втраченим. У 1825 році вже британці намагалися вивезти з Бірми інший дзвін – Сінгумін. Однак човен, на якому його намагалися доставити в Калькутту, не витримав ваги дзвона і теж затонув. У результаті англійці пообіцяли залишити Сінгумін бірманцям, якщо ті зможуть підняти його з дна ріки. Місцеві жителі, просунувши під дзвін бамбукові колоди, домоглися того, що він сплив самостійно.

Храмовий комплекс Шведагон відкритий для всіх паломників і туристів. Перебувати на території ступ і пагод дозволено тільки босоніж, тому що на цю землю колись ступав сам Будда. Піднятися на платформу можна на ліфті. По периметру платформи встановлено 8 храмів, які символізують 8 днів тижня (традиційна бірманська астрологія ділить середу на дві частини). Відвідувачі залежно від дня тижня, у який народилися, залишають квіти та інші дари у відповідному святилищі. Такий ритуал призводить до здійснення бажань.

Джерела:

1. https://24tv.ua/ru/pagoda_shvedagon__eto_tsentr_politicheskoy_zhizni_n185981 – Пагода Шведагон – центр політичного життя
2. https://www.tpg.ua/uk/tour/?spo_owner_id=0&tour=BA9E005056837C7311E966707036E72F – М’янма – країна золотих пагід
3. https://tonkosti.ru/%D0%9F%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BD – Пагода Шведагон
4. https://putidorogi-nn.ru/100-chudes-sveta/96-pagoda-shvedagon – Золота слава Бірми

Токійський національний музей

Токійський національний музей – найбільший і найстаріший музей мистецтв Японії. Зберігає та експонує матеріали, присвячені археології, історії, мистецтву, ремеслам Японії та азійськийх країн. Розташований в парку Уено району Тайто, Токіо. Станом на березень 2009 року нараховував 110 тисяч експонатів. З них 87 мали статус національних скарбів, а 622 – статус цінних культурних надбань Японії.

Токійський національний музей займає досить велику територію, це цілий комплекс будівель, які були побудовані в різний проміжок часу. Музей виник на базі конфуціанського храму Юсіма 1872 року. Через десятиліття його перенесли на територію колишнього монастиря Кан’ейдзі в парку Уено. Нова будівля музею була споруджена за проектом британського архітектора Джошуа Кондера. 1908 року Катаяма Токума збудував додатковий Церемоніальний корпус. 1923 року, після Кантоського землетрусу, будівля Кондера згоріла, тому замість неї 1938 року спорудили новий Головний корпус за проектом Іто Тюти.

Музей неодноразово змінював назви. До кінця Другої світової війни він іменувався Токійськийм імперським музеєм та Токійським музеєм Імператорського дому. 1947 року, після набуття чинності нової Конституції Японії, його перейменували на Японський національний музей, а 1950 року – на Токійський національний музей. З 1968 року він підпорядковувався відділу культури Міністерства культури Японії, а з квітня 2001 року став автономною організацією.

Музей займається збором, зберіганням та експонуванням цінних культурних пам’яток Японії та азійських країн. Працівники музею – професійні історки, археологи, мистецтвознавці. Одним із дослідницьких центрів музею є архів, збудований в лютому 1984 року. Музей випускає місячне періодичне видання «Новини Токійського національного музею» та журнал «Museum», організовує публічні лекції, здійснює обмін виставками з іноземними музеями.

Основна колекція японського національного мистецтва зберігається в центральній будівлі Хонкан. У відділі археології, яка знахоиться на першому поверсі Хейсейкана, знаходяться предмети буддійського японського мистецтва. Крім цього, в Токійському національному музеї на другому поверсі проходять виставки, а перший поверх зустрічає відвідувачів абсолютно неймовірними скульптурами догу з лякаюче виряченими очима. Цей вид мистецтва (скульптури догу) належить культурі Дземон, на зміну якого прийшов буддизм, його ранні зразки відносяться до 7 століття.

Центральну будівлю Хонкан було побудовано в 1938 році, вона поєднує в своїй архітектурі традиційний японський стиль і ар-деко, властивий Європі тих років. Експозиція охоплює практично всі періоди японського мистецтва і розміщена відповідним чином. На першому поверсі музею можна побачити більш сучасне мистецтво, на другому поверсі – предмети представлені в хронологічному порядку. У музеї представлені довгі свитки з низками ієрогліфів, виконані майстерними каліграфами. Не менш заворожують і величезні ширми з мальовничими сюжетними розписами. Крім того,можна насолодитися чудовими гравюрами і обладунками самураїв – шовковими кімоно для театру кабукі і зразками кераміки.

• Головний корпус 

Збудований 1938 року. Площа 22416 м². Архітектор Іто Тюта. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені японському мистецтву, ремеслам, історії, археології. Другий поверх. Зали 1 – 10. Тема: «Розвиток японського мистецтва». Зал 1: «Зародження японського мистецтва», «Розквіт буддизму». Зал 2: «Зал національних скарбів». Зал 3: «Буддистське мистецтво», «Палацове мистецтво», «Дзен і тушеві картини». Зал 4: «Чайне мистецтво». Кімнати 5-6: «Самурайські обладунки». Зал 7: «Настінні і надвірні картини». Зал 8: «Меблі», «Каліграфія». Зал 9: «Но і кабукі». Зал 10: «Укійо-е та одяг». Спеціальні зали 1-2: «Нові надходження». Перший поверх. Зали 11 – 20. Тема: «Японські ремесла». Зал 11: «Буддистська скульптура». Зал 12: «Скульптура і ювелірна справа». Зал 13: «Порцеляна, лаковані вироби, мечі». Зал 14: «Ремесла». Зал 15: «Етнологічні матеріали». Зал 16: «Історичні матеріали». Зал 17: «Реставраційні матеріали». Зал 18: «Нове мистецтво». Зал 19: «Нові ремесла». Зал 20: «Просвіта». Спеціальні зали 3-4: «Нові надходження». Спеціальний зал 5: «Виставки». Підвал. Музейна крамниця, бібліотека.

• Азійський корпус 

Збудований 1968 року. Площа 12531 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології. З 2009 року перебував на ремонті. Був знову відкритий 2 січня 2013 р. Зал 1: Скульптура Китаю, Індії, Кандагару. Зал 2: Ювелірна справа Китаю і Південно-східної Азії. Зал 3: Мистецтво Єгипту, Західної, Південно-східної і Південної Азії. Зал 4: Археологія Китаю. Зал 5: Археологія та ремесла Китаю. Кімнати 6-7: Мистецтво Китаю. Зал 8: Образотворче мистецтво та каліграфія Китаю. Зал 9: Мистецтво Кореї та Центральної Азії.

• Корпус скарбів Хорюдзі 

Збудований 1964 року. Площа 3980 м². Архітектор Таніґуті Йосіро. Зберігає і експонує скарби з буддистського монастиря Хорюдзі. Зал 1: Буддистські хорогви. Зал 2: Буддистські скульптури. Зал 3: Театр і музика. Зал 4: Теслярство і лакування. Зал 5: Ювелірна справа. Зал 6: Картини, каліграфія, ткацтво.

• Церемоніальний корпус 

Збудований 1908 року. Площа 2049 м². Архітектор Катаяма Токума. Цінне культурне надбання Японії. Зберігає і експонує матеріали присвячені азійському мистецтву, ремеслам, історії, археології.

• Хейсейський корпус

Збудований 1999 року. Площа 17 981 м². Зберігає і експонує матеріали археологічних розкопок в Японії.

• Музей Куроди 

Збудований 1928 року. Присвячений пам’яті японського художника Куроди Сейкі. Зберігає і експонує картини Куроди та інших митців.

Джерела:

1. Токійський національний музей
2. Токійський національний музей

Мескіта

Мечеть Мескіта в іспанському місті Кордова загальновизнано вважається найбільш грандіозною і красивою мечеттю в Іспанії, що залишилася в спадок від мавританського періоду. Це найбільша мечеть, яка була побудована на території Європи, а в середні віки вона вважалася другою за величиною мечеттю у світі. Унікальність цієї архітектурної пам’ятки старовини в тому, що тут поєднуються різні архітектурні стилі: мавританський, готичний та марокканський. Мескіта внесена до списку Всесвітньої спадщини людства і знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

Будівництво мечеті розпочалося в 785 році за часів панування мусульман. Її молитовна орієнтація не була традиційною – ні на Мекку за канонами ісламу, а на столицю імперії Омейядів – Дамаск. Був зведений мінарет, з якого муедзини закликали правовірних на молитву п’ять разів на день. Красивим постав внутрішній двір Мескіти, що служив для релігійних бесід і навчань, а також обмивань, задля яких у внутрішньому дворику раніше знаходилася велика ємкість з водою. Тут у 13 столітті було посаджено пальмові дерева, у 15 столітті додали апельсинові дерева ( і дворик стали називати «апельсиновим»), а у 18 – кипариси й оливи, які можна бачити і сьогодні. Усередині Мескіти, в молитовній залі, вас зустріне ліс ідеально відполірованих колон з яшми, оніксу, мармуру і граніту та колоритних смугастих червоно-білих арок. Нескінченне повторення арок створює відчуття безмежного простору. Підлога мечеті в далекі часи була пофарбована в червоний колір і покрита зірками.

Мескіта будувалася протягом кількох століть під керівництвом ряду правлячих емірів, кожен з яких вносив свою лепту в розбудову цієї унікальної архітектурної споруди. До закінчення будівництва вона налічувала 1 293 колони, 280 люстр, а також 1 445 дрібніших світильників. Колони, що використовувалися при будівництві Мескіти, не були виготовлені мавританськими майстрами: для будівництва були використані мармурові колони, що належали більш ранньому римському періоду і були привезені з навколишніх населених пунктів. Мескіта також багато прикрашена позолоченими молитовними нішами. Розташована в центрі маківка усипана красивими синіми плитками у формі зірок.

Після вигнання маврів мечеть з 1238 року стала Християнським собором. Були закриті 19 дверей, що виходять у двір, всередині вздовж стін були побудовані капели, мінарет був перетворений на дзвіницю. Але найзначніша зміна відбулася в 1523 році, коли всередині мечеті почалося будівництво християнського собору (завершилося воно лише на початку 17 ст.). Міська влада виступала проти цього, але іспанський король Карл V дав свою згоду, хоча з часом і пошкодував про це. Побачивши перебудовану Мескіту, він сказав священникам: «Ви побудували те, що можна було побудувати, де завгодно, і зруйнували те, що було єдиним у світі … »

У приміщенні собору є Скарбниця, у якій зібрано цілий ряд цікавих і дуже цінних експонатів: золоті кубки, срібні чаші, особисті речі єпископів і рідкісні породи каменів.

Цікаво, що прочитати про красу Мескіти можна не тільки в сучасних путівниках по Іспанії, але і в збірці віршів відомого німецького поета Генріха Гейне «Альманзор», і в дороговказних записках російського мандрівника Боткіна. Також мечеті присвячений ряд робіт американського художника Едвіна Лорда Уїкса.

Джерела:

1. https://bellezza-storia.livejournal.com/392545.html – Мескіта – мечеть-собор у Кордові
2. https://elenajakovlevna.livejournal.com/3762.html – ІспанІя. Кордова. Мескіта – кафедральний собор
3. https://yunga-gral.livejournal.com/51975.html – Андалусія. Кордова. Мескіта

Музей Ізраїлю в Єрусалимі

Музей Ізраїлю є найбільшим культурним закладом держави Ізраїль і одним з провідних музеїв археології та мистецтв у світі. Заснований в 1965 році, музей володіє енциклопедичною колекцією – від експонатів доісторичних часів до сучасного мистецтва.

Ця багатогранна колекція представлена ​​відділом мистецтв Бецалель, відділом археології імені Бронфмана, відділом єврейської культури і мистецтва та дитячим відділом імені Рут. Завдяки допомозі і підтримці спонсорів з усього світу, за 40 років свого існування, музей володіє близько 500 000 експонатами і перетворився на всесвітньо визнане і невичерпне джерело культурних цінностей для Ізраїлю, Близького Сходу і всього світу.

У Храмі Книги, шедеврі сучасної архітектури, експонуються всесвітньо відомі Сувої Мертвого моря – одна з найзначніших археологічних знахідок останнього століття і національний скарб держави Ізраїль та єврейського народу. Храм Книги – відкритий для відвідування, повністю відреставрований, оновлений його дизайн, досягнуті оптимальні умови для зберігання та експонування Сувоїв Мертвого моря та інших документів, серед яких Кодекс Алеппо 10 століття – найдавніший і найбільш повний (до виявлення Сувоїв) єврейський біблійний кодекс.

Одним з недавніх і значних придбань музею став Макет Єрусалиму часів Другого Храму. У ньому відтворено топографію і архітектуру міста, яким воно було в 66 році н.е., коли спалахнуло Велике повстання проти римлян, що призвело до руйнування міста і Храму. Макет, спочатку побудований на території готелю Голіленд, нині є частиною музейного комплексу. Макет, виконаний в масштабі 1:50 і розташований на 1000 кв.м., дозволяє відвідувачам краще зрозуміти в історичному контексті період Другого Храму, історію Сувоїв Мертвого моря і все, що пов’язано з фігурою Христа і раннім християнством.

Кінозал призначений для отримання базової інформації, перед відвідування Храму Книги та Макета Єрусалиму. У 22-хвилинному фільмі відображено проблеми іудаїзму того часу очима молодого єрусалимського священика і підлітка з Кумрана. Таким чином, сформований комплекс по-новому висвітлює біблійну тематику іудаїзму і християнства. Макет знайомить відвідувача з Єрусалимом 1-ого століття, короткий фільм вводить в соціальну і релігійну атмосферу того часу, і, нарешті, в Храмі Книги відбувається безпосереднє знайомство з рукописами – справжнім свідоцтвом епохи.

Сад мистецтв був заснований з ініціативи американського підприємця Біллі Роуза. Його творцем став знаменитий Ісаму Ногучі, американський скульптор японського походження, який створив унікальну концепцію Саду, що об’єднала особливості ізраїльського ландшафту і японських зен-садів. Близько п’ятдесяти робіт сучасних скульпторів з Європи, Америки та Ізраїлю розміщені так, що дозволяють простежити розвиток сучасної скульптури – з кінця 19 століття до наших днів. Серед творів – знамениті “Хребці” Генрі Мура, “Адам” Огюста Родена, “Любов” Роберта Індіани, роботи Пабло Пікассо, Жака Ліфшиця, Джеймса туррелі і багатьох інших майстрів.

Дитячий відділ, унікальний за масштабами і розмахом діяльності, пропонує широкий спектр програм школярам всієї країни, має в своєму розпорядженні великі виставкові галереї, класи для творчості, лекційний зал, бібліотеку ілюстрованих дитячих книжок, кімнату, де майструють з відходів виробництва. Важлива частина діяльності відділу – щорічна виставка для всієї родини. Така виставка поєднує в собі твори мистецтва різних періодів з музейних колекцій і роботи художників з Ізраїлю та інших країн, а також інтерактивні куточки.

Крім великої діяльності на своїй території в 20 акрів, Музей керує роботою двох філій. Це єрусалимські пам’ятки: Археологічний музей ім. Рокфеллера, побудований в 1938 році Джоном Рокфеллером для експозиції археологічних знахідок на території Ізраїлю, і Будинок Тихо, що спочатку належав доктору Аврааму Тихо і його дружині-художниці Ганні, який за заповітом власників став – разом з колекціями і бібліотекою – культурним центром для жителів міста.

Джерела:

1. Музей Ізраїлю в Єрусалимі

Шанхайський музей

Шанхайський музей – сучасний музей з дорогоцінними китайськими культурними реліквіями. Колекція якого складається з майже 1 020 000 предметів, 140 000 з яких оцінені як національні скарби.

У Шанхайському музеї, який був заснований в 1952 р., зберігається одна з найбільших колекцій історичних і культурних артефактів не тільки в Азії, але і у всьому світі. Він був перенесений у стару будівлю Чжунхуй на Південній дорозі Хенань № 16 у жовтні 1959 року. На початку 1990-х музей був перенесений на Народну площу та відкритий для відвідувачів у сучасному будинку 12 жовтня 1996 р.

Колекція музею охоплює тридцять одну категорію, серед яких бронза, кераміка, каліграфія, живопис, скульптура, оракулова кістка, печатки, монети, нефрит, меблі, вишивка, лаковий посуд, різьба по бамбуку та дереву, декоративно-прикладне мистецтво китайських етнічних меншин тощо. Серед яких особливо відзначаються колекція бронзи, кераміки, каліграфії та живопису.

Зараз у музеї є десять постійних галерей, чотири спеціальні демонстраційні зали та три тимчасові виставкові зали, в яких розташовується значна колекція стародавніх творів мистецтва китайських майстрів.

Постійними галереями є:

• галерея давньої китайської бронзи;
• галерея давньої китайської скульптури;
• галерея давньої китайської кераміки;
• галерея давнього китайського нефриту;
• галерея давнього китайського образотворчого мистецтва;
• галерея давньої китайської каліграфії;
• галерея давньіх китайських печаток;
• галерея давньої китайської нумізматики;
• галерея меблів династій Мін та Цін;
• галерея мситецтв і ремесел національних меншин Китаю.

У залі присвяченому бронзі – понад чотириста цікавих виробів з цього металу: музичні інструменти, зброя, кубки, витончені прикраси. Чудові експонати з кераміки і нефриту, які відносяться до різних епох. Тут і керамічний посуд, і маленькі витончені статуетки, фарфорові вироби, прикраси та талісмани з нефриту. Музейна галерея із зразками печаток становить величезний інтерес.

У Шанхайському музеї є галереї, присвячені дивовижному і прекрасному мистецтву китайського живопису, скульптури і каліграфії; ціла галерея, заповнена всілякими древніми монетами і паперовими грошима не тільки Китаю, але і сусідніх з ним країн; виставка приголомшливих предметів меблів епохи правління династій Мін і Цін, вирізаної з дорогих порід дерева, оздобленого дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням і металами.

Крім цього є ще цілий зал, де виставлена ​​експозиція, присвячена етнічними меншинами цієї країни. Серед експонатів цього залу є безліч творів мистецтва ремісників Тибету, плавальні засоби народів південних островів, національні костюми малих народів Китаю, Середньої Азії та Індії. Величезна колекці музею охоплює цілі історичні епохи життя цієї прекрасної країни і розвитку китайської культури, допомагає відкрити ще одну завісу в таємничий і барвистий світ Китаю.

Джерела:

1. Шанхайський музей

Білий храм у Таїланді

У провінції Чіанграй у Таїланді знаходиться дивовижний за своєю красою буддійський храм. Це єдиний у всьому Таїланді абсолютно білий храм. Його стіни та численні скульптури створені з алебастру, пофарбовані в білий колір та інкрустовані дзеркальною мозаїкою, завдяки якій вони виблискують на сонці, відображаючи відтінки ранкової й вечірньої зорі.

Власником Білого храму, а також і його творцем є відомий тайський художник Халермхаї Косітпіпат, якого часто називають «тайським Сальвадором Далі». Майстер закінчив традиційну тайську школу мистецтв. Незважаючи на те, що його ранніми роботами були храми й фрески в тайському буддійському стилі, в Таїланді щодо його творчості точаться суперечки, оскільки в роботах митця поєднуються сучасні символи культури і традиційне тайське мистецтво. Протягом свого життя майстер жив на Шрі-Ланці та в Лондоні, продаючи свої твори і організовуючи виставки в Європі та Азії. 20 років художник, продаючи картини, збирав кошти на зведення своєї мрії – збудувати найкрасивіший храм у світі! І от нарешті білосніжний храм чарує погляди відвідувачів і залишає незабутні враження. 

Споруда зведена на честь великого Будди. Будівництво було розпочато в 1997 році та продовжується досі. Білий колір храму символізує його чистоту, а сяюче на сонці скло позначає світлий розум та мудрість Будди, що «світить яскраво по всій Землі та у Всесвіті». Немов розкішний замок Снігової Королеви постає перед вами – неймовірно красиве видовище! Територія біля споруди добре облаштована. Тут знаходиться безліч водограїв, химерних скульптур, серед яких багато драконів, яких дуже люблять в Азії, та інших різноманітних міфологічних істот. Тут можна побачити і статуї казкових принцес. Кожна скульптура в парку унікальна і несе свій зміст.

Навколо храму розташоване озеро з білими рибками. Дорога до храму пролягає через красивий міст, що символізує просвітлення, шлях до місця, де мешкає Будда. Щоб дістатися до цього райського куточка, потрібно пройти своєрідні випробування. Перед самим мостом розташоване «пекло» з простягнутими руками грішників. А далі вас зустрінуть статуї небесної варти і дракон Раху.

Усередині споруда вражає розкішними золотими розписами, у центрі знаходиться вівтар Будди. Традиційні буддійські образи переплітаються із сучасними символами масової культури. На 4-х стінах – зображення 4-х тварин,що символізують чотири стихії: слон стоїть на землі, наги (змієподібні істоти) височіють над водою, крила лебедя символізують вітер, а грива лева – вогонь.  Також тут ви можете спостерігати намальованих героїв «Матриці», «Аватара», «Термінатора». Фрески Бетмена, Супермена, Хижака й навіть Кіану Рівза в ролі фантастичного героя являють вигаданий людьми уявний світ. На одній незакінченій стіні домінує зображення літака, який врізався у вежі-близнюки. На іншій стіні є картини космічних кораблів і сцени, які зображують катастрофу, що знищує планету Земля.

На будівництво Білого храму його творець Халермхаї Косітпіпат на сьогоднішній день витратив більше 1 мільйона доларів. І хоча митець не відмовляється від пожертвувань, він не приймає від однієї людини більше 10 тисяч доларів на реконструкцію, щоб не давати нікому можливості й права впливати на те, як буде виглядати храм. Архітектор будівництво храму зробив справою всього свого життя.

Білий храм є національною гордістю й символом північного Таїланду, який приваблює величезну кількість туристів з різних країн, що бажають насолодитися виглядом казкового палацу.

Джерела:

1. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
2. https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/hram-u-tailandi – Білосніжне диво Таїланду
3. http://vsviti.com.ua/makepeaple/13765 – Храм Ват Ронг Кхун
4. https://navkolosvitu.net.ua/wat-rong-khun/ – Храм Ват Ронг Кхун у Таїланді

Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»

«Центр мистецтв королеви Софії» або «Музей королеви Софії» є художнім музеєм, де є пінакотека (місце для зберігання живописних зображень) і бібліотека, що налічує 40 000 томів літератури. Цей музей разом з музеєм Прадо і Тіссена-Борнеміса утворюють Золотий трикутник Мадрида.

Музей зазнав деяких змін – у процесі реставрації загальна площа музею виросла приблизно на 25 000 м², і тепер вона майже на 60% більше площі колишньої центральної лікарні Мадрида, створеної архітекторами Франсиско Сабатіні та Хосе де Ермосілла. Саму будівлю цієї лікарні у 1992 році відвели під розміщення Центру мистецтв. До числа основних завдань Музею королеви Софії відноситься демонстрація творів художнього авангарду і всесвітня популяризація мистецтва сучасної Іспанії.

Знамените полотно Пікассо «Герніка», привезене в музей в 1992 р. з Касон дель Буена Ретіро, змагається тут з відомими роботами Далі, Міро, Хуана Гріса, Пабло Гарганьо, Чильїда і Тапієса. Численні тимчасові експозиції музею привертають велику кількість бажаючих познайомитися з найостаннішими тенденціями в мистецтві. До складу Центру мистецтв, крім музею, входить концертний зал, бібліотека.

«Музей королеви Софії» з 1986 року працював в якості виставкового Центру сучасного мистецтва, який спеціалізувався на скульптурі. Офіційне відкриття «Центру мистецтв королеви Софії» відбулося у вересні 1992 року; у церемонії відкриття брала участь королівське подружжя – Дон Хуан Карлос з дружиною Доньєю Софією.

Статус Національного Музею «Центру мистецтв королеви Софії» був привласнений королівським указом в травні 1988 року. Цей же указ встановив, що музейні колекції повинні включати, головним чином, твори мистецтва XX століття. Крім того, згідно з указом, Національний Музей повинен розміщувати у своїх експозиціях переважно роботи іспанських майстрів, а також тих іноземних художників, творчість яких тісно пов’язана з Іспанією.

Два поверхи музею займають полотна відомих іспанських авангардистів: Хуана Міро, Пабло Пікассо, Хуана Гріса, Сальвадора Далі. Представлені й інші сучасні майстри пензля, до числа яких можна віднести Едуардо Чілліда і Антоніо Тапіса.

Найзнаменитішим експонатом Національного музею є картина Пабло Пікассо «Герніка». Поруч з цією картиною можна побачити також етюди і робочі ескізи художника, за яким видно деякі моменти історії народження шедевра.

У 2005 році до старовинної будівлі прибудували три яскраво-червоних корпусу під великим червоним навісом з алюмінію і цинку. Будівлі розташовані трикутником і утворюють атріум з широкими кам’яними галереями. Зовні побудували три скляних ліфта, що привертають увагу своїм незвичним виглядом.

Джерела:

1. Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»
2. Центр мистецтв королеви Софії

Мечеть шейха Зайда

На території столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі знаходиться одна з найбільших і найкрасивіших мечетей у світі – Велика мечеть шейха Зайда. Будівля є уособленням великих багатств Еміратів, символом віри мусульман і справжньою ілюстрацією книги «Тисяча і одна ніч».

Цей монумент площею в 5 футбольних полів присвячений шейху Зайду ібн Султану Аль Нахайяну, який об’єднав бідні землі бедуїнів в одну країну, що стала найбагатшою на планеті. На території храму шейх і був похований. Дивовижна споруда популярна серед жителів країни і мандрівників з усього світу. Подивитися на неї приїжджала навіть королева Великобританії Єлизавета II. Будівництво мусульманського храму тривало 12 років (1996 – 2007). Головним архітектором споруди став Юсеф Абделькі, сирійський архітектор. Велика мечеть Зайда являє собою поєднання кількох архітектурних стилів арабського напрямку. Для її будівництва були залучені проєктувальники і постачальники будівельних матеріалів з різних куточків планети.

Архітектурний шедевр складається з 82-ох маківок з білого мармуру, найбільші з яких вінчає золотий півмісяць, а решту – гострі золоті шпилі. У кутах споруди розташовуються 4 великих мінарети. Внутрішні коридори, кімнати і двір прикрашені мармуровими квітами (іриси, лілії і тюльпани), дорогоцінним камінням (включаючи лазурит, червоний агат, аметист і перли) і 24-каратним золотом. По периметру розташовуються басейни, дно яких прокладено синіми і білими плитками, розміщеними в шаховому порядку. Такий візерунок приголомшливо виглядає під кришталево чистою водою.

Вхід до мечеті відкритий відвідувачам будь-якої національності, але адміністрація просить дотримуватися правил релігійного етикету. Туристи повинні бути в просторому одязі, спідниці та штани повинні бути довгими, а блузки та сорочки – з довгим рукавом. Перед входом до храму потрібно зняти взуття. Для жінок обов’язкова хустка для покриття голови. Відвідувати будівлю можна як у денний, так і вечірній час. Особливо феєрично і казково Велика мечеть Зайда виглядає на світанку або при заході сонця.

Об’єднані Арабські Емірати – це країна світових рекордів, і Велика мечеть не стала винятком із правил. Головна баня будівлі, що підноситься майже на 90 метрів, є однією з найбільших храмових бань у всьому світі. Килим, розкладений на внутрішній території мечеті, застеляє собою майже 6 тисяч квадратних метрів і важить більше 45 тонн! Він навіть відзначений у книзі рекордів Гіннеса як найбільший килим ручної роботи. Його створили іранські майстри з провінції Хорасан в Ірані.

Стелі мечеті прикрашають 7 чудових люстр, які оздоблені справжнім дорогоцінним камінням Swarovski. Головна люстра важить майже 12 тонн і є однією з найбільших люстр світу, поступаючись тільки люстрі з Доха, столиці держави Катар. Бані, безліч колон і весь комплекс, оточений квітучими садами, чудово видно з кожного моста, простягнутих від Абу-Дабі до материка (саме місто розташоване на островах).

У північно-східному мінареті розміщується бібліотека арабської спадщини, у якій можна знайти книги з історії, науки і каліграфії не тільки арабською, але й англійською, німецькою, французькою та деякими іншими мовами.

Джерела:

1. http://www.pilon.net.ua/ua/countries/uae/place/mechet_shejha_zajda__g__abu-dabi_ – Мечеть шейха Зайда
2. https://tonkosti.ru/%D0%9C%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%82%D1%8C_%D1%88%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0 – Мечеть шейха Зайда
3. https://ukr.travels-and-holidays.com/bolshaya-mechet-shejha-zajda-v-abu-dabi-opisanie-read-473218 – Велика мечеть шейха Зайда в Абу-Дабі

Музей Вікторії та Альберта

Музей Вікторії і Альберта в Лондоні – найбільший в світі музей декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, що охоплює понад 5000 років людської творчості. Його експозиція загальною площею 51 тис. кв. м включає 145 галерей, розташованих на 6 рівнях, а постійна колекція налічує 2,3 млн експонатів.

Музей був заснований в 1852 році після проходження в Лондоні Всесвітньої виставки. Своєю назвою комплекс зобов’язаний королеві Вікторії і її чоловікові Альберту, які також доклали чимало сил для відкриття музею. На даний момент він є одним з найбільших в світі сховищ експонатів декоративно-прикладного мистецтва багатьох країн світу – від античності до наших днів, включаючи і багатющу колекцію предметів вікторіанської епохи.

Першим директором музею став один з організаторів Всесвітньої виставки 1851 року – Генрі Коул. Він розширив його практично до сучасних масштабів і сприяв його відкриттю для представників робітничого класу з метою освіти. Велика частина експонатів мала науково-прикладну тематику, що було цікаво різним верствам населення.

Поступово колекція музею Вікторії та Альберта увібрала в себе предмети побуту і твори мистецтва багатьох народів Європи, Азії та Сходу. На сьогоднішній день вона не поступається за значимістю найбільшим музеям світу. Колекції музею розміщені на шести поверхах. Експозиції розділені тематично за країнах та часовими рамками.

1-й поверх:

європейське середньовіччя;
епоха Відродження;
країни Сходу;
європейський одяг;
театральні костюми;
скульптура (переважно копії статуй епохи Відродження), вихід у внутрішній дворик;
картини Рафаеля.

2-й поверх:

британське мистецтво (до 1760 р.);
європейський інтер’єр (до 1500 р.)

3-й поверх:

металеві вироби;
меблі і предмети побуту;
ювелірні вироби;
столове срібло;
церковне начиння і вітражі.

4-й поверх:

архітектура (макети будівель);
вироби зі скла.

5-й поверх: тільки лекційні зали, експозиції немає.

6-й поверх:

меблі;
кераміка;
британське мистецтво (після 1760 р.).

Джерела:

1. Музей Вікторії та Альберта
2. Музей Вікторії і Альберта в Лондоні

Собор Святого Петра в Римі

Собор Святого Петра – це серце Ватикану та всього католицького світу. Цей храм справді вражає своєю красою, розмірами та архітектурою. Адже над його створенням працювали найвидатніші італійські архітектори та митці – Браманте, Рафаель, Перуцці, Мікеланджело.

Першу базиліку св. Петра спорудив імператор Костянтин на початку IV ст. на тому місці, де під час жорстоких переслідувань Нерона розп’яли та захоронили святого апостола Петра – першого єпископа Риму.  Саме тут святий і був похований. Перша базиліка простояла понад тисячу років, доки не занепала разом з Римом. Зведення ж тієї будівлі, яку ми сьогодні можемо побачити, розпочалося в 1506 році. Почесна місія була доручена архітектору Донато Браманте. Він отримав чітку настанову: створити такий собор, який би міг затьмарити будь-які язичницькі храми та стати найвеличнішим серед християнських соборів. Та архітектор так і не зміг побачити результати своєї праці – через декілька років від початку роботи він помер. Його замінив Рафаель Санті. Загалом будівництво собору тривало майже 150 років. Архітектори змінювали один одного, а з тим змінювалося і бачення того, яким має стати собор.

У зведенні храму брав участь і Мікеланджело Буонарроті. Він встиг спроєктувати колони, центральний простір собору та баню. Утім, побачити йому вдалося тільки барабан маківки, адже Мікеланджело, як і перший зодчий, помер раніше завершення будівництва. До речі, у соборі і сьогодні можна побачити геніальну скульптуру Мікеланджело – «П’єта або Оплакування Христа». Це єдина скульптура, яку митець підписав. Вона зображує Святу Діву Марію, яка тримає на колінах свого померлого сина Ісуса Христа. Усі здивувалися, чому автор зобразив Марію такою молодою. Відповідь генія проста: Божа Матір не може старіти. Мікеланджело тоді було 20 років.

Сьогодні до храму ведуть п’ять бронзових дверей. Одні з них, розташовані праворуч, – Святі Двері, котрі відкриваються самим Папою кожні 25 років, у Святий рік, напередодні Різдва. Саме тоді можна спокутувати найтяжчі гріхи. Коли Святий рік завершується, двері знову замуровують бетоном. У соборі перед відвідувачами відкривається величний вівтар, навколо якого ніколи не гаснуть лампадки. Служити звідти месу має право тільки Папа Римський. Вівтар розташований прямісінько над могилою апостола Петра. У підлозі навіть зроблено спеціальне віконце, крізь яке можна її побачити. До речі, близько 50-ти років тому археологи провели розкопки, і виявилося, що там дійсно є залишки тіла, якому майже дві тисячі років. Біля вівтаря розмістили бронзову скульптуру апостола Петра на папському престолі, в його руках – ключі від Раю. Зараз його права ступня майже витерта, адже за легендою, якщо потерти ногу скульптури – святий допоможе виконати будь-яке бажання.

Собор Святого Петра також є криптою. Тут поховані всі Святі Отці, королі, а також впливові діячі католицької церкви. Тут поховано і блаженного Іоанна Павла ІІ. Будівля собору – грандіозна за своєю величчю. Його площа перевищує 22 тисячі квадратних метри – це 3 футбольні поля! Він може вмістити близько 60 тисяч людей. На фасаді собору виділяються 9 лоджій, одна з яких, центральна, називається «Лоджією благословення» – саме звідси Папа Римський звертається з благословенням до всіх християн на Різдво, Великдень та свято Св. апостолів Петра та Павла.

На території храму розташований Ватиканський історико-художній музей «Скарбниця святого Петра». Тут зберігається різнопланова колекція античних та сучасних предметів, котрими послуговується церква. Унікальною пам’яткою колекції вважається позолочений срібний хрест із частинками дерев’яного хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос.

Перевершити велич та вплив собору Святого Петра неможливо. Він – оплот католицької церкви. Тут спочиває у мирі апостол, якому Спаситель залишив ключі від Царства Небесного і якому Він заповів церкву.

Джерела:

1. https://uain.press/articles/sobor-svyatogo-petra-dvi-tysyachi-rokiv-neporushnoyi-velychi-1025601 – Собор Святого Петра. Дві тисячі років непорушної величі
2. http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/1652-sobor-svyatogo-petra-v-rymi.html – Собор Святого Петра в Римі
3. https://www.radiosvoboda.org/a/1940508.html – Скарби Собору Святого Петра в Римі